Справа № 344/5921/24
Провадження № 22-ц/4808/1346/24
Головуючий у 1 інстанції Пастернак І. А.
Суддя-доповідач Фединяк
29 жовтня 2024 року м. Івано-Франківськ
Івано-Франківський апеляційний суд в складі колегії суддів:
головуючого Фединяка В.Д. (суддя-доповідач)
суддів: Максюти І.О., Василишин Л.В.
секретаря Петріва Д.Б.
розглянувши у відкритому судовому засіданні апеляційну скаргу представника ОСОБА_1 адвоката Чекайла Василя Михайловича на заочне рішення Івано-Франківського міського суду від 28 травня 2024 року, постановлене в складі судді Пастернак І.А. в м. Івано-Франківську, повний текст складено 29 травня 2024 року у справі за позовом ТзОВ "Фінансова компанія "Європейська агенція з повернення боргів" до ОСОБА_1 про стягнення заборгованості за договором позики,
У березні 2024 року Товариство з обмеженою відповідальністю «Фінансова компанія «Європейська агенція з повернення боргів» (далі - ТОВ «ФК «ЄАПБ»)звернулось в суд з позовом до ОСОБА_1 про стягнення заборгованості за договором позики.
Позовна заява обгрунтована тим, що 22.03.2023 року між ТОВ «ФІНАНСОВА КОМПАНІЯ «1 Безпечне агенство необхідних кредитів» та ОСОБА_1 укладено договір позики №78277814. 14.06.2021 року між ТОВ «1 Безпечне агенство необхідних кредитів» та ТОВ «ФК «ЄАПБ» укладено Договір факторингу №14/06/21, у відповідності до якого ТОВ «ФІНАНСОВА КОМПАНІЯ «1 Безпечне агенство необхідних кредитів» передало (відступило) ТОВ «ФК «ЄАПБ» за плату належні йому права вимоги, а ТОВ «ФК «ЄАПБ» прийняло належні ТОВ «ФІНАНСОВА КОМПАНІЯ «1 Безпечне агенство необхідних кредитів» права вимоги до боржників, вказаних у реєстрі боржників. Відповідно до реєстру боржників від 21.09.2023 року до Договору факторингу №14/06/21 від 14.06.2021 року, ТОВ «ФК «ЄАПБ» набуло права грошової вимоги до відповідача ОСОБА_1 в сумі 38 000 грн, з яких: 9 500 грн - заборгованість за основною сумою боргу; 28 500 грн - заборгованість за відсотками, а всього 38 000 грн. З моменту отримання права вимоги до відповідача, позивачем не здійснювалося нарахування жодних штрафних санкцій. Просить стягнути з ОСОБА_1 заборгованість перед позивачем за договором позики №78277814 від 14.06.2023 року у розмірі 38 000 грн, з яких 9500 грн - заборгованість за основною сумою боргу; 28500 грн - сума заборгованості за відсотками.
Заочним рішенням Івано-Франківського міського суду від від 28 травня 2024 рокупозов ТзОВ «Фінансова компанія «Європейська агенція з повернення боргів» до ОСОБА_1 про стягнення заборгованості за договором позики задоволено.Стягнуто з ОСОБА_1 на користь ТзОВ «Фінансова компанія «Європейська агенція з повернення боргів» заборгованість за договором позики №78277814 від 22.03.2023 в загальному розмірі 38 000 (тридцять вісім тисяч) гривень 00 коп., з яких 9 500 грн сума заборгованості за основною сумою боргу та 28 500 грн сума заборгованості за відсотками. Стягнуто з ОСОБА_1 на користь ТзОВ "Фінансова компанія "Європейська агенція з повернення боргів" судовий збір у розмірі 3028,00 грн.
Ухвалою Івано-Франківського міського суду від 07 серпня 2024 року заяву ОСОБА_1 адвоката Чекайла В.М. про перегляд заочного рішення Івано-Франківського міського суду від від 28 травня 2024 рокузалишено без задоволення.
Не погоджуючись з рішенням суду, представник ОСОБА_1 адвокат Чекайло В.М. подав апеляційну скаргу, в якій ставиться питання про скасування оскаржуваного рішення з ухваленням нового про відмову у задоволенні позову, посилаючись на те, що суд неповно з'ясував обставини справи, допустив порушення норм матеріального та процесуального права, тому постановив незаконне рішення. Вказує, що відсутність доказів перерахування на банківський картковий рахунок ОСОБА_1 грошових коштів за договором позики №78277814 від 22.03.2023 унеможливлює встановити суму наданого кредиту, правильність нарахування процентів, які нараховуються від суми надання кредиту з дати його отримання. Таким чином, товариством не надано доказів того, що на момент переходу до нього прав за договором про надання кредиту на підставі договору факторингу у первісного кредитора, а потім і у нового ТОВ «ФК «ЄАПБ» існувало право вимоги до відповідача саме в тому обсязі та на умовах, зазначених у реєстрі заборгованості боржника, в тому числі, щодо суми позики і процентів у самій позовній заяві. Товаристовом не надано первинних бухгалтерських документів на підтвердження будь-якого перерахування кредитних коштів ТОВ «Фінансова компанія «1 Безпечне агенство необхідних кредитів», оригіналів інших первинних документів на підтвердження, начебто, отриманих ОСОБА_1 кредитних коштів за кредитним договором, щодо якого виник спір. При цьому, наданий товариством розрахунок заборгованості за договором не є належним доказом, а також не є безспірним доказом розміру заборгованості, а є лише обґрунтуванням позовних вимог щодо розміру заборгованості, яка повинна бути підтверджена саме первинними документами. Крім того, позивач має право стягнути заборгованість по нарахованих та несплачених відсотках за користування кредитними коштами у межах погодженого сторонами строку кредитування, в даному випадку договір позики укладено строком на 30 днів, тобто до 21.04.2023 року з процентною ставкою 2,5 % в день. Тому, враховуючи строк, на який укладено Договір та процентну ставку 2,5% розмір відсотків складає - 7125 грн (9500х30х2,5%/100).
Відзив на апеляційну скаргу у встановлений апеляційним судом строк не надходив.
Відповідно до ч.3 ст.360 ЦПК України, відсутність відзиву на апеляційну скаргу не перешкоджає перегляду рішення суду першої інстанції.
Сторони у встановленому законом порядку повідомлені про дату, час та місце розгляду справи, однак не з'явились у судове засідання, що відповідно ч.2 ст.372 ЦПК України не перешкоджає розгляду справи у їх відсутності.
Розгляд справи за відсутності сторін та учасників справи, щодо яких наявні відомості про вручення повістки про явку в суд не є порушенням статті 129 Конституції України та статті 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод про доступ до правосуддя.
Заслухавши доповідь судді, дослідивши матеріали справи та перевіривши відповідно до ст. 367 ЦПК України наведені у скарзі доводи, апеляційний суд дійшов наступного висновку.
Згідно вимог статті 263 ЦПК України судове рішення повинно ґрунтуватися на засадах верховенства права, бути законним і обґрунтованим.
Законним є рішення, ухвалене судом відповідно до норм матеріального права із дотриманням норм процесуального права.
Обґрунтованим визнається рішення, ухвалене на основі повно і всебічно з'ясованих обставин, на які сторони посилаються як на підставу своїх вимог і заперечень, підтверджених доказами, які були досліджені в судовому засіданні і які відповідають вимогам закону про їх належність і допустимість, або обставин, що не підлягають доказуванню, а також якщо рішення містить вичерпні висновки суду, що відповідають встановленим на підставі достовірних доказів обставинам, які мають значення для вирішення справи.
Задовольняючи позов ТОВ «ФК «ЄАПБ», суд першої інстанції виходив з того, що факт отримання відповідачем кредитних коштів та користування ними підтверджується розрахунком заборгованості. Будь-яких доказів, які б спростовували проведений позивачем розрахунок заборгованості за вказаним договором відповідачем не представлено суду. За таких обставин, суд вважає, що вимоги позивача про стягнення з відповідача заборгованості за договором позикиє обґрунтованими та такими, що підлягають до задоволення.
Ухвалене судом першої інстанції рішення не в повному обсязі відповідає вимогам закону та матеріалам справи.
Як вбачається з матеріалів справи та встановлено судом, що 22.03.2023 року між ТОВ «ФІНАНСОВА КОМПАНІЯ «1 Безпечне агенство необхідних кредитів» та ОСОБА_1 укладено договір позики №78277814 відповідно до якого відповідач отримав кредит в розмірі 9 500.00 грн, строком на 30 днів, тобто до 21.04.2023 року. Процентна ставка (базова) 2,5% (фіксована) (а.с.6-8).
14.06.2021 року між ТОВ «1 Безпечне агенство необхідних кредитів» та ТОВ «ФК «ЄАПБ» укладено Договір факторингу №14/06/21, у відповідності до якого ТОВ «ФІНАНСОВА КОМПАНІЯ «1 Безпечне агенство необхідних кредитів» передало (відступило) ТОВ «ФК «ЄАПБ» за плату належні йому права вимоги, а ТОВ «ФК «ЄАПБ» прийняло належні ТОВ «ФІНАНСОВА КОМПАНІЯ «1 Безпечне агенство необхідних кредитів» права вимоги до боржників, вказаних у реєстрі боржників. В подальшому між ТОВ «1 Безпечне агенство необхідних кредитів» та ТОВ «ФК «ЄАПБ» укладались додаткові угоди (а.с.9-12).
Відповідно до реєстру боржників від 21.09.2023 року до Договору факторингу №14/06/21 від 14.06.2021 року, ТОВ «ФК «ЄАПБ» набуло права грошової вимоги до відповідача ОСОБА_1 в сумі 38 000 грн, з яких: 9 500 грн - заборгованість за основною сумою боргу; 28 500 грн - заборгованість за відсотками (а.с.14).
Пунктом 4 договору позики №78277814 визначено, що проценти за цим договором нараховуються щоденно, включаючи дати отримання та повернення, на залишок позики. Додатком №1 до договору позики затверджено таблицю обчислення загальної вартості кредиту для споживача та реальної річної процентної ставки за договором про споживчий кредит.
Згідно даної таблиці датою видачі кредиту/ дата надання позики - 22.03.2023 року, дата повернення - 21.04.2023 року; кількість днів у розрахунковому періоді - 30; сума позики - 9500 грн; знижена процентна ставка/день, % (застосовується у відповідності до умов Програми лояльності) - 2,5%, процентна ставка за понадстрокове користування позикою (її частиною) за день - 2,7 %; пеня - 2,7%. Орієнтовна загальна вартість позики- 16625 грн (а.с.6).
Згідно зі статтями 15, 16 ЦК України кожна особа має право на захист свого цивільного права у разі його порушення, невизнання або оспорювання. Кожна особа має право на захист свого інтересу, який не суперечить загальним засадам цивільного законодавства. Кожна особа має право звернутися до суду за захистом свого особистого немайнового або майнового права та інтересу. Способами захисту цивільних прав та інтересів можуть бути: відновлення становища, яке існувало до порушення; відшкодування збитків та інші способи відшкодування майнової шкоди; відшкодування моральної (немайнової) шкоди.
Відповідно до ст.ст. 526, 527, 530 ЦК України зобов'язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору і у встановлений строк відповідно до умов договору та вимог Закону. Договір є обов'язковим для виконання сторонами (ст. 629 ЦК України). Договором є домовленість двох або більше сторін, спрямована на встановлення, зміну або припинення цивільних прав та обов'язків (ч.1 ст.626 ЦК України). Визначення поняття зобов'язання міститься у ч.1 ст.509 ЦК України. Відповідно до цієї норми зобов'язання це правовідношення, в якому одна сторона (боржник) зобов'язана вчинити на користь другої сторони (кредитора) певну дію (передати майно, виконати роботу, надати послугу, сплатити гроші тощо) або утриматися від певної дії, а кредитор має право вимагати від боржника виконання його обов'язку.
Відповідно до статті 626 ЦК України договором є домовленість двох або більше сторін, спрямована на встановлення, зміну або припинення цивільних прав та обов'язків. Зміст договору становлять умови (пункти), визначені на розсуд сторін і погоджені ними, та умови, які є обов'язковими відповідно до актів цивільного законодавства, (стаття 628 ЦК України).
Згідно зі статтями 6, 627 ЦК України сторони є вільними в укладенні договору, виборі контрагента та визначенні умов договору з урахуванням вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, звичаїв ділового обороту, вимог розумності та справедливості.
Відповідно до статей 638, 640, 642 ЦК договір є укладеним, якщо сторони в належній формі досягли згоди з усіх істотних умов договору. Договір укладається шляхом пропозиції однієї сторони укласти договір (оферти) і прийняття пропозиції (акцепту) другою стороною. Договір є укладеним з моменту одержання особою, яка направила пропозицію укласти договір, відповіді про прийняття цієї пропозиції. Відповідь особи, якій адресована пропозиція укласти договір, про її прийняття (акцепт) повинна бути повною і безумовною.
Статтею 3 Закону України «Про електронну комерцію» визначено, що електронний договір - це домовленість двох або більше сторін, спрямована на встановлення, зміну або припинення цивільних прав і обов'язків та оформлена в електронній формі.
Електронний правочин оформлюється шляхом фіксації волі сторін та його змісту. Така фіксація здійснюється за допомогою складання документа, який відтворює волю сторін. На відміну від традиційної письмової форми правочину воля сторін електронного правочину, втілюється в електронному документі.
Відповідно до частини першої статті 5 Закону України «Про електронні документи та електронний документообіг» електронний документ - документ, інформація в якому зафіксована у вигляді електронних даних, включаючи обов'язкові реквізити документа.
Згідно з частинами першою, другою статті 6 Закону України «Про електронні документи та електронний документообіг» електронний підпис є обов'язковим реквізитом електронного документа, який використовується для ідентифікації автора та/або підписувань електронного документа іншими суб'єктами електронного документообігу. Накладанням електронного підпису завершується створення електронного документа
Відповідно до частини першої статті 7 Закону України «Про електронні документи та електронний документообіг» оригіналом електронного документа вважається електронний примірник документа з обов'язковими реквізитами, у тому числі з електронним підписом автора або підписом, прирівняним до власноручного підпису відповідно до Закону України «Про електронний цифровий підпис».
Встановлено, що ОСОБА_1 погодився на укладання договору № 78277814 від 22.03.2023 шляхом підписанням з використанням електронного підпису G8FaF98Iuz та йому видано рахунок для перехування коштів № НОМЕР_1 .
Жодних доказів на спростування наведеної обставини відповідачем не надано.
Згідно з ст.ст. 610, 611, 612 ЦК України порушенням зобов'язання є його невиконання або виконання з порушенням умов, визначених змістом зобов'язання. У разі порушення зобов'язання настають правові наслідки, встановлені договором або законом. Боржник вважається таким, що прострочив, якщо він не приступив до виконання зобов'язання або не виконав його у строк, встановлений договором або законом.
Згідно з частиною першою статті 631 ЦК України строком договору є час, протягом якого сторони можуть здійснити свої права і виконати свої обов'язки відповідно до договору.
Аналіз указаних норм права свідчить про те, що при укладенні договору сторони можуть визначити строк його дії, тобто час, протягом якого вони мають здійснити свої права та виконати свої обов'язки відповідно до цього договору.
Щодо кредитного договору, то сторони вправі встановити строк кредитування, протягом якого боржник зобов'язаний виконати свій обов'язок за договором із повернення кредиту та сплати процентів. У свою чергу, впродовж цього строку кредитодавець вправі реалізувати своє право на проценти за користування кредитними коштами.
При цьому право кредитора нараховувати передбачені договором проценти за користування кредитом і комісії припиняється після спливу визначеного цим договором строку кредитування чи у разі пред'явлення до позичальника вимоги згідно з частиною другою статті 1050 ЦК України.
Саме таку правову позицію висловила Велика Палата Верховного Суду у постановах від 28.03.2018 року (справа №444/9519/12) та від 31.10.2018 року (№202/4494/16-ц), яка в силу частини четвертої статті 263 ЦПК України має бути врахована судами при виборі і застосуванні норм права.
Велика Палата Верховного Суду у постанові від 05.04.2023 року (справа №910/4518/16) не знайшла підстав для відступу від цього правового висновку. Одночасно Велика Палата Верховного Суду зазначила, що припис абзацу другого частини першої статті 1048ЦК України про щомісячну виплату процентів до дня повернення позики у разі відсутності іншої домовленості сторін може бути застосований лише у межах погодженого сторонами строку кредитування. Право кредитодавця нараховувати передбачені договором проценти за кредитом припиняється після спливу визначеного договором строку кредитування чи у разі пред'явлення до позичальника вимоги згідно із частиною другою статті 1050 ЦК України.
У цій же постанові Велика Палата Верховного Суду, уточняючи свій правовий висновок, який викладений у постанові від 18.01.2022 року (справа 910/17048/17), щодо нарахування процентів до дня фактичного повернення кредиту відповідно до умов кредитного договору, незалежно від закінчення строку дії кредитних договорів, вказала на те, що можливість нарахування процентів поза межами строку кредитування чи після пред'явлення вимоги про дострокове погашення кредиту та розмір таких процентів залежать від підстави їх нарахування згідно з частиною другою статті 625 ЦК України. У подібних спорах судам необхідно здійснити тлумачення умов відповідних договорів та дійти висновку, чи мали на увазі сторони встановити нарахування процентів як міри відповідальності у певному розмірі за період після закінчення строку кредитування або після пред'явлення вимоги про дострокове погашення кредиту, чи у відповідному розділі договору передбачили тільки проценти за правомірну поведінку позичальника (за «користування кредитом»).
Отже з врахуванням викладеного, слід дійти висновку, що за кредитним договором №7483407310, підлягала стягненню заборгованість у розмірі 16 625 грн, з яких: 9 500 грн - заборгованість за основною сумою боргу; 7125 грн - заборгованість за відсоткамиза період з 22 березня 2023 року по 21 квітня 2023 року (в межах строку кредитування) .
При цьому, жодних доказів на спростування факту наявності чи розміру заборгованості відповідачем не надано.
Доказами є будь-які дані, на підставі яких суд встановлює наявність або відсутність обставин (фактів), що обґрунтовують вимоги і заперечення учасників справи, та інших обставин, які мають значення для вирішення справи. Ці дані встановлюються такими засобами: 1) письмовими, речовими і електронними доказами; 2) висновками експертів; 3) показаннями свідків (ст. 76 ЦПК України).
Належними є докази, які містять інформацію щодо предмета доказування. Предметом доказування є обставини, що підтверджують заявлені вимоги чи заперечення або мають інше значення для розгляду справи і підлягають встановленню при ухваленні судового рішення. Сторони мають право обґрунтовувати належність конкретного доказу для підтвердження їхніх вимог або заперечень. Суд не бере до розгляду докази, що не стосуються предмета доказування (ст. 77 ЦПК України).
Статтею 78 ЦПК України передбачено, що суд не бере до уваги докази, що одержані з порушенням порядку, встановленого законом. Обставини справи, які за законом мають бути підтверджені певними засобами доказування, не можуть підтверджуватися іншими засобами доказування.
Згідно з ст. 81 ЦПК України кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених цим Кодексом. Докази подаються сторонами та іншими учасниками справи. Доказування не може ґрунтуватися на припущеннях. Суд не може збирати докази, що стосуються предмета спору, з власної ініціативи, крім витребування доказів судом у випадку, коли він має сумніви у добросовісному здійсненні учасниками справи їхніх процесуальних прав або виконанні обов'язків щодо доказів, а також інших випадків, передбачених цим Кодексом.
Відповідно до ст. 376 ЦПК України підставами для скасування судового рішення повністю або частково та ухвалення нового рішення у відповідній частині або зміни судового рішення є: неповне з'ясування обставин, що мають значення для справи; недоведеність обставин, що мають значення для справи, які суд першої інстанції визнав встановленими; невідповідність висновків, викладених у рішенні суду першої інстанції, обставинам справи; порушення норм процесуального права або неправильне застосування норм матеріального права.
З урахуванням наведеного, рішення Івано-Франківського міського суду від 28 травня 2024 року необхідно змінити в частині стягнення заборгованості за відсотками за договором позики №378277814 від 22.03.2023 року та стягнути з ОСОБА_1 на користь Товариства з обмеженою відповідальністю «Фінансова компанія «Європейська агенція з повернення боргів» заборгованість за договором позики №378277814 від 22.03.2023 року за відсотками в розмірі 7125 (семи тисяч сто двадцять п'ять) грн за період з 22 березня 2023 року по 21 квітня 2023 року. В решті позовних вимог відмовити.
Суд відхиляє доводи апеляційної скарги про неотримання коштів за вказаним договором №378277814 від 22.03.2023 року, оскільки не підтверджено належними доказами та спростовується матеріалами справи, при цьому позичальник мав право на відмову від укладення цього договору протягом 14 днів (п.8 договору), проте це право не реалізував.
Частиною тринадцятою статті 141 ЦПК України передбачено, що якщо суд апеляційної чи касаційної інстанції, не передаючи справи на новий розгляд, змінює рішення або ухвалює нове, цей суд відповідно змінює розподіл судових витрат.
Враховуючи наведене, судові витрати, понесені у зв'язку з розглядом справи, частково покладаються на відповідача пропорційно розміру задоволених позовних вимог, а у зв'язку з переглядом справи у суді апеляційної інстанції частково покладаються на позивача пропорційно розміру задоволених позовних вимог.
У зв'язку із частковим задоволенням апеляційної скарги представника ОСОБА_1 адвоката Чекайла В.М. та задоволення позову у розмірі 16 625 грн, з заявленої суми 38000 грн, що становить 43,75 %, тому слід стягнути з ОСОБА_1 на користь Товариства з обмеженою відповідальністю «Фінансова компанія «Європейська агенція з повернення боргів» 1 324,75 (3028х43,75/100) грн судового збору за подання позовної заяви.
Зважаючи на те, що апеляційну скаргу задоволено на 56,25 %, тому з Товариства з обмеженою відповідальністю «Фінансова компанія «Європейська агенція з повернення боргів» підлягає стягненню в користь відповідача 56,25 % (4542 грнх56,25/100) судового збору, сплаченого ОСОБА_1 за подання апеляційної скарги, що складає 2554,88 грн.
Згідно з пунктом 2 частини третьої статті 389 ЦПК України не підлягають касаційному оскарженню судові рішення у малозначних справах, крім випадків, зазначених у цій же нормі ЦПК України.
Відповідно до пункту 1 частини шостої статті 19 ЦПК України малозначними справами є справи, у яких ціна позову не перевищує ста розмірів прожиткового мінімуму для працездатних осіб.
Прожитковий мінімум для працездатних осіб вираховується станом на 01 січня календарного року, в якому подається скарга (частина дев'ята статті 19 ЦПК України) становить 3028 грн.
Ціна позову в даній справі становить 38000 грн, яка станом на 01 січня 2024 року не перевищує ста розмірів прожиткового мінімуму для працездатних осіб (3028грн*100=302 800 грн).
Отже зазначена справа є малозначною в силу вимог закону, тому в касаційному порядку оскарженню не підлягає, крім випадків, передбачених п. 2 ч.3 ст.389 ЦПК України.
Керуючись ст. 374, 376, 381-384, 389, 390 ЦПК України, суд
Апеляційну скаргу представника ОСОБА_1 адвоката Чекайла Василя Михайловича задовольнити частково.
Заочне рішення Івано-Франківського міського суду від 28 травня 2024 рокув частині стягнення заборгованості за відсотками за договором позики №378277814 від 22.03.2023 року змінитита стягнути з ОСОБА_1 на користь Товариства з обмеженою відповідальністю «Фінансова компанія «Європейська агенція з повернення боргів» заборгованість за договором позики 378277814 від 22.03.2023 року у розмірі 16 625 грн, з яких: 9 500 грн - заборгованість за основною сумою боргу; 7125 грн - заборгованість за відсоткамиза період з 22 березня 2023 року по 21 квітня 2023 року (в межах строку кредитування).
В решті рішення суду залишити без змін.
Стягнути з ОСОБА_1 на користь Товариства з обмеженою відповідальністю «Фінансова компанія «Європейська агенція з повернення боргів» 1324,75 (одна тисяча триста двадцять чотири гривні сімдесят п'ять копійок) грн судового збору за подання позовної заяви.
Стягнути з Товариства з обмеженою відповідальністю «Фінансова компанія «Європейська агенція з повернення боргів» 2554,88 (дві тисячі п'ятсот п'ятдесят чотири гривні вісімдесят вісім копійок) грн судового збору за подання апеляційної скарги.
Постанова набирає законної сили з дня її підписання і в касаційному порядку оскарженню не підлягає, крім випадків, передбачених п. 2 ч.3 ст.389 ЦПК України.
Повний текст постанови складено 31 жовтня 2024 року.
Судді: В.Д.Фединяк
І.О.Максюта
Л.В.Василишин