Житомирський апеляційний суд
Справа №293/616/24 Головуючий у 1-й інст. Збаражський О. М.
Номер провадження №33/4805/1200/24
Категорія ч.1 ст.130 КУпАП Доповідач Галацевич О. М.
30 жовтня 2024 року м.Житомир
Суддя судової палати з розгляду цивільних справ Житомирського апеляційного суду Галацевич О.М., за участі захисника особи, яку притягнуто до адміністративної відповідальності ОСОБА_1 , - ОСОБА_2 , розглянувши у відкритому судовому засіданні в приміщенні суду в м. Житомирі апеляційну скаргу ОСОБА_1 на постанову Черняхівського районного суду Житомирської області від 08 липня 2024 року, якою його визнано винуватим у вчиненні адміністративного правопорушення, передбаченого ч.1 ст.130 КУпАП,
встановив:
Постановою судді Черняхівського районного суду Житомирської області від 08 липня 2024 року ОСОБА_1 визнано винуватим у вчиненні адміністративного правопорушення, передбаченого ч.1 ст.130 КУпАП, та на нього накладено адміністративне стягнення у виді штрафу у розмірі однієї тисячі неоподаткованих мінімумів доходів громадян, що складає 17 000,00 грн, без позбавлення права керування транспортними засобами. Стягнуто з ОСОБА_1 в дохід держави судовий збір у розмірі 605,60 грн.
Згідно з постановою судді місцевого суду, ОСОБА_1 17.04.2024 о 22 год 55 хв в с-щі Черняхів, по вул Коростенській, 91, керував транспортним засобом Viper zs200A, державний номерний знак НОМЕР_1 , в стані алкогольного сп'яніння, чим порушив вимоги п.2.9 а) Правил дорожнього руху та вчинив адміністративне правопорушення, передбачене ч.1 ст.130 КУпАП.
Не погоджуючись з постановою судді місцевого суду ОСОБА_1 подав апеляційну скаргу, в якій просить постанову скасувати та закрити провадження у справі, у зв'язку з відсутністю події і складу адміністративного правопорушення, посилаючись на незаконність постанови, неповне з'ясування судом обставин справи, невідповідність висновків суду фактичним обставинам справи, неправильне застосування судом норм матеріального права та порушення норм процесуального права. Зокрема, зазначає, що матеріали справи не містять доказів керування ним транспортним засобом та підстави зупинки транспортного засобу. Також, вказав, що працівниками поліції допущено ряд порушень під час проведення його огляду на стан сп'яніння, фіксації обставин події та оформленні матеріалів про адміністративне правопорушення. На його думку, судове рішення ґрунтується на неналежних та недопустимих доказах, а тому підлягає скасуванню.
Одночасно апеляційна скарга містить клопотання про поновлення строку на апеляційне оскарження постанови. Як на поважну причину пропуску строку на апеляційне оскарження апелянт посилається на те, що копію оскаржуваної постанови отримав поштовим зв'язком 19.07.2024.
Розглянувши клопотання про поновлення строку, з метою забезпечення вільного доступу до правосуддя, реалізації положень Європейської Конвенції з прав людини та основоположних свобод, суд вважає за необхідне поновити апелянту строк на апеляційне оскарження, як такий, що пропущений з поважних причин.
Дослідивши матеріали справи про адміністративне правопорушення, заслухавши пояснення захисника особи, яку притягнуто до адміністративної відповідальності, перевіривши доводи апеляційної скарги, приходжу до наступного висновку.
Відповідно до пункту 2.9 а) Правил дорожнього руху України, водієві забороняється керувати транспортним засобом у стані алкогольного сп'яніння або перебуваючи під впливом наркотичних чи токсичних речовин.
Керування транспортними засобами особами в стані алкогольного, наркотичного чи іншого сп'яніння або під впливом лікарських препаратів, що знижують їх увагу та швидкість реакції, тягне за собою адміністративну відповідальність, передбачену ч.1 ст.130 КУпАП.
За правилами частин 2-5 ст.266 КУпАП, огляд водія на стан алкогольного, наркотичного чи іншого сп'яніння або щодо перебування під впливом лікарських препаратів, що знижують його увагу та швидкість реакції, проводиться з використанням спеціальних засобів поліцейським із застосуванням технічних засобів відеозапису, або у закладах охорони здоров'я.
Згідно зі ст.245 КУпАП України, завданнями провадження в справах про адміністративні правопорушення є своєчасне, всебічне, повне і об'єктивне з'ясування обставин кожної справи, вирішення її в точній відповідності з законом.
Доказами в справі про адміністративне правопорушення є будь-які фактичні дані, на підставі яких у визначеному законом порядку встановлюється наявність чи відсутність адміністративного правопорушення, винність даної особи та інших обставин справи, що мають значення для її правильного вирішення. Ці фактичні дані встановлюються протоколом про адміністративне правопорушення, поясненнями особи, яка притягається до адміністративної відповідальності, потерпілих, свідків, речовими доказами, а також іншими документами, як наголошується в ст.251 КУпАП.
Як зазначено в ст.252 КУпАП, орган (посадова особа) оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтуються на всебічному, повному і об'єктивному дослідженні всіх обставин справи в їх сукупності, керуючись законом і правосвідомістю.
Згідно вимог ст.280 КУпАП, орган (посадова особа) при розгляді справи про адміністративне правопорушення зобов'язаний з'ясувати: чи було вчинено адміністративне правопорушення, чи винна дана особа в його вчиненні, чи підлягає вона адміністративній відповідальності, чи є обставини, що пом'якшують і обтяжують відповідальність, чи заподіяно майнову шкоду, а також з'ясувати інші обставини, що мають значення для правильного вирішення справи.
Дані вимоги закону при розгляді матеріалів за протоколом про адміністративне правопорушення судом першої інстанції дотримані і висновок суду про визнання ОСОБА_1 винуватим у вчиненні адміністративного правопорушення, передбаченого ч.1 ст.130 КУпАП, за порушення ним п.2.9 а) Правил дорожнього руху, є обґрунтованим, відповідає фактичним обставинам справи, підтверджений наявними в матеріалах справи доказами, а зміст постанови відповідає вимогам статей 283, 284 КУпАП.
Як правильно встановив суддя місцевого суду, наявність у діях ОСОБА_1 складу адміністративного правопорушення, передбаченого ч.1 ст.130 КУпАП, підтверджується: протоколом про адміністративне правопорушення серії ААБ №000752 від 17.04.2024, згідно якого ОСОБА_1 17.04.2024 о 22 год 55 хв в с-щі Черняхів, по вул Коростенській, 91, керував транспортним засобом Viper zs200A, державний номерний знак НОМЕР_1 , в стані алкогольного сп'яніння, чим порушив вимоги п.2.9 а) Правил дорожнього руху, за що відповідальність передбачена ч.1 ст.130 КУпАП. Огляд на стан сп'яніння зі згоди водія у встановленому законом порядку проводився із застосуванням приладу «Драгер 6820», тест №307 з результатом 0,58 ‰, (а.с.2); постановою про накладення адміністративного стягнення по справі про адміністративне правопорушення у сфері забезпечення безпеки дорожнього руху, зафіксоване не в автоматичному режимі серії БАД №953454 від 17.04.2024 про притягнення ОСОБА_1 до адміністративної відповідальності за ч.2 ст.122 та ч.2 ст.126 КУпАП (а.с.3); роздруківкою тестування на алкоголь від 17.04.2024 приладом «Alkotest Drager 6820», показник приладу становив 0,58 ‰ (проміле) (а.с.4); актом огляду на стан алкогольного сп'яніння з використанням спеціальних технічних засобів (а.с.5); направленням на огляд водія транспортного засобу з метою виявлення стану сп'яніння від 17.04.2024 (а.с.6); розпискою про роз'яснення прав та обов'язків, передбачених статтями 55, 56, 59, 63 Конституції України та статтею 268 КУпАП від 17.04.2024 (а.с.7); розпискою про інформування особи, яка підлягає огляду на стан сп'яніння, про порядок застосування спеціального технічного засобу від 17.04.2024 (а.с.8); відеозаписом події з нагрудної камери поліцейського (а.с.11).
Суддя місцевого суду дав належну оцінку всім доказам у справі, проаналізував їх у сукупності та взаємозв'язку і дійшов правильного висновку про наявність у діях ОСОБА_1 складу адміністративного правопорушення, передбаченого ч.1 ст.130 КУпАП.
Доводами апеляційної скарги під час апеляційного розгляду справи висновків суду першої інстанції не спростовано.
На наявному в матеріалах справи відеозаписі об'єктивно зафіксовані обставини адміністративного правопорушення та в достатньому обсязі для вирішення питання про наявність події і складу адміністративного правопорушення, передбаченого ч.1 ст.130 КУпАП, в діях ОСОБА_1 . Даний доказ відповідає вимогам ст.251 КУпАП, є належним і допустимим, оскільки не має ознак переривання чи монтування під час фіксації обставин, які мають значення для справи. Відеозапис припинявся лише на час складення адміністративних матеріалів, що не є істотним порушенням та не спростовує зафіксованих на ньому обставин події. Доводи апелянта, що відеофайли не містять посилань на автора його створення, серії та номеру технічного засобу, за допомогою якого здійснювалась відеозйомка, також не спростовує обставин об'єктивно зафіксованих таким засобом та не виключає належність і допустимість даного доказу. Відеозапис містить час та дату фіксації події, а тому доводи ОСОБА_1 про протилежне є безпідставними. Сумніви щодо автентичності оригіналу відеозапису є припущеннями, не підтверджені доказами.
Вбачається, що ОСОБА_1 повідомлено працівниками поліції про причину зупинки транспортного засобу, а також про виявлені у нього ознаки алкогольного сп'яніння. Останньому запропоновано пройти огляд на стан сп'яніння на місці зупинки транспортного засобу за допомогою спеціальних технічних засобів або в найближчому медичному закладі. ОСОБА_1 пройшов огляд на стан сп'яніння на місці зупинки транспортного засобу за допомогою приладу «Alcotest Drager 6820», незгоди з отриманим результатом, який йому продемонстрований, не виказував. ОСОБА_1 роз'яснені права особи, яка притягається до адміністративної відповідальності та ознайомлено зі складеними відносно нього протоколом про адміністративне правопорушення та іншими процесуальними документами, зокрема роздруківкою про результати огляду, актом огляду на стан алкогольного сп'яніння з використанням спеціальних технічних засобів, направленням на огляд водія транспортного засобу з метою виявлення стану сп'яніння, які він підписав без будь-яких зауважень. Водія відсторонено від подальшого керування транспортним засобом.
Порушень вимог Інструкції про порядок виявлення у водіїв транспортних засобів ознак алкогольного, наркотичного чи іншого сп'яніння або перебування під впливом лікарських препаратів, що знижують увагу та швидкість реакції, затвердженої наказом МВС України та МОЗ України №1452/735 від 09.11.2015 та ст.266 КУпАП, які б могли бути підставою для визнання недійсним огляду на стан сп'яніння, працівниками поліції не допущено.
Протокол про адміністративне правопорушення складено за встановленою формою з урахуванням всіх вимог, передбачених ст.256 КУпАП, а також Інструкції з оформлення поліцейськими матеріалів про адміністративні правопорушення у сфері забезпечення безпеки дорожнього руху, зафіксовані не в автоматичному режимі, затвердженої наказом МВС України від 07.11.2015 №1395.
Оскарження постанови про накладення адміністративного стягнення по справі про адміністративне правопорушення у сфері забезпечення безпеки дорожнього руху на правильність судового рішення не впливає, оскільки відеозаписом підтверджено, що ОСОБА_1 були надані чіткі пояснення щодо мотивів зупинки та повідомлено про виявлені у нього ознаки алкогольного сп'яніння, а тому подальші дії водія регламентувалися нормами п.2.5 ПДР та не знаходяться у причинному зв'язку з його незгодою з діями працівників поліції стосовно зупинки транспортного засобу.
Обставини щодо відсутності доказів керування транспортним засобом та підстав зупинки, на які посилається ОСОБА_1 в апеляційній скарзі, були предметом дослідження в суді першої інстанції, яким суд надав правильну та неупереджену оцінку, яка обґрунтовано викладена у мотивувальній частині судового рішення та не потребує додаткового правового аналізу.
Також суд надав правильну та обґрунтовану оцінку належності, як доказу роздруківці тесту за результатами огляду. Відсутність зафіксованого на камеру результату тестування через перешкоду іншого предмета, не виключає належність та допустимість як доказу роздруківки з зафіксованим на ній результатом огляду 0,58 проміле, яка підписана водієм, та не може свідчити про будь-який інший отриманий результат, ніж той, що роздрукований зі спеціального приладу. Отриманий результат також був продемонстрований ОСОБА_1 і останній підписав роздруківку та інші процесуальні документи без будь-яких зауважень щодо зазначеного у них результату тестування.
Інші доводи апеляційної скарги не впливають на правильність висновків суду першої інстанції та не є обставинами, які виключають винуватість ОСОБА_1 в інкримінованому йому правопорушенні, а також не містять посилання на нові факти чи засоби доказування, які б вказували на незаконність ухваленої у справі постанови.
При цьому, суд апеляційної інстанції враховує практику Європейського Суду з прав людини про те, що право на обґрунтоване рішення не вимагає детальної відповіді судового рішення на всі доводи висловлені сторонами. Крім того, воно дозволяє вищим судам просто підтверджувати мотиви, надані нижчими судами, не повторюючи їх (справ «Гірвісаарі проти Фінляндії», п. 32).
Пункт 1 статті 6 Конвенції не вимагає більш детальної аргументації від апеляційного суду, якщо він лише застосовує положення для відхилення апеляції відповідно до норм закону, як такої, що не має шансів на успіх, без подальших пояснень (Burg and others v. France (Бюрг та інші проти Франції), (dec.); Gorou v. Greece (no.2) (Гору проти Греції №2) [ВП], § 41.
Під час розгляду справи в суді апеляційної інстанції, будь-яких вагомих доказів та доводів на спростування правильності висновків суду про доведеність вини ОСОБА_1 у вчиненні адміністративних правопорушень, передбачених ч.1 ст.130 КУпАП, не надано.
Апеляційним переглядом справи про адміністративне правопорушення не встановлено порушення судом першої інстанції норм закону, які б слугували підставою для скасування чи зміни постанови суду. Висновки суду відповідають фактичним обставинам справи, та не спростовуються доводами апеляційної скарги.
В той же час, правильно призначивши адміністративне стягнення у вигляді штрафу, суддя місцевого суду не звернув уваги на те, що санкція ч.1 ст.130 КУпАП передбачає безумовне позбавлення порушника права керування транспортними засобами (незалежно від їх наявності). Проте, суд апеляційної інстанції не може погіршувати становище ОСОБА_1 , а тому позбавлений можливості застосувати відповідне стягнення.
За таких обставин, підстав для скасування постанови судді місцевого суду відносно ОСОБА_1 немає.
Керуючись ст. 294 КУпАП, суд -
постановив:
Клопотання ОСОБА_1 про поновлення строку на апеляційне оскарження задовольнити. Поновити строк на апеляційне оскарження постанови Черняхівського районного суду Житомирської області від 08 липня 2024 року.
Апеляційну скаргу ОСОБА_1 , залишити без задоволення, а постанову Черняхівського районного суду Житомирської області від 08 липня 2024 року - без змін.
Постанова апеляційного суду набирає законної сили негайно після її винесення, є остаточною й оскарженню не підлягає.
Суддя О.М. Галацевич