Придніпровський районний суд м.Черкаси
Справа № 711/5693/24
Провадження № 4-с/711/42/24
31 жовтня 2024 року Придніпровський районний суд м. Черкаси у складі:
головуючого - судді Скляренко В.М.
при секретарі Копаєвій Є.В.
розглянувши у відкритому судовому засіданні в залі суду в м. Черкаси скаргу ОСОБА_1 на бездіяльність Другого відділу державної виконавчої служби у місті Черкаси Центрального міжрегіонального управління Міністерства юстиції (м. Київ) та зняття арешту з майна,-
Представника боржника ОСОБА_1 - адвокат Коханій О.В., який діє на підставі ордеру серії СА №1091173 від 09.06.2024р., - звернувся до суду зі скаргою на бездіяльність державного виконавця, в якій просив зняти арешт з належного ОСОБА_1 майна, а саме з квартири за адресою: АДРЕСА_1 , - та з ј частки домоволодіння за адресою: АДРЕСА_2 , - що накладений постановою Державної виконавчої служби у Придніпровському районі міста Черкаси серії АА №346140 від 14.12.2005р. за виконавчим провадженням №8678875, реєстраційні номери обтяжень №2886045 та №2886181.
В обґрунтування вимог у скарзі зазначено, що при вчиненні дій з розпорядження власним нерухомим майном ОСОБА_1 , довідалася, що належна їй квартира та частка у домоволодінні перебувають під арештом, який накладений постановою ДВС Придніпровського району м. Черкаси серії АА №346140 від 14.12.2005р. В свою чергу відповідно до відомостей із АСВП відносно ОСОБА_1 відсутні записи як про відкриті так і про завершені виконавчі провадження. На звернення представника ОСОБА_1 відповідний орган державної виконавчої служби повідомив, що відповідний арешт накладався для забезпечення виконавчих проваджень №8678875 та №9212752, які були завершені 30.12.2011р. на підставі п. 9 ст. 47 Закону України «Про виконавче провадження», проте станом на 26.06.2024р. матеріали виконавчих проваджень знищені, а тому відсутня інформація щодо проведених виконавчих дій. Тож скаржник вважає, що наявний арешт із заходу забезпечення виконавчих дій перетворився на неправомірне обмеження права власності ОСОБА_1 , а діюче правове регулювання спірних відносин не передбачає іншого правового механізму скасування арешту, окрім як шляхом подання відповідної скарги. Оскільки щодо ОСОБА_1 відсутні будь-які незавершені виконавчі провадження, то заявник вважає, що існують об'єктивні підстави для зняття арешту з відповідного майна.
Ухвалою суду від 22.07.2024р. скаргу прийнято до провадження та призначено до розгляду.
02.08.2024р. на адресу суду надійшов відзив Другого ВДВС у м. Черкаси ЦМУ Мінюсту (м. Київ), в якому державний виконавець просив відмовити у задоволенні скарги. В обґрунтування своєї позиції посилається на те, що виконавче провадження №8678875, по якому ОСОБА_1 була боржником, було завершене 30.12.2011р. на підставі п. 9 ч. 1 ст. 47 Закону України «Про виконавче провадження» (в редакції, що діяла на момент завершення виконавчого провадження) і на теперішній час матеріали виконавчого провадження знищені за закінченням строку зберігання. Натомість у органу державної виконавчої служби відсутні підтверджуючі дані про сплату боргу, виконавчого збору та витрат виконавчого провадження. В той же час арешт накладався постановою серії АА №346140 від 14.12.2005р., однак неможливо ідентифікувати, під час виконання якого виконавчого документу накладено даний арешт. За таких обставин у посадових осіб Другого ВДВС в м. Черкаси відсутні правові підстави та можливість виконавцем самостійно зняти арешт з майна боржника.
08.10.2024р. від представник боржника надійшли додаткові письмові пояснення, в яких викладене додаткове правове обґрунтування правомірності заявлених вимог та ефективності обраного скаржником способу захисту його прав.
Скаржник в судове засідання не з'явився, проте представник скаржника - адвокат Коханій О.В. 31.10.2024р. подав до суду заяву, в якій просив розглянути скаргу без участі сторони скаржника та задовольнити вимоги скарги.
Представник Другого ВДВС в м. Черкаси ЦМУ Мінюсту (м. Київ) у судове засідання не з'явився, про причини неявки суду не повідомив, хоча про день, час та місце розгляду скарги повідомлявся в установленому законом порядку. Разом з тим, начальником відділу ОСОБА_2 та в.о. начальника відділу Сніцар Н. до суду попередньо подавалися клопотання (заяви), в яких останні просили розглянути скаргу без участі представника виконавчої служби та ухвалити рішення на розсуд суду з урахуванням відзиву на скаргу.
Заінтересована особа - ОСОБА_3 - у судове засідання не з'явилась, причини неявки суду не повідомила, хоча була належним чином повідомленою у встановленому законом порядку про час і місце розгляду справи.
Дослідивши матеріали справи, оцінивши наявні у справі докази у їх сукупності, суд приходить до на ступних висновків.
ОСОБА_1 має у власності наступне нерухоме майно (далі - спірне майно): 1) квартира за адресою: АДРЕСА_1 ; 2) ј частка домоволодіння за адресою: АДРЕСА_2 /а.с. 14-15/.
В судовому засіданні встановлено, що на виконанні у Другому ВДВС у м. Черкаси Центрального міжрегіонального управління міністерства юстиції (м. Київ) (далі - Другий ВДВС) перебувало виконавче провадження №8678875 з примусового виконання виконавчого листа № 1-184, виданого 13.07.2005р. Придніпровськими районним судом м. Черкаси, про стягнення з ОСОБА_1 , на користь ОСОБА_3 боргу в сумі 2000 грн., в межах якого постановою державного виконавця серії АА №038544 від 14.12.2005р. був накладений арешт на майно боржника ОСОБА_1 , а саме: ј домоволодіння АДРЕСА_2 та квартира АДРЕСА_3 .
Виконавче провадження №8678875 завершене 30.12.2011р. на підставі п. 9 ч. 1 ст. 47 Закону України №606-XIV від 21.04.1999 «Про виконавче провадження» у зв'язку з тим, що наявна встановлена законом заборона щодо звернення стягнення на майно боржника, а інше майно, на яке може бути звернено стягнення у боржника відсутнє.
Крім того, на примусовому виконанні у Другому ВДВС перебувало виконавче провадження №9212752 з примусового виконання виконавчого листа №2-3541, виданого 25.12.2006р. Придніпровським районним судом м. Черкаси, про стягнення з ОСОБА_1 на користь КПТМ «Черкаситеплокомуненерго» боргу у розмірі 3246,92 грн. Відповідне виконавче провадження було завершене 14.02.2008р. у зв'язку з надходженням заяви стягувача про повернення виконавчого документа без виконання.
Згідно інформації з Єдиного реєстру заборон відчуження об'єктів нерухомого майна щодо суб'єкта відносно ОСОБА_1 наявні зареєстровані обтяження у виді арешту нерухомого майна з реєстраційними номерами 2886181 (об'єкт обтяження - квартира за адресою: АДРЕСА_1 ) та 2886045 (об'єкт обтяження - ј частина домоволодіння за адресою: АДРЕСА_2 ), які зареєстрована на підставі постанови державного виконавця Державної виконавчої служби Придніпровського району м. Черкаси серії АА №346140 від 14.12.2005р. /а.с. 9-11/.
На теперішній час в Єдиному реєстрі боржників відсутня інформація стосовно ОСОБА_1 , а матеріали виконавчих проваджень №8678875 та №9212752 знищені, внаслідок чого у Другого ВДВС відсутні підтверджуючі дані про сплату боргу, виконавчого збору та витрат виконавчого провадження.
Також на теперішній час в провадженні Другого ВДВС відсутні будь-які незавершені виконавчі провадження, за якими боржником є ОСОБА_1 .
Оскільки посадовими особами Другого ВДВС до теперішнього часу не знято арешту з майна ОСОБА_1 , який накладався постановою серії АА №346140 від 14.12.2005р., що обумовлено відсутністю обставин, передбачених ч. 4 ст. 59 Закону №1404-VІІІ, то скаржник звернувся до суду з даною скаргою.
Надаючи оцінку обґрунтованості заявлених вимог суд виходить з наступного.
Відповідно до ч. 2 ст. 50 Закону України №606-XIV від 21.04.1999р. «Про виконавче провадження» (далі - Закон №606), який діяв до 05.10.2016р., у разі якщо у виконавчому провадженні державним виконавцем накладено арешт на майно боржника, у постанові про закінчення виконавчого провадження або повернення виконавчого документа до суду або іншого органу (посадовій особі), який його видав, державний виконавець зазначає про зняття арешту, накладеного на майно боржника.
Аналогічні приписи містяться у ст. 40 Закону України №1404-VIII від 02.06.2016р. «Про виконавче провадження» (далі - Закон №1404), відповідно до яких у разі закінчення виконавчого провадження (крім закінчення виконавчого провадження за судовим рішенням, винесеним у порядку забезпечення позову чи вжиття запобіжних заходів, а також, крім випадків нестягнення виконавчого збору або витрат виконавчого провадження, нестягнення основної винагороди приватним виконавцем), повернення виконавчого документа до суду, який його видав, арешт, накладений на майно (кошти) боржника, знімається, відомості про боржника виключаються з Єдиного реєстру боржників, скасовуються інші вжиті виконавцем заходи щодо виконання рішення, а також проводяться інші необхідні дії у зв'язку із закінченням виконавчого провадження.
Аналіз зазначених норм дає підстави дійти висновку, що арешт майна боржника є заходом звернення стягнення на майно боржника, який застосовується для забезпечення реального виконання рішення, що підлягає примусовому виконанню.
Пунктом 16 розділу VIII Інструкції з організації примусового виконання рішень, затвердженої наказом Міністерства юстиції України від 02.04.2012р. №512/5, в редакції Наказу Міністерства юстиції № 4632/5 від 20.10.2022р. (далі - Інструкція з організації примусового виконання рішень), передбачено, що постанова про зняття арешту з майна боржника або скасування інших заходів примусового виконання рішення без винесення постанови про відкриття чи відновлення виконавчого провадження виноситься державним виконавцем органу державної виконавчої служби або приватним виконавцем, яким виконавчий документ повернуто стягувачу, за заявою боржника у разі, якщо:
- судом скасовано заходи забезпечення позову за завершеним виконавчим провадженням;
- при повторному пред'явленні такого виконавчого документа до примусового виконання виконавче провадження за таким виконавчим документом закінчено на підставі частини першої статті 39 Закону, а також за умови сплати боржником витрат виконавчого провадження, здійснених під час виконавчого провадження, у якому виконавчий документ повернуто стягувачу (крім випадків, коли виконавчий документ повернуто приватним виконавцем, діяльність якого припинена);
- після повернення виконавчого документа стягувачу на рахунок органу державної виконавчої служби, рахунок приватного виконавця надійшла сума коштів для задоволення вимог стягувача, виконання постанов про стягнення виконавчого збору, витрат виконавчого провадження та за умови, що такий виконавчий документ повторно на виконання не пред'явлено;
- після повернення виконавчого документа стягувачу наявні обставини, визначені частиною першою статті 39 Закону (крім випадків, коли виконавчий документ перебуває на примусовому виконанні), а також за умови сплати боржником витрат виконавчого провадження, здійснених під час виконавчого провадження, у якому виконавчий документ повернуто стягувачу (крім випадків, коли виконавчий документ повернуто приватним виконавцем, діяльність якого припинена), та виконавчого збору, який підлягав стягненню у цьому виконавчому провадженні (крім випадків, коли відповідно до статті 27 Закону виконавчий збір стягненню не підлягає);
- арешт з майна боржника або інші заходи примусового виконання рішення скасовані судовим рішенням.
У разі припинення органу державної виконавчої служби, на виконанні у якому перебував повернутий стягувачу виконавчий документ, постанова(и), передбачена(і) цим пунктом, виноситься державним виконавцем органу державної виконавчої служби, який є правонаступником органу державної виконавчої служби, що припинився.
До заяви про зняття арешту з майна боржника або скасування інших заходів примусового виконання рішення боржником додається документ / копія документа, що підтверджує наявність обставин для винесення відповідної постанови. У разі наявності обставин для одночасного винесення постанов, передбачених цим пунктом, та постанови про виключення відомостей про боржника з Єдиного реєстру боржників, боржником може бути подано одну заяву та додано до неї документ / копія документа, що підтверджує наявність обставин для винесення відповідних постанов.
Виконавець не пізніше наступного робочого дня з дня надходження до нього заяви боржника перевіряє викладені у цій заяві обставини та додані до неї документи, у тому числі за допомогою автоматизованої системи (щодо стану відповідного виконавчого документа; відомостей про орган державної виконавчої служби чи приватного виконавця, у якого перебував на виконанні виконавчий документ, тощо), Єдиного державного реєстру судових рішень (щодо наявності відповідного судового рішення).
Постанова про зняття арешту з майна боржника або скасування інших заходів примусового виконання рішення виноситься не пізніше наступного робочого дня з дня отримання виконавцем підтвердження наявності обставин для винесення такої постанови.
Копія постанови виконавця про зняття арешту з майна боржника або скасування інших заходів примусового виконання рішення не пізніше наступного робочого дня з дня винесення надсилається органу, установі, посадовій особі, яким була надіслана для виконання відповідна постанова. У випадках, передбачених законом, виконавець на підставі постанови, передбаченої цим пунктом, вчиняє дії щодо реєстрації припинення обтяження майна боржника.
Заява боржника та додані до неї документи, а також документи за результатом розгляду такої заяви приєднуються до матеріалів виконавчого провадження, в межах якого виноситься відповідна постанова.
У разі якщо виконавче провадження, за яким подано заяву про зняття арешту з майна боржника або скасування інших заходів примусового виконання рішення знищено у зв'язку із закінченням строку його зберігання, а також у випадку, коли таке виконавче провадження перебувало на виконанні у приватного виконавця, діяльність якого припинена або яким змінено виконавчий округ, виконавець вживає заходів щодо відновлення матеріалів виконавчого провадження за допомогою відомостей автоматизованої системи та інших документів, інформації, одержаних ним, у тому числі від сторін виконавчого провадження.
Системний аналіз змісту п. 16 Інструкції з організації примусового виконання рішень свідчить, що інструкцією передбачена можливість державного виконавця вчинити дії направлені на скасування заходів забезпечення виконавчого провадження у випадках, коли воно було закінчено на підставі ч. 1 ст. 39 Закону №1404 чи ч. 1 ст. 47 Закону №606. При цьому обов'язок вчинення відповідних дій державним виконавцем виникає з моменту звернення боржника з відповідною заявою.
Відповідно до ст. 447 ЦПК України сторони виконавчого провадження мають право звернутися до суду із скаргою, якщо вважають, що рішенням, дією або бездіяльністю державного виконавця чи іншої посадової особи органу державної виконавчої служби або приватного виконавця під час виконання судового рішення, ухваленого відповідно до цього Кодексу, порушено їхні права чи свободи.
За змістом ст. 449 ЦПК України скаргу може бути подано до суду у десятиденний строк з дня, коли особа дізналася або повинна була дізнатися про порушення її права або свободи.
По обставинам справи судом встановлено, що предметом оскарження є бездіяльність органу державної виконавчої служби, яка полягає у неприпиненні арешту, що є триваючим правопорушенням, пов'язаним з тривалим та безперервним невиконанням обов'язків, передбачених законом. При цьому Другий ВДВС у відзиві проти скарги зазначив, що скаржнику роз'яснювалося, що у спірних відносинах відсутні обставини, визначені ч. 4 ст. 59 Закону №1404, за яких виконавцем самостійно може бути знятий арешт з майна боржника, що свідчить про визнання державним виконавцем факту звернення заявника та факту бездіяльності державного виконавця.
Відповідно до ч. 1, 2 ст. 321 ЦК право власності є непорушним. Ніхто не може бути протиправно позбавлений цього права чи обмежений у його здійсненні. Особа може бути позбавлена права власності або обмежена у його здійсненні лише у випадках і в порядку, встановлених законом.
Згідно з вимогами ст. 391 ЦК власник майна має право вимагати усунення перешкод у здійсненні ним права користування та розпорядження своїм майном.
Верховний Суд у своїй практиці неодноразово зазначав, що наявність протягом тривалого часу нескасованого арешту на майно боржника, за умови відсутності виконавчого провадження та майнових претензій з боку стягувача, є невиправданим втручанням у право особи на мирне володіння своїм майном (постанови Верховного Суду від 07.07.2021р. у справі № 2-356/12, від 03.11.2021р. у справі № 161/14034/20, від 22.12.2021р. у справі № 645/6694/15).
По обставинам спірних правовідносин судом встановлено, що підставою наявності зареєстрованих обтяжень на спірне майно ОСОБА_1 є арешт, накладений державною виконавчою службою 14.12.2005р. При цьому орган державної виконавчої служби не має у володінні інформації щодо підстав накладення та збереження арешту через відсутність матеріалів виконавчого провадження та відповідних відомостей про нього. Натомість в органі державної виконавчої служби наявна інформація, що виконавче провадження №8678875, в рамках якого виносилась постанова про накладення арешту на спірне майно, завершене 30.12.2011р.
В цьому контексті суд звертає увагу, що за змістом положень ст.ст. 12, 81 ЦПК України, кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених цим Кодексом. Докази подаються сторонами та іншими учасниками справи. Доказування не може ґрунтуватися на припущеннях.
Сторони мають право обґрунтовувати належність конкретного доказу для підтвердження їхніх вимог або заперечень. Суд не бере до розгляду докази, що не стосуються предмета доказування (ч. ч. 3, 4 ст. 77 ЦПК України). Крім того, обставини справи, які за законом мають бути підтверджені певними засобами доказування, не можуть підтверджуватися іншими засобами доказування (ч. 2 ст. 78 ЦПК України).
Достатніми є докази, які у своїй сукупності дають змогу дійти висновку про наявність або відсутність обставин справи, які входять до предмета доказування. Питання про достатність доказів для встановлення обставин, що мають значення для справи, суд вирішує відповідно до свого внутрішнього переконання (ст. 80 ЦПК України).
Всупереч вимог ст.ст. 12, 81 ЦПК України Другим ВДВС не надано суду будь-яких доказів на підтвердження необхідності збереження обтяження спірного майна ОСОБА_1 , накладеного в рамках виконавчого провадження №8678875, як і не доведено наявності інших виконавчих проваджень, для забезпечення виконання яких можливо використати відповідне обтяження спірного майна боржника. При цьому слід звернути увагу на позицію стягувача, який з моменту завершення виконавчого провадження (31.12.2011) не вчиняв активних дій щодо захисту своїх інтересів, що може свідчити про його незацікавленість у виконанні чи фактичне виконання судового рішення, ухваленого на його користь.
Учасниками не оспорюється той факт, що станом на дату звернення до суду із скаргою виконавчий лист № 1-184 від 13.07.2005 року повторно стягувачем до примусового виконання не пред'являвся.
Також суд звертає увагу, що органом ДВС не доведено вжиття достатніх заходів для примусового стягнення з боржника виконавчого збору та витрат виконавчого провадження після завершення ВП №8678875 та №9212752, оскільки відсутні будь-які відомості про наявність відповідних виконавчих проваджень. Варто зауважити, що враховуючи особливості правового порядку регулювання публічно-приватних відносин між державою та приватною особою, відсутність у органу державної виконавчої служби відомостей про сплату боржником виконавчого збору та витрат виконавчого провадження та відсутність відомостей про існування виконавчих проваджень, пов'язаних із стягненням з боржника таких виконавчого збору та витрат виконавчого провадження, слід розцінювати як таке, що свідчить про припинення зобов'язання боржника зі сплати таких витрат, а відтак не може виправдовувати застосування заходів забезпечення виконавчого провадження, пов'язаних із обмеженням права власності боржника протягом понад 15-річний період часу.
Отже органом ДВС не доведено наявності легітимної мети і підстав для збереження арешту, накладеного у 2005 році на спірне майно ОСОБА_1 .
Таким чином, з урахуванням вищевикладеного слід виснувати, що на теперішній час обтяження №2886181 та №2886045 від 17.02.2006р. зберігає свою чинність без належної легітимної мети, якою обумовлювалось застосування таких обтяжень, оскільки в органах державної виконавчої служби відсутні будь-які виконавчі провадження, пов'язані з виконанням виконавчого листа Придніпровського районного суду м. Черкаси №1-184 від 13.07.2005р., а строк звернення відповідного судового рішення до його виконання в примусовому порядку сплинув.
За таких обставин, наявність протягом тривалого часу нескасованого арешту на майно боржника є невиправданим втручанням у право особи на мирне володіння своїм майном.
Подібний висновок узгоджується з правовою позицією, викладеною Верховним Судом у постанові від 17.04.2024р. у справі №580/1528/23.
Враховуючи зміст порушеного права заявника, відсутність у органу державної виконавчої служби матеріалів виконавчого провадження, в рамках якого приймалось рішення про застосування обтяження щодо майна заявника, а також відсутність у державного виконавця станом на момент завершення виконавчого провадження правових підстав для зняття арешту з майна боржника, то обраний заявником спосіб захисту його прав шляхом ухвалення судом рішення про скасування відповідного обтяження відповідає критеріям ефективності і передбачений ч. 5 ст. 59 Закону №1404. Таким чином, заявлені у скарзі вимоги є обґрунтованими та правомірними і підлягають задоволенню.
На підставі вищевикладеного та керуючись ст.ст.11, 18, 77, 80, 141, 259, 447, 450-451 Цивільного процесуального кодексу України, суд, -
Скаргу ОСОБА_1 на бездіяльність органу примусового виконання - задовольнити.
Скасувати арешт з майна, що належить ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , РНОКПП НОМЕР_1 , а саме: квартири за адресою АДРЕСА_1 ; частка домоволодіння за адресою АДРЕСА_2 , - який був накладений постановою державного виконавця Державної виконавчої служби Придніпровського району м. Черкаси від 14.12.2005р. серії АА №346140 за виконавчим провадженням №8678875, реєстраційні номери обтяжень №2886045 та №2886181.
Ухвала може бути оскаржена до Черкаського апеляційного суду протягом п'ятнадцяти днів з дня її проголошення.
Учасник справи, якому ухвала суду не була вручена у день її проголошення або складання, має право на поновлення пропущеного строку на апеляційне оскарження ухвали суду, якщо апеляційна скарга подана протягом п'ятнадцяти днів з дня вручення йому відповідної ухвали суду. Строк на апеляційне оскарження може бути також поновлений в разі пропуску з інших поважних причин, крім випадків, зазначених у частині другій статті 358 цього Кодексу.
Повний текст ухвали складений 31.10.2024 року.
Головуючий: В.М. Скляренко