Справа № 694/2796/24
провадження № 1-кс/694/1021/24
/про арешт майна/
29.10.2024 року м. Звенигородка
Слідчий суддя Звенигородського районного суду Черкаської області ОСОБА_1 , з участю секретаря судового засідання ОСОБА_2 , розглянувши у відкритому судовому засіданні в залі суду в м. Звенигородка клопотання слідчого СВ Звенигородського РВП ГУНП в Черкаській області ОСОБА_3 , погоджене прокурором Звенигородської окружної прокуратури ОСОБА_4 , про арешт майна у кримінальному провадженні, внесеним до ЄРДР за № 12024250360001376 від 17.10.2024, за ознаками кримінального правопорушення, передбаченого ч. 4 ст. 190 КК України,-
Слідчий СВ Звенигородського РВП ГУНП в Черкаській області ОСОБА_3 звернувся до слідчого судді з даним клопотанням, в якому просить накласти арешт на банківський рахунок НОМЕР_1 відкритий в АТ «Райфайзен банк Аваль» та належний ФОП « ОСОБА_5 » на який невідомою особою, шахрайським шляхом були перераховані грошові кошти з банківського рахунку належному СФГ « ОСОБА_6 » НОМЕР_2 в загальній сумі 329000 гривень, - у вигляді заборони розпоряджатися будь-яким чином цим майном, використовувати його та вчиняти будь-яких дії по відчуженню і зміні власників цього майна та зобов'язати відповідальних осіб АТ «Райфайзен банк Аваль» повернути грошові кошти з банківського рахунку НОМЕР_1 відкритий в АТ «Райфайзен банк Аваль» та належний ФОП « ОСОБА_5 » на користь СФГ « ОСОБА_7 » (банківський рахунок НОМЕР_2 ) в загальній сумі 329000 гривень згідно виписки руху грошових коштів.
Клопотання обґрунтовується тим, що ухвалою слідчого судді Звенигородського районного суду від 21.10.2024 за результатами розгляду клопотання слідчого СВ Звенигородського РВП ГУНП в Черкаській області ОСОБА_3 у кримінальному провадженні № 12024250360001376 від 17.10.2024 за ознаками кримінального правопорушення, передбаченого ч. 4 ст. 190 КК України про накладення арешту на майно, повернуто прокурору у зв'язку з його невідповідністю вимогам ст.171 КПК України, та надано строк в 72 години на усунення недоліків, вказаних в мотивувальній частині даної ухвали.
Так, згідно вказаної ухвали суду у клопотанні слідчого, погодженого прокурором, про арешт майна слідчим не зазначено контактні дані власника майна (банківського рахунку) для його виклику у судове засідання, у зв'язку з чим, слідчий суддя позбавлений можливості виконати вимоги ст. 172 КПК України щодо розгляду клопотання за участю осіб, про арешт майна яких розглядається питання.
Усуваючи недоліки, вказані в ухвалі слідчого судді, слідчий 25.10.2024 звернувся до суду з даним клопотанням, у якому зазначає, що 17.10.2024 року до Звенигородського РВП ГУНП в Черкаській області із заявою звернувся голова СФГ " ОСОБА_6 " ОСОБА_8 , житель с. Чичиркозівка Звенигородського району Черкаської області, про те, що 17.10.2024 року о 15 год. 25 хв. невідома особа, шахрайським шляхом, з використанням інформаційно - комунікаційних систем, заволоділа грошовими коштами з рахунку СФГ " ОСОБА_6 " НОМЕР_2 , на загальну суму 329000 грн., чим завдала матеріальної шкоди.
За даним фактом внесено відомості до ЄРДР за № 12024250360001376 від 17.10.2024 за ознаками кримінального правопорушення, передбаченого ч. 4 ст. 190 КК України.
Під час допиту потерпілого встановлено, що СФГ « ОСОБА_6 » є клієнтом банку АТ «Райфайзен банк Аваль» з 2001 року та мають відкритий рахунок НОМЕР_2 на якому зберігаються, або проводиться рух грошових коштів за сільськогосподарську продукцію. Про вказаний рахунок, а саме паролі та ключі від нього знає тільки він, ОСОБА_8 та головний бухгалтер СФГ « ОСОБА_6 » ОСОБА_9 . 17.10.2024 року о 15 год. 25 хв. на мобільний телефон ОСОБА_9 почали приходити повідомлення з онлайн - банкінгу АТ «Райфайзен банк Аваль» про перерахунок грошових коштів з банківського рахунку СФГ « ОСОБА_7 » НОМЕР_2 до кориспондента ФОП « ОСОБА_5 », банківський рахунок НОМЕР_1 . Даний ФОП а ні ОСОБА_8 , а ні ОСОБА_9 невідомий, а тому в той же момент ОСОБА_9 зателефонувала на гарячу лінію АТ «Райфайзен банк Аваль» з метою блокування банківського рахунку. Під час шахрайських дій невідомою особою завдано матеріальної шкоди на загальну суму 329000 гривень.
Також потерпілим до матеріалів кримінального провадження додано виписку руху грошових коштів по банківському рахунку належному СФГ « ОСОБА_6 » НОМЕР_2 , в ході огляду якого встановлено, що 17.10.2024 року з вищезазначеного банківського рахунку відбулися перерахунки грошових коштів в кількості 29 платежів на банківський рахунок НОМЕР_1 відкритий в АТ «Райфайзен банк Аваль» та належний ФОП « ОСОБА_5 » на загальну суму 329000 гривень.
18.10.2024 року в ході допиту свідок ОСОБА_9 підтвердила покази потерпілого ОСОБА_8 , щодо банківського рахунку СФГ « ОСОБА_7 » НОМЕР_2 та вказала, що близько 10 днів тому, перебуваючи на робочому місці, на робочу електрону пошту СФГ « ОСОБА_6 » отримала повідомлення від « ІНФОРМАЦІЯ_1 », в якому було прописано, що певний контрагент просить підтвердити перерахунок грошових коштів на користь СФГ « ОСОБА_6 ». Для цього потрібно було ввести чотирьох значний код, який також був зазначений в повідомленні і виконавши вказані дії, через 5 хвилин вказане повідомлення з електронної пошти зникло.
В ході проведення досудового розслідування було встановлено, що ФОП « ОСОБА_5 » з РНОКПП НОМЕР_3 , згідно виписки руху грошових коштів наданої потерпілим, був створений гр. України - ОСОБА_5 , ІНФОРМАЦІЯ_2 , яка проживає за адресою: АДРЕСА_1 , яка користується мобільним телефоном НОМЕР_4 .
Без застосування заходів забезпечення кримінального провадження у виді накладення арешту на банківський рахунок НОМЕР_1 відкритий в АТ «Райфайзен банк Аваль» та належний ФОП « ОСОБА_5 », не вдасться запобігти втраті майна, на яке спрямовано кримінальне правопорушення та втраті речових доказів у кримінальному провадженні.
Враховуючи, що грошові кошти належні СФГ « ОСОБА_7 », які були перераховані на банківський рахунок НОМЕР_1 відкритий в АТ «Райфайзен банк Аваль» та належний ФОП « ОСОБА_5 », можуть бути використані як доказ факту чи обставин кримінального правопорушення, на них необхідно накласти арешт.
Слідчий СВ Звенигородського РВП ГУНП в Черкаській області ОСОБА_3 в судове засідання не з'явився, подав заяву про розгляд клопотання без його участі, просив клопотання задовольнити.
Власник банківського рахунку - ФОП « ОСОБА_5 » викликалася в судове засідання, проте до суду не з'явилася.
За наведених обставин, слідчий суддя вирішив за можливе розглядати дане клопотання без участі сторін.
Відповідно до ч.ч. 1, 4 ст. 107 КПК України, рішення про фіксацію процесуальної дії за допомогою технічних засобів під час досудового розслідування приймає особа, яка проводить відповідну процесуальну дію. За клопотанням учасників процесуальної дії застосування технічних засобів фіксування є обов'язковим. Фіксування за допомогою технічних засобів кримінального провадження під час розгляду питань слідчим суддею, за виключенням вирішення питання про проведення негласних (розшукових) дій, та в суді під час судового провадження є обов'язковим. У разі відсутності осіб, фіксування за допомогою технічних засобів кримінального провадження не здійснюється.
Клопотань від учасників процесуальної дії про застосування технічних засобів фіксування не надходило, відтак фіксування за допомогою технічних засобів кримінального провадження не здійснюється.
Дослідивши матеріали клопотання, слідчий суддя приходить до наступного.
Згідно з ч. 1 ст. 131 КПК України захід забезпечення кримінального провадження застосовується з метою досягнення дієвості цього провадження.
Одним із заходів забезпечення кримінального провадження є арешт майна (ч. 2 ст. 131 КПК України).
При застосуванні заходів забезпечення кримінального провадження слідчий суддя повинен діяти у відповідності до вимог КПК України та судовою процедурою гарантувати дотримання прав, свобод та законних інтересів осіб, а також умов, за яких жодна особа не була б піддана необґрунтованому процесуальному обмеженню.
Зокрема, при вирішенні питання про арешт майна для прийняття законного та справедливого рішення слідчий суддя згідно ст.ст. 94, 132, 173 КПК України повинен врахувати правову підставу для арешту майна, можливість використання майна як доказу у кримінальному провадженні або застосування щодо нього конфіскації, в тому числі і спеціальної, наявність обґрунтованої підозри у вчиненні особою кримінального правопорушення, розмір шкоди, завданої кримінальним правопорушенням, неправомірної вигоди, яка отримана юридичною особою, розумність та співрозмірність обмеження права власності завданням кримінального провадження, а також наслідки арешту майна для підозрюваного, третіх осіб.
Відповідні дані мають міститися і у клопотанні слідчого чи прокурора, який звертається з проханням арештувати майно, оскільки відповідно до ст. 1 Першого протоколу Конвенції про захист прав та основоположних свобод будь-яке обмеження права власності повинно здійснюватися відповідно до закону, а отже суб'єкт, який ініціює таке обмеження, повинен обґрунтувати свою ініціативу з посиланням на норми закону.
Згідно усталеної практики Європейського Суду з прав людини в контексті вищевказаних положень володіння майном повинно бути законним (див. рішення у справі «Іатрідіс проти Греції» [ВП], заява N 31107/96, п. 58, ECHR 1999-II). Вимога щодо законності у розумінні Конвенції вимагає дотримання відповідних положень національного законодавства та відповідності принципові верховенства права, що включає свободу від свавілля (див. рішення у справі «Антріш проти Франції», від 22 вересня 1994 року, Series А N 296-А, п. 42, та «Кушоглу проти Болгарії», заява N 48191/99, пп. 49 - 62, від 10 травня 2007 року). Будь-яке втручання державного органу у право на мирне володіння майном повинно забезпечити «справедливий баланс» між загальним інтересом суспільства та вимогами захисту основоположних прав конкретної особи. Необхідність досягнення такого балансу відображена в цілому в структурі статті 1 Першого протоколу. Необхідного балансу не вдасться досягти, якщо на відповідну особу буде покладено індивідуальний та надмірний тягар (див., серед інших джерел, рішення від 23 вересня 1982 року у справі «Спорронг та Льонрот проти Швеції», пп. 69 і 73, Series A N 52). Іншими словами, має існувати обґрунтоване пропорційне співвідношення між засобами, які застосовуються, та метою, яку прагнуть досягти (див., наприклад, рішення від 21 лютого 1986 року у справі «Джеймс та інші проти Сполученого Королівства», n. 50, Series A N 98).
У кожному конкретному кримінальному провадженні слідчий суддя, застосовуючи вид обтяження, в даному випадку арешт майна, має неухильно дотримуватись вимог закону. При накладенні арешту на майно слідчий суддя має обов'язково переконатися в наявності доказів на підтвердження вчинення кримінального правопорушення. При цьому, закон не вимагає аби вони були повними та достатніми на цій стадії кримінального провадження, однак вони мають бути такими, щоб слідчий суддя був впевнений у тому, що дані докази можуть дати підстави для пред'явлення обґрунтованої підозри у вчиненні того чи іншого злочину. Крім того, наявність доказів у кримінальному провадженні має давати слідчому судді впевненість в тому, що в даному кримінальному провадженні необхідно накласти вид обмеження з метою уникнення негативних наслідків.
Згідно з ч. 1 ст. 98 КПК України речовими доказами є матеріальні об'єкти, які були знаряддям вчинення кримінального правопорушення, зберегли на собі його сліди або містять інші відомості, які можуть бути використанні як доказ факту чи обставин, що встановлюються під час кримінального провадження, в тому числі предмети, що були об'єктом кримінально-протиправних дій, гроші, цінності та інші речі, набуті кримінально протиправним шляхом.
Згідно з ч. 1 ст. 167 КПК України тимчасовим вилученням майна є фактичне позбавлення підозрюваного або осіб, у володінні яких перебуває зазначене у частині другій цієї статті майно, можливості володіти, користуватися та розпоряджатися певним майном до вирішення питання про арешт майна або його повернення.
Відповідно до ч. 2 ст. 167 КПК України тимчасово вилученим може бути майно у вигляді речей, документів та грошей.
Відповідно до п. 1, п. 3 ч. 2 ст. 167 КПК України підставою для тимчасового вилучення майна стало те, що усі перераховані вище речі мають значення речових доказів у кримінальному провадженні та постановою слідчого визнані речовим доказом та приєднані до кримінального провадження.
Згідно зі ст. 170 КПК України арештом майна є тимчасове, до скасування у встановленому цим Кодексом порядку, позбавлення за ухвалою слідчого судді або суду права на відчуження, розпорядження та/або користування майном, щодо якого існує сукупність підстав чи розумних підозр вважати, що воно є доказом кримінального правопорушення.
Згідно ч. 3 ст. 170 КПК України, у випадку, передбаченому пунктом 1 частини другої цієї статті, арешт накладається на майно будь-якої фізичної або юридичної особи за наявності достатніх підстав вважати, що воно відповідає критеріям, зазначеним у статті 98 цього Кодексу.
Відповідно до ч. 10 ст. 170 КПК України, арешт може бути накладений у встановленому цим Кодексом порядку на рухоме чи нерухоме майно, гроші у будь-якій валюті готівкою або у безготівковій формі, в тому числі кошти та цінності, що знаходяться на банківських рахунках чи на зберіганні у банках або інших фінансових установах, видаткові операції, цінні папери, майнові, корпоративні права, щодо яких ухвалою чи рішенням слідчого судді, суду визначено необхідність арешту майна.
Згідно ч. 2 ст. 173 КПК України, при вирішенні питання про арешт майна слідчий суддя, суд повинен враховувати: 1) правову підставу для арешту майна; 2) можливість використання майна як доказу у кримінальному провадженні (якщо арешт майна накладається у випадку, передбаченому пунктом 1 частини другої статті 170 КПК України); 3) наявність обґрунтованої підозри у вчиненні особою кримінального правопорушення або суспільно небезпечного діяння, що підпадає під ознаки діяння, передбаченого законом України про кримінальну відповідальність (якщо арешт майна накладається у випадках, передбачених пунктами 3, 4 частини другої статті 170 КПК України); 3-1) можливість спеціальної конфіскації майна (якщо арешт майна накладається у випадку, передбаченому пунктом 2 частини другої статті 170 цього Кодексу); 4) розмір шкоди, завданої кримінальним правопорушенням, неправомірної вигоди, яка отримана юридичною особою (якщо арешт майна накладається у випадку, передбаченому пунктом 4 частини другої статті 170 цього Кодексу); 5) розумність та співрозмірність обмеження права власності завданням кримінального провадження; 6) наслідки арешту майна для підозрюваного, обвинуваченого, засудженого, третіх осіб.
Так, слідчим суддею встановлено, що СВ Звенигородського РВП ГУНП у Черкаській області проводиться досудове розслідування у кримінальному провадженні, внесеному до Єдиного державного реєстру досудових розслідувань за № 12024250360001376 від 17.10.2024 року за ознаками кримінального правопорушення, передбаченого ч. 4 ст. 190 КК України.
В ході проведення досудового розслідування встановлено, що 17.10.2024 грошові перекази в загальній сумі 329000 гривень з банківського рахунку належному СФГ « ОСОБА_6 » НОМЕР_2 , здійснювались на банківський рахунок НОМЕР_1 відкритий в АТ «Райфайзен банк Аваль», належний ФОП « ОСОБА_5 » .
Необхідність арешту майна зумовлена достатністю підстав вважати, що грошові кошти, які були перераховані на банківський рахунок НОМЕР_1 , можуть бути використані як доказ факту чи обставин кримінального правопорушення, а тому з метою недопущення відчуження майна (зняття, перерахування грошових коштів), чи внесення змін про власника (ів), з метою збереження речових доказів, виникла необхідність у накладенні арешту на вказане майно.
Слідчим СВ Звенигородського РВП ГУНП в Черкаській області доведено, що вказане майно відповідає критеріям визначеним ст. 98 КПК України, та у випадку не накладення арешту на вказане майно, це може призвести до подальшого знищення або до інших наслідків, які можуть перешкоджати досудовому розслідуванню.
З поданого клопотання та доданих до нього матеріалів убачається, що грошові кошти, які були перераховані потерпілим ОСОБА_8 на вищевказаний рахунок, є речовими доказами, оскільки набуті кримінально протиправним шляхом. Саме з метою збереження речових доказів і було подано зазначене клопотання, що повністю узгоджується з вимогами ст.170 КПК України.
Завданням вказаного арешту у клопотанні зазначено запобігання можливості приховування, перетворення та відчуження вказаних грошових коштів.
Водночас, слідча суддя звертає увагу на те, що в поданому клопотанні, з посиланням на те, що арешт необхідно накласти з метою збереження речових доказів, фактично порушується питання про накладення арешту на розрахунковий рахунок, тобто на всі грошові кошти, які знаходяться на вищевказаному рахунку, незалежно від того, чи мають вони відношення до цього кримінального провадження, що не узгоджується з вимогами чинного кримінального процесуального законодавства.
Отже, на думку слідчого судді, є необхідним в цьому випадку накладення арешту саме на грошові кошти в сумі 329000,00 гривень, які як вказано у клопотанні, перераховані на вищевказаний рахунок, з метою їх збереження, як речових доказів.
Викладене не суперечить положенням ч.10 ст.170 КПК України, за змістом яких, арешт може бути накладений на гроші у будь-який валюті готівкою або у безготівковій формі, в тому числі кошти, що знаходяться на банківських рахунках.
Слідча суддя вважає, що накладення арешту на грошові кошти у сумі 329000 гривень, які знаходяться на вказаному рахунку, забезпечить справедливу рівновагу між суспільним інтересом та правомірною метою, оскільки існує обґрунтоване пропорційне співвідношення між засобами, які застосовуються - арешт, та метою, яку прагнуть досягти - збереження речових доказів. На переконання слідчої судді, незастосування вказаного арешту може призвести до негативних для провадження наслідків.
На підставі вищенаведеного слідчий суддя приходить висновку про необхідність часткового задоволення вищевказаного клопотання слідчого - в частині накладення арешту на грошові кошти в розмірі 329000 гривень, які знаходяться на банківському рахунку НОМЕР_1 відкритий в АТ «Райфайзен банк Аваль» та належний ФОП « ОСОБА_5 », із забороною проводити видаткові операції по перерахуванню і зняттю цих грошових коштів із вказаного рахунку.
Доказів негативних наслідків від застосування такого заходу забезпечення кримінального провадження як арешт майна, слідчим суддею не встановлено.
Підстав сумніватися в співмірності такого обмеження права власності завданням кримінального провадження у слідчого судді не виникає.
Клопотання одночасно містить вимогу зобов'язати банківську установу повернути грошові кошти в сумі 329000,00грн. з вказаного рахунку на рахунок потерпілого, втім, вчинення зазначених дій не відноситься до повноважень слідчого судді (ч. 3 ст. 26 КПК України).
За викладених обставин, враховуючи правове обґрунтування клопотання, яке відповідає положенням ст. ст. 170-173 КПК України, приходжу до переконання, що клопотання слідчого СВ Звенигородського РВП ГУНП про накладення арешту на майно підлягає частковому задоволенню з метою збереження речових доказів, задля забезпечення дієвості та об'єктивності розслідування у вказаному кримінальному провадженні, оскільки незастосування арешту може призвести до знищення майна.
Завданням арешту майна є запобігання можливості його приховування, пошкодження, псування, зникнення, втрати, знищення, використання, перетворення, пересування, передачі, відчуження.
Не накладення арешту та встановлення заборони розпоряджання вказаними грошовими коштами на банківському рахунку може призвести до їх відчуження, а також в подальшому значним чином ускладнить повернення майна до законного власника. Накладення арешту на вищевказане майно, дасть можливість забезпечення збереження речових доказів; спеціальної конфіскації; відшкодування шкоди, завданої внаслідок кримінального правопорушення (цивільний позов).
Керуючись ст.ст. 98, 170-173 КПК України, слідчий суддя -
Клопотання слідчого СВ Звенигородського РВП ГУНП в Черкаській області ОСОБА_3 , погоджене прокурором Звенигородської окружної прокуратури ОСОБА_4 , про арешт майна у кримінальному провадженні, внесеним до ЄРДР за № 12024250360001376 від 17.10.2024, за ознаками кримінального правопорушення, передбаченого ч. 4 ст. 190 КК України - задоволити частково.
Накласти арешт на грошові кошти, які знаходяться на банківському рахунку НОМЕР_1 відкритий в АТ «Райфайзен банк Аваль», належний ФОП « ОСОБА_5 » в загальній сумі 329000 гривень, заборонивши користування та розпорядження вказаними грошовими коштами в межах завданого збитку (329000 грн).
У задоволенні інших вимог клопотання - відмовити.
Ухвала про накладення арешту може бути оскаржена безпосередньо до Черкаського апеляційного суду протягом 5 днів з дня її оголошення.
Слідчий суддя ОСОБА_1