30.10.24
Справа № 635/12409/24
Провадження № 1-кп/635/1119/2024
30 жовтня 2024 року Харківський районний суд Харківської області у складі:
головуючого судді ОСОБА_1 ,
за участю прокурора ОСОБА_2 ,
захисника адвоката ОСОБА_3 ,
обвинуваченого - ОСОБА_4 ,
секретар судового засідання - ОСОБА_5 ,
розглянувши у підготовчому судовому засіданні в залі суду в смт Покотилівка Харківського району Харківської області кримінальне провадження за обвинуваченням ОСОБА_4 у вчиненні кримінальних правопорушень, передбачених ч. 5 ст. 407, ч. 4 ст. 408 КК України,-
В провадженні Харківського районного суду Харківської області знаходиться зазначене кримінальне провадження.
Прокурор у судовому засіданні з урахуванням уточнень, заявив клопотання про продовження запобіжного заходу у вигляді тримання під вартою відносно обвинуваченого ОСОБА_4 строком на 60 днів без визначення розміру застави, посилаючись на продовження існування ризиків, передбачених п.п.1, 3, 5 ч.1 ст. 177 КПК України, а саме: можливість переховування від суду, незаконного впливу на свідків та вчинення інших кримінальних правопорушень чи продовження кримінального правопорушення, у якому він обвинувачується, та неможливість запобігання вказаним ризикам шляхом застосування до обвинуваченого більш м'якого запобіжного заходу ніж тримання під вартою. В обґрунтування клопотання прокурор посилався на те, що підставою застосування до обвинуваченого запобіжного заходу у вигляді тримання під вартою є наявність ризиків, які дають достатні підстави суду вважати, що обвинувачений може здійснити дії, передбачені ч. 1 ст. 177 КПК України. Так, ОСОБА_4 на момент вчинення кримінального правопорушення перебував на посаді стрільця 3 штурмового спеціалізованого відділення 3 штурмового спеціалізованого взводу 1 штурмової спеціалізованої роти штурмового спеціалізованого батальйону (ШКВАЛ) військової частини НОМЕР_1 , у військовому званні: «солдат». Місцезнаходження військової частини, в якій він проходить військову службу в будь-який час може змінити місце дислокації в іншу область внаслідок проведення бойових дій на території України, що створить умови для його переховування від суду в інших областях України, враховуючи, що суворість покарання за кримінальне правопорушення, наслідки та ризик втечі для підозрюваного у цьому випадку можуть бути визнаними як менш небезпечними ніж покарання і процедура виконання покарання. Крім того, вказані обставини утворять складності явки або запізнення обвинуваченого до суду. Про продовження існування ризику, передбаченого п. 3 ч. 1 ст. 177 КПК України, а саме незаконного впливу на свідків свідчить те, що ОСОБА_4 , розуміючи ступінь тяжкості вчиненого злочину, наслідки та ризик втечі для нього, може самостійно або заручившись підтримкою інших осіб, своїх співслужбовців здійснити вплив на свідків, понятих, як благаючі або умовляючи їх, так і маючи безперешкодний доступ до вогнепальної зброї за допомогою якої може погрожувати свідкам, понятим, експертам щоб вони відмовились від своїх показань, які вони надали на досудовому розслідуванні та в подальшому будуть надавати при судовому розгляді з метою уникнути покарання за вчинений злочин. Також, достатніми є підстави вважати про продовження існування ризику, передбаченого п. 5 ч. 1 ст. 177 КПК України, а саме: вчинення іншого кримінального правопорушення чи продовження кримінального правопорушення, у якому ОСОБА_4 обвинувачується, у зв'язку з тим, що ОСОБА_4 , перебуваючи на волі, як військовослужбовець військової служби, може вчинити інший військовий злочин, а саме: самовільне залишення військової частини або місця служби, тим самим переховуватись та ухилятись від кримінальної відповідальності за фактом вчинення тяжкого злочину. Крім того, ОСОБА_4 раніше неодноразово притягувався до кримінальної відповідальності за вчинення корисливих злочинів. Ухвалою Дзержинського районного суду м. Харкова від 21 травня 2024 року ОСОБА_4 звільнено умовно-достроково від відбування покарання для проходження військової служби за контрактом, згідно ст. 81-1 КК України та відносно нього встановлено адміністративний нагляд. Окрім цього, Харківським районним управлінням поліції №3 Головного управління Національної поліції в Харківській області проводиться досудове розслідування у кримінальному провадженні, внесеному до Єдиного реєстру досудових розслідувань за № 12024221200002231 від 26 жовтня 2024 року, за ознаками кримінального правопорушення, передбаченого ч. 1 ст. 393 КК.
Обвинувачений ОСОБА_4 у підготовчому судовому засіданні заперечував проти задоволення клопотання прокурора про продовження відносно нього запобіжного заходу у вигляді тримання під вартою.
Захисник обвинуваченого ОСОБА_4 - адвокат ОСОБА_3 у підготовчому судовому засіданні заперечувала проти задоволення клопотання прокурора про продовження відносно обвинуваченого запобіжного заходу у вигляді тримання під вартою.
Вислухавши думку учасників судового провадження, суд приходить до висновку про задоволення клопотання прокурора про продовження строку запобіжного заходу у вигляді тримання під вартою з огляду на наступне.
Ухвалою слідчого судді Ленінського районного суду м. Харкова від 03 вересня 2024 року відносно ОСОБА_4 застосовано запобіжний захід у вигляді тримання під вартою строком на 60 діб - до 01 листопада 2024 року включно, без визначення розміру застави.
Відповідно до ч. 1 ст. 197 КПК України, строк дії ухвали слідчого судді, суду про тримання під вартою або продовження строку тримання під вартою не може перевищувати шістдесяти днів.
Строк тримання під вартою обвинуваченого спливає 01 листопада 2024 року.
Частиною 3 ст. 315 КПК України передбачено, що під час підготовчого судового засідання суд за клопотанням учасників судового провадження має право обрати, змінити, продовжити чи скасувати заходи забезпечення кримінального провадження, в тому числі запобіжний захід, обраний щодо обвинуваченого. При розгляді таких клопотань суд додержується правил, передбачених розділом II цього Кодексу.
Згідно вимог ст. 177 КПК України метою застосування запобіжного заходу є забезпечення виконання підозрюваним, обвинуваченим покладених на нього процесуальних обов'язків, а також запобігання спробам: переховуватись від слідства та суду, перешкоджати кримінальному провадженню, незаконно впливати на потерпілого, свідків, вчинити інше кримінальне правопорушення чи продовжити кримінальне правопорушення, у якому він обвинувачується.
Підставою застосування запобіжного заходу є наявність обґрунтованої підозри у вчиненні особою кримінального правопорушення, а також наявність ризиків, які дають достатні підстави слідчому судді, суду вважати, що підозрюваний, обвинувачений, засуджений може здійснити дії, передбачені частиною першою цієї статті.
При вирішенні питання про обрання, продовження запобіжного заходу суд повинен враховувати обставини, передбачені ст. 178 КПК України, зокрема, тяжкість покарання, що загрожує відповідній особі у разі визнання її винуватою у кримінальному правопорушенні, у вчиненні якого ця особа обвинувачується, та дані, які її характеризують і можуть свідчити на користь збільшення (зменшення) ризику переховування від суду чи інших способів неналежної процесуальної поведінки.
Вирішуючи питання щодо продовження запобіжного заходу ОСОБА_4 , суд бере до уваги, що обвинувачений ОСОБА_4 обвинувачується у вчиненні кримінальних правопорушень, передбачених ч. 5 ст. 407 КК України, за яке передбачено покарання у виді позбавлення волі на строк від п'яти до десяти років та за ч. 4 ст. 408 КК України, за яке передбачено покарання у виді позбавлення волі на строк від п'яти до дванадцяти років, у зв'язку з чим, з метою уникнення кримінальної відповідальності обвинувачений може переховуватися від суду.
Суд зазначає, що тяжкість обвинувачення не є самостійною підставою для утримання особи під вартою, проте таке обвинувачення у сукупності з іншими обставинами збільшує ризик втечі настільки, що його неможливо відвернути, не взявши особу під варту. У справі «Ілійков проти Болгарії» №33977/96 від 26 липня 2001 року Європейський суд з прав людини зазначив, що «суворість передбаченого покарання є суттєвим елементом при оцінюванні ризиків переховування або повторного вчинення злочинів».
Крім того, Європейський суд з прав людини неодноразово підкреслював, що наявність підстав для тримання особи під вартою має оцінюватись в кожному кримінальному провадженні з урахуванням його конкретних обставин.
Згідно сформованої практики Європейського суду з прав людини, тримання особи під вартою може бути виправдане, якщо існують реальні ознаки наявності справжнього суспільного інтересу, який незважаючи на презумпцію невинуватості, переважає принцип поваги до особистої свободи. Застосовуючи запобіжний захід у виді тримання під вартою, необхідно виходити із того, що судове рішення повинно забезпечити не тільки права підозрюваного, а й високі стандарти охорони прав і інтересів як суспільства, так і потерпілого. Визначення таких прав, як підкреслює Європейський суд з прав людини, вимагає від суспільства більшої суворості в оцінці цінностей суспільства («Летельє проти Франції»).
Крім того, відповідно усталеної практики Європейського суду з прав людини, право людини на свободу є основоположним, але не абсолютним та може бути обмежено з огляду на суспільний інтерес.
З урахуванням фактичних обставин кримінального провадження, а саме того, що ОСОБА_4 обвинувачується у вчиненні тяжкого та особливо тяжкого кримінального правопорушення у сфері злочинів проти встановленого порядку несення військової служби (військові кримінальні правопорушення), на думку суду, у цьому кримінальному провадженні наявний суспільний інтерес, який полягає у необхідності захисту високих стандартів охорони прав і інтересів суспільства, та переважає принцип поваги до особистої свободи.
Також, суд погоджується з доводами прокурора щодо наявного ризику незаконного впливу обвинуваченого на свідків. При встановленні наявності ризику впливу на свідків, суд враховує встановлену КПК процедуру отримання показань від осіб, які є свідками у кримінальному провадженні, а саме спочатку, на стадії досудового розслідування показання отримуються шляхом допиту слідчим чи прокурором, а після направлення обвинувального акта до суду, на стадії судового розгляду - усно шляхом допиту особи в судовому засіданні (ч. 1, 2 ст. 23, ст. 224 КПК). При цьому, суд може обґрунтовувати свої висновки лише на показаннях, які він безпосередньо сприймав під час судового засідання або отриманих у порядку, передбаченому ст. 225 КПК, тобто допитаних на стадії досудового розслідування слідчим суддею. Суд не вправі обґрунтовувати судові рішення показаннями, наданими слідчому, прокурору, або посилатися на них (ч. 4 ст. 95 КПК).
За таких обставин, ризик впливу на свідків існує не лише на початковому етапі кримінального провадження при зібранні доказів, а й на стадії судового розгляду до моменту безпосереднього отримання судом показань від вказаних осіб та дослідження їх судом.
На переконання суду, з переходом на стадію судового провадження ризик незаконного впливу на свідків лише актуалізується, адже за наслідками ознайомлення з матеріалами кримінального провадження, обвинувачений стає обізнаним про всіх осіб, які допитувалися у цьому кримінальному провадженні, а відтак останній може здійснювати вплив на свідків, з метою їх спонукання до ненадання показань, перекручування або спотворення обставин, які їм достовірно відомі.
Оцінюючи ризик вчинення обвинуваченим іншого кримінального правопорушення, суд бере до уваги, що ОСОБА_4 обвинувачується у вчиненні злочину проти порядку несення військової служби в період дії воєнного стану, що об'єктивно вказує на можливість вчинення ним інших кримінальних правопорушень проти встановленого порядку несення військової служби, зокрема самовільного залишення військової частини або місця служби, дезертирства, з метою ухилення від кримінальної відповідальності, а тому вказаний ризик є актуальним на даний час.
Крім того, суд бере до уваги, що ОСОБА_4 раніше неодноразово судимий за корисливі злочини, в провадженні Харківського районного управління поліції №3 Головного управління Національної поліції в Харківській області перебуває кримінальне провадження, внесене до Єдиного реєстру досудових розслідувань за № 12024221200002231 від 26 жовтня 2024 року, за ознаками кримінального правопорушення, передбаченого ч. 1 ст. 393 КК.
Ухвалою Дзержинського районного суду м. Харкова від 21 травня 2024 року ОСОБА_4 звільнено, як особу, яка виявила бажання проходити військову службу за контрактом, умовно-достроково від відбування основного покарання у виді позбавлення волі, на невідбуту частину покарання 4 роки 9 місяців 12 днів, для проходження ним військової служби за контрактом, однак незважаючи на зазначене 26 жовтня 2024 року на адресу Харківського РУП №3 ГУНП в Харківській області надійшло повідомлення з ІНФОРМАЦІЯ_1 про втечу з під- варти солдата ОСОБА_4 .
Вказані обставини в сукупності об'єктивно свідчать про схильність обвинуваченого до вчинення правопорушень та наявність ризику вчинення ним інших кримінальних правопорушень, тобто продовжує існувати ризик, передбачений п.5 ч.1 ст. 177 КПК України.
Об'єктивність існування зазначених підстав щодо ризиків вбачається з вищенаведених відомостей, а тому суд не може погодитись з доводами сторони захисту щодо дієвості інших запобіжних заходів ніж тримання під вартою.
В судовому засіданні не здобуто відомостей, які б безумовно свідчили про неможливість тримання обвинуваченого під вартою, а також не отримано відомостей щодо інших обставин, які б переважали ризики, передбачені ч. 1 ст. 177 КПК України.
Враховуючи викладене, оцінивши в сукупності всі обставини, тяжкість покарання, що загрожує обвинуваченому у разі визнання винуватим у кримінальних правопорушеннях, суспільну небезпечність кримінальних правопорушень, які інкримінують обвинуваченому, проти порядку несення військової служби в період дії воєнного стану, суд вважає, що ризики, передбачені ч.1 ст. 177 КПК України, які стали підставою для обрання запобіжного заходу, не втратили свою актуальність, а суспільний інтерес, внаслідок висунутого йому обвинувачення, об'єктивно переважає принцип поваги до особистої свободи.
Крім того, суд враховує положення ч.8 ст.176 КПК України, згідно яких під час дії воєнного стану до військовослужбовців, які підозрюються або обвинувачуються у вчиненні злочинів, передбачених статтями 402-405, 407, 408, 429 Кримінального кодексу України, застосовується виключно запобіжний захід, визначений пунктом 5 частини першої цієї статті (тримання під вартою).
Отже, запобіжний захід у вигляді триманні під вартою на даній стадії процесу в повній мірі відповідає меті його застосування - забезпеченню виконання обвинуваченим покладених на нього процесуальних обов'язків та запобіганню спробам вчинити дії, передбачені ст. 177 КПК України.
Відтак, строк тримання обвинуваченого під вартою необхідно продовжити на 60 днів.
Суд при постановленні даної ухвали, керуючись ч.ч. 3, 4 ст. 183 КПК України, враховуючи підстави та обставини, передбачені статтями 177 та 178 КПК України, про які зазначено вище, не визначає розмір застави у даному кримінальному провадженні відносно ОСОБА_4 при продовженні запобіжного заходу у вигляді тримання під вартою, оскільки останній обвинувачується у вчиненні кримінальних правопорушень, передбачених ч. 5 ст. 407, ч. 4 ст. 408 КК України, що дає право суду не застосовувати до обвинуваченого запобіжний захід у виді застави.
На підставі викладеного, керуючись ст.ст. 177, 197, 199, 315 КПК України, суд,-
Клопотання прокурора про продовження запобіжного заходу у вигляді тримання під вартою відносно обвинуваченого ОСОБА_4 - задовольнити.
Продовжити відносно ОСОБА_4 обвинуваченого у вчиненні кримінальних правопорушень, передбачених ч. 5 ст. 407, ч. 4 ст. 408 КК України, запобіжний захід у вигляді тримання під вартою строком на шістдесят днів - до 28 грудня 2024 року включно.
Строк дії ухвали встановити до 28 грудня 2024 року включно.
Копію ухвали вручити обвинуваченому, захиснику, прокурору.
Ухвала може бути оскаржена шляхом подачі апеляційної скарги протягом п'яти днів з дня її оголошення безпосередньо до Харківського апеляційного суду, а обвинуваченим - в той же строк, з моменту вручення йому копії ухвали суду.
Повний текст ухвали складено та підписано 31 жовтня 2024 року.
Суддя ОСОБА_1