Держпром, 8-й під'їзд, майдан Свободи, 5, м. Харків, 61022,
тел. приймальня (057) 705-14-50, тел. канцелярія 705-14-41, факс 705-14-41
"19" грудня 2007 р. Справа № 47/591-07
вх. № 12757/5-47
Суддя господарського суду Светлічний Ю.В.
при секретарі судового засідання Малахова О.В.
за участю представників сторін:
позивача - Січна-Литвинова Л.О. за довіреністю від 02.12.2007р.; відповідача - не з"явився
розглянувши справу за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю фірма "Вірола", м. Харків
до Харківської міської ради, м. Харків
про визнання права власності
Позивач звернувся до суду з позовною заявою в якій просить суд визнати за позивачем право власності на нежитлове приміщення загальною площею 44,8 кв.м., що розташована за адресою: м. Харків, вул. Пушкінська, буд.32, кв. № 60-а, в тому числі - приміщення 1 (тут і далі - згідно до технічного паспорту та плану) площею 9,4 кв.м., приміщення 2 площею 13,0 кв.м., приміщення 3 площею 13,3 кв.м., приміщення 4 площею 6,7 кв.м., приміщення 5 площею 2,4 кв.м.
Відповідач в судове засідання не з'явився, про час та місце слухання справи повідомлений належним чином. Відзив на позовну заяву та витребувані судом документи не надав.
Беручи до уваги, що відповідно до статті 33 Господарського процесуального кодексу України обов'язок доказування і подання доказів покладено на сторони, суд згідно за статтею 75 Господарського процесуального кодексу України розглядає справу за наявними матеріалами.
Розглянувши матеріали справи та вислухавши пояснення представника позивача господарським судом встановлено, що за договором купівлі-продажу від 15.03.2007р. позивач купив у громадянок Ченикаєвої О.О., Ченикаєвої А.О. та Аленіної О.Б. ізольовану квартиру № 60-а, розташовану в м. Харкові по вул. Пушкінській, буд. 32, загальною площею 44,8 кв. м.
Дана квартира була придбана позивачем для використання не для проживання, а з метою здійснення підприємницької діяльності, зокрема, медичної, тобто придбане приміщення в даному випадку планувалося з моменту придбання використовувати як нежитлове.
Як вбачається з матеріалів справи, позивач звертався до відповідача з листом та відповідними документами з приводу оформлення на вищевказану квартиру (приміщення) права власності та видачі свідоцтва про право власності, однак відповіді по даний час не отримав.
Відповідно до Ст.331 ЦК України право власності на нову річ, виготовлену (створену) особою, набувається цією особою, якщо інше не передбачено договором або законом.
Відповідно до ст.319 ЦК власник володіє, користується, розпоряджається своїм майном на власний розсуд та має право вчиняти щодо свого майна будь-які дії, що не суперечать закону.
Згідно до ч.2 ст. 328 ЦК право власності вважається правомірно набутим, якщо інше прямо не випливає із закону або незаконність набуття права власності не встановлена судом.
Відповідно до ст.392 ЦК власник майна може пред'явити позов про визнання його права власності. Одним із способів захисту цивільного права є, відповідно до ч.2 ст.16 ЦК, його визнання.
Крім того відповідно до ч.1 ст.4 Закону України «Про державну реєстрацію речових прав на нерухоме майно та їх обмежень» № 1952-ІV від 01.07.2004р. та п. 1.5 Тимчасового положення про порядок реєстрації прав власності на нерухоме майно, затв. Наказом Міністерства юстиції України від 07.02.2002р. № 7/5, обов'язковій державній реєстрації підлягають речові права на нерухоме майно юридичних та фізичних осіб, що знаходиться на території України. Згідно до ЦК згадане приміщення належить до нерухомого майна. Тобто право власності на нього підлягає обов'язковій державній реєстрації. Оскільки нежитлове приміщення - це об'єкт права власності, визначений індивідуальними ознаками, є обов'язковою державна реєстрація права власності на неї. Підставою для проведення такої реєстрації відповідно до.п.10 додатку №1 до Вищевказаного Тимчасового положення є, зокрема, рішення судів про визнання права власності на об'єкти нерухомого майна, про встановлення факту права власності на них тощо.
Відповідно до вимог ст. 32 Господарського процесуального кодексу України: доказами у справі є будь-які фактичні дані, на підставі яких господарський суд у визначеному законом порядку встановлює наявність чи відсутність обставин, на яких грунтуються вимоги і заперечення сторін, а також інші обставини, які мають значення для правильного вирішення господарського спору.
Відповідно до ст. 33 Господарського процесуального кодексу України, кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог та заперечень.
Згідно ст.43 Господарського процесуального кодексу України господарський суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному і об'єктивному розгляді в судовому процесі всіх обставин справи в їх сукупності, керуючись законом.
Таким чином, суд вважає, що позовні вимоги є обґрунтованими, законними, підтвердженими матеріалами справи і такими, що підлягають задоволенню.
Приймаючи до уваги, що позивач не наполягає на стягненні з відповідача судових витрат, суд вважає, що витрати по сплаті державного мита та витрати на інформаційно-технічне забезпечення судового процесу слід покласти на позивача.
Враховуючи вищевикладене та керуючись ст.ст. 331, 328, 392 Цивільного кодексу України, статтею 3 Декрету Кабінету Міністрів України “Про державне мито», Постановою Кабінету Міністрів України від 29.03.2002р. № 411, статтями 1, 12, 33, 43, 44, 49, 75, ст.ст. 82-85 Господарського процесуального кодексу України, суд, -
1. Позовні вимоги задовольнити повністю.
2. Визнати за Товариствомз обмеженою відповідальністю фірмою "Вірола" (код ЄДРПОУ 14305909) право власності на нежитлове приміщення загальною площею 44,8 кв.м., що розташована за адресою: м. Харків, вул. Пушкінська, буд.32, кв. № 60-а, в тому числі - приміщення 1 (тут і далі - згідно до технічного паспорту та плану) площею 9,4 кв.м., приміщення 2 площею 13,0 кв.м., приміщення 3 площею 13,3 кв.м., приміщення 4 площею 6,7 кв.м., приміщення 5 площею 2,4 кв.м.
Повний текст рішення підписано 19.12.2007р.
Суддя Светлічний Ю.В.