Справа № 346/5232/24
Провадження № 2-а/346/74/24
29 жовтня 2024 р.м. Коломия
Коломийський міськрайонний суд Івано-Франківської області в складі:
головуючої - судді Третьякової І.В.
за участю:
секретаря судових засідань - Дутчак Х.В.
представника позивача - Репало О.О.,
представника відповідача - Стефака А.Я.
розглянувши у відкритому судовому засіданні в залі суду в м. Коломия в порядку спрощеного позовного провадження адміністративний позов ОСОБА_1 до Відділу муніципальної інспекції Коломийської міської ради про скасування постанови у справі про адміністративне правопорушення, -
24.09.2024р. ОСОБА_1 , через свого представника ОСОБА_2 , звернувся до Коломийського міськрайонного суду Івано-Франківської області з адміністративним позовом в якому просив: поновити йому строк на подання даного позову; звільнити його, як учасника бойових дій, від сплати судового збору; скасувати постанову серія КМ № 0043849 від 25.06.2024р., винесену інспектором з відділу муніципальної інспекції Коломийської міської ради Гнатюка Олега Зеновійовича про притягнення позивача до адміністративної відповідальності, а провадження у справі закрити.
Позовні вимоги мотивовані тим, що оскаржуваною постановою ОСОБА_1 було притягнуто до адміністративної відповідальності за ст.. 152-1 КУпАП за те, що він не сплатив за послуги з користування майданчиком для платного паркування. Про вказане рішення інспектора позивач дізнався з додатку «Дія» та вважає його незаконним, оскільки він являється учасником бойових дій та має відповідні пільги, встановлені законодавством. Рішенням Коломийської міської ради №1240-29/2208 від 18.06.2008р. було затверджено Правила паркування та стоянки транспортних засобів в м. Коломия. Відповідно до розділу 9 вказаних Правил, при користуванні місцями для платного паркування пільги по платі за користування автотранспорту встановлюються міською радою. В розмірі 100 % надаються зокрема ветеранам війни (учасникам бойових дій, учасникам війни) відповідно до ЗУ «Про статус ветеранів війни, гарантії їх соціального захисту» Таким чином, Коломийська міська рада у відповідності до вищевказаного Закону встановила додаткові гарантії для учасників бойових дій, наділивши їх правом безкоштовного паркування, що кореспондується з наведеним у примітці до ст.. 152-1 КУпАП уточненням щодо нерозповсюдження положень статті до осіб, які відповідно до закону звільняються від сплати вартості послуг з користування майданчиками для платного паркування транспортних засобів. Також позивач звертає увагу, що право безкоштовного паркування для часників бойових дій не обмежується спеціальними місцями для паркування чи окремими майданчиками з огляду на відсутність у Правилах будь-яких уточнень, а отже стосується всіх місць для паркування транспортних засобів в м. Коломия.
Ухвалою Коломийського міськрайонного суду Івано-Франківської області від 25.09.2024р. ОСОБА_1 було поновлено строк на звернення до суду та звільнено позивача від сплати судового збору. У справі відкрито спрощене позовне провадження та призначено перше судове засідання. Роз'яснено відповідачу право подати письмовий відзив разом з доказами, що обґрунтовують його доводи і заперечення.
02.10.2024р. до суду надійшов відзив в якому начальник відділу муніципальної інспекції Коломийської міської ради просив в задоволенні позовних вимог ОСОБА_1 відмовити в повному обсязі. Свою позицію мотивував тим, що вимоги позивача є безпідставними і не підлягають до задоволення. Вказав, що головним спеціалістом - інспектором з паркування відділу муніципальної інспекції міської ради ОСОБА_3 під час обстеження території міста Коломиї на факт порушення транспортними засобами правил зупинки, стоянки, паркування 04.06.2024р. о 14:21 год. зафіксовано адміністративне правопорушення - несплата за послуги з користування майданчиками для платного паркування, яке передбачене ст.. 152-1 КУпАП, здійснене транспортним засобом «Honda» д.н.з. НОМЕР_1 та залишено повідомлення про притягнення до адміністративної відповідальності КМ № 0043849 на вказаному автомобілі. 25.06.2024р. інспектором ОСОБА_3 було винесено та надіслано рекомендованим листом з повідомленням на адресу місця реєстрації фізичної особи постанову про накладення адміністративного стягнення за правопорушення у сфері забезпечення безпеки дорожнього руху, зафіксоване в автоматичному режимі, або за порушення правил зупинки, стоянки, паркування транспортних засобів, зафіксоване в режимі фотозйомки (відеозйомки) серії КМ №0043849, вих. № 7675 на громадянина ОСОБА_1 , за скоєння адміністративного правопорушення, передбаченого ст.. 152-1 КУпАП та накладено адміністративне стягнення у виді штрафу у розмірі 200 грн. Представник відповідача вважає, що оскаржувана постанова відповідає вимогам закону була винесена належною посадовою особою та в межах наданих повноважень. Посилання позивача на рішення Коломийської міської ради №1240-29/2008 від 18.06.2008р. представник відповідача вважає хибними, оскільки вказане рішення було скасовано рішенням Коломийської міської ради від 17.11.2011р. № \30-12/2011р. Відтак, на момент прийняття оскаржуваної постанови, позивач не мав пільг на безоплатне користування майданчиком для паркування, як учасник бойових дій.
15.10.2024р. представник позивача Репало О.О. подав до суду відповідь на відзив, в якому вказав, що наведені у відзиві аргументи щодо належного повідомлення ОСОБА_1 про оскаржувану постанову є недоведеними, оскільки поштове відправлення з даним документом позивач не отримував, і воно було повернуто відправнику без вручення, що відповідно до судової практики розцінюється, як неналежне повідомлення. Також зазначив, що з долучених до відзиву фотокарток припаркованого транспортного засобу позивача не можливо встановити факт його знаходження в межах дії знаку про майданчик з платним паркуванням. Викликають сумніви відносно технічного пристрою, яким були виготовлені дані знімки, його сертифікація, повірка, оригінали знімків. Зауважив, що за приписами примітки абз. 5 ст. 152-1 КУпАП, суб'єктом правопорушення, передбаченого ч.1, 2, 8 цієї статті є особа, яка керувала транспортним засобом у момент вчинення правопорушення (момент паркування), а в разі фіксації зазначеного паркування в режимі фотозйомки (відеозапису) - відповідальна особа, яка зазначена у частині першій ст.. 14-2 КУпАП, або особа, яка ввезла транспортний засіб на територію України. Відтак, представник позивача вважає, що при винесенні оскаржуваної постанови не було дотримано ст.. 252 КУпАП, оскільки особа, яка керувала транспортним засобом не встановлювалась і не зазначено, який проміжок часу було порушено, оскільки стоянка до хвилин не підлягає оплаті. Крім цього, не погоджується з думкою відповідача відносно відсутності пільг у позивача як учасника бойових дій, адже відповідно до п. 18 ст. 12 ЗУ «Про статус ветеранів війни, гарантії їх соціального захисту» учасникам бойових дій надаються пільги зі сплати податків, зборів, мита та інших платежів до бюджету відповідно до податкового та митного законодавства. Плата за паркування на платному майданчику є збір, який в подальшому надходить до бюджету. Відтак, оскільки позивач являється УБД, то має пільги, які закріплені на законодавчому рівні. Також посилався на відсутність в матеріалах справи підтверджень повноважень відповідача на виконання функцій відносно фіксації, контролю за паркуванням у місті та відсутність повноважень у інспектора, який виніс оскаржувану постанову.
18.10.2024р. начальник відділу муніципальної поліції подав до суду заперечення, суть яких зводиться до наступного. Визначення у статті 14-2 КУпАП режиму фотозйомки (відеозапису) не передбачає наявність окремих вимог до обов'язкової точної прив'язки до географічних координат, а передбачає фіксацію транспортного засобу по відношенню до нерухомих об'єктів, які можна ідентифікувати, або географічних координат. Тобто, колізія норм чинного законодавства не дає підстави вимагати атестат відповідності метрології для пристроїв, на які здійснюється фіксація. З фотокарток на підставі яких була винесена оскаржувана постанова чітко вбачається, що транспортний засіб «Honda» д.н.з. НОМЕР_1 припаркований в межах дорожнього знаку «про майданчик з платним паркуванням» з відповідною розміткою та ще й на виїзді з прилеглої території, чим порушено п. 15.9 ПДР України. Щодо технічного засобу, на який були зроблені фотокартки (сертифікація, повірка, оригінали фотознімків) відповідач вказав, що інспектором з паркування відділу муніципальної інспекції Коломийської міської ради ОСОБА_3 04.06.2024р. було зафіксовано порушення технічним приладом САТ S41 357876083154239 на якому встановлено «Програмне забезпечення для організації та контролю паркування транспортних засобів «CarP», яке є об'єктом інтелектуальної власності ТОВ «Дісайд ЛТД», свідоцтво про реєстрацію авторського права на комп'ютерну програму №91869 від 28.08.2019 року, з яким 29.01.2024р. Коломийська міська рада уклала договори про надання відповідних послуг. ТОВ «Дісайд ЛТД», згідно з чинним в Україні нормативними документами відповідає вимогам ДСТУ ISO/IEC 270001:2015 «Інформаційні технології. Методи захисту. Системи управління інформаційною безпекою. Вимоги (ISO/IEC 27001:2013; Cor1/2014. IDT)». Сетрифікат виданий Органом сертифікації ТОВ «НПП МІЖНАРОДНІ СТАНДАРТИ І СИСТЕМИ» 61058, м. Харків, вул. Ключківська, 99А на підставі результатів перевірки та оцінки системи управління якістю. Щодо права позивача на пільги зазначив, що ЗУ «Про статус ветеранів війни, гарантії їх спеціального захисту» передбачено пільги учасникам бойових дій та особа, прирівняних до них, серед яких відсутні пільги при користуванні місцями для платного паркування транспортних засобів. При цьому, відділ муніципальної інспекції Коломийської міської рали у своїй діяльності керується постановою КМУ від 03.12.2009р. № 1342, в якій пільги передбачені тільки для осіб, зазначених ч.6 ст. 30 ЗУ «Про основи соціальної захищеності осіб з інвалідністю в Україні» (власники спеціально обладнаних чи відведених майданчиків для паркування забезпечуються виділення та облаштування в межах майданчиків місць для безоплатного паркування транспортних засобів, якими керують водії з інвалідністю або водії, які перевозять осіб з інвалідністю.) З приводу повноважень вказав, що рішенням виконавчого комітету Коломийської міської ради N? 79 від 23.03.2021 року «Про повноваження посадових осіб відділу муніципальної інспекції міської ради розглядати справи про адміністративні правопорушення у сфері паркування транспортних засобів», ОСОБА_3 головного спеціаліста - інспектора з паркування відділу муніципальної інспекції Коломийської міської ради, уповноважено від імені виконавчого комітету Коломийської міської ради, розглядати справи про адміністративні правопорушення, передбачені частинами першою і третьою статті 122: частинами першою і другою статті 152' Кодексу України про адміністративні правопорушення, і накладати адміністративні стягнення. Разом з тим, начальником відділу муніципальної інспекції Коломийської міської ради Мельничуком Д.І. довіреністю від 02.10.2024 року N? 178/02.7-08 уповноважено заступника начальника відділу - юрисконсульта відділу муніципальної інспекції Коломийської міської ради ОСОБА_4 , на ведення справ, від імені відділу муніципальної інспекції Коломийської міської ради, в усіх судах загальної юрисдикції, адміністративних судах з усіма правами, якими наділений законом позивач, відповідач, треті особи, у тому числі з правом закінчення справи мировою угодою, визнання або відмови повністю, або частково від позовних вимог, зміни предмета позову, оскаржень рішень, постанов, ухвал суду, одержання виконавчого листа. Крім того, 19.09.2024 року старшим державним виконавцем Чугуївського відділу державної виконавчої служби у Чугуївському районі Харківської області Східного міжрегіонального управління Міністерства юстиції Денисовим Андрієм Івановичем винесено постанову про закінчення виконавчого провадження ВП N? 76052132 з примусового виконання постанови КМ N? 0043849 від 25.06.2024 року відділу муніципальної інспекції Коломийської міської ради про стягнення з ОСОБА_1 на користь держави штрафу в розмірі 400 грн. За вказаних обставин просив відмовити в задоволенні позовних вимог в повному обсязі.
В судовому засіданні представник позивача ОСОБА_2 позовні вимоги підтримав та просив їх задовольнити на підставах викладених ним в заявах по суті справи.
Представник відповідача в судовому засіданні ОСОБА_4 в судовому засіданні позовні вимоги не визнав та просив відмовити в їхньому задоволенні за безпідставністю та необґрунтованістю, врахувати доводи, викладені у відзиві на позов та запереченнях.
З'ясувавши пояснення представників сторін, дослідивши матеріали справи, оцінивши надані докази, суд приходить до висновку, що позовні вимоги не підлягають задоволенню виходячи з наступного.
З матеріалів справи вбачається, що згідно посвідчення серії НОМЕР_2 , ОСОБА_1 являється учасником бойових дій та має пільги встановлені законодавством України для ветеранів війни - учасників бойових дій.
Постановою про накладення адміністративного стягнення за правопорушення у сфері забезпечення безпеки дорожнього руху, зафіксоване в автоматичному режимі або за порушення правил зупинки, стоянки, паркування транспортних засобів, зафіксоване в режимі фотозйомки (відеозапису) від 25.06.2024р., винесену головним спеціалістом - інспектором з паркування відділу муніципальної інспекції міської ради Гнатюком О.З. було притягнуто ОСОБА_1 до адміністративної відповідальності за ст. 152-1 КУпАП та накладено на нього адміністративне стягнення у виді штрафу у розмірі 200,00 гривень.
Підставою для притягнення ОСОБА_1 до адміністративної відповідальності стала несплата ним послуги за користування майданчиками для платного паркування на транспортному засобі марки «Honda» д.н.з. НОМЕР_1 04.06.2024р. о 14 год. 21 хв. В м. Коломия по бульварі Лесі Українки.
На підставі вказаної постанови, 18.09.2024р. старшим державним виконавцем Чугуївського відділу ДВС у Чугуївському районі Харківської області Східного міжрегіонального управління Міністерства юстиції Денисовим А.І. було винесено постанову про відкриття виконавчого провадження №76052132 щодо примусового стягнення з ОСОБА_1 на користь Відділу муніципальної інспекції Коломийської міської ради штрафу у розмірі 400,00 гривень.
Не погоджуючись з постановою інспектора з паркування відділу муніципальної інспекції міської ради Гнатюка О.З., позивач оскаржив її до суду та в позовній заяві просив скасувати її з тих підстав, що він, як учасник бойових дій має пільги на безкоштовне паркування, згідно Правил паркування та стоянки транспортних засобів в м. Коломия, затверджених рішенням Коломийської міської ради №1240-29/2008р. від 18.06.2008 року.
Жодних інших підстав, якими б ОСОБА_1 обґрунтовував свої вимоги, в позовній заяві не зазначено.
Відтак, даючи оцінку обґрунтованості позовних вимог з підстави, зазначеної в позовній заяві, суд зазначає наступне.
Стаття 7 КУпАП передбачає, що ніхто не може бути підданий заходу впливу у зв'язку з адміністративним правопорушенням інакше як на підставах і в порядку, встановлених законом. При цьому, провадження в справах про адміністративні правопорушення здійснюється на основі суворого додержання законів.
Згідно зі статтею 55 Конституції України кожному гарантується право на оскарження в суді рішень, дій чи бездіяльності органів державної влади, органів місцевого самоврядування, посадових і службових осіб.
Відповідно до ч.2 ст.19 Конституції України органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов'язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та Законами України.
Частиною 3 ст. 219 КУпАП передбачено, що від імені виконавчих комітетів (а у населених пунктах, де не створено виконавчих комітетів, - виконавчих органів, що виконують їх повноваження) сільських, селищних, міських рад розглядати справи про адміністративні правопорушення, передбачені частинами першою, третьою і сьомою статті 122, частинами першою, другою та восьмою статті 152-1 цього Кодексу, і накладати адміністративні стягнення мають право уповноважені виконавчим комітетом (виконавчим органом) сільської, селищної, міської ради посадові особи виконавчих органів сільської, селищної, міської ради - інспектори з паркування.
Згідно зі ст. 9 КУпАП адміністративним правопорушення (проступком) визнається протиправна, винна (умисна або необережна) дія чи бездіяльність, яка посягає на громадський порядок, власність, права і свободи громадян, на встановлений порядок управління і за яку законом передбачено адміністративну відповідальність.
Відповідно до ст.280 КУпАП орган (посадова особа) при розгляді справи про адміністративне правопорушення зобов'язаний з'ясувати: чи було вчинено адміністративне правопорушення, чи винна дана особа в його вчиненні, чи підлягає вона адміністративній відповідальності, чи є обставини, що пом'якшують і обтяжують відповідальність, чи заподіяно майнову шкоду, чи є підстави для передачі матеріалів про адміністративне правопорушення на розгляд громадської організації, трудового колективу, а також з'ясувати інші обставини, що мають значення для правильного вирішення справи.
Частина 5 ст. 14 Закону України «Про дорожній рух» передбачає, що учасники дорожнього руху зобов'язані знати і неухильно дотримувати вимог цього Закону, Правил дорожнього руху та інших нормативних актів з питань безпеки дорожнього руху.
Норма ч.1 ст. 152-1 КУпАП передбачає адміністративну відповідальність у вигляді накладення штрафу в двадцятикратному розмірі від вартості однієї години послуги з користування тим майданчиком для платного паркування транспортних засобів, на якому знаходиться транспортний засіб у момент порушення за порушення правил паркування транспортних засобів, у тому числі неоплата вартості послуг з користування майданчиком для платного паркування за кожну добу користування.
Згідно абз. 1 Примітки до ст.. 152-1 КУпАП , положення частини першої цієї статті не застосовується у випадках, визначених частинами шостою та сьомою статті 30 Закону України "Про основи соціальної захищеності осіб з інвалідністю в Україні" щодо місць для безоплатного паркування, а також до осіб, які відповідно до закону звільняються від сплати вартості послуг з користування майданчиками для платного паркування транспортних засобів.
Рішенням Коломийської міської ради від 18.06.2008р. № 1240-29/2008 було затверджено Правила паркування та стоянки транспортних засобів у місті Коломиї. Копія даного рішення була долучена представником відповідача до відзиву. Однак, тексту самих Правил жодна із сторін до суду не надала.
В позовній заяві вказано, що відповідно до розділу 9 Правил, при користуванні місцями платного паркування пільги по сплаті за паркування автотранспорту встановлюються міською радою в розмірі 100 відсотків надаються, зокрема, ветеранам війни (учасникам бойових дій, учасникам війни) відповідно до ЗУ «Про статус ветеранів війни, гарантії їх соціального захисту» (п.п. 9.1.1 п. 9.1).
Представник відповідача у відзиві не оспорював викладену представником позивача редакцію п.п. 9.1.1 п. 9.1 Правил, проте зазначив, що рішення Коломийської міської ради від 18.06.2008р. № 1240-29/2008, яким були затверджені «Правила паркування та стоянки транспортних засобів у місті Коломиї» було скасовано рішенням Коломийської міської ради Івано-Франківської області від 17.11.2011р. №730-12/2011р., копія якого була долучена до відзиву.
Згідно з висновками щодо тлумачення змісту статті 58 Конституції України, викладеними у рішеннях Конституційного Суду України від 13 травня 1997 року № 1-зп, від 09 лютого 1999 року № 1-рп/99, від 05 квітня 2001 року № 3-рп/2001, від 13 березня 2012 року № 6-рп/2012, у регулюванні суспільних відносин застосовуються різні способи дії в часі нормативно-правових актів. Перехід від однієї форми регулювання суспільних відносин до іншої може здійснюватися, зокрема, негайно (безпосередня дія), шляхом перехідного періоду (ультраактивна форма) і шляхом зворотної дії (ретроактивна форма).
За загальновизнаним принципом права закони та інші нормативно-правові акти не мають зворотної дії в часі. Цей принцип закріплений у частині першій статті 58 Конституції України, за якою дію нормативно-правового акта в часі треба розуміти так, що вона починається з моменту набрання цим актом чинності й припиняється з втратою ним чинності, тобто до події, факту застосовується той закон або інший нормативно-правовий акт, під час дії якого вони настали або мали місце. Дія закону та іншого нормативно-правового акта не може поширюватися на правовідносини, які виникли і закінчилися до набрання чинності цим законом або іншим нормативно-правовим актом.
Отже, за загальним правилом закони та інші нормативно-правові акти мають пряму дію в часі, тобто регулюють відносини, що виникли після набрання чинності цими актами, а також відносини, які виникли до набрання чинності нормативно-правовими актами і продовжують існувати на час набрання ними чинності. У другому випадку такі акти поширюються на ці відносини з моменту набрання чинності, а не з моменту виникнення відповідних відносин. В окремих випадках законодавець вказівкою в перехідних положеннях «нового» нормативно-правового акта може зберегти праворегуляторний вплив визнаного нечинним нормативно-правового акта на певні суспільні відносини, які продовжують тривати після набрання чинності «новим» (переживаюча дія).
Здатність закону регулювати відносини з моменту їхнього виникнення у минулому, є зворотною дією нормативно-правового акта в часі, яка для цілей стабільності суспільних відносин застосовується лише в разі скасування чи пом'якшення юридичної відповідальності (п. 38-41 постанови ВП ВС від 08.09.2021р. по справі № 9901/315/20).
Враховуючи те, що на момент винесення оскаржуваної постанови, Правила паркування та стоянки транспортних засобів у місті Коломиї, затверджені рішенням Коломийської міської ради від 18.06.2008р. № 1240-29/2008 втратили свою чинність, суд приходить до висновку, що ОСОБА_1 , як учасник бойових дій, не мав пільг по сплаті за паркування, а тому позовні вимоги з цих підстав задоволенню не підлягають.
З приводу інших доводів, якими сторона позивача обґрунтовувала свої позовні вимоги та які були наведені вже в наступній поданій представником позивача заяві по суті (відповіді на відзив), суд враховує наступне.
Згідно ч.1 ст.. 163 КАС України, у відповіді на відзив позивач викладає свої пояснення, міркування та аргументи щодо наведених відповідачем у відзиві заперечень та мотиви їх визнання або відхилення.
На ряду аргументів проти заперечень начальника відділу муніципальної інспекції Коломийської міської ради, представника позивача у відповіді на відзив були вказані нові підстави для скасування оскаржуваної постанови, зокрема щодо: не підтвердження долученими до відзиву фотознімками перебування транспортного засобу «Honda» д.н.з. НОМЕР_1 04.06.2024р. о 14 год. 21 хв. в м. Коломия по бульварі Лесі Українки в межах дії знаку про майданчик з платним паркуванням; відсутності доказів про сертифікацію прибору, яким були виконані знімки та його повірку; не встановленні особи, яка керувала транспортним засобом перед паркуванням та не зазначенні проміжку часу паркування; відсутності у позивача пільг та відсутності доказів повноважень у представника відповідача та інспектора, який виніс постанову.
Частиною третьою статті 3 КАС України передбачено, що провадження в адміністративних справах здійснюється відповідно до закону, чинного на час вчинення окремої процесуальної дії, розгляду і вирішення справи.
Частинами першою - третьою статті 44 КАС України обумовлено, що учасники справи мають рівні процесуальні права та обов'язки. Учасники справи зобов'язані добросовісно користуватися належними їм процесуальними правами і неухильно виконувати процесуальні обов'язки. Учасники справи мають право: 1) ознайомлюватися з матеріалами справи, робити з них витяги, копії, одержувати копії судових рішень; 2) подавати докази; брати участь у судових засіданнях, якщо інше не визначено законом; брати участь у дослідженні доказів; ставити питання іншим учасникам справи, а також свідкам, експертам, спеціалістам; 3) подавати заяви та клопотання, надавати пояснення суду, наводити свої доводи, міркування щодо питань, які виникають під час судового розгляду, і заперечення проти заяв, клопотань, доводів і міркувань інших осіб; 4) ознайомлюватися з протоколом судового засідання, записом фіксування судового засідання технічними засобами, робити з них копії, подавати письмові зауваження з приводу їх неправильності чи неповноти; 5) оскаржувати судові рішення у визначених законом випадках; 6) користуватися іншими визначеними законом процесуальними правами.
Згідно з частиною першою статті 47 КАС України, крім прав та обов'язків, визначених у статті 44 цього Кодексу, позивач має право на будь-якій стадії судового процесу відмовитися від позову. Позивач має право змінити предмет або підстави позову, збільшити або зменшити розмір позовних вимог шляхом подання письмової заяви до закінчення підготовчого засідання або не пізніше ніж за п'ять днів до першого судового засідання, якщо справа розглядається в порядку спрощеного позовного провадження.
За правилами статті 166 КАС України при розгляді справи судом учасники справи викладають свої вимоги, заперечення, аргументи, пояснення, міркування тощо щодо процесуальних питань у заявах та клопотаннях, а також запереченнях проти заяв і клопотань. Заяви, клопотання і заперечення подаються в письмовій або усній формі. У випадках, визначених цим Кодексом, заяви і клопотання подаються тільки в письмовій формі. Заяви, клопотання і заперечення подаються та розглядаються в порядку, встановленому цим Кодексом. У випадках, коли цим Кодексом такий порядок не встановлений, він встановлюється судом.
Аналіз наведених процесуальних норм дає підстави для висновку, що після відкриття провадження у справі за предметом позову, визначеним прохальною частиною позовної заяви, позивач має право змінити предмет або підстави позову, збільшити або зменшити розмір позовних вимог, подавши відповідну заяву. При цьому, норми КАС України дозволяють позивачу скористатись таким правом до закінчення підготовчого засідання або не пізніше ніж за п'ять днів до першого судового засідання, якщо справа розглядається в порядку спрощеного позовного провадження.
Так, предметом позову є матеріально-правові вимоги позивача до відповідача, відповідно до яких суд має ухвалити рішення, а підставою позову - обставини, якими позивач обґрунтовує свої вимоги, які складаються із фактів, що тягнуть за собою певні правові наслідки: зміну чи припинення правовідносин.
Розміром позову є кількісна характеристика позовних вимог. Отже, збільшення або зменшення розміру позовних вимог може відбутися шляхом зміни кількісних характеристик позовних вимог, але в межах спірних правовідносин.
Водночас предмет позову кореспондує із способами судового захисту права (змістом позову), які визначені статтею 5 КАС України, а тому зміна предмета позову означає зміну вимоги, що свідчить про обрання позивачем іншого, на відміну від первісно обраного, способу захисту порушеного права або його доповнення, у межах спірних правовідносин.
Отже, зміна предмета позову означає зміну вимоги, з якою позивач звернувся до відповідача, а зміна підстав позову - зміну обставин, на яких ґрунтуються вимоги особи, яка звернулася з позовом. Зміна предмету або підстав позову може відбуватися лише у межах спірних правовідносин. Одночасна зміна і предмета, і підстав позову не допускається. Наслідком розгляду заяви, зміст якої свідчить про одночасну зміну предмета і підстав позову є повернення такої заяви та розгляд раніше заявлених позовних вимог, якщо позивач не відмовляється від позову. Водночас у таких випадках позивач не позбавлений права звернутися з новим окремим позовом у загальному порядку.
Такий правовий підхід щодо застосування норми процесуального права - статті 47 КАС України викладений у постанові Верховного Суду від 22 січня 2020 року у справі № 826/19197/16.
Як свідчать обставини даної справи, після ознайомлення з доводами сторони відповідача та наданими ним доказами підтвердження скасування рішення Коломийської міської ради від 18.06.2008р. № 1240-29/2008, на яке посилався позивач у позові, його представником у відповіді на відзив було змінено підстави позову.
Ухвалою від 28 вересня 2024 року Коломийський міськрайонний суд Івано-Франківської області відкрив спрощене позовне провадження в адміністративній справі за позовом ОСОБА_1 та призначив перше судове засідання у справі на 03 жовтня 2024 року.
За правилами статті 262 КАС України розгляд справи по суті за правилами спрощеного позовного провадження починається з відкриття першого судового засідання. Якщо судове засідання не проводиться, розгляд справи по суті розпочинається через тридцять днів, а у випадках, визначених статтею 263 цього Кодексу, - через п'ятнадцять днів з дня відкриття провадження у справі.
Підготовче засідання при розгляді справи за правилами спрощеного позовного провадження не проводиться. Якщо для розгляду справи у порядку спрощеного позовного провадження відповідно до цього Кодексу судове засідання не проводиться, процесуальні дії, строк вчинення яких відповідно до цього Кодексу обмежений першим судовим засіданням у справі, можуть вчинятися протягом тридцяти днів, а у випадках, визначених статтею 263 цього Кодексу, - протягом п'ятнадцяти днів з дня відкриття провадження у справі.
При цьому, в ч.1 ст. 286 КАС України вказано, що адміністративна справа з приводу рішень, дій чи бездіяльності суб'єктів владних повноважень у справах про притягнення до адміністративної відповідальності вирішується місцевими загальними судами як адміністративними судами протягом десяти днів з дня відкриття провадження у справі.
Відтак, ураховуючи, що розгляд справи за правилами спрощеного позовного провадження не передбачає проведення підготовчого засідання та у даному випадку справа № 346/5232/24 розглядалась у порядку спрощеного позовного провадження з повідомленням учасників справи, то зважаючи на приписи процесуального закону представник позивача мав право змінити підстави позову до першого судового засідання, але зробив це лише 15.10.2024р.
Відповідно до статті 17 Закону України "Про виконання рішень та застосування практики Європейського суду з прав людини" суди застосовують як джерело права при розгляді справ положення Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод та протоколів до неї, а також практику Європейського суду з прав людини та Європейської комісії з прав людини.
Відповідно до пункту 1 статті 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод кожен має право на справедливий розгляд його справи судом, встановленим законом, який вирішить спір щодо прав та обов'язків цивільного характеру. У цьому пункті закріплене "право на суд" разом із правом на доступ до суду складають єдине ціле (див. mutatis mutandis рішення Європейського суду з прав людини (далі - ЄСПЛ) у справі "Ґолдер проти Сполученого Королівства" (Golder v. the United Kingdom, заява № 4451/70, п. 36). Проте ці права не є абсолютними та можуть бути обмежені, але лише таким способом і до такої міри, що не порушує сутність вказаних прав (див. mutatis mutandis рішення Європейського суду з прав людини у справі "Станєв проти Болгарії" (Stanev v. Bulgaria, заява № 36760/06, п. 230).
Зважаючи на викладене, суд констатує недотримання стороною позивача в даній справі процесуального строку щодо зміни підстав позову, а тому зазначені у відповіді на відзив обставини суд при розгляді даної справи до своєї уваги не приймає та правової оцінки їм не надає
Згідно зі статтею 72 КАС України доказами в адміністративному судочинстві є будь-які дані, на підставі яких суд встановлює наявність або відсутність обставин (фактів), що обґрунтовують вимоги і заперечення учасників справи, та інші обставини, що мають значення для правильного вирішення справи. Ці дані встановлюються такими засобами: письмовими, речовими і електронними доказами, висновками експертів, показаннями свідків.
Частиною 1 статті 77 КАС України передбачено, що кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення, крім випадків, встановлених статтею 78 цього Кодексу.
В адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб'єкта владних повноважень обов'язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача (ч.2 ст. 77 КАС).
У постанові Верховного Суду від 14.03.2018 р. у справі № 760/2846/17 зазначено, що обов'язок доказування в адміністративному судочинстві розподіляється таким чином, що позивач повинен довести обставини, якими він обґрунтовує позовні вимоги, тобто підставу позову, а відповідач повинен довести обставини, якими він обґрунтовує заперечення проти позову.
Відповідно до ч. 1 ст. 90 КАС України, суд оцінює докази, які є у справі за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтуються на їх безпосередньому, всебічному, повному та об'єктивному дослідженні.
Заперечуючи проти позову, представником відповідача до відзиву було долучено докази, якими спростовані обставини, на які посилався позивач, які суд вважає належними, достовірними, допустимими та достатніми.
Таким чином, суд приходить до висновку про відсутність підстав для задоволення позову.
Згідно п. 1 ч. 3 ст. 286 КАС України за наслідками розгляду справи з приводу рішень, дій чи бездіяльності суб'єктів владних повноважень у справах про притягнення до адміністративної відповідальності місцевий загальний суд як адміністративний має право: залишити рішення суб'єкта владних повноважень без змін, а позовну заяву без задоволення.
На підставі викладеного, керуючись ст. ст. 9, 77, 139, 241-246, 255, 286 КАС України, суд,
Позовну заяву ОСОБА_1 до Відділу муніципальної інспекції Коломийської міської ради про скасування постанови у справі про адміністративне правопорушення - залишити без задоволення.
Постанову про накладення адміністративного стягнення за правопорушення у сфері забезпечення безпеки дорожнього руху, зафіксоване в автоматичному режимі або за порушення правил зупинки, стоянки, паркування транспортних засобів, зафіксоване в режимі фотозйомки (відеозапису) серії КМ № 0043849 від 25.06.2024р., винесену головним спеціалістом - інспектором з паркування відділу муніципальної інспекції міської ради Гнатюком О.З. про притягнення ОСОБА_1 до адміністративної відповідальності за ст. 152-1 КУпАП - залишити без змін.
Апеляційна скарга на рішення суду подається протягом десяти днів з дня його проголошення до Восьмого апеляційного адміністративного суду безпосередньо або через Коломийський міськрайонний суд Івано-Франківської області.
Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги ухвала, якщо її не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови суду апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду
Суддя: Третьякова І. В.