Справа № 342/1014/24
Провадження № 2/342/548/2024
30 жовтня 2024 року м. Городенка
Городенківський районний суд Івано-Франківської області у складі:
головуючої судді Андріюк І.Г.,
з участю секретаря судового засідання Малик Г.В.,
розглянувши у відкритому судовому засіданні у залі суду міста Городенка у загальному позовному провадженні цивільну справу за позовом ОСОБА_1 до ОСОБА_2 про визнання права власності на житловий будинок з господарськими будівлями і спорудами в порядку спадкування за заповітом,
ОСОБА_1 звернувся до суду з позовомдо ОСОБА_2 та просить визнати за ним право власності на житловий будинок з господарськими будівлями і спорудами, розташованими по АДРЕСА_1 .
Позовні вимоги мотивував тим, що за архівними даними ОКП «Коломийське МБТІ» право власності на нерухоме майно, розташоване по АДРЕСА_2 станом 31.12.12 належало: 1/2 частка голові колгоспного двору ОСОБА_3 на підставі свідоцтва про право власності, виданого Городенківським РВК 12.01.1988 на підставі рішення цього ж виконкому №142 від 10.07.1987; 1/2 частка ОСОБА_3 на підставі рішення суду у справі № 2-804 від 25.12.2009, реєстровий номер 476.
Згідно копії свідоцтва на право особистої власності на жилий будинок від 12.01.1988 половина житлового будинку з господарськими будівлями і спорудами, розташованими по АДРЕСА_3 , належала колгоспному двору, головою якого була бабуся позивача ОСОБА_3 . Оригінал правовстановлюючого документа у спадкодавця відсутній.
З рішення Городенківського районного суду Івано-Франківської області від 25.12.2009, яке набрало законної сили 05.01.2010, у справі № 2-804/2009 р. слідує, що ОСОБА_3 та ОСОБА_4 проживали в одному господарстві по АДРЕСА_3 . У господарстві за даними погосподарського обліку Торговицької сільської ради було відкрито два особових рахунки: за одним головою господарства обліковувалася ОСОБА_3 , за іншим - ОСОБА_4 . Згідно свідоцтва на право власності ОСОБА_4 належала 1/2 частка житлового господарства, яку успадкувала ОСОБА_3 . Вищевказаним судовим рішенням за ОСОБА_3 визнано право власності на половину житлового будинку із господарськими будівлями, які знаходяться у АДРЕСА_3 в порядку спадкування після смерті ОСОБА_4 .
Згідно Інформації з Державного реєстру речових прав на нерухоме майно від 24.07.2024 право власності на житлове господарство по АДРЕСА_1 не зареєстроване.
Для будівництва та обслуговування житлового будинку була виділена земельна ділянка площею 0,25 га. Згідно рішення Городенківської міської ради № 1924-33/2024 від 21.03.2024 вулиця Перемоги у с. Торговиця перейменована на АДРЕСА_1 , а номер житлового будинку змінено з АДРЕСА_4 .
У відповідності до технічного паспорта житлове господарство складається з житлового будинку 1933 року побудови, позначеного на схемі в технічному паспорті літерою «А», господарських будівель і споруд 1972 та 1991 років побудови. Відповідно до звіту про оцінку майна суб'єкта оціночної діяльності ОСОБА_5 ринкова вартість житлового господарства по АДРЕСА_1 становить 149300 грн.
Згідно погосподарських книг Торговицької сільської ради за 1991-1995 роки у житловому господарстві у АДРЕСА_1 були зареєстровані та проживали: за особовим № НОМЕР_1 - голова двору ОСОБА_3 ; за особовим № НОМЕР_2 - голова двору ОСОБА_4 .
ОСОБА_4 померла ІНФОРМАЦІЯ_1 . Належну їй половину житлового господарства по АДРЕСА_4 на підставі вищезгаданого рішення суду успадкувала ОСОБА_3 .
ОСОБА_3 померла ІНФОРМАЦІЯ_2 . За заповітом, посвідченим 18.07.1998 в.о. секретаря виконкому Торговицької сільської ради Городенківського району Івано-Франківської області, зареєстрованим в реєстрі за №29, ОСОБА_3 заповіла позивачу все своє майно, де б воно не було і з чого б не складалося, все, на що вона за законом матиме право. На час смерті ОСОБА_3 з нею був зареєстрований онук - позивач ОСОБА_1 .
З метою реалізації своїх спадкових прав позивач звернувся до приватного нотаріуса Городенківського РНО Яшана Р.Р., де за його заявою була заведена спадкова справа. Однак, нотаріус відмовив йому у видачі документів на спадщину на житлове господарство через відсутність правовстановлюючого документу на нього у спадкодавця, про що видав постанову.
Спадкодавець ОСОБА_3 була власником спадкового житлового господарства, оскільки половина належала їй, як голові колгоспного двору, а половину вона успадкувала на підставі рішення суду. Своїм заповітом ОСОБА_3 заповіла належне їй майно позивачу. На час смерті ОСОБА_3 позивач проживав з нею та фактично прийняв належне спадкодавцю майно, однак оформити свідоцтво про право на спадщину на житлове господарство в нотаріальній конторі не може через відсутність у спадкодавця правовстановлюючого документу на майно.
Ухвалою суду від 06.08.2024 відкрито провадження у даній справі, справу постановлено розглядати за правилами загального позовного провадження.
07.10.2024 позивач подав до суду заяву про зміну предмета позову та просив визнати за ним право власності на 1/2 частину житлового будинку з господарськими будівлями і спорудами, розташованими по АДРЕСА_1 . Заява про зміну предмета позову мотивована тим, що причиною звернення до суду з даним позовом стала постанова приватного нотаріуса Коломийського РНО Яшана Р.Р. про відмову у вчиненні нотаріальної дії - видачі свідоцтва про право на спадщину на житловий будинок за АДРЕСА_1 у зв'язку з відсутністю інформації про спадкове майно в Державному реєстрі речових прав на майно. Фактично, спадкове житлове господарство розташоване по АДРЕСА_1 . Крім того, віднайдено Витяг про реєстрацію за ОСОБА_3 права власності на 1/2 частину спадкового житлового господарства на підставі рішення Городенківського районного суду. У зв'язку з вище наведеними обставинами позивач повторно звернувся до приватного нотаріуса Коломийського РНО Яшана Р.Р., який видав постанову про відмову у вчиненні нотаріальної дії - видачі свідоцтва про право на спадщину на 1/2 частину житлового будинку за АДРЕСА_1 у зв'язку з тим, що вказана половина житлового господарства належала ОСОБА_3 , як голові колгоспного двору, без визначення часток його членів.
Предметом позову є певна матеріально-правова вимога позивача до відповідача, стосовно якої позивач просить ухвалити судове рішення. Підставу позову становлять обставини, якими позивач обґрунтовує його вимоги щодо захисту права та охоронюваного законом інтересу (постанова Великої Палати Верховного Суду від 12 червня 2019 року у справі № 487/10128/14-ц). Предмет позову кореспондується зі способами захисту права, які визначені, зокрема у статті 16 ЦК України, а тому зміна предмета позову означає зміну вимоги, що може полягати в обранні позивачем іншого/інших, на відміну від первісно обраного способу захисту порушеного права, в межах спірних правовідносин. Зміна предмета, позову можлива, зокрема у такі способи: 1) заміна одних позовних вимог іншими; 2) доповнення позовних вимог новими; 3) вилучення деяких із позовних вимог: 4) пред'явлення цих вимог іншому відповідачу в межах спірних правовідносин.
За приписами ч.3 ст.49 ЦПК України до закінчення підготовчого засідання позивач має право змінити предмет або підстави позову шляхом подання письмової заяви. У справі, що розглядається за правилами спрощеного позовного провадження, зміна предмета або підстав позову допускається не пізніше ніж за п'ять днів до початку першого судового засідання у справі.
Крім цього, положеннями ч.5 ст.49 ЦПК України передбачено, що у разі подання будь-якої заяви, передбаченої пунктом 2 частини другої та частинами третьою і четвертою цієї статті, до суду подаються докази направлення копії такої заяви та доданих до неї документів іншим учасникам справи. У разі неподання таких доказів суд не приймає до розгляду та повертає заявнику відповідну заяву, про що зазначає у рішенні суду.
Заява про зміну предмета позову подана позивачем у строк, визначений ч.3 ст.49 ЦПК України, з доказами направлення (вручення) її копії відповідачу.
Суд прийняв заяву про зміну предмета позову до розгляду.
Ухвалою суду від 07.10.2024 закрито підготовче провадження у справі, справу призначено до судового розгляду по суті.
Сторони у судове засідання не з'явилися.
У заявах, поданих до суду 30.07.2024 разом із позовною заявою, та у заяві про зміну предмета позову, поданій до суду 07.10.2024, позивач просив розгляд справипроводити без його участі, вказавши, що позовні вимоги підтримує у повному обсязі.
Від відповідача судом 05.08.2024 засобами поштового зв'язку отримано заяву про розгляд справи без його участі, з якої вбачається, що відповідач не заперечує щодо задоволення позову. Крім того, відповідач ознайомлений із змістом заяви про зміну предмета позову, заперечень немає, справу просить розглядати без його участі, про що зазначив у цій же заяві.
Дії сторін не суперечать вимогам ст.211 ЦПК України, відповідно до якої учасник справи має право заявити клопотання про розгляд справи за його відсутності.
Передбачених ч.2 ст.223 ЦПК України підстав для відкладення розгляду справи судом не встановлено, судом прийнято рішення про розгляд справи за відсутності сторін. Згідно вимог ч.2 ст.247 ЦПК України фіксування судового процесу за допомогою звукозаписувального технічного засобу не здійснюється.
Виходячи з вимог частини п'ятої статті 268 ЦПК України, датою ухвалення рішення, ухваленого за відсутності учасників справи, є дата його складання.
Суд, дослідивши надані документи і матеріали, всебічно та повно з'ясувавши обставини справи, на яких ґрунтуються позовні вимоги, об'єктивно оцінивши в сукупності докази, які мають значення для розгляду справи і вирішення спору, вважає необхідним зазначити таке.
Статтею 15 ЦК України визначено, що кожна особа має право на захист свого цивільного права у разі його порушення, невизнання або оспорювання.
За правилами статей 12, 81 ЦПК України кожна сторона повинна довести обставини, які мають значення для справи і на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених цим Кодексом.
Частиною 3 ст.5 Цивільного кодексу України (у редакції 2003 року) визначено, що якщо цивільні відносини виникли раніше і регулювались актом цивільного законодавства, який втратив чинність, новий акт цивільного законодавства застосовується до прав і обов'язків, що виникли з моменту набрання ним чинності.
Із копії свідоцтва на право особистої власності на жилий будинок від 12 січня 1988 р., виданого виконкомом Городенківської районної Ради народних депутатів на підставі рішення цього ж виконкому № 142 від 10 липня 1987 р., вбачається, що в половині жилий будинок з приналежними до нього будівлями та спорудами, який розташований в АДРЕСА_3 , дійсно належить на праві особистої власності колгоспному двору, головою якого є ОСОБА_3 .
Рішенням Торговицької сільської ради № 714-24/2020 від 01.10.2020 номер житлового будинку АДРЕСА_3 змінено на номер 11, що стверджується копією довідки № 23-413, виданої 20.09.2024 Торговицьким старостинським округом Городенківської міської ради. Рішенням Городенківської міської ради № 1924-33/2024 від 21.03.2024 АДРЕСА_1 перейменовано на АДРЕСА_1 , номери житлових будинків не змінено, про що свідчить копія довідки № 23-412, виданої 19.09.2024 Торговицьким старостинським округом Городенківської міської ради.
Із копії інформації про державну реєстрацію речових прав на нерухоме майно № 80811, виданої 04.07.2024 ОКП «КМБТІ» згідно архівних даних станом на 31.12.2012, вбачається, що нерухоме майно, яке знаходиться у АДРЕСА_2 ), належить: 1/2 голові колгоспного двору ОСОБА_3 відповідно до свідоцтва про право власності, виданого Городенківським РВК 12.01.1988 на підставі рішення цього ж виконкому №142 від 10.07.1987; 1/2 ОСОБА_3 відповідно до рішення суду у справі № 2-804 від 25.12.2009, реєстровий номер 476.
Державна реєстрація права власності на житлові будинки, споруди у період видачі вищезгаданого свідоцтва на право особистої власності на жилий будинок (з 31.01.1966 по 19.01.1996) регулювалась підзаконними нормативними актами, зокрема Інструкцією про порядок реєстрації будинків та домоволодінь у містах і селищах міського типу Української РСР, яка затверджена заступником Міністра комунального господарства Української РСР 31 січня 1966 р. і втратила чинність від 19.01.1996 на підставі наказу Держитлокомунгоспу від 13 грудня 1995 р. № 56.
Зазначена інструкція передбачала державну реєстрацію права власності на нерухоме майно, проте виникнення права власності на будинки, споруди не залежало від державної реєстрації до часу набрання ЦК України та Законом України від 1 липня 2004 р. «Про державну реєстрацію речових прав на нерухоме майно та їх обтяжень».
За змістом ч.1 ст.120, ст.121, ч.1, ч.2 ст.123 ЦК УРСР 1963 року майно колгоспного двору належить його членам на праві сумісної власності; володіння, користування і розпорядження майном колгоспного двору здійснюється за згодою всіх членів двору; частка члена колгоспного двору в майні двору визначається, зокрема, при виході його з складу двору без утворення нового двору (виділ); розмір частки члена двору встановлюється виходячи з рівності часток усіх членів двору, включаючи неповнолітніх і непрацездатних.
Відповідно до роз'яснень, викладених у пункті 6 постанови Пленуму Верховного Суду України «Про судову практику у справах за позовами про захист права приватної власності» від 22 грудня 1995 року № 20, спори щодо майна колишнього колгоспного двору, яке було придбане до 15 квітня 1991 року, мають вирішуватися за нормами, що регулювали власність цього двору, а саме: а) право власності на майно, яке належало колгоспному двору і збереглося після припинення його існування, мають ті члени двору, котрі до 15 квітня 1991 року не втратили права на частку в його майні. Такими, що втратили це право, вважаються працездатні члени двору, які не менше трьох років підряд до цієї дати не брали участі своєю працею і коштами у веденні спільного господарства двору (в цей строк не включається час перебування на дійсній строковій військовій службі, навчання в учбовому закладі, хвороба); б) розмір частки члена двору визначається виходячи з рівності часток усіх його членів, включаючи неповнолітніх та непрацездатних. Частку працездатного члена двору може бути зменшено або відмовлено у її виділенні при недовгочасному його перебуванні у складі двору або незначній участі працею чи коштами в господарстві двору. Особам, які вибули з членів двору, але не втратили права на частку в його майні, вона визначається виходячи з того майна двору, яке було на час їх вибуття і яке збереглося.
Копією витягу з погосподарської книги Торговицької сільської ради за 1991-1995 роки, виданою Торговицьким старостинським округом Городенківської міської ради, стверджується, що суспільна група господарства, розташованого по АДРЕСА_1 (особовий рахунок № НОМЕР_1 ), головою якого є ОСОБА_3 , - «колгоспники».
Оскільки право власності на майно колишнього колгоспного двору, а саме на 1/2 частку житлового будинку з господарськими будівлями та спорудами по АДРЕСА_2 (особовий рахунок № НОМЕР_1 ) набуте до 15 квітня 1991 року, тому спір щодо даного майна вирішується за нормами, що регулювали власність цього двору.
Станом на 15.04.1991 за особовим рахунком № НОМЕР_1 у господарстві по АДРЕСА_3 проживала та була зареєстрована ОСОБА_3 , ІНФОРМАЦІЯ_3 , що стверджується довідкою № 23-307, виданою 18.07.2024 Торговицьким старостинським округом Городенківської міської ради.
Відповідно до ч.1 ст.120 ЦК України (в редакції 1963 року, яка діяла на час виникнення колгоспних дворів) майно колгоспного двору належить його членам на праві сумісної власності (стаття 112 цього Кодексу). Частки всіх членів колгоспного двору є рівними (ст.123 цього ж Кодексу).
Згідно ч.1 ст.368 ЦК України спільна власність двох або більше осіб без визначення часток кожного з них у праві власності є спільною сумісною власністю. Зі змісту ч.2 ст. 370 ЦК України вбачається, що у разі виділу частки із майна, що є в спільній сумісній власності, частки кожного із співвласників у праві спільної сумісної власності вважаються рівними, якщо інше не встановлено домовленістю між ними, законом або рішенням суду.
З наведеного слідує, що 1/2 частка житлового будинку з господарськими будівлями та спорудами по АДРЕСА_2 (особовий рахунок № НОМЕР_1 ) належала на праві власності ОСОБА_3 .
За заповітом, посвідченим 18 липня 1999 р. в.о. секретаря виконкому Торговицької сільської ради Городенківського району Івано-Франківської області, зареєстрованим в реєстрі за № 29, ОСОБА_3 , 1933 року народження, жителька АДРЕСА_1 , все своє майно, де б воно не знаходилося і в чому б воно не заключалося, і взагалі все те, що буде належати їй на день смерті і на що вона за законом буде мати право заповіла своєму онуку ОСОБА_1 , 1981 року народження, який проживає по АДРЕСА_3 . Заповіт чинний, зареєстрований у спадковому реєстрі за № 45214090 (номер в реєстрі нотаріальних дій 29), що стверджується копією Інформаційної довідки № 76967593 зі Спадкового реєстру (заповіти/спадкові договори), виданої 15.05.2024 приватним нотаріусом Стефурак Н.Я.
ОСОБА_3 , ІНФОРМАЦІЯ_4 , померла ІНФОРМАЦІЯ_5 у с. Торговиця Городенківського району Івано-Франківської області, актовий запис № 279 від 08 квітня 2021, про що свідчить копія свідоцтва про смерть серії НОМЕР_3 , виданого 08 квітня 2021 р. Городенківським районним відділом державної реєстрації актів цивільного стану Південно-Західного міжрегіонального управління Міністерства юстиції (м. Івано-Франківськ). Внаслідок її смерті відкрилася спадщина.
Відповідно до ст. 1216 ЦК України спадкуванням є перехід прав та обов'язків (спадщини) від фізичної особи, яка померла (спадкодавця), до інших осіб (спадкоємців). Спадкоємцями можуть бути фізичні особи, які є живими на час відкриття спадщини, а також особи, які були зачаті за життя спадкодавця і народжені живими після відкриття спадщини (ч. 1 ст. 1222 ЦК України). Згідно з ст. 1223 ЦК України право на спадкування мають особи, визначені у заповіті. У разі відсутності заповіту, визнання його недійсним, неприйняття спадщини або відмови від її прийняття спадкоємцями за заповітом, а також у разі неохоплення заповітом усієї спадщини право на спадкування за законом одержують особи, визначені у статтях 1261 - 1265 цього Кодексу. Право на спадкування виникає у день відкриття спадщини.
Відповідно до ст.1233 ЦК України заповітом є особисте розпорядження фізичної особи на випадок своєї смерті. Частиною 1 ст.1235 ЦК України визначено, що заповідач може призначити своїми спадкоємцями одну або кілька фізичних осіб, незалежно від наявності у нього з цими особами сімейних, родинних відносин, а також інших учасників цивільних відносин.
За ст. ст. 1268-1269 Цивільного кодексу України спадкоємець за заповітом чи за законом має право прийняти спадщину або не прийняти її. Прийняття спадщини це: постійне проживання разом із спадкодавцем на час відкриття спадщини або подання спадкоємцем, який бажає прийняти спадщину, але на час відкриття спадщини не проживав постійно із спадкодавцем, нотаріусу заяви про прийняття спадщини. Ч.1 ст.1270 згаданого кодексу визначено, що для прийняття спадщини встановлюється строк у шість місяців, який починається з часу відкриття спадщини. Часом відкриття спадщини є день смерті особи, визначено ч.2 ст.1220 ЦК України.
ОСОБА_3 , ІНФОРМАЦІЯ_3 , на день смерті ( ІНФОРМАЦІЯ_2 ) була зареєстрована та проживала по АДРЕСА_1 ; разом з нею проживав та був зареєстрований онук ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_6 , що стверджується довідкою № 23-308, виданою 18.07.2024 Торговицьким старостинським округом Городенківської міської ради.
Родинні відносини між позивачем ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_7 , та спадкодавцем ОСОБА_3 , як онуком та бабою, підтверджують копії: свідоцтва про народження позивача серії НОМЕР_4 , виданого 03 вересня 1981 р. Торговицькою сільською радою Городенківського району Івано-Франківської області, де зазначено, що батьками ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_7 , є ОСОБА_2 та ОСОБА_6 , запис за № 46 від 03 вересня 1981 р. в книзі реєстрації актів про народження; свідоцтва про народження батька позивача ОСОБА_2 серії НОМЕР_5 , виданого 07 березня 1959 р. Торговицькою сільською радою Городенківського району Івано-Франківської області, де зазначено, що матір'ю відповідача ОСОБА_2 , ІНФОРМАЦІЯ_8 , є ОСОБА_3 , актовий запис за № 15 від 01 березня 1959 року.
Позивач ОСОБА_1 , як спадкоємець за заповітом, прийняв спадщину після смерті баби ОСОБА_3 , оскільки постійно проживав разом із спадкодавцем на час відкриття спадщини. Спадкоємців, які відповідно до ч.1 ст.1241 ЦК України, мають обов'язкову частку в спадщині ОСОБА_3 та прийняли спадщину, - судом не встановлено.
Відповідно до ч.1 ст.1296 ЦК України спадкоємець, який прийняв спадщину, може одержати свідоцтво про право на спадщину. Згідно з вимогами ч.1 ст. 1297 згаданого Кодексу спадкоємець, який прийняв спадщину, у складі якої є нерухоме майно, зобов'язаний звернутися до нотаріуса за видачею йому свідоцтва про право на спадщину на нерухоме майно.
Із копії спадкової справи № 107/2024, наданої суду приватним нотаріусом Коломийського районного нотаріального округу Івано-Франківської області Яшаном Р.Р., вбачається, що ОСОБА_6 , ІНФОРМАЦІЯ_9 , яка діяла від імені позивача ОСОБА_1 на підставі довіреності, посвідченої 27.02.2024 консулом Генерального консульства України в Нью-Йорку (Сполучені Штати Америки), зареєстрованої в реєстрі за № 468/24, 15.05.2024 подала нотаріусу заяву про видачу ОСОБА_1 , як спадкоємцю, який прийняв спадщину після смерті баби ОСОБА_3 , свідоцтв про право на спадщину за заповітом на спадкове майно спадкодавця. Копією Витягу № 76967573 про реєстрацію в Спадковому реєстрі, виданого 15.05.2024 приватним нотаріусом Яшаном Р.Р., підтверджується, що до Спадкового реєстру внесено реєстраційний запис про реєстрацію спадкової справи № 72438253 (номер у нотаріуса 107/2024), спадкодавець - ОСОБА_3 , дата народження: ІНФОРМАЦІЯ_3 , дата смерті: ІНФОРМАЦІЯ_2 .
До складу спадщини спадкодавця ОСОБА_3 входить 1/2 частка житлового будинку з господарськими будівлями та спорудами по АДРЕСА_1 (до набрання чинності постановою Верховної Ради України від 17.07.2020 № 807-ІХ «Про утворення та ліквідацію районів» - Городенківського) району Івано-Франківської області, що належала їй як голові колишнього колгоспного двору.
Підставою звернення позивача до суду стало те, що постановою приватного нотаріуса Коломийського районного нотаріального округу Івано-Франківської області Яшана Р.Р. № 295/02-31 від 19.07.2024 про відмову у вчиненні нотаріальних дій йому відмовлено у видачі свідоцтва про право на спадщину на 1/2 частку житлового будинку за АДРЕСА_1 , що належала ОСОБА_3 , яка померла ІНФОРМАЦІЯ_5 , з посиланням на те, що документи, які підтверджують право власності на вищезгадану частку житлового будинку, видано на ім'я ОСОБА_3 , як голові колгоспного двору, що позбавляє нотаріуса можливості визначити її частку в житловому будинку та видати свідоцтво про право на спадщину за заповітом.
З копії технічного паспорта на будинок садибного типу з господарськими будівлями та спорудами по АДРЕСА_1 , виготовленого 29.06.2024, вбачається, що житловий будинок споруджено в 1933 р., господарські будівлі та споруди - в 1972, 1991 роках.
Ринкова вартість житлового будинку «А» (згідно технічного паспорту загальною площею 71,2 кв.м, житловою площею 44,7 кв.м, рік побудови 1933), господарських будівель та споруд, що знаходяться за вищевказаною адресою, станом на 15.07.2024 становить 149300 грн, що стверджується копією звіту про оцінку житлового будинку № 15072024_01283/С, складеного ФОП ОСОБА_5 .
За господарством по АДРЕСА_1 числиться земельна ділянка площею 0,25 га для будівництва та обслуговування житлового будинку, господарських будівель і споруд, що підтверджується довідкою № 23-305, виданою 18.07.2024 Торговицьким старостинським округом Городенківської міської ради.
З Інформації з Державного реєстру речових прав на нерухоме майно та Реєстру прав власності на нерухоме майно, Державного реєстру Іпотек, Єдиного реєстру заборон відчуження об'єктів нерухомого майна щодо об'єкта нерухомого майна № 388104833, сформованої 24.07.2024, вбачається, що відомості про право власності на житловий будинок АДРЕСА_1 відсутні.
Статтею 41 Конституції України та статтею 1 Першого протоколу до Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод закріплено принцип непорушності права приватної власності, який означає право особи на безперешкодне користування своїм майном та закріплює право власника володіти, користуватися і розпоряджатися належним йому майном, на власний розсуд вчиняти щодо свого майна будь-які угоди, відповідно до закону за своєю волею, незалежно від волі інших осіб.
За правилами статті 392 ЦК України позов про визнання права власності може бути пред'явлено, по-перше, якщо особа є власником майна, але її право оспорюється або не визнається іншою особою; по-друге, якщо особа втратила документ, який засвідчує його право власності.
Таким чином, ураховуючи, що відповідно до статті 328 ЦК України набуття права власності - це певний юридичний склад, з яким закон пов'язує виникнення в особи суб'єктивного права власності на певні об'єкти, суд при застосуванні цієї норми повинен встановити, з яких саме передбачених законом підстав, чи в який передбачений законом спосіб позивач набув права власності на спірний об'єкт та чи підлягає це право захисту у порядку, передбаченому статтею 392 ЦК України.
Тобто, за вказаною нормою права вимога про визнання права власності може бути пред'явлена лише власником спірного майна, якщо це право оспорюється або не визнається іншою особою, а також у разі втрати ним документа, який засвідчує його право власності.
Досліджені судом докази підтверджують, що ОСОБА_3 , як голові колгоспного двору, 12.01.1988 був виданий документ, що посвідчував її право власності на 1/2 частку житлового будинку з господарськими будівлями та спорудами по АДРЕСА_2 . Оскільки станом на день набрання чинності Законом України «Про власність» (15.04.1991) у даній частці житлового будинку інших зареєстрованих осіб, крім ОСОБА_3 , не було, тому дана частка вищезгаданого житлового будинку з господарськими будівлями та спорудами належала ОСОБА_3 на праві власності.
Позивач ОСОБА_1 , як спадкоємець за заповітом, успадкував після смерті баби ОСОБА_3 належну їй згідно свідоцтва на право власності на жилий будинок від 12.01.1988 1/2 частку житлового будинку з господарськими будівлями та спорудами по АДРЕСА_1 , та фактично став власником, однак через те, що спадкова частка житлового будинку відносилася до колгоспного двору і частка померлої ОСОБА_3 у ній не визначена, немає можливості отримати свідоцтва про право на спадщину за заповітом на дану частку нерухомого майна.
Виходячи з системного аналізу положень чинного законодавства України, оцінивши зібрані у справі докази, суд приходить до висновку про наявність підстав для задоволення позовних вимог ОСОБА_1 з підстав та в обсязі, наведеному в мотивувальній частині рішення.
На підставі ст.ст. 120, 123, 563 ЦК УРСР (1963 р.), ст.ст. 316, 317, 325, 328, 347, 392, 1216, 1217, 1220, 1222, 1223, 1233, 1241, 1268-1270, 1296-1297 ЦК України (2003 р.), керуючись ст. ст. 76, 81, 211, 223, 247, 258, 259, 263-265, 268, 273, 352, 354 ЦПК України, суд, -
Позов ОСОБА_1 до ОСОБА_2 про визнання права власності на житловий будинок з господарськими будівлями і спорудами в порядку спадкування за заповітомзадовольнити.
Визнати за ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_7 , право власності на 1/2 частку житлового будинку з господарськими будівлями та спорудами по АДРЕСА_1 .
Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо апеляційну скаргу не було подано.
У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови суду апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.
Апеляційна скарга на рішення суду подається безпосередньо до Івано-Франківського апеляційного суду протягом тридцяти днів з дня складення повного судового рішення. Учасник справи, якому рішення суду не було вручене у день його складення, має право на поновлення пропущеного строку на апеляційне оскарження, якщо апеляційна скарга подана протягом тридцяти днів з дня вручення йому відповідного рішення суду.
Учасники справи:
- позивач ОСОБА_1 , зареєстроване місце проживання: АДРЕСА_1 , реєстраційний номер облікової картки платника податків НОМЕР_6 ;
- відповідач ОСОБА_2 , зареєстроване місце проживання: АДРЕСА_5 , реєстраційний номер облікової картки платника податків НОМЕР_7 .
Повний текст судового рішення складено 30.10.2024.
Суддя: Андріюк І.Г.