Справа №293/1522/24
Провадження № 2/293/637/2024
31 жовтня 2024 рокуселище Черняхів
Суддя Черняхівського районного суду Житомирського області Збаражський О.М., розглянувши позовну заяву ОСОБА_1 до Територіальної громади селища Черняхів Житомирського району в особі Черняхівської селищної ради про визнання права власності на нерухоме майно в порядку спадкування за законом,
28.10.2024 ОСОБА_1 звернулась до Черняхівського районного суду Житомирської області з позовною заявою до Черняхівської селищної ради, за змістом якої просить визнати за нею право власності на житловий будинок з господарськими будівлями та спорудами, що розташований за адресою: АДРЕСА_1 в порядку спадкування за законом після смерті внука ОСОБА_2 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , який помер ІНФОРМАЦІЯ_2 в с. Червонопопівка Кремінського району Луганської області.
Статтями 175, 177 ЦПК України визначено вимоги до змісту та форми позовної заяви, документів, що додаються до позовної заяви, обов'язок дотримання яких покладається на позивача.
Відповідно до п. 5 ч. 3 ст. 175 ЦПК України, позовна заява повинна містити: виклад обставин, якими позивач обґрунтовує свої вимоги; зазначення доказів, що підтверджують вказані обставини.
Крім того, до позовної заяви додаються документи, що підтверджують сплату судового збору у встановлених порядку і розмірі, або документи, що підтверджують підстави звільнення від сплати судового збору відповідно до закону (ч. 4 ст. 177 ЦПК України).
Натомість позивачем ОСОБА_1 подано клопотання про звільнення від сплати судового збору за подання до суду позову про визнання права власності на нерухоме майно в порядку спадкування за законом.
В обґрунтування клопотання позивач посилається на те, що є особою з інвалідністю ІІІ групи, малозабезпеченою особою, отримала право на безоплатну правову допомогу. На підтвердження вказаних обставин позивач додала довідку до акта огляду МСЕК серії 12ААГ №008264 від 23.11.2022, довідку Хорошівського об'єднаного управління ПФ України в Житомирській області про свої доходи та доручення для надання безоплатної вторинної правничої допомоги особам, які визначені п. 1-2, 9-23, 26-29 ч. 1 ст. 14 Закону України «Про безоплатну правничу допомогу».
Ознайомившись із клопотанням про звільнення позивача від сплати судового збору, слід зазначити наступне.
Тлумачення статті 136 ЦПК України та статті 8 Закону України «Про судовий збір» свідчить, що підставою для відстрочення чи розстрочення сплати судового збору, зменшення його розміру або звільнення від його сплати, є врахування судом майнового стану сторони.
Оцінюючи фінансовий стан особи, яка звертається до суду з вимогою про звільнення її від сплати судового збору, зменшення його розміру, надання відстрочки чи розстрочки в його сплаті, національні суди повинні встановлювати наявність у такої особи реального доходу (розмір заробітної плати, стипендії, пенсії, прибутку тощо), рухомого чи нерухомого майна, цінних паперів, можливості розпорядження ними без значного погіршення фінансового стану (§ 44 рішення Європейського суду з прав людини від 26 липня 2005 року у справі «Kniat v. Poland»; § 63, 64 рішення Європейського суду з прав людини від 26 липня 2005 року у справі «Jedamski and Jedamska v. Poland»).
Аналіз клопотання позивача про звільнення від сплати судового збору свідчить, що вказані нею обставини не можуть вважатись достатньою підставою для звільнення від сплати судового збору за подання позову до суду. Оскільки документами, що підтверджують майновий стан особи можуть бути, окрім доданих позивачем довідки про доходи, зокрема, довідка про склад сім'ї, про наявність на утриманні непрацездатних членів сім'ї, банківські документи про відсутність на рахунку коштів, про відсутність рухомого і нерухомого майна, довідка фіскального органу про перелік розрахункових та інших рахунків, тощо.
Вимога про сплату державного мита є стримуючою мірою для потенційних позивачів від пред'явлення безрозсудних і необґрунтованих позовів. Для того, щоб гарантувати справедливий баланс між підтримкою нормального функціонування судової системи і захистом інтересів заявника при поданні позову до суду, внутрішньодержавні суди звільняють від сплати державного мита заявників, які можуть підтвердити свій поганий фінансовий стан (§ 111 рішення Європейського суду з прав людини від 20 лютого 2014 року у справі «Shishkov v. Russia»).
Отже, на даний час відсутні підстави для звільнення позивача від судового збору за подання до суду позовної заяви.
Згідно із статті 12 ЦПК України кожна сторона повинна довести обставини на які вона посилається, як на підставу своїх вимог.
Згідно з частинами першою, п'ятою, шостою статті 81 ЦПК України кожна сторона зобов'язана довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених цим Кодексом. Докази подаються сторонами та іншими особами, які беруть участь у справі. Доказування не може ґрунтуватися на припущеннях.
Слід зазначити, що порядок сплати судового збору визначено статтею 6 Закону України «Про судовий збір».
Судовий збір справляється у відповідному розмірі від прожиткового мінімуму для працездатних осіб, встановленого законом на 1 січня календарного року, в якому відповідна заява або скарга подається до суду, у відсотковому співвідношенні до ціни позову та у фіксованому розмірі ч.1 ст. 4 Закону України «Про судовий збір».
Згідно п.1 ч.2 ст. 4 ЗУ "Про судовий збір", за подання до суду позовної заяви майнового характеру, яка подана фізичною особою або фізичною особою - підприємцем, ставка судового збору складає 1 відсоток ціни позову, але не менше 0,4 розміру прожиткового мінімуму для працездатних осіб та не більше 5 розмірів прожиткового мінімуму для працездатних осіб.
При цьому позивач до позовної заяви додала висновок до звіту № 681/24 про вартість об'єкта оцінки - сараю (В), хоча просить визнати за нею право власності на житловий будинок з господарськими будівлями та спорудами, що розташований за адресою: АДРЕСА_1 .
Таким чином, на підтвердження сплати судового збору позивачу слід надати суду документ, що підтверджує його сплату, або документи, що підтверджують підстави звільнення від сплати судового збору відповідно до закону з урахуванням дійсної ціни позову.
Відповідно до ч. 2 ст. 83, ч. 5 ст. 177 ЦПК України позивач зобов'язаний додати до позовної заяви всі наявні в нього докази, що підтверджують обставини, на яких ґрунтуються позовні вимоги (якщо подаються письмові чи електронні докази позивач може додати до позовної заяви копії відповідних доказів).
Крім того, зазначаючи в позовній заяві про визнання за позивачем права власності на житловий будинок з господарськими будівлями та спорудами, що розташований за адресою: АДРЕСА_1 в порядку спадкування за законом після смерті внука ОСОБА_2 позивач зазначає, що вказаний будинок створений в ході реконструкції, однак додає довідку №445 видану Комунальним підприємством «Житомирське обласне міжміське бюро технічної інвентаризації» Житомирської обласної ради 24.10.2023, згідно якої житловий будинок, який був зазначений за планом літерою А, що є предметом спору - знесений, та на земельній ділянці знаходиться сарай зазначений за планом літерою В.
Право власності виникає за наявності певних юридичних фактів, які передбачено цивільним законодавством. Це можуть бути будь-які підстави, які не заборонено законом. У цивільному праві закріплено презумпцію правомірності набуття права власності. Усі підстави набуття права власності поділяються на первісні (право власності у суб'єкта виникає вперше) та похідні способи набуття права власності (зміна власника).
Із комплексного аналізу Цивільного кодексу України, законів України "Про державну реєстрацію речових прав на нерухоме майно та їх обтяжень", "Про основи містобудування", "Про регулювання містобудівної діяльності" випливає, що особа стає власником новоствореного об'єкта нерухомості після завершення його будівництва, прийняття нерухомого майна до експлуатації та державної реєстрації. Тобто, право власності на новостворене нерухоме майно як об'єкт цивільних прав виникає з моменту державної реєстрації права.
Однак позивач ставлячи вимоги про визнання за ним права власності на новостворене нерухоме майно як на об'єкт завершеного будівництва не зазначає чи прийнято новостворений об'єкт в експлуатацію та чи звертався позивач попередньо до органу, який здійснює державну реєстрацію права власності та інших речових прав на нерухомі речі, про реєстрацію права власності на новостворене ним майно, якщо так, то відповідно доказів, які підтверджували вказані обставини.
Суд зазначає, що до реєстрації права власності на новозбудоване нерухоме майно особа є власником лише матеріалів, обладнання та іншого майна, що було використано в процесі будівництва.
Суд наголошує, що законодавством не передбачено можливості звернення до суду з вимогою про визнання права власності на об'єкт незавершеного будівництва, який не прийнято у встановленому законом порядку до експлуатації, так як об'єкт незавершеного будівництва ще не набув статусу нерухомого майна як об'єкта цивільного права.
Таким чином позивачем не зазначено доказів, що підтверджують обставини завершеного будівництва, тобто набуття статусу нерухомого майна як об'єкта цивільного права та відповідно не долучені такі до позовної заяви.
Отже, в позовній заяві не чітко викладені обставини, якими позивач обґрунтовує свої позовні вимоги, не зазначені докази, які б підтверджували відповідні обставини та відповідно не долучені такі до позовної заяви.
Таким чином позивачу слід уточнити свої позовні вимоги та привести прохальну частину позову у відповідність до змісту позовних вимог.
Слід зазначити, що вже на стадії пред'явлення позову позивач зобов'язаний виконувати вимоги щодо несення тягаря доказування і довести при пред'явленні позову певне коло фактів, що мають процесуальне значення. Мається на увазі доведення фактів наявності передумов права на пред'явлення позову та дотримання процесуального порядку його пред'явлення.
Згідно ст. 77 ЦПК України, належними є докази, які містять інформацію щодо предмета доказування. Предметом доказування є обставини, що підтверджують заявлені вимоги чи заперечення або мають інше значення для розгляду справи і підлягають встановленню при ухваленні судового рішення. Сторони мають право обґрунтовувати належність конкретного доказу для підтвердження їхніх вимог або заперечень.
Європейський суд з прав людини в рішеннях від 20.05.2010 у справі "Пелевін проти України" встановив, що право на доступ до суду не є абсолютним та може підлягати обмеженням, зокрема щодо умов прийнятності скарг; оскільки право на доступ до суду за своєю природою потребує регулювання державою, регулювання може змінюватися у часі та місці відповідно до потреб та ресурсів суспільства та окремих осіб.
У рішенні Європейського суду з прав людини від 19.06.2001 у справі "Креуз проти Польщі" зазначено, що вимога сплати зборів цивільними судами в зв'язку з поданням позовів, які вони мають розглянути, не може вважатися обмеженням права доступу до суду.
Також прецедентна практика Європейського суду з прав людини виходить з того, що реалізуючи п. 1 ст. 6 Конвенції про захист прав людини її основоположних свобод щодо доступності правосуддя та справедливого судового розгляду, кожна держава-учасниця цієї Конвенції вправі встановлювати правила судової процедури, в тому числі й процесуальні заборони і обмеження, зміст яких - не допустити судовий процес у безладний рух.
Враховуючи викладене, суддя приходить до висновку, що позовна заява подана без додержання вимог, викладених у ст. 175 ЦПК України, а тому підлягає залишенню без руху з наданням строку для усунення недоліків, що відповідає вимогам ст. 185 ЦПК України.
Керуючись ст.185 ЦПК України, -
У задоволенні клопотання ОСОБА_1 про звільнення від сплати судового збору за подання позову до суду відмовити.
Позовну заяву ОСОБА_1 до Територіальної громади селища Черняхів Житомирського району в особі Черняхівської селищної ради про визнання права власності на нерухоме майно в порядку спадкування за законом - залишити без руху.
Надати позивачу 7-денний строк з дня отримання даної ухвали для усунення недоліків позовної заяви, вказаних у мотивувальній частині ухвали.
Роз'яснити позивачу, що у випадку не усунення недоліків позовної заяви, позовна заява буде вважатись неподаною і повернута заявнику.
Ухвала набирає законної сили з моменту її підписання та оскарженню не підлягає.
Суддя Олег ЗБАРАЖСЬКИЙ