Справа № 289/1558/24
Номер провадження 3/289/957/24
30.10.2024 м. Радомишль
Суддя Радомишльського районного суду Житомирської області Мельник О.В., розглянувши матеріали, які надішли з Відділення поліції №3 Житомирського РУП ГУНП в Житомирській області, про притягнення до адміністративної відповідальності
ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , паспортні дані та РНОКПП в матеріалах справи відсутній, громадянина України, проживаючого за адресою: АДРЕСА_1 , зі слів непрацюючого,
- за ч. 1 ст. 130 Кодексу України про адміністративні правопорушення, -
Згідно протоколу про адміністративне правопорушення від 14.07.2024 року, серії ААД №661790: гр. ОСОБА_1 , 14.07.2024 року о 03 год. 20 хв., в м. Радомишль, по вул. Чорнобильська, керував транспортним засобом KIA SORENTO, номерний знак НОМЕР_1 , з явними ознаками алкогольного сп'яніння, а саме: різкий запах алкоголю з порожнини рота, почервоніння очей, різка зміна забарвлення шкіряного покриву обличчя, поведінка, що не відповідає обстановці. Від проходження огляду на стан алкогольного сп'яніння на місці зупинки т/з та у медичному закладі відмовився. Усунений від керування. Своїми діями ОСОБА_1 порушив п. 2.5 ПДР України за що передбачена відповідальність за ч. 1 ст. 130 КУпАП.
В судове засідання ОСОБА_1 не з'явився, про розгляд справи повідомлявся належним чином. Тому судом були вжиті заходи для забезпечення права останнього на участь у судовому засіданні, його відсутність як порушника, відповідно до ст. 268 КУпАП, не перешкоджає розгляду справи.
30.10.2024 року надіслав до суду, через свого захисника - адвоката Бойка В.В., клопотання про закриття провадження у справі відносно ОСОБА_1 у зв'язку з відсутністю в його діях складу правопорушення. В якому окрім іншого, заначив, що останній не перебував за кермом вказаного автомобіля 14.07.2024 року. В той же час зазначає те, що в справі відсутні докази, які б в повній мірі відображали законність вимог працівника поліції при складенні вказаних матеріалів, зокрема, матеріали не містять будь-якого посилання на те, з якої підстави ОСОБА_1 , який керуючи транспортним засобом, був зупинений і як наслідок, повинен був пройти огляд на стан сп'яніння, однак відмовився. А тому вважає, що складені матеріали відносно останнього не можуть бути належними та допустимими доказами.
Дослідивши матеріали справи суд дійшов наступних висновків.
Єдиний порядок дорожнього руху на всій території України, відповідно до Закону України «Про дорожній рух», встановлюють ПДР. Особи, які порушують ці правила, несуть відповідальність згідно із законодавством.
У відповідності до змісту статті 266 КУпАП особи, які керують транспортними засобами щодо яких є підстави вважати, що вони перебувають в стані алкогольного чи іншого сп'яніння чи під дією лікарських засобів підлягають оглядові на стан сп'яніння, який проводиться за допомогою спеціальних технічних засобів працівником поліції із застосуванням технічних засобів відеозапису, а в разі неможливості застосування таких засобів огляд проводиться у присутності двох свідків, або в закладі охорони здоров'я.
Відповідно до пункту 3 розділу І Інструкції про порядок виявлення у водіїв транспортних засобів ознак алкогольного, наркотичного чи іншого сп'яніння або перебування під впливом лікарських препаратів, що знижують увагу та швидкість реакції, в якому чітко зазначено, що ознаками алкогольного сп'яніння є: запах алкоголю з порожнини рота; порушення координації рухів; порушення мови; виражене тремтіння пальців рук; різка зміна забарвлення шкірного покриву обличчя; поведінка, що не відповідає обстановці.
Зі змісту п. 2.5 ПДР слідує, що водій повинен на вимогу поліцейського пройти в установленому порядку медичний огляд з метою встановлення стану алкогольного, наркотичного чи іншого сп'яніння або перебування під впливом лікарських препаратів, що знижують увагу та швидкість реакції.
Згідно ч. 1 ст. 9 КУпАП, адміністративним правопорушенням (проступком) визнається протиправна, винна (умисна або необережна) дія чи бездіяльність, яка посягає на громадський порядок, власність, права і свободи громадян, на встановлений порядок управління і за яку законом передбачено адміністративну відповідальність.
Відповідно до ст. 245 КУпАП основним завданням провадження у справах про адміністративні правопорушення є своєчасне, всебічне, повне і об'єктивне з'ясування обставин кожної справи, вирішення її в точній відповідності з законом.
Згідно з вимогами ст. 252 КУпАП, орган (посадова особа) оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному і об'єктивному дослідженні всіх обставин справи в їх сукупності, керуючись законом і правосвідомістю.
Відповідно до ст. 251 КУпАП, доказами в справі про адміністративне правопорушення, є будь-які фактичні дані, на основі яких у визначеному законом порядку орган (посадова особа) встановлює наявність чи відсутність адміністративного правопорушення, винність даної особи в його вчиненні та інші обставини, що мають значення для правильного вирішення справи. Ці дані встановлюються протоколом про адміністративне правопорушення, поясненнями особи, яка притягається до адміністративної відповідальності, потерпілих, свідків, висновком експерта, речовими доказами, показаннями технічних приладів та технічних засобів, що мають функції фото- і кінозйомки, відеозапису, у тому числі тими, що використовуються особою, яка притягається до адміністративної відповідальності, або свідками, а також працюючими в автоматичному режимі, чи засобів фото- і кінозйомки, відеозапису, у тому числі тими, що використовуються особою, яка притягається до адміністративної відповідальності, або свідками, а також працюючими в автоматичному режимі, які використовуються при нагляді за виконанням правил, норм і стандартів, що стосуються забезпечення безпеки дорожнього руху, протоколом про вилучення речей і документів, а також іншими документами.
Відповідно ст. 280 КУпАП орган (посадова особа) при розгляді справи про адміністративне правопорушення зобов'язаний з'ясувати: чи було вчинено адміністративне правопорушення, чи винна дана особа в його вчиненні, чи підлягає вона адміністративній відповідальності, чи є обставини, що пом'якшують і обтяжують відповідальність, чи заподіяно майнову шкоду, чи є підстави для передачі матеріалів про адміністративне правопорушення на розгляд громадської організації, трудового колективу, а також з'ясувати інші обставини, що мають значення для правильного вирішення справи.
Так, диспозицією ч. 1 ст. 130 КУпАП встановлено, що відповідальність за вказаною нормою закону настає у разі керування транспортними засобами особами в стані алкогольного, наркотичного чи іншого сп'яніння, або під впливом лікарських препаратів, що знижують їх увагу та швидкість реакції, а також передача керування транспортним засобом особі, яка перебуває у стані такого сп'яніння, чи під впливом таких лікарських препаратів, а так само відмова особи, яка керує транспортним засобом, від проходження відповідно до встановленого порядку огляду на стан алкогольного, наркотичного чи іншого сп'яніння, або щодо вживання лікарських препаратів, що знижують увагу та швидкість реакції.
Відповідно до змісту статті ст. 35 Закону України «Про Національну поліцію», визначено вичерпний перелік ознак, на підставі яких поліцейський може зупиняти транспортні засоби, а також зазначено, що поліцейський зобов'язаний поінформувати водія про конкретну причину зупинення ним транспортного засобу з детальним описом підстави зупинки, визначеної у цій статті (ч. 3 ст. 35).
Як вбачається з матеріалів справи, зокрема, з рапорту інспектора СРПП ВП №3 ЖРУП ГУНП в Житомирській області І.Тарасюка, що 14.07.2024 року під час патрулювання в м. Радомишль по вул. Чорнобильська, ними було помічено автомобіль KIA SORENTO, номерний знак НОМЕР_1 , який здійснював рух по місту під час дії комендантської години, а саме о 03 год. 20 хв., тому на підставі п. 7 ст. 35 Закону України «Про Національну поліцію», вказаний автомобіль було зупинено та під час спілкування з водієм виявлено ознаки алкогольного сп'яніння, в результаті чого і було запропоновано пройти огляд на стан сп'яніння у встановленому законом порядку. Оскільки такий рапорт може бути належним доказом законності зупинки, лише в сукупності з іншими доказами, а саме з протоколом про адміністративне правопорушення та відеозаписом, що в даному випадку підтверджує конкретну причину зупинення вказаного транспортного засобу, тому він може відноситися до належних доказів.
30.10.2024 року захисник - адвоката Бойко В.В., надіслав до суду клопотання про перенесення розгляду справи та виклик свідка, а саме ОСОБА_2 , яка, як вказує ОСОБА_1 , перебувала за кермом автомобілю.
Однак суд вважає, що дане клопотання не підлягає задоволенню, оскільки, з дослідженого в судовому засіданні відеозапису поліцейських, долученого до матеріалів справи, а саме запис №20240714040819Х300099_000099, починаючи з 03:17:10 год. та до 03:18:00 год., чітко вбачається, що водійське сидіння вказаного автомобіля порожнє, а на пасажирському сидінні перебував пасажир, особа жіночої статі, а саме ОСОБА_2 , яка як видно з подальшого відеозапису згодом пересіла на водійське місце та в результаті взяла на себе зобов'язання не передавати керування транспортним засобом ОСОБА_1 до повного витвереження, що стверджується відповідною розпискою та відеозаписами, які містяться в матеріалах справи.
Разом з тим, з вказаного вище відеозапису, вбачається, що разом з ОСОБА_1 та ОСОБА_2 у зазначеному автомобілі на задньому пасажирському сидінні перебував невстановлений пасажир чоловічої статі, який як видно із відеозапису № 20240714040819Х300099_000099, починаючи з 03:27:06 год. та до 03:27:42 год., вказав на той факт, що саме ОСОБА_1 перебував за кермом згаданого транспортного засобу, а саме: дослівно «…він їхав 2 км. в час…», «…він їхав на 2 передачі…».
Також з досліджених в судовому засіданні відеозаписів вбачається, що ОСОБА_1 , було роз'яснено працівниками поліції процедуру огляду на стан сп'яніння як на місці зупинки так і в медичному закладі, були роз'яснені його права, в результаті чого останній, відмовився від проходження огляду на стан сп'яніння і на місці зупинки транспортного засобу, і в медичному закладі.
Особа, яка притягується до адміністративної відповідальності ОСОБА_1 , відповідно до поданого його захисником клопотання, своєї вини у порушенні вимог п. 2.5 ПДР України не визнав.
Однак, доводи захисника ОСОБА_3 відносно того, що ОСОБА_1 не перебував за кермом вказаного автомобіля 14.07.2024 року, які сам захисник і спростовує в своєму клопотанні про закриття справи, вказуючи, що «матеріали не містять будь-якого посилання на те, з якої підстави ОСОБА_1 , який керуючи транспортним засобом, був зупинений і як наслідок, повинен був пройти огляд на стан сп'яніння, однак відмовився.», суд оцінює критично, оскільки сприймає такі доводи як спосіб захисту з метою уникнення відповідальності за вчинене адміністративне правопорушення та які спростовуються зібраними доказами по справі, зокрема тим же відеозаписом з відеореєстратора та бодікамери поліцейського.
Також суд зазначає, що адвокатом Бойком В.В. в своєму клопотанні про виклик свідка, не було зазначено будь яких даних про свідка, щоб давало можливість безпосередньо суду здійснити такий виклик. Не було, також, забезпечено явку вказаного в клопотанні свідка до суду, а ні ОСОБА_1 , а ні його захисником - адвокатом Бойком В.В., з огляду на те, що останні тричі з різних причин клопотали про перенесення розгляду справи. Тому суд вважає, що у ОСОБА_1 та його захисника - адвоката Бойка В.В. було достатньо часу для забезпечення явки свідка до суду.
Враховуючи викладене, доказів, що спростовували б винність ОСОБА_1 у вчиненні адміністративного правопорушення, передбаченого ч. 1 ст. 130 КУпАП, у судовому засіданні не встановлено.
Дослідивши матеріали справи, суд вважає, що в діях ОСОБА_1 наявний склад адміністративного правопорушення відповідно ч. 1 ст. 130 КУпАП.
Винуватість ОСОБА_1 у вчиненні правопорушення підтверджується матеріалами справи, а саме: протоколом про адміністративне правопорушення серії ААД №661790 від 14.07.2024 року, відповідно до якого останній відмовився від проходження огляду на стан сп'яніння; відеозаписами поліцейських на диску від 14.07.2024 року, який наявний в матеріалах справи, та з якого вбачається, що ОСОБА_1 відмовився від проходження огляду на стан сп'яніння у встановленому законом порядку; направленням на огляд водія транспортного засобу з метою виявлення стану алкогольного, наркотичного чи іншого сп'яніння в медичному закладі КНП Радомишльська лікарня від 14.07.2024 року; актом огляду на стан алкогольного сп'яніння з використанням спеціальних технічних засобів від 14.07.2024 року, з якого видно, що останній відмовився від проходження огляду; розпискою про ознайомлення водія з вимогами ч. 1 ст. 266 КУпАП щодо відсторонення водія від керування транспортним засобом, в якій міститься власноручний підпис ОСОБА_1 , щодо зобов'язання не керувати транспортним засобом до повного витвереження від 14.07.2024 року; розпискою щодо передачі керування транспортним засобом іншій особі, а саме ОСОБА_2 від 14.07.2024 року; рапортом інспектора СРПП ВП №3 ЖРУП ГУНП в Житомирській області І.Тарасюка від 14.07.2024 року, який узгоджується із вказаним адміністративним протоколом і відеозаписами та є належним доказом законності зупинки.
Даючи оцінку зібраним доказам в їх сукупності, суд вважає, що адміністративне правопорушення мало місце внаслідок порушення п. 2.5 Правил дорожнього руху України водієм ОСОБА_1 , відповідно до якого, водій повинен на вимогу поліцейського пройти в установленому порядку медичний огляд з метою встановлення стану алкогольного, наркотичного чи іншого сп'яніння або перебування під впливом лікарських препаратів, що знижують увагу та швидкість реакції.
У рішенні по справі «О'Галлоран та Франціс проти Сполученого Королівства» від 29.06.2007 року, Європейський суд з прав людини у складі його Великої палати (далі - Суд) постановив, що будь-яка особа, яка володіє чи керує автомобілем, підпадає під дію спеціальних правил, оскільки володіння та використання автомобілів є таким, що потенційно може завдати серйозної шкоди. Ті, хто реалізували своє право володіти автомобілями та їздити на них, тим самим погодились нести певну відповідальність та виконувати додаткові обов'язки у правовому полі.
ОСОБА_1 керував транспортним засобом, що являється джерелом підвищеної небезпеки і це потенційно може завдати серйозної шкоди, а тому він як водій добровільно погодився взяти на себе додаткові зобов'язання та обмеження щодо своїх прав, в тому числі виконувати вимогу про зупинку, підкорятися вимозі працівників поліції вийти з транспортного засобу та надати документи, що надають право керувати транспортним засобом, не керувати транспортним засобом в стані сп'яніння та виконувати вимоги працівників поліції у проходженні медичного огляду на стан алкогольного чи іншого сп'яніння, однак як засвідчують матеріали справи він ці вимоги свідомо ігнорував, а залишення працівниками поліції таких дій без реагування могло завдати серйозної шкоди.
Доводи захисника ОСОБА_1 - адвоката Бойка В.В. викладенні в клопотанні про закриття провадження у справі, не спростовують вчинення ним правопорушення передбаченого ч. 1 ст. 130 КУпАП, а навпаки визнають факт керування останнім вказаним транспортним засобам та відмову у проходженні огляду на стан сп'яніння, тобто є суперечливими, тому не можуть бути підставою для закриття провадження у справі за відсутністю в його діях адміністративного правопорушення.
Дослідивши матеріали справи, суд вважає, що викладені у протоколі обставини підтверджені, кваліфікація його дій за ч. 1 ст. 130 КУпАП є обґрунтованими.
З довідки інспектора СРПП відділення поліції №3 Житомирського РУП ГУ НП в Житомирській області капітана поліції Т.Духніч вбачається, що ОСОБА_1 отримував та має посвідчення водія на право керування транспортними засобами серії НОМЕР_2 від 13.11.2021.
При накладенні адміністративного стягнення суд враховує характер вчиненого правопорушення та їх суспільну небезпеку, особу правопорушника.
З огляду на наведене, на ОСОБА_1 слід накласти адміністративне стягнення в межах санкції ч. 1 ст. 130 КУпАП у виді штрафу з позбавленням права керування транспортними засобами.
Відповідно до ст. 40-1 КУпАП та Закону України «Про судовий збір», ОСОБА_1 не долучено до матеріалів справи та не надано суду жодного підтвердження, щодо можливих підстав звільнення його від сплати судового збору, а тому із ОСОБА_1 підлягає стягнення судового збору в розмірі 0,2 розміру прожиткового мінімуму для працездатних осіб, оскільки на нього судом накладено адміністративне стягнення.
Керуючись ст.ст. 9, 33, 34-35, 40-1, 130, 245, 251, 268, 276, 277, 280, 283, 284, 287, 289, 291 КУпАП, суд,-
Визнати винним ОСОБА_1 у вчиненні адміністративного правопорушення передбаченого ч. 1 ст. 130 Кодексу України про адміністративні правопорушення, та застосувати до нього адміністративне стягнення у виді штрафу в розмірі однієї тисячі неоподатковуваних мінімумів доходів громадян, що становить 17000,00 гривень з позбавленням права керування транспортними засобами строком на один рік.
Штраф стягнути на рахунок: Отримувач: ГУК у м. Житомирській обл. / Житомир. 21081300; Код отримувача (ЄДРПОУ): 37976485; Банк отримувача: Казначейство України (ЕАП); Код банку отримувача (МФО): 899998; р/р: UA368999980313060149000 006001 "Адміністративні штрафи у сфері забезпечення безпеки дорожнього руху".
Стягувачем є Відділення поліції №3 (м. Радомишль) Житомирського районного управління поліції Головного управління Національної поліції в Житомирській області.
Стягнути з ОСОБА_1 судовий збір у розмірі 605 грн. 60 коп. на користь держави (Отримувач коштів: ГУК у м. Києві/м. Київ 22030106, код отримувача (ЄДРПОУ): 37993783, банк отримувача: Казначейство України (ЕАП), код банку отримувача (МФО): 899998, рахунок отримувача: UA908999980313111256000026001, код класифікації доходів бюджету: 22030106, призначення платежу: судовий збір).
Стягувачем є Державна судова адміністрація України.
Роз'яснити особі до якої застосовано адміністративне стягнення, що відповідно до частини 1 статті 307 КУпАП штраф має бути сплачений порушником не пізніше як через 15 (п'ятнадцять) днів з дня вручення йому копії постанови про накладення штрафу, а в разі оскарження такої постанови - не пізніш як через п'ятнадцять днів з дня повідомлення про залишення скарги без задоволення.
Відповідно до статті 308 КУпАП, у разі несплати правопорушником штрафу у строк, установлений частиною 1 статті 307 КУпАП, постанова про накладення штрафу надсилається для примусового виконання до відділу державної виконавчої служби за місцем проживання порушника. У порядку примусового виконання постанови про стягнення штрафу за вчинення адміністративного правопорушення з правопорушника стягується подвійний розмір штрафу.
Постанова може бути оскаржена до Житомирського апеляційного суду протягом 10 діб з моменту її винесення.
Строк пред'явлення постанови суду до виконання три місяці з дня набрання постановою законної сили.
Суддя Олександр МЕЛЬНИК
Постанова набрала законної сили _________________ 20__ р.