Справа № 577/4282/24
Провадження № 2-а/577/36/24
30 жовтня 2024 року Конотопський міськрайонний суд Сумської області
в складі:
головуючого судді Кравченка В.О.
за участю секретаря
судового засідання Цуканової О.В.
розглянувши у відкритому судовому засіданні за правилами спрощеного провадження адміністративний позов ОСОБА_1 , представником якого є адвокат Тукман Євген Григорович, до ІНФОРМАЦІЯ_1 (далі ІНФОРМАЦІЯ_2 ) про скасування постанови про накладення адміністративного стягнення та закриття провадження в справі,-
ОСОБА_1 звернувся до суду з вищевказаним адміністративним позовом, у якому просить постанову від 22.07.2024 року АП №1640 у справі про адміністративне правопорушення, винесену відносно нього за ч. 3 ст. 210-1 КУпАП з накладенням стягнення в розмірі 37400,00 грн. (далі по тексту Постанова) визнати протиправною та скасувати, а справу закрити.
На обґрунтування вимог у позові вказано, що за змістом мотивувальної частини оскаржуваної Постанови ОСОБА_1 , як посадовій особі - директору ТОВ «НВО «Червоний металіст», ставиться у провину невиконання розпорядження ІНФОРМАЦІЯ_3 від 11.06.2024 №4/229 під час дії особливого періоду, а саме ненаданя належної форми копії наказу призовників, військовозобов'язаних та резервістів, які є працівниками підприємства.
Проте, позивач стверджує, що це не відповідає дійсності і спростовується наявністю наказу від 18.06.2024 №27/к, який надано відповідачу у встановлені строки; порядок і форма наказу була особисто узгоджена з т.в.о. начальника ІНФОРМАЦІЯ_1 ОСОБА_2 .
Отже, на переконання автора звернення, подія адміністративного правопорушення у розумінні статті 9 КУпАП в даному випадку відсутня, що виключає притягнення до відповідальністі за статтею 210-1 КУпАП.
Крім того, зазначає, що за положеннями статті 235 КУпАП територіальні центри комплектування та соціальної підтримки розглядають справи про порушення призовниками, військовозобов'язаними, резервістами правил військового обліку, про порушення законодавства про оборону, мобілізаційну підготовку та мобілізацію, про зіпсуття військово-облікових документів чи втрату їх з необережності (статті 210, 210-1, 211 (крім правопорушень, вчинених військовозобов'язаними чи резервістами, які перебувають у запасі Служби безпеки України або Служби зовнішньої розвідки України). Від імені територіальних центрів комплектування та соціальної підтримки розглядати справи про адміністративні правопорушення і накладати адміністративні стягнення мають право керівники територіальних центрів комплектування та соціальної підтримки.
В даному випадку справа щодо заявника про адміністративне правопорушення була розглянута не керівником територіального центру комплектування, а тимчасово виконуючим обов'язки керівника, тобто не уповноваженою особою.
Також звернуто увагу на порушення прав позивача, закріплених у ст. 268 КУпАП, оскільки останній не був повідомлений про час та місце розгляду справи внаслідок чого фактично позбавлений, зокрема: права бути особисто присутнім при розгляді справи; знайомитися з матеріалами справи, давати пояснення, подавати докази, заявляти клопотання; користуватися юридичною допомогою адвоката.
З огляду на викладене вважає, що відповідачем при винесенні Постанови порушено норми процесуального та матеріального права, тому просить її скасувати, а провадження в справі закрити.
Крім того, ставиться питання про відшкодування відповідачем понесених позивачем судових витрат, що складаються із судового збору - 605,60 грн. та витрат на професійну правничу допомогу - 52000 грн.
Представник позивача адвокат Тукман Є.Г. подав клопотання про розгляд справи за його та позивача відсутності, вимоги підтримують (а.с. 83).
Представник відповідача ОСОБА_3 також просить розглянути справу без нього про що звернувся із відповідною заявою, у якій просить залишити позов без розгляду, оскільки ОСОБА_1 під час складання протоколу про адміністративне правопорушення був проінформований про день і час розгляду справи, але не з'явився без поважних причин (а.с. 84). У поданому відзиві правова позиція зводиться до правомірності дій суб'єкта владних повноважень при винесенні оскаржуваної Постанови та пропонується відмовити у задоволенні позову (а.с. 50-53, 71).
За положеннями ч. 3 ст. 268 КАС України неприбуття у судове засідання учасника справи, повідомленого відповідно до положень цієї статті, не перешкоджає розгляду справи у судах першої та апеляційної інстанцій.
Дослідивши представлені докази суд дійшов такого висновку.
За приписом ст. 9 КАС України розгляд і вирішення справ в адміністративних судах здійснюються на засадах змагальності сторін та свободи в наданні ними суду своїх доказів і у доведенні перед судом їх переконливості. Суд розглядає адміністративні справи не інакше як за позовною заявою, поданою відповідно до цього Кодексу, в межах позовних вимог. Суд може вийти за межі позовних вимог, якщо це необхідно для ефективного захисту прав, свобод, інтересів людини і громадянина, інших суб'єктів у сфері публічно-правових відносин від порушень з боку суб'єктів владних повноважень.
Статтями 74-76 КАС регламентовано, що обставини справи, які за законом мають бути підтверджені певними засобами доказування, не можуть підтверджуватися іншими засобами доказування. Достовірними є докази, на підставі яких можна встановити дійсні обставини справи. Достатніми є докази, які у своїй сукупності дають змогу дійти висновку про наявність або відсутність обставин справи, які входять до предмета доказування. Питання про достатність доказів для встановлення обставин, що мають значення для справи, суд вирішує відповідно до свого внутрішнього переконання.
За положеннями частини другої статті 77 КАС в адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб'єкта владних повноважень обов'язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача.
Відповідно до ст. 242 КАС рішення суду повинно ґрунтуватися на засадах верховенства права, бути законним і обґрунтованим.
Поняття адміністративного правопорушення визначено у ст. 9 КУпАП - це протиправна, винна (умисна або необережна) дія чи бездіяльність, яка посягає на громадський порядок, власність, права і свободи громадян, на встановлений порядок управління і за яку законом передбачено адміністративну відповідальність.
При цьому особа, яка уповноважена розглядати справу про адміністративне правопорушення зобов'язана по - перше, встановити склад правопорушення, по - друге, дослідити докази та оцінити за своїм внутрішнім переконанням, що грунтується на всебічному, повному і об'єктивному дослідженні всіх обставин справи в їх сукупності, керуючись законом і правосвідомістю (стаття 252 КУпАП).
Відповідно до ст. 251 КУпАП доказами в справі про адміністративне правопорушення, є будь-які фактичні дані, на основі яких у визначеному законом порядку орган (посадова особа) встановлює наявність чи відсутність адміністративного правопорушення, винність даної особи в його вчиненні та інші обставини, що мають значення для правильного вирішення справи. Ці дані встановлюються протоколом про адміністративне правопорушення, поясненнями особи, яка притягається до адміністративної відповідальності, потерпілих, свідків, висновком експерта, речовими доказами, показаннями технічних приладів та технічних засобів, що мають функції фото- і кінозйомки, відеозапису, у тому числі тими, що використовуються особою, яка притягається до адміністративної відповідальності, або свідками, а також працюючими в автоматичному режимі, чи засобів фото- і кінозйомки, відеозапису, у тому числі тими, що використовуються особою, яка притягається до адміністративної відповідальності, або свідками, а також працюючими в автоматичному режимі, які використовуються при нагляді за виконанням правил, норм і стандартів, що стосуються забезпечення безпеки дорожнього руху, протоколом про вилучення речей і документів, а також іншими документами.
Обов'язок щодо збирання доказів покладається на осіб, уповноважених на складання протоколів про адміністративні правопорушення, визначених статтею 255 цього Кодексу.
Відповідно до «Положення про територіальні центри комплектування та соціальної підтримки», затвердженого постановою КМУ від 23.02.2022 року №154 територіальні центри комплектування та соціальної підтримки є органами військового управління, що забезпечують виконання законодавства з питань військового обов'язку і військової служби, мобілізаційної підготовки та мобілізації. Територіальні центри комплектування та соціальної підтримки утворюються в Автономній Республіці Крим, областях, мм. Києві та Севастополі, інших містах, районах, районах у містах. Залежно від обсягів облікової, призовної та мобілізаційної роботи утворюються районні (об'єднані районні), міські (районні у містах, об'єднані міські) територіальні центри комплектування та соціальної підтримки (далі - районні територіальні центри комплектування та соціальної підтримки). Територіальні центри комплектування та соціальної підтримки утворюються, ліквідуються, реорганізовуються Міноборони. Територіальні центри комплектування та соціальної підтримки Автономної Республіки Крим, областей, мм. Києва та Севастополя є юридичними особами публічного права, мають самостійний баланс, реєстраційні рахунки в органах Казначейства. Районні територіальні центри комплектування та соціальної підтримки є відокремленими підрозділами відповідних територіальних центрів комплектування та соціальної підтримки Автономної Республіки Крим, областей, мм. Києва та Севастополя (пункти 1, 7 Положення).
За пунктами 9, 12 згаданого Положення територіальні центри комплектування та соціальної підтримки відповідно до покладених на них завдань, зокрема розглядають справи (цілодобово під час проведення мобілізації та/або у період воєнного стану) про адміністративні правопорушення та накладають адміністративні стягнення відповідно та з дотриманням Кодексу України про адміністративні правопорушення. Керівник територіального центру комплектування та соціальної підтримки має право розглядати справи про адміністративні правопорушення, визначені статтею 235 Кодексу України, і накладати адміністративні стягнення.
Частиною 3 статті 210-1 КУпАП встановлена відповідальність за порушення законодавства про оборону, мобілізаційну підготовку та мобілізацію вчинених в особливий період.
Як вбачається із досліджених матеріалів справи № 1640 про адміністративне правопорушення за ознаками ч. 3 ст. 210-1 КУпАП на ОСОБА_1 (а.с. 28-47) підставою притягнення до відповідальності стало невиконання посадовою особою - директором ТОВ НВО «Червоний металіст», під час дії особливого періоду, отриманого розпорядження ІНФОРМАЦІЯ_3 №4/229 (вих. №4/1497 від 11.06.2024) про необхідність оповіщення та забезпечення прибуття працівників, вказаних у розпорядженні у кількості 75 чоловік, ненадання до ІНФОРМАЦІЯ_3 належної форми копії наказу про оповіщення призовників, військовозобов'язаних та резервістів, з доведенням його до відома таких осіб під особистий підпис та неповідомлення письмово з наданням витягів з наказів (розпоряджень) ІНФОРМАЦІЯ_4 про осіб з числа призовників, військовозобов'язаних та резервістів, які тимчасово непрацездатні, перебувають у відпусці або відрядженні, а також незабезпечення здійснення контролю за результатами оповіщення та прибуття військовозобов'язаних до ІНФОРМАЦІЯ_3 .
З цього приводу 04.07.2024 року начальником відділення військового обліку та бронювання сержантів і солдатів запасу ІНФОРМАЦІЯ_3 старшим лейтенантом ОСОБА_4 відносно ОСОБА_1 був складений протокол № АП 1640 з кваліфікацією дій за ч. 3 ст. 210-1 КУпАП, у якому визначена дата розгляду справи - 11:00 год. 09.07.2024 року. Від підпису в протоколі та отримання копії ОСОБА_1 відмовився в присутності свідків про що вказано у цьому документі (а.с. 32-33).
Слід зауважити, що доказів уповноваження зазначеної посадової особи на складання протоколу про адмінправопорушення відповідачем не представлено.
У подальшому за клопотанням ОСОБА_1 розгляд адміністративної справи був відкладений на 14:00 год. 22.07.2024 року (а.с. 41-44). При цьому підтверджень належного повідомлення позивача про повторну дату розгляду справи відповідачем не надано.
22.07.2024 року тво начальника ІНФОРМАЦІЯ_3 ОСОБА_5 , за відсутності ОСОБА_1 , виніс Постанову АП № 1640 про притягнення останнього до відповідальності за ч. 3 ст. 210-1 КУпАП з накладенням штрафу в розмірі 37400,00 грн.
Виходячи із тексту Постанови це процесуальне рішення було прийнято на підставі вищевказаного протоколу про адмінправопорушення. Також у Постанові перераховані нормативні акти порушення яких інкримінується ОСОБА_1 (а.с. 29).
25.07.2024 року Постанова була направлена за місцем роботи ОСОБА_1 та отримана довіреною особою 30.07.2024 року (а.с. 45, 46).
Порядок притягнення особи до відповідальності за вчинення адміністративного правопорушення закріплений у КУпАП, а процедура складання територіальними центрами комплектування та соціальної підтримки протоколів, оформлення матеріалів про адміністративні правопорушення, пов'язаних з порушенням законодавства про оборону, мобілізаційною підготовкою та мобілізацією, а також з порушенням призовниками, військовозобов'язаними, резервістами правил військового обліку та псуванням або недбалим зберіганням зазначеними особами військово-облікових документів (посвідчень про приписку до призовних дільниць, військових квитків, тимчасових посвідчень військовозобов'язаних), яке спричинило їх втрату, визначена Інструкціїєю зі складання територіальними центрами комплектування та соціальної підтримки протоколів та оформлення матеріалів про адміністративні правопорушення, затвердженою Наказом Міністерства оборони України 01.01.2024 року № 3, зареєстрованої в Міністерстві
юстиції України 05.01.2024 р. за № 36/41381 (далі по тексту Інструкція).
Відповідно до п. 2 розділу І Інструкції уповноважені посадові особи територіальних центрів комплектування та соціальної підтримки, яким надано право складати протоколи про адміністративні правопорушення, передбачені статтями 210, 210-1, 211 Кодексу України про адміністративні правопорушення (далі - КУпАП), визначаються наказами керівників відповідних територіальних центрів комплектування та соціальної підтримки.
За положеннями ст. 254 КУпАП про вчинення адміністративного правопорушення складається протокол уповноваженими на те посадовою особою або представником громадської організації чи органу громадської самодіяльності. Протокол про адміністративне правопорушення, у разі його оформлення, складається не пізніше двадцяти чотирьох годин з моменту виявлення особи, яка вчинила правопорушення, у двох примірниках, один із яких під розписку вручається особі, яка притягається до адміністративної відповідальності. Протокол не складається у випадках, передбачених статтею 258 цього Кодексу.
На порушення наведених норм відповідачем не наданий наказ про уповноваження начальника відділення військового обліку та бронювання сержантів і солдатів запасу ІНФОРМАЦІЯ_3 старшого лейтенанта ОСОБА_4 на складання протоколів про адміністративні правопорушення, внаслідок чого даний процесуальний документ є спірним доказом. Крім того, Протокол складений лише 04.07.2024 року, тобто з пропуском строку його складання.
Згідно із пунктами 9, 10, 11 розділу ІІ Інструкції матеріали справи про адміністративне правопорушення подаються уповноваженою посадовою особою, яка склала протокол, керівнику територіального центру комплектування та соціальної підтримки, для її розгляду у порядку, визначеному КУпАП. Розглянувши справу про адміністративне правопорушення, керівник територіального центру комплектування та соціальної підтримки відповідно до статті 283 КУпАП виносить постанову по справі про адміністративне правопорушення (далі - постанова). У справі керівник територіального центру комплектування та соціальної підтримки, який її розглядає, відповідно до статті 284 КУпАП виносить одну з таких постанов: про накладення адміністративного стягнення; про закриття справи.
Постанова повинна містити, окрім іншого, опис обставин, установлених під час розгляду справи (ч. 2 п. 4 ст. 283 КУпАП), а не посилання на протокол про адміністративне правопорушення, що має місце в розглядуваному випадку, який по факту є лише обвинувальним актом, до того ж, за відсутності відповідного наказу, складений не уповноваженою особою.
У відповідності до ст. 268 КУпАП особа, яка притягається до адміністративної відповідальності має право знайомитися з матеріалами справи, давати пояснення, подавати докази, заявляти клопотання; при розгляді справи користуватися юридичною допомогою адвоката, іншого фахівця у галузі права, який за законом має право на надання правової допомоги особисто чи за дорученням юридичної особи, виступати рідною мовою і користуватися послугами перекладача, якщо не володіє мовою, якою ведеться провадження; оскаржити постанову по справі.
Положеннями ст. 278 КУпАП передбачено, що орган (посадова особа) при підготовці до розгляду справи про адміністративне правопорушення вирішує такі питання:
1) чи належить до його компетенції розгляд даної справи;
2) чи правильно складено протокол та інші матеріали справи про адміністративне правопорушення;
3) чи сповіщено осіб, які беруть участь у розгляді справи, про час і місце її розгляду;
4) чи витребувано необхідні додаткові матеріали;
5) чи підлягають задоволенню клопотання особи, яка притягається до адміністративної відповідальності, потерпілого, їх законних представників і адвоката.
Розгляд справи розпочинається з оголошення складу колегіального органу або представлення посадової особи, яка розглядає дану справу. Головуючий на засіданні колегіального органу або посадова особа, що розглядає справу, оголошує, яка справа підлягає розгляду, хто притягається до адміністративної відповідальності, роз'яснює особам, які беруть участь у розгляді справи, їх права і обов'язки. Після цього оголошується протокол про адміністративне правопорушення. На засіданні заслуховуються особи, які беруть участь у розгляді справи, досліджуються докази і вирішуються клопотання (ст. 279 КУпАП).
На порушення наведених норм уповноваженою особою ІНФОРМАЦІЯ_3 не було надано позивачеві можливості реалізувати своє право на отримання правової допомоги, надати пояснення тощо, оскільки розгляд Протоколу і винесення оскаржуваної Постанови відбувся без його участі.
При цьому, суд звертає увагу на правила статті 277-2 КУпАП за якими повістка особі, яка притягається до адміністративної відповідальності, вручається не пізніш як за три доби до дня розгляду справи в суді, в якій зазначаються дата і місце розгляду справи.
Вирішуючи питання наслідків розгляду справи про адміністративне правопорушення за відсутності особи, яку належним чином не повідомили про дату, Верховний Суд у постановах від 06.03.2018 у справі № 522/20755/16-а, від 30.09.2019 у справі № 591/2794/17, від 06.02.2020 № 05/7145/16-а та від 21.05.2020 у справі № 286/4145/15-а дійшов такого висновку: «факт несвоєчасного повідомлення або неповідомлення особи, яка притягується до адміністративної відповідальності, про час та місце розгляду справи про адміністративне правопорушення є підставою для визнання постанови у справі про адміністративне правопорушення неправомірною як такої, що винесена з порушенням установленої процедури. Як наслідок, позивача позбавлено прав, передбачених Конституцією України та КУпАП, зокрема, бути присутнім під час розгляду справи, надавати пояснення, подавати докази, заявляти клопотання, мати професійну правову допомогу».
Судом встановлено, що під час складання протоколу про адмінправопорушення ОСОБА_1 був повідомлений про розгляд справи 09.07.2024 року об 11:00 год. (а.с. 32-33). Проте, 08.07.2024 року ОСОБА_1 подав до ІНФОРМАЦІЯ_3 клопотання про перенесення розгляду справи на іншу дату внаслідок його хвороби, при цьому просив повідомити про наступну дату (а.с. 41-43).
На аркуші справи 44 мається повідомлення тво начальника ІНФОРМАЦІЯ_3 підполковника ОСОБА_6 про задоволення згаданого клопотання та перенесення розгляду справи на 14:00 год. 22.07.2024 року. Проте, жодного доказу того, що дане повідомлення було отримано ОСОБА_1 особисто чи представником підприємства не представлено.
Оскільки доказів оповіщення ОСОБА_1 про день, місце та час розгляду справи суду не надано, то слід констатувати порушення фундаментальних прав особи, яка притягається до адмінвідповідальності та порядку розгляду справи про адміністративне правопорушення, що є безумовною підставою для скасування Постанови.
Відповідно до ст. 286 КАС України адміністративна справа з приводу рішень, дій чи бездіяльності суб'єктів владних повноважень у справах про притягнення до адміністративної відповідальності вирішується місцевими загальними судами як адміністративними судами. Позовну заяву щодо оскарження рішень суб'єктів владних повноважень у справах про притягнення до адміністративної відповідальності може бути подано протягом десяти днів з дня ухвалення відповідного рішення (постанови), а щодо рішень (постанов) по справі про адміністративні правопорушення у сфері забезпечення безпеки дорожнього руху, у тому числі зафіксовані в автоматичному режимі, - протягом десяти днів з дня вручення такого рішення (постанови). За наслідками розгляду справи з приводу рішень, дій чи бездіяльності суб'єктів владних повноважень у справах про притягнення до адміністративної відповідальності місцевий загальний суд як адміністративний має право:
1) залишити рішення суб'єкта владних повноважень без змін, а позовну заяву без задоволення;
2) скасувати рішення суб'єкта владних повноважень і надіслати справу на новий розгляд до компетентного органу (посадової особи);
3) скасувати рішення суб'єкта владних повноважень і закрити справу про адміністративне правопорушення;
4) змінити захід стягнення в межах, передбачених нормативним актом про відповідальність за адміністративне правопорушення, з тим, однак, щоб стягнення не було посилено.
У силу принципу презумпції невинуватості, що підлягає застосуванню у справах про адміністративні правопорушення, всі сумніви щодо події порушення та винності особи, яка притягується до відповідальності, тлумачаться на її користь. Недоведені подія та вина особи мають бути прирівняні до доведеної невинуватості цієї особи.
З огляду на викладене суд дійшов переконання, що допущені відповідачем процесуальні порушення є безумовною обставиною для скасування оскаржуваного рішення і надіслання справи до ІНФОРМАЦІЯ_3 на новий розгляд.
Водночас недотримання установленої процедури не є підставою для закриття провадження у справі за відсутності події правопорушення про що вказано у позові, а тому в цій частині вимоги задоволенню не підлягають.
Відтак, позов підлягає задоволенню частково.
Вирішуючи питання розподілу судових витрат понесених позивачем суд зазначає таке.
Частинами 1, 3 статті 139 КАС унормовано, що при задоволенні позову сторони, яка не є суб'єктом владних повноважень, всі судові витрати, які підлягають відшкодуванню або оплаті відповідно до положень цього Кодексу, стягуються за рахунок бюджетних асигнувань суб'єкта владних повноважень, що виступав відповідачем у справі, або якщо відповідачем у справі виступала його посадова чи службова особа. При частковому задоволенні позову судові витрати покладаються на обидві сторони пропорційно до розміру задоволених позовних вимог. При цьому суд не включає до складу судових витрат, які підлягають розподілу між сторонами, витрати суб'єкта владних повноважень на правничу допомогу адвоката та сплату судового збору.
Судові витрати складаються, зокрема із судового збору та витрат, пов'язаних з розглядом справи до яких віднесені витрати на професійну правничу допомогу (ст. 132 КАС).
Отже, судові витрати понесені позивачем підлягають відшкодуванню ІНФОРМАЦІЯ_2 , як суб'єктом владних повноважень, пропорційно до задоволених позовних вимог, які становлять половину від заявлених.
Згідно поданої квитанції позивачем був сплачений судовий збір в розмірі 605 грн. 60 коп. Відтак, сума відшкодування буде - 302 грн. 80 коп.
Щодо витрат на професійну правничу допомогу, то слід зазначити наступне.
Верховний Суд вже неодноразово висловлював правову позицію щодо порядку та критеріїв визначення розміру витрат на правничу допомогу та їх розподілу, зокрема в Постанові Великої Палати Верховного Суду від 16.11.2022 року у справі № 922/1964/21 вказано, що при визначенні суми відшкодування суд має виходити з критерію реальності адвокатських витрат (встановлення їхньої дійсності та необхідності), а також критерію розумності їхнього розміру, виходячи з конкретних обставин справи та фінансового стану обох сторін (додаткова ухвала Верховного Суду у складі об'єднаної палати Касаційного господарського суду від 03.12.2021 у справі № 927/237/20).
Такі самі критерії, як зазначено вище, застосовує Європейський суд з прав людини, присуджуючи судові витрат на підставі статті 41 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод 1950 року. Зокрема, згідно з практикою Європейського суду з прав людини заявник має право на компенсацію судових та інших витрат, лише якщо буде доведено, що такі витрати були фактичними і неминучими, а їхній розмір - обґрунтованим (рішення у справі «East/West Alliance Limited» проти України», заява № 19336/04). Крім того, у рішенні Європейського суду з прав людини у справі «Лавентс проти Латвії» зазначено, що відшкодовуються лише витрати, які мають розумний розмір.
З урахуванням викладеного заявлені позивачем витрати на професійну правничу допомогу в розмірі 52000,00 грн. не відповідають критеріям реальності (їхньої дійсності і необхідності) та розумності їхнього розміру виходячи з конкретних обставин справи, пропорційності задоволення вимог і безумовно є занадто завищеними. На переконання суду 1500,00 грн. буде достатнім відшкодуванням вказаних витрат.
Керуючись: ст.ст. 72-77, 139, 271, 272, 286КАС України, ст.ст. 9, 210-1, 251 КУпАП,-
Позовні вимоги ОСОБА_1 задовольнити частково.
Скасувати постанову по справі про адміністративне правопорушення № АП 1640 від 22.07.2024 року про притягнення ОСОБА_1 до адмінвідповідальності за частиною 3 статті 210-1 КпАП України і накладення штрафу в розмірі 37400,00 грн., винесену тво начальника ІНФОРМАЦІЯ_1 підполковником ОСОБА_5 , а справу надіслати на новий розгляд до ІНФОРМАЦІЯ_1 .
Стягнути за рахунок бюджетних асигнувань з ІНФОРМАЦІЯ_1 на користь ОСОБА_1 на відшкодування судових витрат 1802 грн. 80 коп.
Рішення може бути оскаржено до Другого апеляційного адміністративного суду протягом 30 днів з дня складання.
Суддя Кравченко В. О.