Справа № 442/8688/24
Провадження №3/442/2549/2024
Іменем України
30 жовтня 2024 року
Суддя Дрогобицького мiськрайонного суду Львiвської областi Гарасимків Л.І., розглянувши матерiали, якi надiйшли з Дрогобицького відділу поліції Головного управління національної поліції у Львівській області про притягнення до адміністративної відповідальності
ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , проживає АДРЕСА_1 , працюючого ТзОВ «Лакма»-ПРАТ,-
за ч.1 ст.130 Кодексу України про адміністративні правопорушення,-
14.10.2024р., о 09.55 год., в м.Дрогобичі, по вул.Вокзальній,7, Львівської області, водій ОСОБА_1 керував транспортним засобом марки «MAN TGM 18.250» д.н.з. НОМЕР_1 , в стані алкогольного сп'яніння. Огляд на стан сп'яніння проводився у встановленому законом порядку на місці зупинки з використанням алкотестера «Драгер», результат тесту 0,48 % проміле, тобто вчинив правопорушення, передбачене ч.1 ст.130 КУпАП.
В судовому засіданні адвокат Лучків А.В. подав клопотання та послався на обставини, викладені письмово у ньому, просить справу відносно ОСОБА_1 , провадження по справі закрити.
Перевіривши матеріали справи, клопотання про закриття провадження, суд вважає, що останнє підлягає до задоволення та провадження по адміністративній справі відносно ОСОБА_1 за вчинення правопорушення, передбаченого ч.1 ст.130 КпАП України слід закрити виходячи з наступного.
Склад адміністративного правопорушення включає в себе ознаки, які характеризують зовнішній прояв поведінки особи, його спрямованість та наслідки; ознаки, що характеризують правопорушника і його психічне ставлення до скоєного.
Відповідно ознаки складу адміністративного правопорушення об'єднаються у чотири групи (елементні: об'єкт адміністративного правопорушення, об'єктивна сторона адміністративного правопорушення, суб'єкт адміністративного правопорушення та суб'єктивна сторона адміністративного правопорушення. Всі зазначені елементи складу адміністративного правопорушення є обов'язковими. Суб'єктивна сторона - відображає психічне ставлення особи до скоєного діяння і наслідків, що наступають в результаті цього діяння. Вина особи - є необхідним елементом суб'єктивної сторони.
Відповідно до ч.2 ст.19 Конституції України Органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов'язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.
Відповідно до ст.245 КУпАП, завданням провадження в справах про адміністративні правопорушення є своєчасне, всебічне, повне і об'єктивне з'ясування обставин кожної справи, вирішення її в точній відповідності з законом.
Наявність чи відсутність адміністративного правопорушення, винність особи у його вчиненні та інші обставини, що мають значення для правильного вирішення справи встановлюється наявними у справі доказами.
Оцінюючи зібрані по справі докази в їх повній сукупності, оглянувши матеріали справи, суд приходить до висновку, що в діях ОСОБА_1 відсутній склад адміністративного правопорушення, передбаченого ч.1 ст.130 КУпАП, виходячи з наступного.
Відповідно до ст.9 КУпАП адміністративним правопорушенням (проступком) визнається протиправна, винна (умисна або необережна) дія чи бездіяльність, яка посягає на громадський порядок, власність, права і свободи громадян, на встановлений порядок управління і за яку законом передбачено адміністративну відповідальність.
Як вбачається із Протоколу про адміністративне правопорушення серії ААД№918953 від 14.10.2024р. зазначено, що «14.10.2024р., о 09.55 год., в м.Дрогобичі, по вул.Вокзальній,7, Львівської області, водій ОСОБА_1 керував транспортним засобом марки «MAN TGM 18.250» д.н.з. НОМЕР_1 , в стані алкогольного сп'яніння. Огляд на стан сп'яніння проводився у встановленому законом порядку на місці зупинки з використанням алкотестера «Драгер», результат тесту 0,48 % проміле, тобто вчинив правопорушення, передбачене ч.1 ст.130 КУпАП.
Згідно зі ст.251 КУпАП протокол про адміністративне правопорушення є джерелом доказів у справі, на основі яких у визначеному законом порядку орган (посадова особа) встановлює наявність чи відсутність адміністративного правопорушення, винність даної особи в його вчиненні та інші обставини, що мають значення для правильного вирішення справи та відповідно до ч.2 ст.19 Конституції України Органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов'язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.
Статтею 251 КУпАП встановлено, що доказами в справі про адміністративне правопорушення, є будь-які фактичні дані, па основі яких у визначеному законом порядку орган (посадова особа) встановлює наявність чи відсутність адміністративного правопорушення, винність даної особи в його вчиненні та інші обставини, що мають значення для правильного вирішення справи. Ці дані встановлюються протоколом про адміністративне правопорушення, поясненнями особи, яка притягається до адміністративної відповідальності, потерпілих, свідків, висновком експерта, речовими доказами, показаннями технічних приладів та технічних засобів, що мають функції фото- і кінозйомки, відеозапису, у тому числі тими, що використовуються особою, яка притягається до адміністративної відповідальності, або свідками, а також працюючими в автоматичному режимі, чи засобів фото- і кінозйомки, відеозапису, у тому числі тими, що використовуються особою, яка притягається до адміністративної відповідальності, або свідками, а також працюючими в автоматичному режимі, які використовуються при нагляді за виконанням правил, норм і стандартів, що стосуються забезпечення безпеки дорожнього руху, протоколом про вилучення речей і документів, а також іншими документами, отже, належним і допустимим доказом фіксування обставин вчинення адміністративного правопорушення, фіксування складання протоколів про адміністративні правопорушення є відеозаписи з нагрудної камери (відеореєстратора) працівників патрульної поліції, що здійснюють оформлення адміністративного правопорушення, і такі відеозаписи повинні бути безперервними і не перериватися та притягнення особи до адміністративної відповідальності можливе лише за умови наявності юридичного складу адміністративного правопорушення, в тому числі, встановлення вини особи у його вчиненні, яка підтверджена належними та допустимими доказами, а непідтвердження здійснення водієм правопорушення відповідними доказами, не породжує правових підстав для притягнення його до адміністративної відповідальності.
Відповідно до Наказу від 22.02.2012р. №155 «Про затвердження Правил поведінки та професійної етики осіб рядового та начальницького складу органів внутрішніх справ України», працівник поліції при зупинці транспортного засобу, повинен був пред'явити жетон та відповідно до ч.3 ст.18 ЗУ "Про Національну поліцію", звертаючись до особи ( або у разі звернення особи до поліцейського), поліцейський зобов'язаний назвати своє прізвище, посаду, спеціальне звання та пред'явити на її вимогу службове посвідчення, надавши можливість ознайомитися з викладеною в ньому інформацією, тощо, однак оглянувши відеозапис в судовому засіданні, судом встановлено, що працівники поліції не представилися належним чином, і даний факт підтверджується відеозаписом, водієм ОСОБА_1 були виконані всі вимоги працівників поліції.
Крім цього, з метою забезпечення дотримання прав особи, яка притягається до адміністративної відповідальності, індивідуалізації її відповідальності та реалізації вимог статті 245 КУпАП щодо своєчасного, всебічного, повного і об'єктивного з'ясування обставин справи, вирішення її у відповідності з законом, уповноважений орган (посадова особа) при розгляді справи про адміністративне правопорушення зобов'язаний з'ясувати: чи було вчинено адміністративне правопорушення, чи винна ця особа в його вчиненні, чи підлягає вона адміністративній відповідальності, чи є обставини, що пом'якшують і обтяжують відповідальність, а також інші обставини, що мають значення для правильного вирішення справи.
Згідно матеріалів справи вбачається, що водієм ОСОБА_1 було порушено п.2.3.в ПДР (керування транспортним засобом з не пристебнутим ременем безпеки) та винесено Постанову серія ЕНА №3260433 від 14.10.2024р. про порушення водієм ПДР за ч.5 ст.121 КУпАП, однак даний факт не підтверджується відео файлами.
Крім того враховано, що у працівника поліції повинні бути підстави для зупинки автомобіля, однак даного факту також не підтверджено (відсутні відеозаписи, на яких чітко зображено правопорушення), що також свідчить про суттєві порушення працівників поліції вимог чинного законодавства, оскільки працівник поліції має права зупинити транспортний засіб тільки в разі : якщо водій порушив правила дорожнього руху; якщо є очевидні ознаки, що свідчать про технічну несправність транспортного засобу; якщо є інформація, що свідчить про причетність водія чи пасажирів транспортного засобу до скоєння дорожньо-транспортної пригоди, кримінального чи адміністративного правопорушення, або якщо є інформація, що свідчить про те, що транспортний засіб чи вантаж можуть бути об'єктом або знаряддям ДТП, кримінального або адміністративного правопорушення; якщо транспортний засіб перебуває у розшуку; якщо необхідно здійснити опитування водія чи пасажирів щодо обставин скоєння дорожньо-транспортної пригоди, кримінального чи адміністративного правопорушення, свідками якого вони є чи могли бути; якщо необхідно залучити водія транспортного засобу до надання допомоги іншим учасникам дорожнього руху або поліцейським або як свідка при оформленні протоколів про адміністративні правопорушення чи матеріали ДТП; якщо уповноважений орган державної влади ухвалив рішення про обмеження чи заборону руху; якщо спосіб закріплення вантажу на транспортному засобі створює загрозу для інших учасників дорожнього руху; порушення порядку визначення та використання на транспортному засобі спеціальних світлових або звукових сигнальних пристроїв;
-якщо зупинка транспортного засобу, зареєстрованого в іншій країні, проводиться з метою виявлення його передачі у володіння, користування або розпорядження особам, які не ввозили такий транспортний засіб на митну територію України або не поміщали до митного режиму транзиту.
Крім того, судом враховано, що Постанова серії ЕНА №3260433 від 14.10.2024р. складена працівниками «14.10.2024р. о 10.13 год.», а згідно даних алкотестера «Драгер», проведення на стан алкогольного сп'яніння у правопорушника було проведено «14.10.2024р. о 09.59год.», з чого випливає, що працівники поліції провели Огляд на стан алкогольного сп'янінння у водія раніше, ніж було складено Постанову про притягнення водія ОСОБА_1 до адміністративної відповідальності за ч.5 ст.121 КУпАП, і ці розбіжності при складанні вищевказаних документів ставлять під сумнів всі подальші дії працівників поліції, а вказані обставини можуть підтверджувати те, що транспортний засіб зупинили незаконно з метою провірки водія на стан сп'яніння, а потім «знайшлися причини для складення постанови», як підстава для зупинки транспортного засобу.
Крім того, враховано те, що працівники поліції не надали жодних доказів, які б підтверджували, що правопорушник ОСОБА_1 керував транспортним засобом в стані сп'яніння, позаяк з оглянутого у судовому засіданні відеозапису та наявного у матеріалах справи, не встановлено факту керування правопорушником транспортним засобом, оскільки відеофіксація розпочинається із розмови працівників поліції із правопорушником, тобто відсутні докази зупинення працівниками поліції транспортного засобу, що ставить під сумнів, що даним транспортним засобом керувала саме ця особа у зазначений у протоколі день та час, не вбачається і причина зупинки транспортного засобу ( на відеозаписах не зафіксовано факту керування ОСОБА_1 транспортним засобом, видно лише як останній перебуває поруч із транспортним засобом).
Із відеозапису, долученого до матеріалів справи вбачається, що останній не має закінчення, а саме завершення процедури оформлення інспектором адмінматеріалів відносно правопорушника ОСОБА_1 , не зафіксовано його згоди щодо проходження огляду на стан алкогольного сп'яніння у медичному закладі, якщо такий огляд був запропонований працівником поліції.
Крім того, при складанні Протоколу про адміністративне правопорушення серії ААД №918953 від 14.10.2024р., мали бути присутні свідки, однак у зазначеному протоколі в графі «свідки чи потерпілі» нічого не зазначено, а відповідно до п.2.3. Порядку оформлення матеріалів про адміністративні правопорушення, затвердженого Наказом Уповноваженого Верховної Ради України з прав людини 16.02.2015 № 3/02-15 (зі змінами згідно з наказом Уповноваженого 14.02.2018 № 3/02-18) (далі - Порядок) передбачає, що у протоколі про адміністративне правопорушення зазначаються: дата і місце його складення, посада, прізвище, ім'я, по батькові особи, яка склала протокол; відомості про особу, яка притягається до адміністративної відповідальності; місце, час вчинення і суть адміністративного правопорушення; нормативний акт, який передбачає відповідальність за дане правопорушення; прізвища, адреси свідків і потерпілих, якщо вони є; наявність або відсутність пояснень особи, яка притягається до адміністративної відповідальності; інші відомості, необхідні для вирішення справи, а відтак в графі протоколу необхідно зазначати свідків чи потерпілих, а якщо вони відсутні вказати «відсутні».
Огляд на стан сп'яніння на місці зупинки транспортного засобу також проводиться в присутності двох свідків, які повинні давати пояснення стосовно вказаного факту, тобто вчинення водієм адміністративного правопорушення (перебування його в стані сп'яніння у конкретний період часу, тощо), однак даний факт також не було враховано працівниками поліції, оскільки якщо і справді відсутні свідки при огляді водія на стан сп'яніння, то необхідно було вказувати «відсутні» з метою в подальшому запобігти фальсифікуванню обставин, які не мають жодного відношення до даної справи.
Відповідно до п.5 Розділу II Інструкції із застосування органами та підрозділами поліції технічних приладів і технічних засобів, що мають функції фото- і кінозйомки, відеозапису, засобів фото- і кінозйомки, відеозапису, включення портативного відеореєстратора відбувається з моменту початку виконання службових обов'язків та/або спеціальної поліцейської операції, а відеозйомка ведеться безперервно до її завершення, крім випадків, пов'язаних з виникненням у поліцейського особистого приватного становища (відвідування вбиральні, перерви для приймання їжі тощо); у процесі включення портативного відеореєстратора поліцейський переконується в точності встановлених на пристрої дати та часу, з чого виникає, що поліцейський повинен був переконатися у точності встановленого на пристрої часу, і міг самостійно усунути ( при його виявлені) виявлений недолік.
Крім того, судом враховано той факт, що відео зйомка проводилася епізодично, на відео зовсім не відображено всі процесуальні дії, тощо ( відсутні відео файли про складання Протоколу про адміністративне правопорушення серії ААД №918953 від 14.10.2024р., Постанови серії ЕНА №3260433 від 14.10.2024р., коли і де було складено Акт Огляду на стан алкогольного сп'яніння з використанням спеціальних технічних засобів, тобто не виникає можливості з'ясувати та дослідити, в якій саме годині та в якій послідовності було складено Направлення на огляд водія в КНП «Дрогобицьку міську лікарню», тощо, в Направленні на огляд водія транспортного засобу з метою виявлення стану алкогольного, наркотичного чи іншого сп'яніння, інспектором не зазначено який саме огляд необхідно провести останньому в закладі охорони здоров'я, коли і яким чином, не вказано дії щодо ухилення від огляду.
У Направленні на огляд водія транспортного засобу з метою виявлення стану алкогольного сп'яніння, не зазначено серію та номер протоколу, до якого воно додається, а в протоколі вказано, що до нього додаються матеріали справи, що наводить на сумніви щодо правильності складення адміністративних матеріалів, що в повній мірі є недопустимим.
Належний доказ це доказ, зміст якого відтворює (приблизно чи вірогідно) фактичну обставину, що має значення для правильного вирішення справи, а допустимим вважається той доказ, який був отриманий у встановленому законом порядку і передбаченими способами, а також коли законодавець допускає його використання, тобто притягнення особи до адміністративної відповідальності можливе лише за умови наявності юридичного складу адміністративного правопорушення, в тому числі, встановлення вини особи в його вчиненні, яка підтверджена належними та допустимими доказами, а не підтвердження здійснення водієм правопорушення відповідними доказами, не породжує правових підстав для притягнення його до адміністративної відповідальності.
Крім того, судом враховано, що в Протоколі про адміністративне правопорушення вказано, що водій ОСОБА_1 керував транспортним засобом в стані алкогольного сп'яніння, однак не вказано ознак алкогольного сп'яніння ( нестійка хода, запах алкоголю з порожнини рота, тощо), що свідчить, що ці ознаки не були виявлені особою, яка складала Протокол і в чому вони полягають, та якщо би правопорушник перебував в стані алкогольного сп'янінння, працівник поліції вказав би це факт в Протоколі про адміністративне правопорушення, таким чином суду не представлена об'єктивна інформація яка є істотною для встановлення наявності складу адміністративного правопорушення.
Аналізуючи вищевикладене, суд приходить до переконання, що жоден з наявних у справі доказів (зокрема, наявні у справі відеозаписи, інші докази) не підтверджують керування правопорушником транспортним засобом в стані алкогольного сп'яніння у вказаний в Протоколі час, тобто Протокол про адміністративне правопорушення не є належним, допустимим і достовірним доказом керування особою транспортним засобом і не може бути беззаперечним доказом вини особи в тому чи іншому діянні, оскільки не являє собою імперативного факту доведеності вини особи, тобто не узгоджується із стандартом доказування "поза розумним сумнівом", а якість складання протоколу є дуже важливою стадією оформлення справи про адміністративне правопорушення, й фактично є «обвинуваченням» держави щодо особи, що потребує належного до цього ставлення (рішення від 18 січня 1978 року у справі "Ірландія проти Сполученого Королівства" (Ireland v. The United Kingdom), п. 161, Series A заява № 25), який застосовується при оцінці доказів, а такі докази можуть "випливати зі співіснування достатньо переконливих, чітких і узгоджених між собою висновків чи схожих неспростовних презумпцій факту".
Крім того, враховано те, що для встановлення події правопорушення, зазначеного у ч.1 ст.130 КУпАП, повині бути належні письмові докази вчинення правопорушником адміністративного правопорушення, позаяк при вирішенні справи, необхідно з'ясувати чи дійсно особа знаходилася в стані алкогольного, наркотичного чи іншого сп'яніння під час керування транспортним засобом та чи дійсно саме та особа, відносно якої складено протокол, а не інша, керувала транспортним засобом, чи є відмова особи, яка керує транспортним засобом від проходження відповідно до встановленого порядку огляду на стан алкогольного, наркотичного чи іншого сп'яніння, або щодо вживання лікарських препаратів, що знижують увагу та швидкість реакції, таким чином суду не представлена достовірна інформація, оскільки Огляд на стан алкогольного сп'яніння передбачає кілька послідовних етапів та кожен з таких етапів залежить від конкретних дій особи, що притягається до адміністративної відповідальності.
Встановлені правила допустимості і відповідності доказів є гарантом їх достовірності та істинності.
Все це свідчить про те, що представленні суду письмові докази не відтворюють всіх фактичних обставини справи, що мають значення для правильного вирішення справи, оскільки все спілкування повинно бути записане безперервно та відеозйомка (фіксація) повинна бути безперервною, і тільки такий доказ може бути визнаний належним і допустимим доказом з врахуванням положень статті 266 КУпАП, оскільки зупинка відеозапису для складання процесуальних документів не припустима.
Відповідно до ст.251 КУпАП обов'язок щодо збирання доказів покладається на осіб, уповноважених на складання протоколів про адміністративні правопорушення, визначених статтею 255 цього Кодексу та за змістом ст.252 КУпАП України про адміністративні правопорушення та загальних норм Конституції України та Європейської конвенції з прав людини та основоположних свобод, вина особи у вчиненні адміністративного правопорушення має бути доведена належними доказами, а будь-які сумніви і протиріччя повинні трактуватися на користь особи, яка притягається до адміністративної відповідальності.
Крім того, судом враховано, що водій ОСОБА_1 пояснював, що він не вживав спиртні напої 14.10.2024р., і тому не бачив потреби чи необхідності їхати в лікарню, а якщо би працівниками поліції було запропоновано пройти медичне обстеження в медичному закладі, він би не відмовився, оскільки виявити ознаки алкогольного сп'яніння можливо виявити тільки в медичному закладі, працівником медичного закладу повинно було зазначено: зовнішній вигляд обстежуваної особи: стан одягу, шкіри, наявність пошкоджень (поранення, забиті місця, точна локалізація, характер пошкодження тощо), поведінка обстежуваної особи: адекватна, напружена, замкнута, роздратована, збуджена, агресивна; ейфорична, балакуча, метушлива; настрій нестійкий, млявий, загальмований, скарги на свій стан (на що саме), стан свідомості, орієнтування на місці, у часі та власній особистості, мовна здатність: не порушена, зв'язаність висловлення, порушення артикуляції, змазаність мови, тощо, вегетативно-судинні реакції (стан шкірних покривів, слизових оболонок очей, язика, спітніння, слинотеча), дихання: не змінене, прискорене, уповільнене, кількість подихів на хвилину, пульс, артеріальний тиск, рухова сфера, хода (хитка, розкидування ніг під час ходи), хода зі швидкими поворотами (без хитань, хитання при поворотах), поза Ромберга, відомості про останнє вживання алкоголю або наркотичних речовин чи лікарських препаратів, що знижують увагу та швидкість реакції: суб'єктивні та об'єктивні (згідно з документами, іншими джерелами).
За змістом частини 7 статті 266 КУпАП у разі відсторонення особи від керування транспортним засобом можливість керування цим транспортним засобом надається уповноваженій нею особі, яка має посвідчення водія відповідної категорії та може бути допущена до керування транспортним засобом, що повинно також бути зафіксовано працівником поліції.
Пункт 1 розділу II цієї Інструкції (Оформлення протоколів про адміністративне правопорушення у сфері забезпечення безпеки дорожнього руху) передбачає, що Протокол про адміністративне правопорушення (додаток 1) складається відповідно до статті 254 КУпАП. До протоколу про адміністративне правопорушення долучаються: письмові пояснення свідків правопорушення у разі їх наявності; акт огляду та тимчасового затримання транспортного засобу у разі здійснення його затримання; акт огляду на стан сп'яніння у разі проведення огляду на стан сп'яніння; інші документи та матеріали, які містять інформацію про правопорушення, однак в матеріалах справи відсутній акт тимчасового затримання транспортного засобу у разі здійснення його затримання, що також свідчить про порушення вимог Закону, відсутні пояснення свідків, тощо.
Крім того, Пункт 4 розділу X Інструкції-1 (в редакції Наказу Міністерства внутрішніх справ № 808 від 05.11.2021) передбачає, що огляд на стан алкогольного, наркотичного чи іншого сп'яніння або перебування під впливом лікарських препаратів, що знижують увагу та швидкість реакції, проводиться поліцейським з використанням спеціальних технічних засобів.
Під час проведення огляду осіб поліцейський застосовує технічні засоби відеозапису. Наявні матеріали відеозапису долучаються до протоколу про адміністративне правопорушення. Результати огляду зазначаються в акті огляду на стан алкогольного сп'яніння з використанням спеціальних технічних засобів.
Згідно з 4.2 ст.7 КУпАП провадження в справах про адміністративні правопорушення здійснюється на основі суворого додержання законності та однією з підстав (у сукупності) для скасування постанови про притягнення до адміністративної відповідальності може бути «не повідомлення про проведення зйомки на боді-камеру» (Постанова Верховного Суду у складі колегії суддів Касаційного адміністративного суду від 17 липня 2019 року у справі №524/832/17, адміністративне провадження № К/9901/23762/18 (ЄДРСРУ № 83104486).
Акт огляду на стан алкогольного сп'яніння з використанням спеціальних технічних засобів складається у двох примірниках, один з яких вручається особі, щодо якої проводився цей огляд. У разі виявлення стану алкогольного сп'яніння в результаті проведення огляду з використанням спеціальних технічних засобів складається протокол про адміністративне правопорушення, до якого долучаються акт огляду на стан сп'яніння та роздруківка із результатом огляду з використанням спеціального технічного засобу (у разі наявності).
Однак, згідно поданих суду доказів, зокрема Акту огляду на стан алкогольного сп'яніння з використанням спеціальних технічних засобів, останній складений без дати його проведення (відтак не можливо зрозуміти, коли саме він був складений та при яких обставинах, і знову при Огляді не було вказано свідків, що є окремою підставою вважати проведення такого огляду на стан алкогольного сп'яніння недійсним.
При огляді відеозаписів, відсутній факт складання Направлення на огляд (поліцейським повинно бути видане спеціальне направлення на здійснення доставки правопорушника до медичного закладу для проведення огляду), правопорушник заперечує ту обставину, що останнє йому взагалі було вручено), що також свідчить про зловживання поліцейського своїми технічними засобами та невиконання вимог відповідної інструкції, а тому викладені відеозаписи з нагрудних відеореєстраторів поліцейських слід вважати недопустимим доказом, оскільки у матеріалах справи відсутній повний відеозапис, який може бути визнаний належним і допустимим доказом з врахуванням положень статті 266 КУпАП, що також свідчить про суттєві порушення з боку працівників поліції.
Із доданого диску із відеозаписом та оглянутими в судовому засіданні неможливо встановити всі обставини, які мають важливе значення для вирішення даної адміністративної справи, оскільки відео не відповідає вимогам наказу Департаменту патрульної поліції НПУ від 03.02.2016 року № 100, яким затверджено «Інструкцію про порядок зберігання, видачі, приймання, використання нагрудних відеокамер (відеореєстраторів) працівниками патрульної поліції та доступ до відеозаписів з них», а неповний відеозапис не містить всіх обставин, тобто такий формалізований підхід поліцейських до оформлення матеріалів, порушення порядку проходження огляду, допущення грубих порушень процесуального порядку та процедури оформлення матеріалів, притягнення до адміністративної відповідальності особи, яка не керувала транспортним засобом в стані сп'яніння, можна розцінювати як свідчення необ'єктивності під час вирішення питання про можливість притягнення ОСОБА_1 до відповідальності.
Відповідно до ст. 8 Конституції в Україні визнається і діє принцип верховенства права. Конституція України має найвищу юридичну силу, її норми є нормами прямої дії.
Закони та інші нормативно-правові акти приймаються на основі Конституції України та повинні відповідати їй.
Статтею 55 Конституції України передбачено, що права і свободи людини і громадянина захищаються судом. Саме суди є останньою правовою інстанцією у державі, в якій кожен громадянин за необхідності шукає захисту своїх прав, свобод та інтересів.
Статтею 48 Закону України «Про судоустрій і статус суддів» визначено, що суддя здійснює правосуддя на основі Конституції і законів України, керуючись водночас принципом верховенства права.
Згідно з положеннями ст. 129 Конституції України суддя, здійснюючи правосуддя, є незалежним та керується верховенством права.
Верховенство права - це панування права в суспільстві. Верховенство права вимагає від держави його втілення у правотворчу та правозастосовну діяльність (п. 4.1. Рішення Конституційного Суду України від 02 листопада 2004 року № 15-рп/2004).
17.07.1997 року Україна ратифікувала Європейську Конвенцію «Про захист прав людини і основоположних свобод» (далі - Конвенція), а також Протоколи 1, 2, 4, 7, 11, які є невід'ємною частиною Конвенції, чим визнала її дію у національній правовій системі, а також обов'язковість рішень Європейського Суду з прав людини (далі - ЄСПЛ) по всім питанням, що стосуються тлумачення і застосування Конвенції.
Так, відповідно до ст. 32 Конвенції питання тлумачення та її застосування належить до виключної компетенції ЄСПЛ, рішення якого є невід'ємною частиною Конвенції.
За ст.9 Конституції України та ч.1 ст.17 Закону України «Про виконання рішень та застосування практики Європейського суду з прав людини» суди застосовують при розгляді справ Конвенцію та практику ЄСПЛ як джерело права. Також передбачається, що якщо міжнародним договором встановлені інші права, ніж ті, які передбачені законодавством України, то застосовуються правила міжнародного договору України. Тобто у такому випадку міжнародно - правові норми мають пріоритетне значення.
У відповідності до ст. 1 КУпАП завданням Кодексу про адміністративні правопорушення є охорона прав і свобод громадян, власності, конституційного ладу України, прав і законних інтересів підприємств, установ і організацій, встановленого правопорядку, зміцнення законності, запобігання правопорушенням, виховання громадян у дусі точного і неухильного додержання Конституції і законів України, поваги до прав, честі і гідності інших громадян, до правил співжиття, сумлінного виконання своїх обов'язків, відповідальності перед суспільством.
Згідно з п. 4 ч.3 ст. 129 Конституції України однією із засад судочинства є змагальність сторін і закон не покладає на суд обов'язок збирати докази винуватості чи невинуватості особи.
Притягнення до адміністративної відповідальності має відбуватись у відповідності до встановленого законодавством порядку.
Крім того, в матеріалах справи, відсутні копії сертифікату відповідності та Свідоцтва про повірку технічного приладу, хоча відповідно до ч.3 Порядку при проведенні огляду використовуються Виключно ті спеціальні технічні засоби, що прямо передбачені Наказом Міністерства внутрішніх справ України від 01.03.2010 р. та застосовуються лише посадовою особою Національної поліції та слід також врахувати, що перед застосуванням алкотестеру, особу щодо якої проводиться огляд мають проінформувати про порядок застосування алкотестеру, та на вимогу цієї особи - пред'явити сертифікат відповідності та свідоцтво про повірку робочого засобу вимірювальної техніки.
Як вбачається із фрагменту відеозапису, наданого працівниками поліції, працівник поліції не роз'яснив правопорушнику ОСОБА_1 його права та які дії будуть вчинятись відносно нього, передбачених статтею 268 КУпАП, не було роз'яснено, які способи проходження перевірки передбачені законодавством, особливості їхнього проведення, правові наслідки відмови від проходження перевірки та огляду тощо.
В Протоколі даний факт також не зазначено, немає відмітки про те, що правопорушнику було роз'яснено його права та обов'язки, також такі відомості не містяться в відеоматеріалах, передбачені ст.63 Конституції України, ст.268 КУпАП, що підтверджує некомпетентність з боку працівників поліції та порушення поліцейським порядку складання протоколу.
Крім того, правопорушнику не було роз'яснено права на правову допомогу, хоча водій міг би цим правом скористатися, оскільки відповідно до ч.1 ст.59 Конституції України кожен має право на професійну правничу допомогу, та у випадках, передбачених законом, ця допомога надається безоплатно.
Враховуючи всі обставини, які вказані в письмових поясненнях, суд вважає, що працівниками поліції не представлено жодних належних доказів, які свідчать про факт керування водієм ОСОБА_1 транспортним засобом в стані алкогольного сп'яніння, які відтворюють зміст (приблизно чи вірогідно) фактичну обставину, що має значення для правильного вирішення справи, а допустимим вважається той доказ, який був отриманий у встановленому законом порядку і передбаченими способами, а також коли законодавець допускає його використання, тобто притягнення особи до адміністративної відповідальності можливе лише за умови наявності юридичного складу адміністративного правопорушення, в тому числі, встановлення вини особи в його вчиненні, яка підтверджена належними та допустимими доказами, а не підтвердження здійснення водієм правопорушення відповідними доказами, не породжує правових підстав для притягнення його до адміністративної відповідальності.
У постанові Верховного Суду від 19.02.2020 у справі №204/8036/16-а вказано, що колегія суддів касаційного суду погоджується з висновками судів попередніх інстанцій щодо невстановлення працівником поліції під час розгляду справи про адміністративне правопорушення суб'єкта відповідальності за вказане правопорушення, тобто особи, яка безпосередньо несе адміністративну відповідальність за правопорушення у сфері забезпечення безпеки дорожнього руху, оскільки адміністративне правопорушення - це вчинок, який має форму або дії, або бездіяльності.
Верховний Суд вказав, що суд вважає правильними висновки судів попередніх інстанцій, що відповідачем не доведено належними та допустимими доказами вчинення саме позивачем порушення Правил дорожнього руху, та не доведено що позивач є суб'єктом відповідальності за вказане правопорушення.
Крім того, судом враховано той факт, що правильність та точність складання адміністративного протоколу впливає на набування ним доказової сили, однак, виходячи з приписів статті 251 КУпАП, наявність протоколу не є достатньою підставою для притягнення особи до адміністративної відповідальності.
Відповідно до вимог п.2 ст.278 КУпАП та п. 24 постанови №14 Пленуму Верховного Суду України від 23 грудня 2005 року «Про практику застосування судами України законодавства у справах про деякі злочини проти безпеки дорожнього руху та експлуатації транспорту, а також про адміністративні правопорушення на транспорті», суд під час підготовки справи до розгляду повинен виявити недоліки наданих матеріалів та протоколу, з'ясовувати всі обставини, перелічені у статтях 247 і 280 КУпАП, у тому числі шляхом допиту свідків та призначення експертиз, зміст постанови судді має відповідати вимогам, передбаченим статтями 283 і 284 КУпАП. У ній, зокрема, потрібно навести докази, на яких ґрунтується висновок про вчинення особою адміністративного правопорушення та зазначити мотиви відхилення інших доказів, на які посилався правопорушник, чи висловлених останнім доводів.
А тому, взявши до уваги всі додані до протоколу про адміністративне правопорушення докази, які представлені в порядку захисту та надати їм об'єктивну оцінку з точки зору їх достовірності та ступення підтвердження чи спростування обставин, що характеризують діяння особи як правопорушення, для використання доказу при розгляді справи необхідно, щоб він був належним і допустимим, оскільки, відповідно до ч.2 ст.19 Конституції України, органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов'язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України, оскільки всі розбіжності та сумніви тлумачаться на користь особи, що притягується до адміністративної відповідальності.
Притягнення особи до адміністративної відповідальності можливе лише за умови наявності юридичного складу адміністративного правопорушення, в тому числі, встановлення вини особи в його вчиненні, яка підтверджена належними та допустимими доказами, а не підтвердження здійснення водієм правопорушення відповідними доказами, не породжує правових підстав для притягнення його до адміністративної відповідальності.
Проте, щоб вчинок можна було кваліфікувати як адміністративне правопорушення, він повинен мати сукупність юридичних ознак, що визначають склад правопорушення, а саме: об'єктивну сторону, об'єкт, суб'єктивну сторону (внутрішня сторона діяння, елементами якої є вина, мотив і мета) і суб'єкт.
Наявність усіх ознак правопорушення є єдиною підставою для притягнення правопорушника до відповідальності.
Якщо відсутня хоча б одна з ознак правопорушення, особа не може бути притягнута до відповідальності.
Об'єктивна сторона правопорушення, передбаченого ч.1 ст.130 КУпАП, полягає (у спірному випадку) в керуванні транспортним засобом в стані алкогольного сп'яніння та відмовою правопорушника від проходження відповідно до встановленого порядку від огляду на стан алкогольного сп'яніння, отже, доказуванню підлягає: факт керування особою транспортним засобом; наявність обгрунтованих підстав вважати, що така особа перебуває у стані сп'яніння: факт відмови цієї особи від проходження відповідно до встановленого порядку огляду на стан алкогольного сп'яніння та при цьому, для притягнення до відповідальності, передбаченої ст.130 КУпАП, необхідне підтвердження належними, допустимими і достатніми доказами всіх зазначених обставин у їх одночасній сукупності, однак у матеріалах справи відсутні допустимі докази, які безпосередньо вказують на винуватість правопорушника ОСОБА_1 , а так як працівники поліції мали засоби для збору та фіксування доказів у справі, однак останні не являються такими, що отримані у встановленому законом порядку через ряд суттєвих розбіжностей та ряд порушень при їх складанні.
Практика Європейського суду з прав людини показує, що суд при оцінці доказів повинен керуватися критерієм доведення «поза розумним сумнівом». Таке доведення може випливати із сукупності ознак чи неспростовних презумпції, достатньо вагомих, чітких і узгоджених між собою.
Згідно ст.62 Конституції України обвинувачення не може ґрунтуватися на доказах, одержаних незаконним шляхом та на припущеннях, а усі сумніви щодо доведеності вини особи тлумачиться на її користь.
При розгляді даної справи прошу врахувати норми ч.3 ст.62 Конституції України, відповідно до якого обвинувачення не може ґрунтуватися на доказах, одержаних незаконним шляхом, також на припущеннях.
Всі сумніви щодо доведеності вини особи, які притягують до адміністративної відповідальності, і якщо їх неможливо усунути, повинні тлумачитись на користь даної особи.
Суд при розгляді справи про адміністративне правопорушення повинен прийти до висновку про винуватість особи, яка притягається до адміністративної відповідальності, поза розумним сумнівом. При цьому, ЄСПЛ у справі "Аллене де Рібермон проти Франції" підкреслив, що сфера застосування принципу презумпції невинуватості є значно ширшою: він обов'язковий не лише для кримінального суду, який вирішує питання про обґрунтованість обвинувачення, а й для всіх інших органів держави.
Відповідно до постанови Касаційного адміністративного суду ВС від 08 липня 2020 року у справі №463/1352/16-а у силу принципу презумпції невинуватості, що підлягає застосуванню у справах про адміністративні правопорушення, всі сумніви щодо події порушення та винності особи, що притягується до відповідальності, тлумачаться на її користь.
Недоведені подія та вина особи мають бути прирівняні до доведеної невинуватості цієї особи.
Відповідно до вимог п.1 ст.247 КУпАП, провадження в справі про адміністративне правопорушення не може бути розпочато, а розпочате підлягає закриттю у випадку відсутності складу адміністративного правопорушення.
Беручи до уваги, що у матеріалах справи відсутні жодні зібрані у встановленому законом порядку докази, які підтверджують керування ОСОБА_1 , автомобілем, тим більше у стані алкогольного сп'яніння, вважаю, що в даних матеріалах відсутня подія адміністративного правопорушення, передбаченого ч.І ст.130 КУпАП, у зв'язку з чим вказана справа про адмінправопорушення за ст.130 ч.1 КУпАП підлягає закриттю на підставі п.1 ч.1ст.247 КУпАП у зв'язку з відсутністю події адміністративного правопорушення.
Відповідно до ч.2 ст.7 КУпАП провадження в справах про адміністративні правопорушення здійснюються на основі суворого додержання законності.
Більш того, згідно з ч.1 ст.7 КУпАП ніхто не може бути підданий заходу впливу в зв'язку з адміністративним правопорушенням інакше як на підставах і в порядку, встановлених Законом, а оскільки матеріали справи справи не міститься жодного належного й допустимого доказу на підтвердження, поза розумним сумнівом, вини ОСОБА_1 у вчиненні адміністративного правопорушення, всі сумніви щодо доведеності вини тлумачаться на користь правопорушника.
Відповідно до вимог ст.130 КУпАП відповідальність настає у випадку керування транспортними засобами особами в стані алкогольного, наркотичного чи іншого сп'яніння або під впливом лікарських препаратів, що знижують увагу та швидкість реакції. Так, керування транспортними засобами особами в стані алкогольного сп'яніння, у відповідності до ст.130 КУпАП є підставою для притягнення такої особи до адміністративної відповідальності за вказаною статтею. При цьому, закон пов'язує перебування в стані алкогольного сп'яніння з керуванням особою транспортним засобом, що має бути доведеним. В даному випадку факт керування правопорушника у стані алкогольного сп'яніння доведено не було, тому суд не може погодитися з висновками інспектора поліції про наявність в діях правопорушника складу адміністративного правопорушення, передбаченого ч.1 ст.130 КУпАП, за якою до відповідальності можуть бути притягнуті лише водії транспортних засобів.
Зважаючи на викладене, оцінивши надані особою, яка притягується до адміністративної відповідальності, аргументи на підтвердження відсутності складу адміністративного праавопорушення, дослідивши усі наявні у справі докази, за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтуються на всебічному, повному й об'єктивному дослідженні всіх обставин справи в їх сукупності, керуючись законом і правосвідомістю, суд приходить до висновку про недоведеність у даному випадку вини у вчиненні адміністративного правопорушення за стандартом доведення «поза розумним сумнівом» і наявність підстав для закриття провадження у справі про притягнення до адміністративної відповідальності на підставі п.1 ч.1 ст.247 КУпАП за відсутністю події та складу адміністративного правопорушення.
Суд будучи органом що здійснює правосуддя, не може брати на себе функцію збирання доказів та документальну законну фіксацію правопорушення, котра в даному випадку не була виконана належним чином. Також суд не вправі самостійно змінювати фабулу викладену у протоколі про адміністративне правопорушення, яка, по суті становить виклад обвинувачення у вчиненні певного правопорушення, винуватість у скоєнні якого певною особою має доводитися в суді Адже діючи таким чином, суд неминуче перебиратиме на себе функції обвинувача, позбавляючись статусу незалежного органу правосуддя, що є порушенням ст.6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод (далі Конвенція).
Так, ч.І ст. 6 Конвенції передбачає, що «кожен має право на справедливий і публічний розгляд його справи упродовж розумного строку незалежним і безстороннім судом, встановленим законом, який встановить обґрунтованість будь-якого висунутого проти нього кримінального обвинувачення».
Відповідно до ч.2 ст.6 Конвенції «кожен, кого обвинувачено у вчиненні кримінального правопорушення, вважається невинуватим доти, доки його вину не буде доведено в законному порядку». А згідно з положеннями ч.3 ст.6 Конвенції кожний обвинувачений у вчиненні кримінального правопорушення має щонайменше такі права: мати час і можливості, необхідні для підготовки свого захисту; захищати себе особисто чи використовувати юридичну допомогу захисника, вибраного на власний розсуд, або за браком достатніх коштів для оплати юридичної допомоги захисника одержувати таку допомогу безоплатно, коли цього вимагають інтереси правосуддя, тощо.
Крім того, у випадку, «коли викладена в протоколі фабула адміністративного правопорушення не відображає всіх істотних ознак складу правопорушення, суд не має права самостійно редагувати її, а так само не може відшукувати докази на користь обвинувачення, оскільки це становитиме порушення права на захист (особа не може належним чином підготуватися до захисту) та принципу рівності сторін процесу (оскільки особа має захищатися від обвинувачення, яке підтримується не стороною обвинувачення, а фактично судом.
Враховуючи усе вище викладене та аналізуючи докази в їх сукупності, вважаю, що в матеріалах справи відсутні і судом не здобуті належні докази про вчинення ОСОБА_1 адміністративного правопорушення, передбаченого ч.1 ст.130 КУпАП.
Враховуючи викладене, суд вважає, що в діях ОСОБА_1 відсутній склад адміністративного правопорушення, передбаченого ч.1 ст.130 КУпАП, що є підставою для закриття провадження у справі у відповідності до п.1 ч.1ст.247 КУпАП.
На підставі наведеного, керуючись ст.ст.130, 245, 251, 252, 280, 283, 284 КУпАП, суд -
Провадження в справі про адміністративне правопорушення відносно ОСОБА_1 за ч.1 ст.130 КУпАП закрити за відсутності події та складу адміністративного правопорушення.
Скаргу на постанову по справі про адміністративне правопорушення може бути подано протягом десяти днів з дня винесення постанови.
Суддя