23 жовтня 2024 рокуЛьвівСправа № 260/1997/24 пров. № А/857/17811/24
Восьмий апеляційний адміністративний суд в складі:
головуючого судді Обрізко І.М.,
суддів Іщук Л.П., Шинкар Т.І.,
за участю секретаря судового засідання Хомин Ю.Є.
за участю представника позивача Євчинець Р.М.,
розглянувши у відкритому судовому засіданні в режимі відеоконференції у місті Львові апеляційну скаргу Служби відновлення та розвитку інфраструктури у Закарпатській області на рішення Закарпатського окружного адміністративного суду від 05 червня 2024 року, прийняте суддею Ващиліним Р.О. о 09 годині 59 хвилині у м. Ужгороді, повний текст складено 10 червня 2024 року у справі за позовом Служби відновлення та розвитку інфраструктури у Закарпатській області до Західного офісу Державної аудиторської служби в особі Управління Західного офісу Держаудитслужби в Закарпатській області про визнання протиправним та скасування пункту вимоги,-
встановив:
Служба відновлення та розвитку інфраструктури у Закарпатській області (надалі - позивач, Служба) звернулася із позовом до Західного офісу Державної аудиторської служби в особі Управління Західного офісу Держаудитслужби в Закарпатській області (надалі - відповідач, Управління) про визнання протиправною та скасування п. 10 Вимоги Управління від 16.10.2023 №130704-14/2633-2023 (із присвоєнням №260/1997/24).
Рішенням Закарпатського окружного адміністративного суду від 05 червня 2024 відмовлено в позові.
Суд виходив з того, що спір про правомірність вимог контролюючих органів, скерованих на адресу підконтрольних суб'єктів, є публічно-правовим та підпадає під визначення справи адміністративної юрисдикції, що відповідає висновку Великої Палати Верховного Суду, викладеній у постанові від 21 листопада 2018 у справі №820/3534/16. Відтак, це спростовує твердження відповідача щодо обрання позивачем неналежного способу захисту.
Стосовно суті виявленого Управлінням порушення, суд зазначив, що на балансі Служби перебувають легкові автомобілі, базові лінійні норми витрат палива щодо яких не затверджені наказом Міністерства транспорту України від 10.02.1998 №43. Встановлений пп. 2.1.5 розділу ІІ Норм витрат палива порядок розрахунку тимчасових індивідуальних норм у період з 01.01.2019 по 30.04.2023 Служба не застосовувала. Натомість показники норм витрат палива на такі автомобілі були розраховані позивачем самостійно у відповідних наказах.
Судом було зобов'язано представника позивача надати необхідні розрахунки. Проте, таких розрахунків надано не було.
Крім того, суд звернув увагу на те, що конкретний порядок врахування кліматичних умов під час розрахунків нормативних витрат палива визначається за рішенням керівництва підприємства та затверджується відповідним наказом (розпорядженням) по підприємству.
Позивач не надав суду жодних доказів проведення розрахунку замірів температури повітря для правильного визначення коефіцієнта коригування у період з 01.01.2019 по 30.04.2023. Відтак, Управління правомірно не врахувало коефіцієнт за роботу в холодну пору року при обрахунку зайвого списання пального.
Таким чином, суд вважає, що позивач не довів належними та допустимими доказами, що визначені ним норми витрат палива відповідають наказу Міністерства транспорту України від 10.02.1998 №43 (з наступними змінами та доповненнями).
З проведеного порівняльного аналізу встановлених Службою норм витрат палива на одні й ті ж самі службові автомобілі у період з 01.01.2019 по 30.04.2023 (норми були встановлені самостійно позивачем) та з 01 травня 2023 (норми встановлені з урахуванням висновків Державного підприємства «ДержавтотрансНДІпроект»), суд встановив, що такі суттєво відрізняються між собою (від 0,1 до 1,0 л/100 км в залежності від марки автомобіля). Вказане, на думку суду, є свідченням того, що у спірний період показники норм витрат пального Службою були завищені, що вплинуло на зайве використання бюджетних коштів.
Не погодившись із зазначеним судовим рішенням, Служба відновлення та розвитку інфраструктури у Закарпатській області подала апеляційну скаргу. Вважає, що судом першої інстанції ухвалено рішення із неправильним застосуванням норм матеріального та процесуального права. Просить скасувати рішення суду в частині задоволення позовних вимог та ухвалити в цій частині постанову, якою задовольнити позов.
В апеляційній скарзі зазначає, що наказ Міністерства транспорту України «Про затвердження Норм витрат палива і мастильних матеріалів на автомобільному транспорті» № 43 від 10.02.1998 може застосовуватись для розроблення питомих норм витрат палива, але разом з тим, норми списання палива на підприємстві можуть бути врегульовані внутрішніми наказами, з урахуванням технічних характеристик автомобілів, експлуатаційних норм і інших факторів.
Крім того, зазначений акт не може визначати прав та обов'язків позивача, оскільки не пройшов державної реєстрації в Міністерстві юстиції України.
Звертає увагу на те, що наказ Міністерства транспорту України № 43 від 10.02.1998 є актом нормативно-технічного характеру, а не нормативно-правовим, відтак, такий може бути застосований у господарській діяльності на власний розсуд.
Зазначає, що з метою обліку пального під час здійснення своєї діяльності позивач керувався власними нормами витрат пального, які розраховані з огляду на характеристики, технічний стан та рік випуску належних йому автомобілів, які враховують рекомендації заводів-виробників.
Наказ №37 від 27.04.2023 «Про затвердження норм витрат пального для службових легкових автомобілів» та затверджені ним індивідуальні базові лінійні норми витрат палива, які встановлені висновками ДП «ДержавтотрансНДІпроект» від 03 квітня 2023, та які вводяться в дію з 01 травня 2023 не може породжувати права та обов'язки для Служби та бути підставою для їх застосування у попередніх періодах, а саме з 2019 по І квартал 2023, оскільки він не має зворотної дії в часі.
Управління у відзиві на апеляційну скаргу звертає увагу на те, що в порушення пункту 2.1.5 наказу від 10.02.1998 №43, наказами Служби встановлено норми витрат палива для вищезазначених автомобілів, які не увійшли до даного наказу. Відповідно, не встановлено тимчасові норми витрат палива з уточненням, які розробляються головним інститутом Міністерства інфраструктури України (далі - Міністерство) ДержавтотрансНДІпроектом за заявками заводів-виробників чи підприємств - власників автомобілів на договірних засадах.
Також звернуто увагу на те, що Службою в ревізійному періоді списання пального на вищевказані автомобілі, які відсутні в наказі Міністерства транспорту України від 10.02.1998 №43 «Про затвердження Норм витрат палива і мастильних матеріалів на автомобільному транспорті», здійснювалося на підставі встановлених норм наказами Служби при відсутності розрахунків, які мають розроблятися на рівні внутрішньо затвердженого положення. До 02.03.2023, Служба до ДП «ДержавтотрансНДІпроект» із заявкою стосовно розроблення тимчасових індивідуальних норм витрат пального, не зверталася.
Судом І інстанції досліджено накази Служби та встановлено, що при затвердженні базових норм витрат палива на автомобілі Служба керувалася Нормами витрат палива, затвердженими наказом Міністерства транспорту України від 10.02.1998 №43 (зі змінами, внесеними наказом Міністерства інфраструктури України від 24.01.2012 №36), з урахуванням конструктивних особливостей таких транспортних засобів, їх роботою на території м. Ужгорода та використання установки «клімат-контроль».
Вказана обставина, спростовує твердження позивача, що положення Норм витрат палива не підлягають застосуванню Службою, оскільки носять рекомендаційний характер.
Просить апеляційну скаргу залишити без задоволення, а рішення суду - без змін.
Колегія суддів заслухавши доповідь судді-доповідача, пояснення представника позивача, перевіривши законність і обґрунтованість рішення суду першої інстанції в межах доводів та вимог апеляційних скарг, приходить до наступного.
Відповідно до ст. 316 КАС України суд апеляційної інстанції залишає апеляційну скаргу без задоволення, а рішення або ухвалу суду - без змін, якщо визнає, що суд першої інстанції правильно встановив обставини справи та ухвалив судове рішення з додержанням норм матеріального і процесуального права.
Розглядаючи спір, судова колегія вважає, що місцевий суд в повній мірі дослідив і оцінив обставини по справі, надані сторонами докази.
Судом встановлено та підтверджено матеріалами справи, що на виконання п. 3.1.4.1 Плану проведення заходів державного фінансового контролю Західного офісу Держаудитслужби на ІІ квартал 2023 працівниками Управління Західного офісу Держаудитслужби в Закарпатській області (далі як і раніше - Управління) проведено ревізію окремих питань фінансово-господарської діяльності Служби відновлення та розвитку інфраструктури у Закарпатській області (далі як і раніше - Служби) за період з 01.01.2019 по 30.04.2023, якою встановлено ряд порушень та недоліків, викладених в акті ревізії від 22.08.2023 №13-07-04/03.
Зокрема, в ході проведення ревізії правильності встановлення норм витрат палива на наявні у користуванні Служби автомобілі виявлено, що такі встановлено з порушенням вимог наказу Міністерства інфраструктури України від 10.02.1998 №43 «Про затвердження Норм витрат палива і мастильних матеріалів на автомобільному транспорті» (далі - Норми витрат палива). Зокрема, в порушення п. 2.1.5 Норм витрат палива Службою встановлено норми витрат палива для автомобілів без визначення тимчасових норм витрат палива з уточненням, які розробляються головним інститутом Міністерства інфраструктури України. Такі тимчасові індивідуальні базові лінійні норми витрат палива були розроблені за заявкою Служби тільки в 2023. При цьому Службою до складу сумарного коригування коефіцієнта збільшення норми витрат палива у випадку роботи в холодну пору року було застосовано без ведення відповідного журналу.
Таким чином, в ході проведення ревізії було встановлено зайве списання пального в кількості 6257,6 літрів на загальну суму 205482,58 грн.
Не погоджуючись з такими висновками Управління, Служба подала свої заперечення до акту ревізії, в яких наголосила на тому, що враховуючи конституційний принцип незворотності дії нормативно-правових актів в часі, індивідуальні базові лінійні норми витрат палива, які встановлені висновками ДП «ДержавтотрансНДІпроект» від 03 квітня 2023 та введені в дію з 01 травня 2023, не можуть бути підставою для застосування у попередніх періодах. Окрім того, звертає увагу на те, що в проведених посадовою особою Управління розрахунках застосовуються норми витрат, які не відповідають жодним затвердженим документам. Також зазначив про безпідставність застосування наказу Міністерства інфраструктури України від 24.01.2012 №36 «Про затвердження змін до Норм витрат палива і мастильних матеріалів на автомобільному транспорті», оскільки такий не пройшов державної реєстрації в Міністерстві юстиції України. Тому для списання пального підприємство має розробити внутрішні документи.
Однак такі заперечення були відхилені Управлінням у надісланих Службі висновках на заперечення від 28.09.2023.
Після завершення ревізії не усунутими залишилися порушення на загальну суму 44873368,97 грн., в тому числі в частині 205482,58 грн зайво списаного пального.
16 жовтня 2023 Службі була надіслана вимога №130704-14/2633-2023 від 16.10.2023, в якій наголошено на необхідності вжити заходи щодо відшкодування зайво списаного пального на загальну суму 205482,58 грн, в тому числі шляхом стягнення з винних осіб чи обравши інший спосіб реалізації права на відшкодування збитків.
Постановою Кабінету Міністрів України від 03.02.2016 №43 затверджено Положення про Державну аудиторську службу (далі - Положення) (в редакції, чинній на момент виникнення спірних правовідносин).
Відповідно до п. 1 Положення, Державна аудиторська служба України є центральним органом виконавчої влади, діяльність якого спрямовується і координується Кабінетом Міністрів України через Міністра фінансів та який реалізує державну політику у сфері державного фінансового контролю.
Згідно пп. 3 п. 4 Положення Держаудитслужба реалізує державний фінансовий контроль, зокрема, через здійснення державного фінансового аудиту.
За приписами п. 7 Положення Держаудитслужба здійснює свої повноваження безпосередньо і через утворені в установленому порядку міжрегіональні територіальні органи.
Відповідно до п. 2 Порядку проведення інспектування Державною аудиторською службою, її міжрегіональними територіальними органами, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 20 квітня 2006 №550 (далі - Порядок), інспектування полягає у документальній і фактичній перевірці певного комплексу або окремих питань фінансово-господарської діяльності об'єкта контролю і проводиться у формі ревізії, яка повинна забезпечувати виявлення фактів порушення законодавства, встановлення винних у їх допущенні посадових і матеріально відповідальних осіб.
Якщо вжитими в період ревізії заходами не забезпечено повне усунення виявлених порушень, органом державного фінансового контролю у строк не пізніше ніж 10 робочих днів після реєстрації акта ревізії, та у разі надходження заперечень до нього - не пізніше ніж 10 робочих днів після надсилання висновків на такі заперечення об'єкту контролю надсилається вимога щодо усунення виявлених ревізією порушень законодавства із зазначенням строку зворотного інформування (п. 46 Порядку).
П. 50 Порядку передбачено, що за результатами проведеної ревізії у межах наданих прав контролюючі органи вживають заходів для забезпечення, зокрема, звернення до суду в інтересах держави щодо усунення виявлених ревізією порушень законодавства з питань збереження і використання активів, а також стягнення у дохід держави коштів, одержаних за незаконними договорами, без встановлених законом підстав або з порушенням вимог законодавства.
Отже, аналізуючи вищевикладені положення законодавства, суд дійшов висновку, що Держаудитслужба та її територіальні органи мають право здійснювати контроль за використанням коштів державного і місцевого бюджету та, у разі виявлення порушень законодавства, пред'являти обов'язкові до виконання вимоги щодо усунення таких правопорушень. При виявленні збитків, завданих державі чи об'єкту контролю, контролюючий орган має право визначати їх розмір згідно з методикою, затвердженою Кабінетом Міністрів України, та звернутися до суду в інтересах держави, якщо підконтрольною установою не вжито заходів щодо усунення виявлених під час здійснення перевірки порушень законодавства.
Вимога органу державного фінансового контролю спрямована на коригування роботи підконтрольного об'єкта та приведення її у відповідність із вимогами законодавства і у цій частині вона є обов'язковою до виконання.
Тобто в органу державного фінансового контролю є право заявляти вимогу про усунення порушень, виявлених у ході перевірки підконтрольних установ, яка обов'язкова до виконання лише в частині усунення допущених порушень законодавства і за допомогою якої неможливо примусово стягнути виявлені в ході перевірки збитки.
Зазначені висновки узгоджуються з правовою позицією Верховного Суду України, неодноразово висловленою у його постановах, зокрема від 7 жовтня 2014 у справі №21-368а14, від 20 січня 2015 у справі №21-601а14, від 23 лютого 2016 у справі № 818/1857/14, від 29 травня 2017 у справі №826/6304/16.
Аналогічні висновки викладено й у постанові Великої Палати Верховного Суду від 21 листопада 2018 у справі №820/3534/16, а також у постановах Касаційного адміністративного суду у складі Верховного Суду від 27 листопада 2019 у справі №1440/1820/18, від 6 лютого 2020 у справі №806/1740/17.
Ревізією дотримання законодавства при списанні пального з'ясовано, що в ревізійному періоді списання пального проводилося відповідно до наказів керівника Служби, які розроблено з посиланням на наказ Міністерства інфраструктури України від 24 січня 2012 №36 «Про затвердження Змін до Норм витрат палива і мастильних матеріалів на автомобільному транспорті» а саме:
- від 03.02.2014 №4 «Про затвердження норм витрат палива на автомобіль»;
- від 03.06.2019 №29 «Про закріплення службових легкових автомобілі за водіями та відповідальними працівниками Служби автомобільних доріг порядок їх використання»;
- від 13.11.2019 №54 «Про внесення змін до наказу №29 від 03.06.2019 «Про закріплення службових легкових автомобілів за водіями відповідальними працівниками Служби автомобільних доріг та порядок їх використання»;
- від 18.12.2020 №110 «Про закріплення службових легкових автомобілів за водіями та відповідальними працівниками Служби автомобільних доріг та порядок їх використання»;
- від 07.06.2021 №37 «Про закріплення службових легкових автомобілі за водіями та відповідальними працівниками Служби автомобільних доріг порядок їх використання»;
- від 09.12.2021 №96 «Про внесення змін до наказу №37 від 07.06.2021 «Про закріплення службових легкових автомобілі за водіями та відповідальними працівниками Служби автомобільних доріг порядок їх використання»;
- від 07.04.2022 №19 «Про закріплення службових легкових автомобілів за водіями та відповідальними працівниками САД»;
- від 11.07.2022 №37 «Про закріплення службових легкових автомобілів за водіями та відповідальними працівниками САД»;
- від 19.09.2022 №51 «Про закріплення службових легкових автомобілів за водіями та відповідальними працівниками САД»;
- від 24.01.2023 №11 «Про закріплення службових легкових автомобілів за водіями та відповідальними працівниками САД»;
- від 27.04.2023 №37 «Про затвердження норм витрат пального для службових легкових автомобілів»;
- від 27.04.2023 №38 «Про закріплення службових легкових автомобілів за водіями та відповідальними працівниками Служби відновлення та розвитку інфраструктури у Закарпатській області».
При цьому ревізією правильності встановлення норм витрат палива виявлено, що у спірний період Служба застосовувала наступні норми витрат палива на транспортні засоби:
- HYUNDAI Santa Fe державний номер НОМЕР_1 - 8,7 л/ 100 км;
- HYUNDAI Tucson державний номер НОМЕР_2 - 9,4 л/ 100 км;
- HYUNDAI Tucson державний номер НОМЕР_3 - 9,4 л/ 100 км;
- RENAULT Duster державний номер НОМЕР_4 - 6,8 л/ 100 км;
- RENAULT Express державний номер НОМЕР_5 - 6,4 л/ 100 км;
- RENAULT Kangoo державний номер НОМЕР_6 - 7,8 л/ 100 км;
- RENAULT Kangoo державний номер НОМЕР_7 - 7,8 л/ 100 км.
Відповідно до висновків посадової особи Управління, зроблених в акті ревізії, вищезазначені норми витрат палива розраховані в порушення п. 2.1.5 наказу Міністерства інфраструктури України від 10.021.1998 №43 (в якому такі транспортні засоби відсутні). Поряд з цим, Службою не встановлено тимчасові норми витрат палива з уточненням, які розробляються головним інститутом Міністерства інфраструктури України Державтотранс НДІпроектом за заявками заводів-виробників чи підприємств - власників автомобілів на договірних засадах.
Тимчасові індивідуальні базові лінійні норми витрат палива для зазначених автомобілів Державним підприємством «ДержавтотрансНДІпроект» було розроблено за заявкою Служби тільки в 2023 за договором №1/36831/А від 02.03.2023.
При цьому, начальником АГВ ОСОБА_1 до складу сумарного коригуючого коефіцієнта додано коефіцієнт збільшення норми витрат палива у випадку роботи в холодну пору року, який згідно з п. 3.1.1 наказу Міністерства інфраструктури України 10.02.1998 №43 встановлюється в залежності від фактичної температури повітря в межах певного діапазону за даними Українсько гідрометеорологічного центру Державної гідрометеорологічної служби, інших достовірних офіційних джерел або за результатами власних вимірювань, належним чином задокументованих, а саме ведення на постійній основі відповідного журналу.
Перевіркою наявності такого журналу встановлено, що в Службі ведення такого журналу не проводилося, з огляду на що посадова особа Управління дійшла висновку про неможливість застосування коригуючого коефіцієнту.
Таким чином, в ході ревізії проведено розрахунок щодо правильності списання пального на підставі висновків Державного підприємства «ДержавтотрансНДІпроек» згідно з шляховими листами, за фактичний пробіг відповідно до показників спідометра, за результатами якого встановлено зайве списання пального на загальну суму 205482,58 грн (2019 - 34480,37 грн, 2020 - 31857,74 грн, 2021 - 48907,68 грн, 2022 - 61153,15 грн, січень-квітень 2023 - 29083,64 грн).
Наказом Міністерства транспорту України від 10.02.1998 №43 затверджено Норми витрат палива і мастильних матеріалів на автомобільному транспорті (далі як і раніше - Норми витрат палива) (в редакції, чинній на момент виникнення спірних правовідносин).
Апелянт покликається на те, що наказ Міністерства інфраструктури України від 24.01.2012 №36 не пройшов державної реєстрації в Міністерстві юстиції України, а тому не має статусу нормативно-правового акту та не є обов'язковим до застосування.
Колегія суддів зазначає, що наказ Міністерства транспорту України від 10.02.1998 №43, як і внесені до нього зміни від 24.01.2012 №36 є актом нормативно-технічного характеру, а не нормативно-правовим, тому такий не підлягає державній реєстрації в Міністерстві юстиції України.
Відповідно до розділу І Норм витрат палива, такі норми витрат палива і мастильних матеріалів на автомобільному транспорті призначені для планування потреби підприємств, організацій та установ в паливно-мастильних матеріалах і контролю за їх витратами, ведення звітності, запровадження режиму економії і раціонального використання нафтопродуктів, а також можуть застосовуватись для розроблення питомих норм витрат палива.
Нормування витрат палива - це встановлення допустимої міри його споживання в певних умовах експлуатації автомобілів, для чого застосовуються базові лінійні норми, встановлені по моделях (модифікаціях) автомобілів, та система нормативів і коригуючих коефіцієнтів, які дозволяють враховувати виконану транспортну роботу, кліматичні, дорожні, та інші умови експлуатації.
Отже, безпосереднім призначенням наказу Міністерства транспорту України від 10.02.1998 №43 є планування витрат палива з метою їх раціонального використання. Разом з тим, норми списання палива на підприємстві можуть бути врегульовані внутрішніми наказами, а також підтверджені відповідними розрахунками, з урахуванням технічних характеристик автомобілів, експлуатаційних норм і інших факторів.
Відповідно до пункту 1.1. розділу 1 Наказу № 43 для автомобілів встановлюються такі види норм витрат палива: базова лінійна норма на пробіг автомобіля - на 100 км; норма на виконання транспортної роботи (враховує додаткові витрати палива при русі автомобіля з вантажем) - на 100 тонно-кілометрів (т·км); норма на одну тонну спорядженої маси Hg (враховує додаткові витрати палива при зміні спорядженої маси автомобіля, причепа або напівпричепа); норма на їзду з вантажем (враховує збільшення витрат палива, пов'язане з маневруванням та виконанням операцій завантаження і розвантаження) - на одну їздку; норма на пробіг при виконанні спеціальної роботи - на 100 км; норма на роботу спеціального обладнання, встановленого на автомобілях, - на годину або на виконану операцію; базова норма на роботу автономного (незалежного) обігрівача - на одну годину його роботи.
На підставі пункту 1.2 розділу 1 базова лінійна норма Hs встановлюється, зокрема, для легкових автомобілів і автобусів (повна маса яких не перевищує 3,5 т) та самоскидів - з половиною навантаження; автобусів (повна маса яких перевищує 3,5 т) - з повним навантаженням (повною масою);
Базові лінійні норми по типах автомобілів наведені в таблицях додатків А і Б в розрізі моделей (модифікацій) автомобілів в алфавітному порядку (за українським та латинським алфавітом).
У зв'язку з тим, що більшість сучасних автомобілів мають багатоваріантне конструктивне виконання (комплектація однієї моделі автомобіля різними моделями двигуна, коробки передач, головної передачі, тощо), новорозроблені та переглянуті починаючи з 1997 базові лінійні норми наведені в окремих таблицях з зазначенням технічних даних та особливостей конструктивного виконання моделей (модифікацій) транспортних засобів, які дозволяють їх ідентифікувати. Ці норми поширюються лише на моделі (модифікації) автомобілів з зазначеними технічними даними та особливостями конструктивного виконання.
Положення розділу 3 Наказу № 43 визначають коефіцієнти коригування норм витрат палива (їх підвищення), а зміст розділу 4 Наказу №43 визначає порядок здійснення розрахунку нормативних витрат палива для різних типів рухомого складу автомобільного транспорту.
Право встановлення конкретних величин норм витрат палива на виконання транспортної роботи у регламентованих межах надається керівникам підприємств.
Визначений підприємством порядок встановлення та використання норм витрат палива на виконання транспортної роботи затверджується наказом (розпорядженням) по підприємству (п. 1.3 розділу І Норм витрат палива).
Відповідно до п. 1.9 розділу І Норм витрат палива, конкретні значення нормативних витрат палива встановлюються підприємствами залежно від фактичних потреб (але не вище гранично допустимих значень) відповідно до певних умов експлуатації та за умови, що:
- виконуються рекомендації заводу - виробника автомобіля (обладнання) щодо його експлуатації, включаючи режими використання, належне технічне обслуговування;
- автомобіль (обладнання) перебуває у задовільному технічному стані;
- дотримуються вимоги щодо раціонального використання автомобіля (обладнання) відповідно до його експлуатаційної документації, а також безпечної та прийнятної економної манери його експлуатації (водіння із дотриманням Правил дорожнього руху тощо).
Відповідно до пп. 2.1.1 та 2.1.2 розділу ІІ Норм витрат палива, для моделей і модифікацій автомобілів, що не мають істотних конструктивних відмінностей (модель двигуна та конструкція трансмісії) і не відрізняються від базової моделі спорядженою масою та габаритними розмірами, тимчасова лінійна норма витрати палива встановлюється у тому ж розмірі, що і для базової моделі.
Для моделей і модифікацій автомобілів, що не мають істотних конструктивних відмінностей (істотними вважають відмінності у моделі (модифікації) двигуна, його основних систем та елементів трансмісії), але відрізняються від базової моделі спорядженою масою (встановлення фургонів, кунгів, додаткового обладнання, бронювання тощо) і не є серійними, тимчасова лінійна норма витрати палива встановлюється у тому самому розмірі, що і для базової моделі, але різниця у споживанні палива враховується шляхом застосування норми на одну тонну спорядженої маси Hg (л/100 т·км) відповідно до пп.1.4.
Поряд з цим, згідно пп. 2.1.5 розділу ІІ Норм витрат палива для нових моделей (модифікацій) автомобілів та автомобілів оригінальної конструкції, що не увійшли до цього документа, обладнання, що встановлюється на колісних транспортних засобах, технологічних машин і механізмів, автомобілів при виконанні спеціальної роботи або здійсненні перевезень в специфічних умовах експлуатації, виконанні технологічних операцій встановлюються тимчасові та тимчасові індивідуальні, базові, базові лінійні та диференційовані норми витрат палива з уточненням, за необхідності, коефіцієнтів їх коригування, які розробляються головним інститутом Міністерства інфраструктури України ДержавтотрансНДІпроектом за заявками заводів-виробників чи підприємств - власників автомобілів на договірних засадах.
Тимчасові індивідуальні норми є чинними для конкретного підприємства (суб'єкта господарювання), що замовило їх розроблення для використання у період апробації в певному регіоні та умовах експлуатації транспортних засобів (обладнання), без права поширення на транспортні засоби (обладнання) інших підприємств, організацій (суб'єктів господарювання), у тому числі суб'єктів господарювання, які входять до складу однієї установи, відомства тощо. При цьому збираються дані щодо специфічних умов експлуатації техніки кожним підприємством (суб'єктом господарювання) в певних умовах для отримання статистично значимої кількості незалежних та неупереджених даних щодо апробації тимчасових індивідуальних норм залежно від всього розмаїття умов експлуатації, технічного стану техніки, особливостей її конструктивного виконання (комплектації) тощо.
Тимчасові індивідуальні норми встановлюють на визначений ДП «Державтотранс НДІпроект» період апробації, що триває до одного року. Після закінчення встановленого періоду апробації, розробленої для підприємства тимчасової індивідуальної норми та надання підприємством розробникові за визначеною ДП «ДержавтотрансНДІпроект» формою даних щодо її апробації з наведенням експлуатаційних умов термін дії норми продовжується, при цьому встановлюється наступний період апробації з можливим її коригуванням за обґрунтованої необхідності з урахуванням централізовано зібраних даних щодо апробації тимчасових індивідуальних норм в різноманітних природно-кліматичних, дорожніх та інших умовах різних підприємств та установ (суб'єктів господарювання).
В свою чергу, за змістом розділу ІІІ Норм витрат палива, норми витрат палива підвищуються залежно від дорожніх, кліматичних і інших експлуатаційних факторів відповідно до встановлених коефіцієнтів базового значення норми (зокрема, але не виклично: залежно від фактичної температури повітря навколишнього середовища, роботи в гірській місцевості, роботи в міських умовах, на підтримання прийнятних (комфортних) температурних умов у салоні автомобіля).
На балансі Служби перебувають легкові автомобілі, базові лінійні норми витрат палива щодо яких не затверджені наказом Міністерства транспорту України від 10.02.1998 №43. Встановлений пп. 2.1.5 розділу ІІ Норм витрат палива порядок розрахунку тимчасових індивідуальних норм у період з 01.01.2019 по 30.04.2023 Служба не застосовувала. Натомість показники норм витрат палива на такі автомобілі були розраховані позивачем самостійно у відповідних наказах.
Як вбачається з відповідних наказів Служби, при затвердженні базових норм витрат палива на автомобілі Служба керувалася Нормами витрат палива, затвердженими Наказом Міністерства транспорту України від 10.02.1998 №43 (зі змінами, внесеними наказом Міністерства інфраструктури України від 24.01.2012 №36), з урахуванням конструктивних особливостей таких транспортних засобів, їх роботою на території м. Ужгорода та використання установки «клімат-контроль».
Таким чином, суд першої інстанції прийшов до вірного висновку, що вказана обставина спростовує твердження позивача, що положення Норм витрат палива не підлягають застосуванню Службою, оскільки носять рекомендаційний характер.
Верховний Суд у постанові від 08 квітня 2020 у справі №820/1480/16 зазначає, що за положеннями Наказу №43 нормування витрат палива - це встановлення допустимої міри його споживання в певних умовах експлуатації автомобілів, для чого застосовуються базові лінійні норми, встановлені по моделях (модифікаціях) автомобілів, та система нормативів і коригуючих коефіцієнтів, які дозволяють враховувати виконану транспортну роботу, кліматичні, дорожні та інші умови експлуатації.
Тобто, у таблицях, які є додатками до цього Наказу, визначено лише базові лінійні норми витрат палива для окремих моделей (модифікацій), які підвищуються за рахунок коефіцієнтів - характер роботи, кліматичні, дорожні та інші умови експлуатації, тощо.
У цій справі позивачем для обрахунку норм витрат палива використано величину, з невідомими складовими.
З метою з'ясування порядку визначення встановлених Службою норм витрат палива на наявні автомобілі у період з 01.01.2019 по 30.04.2023 судом першої інстанції було зобов'язано представника позивача надати необхідні розрахунки. Проте представник позивача в судовому засіданні пояснив, що такі розрахунки у Служби відсутні, а особа, що проводила визначення встановлених в наказах норм витрат палива, наразі звільнена та не може надати жодних обґрунтувань застосування саме обраних показників.
Колегія суддів погоджується із висновком суду про те, що позивач має право самостійно визначати норми витрат палива в залежності від технічних характеристик автомобілів, експлуатаційних норм та сукупності інших факторів, однак таке визначення повинно базуватися на розрахунках, що б підтверджували економічну обґрунтованість та правильність показників. Позивач не може визначати будь-які доцільні, на його думку, норми витрат палива, оскільки таке б суперечило принципу публічності, прозорості, а також раціональному використанню бюджетних коштів.
В основу проведених розрахунків зайвого списання пального Управління взяло базові лінійні норми витрат пального, затверджені Службою наказом №37 від 27.04.2023, без застосування коригуючих коефіцієнтів підвищення в холодну пору року.
Колегія суддів звертає увагу на те, що Управлінням були враховані всі застосовані Службою коефіцієнти коригування (з урахуванням підвищенням за роботу кондиціонера, в умовах міста, за рух поза межами населених пунктів, за рух у заторах), окрім підвищення за роботу в холодну пору року. Причини незастосування такого показника представник відповідача пояснила тим, що позивач, всупереч вимог пп. 3.1.1 розділу ІІІ Норм витрат палива, не здійснював належного документального фіксування температури повітря для можливості правильного визначення коефіцієнту коригування.
Так, відповідно до пп. 3.1.1 розділу ІІІ Норм витрат палива, залежно від фактичної температури повітря навколишнього середовища застосовуються наступні надбавки:
від 0°C (включно) та до -5°C включно - до 2%; нижче ніж -5°C та до -10°C включно - до 4%; нижче ніж -10°C та до -15°C включно - до 6%; нижче ніж -15°C та до -20°C включно - до 8%; нижче ніж -20°C та до -25°C включно - до 10%; нижче ніж -25°C - до 12%.
Надбавка, зазначена в цьому підпункті застосовується залежно від фактичної середньої (для звітного періоду експлуатації) температури повітря в межах певного діапазону за даними Українського гідрометеорологічного центру Державної гідрометеорологічної служби, інших достовірних офіційних джерел або за результатами власних вимірювань, належним чином задокументованих.
Температура, що береться до розрахунків, визначається як середнє значення температури повітря навколишнього середовища для певного звітного періоду експлуатації.
Звітний період експлуатації обирається за рішенням керівництва підприємства.
Для всього автотранспортного парку підприємства може бути встановлений єдиний звітний період, а також, у разі потреби, індивідуальні звітні періоди для кожного транспортного засобу.
Для розрахунків може братися значення середньодобової температури, або, в разі потреби, середньої температури за певну частину доби (ніч, ранок, день, вечір), або їх комбінації (наприклад, середня температура за ранок-день або за ранок-день-вечір тощо), що припадає на час експлуатації техніки.
Середнє значення може бути встановлено на підставі температур на час початку і кінця руху відповідно до записів у дорожніх листах та/або інших звітних документах тощо.
Можуть виділятися окремі періоди (час) експлуатації та пробіг що йому відповідає, із встановленням на ці періоди (частину маршруту) індивідуальних значень надбавки (наприклад, рух у нічний час у холодну пору року при температурі, що є значно нижчою за середньодобову, тощо).
Для окремих автомобілів або всього автотранспортного парку підприємства може бути встановлено фіксоване значення надбавки на будь-який період, за умови, що різниця між фактичною середньою температурою повітря навколишнього середовища, що припадає на час експлуатації техніки, за цей період та температурою, що відповідає початку дозволеного використання обраного значення надбавки, не перевищує 5°C (наприклад, застосуванням мінімально можливих значень надбавки).
Конкретний порядок врахування кліматичних умов під час розрахунків нормативних витрат палива визначається за рішенням керівництва підприємства та затверджується відповідним наказом (розпорядженням) по підприємству.
Позивач, як було зазначено вище, не надав жодних доказів проведення розрахунку замірів температури повітря для правильного визначення коефіцієнта коригування у період з 01.01.2019 по 30.04.2023 або будь-яких інших доказів того, яким чином у спірний період здійснювався обрахунок такого коефіцієнта, як і не надав жодного розпорядчого документа, яким було б врегульовано порядок врахування кліматичних умов під час розрахунків нормативних витрат палива службових автомобілів Служби.
Відтак, колегія суддів погоджується із висновком суду першої інстанції про те, що Управління правомірно не врахувало коефіцієнт за роботу в холодну пору року при обрахунку зайвого списання пального.
Таким чином, відсутні підстави для задоволення позовних вимог.
Доводи апеляційної скарги не спростовують висновків суду першої інстанції та дають підстави для висновку про правильне застосування судом першої інстанції норм матеріального та процесуального права, які призвели до правильного вирішення справи.
Судові витрати розподілу не підлягають з огляду на результат вирішення апеляційної скарги та виходячи з вимог ст. 139 КАС України.
Керуючись ст.ст. 243, 308, 315, 316, 321, 322, 325, 328 Кодексу адміністративного судочинства України, суд,-
постановив:
Апеляційну скаргу Служби відновлення та розвитку інфраструктури у Закарпатській області залишити без задоволення, рішення Закарпатського окружного адміністративного суду від 05 червня 2024 року у справі №260/1997/24 - без змін.
Постанова набирає законної сили з дати її прийняття та не підлягає касаційному оскарженню, крім випадків встановлених ч.5 ст.328 Кодексу адміністративного судочинства України.
Головуючий суддя І. М. Обрізко
судді Л. П. Іщук
Т. І. Шинкар
Повне судове рішення складено 30.10.2024.