30 жовтня 2024 року м. Ужгород№ 260/5981/24
Суддя Закарпатського окружного адміністративного суду Калинич Я.М., розглянувши в письмовому порядку за правилами спрощеного позовного провадження адміністративну справу за позовом ОСОБА_1 ( АДРЕСА_1 , РНОКПП НОМЕР_1 ) до Головного управління Пенсійного фонду України в Закарпатській області (пл. Народна, буд. 4, м. Ужгород, Закарпатська область, 88008, код ЄДРПОУ 20453063) про визнання дій протиправними і зобов'язання вчинити дії, -
Адвокат Гангур Олександр Михайлович в інтересах ОСОБА_1 (далі - позивач, ОСОБА_1 ) звернувся до Закарпатського окружного адміністративного суду з адміністративним позовом до Головного управління Пенсійного фонду України в Закарпатській області (далі - відповідач, ГУ ПФУ в Закарпатській області), яким просить суд: 1. Визнати протиправними дії Головного управління Пенсійного фонду України в Закарпатській області, які полягають у виключенні періодів роботи ОСОБА_1 з 01.01.2004 року по 31.12.2006 року зі страхового стажу. 2. Зобов'язати Головне управління Пенсійного фонду України в Закарпатській області з 01 січня 2024 року зарахувати до страхового стажу, який дає право на пенсію, ОСОБА_1 періоди його роботи з 01.01.2004 року по 31.12.2006 року та виплачувати пенсію в повному обсязі з урахуванням указаних періодів.
В обґрунтування заявлених позовних вимог ОСОБА_1 зазначив, що згідно розрахунків пенсії ОСОБА_1 від 24.10.2023 року та 12.12.2023 року до страхового стажу було включено періоди роботи позивача з 01.01.2004 року по 31.12.2006 року. Правильність включення цього періоду до страхового стажу підтверджено довідками про нараховані суми страхового забезпечення та про сплачені страхові внески від 06.09.2023 року за №58/173 і №58/174 та актом перевірки правильності наданих довідок про грошове забезпечення для обчислення пенсії за №0700-1001-1/6061 від 20.12.2023 року. В подальшому, працівниками Головного управління Пенсійного фонду України в Закарпатській області у розрахунках пенсії позивача від 03.01.2024 року та 28.02.2024 року зі страхового стажу позивача було виключено зазначені періоди роботи. Внаслідок чого розмір пенсії позивача зменшився з 20842,41 грн. до 19489,99 грн.
Такі дії відповідача позивач вважає протиправними.
Ухвалою Закарпатського окружного адміністративного суду від 16 вересня 2024 року прийнято позовну заяву до розгляду та відкрито провадження у справі в порядку спрощеного позовного провадження без повідомлення сторін (у письмовому провадженні).
03 жовтня 2024 року до суду від Головного управління Пенсійного фонду України в Закарпатській області надійшов відзив на позовну заяву. У відзиві на позовну заяву представник відповідача не погоджується з позовними вимогами та доводами, викладеними в адміністративному позові та в обґрунтування своїх заперечень та зазначає що позивач не належить до осіб, визначених у пункті 1 Порядку зарахування періодів служби до страхового стажу військовослужбовцям (крім військовослужбовців строкової військової служби), особам начальницького і рядового складу за період з 1 січня 2004 року по 31 грудня 2006 року. На вимогу, визначену Порядком подання відсутніх у Державному реєстрі загальнообов'язкового державного соціального страхування персоніфікованих відомостей про грошове забезпечення та сплату страхових внесків за період з 1 липня 2000 року по 31 грудня 2016 року, необхідних для призначення пенсій військовослужбовцям (крім військовослужбовців строкової військової служби), особам начальницького і рядового складу, поліцейським, страхувальником звіт до 11 жовтня 2022 року не подано, відомості в Реєстрі застрахованих осіб відсутні. Отже, періоди визначені в довідках №58/173 та №58/174 від 06.09.2023 року не зараховано до страхового стажу позивача у зв'язку з відсутністю таких в Реєстрі застрахованих осіб.
07 жовтня 2024 року від представника позивача на адресу суду надійшла відповідь на відзив у якій останній заперечує проти відзиву на позовну заяву та зазначає що позиція відповідача говорить про недосконале трактування ним норм права та тягне за собою порушення прав позивача. Просить задоволити позовну заяву у повному обсязі.
Відповідно до положень ч.5 ст.262, ч.1 ст.263 Кодексу адміністративного судочинства України (далі - КАС України) суд розглядає справу в порядку спрощеного позовного провадження без повідомлення сторін (у письмовому провадженні) за наявними у справі матеріалами.
Суд зазначає, що судове рішення у справі, постановлене у письмовому провадженні, складено у повному обсязі відповідно до ч.4 ст.243 КАС України, з врахуванням положень ст.263 КАС України.
Згідно з ч.5 ст.250 КАС України датою ухвалення судового рішення в порядку письмового провадження є дата складення повного судового рішення.
Дослідивши матеріали справи, оцінивши належність, допустимість, достовірність кожного доказу окремо, а також достатність і взаємний зв'язок наявних у справі доказів у їх сукупності, суд зазначає наступне.
ОСОБА_1 з 25 жовтня 2023 року отримує пенсію за віком, що підтверджується протоколом про призначення пенсії від 24.10.2023 року.
Згідно з розрахунками пенсії позивача від 24.10.2023 року та 12.12.2023 року до страхового стажу позивача було включено періоди роботи з 01.01.2004 року по 31.12.2006 року.
У вересні 2024 року, після ознайомлення з матеріалами своєї пенсійної справи, позивачем було виявлено що у розрахунках пенсії від 03.01.2024 року та від 28.02.2024 року дані періоди роботи з 01.01.2004 року по 31.12.2006 року були виключені.
Наведене вище призвело до зменшення розміру пенсії позивача з 20842,41 грн. до 19489,99 грн.
Позивачем 06 вересня 2024 року було подано заяву до відповідача з вимогою включення до страхового стажу періодів роботи позивача в органах СБ України з 01.01.2004 року по 31.12.2006 року.
Відповідач листом за №4410-4301/М-02/8-0700/24 від 10.09.2024 року відмовив позивачу в задоволенні заяви від 06 вересня 2024 та зазначив, що періоди визначені в довідках від 06.09.2023 року за №58/173 та №58/174 не зараховано до страхового стажу у зв'язку з відсутністю таких в Реєстрі застрахованих осіб.
Вважаючи дане рішення органу Пенсійного фонду України протиправним, позивач звернувся з даним позовом до суду.
Надаючи правову оцінку спірним правовідносинам суд враховує наступне.
Відповідно до ст.46 Конституції України громадяни мають право на соціальний захист, що включає право на забезпечення їх у разі повної, часткової або тимчасової втрати працездатності, втрати годувальника, безробіття з незалежних від них обставин, а також у старості та в інших випадках, передбачених законом. Це право гарантується загальнообов'язковим державним соціальним страхуванням за рахунок страхових внесків громадян, підприємств, установ і організацій, а також бюджетних та інших джерел соціального забезпечення; створенням мережі державних, комунальних, приватних закладів для догляду за непрацездатними. Пенсії, інші види соціальних виплат та допомоги, що є основним джерелом існування, мають забезпечувати рівень життя, не нижчий від прожиткового мінімуму, встановленого законом.
Страховий стаж в розумінні абзацу 1 частини 1 статті 24 Закону України «Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування» від 09.07.2003 №1058-IV (далі Закону №1058) це період (строк), протягом якого особа підлягає загальнообов'язковому державному пенсійному страхуванню та за який щомісяця сплачені страхові внески в сумі не меншій, ніж мінімальний страховий внесок.
Відповідно до частини 2 статті 24 Закону №1058 страховий стаж обчислюється територіальними органами Пенсійного фонду відповідно до вимог цього Закону за даними, що містяться в системі персоніфікованого обліку, а за періоди до впровадження системи персоніфікованого обліку - на підставі документів та в порядку, визначеному законодавством, що діяло до набрання чинності цим Законом, а також даних, включених на підставі цих документів до реєстру застрахованих осіб Державного реєстру загальнообов'язкового державного соціального страхування.
Статтею 11 Закону №1058 визначено осіб, які підлягають загальнообов'язковому державному пенсійному страхуванню.
Так, відповідно до пункту 1 частини 1 статті 11 Закону №1058 загальнообов'язковому державному пенсійному страхуванню підлягають громадяни України, іноземці (якщо інше не встановлено міжнародними договорами, згода на обов'язковість яких надана Верховною Радою України) та особи без громадянства, які працюють на підприємствах, в установах, організаціях, створених відповідно до законодавства України, незалежно від форми власності, виду діяльності та господарювання, у тому числі які є резидентами Дія Сіті, у філіях, представництвах, відділеннях та інших відокремлених підрозділах цих підприємств та організацій, у громадських об'єднаннях, у фізичних осіб - підприємців, осіб, які провадять незалежну професійну діяльність, та в інших фізичних осіб на умовах трудового договору (контракту) або працюють на інших умовах, передбачених законодавством, або виконують роботи (надають послуги) на зазначених підприємствах, в установах, організаціях чи у фізичних осіб за гіг-контрактами, іншими договорами цивільно-правового характеру.
При цьому, як передбачено пунктом 1 частини 1 статті 14 Закону №1058, страхувальниками відповідно до цього Закону є: роботодавці, зокрема, підприємства, установи і організації, створені відповідно до законодавства України, незалежно від форми власності, виду діяльності та господарювання, об'єднання громадян, профспілки, політичні партії (у тому числі філії, представництва, відділення та інші відокремлені підрозділи зазначених підприємств, установ, організацій, об'єднань громадян, профспілок, політичних партій, які мають окремий баланс і самостійно ведуть розрахунки із застрахованими особами), фізичні особи - підприємці та інші особи (включаючи юридичних та фізичних осіб - підприємців, які обрали особливий спосіб оподаткування (єдиний податок, фіксований сільськогосподарський податок), які використовують працю фізичних осіб на умовах трудового договору (контракту) або на інших умовах, передбачених законодавством, або за договорами цивільно-правового характеру, - для осіб, зазначених у пунктах 1, 4-1, 10, 14 статті 11 цього Закону.
Системний аналіз вказаних вище нормативно-правових норм дає підстави для висновку про те, що до страхового стажу зараховується період (строк), протягом якого особа підлягала загальнообов'язковому державному пенсійному страхуванню та за який щомісяця сплачені страхові внески.
З метою забезпечення обліку застрахованих осіб у системі загальнообов'язкового державного пенсійного страхування в Україні діє система персоніфікованого обліку та Державний реєстр загальнообов'язкового державного соціального страхування.
Так, Державний реєстр загальнообов'язкового державного соціального страхування (далі - Державний реєстр), в розумінні пункту 1 частини 1 статті 1 Закон України «Про збір та облік єдиного внеску на загальнообов'язкове державне соціальне страхування» від 08.07.2010 №2464-VI (далі Закон №2464) - організаційно-технічна система, призначена для накопичення, зберігання та використання інформації про збір та ведення обліку єдиного внеску на загальнообов'язкове державне соціальне страхування, його платників та застрахованих осіб, що складається з реєстру страхувальників та реєстру застрахованих осіб.
Відповідно до частини 1 статті 20 Закону №2464 реєстр застрахованих осіб - автоматизований банк відомостей, створений для ведення єдиного обліку фізичних осіб, які підлягають загальнообов'язковому державному соціальному страхуванню відповідно до закону.
Реєстр застрахованих осіб складається з електронних облікових карток застрахованих осіб, до яких включаються відомості про застрахованих осіб, інформація про набуття прав на одержання страхових виплат за всіма видами загальнообов'язкового державного соціального страхування та інформація про виплати за всіма видами загальнообов'язкового державного соціального страхування і соціальними та іншими виплатами, передбаченими законодавством, та електронного реєстру листків непрацездатності, порядок організації ведення та надання інформації з якого встановлюється Кабінетом Міністрів України.
Реєстр застрахованих осіб формує та веде Пенсійний фонд, користувачами цього реєстру є податкові органи, центральний орган виконавчої влади, що реалізує державну політику у сфері статистики, та Фонд загальнообов'язкового державного соціального страхування України на випадок безробіття
Згідно з абзацом 3 частини 1 статті 21 Закону №1058 персоніфікований облік у системі загальнообов'язкового державного пенсійного страхування є складовою частиною Державного реєстру загальнообов'язкового державного соціального страхування, порядок ведення якого встановлюється Законом України «Про збір та облік єдиного внеску на загальнообов'язкове державне соціальне страхування».
Відповідно до частини 6 статті 21 Закону №1058 (в редакції, чинні до жовтня 2017 року), відомості про осіб, зазначених у пунктах 1, 2, 5-10, 12-15, 18 статті 11 цього Закону, подаються до територіального органу Пенсійного фонду страхувальниками-роботодавцями, відповідними підприємствами, установами, організаціями, військовими частинами та органами, які виплачують цим особам заробітну плату, грошове забезпечення (заробіток), допомогу.
В подальшому Законом України «Про внесення змін до деяких законодавчих актів України щодо підвищення пенсій» від 03.10.2017 №2148-VIII до вказаної вище статті були внесені зміни, відповідно до яких зазначена законодавча норма викладена в наступній редакції: «Персоніфіковані відомості про заробітну плату (дохід, грошове забезпечення, допомогу, компенсацію) застрахованих осіб, на яку нараховано і з якої сплачено страхові внески, та інші відомості подаються до Пенсійного фонду роботодавцями, підприємствами, установами, організаціями, військовими частинами та органами, які виплачують грошове забезпечення, допомогу та компенсацію відповідно до законодавства».
Таким чином, обов'язок щодо подання до Пенсійного фонду відомостей про заробітну плату застрахованої особи, на яку сплачено страхові внески, покладається саме на роботодавця.
Вказане кореспондується також з нормами частини 2 статті 20 Закону №2464, відповідно до яких персоніфіковані відомості про заробітну плату (дохід, грошове забезпечення, допомогу, компенсацію) застрахованих осіб, на яку нараховано і з якої сплачено страхові внески, та інші відомості подаються до Пенсійного фонду роботодавцями, підприємствами, установами, організаціями, військовими частинами та органами, які виплачують грошове забезпечення, допомогу та компенсацію відповідно до законодавства.
В свою чергу до обов'язків Пенсійного фонду та його територіальних органів стосовно реєстру застрахованих осіб Державного реєстру відносяться:
1) забезпечення своєчасного внесення відомостей до реєстру застрахованих осіб Державного реєстру;
2) здійснення контролю за достовірністю відомостей, поданих до реєстру застрахованих осіб Державного реєстру (частина 1 статті 14-1 Закону №2464).
Згідно з частиною 6 статті 20 Закону №2464 зміни та уточнення вносяться до відомостей реєстру застрахованих осіб у порядку, встановленому Пенсійним фондом за погодженням із центральним органом виконавчої влади, що забезпечує формування державної політики у сфері соціального захисту населення.
Постановою Правління Пенсійного фонду України від 18.06.2014 №10-1 затверджено Положення про реєстр застрахованих осіб Державного реєстру загальнообов'язкового державного соціального страхування (далі - Положення).
Це Положення визначає порядок організації ведення реєстру застрахованих осіб Державного реєстру загальнообов'язкового державного соціального страхування (далі - Реєстр застрахованих осіб) та порядок надання інформації з Реєстру застрахованих осіб.
Відповідно до пункту 4 розділу І Положення, Реєстр застрахованих осіб формує та веде Пенсійний фонд України, який є володільцем даних Реєстру застрахованих осіб.
Згідно з пунктом 1 розділ ІІ Положення Реєстр застрахованих осіб формується як система накопичення, збереження електронних даних на базі централізованих інформаційних технологій відповідно до вимог Законів України «Про електронні документи та електронний документообіг», «Про електронний цифровий підпис», «Про захист персональних даних», «Про захист інформації в інформаційно-телекомунікаційних системах».
Нормами пункту 2 розділу ІІ Положення визначено, що у Реєстрі застрахованих осіб накопичується, зберігається, автоматично обробляється інформація про фізичних осіб, які підлягають загальнообов'язковому державному соціальному страхуванню відповідно до законодавства, та інформація, необхідна для обчислення і призначення страхових виплат за видами загальнообов'язкового державного соціального страхування із:
- звітності та повідомлень про прийняття працівника на роботу;
- системи персоніфікованого обліку у системі загальнообов'язкового державного пенсійного страхування;
- електронних пенсійних справ;
- системи обліку сплати страхових внесків;
- фондів загальнообов'язкового державного соціального страхування;
- відомостей, що подаються застрахованими особами у випадках, передбачених законами та цим Положенням;
- реєстру страхувальників Державного реєстру;
- центрального органу виконавчої влади, що реалізує державну політику у сфері державної реєстрації актів цивільного стану;
- звернень громадян до органів Пенсійного фонду України;
- інших джерел, передбачених законодавством.
В даній адміністративній справі позивач оскаржує рішення про вилучення із страхового стажу періодів роботи та не врахування заробітної плати з 01.01.2004 року по 31.12.2006 року в органах держбезпеки Управління СБУ в Закарпатській області.
Матеріалами справи, а саме довідками УСБУ в Закарпатській області про нараховані суми грошового забезпечення та про сплачені страхові внески №58/173, та №58/174 від 06.09.2023 року підтверджено, що ОСОБА_1 у період служби з 01.01.2004 року по 31.12.2006 року було сплачено страхові внески, які враховуються при обчисленні пенсії.
Постановою Пенсійного фонду №8-1 від 27.03.2018 року були внесені зміни до Положення, зокрема, в частині, що стосується даних облікової картки Реєстру застрахованих осіб, змін та уточнень до них.
Так, відповідно до п.2 розділу ІV Положення, до облікових карток Реєстру застрахованих осіб вносяться відомості про фізичних осіб, які підлягають загальнообов'язковому державному соціальному страхуванню відповідно до законодавства, та інша інформація, необхідна для обчислення, призначення та здійснення страхових виплат за окремими видами загальнообов'язкового державного соціального страхування, а саме:
- персоніфіковані відомості про застрахованих осіб та інформація про нарахування страхових внесків, про трудовий та страховий стаж, особливі умови праці, які дають право на пільги в пенсійному забезпеченні та із загальнообов'язкового державного соціального страхування, період, який відповідно до законодавства зараховується до страхового стажу без сплати страхових внесків, кількість календарних днів перебування у трудових та цивільно-правових відносинах, проходження служби за відповідний місяць, що подаються страхувальниками у складі звітності;
- відомості про заробітну плату (дохід, грошове забезпечення, допомога та компенсація, на які нараховано і з яких сплачено страхові внески), що подаються роботодавцями, - підприємствами, установами, організаціями, військовими частинами та органами, які виплачують грошове забезпечення, допомогу та компенсацію відповідно до законодавства.
Згідно з пунктом 3 розділу ІV Положення відомості до Реєстру застрахованих осіб, зміни, уточнення до них вносяться в електронній формі в автоматичному режимі на підставі: звітності, що подається страхувальниками до Пенсійного фонду України, відомостей центрального органу виконавчої влади, що забезпечує формування державної політики у сферах трудових відносин, соціального захисту населення, фондів загальнообов'язкового державного соціального страхування, центрального органу виконавчої влади, що реалізує державну політику у сфері державної реєстрації актів цивільного стану, центрального органу виконавчої влади, що реалізує державну політику з адміністрування єдиного внеску на загальнообов'язкове державне соціальне страхування.
Отже, нормами Положення передбачений порядок внесення інформації щодо застрахованих осіб до Реєстру застрахованих осіб, а також уповноважені на те органи, яким, в даному випадку є роботодавці.
Провівши правовий аналіз законодавчих норм, що регулюють порядок внесення відомостей про застрахованих осіб до Реєстру страхувальників, суд дійшов висновку, що такий обов'язок та, відповідно, відповідальність за правильність заповнення звітності та достовірність даних є саме страхувальник або уповноважений орган.
Верховний Суд у постановах від 27.03.2018 у справі №208/6680/16-а, від 24.05.2018 у справі №480/12392/16-а, від 31.10.2019 у справі №226/1994/17 при розгляді аналогічних спорів: неодноразово вказував на те, що відповідно до статті 106 Закону України «Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування» відповідальність за несплату страхових внесків несе підприємство-страхувальник, оскільки здійснює нарахування страхових внесків із заробітної плати застрахованої особи. Обов'язок по сплаті страхових внесків та відповідальність за несвоєчасну або не в повному обсязі сплату страхових внесків законом покладено на страхувальника. Внаслідок невиконання підприємством обов'язку по сплаті внесків до Пенсійного фонду України позивач позбавлений соціальної захищеності та пенсійного стажу за час роботи на вказаному підприємстві, що є неприпустимим та таким, що суперечить основним засадам у сфері соціального захисту. Тому особа не може нести відповідальність за неналежне виконання своїх обов'язків підприємством, на якому вона працює.
Постановою Кабінету Міністрів України від 21 серпня 2019 року №770 затверджено Порядок зарахування періодів служби до страхового стажу військовослужбовцям (крім військовослужбовців строкової військової служби), особам начальницького і рядового складу за період з 1 січня 2004р. по 31 грудня 2006р. (далі - Порядок).
Так, відповідно до пункту 2 Порядку під час звернення за призначенням пенсії (переведенням на пенсію відповідно до Закону України «Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування») особою, яка належить до однієї із категорій, зазначених у пункті 1 цього Порядку, територіальний орган Пенсійного фонду України перевіряє індивідуальні відомості про застраховану особу за період з 1 січня 2004р. по 31 грудня 2006р., що містяться в реєстрі застрахованих осіб Державного реєстру загальнообов'язкового державного соціального страхування (далі - реєстр застрахованих осіб).
Територіальний орган Пенсійного фонду України зараховує відповідні періоди служби до страхового стажу на підставі реєстру застрахованих осіб, якщо в ньому є необхідні для обчислення страхового стажу відомості щодо грошового забезпечення та сплати страхових внесків.
У разі відсутності в реєстрі застрахованих осіб відомостей щодо грошового забезпечення страховий стаж зараховується на підставі довідки про нараховані суми грошового забезпечення та сплачені страхові внески, виданої військовою частиною чи органом, який виплачує (виплачував) грошове забезпечення.
У разі передачі справ до архівних установ довідки про нараховані суми грошового забезпечення та про сплачені страхові внески подаються військовою частиною чи органом, який сплачував грошове забезпечення, на підставі інформації з архівних установ.
У разі ліквідації (припинення діяльності) військової частини чи органу, який виплачує (виплачував) грошове забезпечення, довідки про нараховані суми грошового забезпечення та про сплачені страхові внески видаються правонаступниками або органами, які уповноважені рішеннями керівників державних органів.
Форми довідок про нараховані суми грошового забезпечення та про сплачені страхові внески затверджуються правлінням Пенсійного фонду України за погодженням із Мінсоцполітики.
Якщо документи про нараховані суми грошового забезпечення та сплачені страхові внески зберігаються на тимчасово окупованих територіях у Донецькій та Луганській областях, в Автономній Республіці Крим та м. Севастополі, знищені у зв'язку із стихійним лихом, аваріями, катастрофами або з інших незалежних від застрахованої особи обставин, суми грошового забезпечення розраховуються в порядку, визначеному Пенсійним фондом України за погодженням із Мінсоцполітики.
Відповідно до пункту 7 Порядку територіальний орган Пенсійного фонду України, що призначає пенсію, має право перевіряти обґрунтованість видачі довідки про нараховані суми грошового забезпечення та сплачені страхові внески.
Враховуючи вищенаведене, оскільки позивачем надано довідки Управління СБУ в Закарпатській області про нараховані суми грошового забезпечення та про сплачені страхові внески від 06.09.2023 року №58/173 та №58/174, відповідачем протиправно не враховано періоди роботи з 01.01.2004 року по 31.12.2006 року до страхового стажу.
Окрім того, відповідачем не здійснено жодних дій, спрямованих на перевірку обґрунтованості видачі довідки про нараховані суми грошового забезпечення та сплачені страхові внески.
Таким чином, судом встановлено, що з 01 січня 2024 року відповідачем вилучено із страхового стажу позивача періоди роботи та не враховано заробітну плату позивача з 01.01.2004 року по 31.12.2006 року.
Враховуючи вищенаведене, суд вважає за необхідне визнати протиправними дії Головного управління ПФУ в Закарпатській області щодо вилучення із страхового стажу періодів роботи та не врахування заробітної плати з 01.01.2004 року по 31.12.2006 року з 01 січня 2024 року та з метою належного захисту прав позивача зобов'язати Головне управління ПФУ в Закарпатській області зарахувати ОСОБА_1 у страховий стаж періоди роботи з 01.01.2004 року по 31.12.2006 року, заробітну плату за період з 01.01.2004 року по 31.12.2006 року згідно з довідок від 06.09.2024 року №58/173 та №58/174 виданих Управлінням служби безпеки України в Закарпатській області та здійснити перерахунок пенсії з 01 січня 2024 року.
У відповідності до ч.1 ст.77 КАС України кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення, крім випадків, встановлених ст.78 КАС України. Відповідно до ч.2 ст.77 КАС України в адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб'єкта владних повноважень обов'язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача.
Відповідач не довів належними та допустимими доказами правомірність своїх дій, а тому суд вважає, що позовні вимоги підлягають задоволенню.
Відповідно до ч. 1 ст. 139 КАС України при задоволенні позову сторони, яка не є суб'єктом владних повноважень, всі судові витрати, які підлягають відшкодуванню або оплаті відповідно до положень цього Кодексу, стягуються за рахунок бюджетних асигнувань суб'єкта владних повноважень, що виступав відповідачем у справі, або якщо відповідачем у справі виступала його посадова чи службова особа.
При розподілі судових витрат суд враховує, що позивачем сплачено судовий збір у розмірі 1211,20 грн.
Таким чином, відповідно до ч.1 ст.139 КАС України, з відповідача за рахунок його бюджетних асигнувань на користь ОСОБА_1 слід стягнути судовий збір у розмірі 1211,20 грн.
Керуючись ст.ст. 9, 72, 77, 90, 139, 242, 245, 246, 250, 255, 295 КАС України, суд, -
Адміністративний позов ОСОБА_1 ( АДРЕСА_1 , РНОКПП НОМЕР_1 ) до Головного управління Пенсійного фонду України в Закарпатській області (пл. Народна, буд. 4, м. Ужгород, Закарпатська область, 88008, код ЄДРПОУ 20453063) про визнання дій протиправними і зобов'язання вчинити дії- задовольнити.
Визнати протиправними дії Головного управління Пенсійного фонду України в Закарпатській області, які полягають у виключенні періодів роботи ОСОБА_1 з 01.01.2004 року по 31.12.2006 року зі страхового стажу.
Зобов'язати Головне управління Пенсійного фонду України в Закарпатській області з 01 січня 2024 року зарахувати до страхового стажу, який дає право на пенсію, ОСОБА_1 періоди його роботи з 01.01.2004 року по 31.12.2006 року та виплачувати пенсію в повному обсязі з урахуванням указаних періодів.
Стягнути на користь ОСОБА_1 ( АДРЕСА_1 , РНОКПП НОМЕР_1 ) за рахунок бюджетних асигнувань Головного управління Пенсійного фонду України в Закарпатській області (пл. Народна, буд. 4, м. Ужгород, Закарпатська область, 88008, код ЄДРПОУ 20453063) судові витрати у сумі 1211,20 грн. (одна тисяча двісті одинадцять гривень 20 коп.).
Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги, рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови судом апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.
Апеляційна скарга на рішення суду може бути подана протягом тридцяти днів з дня складення повного тексту судового рішення безпосередньо до Восьмого апеляційного адміністративного суду.
СуддяЯ. М. Калинич