адреса юридична: вул. Капітана Володимира Кісельова, 1, м. Полтава, 36000, адреса для листування: вул. Капітана Володимира Кісельова, 1, м. Полтава, 36607, тел. (0532) 61 04 21, E-mail inbox@pl.arbitr.gov.ua, https://pl.arbitr.gov.ua/sud5018/
Код ЄДРПОУ 03500004
про відмову у відкритті провадження у справі про неплатоспроможність
08.10.2024 Справа № 917/1256/24
Суддя Паламарчук В.В. при секретарі судового засідання Кір'яковій Я.Г. розглянувши матеріали справи
за заявою ОСОБА_1 , АДРЕСА_1 ; РНОКПП НОМЕР_1
про відкриття провадження у справі про неплатоспроможність фізичної особи
Представник заявника: відсутній
Встановив: ОСОБА_1 звернулась до Господарського суду Полтавської області з заявою (вхід. №1317/24 від 31.07.2024) про відкриття провадження у справі про неплатоспроможність відповідно до статті 115 Кодексу України з процедур банкрутства.
Згідно протоколу автоматизованого розподілу судової справи між суддями від 31.07.2024 року справі присвоєно єдиний унікальний номер №917/1256/24 та визначено головуючим суддю Паламарчука В.В.
Заявниця, з посиланням на п.п. 2, 4 ч.2 ст. 115 Кодексу України з процедур банкрутства, просить, зокрема, відкрити провадження у справі про її неплатоспроможність; ввести процедуру реструктуризації боргів боржника; ввести мораторій на задоволення вимог кредиторів; призначити керуючим реструктуризації арбітражного керуючого Біленко Романа Івановича.
Ухвалою суду від 19.08.2024 заяву ОСОБА_1 про відкриття провадження у справі про неплатоспроможність залишено без руху.
26.08.2024 від заявниці надійшла заява про усунення недоліків (вхід. №11344).
Ухвалою Господарського суду Полтавської області від 27.08.2024 заяву ОСОБА_1 про відкриття провадження у справі про неплатоспроможність прийнято судом до розгляду та призначено підготовче засідання на 08.10.2024. Зобов'язано заявника надати суду:
- докази в підтвердження існування інших обставин, що найближчим часом боржник не зможе виконати грошові зобов'язання чи здійснювати звичайні поточні платежі (загроза неплатоспроможності), враховуючи дати укладення кредитних договорів;
- належні та допустимі докази (засвідчені; підписані ЕЦП), які стали підставою для виникнення грошових зобов'язань та підтверджують розмір заборгованості за основним зобов'язанням та суми неустойки (штраф, пеня) по кожному кредитору (у тому числі виписки за картковими рахунками; правочини; первинні бухгалтерські документи, які містять відомості про господарську операцію та підтверджують її здійснення (зокрема банківські виписки, платіжні доручення, видаткові накладні, довідки, листи, протоколи) та будь-які інші докази, що доводять факт невиконання боржником своїх зобов'язань;
- належні докази на підтвердження письмових пояснень з приводу того, на які потреби були направлені кредитні кошти.
Вимоги ухвали господарського суду від 27.08.2024 боржником не виконані.
Розглянувши в підготовчому засіданні надані заявником документи, дослідивши надані суду докази, проаналізувавши наявність підстав для відкриття провадження у справі про неплатоспроможність, суд зазначає наступне.
Частиною шостою статті 12 ГПК України визначено, що господарські суди розглядають справи про банкрутство у порядку, передбаченому цим кодексом для позовного провадження, з урахуванням особливостей, встановлених КУзПБ.
Частиною 1 ст. 2 Кодексу України з процедур банкрутства передбачено, що провадження у справах про банкрутство регулюється цим Кодексом, Господарським процесуальним кодексом України, іншими законами України.
Кодекс України з процедур банкрутства встановлює умови та порядок відновлення платоспроможності боржника - юридичної особи або визнання його банкрутом з метою задоволення вимог кредиторів, а також відновлення платоспроможності фізичної особи.
Відповідно до статті 113 Кодексу України з процедур банкрутства провадження у справах про неплатоспроможність боржника - фізичної особи, фізичної особи-підприємця здійснюється в порядку, визначеному цим Кодексом для юридичних осіб, з урахуванням особливостей, встановлених Книгою Четвертою.
Статтею 115 Кодексу України з процедур банкрутства передбачено, що провадження у справі про неплатоспроможність боржника - фізичної особи або фізичної особи-підприємця може бути відкрито лише за заявою боржника.
Відповідно до ст. 115 Кодексу України з процедур банкрутства, боржник має право звернутися до господарського суду із заявою про відкриття провадження у справі про неплатоспроможність у разі, якщо: 2) боржник припинив погашення кредитів чи здійснення інших планових платежів у розмірі більше 50 відсотків місячних платежів за кожним з кредитних та інших зобов'язань упродовж двох місяців; 3) у боржника відсутнє майно, на яке може бути звернено стягнення, а здійснені виконавцем відповідно до Закону України "Про виконавче провадження" заходи щодо розшуку такого майна виявилися безрезультатними; 4) існують інші обставини, які підтверджують, що найближчим часом боржник не зможе виконати грошові зобов'язання чи здійснювати звичайні поточні платежі (загроза неплатоспроможності).
До складу грошових вимог, у тому числі щодо сплати податків, зборів (обов'язкових платежів), не включаються неустойка (штраф, пеня) та інші фінансові санкції.
Отже, про наявність наведених підстав у кожному конкретному випадку мають свідчити достатні фактичні обставини, які згідно із закріпленими в Кодексі України з процедур банкрутства нормами і вказують на неплатоспроможність фізичної особи або загрозу її неплатоспроможності.
Обґрунтовуючи наявність підстав для відкриття провадження у справі про неплатоспроможність, ОСОБА_1 посилається на те, що протягом 2018-2024 років перебуває в кредитних відносинах з банківськими та іншими установами України. Укладаючи правочини, за якими отримувала послуги споживчого кредитування у вигляді грошових коштів з метою придбання споживчих товарів, робіт та послуг для задоволення власних потреб. Також боржник зазначає, що об'єктивно існують обставини, які свідчать про наявність загрози його неплатоспроможності, а саме військовий стан, девальвація національної валюти.
Разом з тим, заявниця посилається на те, що вона не працевлаштована та немає у власності рухомого та нерухомого майна.
Як зазначає заявниця, у неї наявна заборгованість перед 19 фінансовими установами (кредиторами) на загальну суму 371 908,37грн, з них: прострочена заборгованість складає 318 203,67грн.
Дослідивши матеріали справи, суд звертає увагу, що процедура неплатоспроможності фізичних осіб була введена законодавцем як інструмент виходу правовим способом зі скрутного фінансового становища для приватних осіб, а саме задля звільнення від боргів та відновлення платоспроможності.
Завданням підготовчого засідання господарського суду з розгляду заяви про відкриття провадження у справі про неплатоспроможність фізичної особи є перевірка підтвердження належними та допустимими доказами обставин, що вказані боржником як ознаки його неплатоспроможності чи її загрози.
Згідно наданої заяви та списку кредиторів, заявник посилається на те, що має прострочену заборгованість перед 1 банками та 18 мікрофінансовими установами, а саме: ТОВ ""Фінансова компанія "Авіра Груп", ТОВ "АВАНС КРЕДИТ", TOB "1 Безпечне агенство необхідних кредитів" ТОВ "СМАРТІВЕЙ ЮКРЕЙН", ТОВ "Іннова Фінанс", ТОВ "Маніфою", ТОВ "Алекскредит", ТОВ "СЛОН КРЕДИТ", ТОВ "МАКС КРЕДИТ", ТОВ "Укр кредит фінанс", ТВ "ФК "АБЕКОР", ТОВ "Лінеруа Україна", ТОВ "Авентус Україна", ТОВ "СТАР ФАЙНЕС ГРУП", ТОВ "Манівео швидка фінансова допомога", ТОВ "Бізнес Позика", проте всіх договорів за якими наявна заборгованість, до заяви не додано.
На підтвердження наявної заборгованості, заявник подав витяг Українського Бюро Кредитних Історій станом на 11.07.2024, в якому відображено дані кредитних договорів, суми кредитів, строки їх повернення, а також зазначено поточну заборгованість та поточну прострочену заборгованість.
У постанові Верховного Суду від 16.11.2022 у справі № 917/1604/21, в розділі "Щодо належності та допустимості кредитної історії для вирішення судом питання про відкриття провадження у справі про неплатоспроможність фізичної особи", зазначено, що при ініціюванні справи про неплатоспроможність фізичної особи наявність простроченої заборгованості чи можливість невиконання грошових зобов'язань найближчим часом (загроза неплатоспроможності) має підтверджуватися доказами у відповідному обсязі, виходячи з правової природи правовідносин між боржником та кредитором. Такими доказами, серед іншого, можуть бути судові рішення, правочини, первинні бухгалтерські документи, які містять відомості про фінансову операцію та підтверджують її здійснення (зокрема банківські виписки, платіжні доручення, довідки) та будь-які інші докази, що доводять факт невиконання боржником своїх зобов'язань, а у випадку загрози неплатоспроможності - потенційну можливість такого невиконання.
Верховний Суд вважає, що самого кредитного звіту недостатньо для підтвердження вказаних обставин, оскільки такий звіт хоч і є належним доказом наявності кредитних відносин боржника з кредиторами, однак може містити неповну чи недостовірну інформацію про розмір та структуру заборгованості боржника, в тому числі за основним зобов'язанням.
За поданих боржником доказів, суд не має можливості встановити достовірність відображених заявником у Конкретизованому списку Кредиторів і боржників відомостей щодо дійсної кількості кредиторів.
Відповідно до п. 3 ч. 3 ст. 116 Кодексу України з процедур банкрутства, до заяви про відкриття провадження у справі про неплатоспроможність додається конкретизований список кредиторів і боржників із зазначенням загальної суми грошових вимог кредиторів (боржників), а також щодо кожного кредитора (боржника) - його імені або найменування, його місцезнаходження або місця проживання, ідентифікаційного коду юридичної особи або реєстраційного номера облікової картки платника податків та номера паспорта (для фізичних осіб, які через свої релігійні переконання відмовляються від прийняття реєстраційного номера облікової картки платника податків та офіційно повідомили про це відповідний контролюючий орган і мають відмітку в паспорті), суми грошових вимог (загальної суми заборгованості, заборгованості за основним зобов'язанням та суми неустойки (штрафу, пені) окремо), підстав виникнення зобов'язань, а також строку їх виконання згідно із законом або договором.
Роздруківки з сайтів фінансових компаній також не можуть бути розцінені судом як первинні бухгалтерські документи, які містять відомості про фінансову операцію та підтверджують її здійснення.
В доданому до заяви про відкриття провадження у справі про неплатоспроможність реєстру кредиторів боржником зазначено загальну суму заборгованості перед кредиторами. З огляду на зазначене, неможливо встановити склад кожного зобов'язання, заборгованість за якими включена до загальної суми боргу, а також неможливо перевірити припинення боржником погашення заборгованості перед кредиторами у розмірі більше 50 % місячних платежів за кожним із кредитних зобов'язань.
Необхідно зазначити, що наявність боргу при ініціюванні справи про неплатоспроможність підтверджується доказами у відповідному обсязі, виходячи з правової природи правовідносин між боржником та кредитором.
При ініціюванні справи про неплатоспроможність фізичної особи наявність простроченої заборгованості чи можливість невиконання грошових зобов'язань найближчим часом (загроза неплатоспроможності) має підтверджуватися доказами у відповідному обсязі, виходячи з правової природи правовідносин між боржником та кредитором. Такими доказами, серед іншого, можуть бути судові рішення, правочини, первинні бухгалтерські документи, які містять відомості про фінансову операцію та підтверджують її здійснення (зокрема банківські виписки, платіжні доручення, довідки) та будь-які інші докази, що доводять факт невиконання боржником своїх зобов'язань, а у випадку загрози неплатоспроможності - потенційну можливість такого невиконання.
У відповідності до положень статті 116 Кодексу України з процедур банкрутства обов'язок подання документів, на підставі яких виникла заборгованість, покладений на заявника.
Звертаючись до господарського суду із заявою про відкриття справи про неплатоспроможність фізична особа - боржник повинен розкрити повну та вичерпну інформацію про загальну суму заборгованості та строк виконання зобов'язань, а також документально підтвердити таку інформацію належними та допустимими доказами у розумінні вимог статей 76, 77 Господарського процесуального кодексу України, що також передбачено пунктами 3, 14 частини третьої статті 116 Кодексу України з процедур банкрутства.
Окрім того, положення Кодексу України з процедур банкрутства визначають обов'язок боржника у своїй заяві про відкриття справи навести всі обставини неплатоспроможності та документально їх підтвердити.
Доказами, які підтверджують факт надання кредитних коштів, наявність заборгованості, її розмір та строк прострочки по платежам, є первинні документи, оформлені відповідно до вимог статті 9 Закону України "Про бухгалтерський облік та фінансову звітність". Саме такого висновку дійшов Верховний Суд у постановах від 30.01.2018 року у справі №161/16891/15-ц та від 25.05.2021 у справі №554/4300/16-ц).
Разом з тим, боржник зобов'язаний надати суду докази припинення погашення кредитів чи здійснення інших планових платежів у розмірі більше 50 відсотків місячних платежів за кожним з кредитних та інших зобов'язань упродовж двох місяців, зокрема:
- докази на підтвердження факту отримання та строків платежу по кожному кредитору (договори; виписки по рахунку, тощо);
- докази припинення погашення кредитів у розмірі більше 50 відсотків місячних платежів за кожним з кредитних та інших зобов'язань упродовж двох місяців (довідка фінансової установи про заборгованість; розрахунок фінансової установи про заборгованість (у усіма складовими), тощо).
Проте, проаналізувавши подані заявником документи, суд дійшов висновку, що надані докази мають неточну та неповну інформацію.
Враховуючи, що у відповідності до положень статті 116 Кодексу України з процедур банкрутства обов'язок подання документів, на підставі яких виникла заборгованість, покладений на заявника, суд не приймає посилання боржника на те, що не може бути підставою для відмови у відкритті проваджений у справі про неплатоспроможність боржника сам лише факт ненадання кредитних договорів зі всіма заявленими кредиторами, виписок по рахунках та довідок банків та інших фінансових установ щодо розміру заборгованості та часткове надання кредитних договорів та виписок по рахункам щодо стану заборгованості, а також зважаючи на надання доказів направлення боржником запитів до його кредиторів щодо надання кредитних договорів (договорів позики), виписок по рахункам та довідок про стан заборгованості.
За приписами КУзПБ судова процедура реструктуризації боргів боржника має строковий характер та вводиться одночасно з відкриттям провадження у справі про неплатоспроможність фізичної особи.
Частиною 4 статті 116 КУзПБ визначено, що разом із заявою про відкриття провадження у справі про неплатоспроможність боржник зобов'язаний подати пропозиції щодо реструктуризації боргів (проект плану реструктуризації боргів).
Суд вважає, що такий боржник повинен повно та всебічно сприяти суду та кредиторам у встановлені свого реального майнового стану, а також запропонувати обґрунтований та виконуваний (реальний) проект плану реструктуризації своїх зобов'язань.
Стаття 124 КУзПБ встановлює загальні вимоги до плану реструктуризації боргів боржника, серед яких є вимоги до умов, що мають бути зазначені у цьому плані (частина друга), а частиною четвертою цієї статті також визначені загальні вимоги до виконання плану реструктуризації боргів боржника.
Отже, при поданні до господарського суду заяви про відкриття провадження у справі про неплатоспроможність, обов'язком боржника є складення реального (виконуваного) проекту плану реструктуризації, який після розгляду господарським судом грошових вимог та формування реєстру кредиторів розробляється, уточняється та погоджується з кредиторами.
У відповідності до статті 1 КУзПБ реструктуризація боргів боржника - судова процедура у справі про неплатоспроможність фізичної особи, що застосовується з метою відновлення платоспроможності боржника шляхом зміни способу та порядку виконання його зобов'язань згідно з планом реструктуризації боргів боржника.
Отже, ця судова процедура є першим, обов'язковим та пріоритетним етапом справи про неплатоспроможність фізичної особи, у якій боржник може реалізувати право на зміну способу та порядку сплати боргів з урахуванням його об'єктивних можливостей і прагнення до розрахунку з кредиторами, маючи гарантії залишення частини доходу на задоволення побутових потреб та може отримати прощення (списання) кредиторських вимог чи їх частини.
Саме на цьому акцентував Верховний Суд у складі судової палати для розгляду справ про банкрутство Касаційного господарського суду у постанові від 22.09.2021р. у справі №910/6639/20, вказавши, що з огляду на мету та цілі КУзПБ інститут неплатоспроможності фізичних осіб призначений для зняття з боржника - фізичної особи тягаря боргів, які мають значний розмір та не можуть бути погашені за рахунок поточних доходів і належного цій особі майна. Правове регулювання відносин, що виникають між боржником та іншими учасниками справи про неплатоспроможність, має на меті поетапно створити для боржника - фізичної особи найбільш сприятливі умови для погашення боргів шляхом їх реструктуризації, а при нерезультативності таких заходів - забезпечити ефективний механізм продажу активів боржника.
За такого підходу у судових процедурах неплатоспроможності фізичної особи скористатися правом на реабілітацію, зокрема у спосіб, що певною мірою утискає інтереси кредиторів, заслуговує лише чесний і сумлінний боржник, інше б суперечило принципу добросовісності, який ґрунтується на приписах статей 3 та 13 Цивільного кодексу України, відповідно до яких дії учасників правовідносин мають бути добросовісними (пункт 6 частини першої статті 3 ЦК України), тобто відповідати певному стандарту поведінки, що характеризується чесністю, відкритістю і повагою інтересів іншої сторони договору або відповідного правовідношення. При здійсненні своїх прав особа зобов'язана утримуватися від дій, які могли б порушити права інших осіб, а також завдати шкоди довкіллю або культурній спадщині. Не допускаються дії особи, що вчиняються з наміром завдати шкоди іншій особі, а також зловживання правом в інших формах (частини друга, третя статті 13 ЦК України).
Верховний Суд у складі судової палати для розгляду справ про банкрутство Касаційного господарського суду у постанові від 26.05.2022р. у справі №903/806/20 сформулював принцип добросовісної поведінки боржника - фізичної особи, за яким право на звільнення від боргів та відновлення платоспроможності у судових процедурах неплатоспроможності фізичної особи набуває лише добросовісний боржник, який не за своїм неправомірним умислом потрапив у стан неплатоспроможності, сумлінно виконує обов'язки боржника та не приховує обставин, що можуть вплинути на розгляд справи чи задоволення кредиторських вимог, при цьому демонструє дієве прагнення до компромісу з кредиторами щодо умов реструктуризації боргів та в межах об'єктивних можливостей вживає заходів до задоволення їх вимог.
Отже, до боржника - фізичної особи Кодекс України з процедур банкрутства установлює спеціальні вимоги щодо його добросовісності, як запоруку досягнення компромісу між сторонами стосовно погашення боргів, що має ґрунтуватися на сумлінній співпраці боржника з кредиторами, а також на його відкритій взаємодії з судом, яка полягає у добросовісному користуванні процесуальними правами та сумлінному виконанні процесуальних обов'язків.
Задля отримання бажаного результату - відновлення платоспроможності у судовій процедурі реструктуризації боргів КУзПБ покладає на боржника обов'язки:
- повідомити про обставини, що стали підставою для звернення до суду (пункт 3 частини другої статті 116 КУзПБ), отже обґрунтувати природу і причини неплатоспроможності, надати інформацію щодо витрачання коштів, отриманих від кредитора (кредитодавця, позикодавця), та/або щодо руху основних активів з часу виникнення зобов'язань перед кредиторами тощо;
- надати повну і достовірну інформацію про власний майновий стан та членів його сім'ї, щодо розміру та джерел доходів (пункти 4 -11 частини третьої статті 116 КУзПБ), тому у разі необхідності і додаткові пояснення чи документи на підтвердження належного виконання цих вимог;
- подати проект плану реструктуризації боргів та співпрацювати з керуючим реструктуризацією і зборами кредиторів при погодженні його змісту (частина четверта статті 116, частина сьома статті 126 КУзПБ);
- повністю погасити окремі види заборгованості до затвердження судом плану реструктуризації боргів боржника (стаття 125 КУЗПБ);
- погашати вимоги кредиторів згідно з умовами плану реструктуризації боргів у разі його затвердження (частина перша статі 128 КУзПБ).
До заяви долучено проект плану реструктуризації боргів, відповідно до якого ОСОБА_1 зазначає, що на погашення вимог кредиторів планує виділяти орієнтовно 8 000,00грн. на наступні 4 роки, оскільки загальні витрати боржника в місяць для задоволення побутових потреб становлять від 6 000,00грн до 8 000,00грн. Доказів, які б підтверджували розмір дійсно необхідних витрат суду не надано.
Окрім того, проект плану реструктуризації містить інформацію про доходи, які боржник розраховує отримати протягом процедури реструктуризації боргів - заробітну плату в середньому 15 000,00грн на місяць, тоді як в заяві про відкриття провадження про її неплатоспроможність вказує про те, що є не працевлаштованою.
У силу частини першої статті 124 Кодексу план реструктуризації боргів боржника розробляється з метою відновлення платоспроможності боржника.
Виконання мети процедури реструктуризації боргів боржника у справі про неплатоспроможність фізичної особи можливе лише за умови, коли боржник істинно бажає виконати взяті на себе грошові зобов'язання, але через певні майнові/фінансові причини не може їх виконати в повному обсязі належним чином.
Однак, за посилання на отримання в майбутньому заробітної плати в розмірі 15 000,00грн і виділення відповідних коштів на погашення заборгованості, документально не підтверджено заявником.
Разом з тим, суд звертає увагу, що заявником не подано суду повної інформації щодо витрачання коштів отриманих за кредитними договорами.
Посилання на військовий стан, як на підставу невиконання грошового зобов'язання, суд не приймає, так як зазначені факти є загальновідомими та розповсюджуються на усіх громадян України і не є підставою для припинення виконання позичальником своїх зобов'язань за кредитним договором.
Відповідно до частини п'ятої статті 116 Кодексу України з процедур банкрутства декларація про майновий стан подається боржником за три роки (за кожен рік окремо), що передували поданню до суду заяви про відкриття провадження у справі про неплатоспроможність. Декларація повинна містити інформацію щодо майна, доходів та витрат боржника і членів його сім'ї, що перевищують 30 розмірів мінімальної заробітної плати.
Інститут надання фізичною особою декларації про майновий стан боржника за останні три роки разом із заявою про визнання її неплатоспроможною обумовлений, передусім, необхідністю визначення обсягів майнових активів боржника з метою ефективного здійснення процедури погашення боргів такої особи, зокрема шляхом їх реструктуризації та подальшого задоволення грошових вимог кредиторів.
Подання декларації про майновий стан надає можливість не лише встановити перелік та вартість майна, стан доходів та витрат на відповідну дату, а й динаміки розміру активів за відповідний період. Поряд з цим, ця декларація повинна містити відомості, що можуть свідчити про ухилення боржника від погашення боргу перед кредиторами.
Як вбачається із поданих суду документів, боржником долучено до заяви про відкриття провадження у справі декларації про майновий стан: за 2021-2023 роки та станом на 01.06.2024 року. У даних деклараціях про майновий стан боржника, у відповідних рядках відмічено "член сім'ї не надав інформації".
Водночас, до заяви не додано доказів звернення до відповідних офіційних джерел щодо отримання інформації про членів сім'ї, яка необхідна була їй для заповнення декларацій про майновий стан боржника у справі про неплатоспроможність.
Отже, подані заявницею декларації про майновий стан боржника за 2021-2023 роки та 2024 рік не можуть вважатись належним доказом виконання заявником пункту 11 частини 3 статті 116 Кодексу України з процедур банкрутства.
Зазначені заявницею обґрунтування підстав для відкриття провадження у справі про неплатоспроможність не знайшло свого документального підтвердження, тобто не доведено належними доказами.
Згідно з частиною 1 статті 73 ГПК України, доказами є будь-які дані, на підставі яких суд встановлює наявність або відсутність обставин (фактів), що обґрунтовують вимоги і заперечення учасників справи, та інших обставин, які мають значення для вирішення справи.
Кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень.
Частиною 1 статті 76 ГПК України встановлено, що належними є докази, на підставі яких можна встановити обставини, які входять в предмет доказування. Суд не бере до розгляду докази, які не стосуються предмета доказування.
Предметом доказування є обставини, які підтверджують заявлені вимоги чи заперечення або мають інше значення для розгляду справи і підлягають встановленню при ухваленні судового рішення.
Відповідно до частини 1 статті 77 ГПК України, обставини, які відповідно до законодавства повинні бути підтверджені певними засобами доказування, не можуть підтверджуватися іншими засобами доказування.
Згідно з частиною 1 статті 119 КУзПБ, у підготовчому засіданні господарський суд розглядає подані документи, з'ясовує наявність підстав для відкриття провадження у справі про неплатоспроможність, а також вирішує інші питання, пов'язані з розглядом заяви.
Частиною 3 статті 119 КУзПБ передбачено, що за наслідками підготовчого засідання господарський суд постановляє ухвалу про відкриття провадження у справі про неплатоспроможність або про відмову у відкритті провадження у справі про неплатоспроможність.
Зважаючи на вищевикладене у сукупності, суд дійшов висновку про відсутність підстав у розумінні ст.115 Кодексу України з процедур банкрутства для відкриття провадження у справі про неплатоспроможність, у зв'язку з чим вважає за необхідне відмовити у відкритті провадження у справі про неплатоспроможність ОСОБА_1 .
Зважаючи на те, що судом відмовлено у відкритті провадження у справі про неплатоспроможність боржника, господарський суд залишає без розгляду заяву арбітражного керуючого Біленка Романа Івановича про участь у справі.
З урахуванням частини 7 статті 39 Кодексу України з процедур банкрутства, відмова у відкритті провадження у справі про неплатоспроможність не перешкоджає повторному зверненню до господарського суду із заявою про відкриття провадження у справі про неплатоспроможність за наявності підстав, встановлених цим Кодексом.
Керуючись статтями 1, 2, 113, 115, 119 Кодексу України з процедур банкрутства, статтями 234, 235 Господарського процесуального кодексу України, суд, -
1. Відмовити ОСОБА_1 ( АДРЕСА_1 ; РНОКПП НОМЕР_1 ) у відкритті провадження у справі про неплатоспроможність.
2. Залишити без розгляду заяву арбітражного керуючого Біленка Романа Івановича про участь у справі.
Ухвала набирає законної сили з моменту її підписання та може бути оскаржена в порядку, передбаченому ст.9 Кодексу України з процедур банкрутства, статтями 253-259 Господарського процесуального кодексу України.
Повна ухвала складена та підписана 30.10.2024р.
Суддя Паламарчук В.В.