Є.у.н.с. 507/1787/24
Провадження №1-кп/507/66/2024
с-ще Саврань
"29" жовтня 2024 р.
Савранський районний суд Одеської області у складі:
головуючого судді: ОСОБА_1
за участю: секретаря - ОСОБА_2 ,
прокурора - ОСОБА_3 ,
обвинуваченого - ОСОБА_4 ,
захисника обвинуваченого - ОСОБА_5 ,
захисника потерпілого - ОСОБА_6
розглянувши у відкритому судовому засіданні в залі суду в с-щі Саврань, Подільського району, Одеської області, кримінальне провадження, яке внесене до Єдиного реєстру досудових розслідувань 16.04.2024 за №12024162360000145, по обвинуваченню:
ОСОБА_4 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , уродженця смт. Любашівка, Любашівського району, Одеської області, українця, громадянина України, з середньою освітою, офіційно непрацюючого, неодруженого, на утриманні малолітніх та неповнолітніх дітей не має, депутатом не являється, який зареєстрований та фактично проживає за адресою АДРЕСА_1 , раніше не судимого, обвинуваченого у вчиненні кримінального правопорушення, передбаченого частиною 1 статті 286 КК України, -
16.04.2024 водій ОСОБА_4 , керуючи технічно справним автомобілем марки "ВАЗ-211010", реєстраційний номер НОМЕР_1 , номер шасі (кузову, рами): НОМЕР_2 , який згідно Свідоцтва про реєстрацію транспортного засобу серії НОМЕР_3 належить на праві власності ОСОБА_7 , місце реєстрації АДРЕСА_2 , у світлий час доби, без опадів, в умовах необмеженої видимості, рухаючись в межах населеного пункту, по горизонтальному, бетонному, сухому покриттю проїзної частини вул. Софіївська, де організований двосторонній рух, та проїзна частина має по одній смузі в кожному напрямку, у напрямку руху зі сторони АДРЕСА_3 .
У зазначений день, приблизно о 16 год. 50 хв. (більш точного часу встановити в ході судового розслідування не виявилось можливим), водій ОСОБА_4 на керованому ним автомобілі марки "ВАЗ-211010" продовжуючи рух навпроти Любашівського ліцею №2 неподалік електроопори № 104, маючи намір виконати маневр розвороту з?їхав на праве узбіччя у напрямку руху, після чого змінив напрямок руху ліворуч та продовжуючи рух, з незначною швидкістю почав виконувати маневр розвороту, при цьому у порушення вимог п.1.3, п. 1.5., п. 2.3.п/п «б» «Правил дорожнього руху» України (введені в дію 01.01.2002 відповідно до постанови Кабінету Міністрів України № 1306 від 10.10.2001, далі Правила), був неуважним, відволікся від керування, за дорожньою обстановкою постійно не стежив.
У той самий день та час, зі сторони вул. Привокзальна у напрямку вул. Володимира Князя селища Любашівка, тобто в протилежному напрямку, рухався мопед марки «Дельта», без номерного знаку, під керуванням ОСОБА_8 , ІНФОРМАЦІЯ_2 .
Здійснюючи вказаний вище маневр розвороту, водій ОСОБА_4 , проявивши злочинну самовпевненість, тобто, передбачаючи настання суспільно-небезпечних наслідків, але легковажно розраховуючи на їх відвернення, маючи об?єктивну і реальну можливість недопущення дорожньо-транспортної події, грубо порушив пункти 10.1 та 10.4 зазначених Правил, а саме: перед початком виконання маневру розвороту не врахував дорожню обстановку, перед початком зміни напрямку руху при виконані маневру розворотом та виїздом на смугу зустрічного руху, не переконався в тому, що це буде безпечним і не створить перешкод або небезпеки іншим учасникам дорожнього руху. Оскільки до місця наміченого розвороту із зустрічного напрямку наближався мопед марки «Дельта», без номерного знаку, водій ОСОБА_4 невірно оцінив дорожню обстановку, що склалась, не утримався від небезпечного маневрування, не вжив заходів, що виключають подальший розвиток аварійної ситуації, а навпаки, нехтуючи особистою безпекою та безпекою інших учасників руху, почав перетинати проїзну частину вулиці Софіївська та виїхав на проїзну частину зустрічного напрямку руху, при відсутності будь-яких перешкод технічного або іншого характеру, де продовжував зустрічний рух мопед марки «Дельта», та як наслідок, на зустрічній для автомобіля марки "ВАЗ-211010", реєстраційний номер НОМЕР_1 смузі трапилось зіткнення, передньою правою кутовою частиною автомобіля "ВАЗ-211010", реєстраційний номер НОМЕР_1 з лівою боковою передньою частиною мопеда «Дельта», без номерного знака.
Внаслідок даної дорожньо-транспортної пригоди водію мопеда «Дельта» без номерного знака ОСОБА_8 , ІНФОРМАЦІЯ_2 заподіяно тілесні ушкодження у вигляді: "закритого уламкового перелому лівої плечової кістки в в/3 із зміщенням відламків, закритого перелому нижньої третини правої променевої кістки», які згідно п 2.2.2 «Правил судово-медичного визначення ступені тяжкості тілесних ушкоджень», затверджених Наказом Міністерства охорони здоров'я України від 17.01.1995 року за №6, відноситься до тілесних ушкоджень середньої тяжкості.
Допущенні водієм ОСОБА_4 порушення вимог пунктів 1.3, 1.5., 2.3 «б», 10.1, 10.4. Правил дорожнього руху України знаходяться в прямому причинно-наслідковому зв?язку з виникненням даної дорожньо-транспортної події та настанням суспільно-небезпечних наслідків у вигляді заподіяння тілесних ушкоджень середнього ступеню тяжкості потерпілому ОСОБА_8 .
Враховуючи викладене, ОСОБА_4 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , обвинувачується у скоєнні кримінального правопорушення, передбаченого частиною 1 статті 286 КК України - порушення правил безпеки дорожнього руху особою, яка керує транспортним засобом, що спричинило потерпілому середньої тяжкості тілесні ушкодження.
Письмове повідомлення про підозру у вчиненні вказаного кримінального правопорушення вручено ОСОБА_4 14.08.2024.
Ухвалою Савранського районного суду Одеської області від 16.09.2024 у кримінальному провадженню призначено підготовче судове засідання на 18.09.2024.
26.09.2024 потерпілий ОСОБА_8 до початку судового розгляду пред'явив цивільний позов до обвинуваченого про відшкодування матеріальної шкоди в сумі 93569,36 грн. та моральної шкоди в сумі 100 000,00 грн., мотивуючи вимоги тим, що внаслідок вчинення кримінального правопорушення, останньому було завдано матеріальної шкоди та моральної шкоди. Внаслідок даної дорожньо-транспортної пригоди потерпілому ОСОБА_8 , ІНФОРМАЦІЯ_2 заподіяно тілесні ушкодження у вигляді: "закритого уламкового перелому лівої плечової кістки в в/3 із зміщенням відламків, закритого перелому нижньої третини правої променевої кістки», які згідно п 2.2.2 «Правил судово-медичного визначення ступені тяжкості тілесних ушкоджень», затверджених Наказом Міністерства охорони здоров?я України від 17.01.1995 року за №6, відноситься до тілесних ушкоджень середньої тяжкості. Інкриміноване ОСОБА_4 діяння органом досудового розслідування кваліфіковано за частиною 1 статті 286 КК України, тобто порушення правил безпеки дорожнього руху особою, яка керує транспортним засобом, що заподіяли потерпілому середньої тяжкості тілесне ушкодження, яке не є небезпечним для життя але таке, що спричинило тривалий розлад здоров'я. Згідно висновку експерта Савранського відділення судово-медичної експертизи у під експертного ОСОБА_8 , 1944 року народження виявлені наступні ушкодження: «закритий уламковий перелом в/3 лівої плечової кістки із зміщенням уламків, закритий уламковий перелом дистального метаепіфізу променевої кістки правого предпліччя із зміщенням уламків».
Вказаним кримінальним правопорушенням ОСОБА_8 було спричинено матеріальну шкоду: на лікування, придбання медикаментів, медпрепаратів, медичного інвентарю, медичного обстеження, консультація хірурга, комплект фіксаторів для накісного остеосинтезу плечової кістки, комплект фіксаторів для накісного остеосинтезу дистального відділу променевої кістки, операційне втручання 18.04.2024 року (відкрита репозиція, МОС перелому в/3 правої плечової кістки LCP-пластиною з гвинтами), 23.04.2024 року (відкрита репозиція, МОС закритого перелому нижньої третини правої променевої кістки LCP-пластиною з гвинтами), зняття швів, витрати на дорогу (пальне) загалом позивачем було витрачено 93 569,36 грн., що підтверджується наданими до позову чеками та виписками.
А ще після операцій, які тривали близько 4-х годин кожна, відкрилася внутрішня кровотеча шлунку та лівостороння пневмонія, які також лікували в стаціонарному відділенні ІНФОРМАЦІЯ_3 . І на даний час, як наслідок травм, завданих внаслідок ДТП, позивач лікується та знаходиться на постійному контролі сімейного лікаря (постійно приймає ліки, оскільки низький гемоглобін, внаслідок втрати крові під час операцій).
Крім того, ОСОБА_8 завдано моральну шкоду протиправними діями ОСОБА_4 , його моральному здоров?ю, життя цивільного позивача було перенасичене негативними емоціями, психічними переживаннями, стресами, а також у нього погіршився стан здоров?я, втратилися життєво важливі функції обох рук (він не може самостійно одягтися, відкрити двері, поїсти, тримати ложку в руці, сходити самостійно до туалету), він погано спить ночами, щодня підвищується артеріальний тиск. Внаслідок протиправних дій відповідача понесені значні моральні втрати, які призвели до позбавлення можливостей реалізації своїх звичок і бажань, які позивач міг би реалізувати не витрачаючи часу на підготовку заяв та судових позовів, відвідування установ органів державної влади, лікарень, щоб отримати належного захисту своїх порушених прав. Всі вказані обставини є саме безпосередньою шкодою, що завдана потерпілому ОСОБА_4 внаслідок злочину вчиненого обвинуваченим ОСОБА_4 .
Допитаний у судовому засіданні обвинувачений ОСОБА_4 вину у вчиненні кримінального правопорушення, передбаченого частиною 1 статті 286 КК, визнав повністю. Пояснив, що обставини викладені у його обвинуваченні та встановлені органами досудового розслідування, ним визнаються та не оспорюються, погоджується з кваліфікацією вчиненого діяння, розкаюється у вчиненому. Цивільний позов обвинувачений ОСОБА_4 визнав повністю.
Захисник потерпілого ОСОБА_6 просила суд визнати ОСОБА_4 винуватим та призначити покарання за частиною 1 статті 286 КК України у виді обмеження волі строком на три роки, з позбавленням права керувати транспортними засобами на строк 3 роки. Цивільний позов підтримала та просила його задовольнити повністю.
Прокурор у судовому засіданні зазначив, що у судовому засіданні достеменно було встановлено, що інкриміноване протиправне діяння вчинено обвинуваченим, тому просив суд визнати ОСОБА_4 винуватим та призначити покарання за частиною 1 статті 286 КК України у виді обмеження волі строком на два роки, з позбавленням права керувати транспортними засобами на строк 1 рік 6 місяців та звільнити від покарання з випробувальним строком на 1 рік 6 місяців відповідно до положень статей 75, 76 КК України.
Захисник обвинуваченого адвокат ОСОБА_5 просив суд призначити покарання за частиною 1 статті 286 КК України у виді обмеження волі строком на один рік та звільнити від покарання з випробувальним строком на 1 рік відповідно до положень статей 75, 76 КК України.
Обвинуваченому ОСОБА_4 та іншим учасникам судового провадження правильно зрозумілі суть обвинувачення та обставини кримінального провадження.
Приймаючи до уваги повне визнання обвинуваченим ОСОБА_4 своєї вини в обсязі пред'явленому йому обвинуваченні, а також враховуючи те, що він та інші учасники судового провадження вважають, що обставини даного кримінального провадження доведені наявними у ньому доказами і не потребують дослідження у ході судового розгляду, на підставі частини 3 статті 349 КПК України, за згодою учасників судового провадження, судом визнано недоцільним дослідження доказів, зібраних в ході досудового розслідування, стосовно фактичних обставин справи, які ніким з учасників процесу не оспорюються. При цьому судом з'ясовано, що учасники судового провадження правильно розуміють зміст цих обставин, сумнівів у добровільності та істинності їх позиції немає.
Суд також пересвідчився в добровільності позиції обвинуваченого та не знайшов підстави вважати, що останній себе оговорює або в інший спосіб викривлює визнані ним у судовому засіданні обставини.
Це узгоджується з вимогами пункту 1 статті 6 Конвенції про захист прав людини та основоположних свобод, розділу ІІІ Рекомендації № 6 R (87) 18 Комітету міністрів Ради Європи «Відносно спрощеного кримінального правосуддя» та практики Європейського Суду з прав людини щодо їх застосування, згідно з яким суд повинен забезпечити належну реалізацію права на справедливий суд під час розгляду кримінальних проваджень шляхом спрощеного і скороченого розгляду.
Роз'яснивши учасникам судового розгляду наслідки щодо позбавлення їх права оскаржити в апеляційному порядку обставини, які ніким не оспорювалися під час судового розгляду і дослідження яких було визнано судом недоцільним, суд обмежив дослідження фактичних обставин справи допитом обвинуваченого та дослідженням письмових матеріалів, що характеризують особу обвинуваченого.
Отже, проводячи судовий розгляд в межах висунутого обвинувачення, суд приходить до переконання про доведеність винуватості обвинуваченого поза розумним сумнівом у вчиненні інкримінованого кримінального правопорушення, а тому суд кваліфікує дії ОСОБА_4 за частиною 1 статті 286 КК України як порушення правил безпеки дорожнього руху особою, яка керує транспортним засобом, що заподіяло потерпілому середньої тяжкості тілесні ушкодження.
Підстав, у відповідності до частини 3 статті 337 КПК України, для виходу за межі висунутого обвинувачення чи його зміни суд не вбачає.
При призначенні міри покарання для обвинуваченого ОСОБА_4 суд враховує наступне:
- позицію сторін судового провадження щодо необхідної міри покарання;
- відношення обвинуваченого до вчиненого (визнання вини, щире каяття);
- ступінь тяжкості вчиненого ним кримінального правопорушення, яке в силу частини 4 статті 12 КК України відноситься до категорії нетяжких злочинів;
- характер допущених обвинуваченим порушень правил безпеки дорожнього руху, який керував транспортним засобом у тверезому стані;
- особливості й обставини вчинення кримінального правопорушення: необережну форму вини, незворотність наслідків, які були спричинені цим діянням (тілесне ушкодження середньої тяжкості);
- поведінку обвинуваченого після вчинення злочинних дій, яка була активною, зокрема, обвинувачений сприяв слідству у встановленні обставин справи;
- особу обвинуваченого, який визнав свою вину; щиро розкаявся, має постійне місце проживання (за адресою АДРЕСА_1 ), відповідно до довідки-характеристики, виданої Управлінням "Центр надання адміністративних послуг" Любашівської селищної ради Подільського району Одеської області № 02-20/11/05-1142 від 04.07.2024 скарг на ОСОБА_4 до селищної ради не надходило, на обліку у лікаря - психіатра та лікаря - нарколога КНП "Любашівська БЛІЛ" не перебуває, згідно досудової доповіді Подільського районного сектору № 4 філії ДУ "Центру пробації" в Одеській області ризик повторного вчинення кримінального правопорушення та ризик небезпеки для суспільства, у тому числі для окремих осіб, оцінюються як низький, виправлення обвинуваченого можливе без його ізоляції від суспільства.
До обставин, які пом'якшують покарання обвинуваченого згідно зі статтею 66 КК України, суд відносить щире каяття, яке проявилося в критичній оцінці ним свого діяння шляхом визнання вини, активне сприяння розкриттю кримінального правопорушення.
Обставин, які обтяжують покарання обвинуваченого згідно зі статтею 67 КК України суд не вбачає.
Водночас, суд дійшов висновку, що обставини, які пом'якшують покарання обвинуваченого, не є винятковими і не знижують істотним чином міру тяжкості скоєного кримінального правопорушення, не зменшують його суспільну небезпеку до рівня, який виходить за межі покарання, що виключає застосування до обвинуваченого статті 69 КК України - призначення більш м'якого покарання, ніж передбаченого законом.
Згідно з роз'ясненнями, наведеними у постанові Пленуму Верховного Суду України № 14 від 23.12.2005 року «Про практику застосування судами України законодавства у справах про деякі злочини проти безпеки дорожнього руху та експлуатації транспорту, а також про адміністративні правопорушення на транспорті», при призначенні покарання за відповідною частиною статті 286 КК України, суди мають враховувати не тільки наслідки, що настали, а й характер та мотиви допущених особою порушень правил безпеки дорожнього руху та експлуатації транспорту, її ставлення до цих порушень та поведінку після вчинення злочину, вину інших причетних до нього осіб (пішоходів, водіїв транспортних засобів, працівників, відповідальних за технічний стан і правильну експлуатацію останніх, тощо), а також обставини, які пом'якшують і обтяжують покарання, та особу винного.
На підставі викладеного, при визначенні виду та міри покарання по вказаному кримінальному провадженню, враховуючи всі встановлені в судовому засіданні обставини кримінального провадження, тяжкість вчиненого кримінального правопорушення, яке в силу частини 4 статті 12 КК України відноситься до категорії нетяжких злочинів, беручи до уваги особу ОСОБА_4 , який повністю визнав вину у вчиненні кримінального правопорушення, щиро розкаявся, суд вважає за необхідне призначити обвинуваченому покарання в межах санкцій частини 1 статті 286 КК України у виді двох (2) років обмеження волі з позбавленням права керувати транспортними засобами на строк один (1) рік, із застосуванням статті 75 КК України, звільнивши його від відбування покарання з випробуванням, з покладенням на нього обов'язків, передбачених частинами 1, 2 статті 76 КК України, що буде необхідним й достатнім для його виправлення та попередження вчинення ним нових кримінальних правопорушень.
Підстав для застосування статті 69 КК України при призначенні покарання суд не вбачає.
У справі «Бакланов проти Росії» (рішення суду від 09 червня 2005 року), так і в справі «Фрізен проти Росії» (рішення від 24 березня 2005 року) Європейський суд з прав людини зазначив, що «досягнення справедливого балансу між загальними інтересами суспільства та вимогами захисту основоположних прав особи лише тоді стає значимим, якщо встановлено, що під час відповідного втручання було дотримано принципу «законності» і воно не було свавільним». У справі «Ізмайлов проти Росії» (п.38 рішення від 16 жовтня 2008 року) Європейський суд вказав, що «для того, щоб втручання вважалось пропорційним, воно має відповідати тяжкості правопорушення і не становити «особистий надмірний тягар для особи».
Відповідно до роз'яснень, що містяться у пунктах 20, 21 Постанови Пленуму Верховного Суду України від 23 грудня 2005 року № 14 «Про практику застосування судами України законодавства у справах про деякі злочини проти безпеки дорожнього руху та експлуатації транспорту, а також про адміністративні правопорушення на транспорті» у кожному випадку призначення покарання за частинами 1 та 2 статті 286 КК України необхідно обговорювати питання про доцільність застосування до винного додаткового покарання - позбавлення права керувати транспортними засобами.
Згідно з пунктом Постанови Пленуму Верховного Суду України від 24 жовтня 2003 року №7 «Про практику призначення судами кримінального покарання» додаткові покарання мають важливе значення для запобігання вчиненню нових злочинів як самими засудженими, так і іншими особами, рекомендувати судам при постановленні вироку обговорювати питання про застосування поряд з основним покаранням відповідного додаткового.
Вирішуючи питання про призначення обвинуваченому додаткового покарання, передбаченого санкцією частиною 1 статті 286 КК України у виді позбавлення права керувати транспортними засобами, суд враховує те, що ОСОБА_4 порушив правила дорожнього руху України, та внаслідок чого спричинив дорожньо-транспортну пригоду, в результаті якої ОСОБА_8 отримав тілесні ушкодження середньої тяжкості, також встановлено судом, що керування транспортними засобами не є основним джерелом доходу та засобом для існування обвинуваченого, а тому суд приходить до висновку про необхідність призначення йому додаткового покарання у виді позбавлення права керувати транспортним засобом.
Щодо відшкодування матеріальної та моральної шкоди.
Суд, вислухавши пояснення сторін, дослідивши письмові докази щодо заявлених позовних вимог встановив наступне.
Відповідно до частини 1 статті 128 КПК України особа, якій кримінальним правопорушенням або іншим суспільно небезпечним діянням завдано майнової та/або моральної шкоди, має право під час кримінального провадження до початку судового розгляду пред'явити цивільний позов до підозрюваного, обвинуваченого або до фізичної чи юридичної особи, яка за законом несе цивільну відповідальність за шкоду, завдану діяннями підозрюваного, обвинуваченого або неосудної особи, яка вчинила суспільно небезпечне діяння.
Згідно із частиною 5 статті 128 КПК України цивільний позов у кримінальному провадженні розглядається судом за правилами, встановленими цим Кодексом. Якщо процесуальні відносини, що виникли у зв'язку з цивільним позовом, цим Кодексом не врегульовані, до них застосовуються норми Цивільного процесуального кодексу України за умови, що вони не суперечать засадам кримінального судочинства.
Вирішення цивільного позову в кримінальному провадженні регламентоване статті 129 КПК України.
Як встановлено частиною 1 та частиною 3 статті 129 КПК України, ухвалюючи обвинувальний вирок, суд залежно від доведеності підстав і розміру позову задовольняє цивільний позов повністю або частково чи відмовляє в ньому; у разі виправдання обвинуваченого за відсутності в його діях складу кримінального правопорушення або його непричетності до вчинення кримінального правопорушення, а також у випадках, передбачених частиною першою статті 326 цього Кодексу, суд залишає позов без розгляду.
Отже, ОСОБА_8 , який є у даному кримінальному провадженні потерпілим (особою, якій кримінальним правопорушенням завдано матеріальної та моральної шкоди), пред'явив цивільний позов до скориставшись своїм правом, передбаченим статтями 61, 128 КПК України.
Правом подати відзив відповідач ОСОБА_4 не скористався.
Матеріалами справи встановлено, що невідповідність дій ОСОБА_4 правилам дорожнього руху знаходяться у причинному зв'язку з ДТП, що мала місце 16.04.2024.
Внаслідок зіткнення ОСОБА_8 отримав тілесні ушкодження середньої тяжкості.
На лікування ОСОБА_8 витратив 93569,36 грн., що підтверджується наданими до позову чеками та виписками.
Крім того, потерпілий ОСОБА_8 зазначає, що внаслідок ДТП отримав тілесні ушкодження, до теперішнього часу переносить фізичний біль, тривалий час був позбавлений самостійно та вільно пересуватися. Потерпілий переживав емоційний стрес, вимушений пристосовуватися до нових, дискомфортних умов, які у подальшому викликали формування негативних психологічних переживань.
Вказані обставини беззаперечно свідчать про заподіяння ОСОБА_8 моральної шкоди, яку він оцінив у розмірі 100 000,00 грн.
Згідно зі статтею 23 ЦК України особа має право на відшкодування моральної шкоди, завданої внаслідок порушення її прав. Моральна шкода полягає: у фізичному болю та стражданнях, яких фізична особа зазнала у зв'язку з каліцтвом або іншим ушкодженням здоров'я; у душевних стражданнях, яких фізична особа зазнала у зв'язку з протиправною поведінкою щодо неї самої, членів її сім'ї чи близьких родичів; у душевних стражданнях, яких фізична особа зазнала у зв'язку із знищенням чи пошкодженням її майна; у приниженні честі та гідності фізичної особи, а також ділової репутації фізичної або юридичної особи. Якщо інше не встановлено законом, моральна шкода відшкодовується грошовими коштами, іншим майном або в інший спосіб. Розмір грошового відшкодування моральної шкоди визначається судом залежно від характеру правопорушення, глибини фізичних та душевних страждань, погіршення здібностей потерпілого або позбавлення його можливості їх реалізації, ступеня вини особи, яка завдала моральної шкоди, якщо вина є підставою для відшкодування, а також з урахуванням інших обставин, які мають істотне значення. При визначенні розміру відшкодування враховуються вимоги розумності і справедливості. Моральна шкода відшкодовується незалежно від майнової шкоди, яка підлягає відшкодуванню, та не пов'язана з розміром цього відшкодування. Моральна шкода відшкодовується одноразово, якщо інше не встановлено договором або законом.
При вирішенні спору про відшкодування моральної шкоди обов'язковому з'ясуванню підлягають: наявність такої шкоди, протиправність діяння її заподіювача, наявність причинного зв'язку між шкодою і протиправним діянням заподіювача та вини останнього в її заподіянні. Суд, зокрема, повинен з'ясувати, чим підтверджується факт заподіяння позивачеві моральних чи фізичних страждань або втрат немайнового характеру, за яких обставин чи якими діями (бездіяльністю) вони заподіяні, в якій грошовій сумі чи в якій матеріальній формі позивач оцінює заподіяну йому шкоду та чим він при цьому керувався, а також інші обставини, що мають значення для вирішення спору.
Відповідно до частини першої статті 1167 ЦК України моральна шкода, завдана фізичній або юридичній особі неправомірними рішеннями, діями чи бездіяльністю, відшкодовується особою, яка її завдала, за наявності її вини.
Відповідно до статті 1187 ЦК України шкода, завдана джерелом підвищеної небезпеки, відшкодовується особою, яка на відповідній правовій підставі (право власності, інше речове право, договір підряду, оренди тощо) володіє транспортним засобом, механізмом, іншим об'єктом, використання, зберігання або утримання якого створює підвищену небезпеку.
Відповідно до частини 1 та частини 2 статті 1166 ЦК України майнова шкода, завдана неправомірними рішеннями, діями чи бездіяльністю особистим немайновим правам фізичної або юридичної особи, а також шкода, завдана майну фізичної або юридичної особи, відшкодовується в повному обсязі особою, яка її завдала. Особа, яка завдала шкоди, звільняється від її відшкодування, якщо вона доведе, що шкоди завдано не з її вини.
Частиною другою статті 1167 ЦК України передбачені спеціальні випадки відшкодування моральної шкоди, коли, на відміну від загальних правил, моральна шкода відшкодовується незалежно від вини особи, яка її завдала, серед яких - і випадок відшкодування моральної шкоди, завданої каліцтвом, іншим ушкодженням здоров'я внаслідок дії джерела підвищеної небезпеки.
Особливість правил відшкодування шкоди, завданої джерелом підвищеної небезпеки, полягає в наявності лише трьох підстав для відповідальності, а саме: наявність шкоди; протиправна дія заподіювача шкоди; наявність причинного зв'язку між протиправною дією та шкодою. Вина заподіювача шкоди не вимагається.
До подібних правових висновків дійшов Верховний Суд України у постанові від 03 грудня 2014 року у справі № 6-183цс14.
Розмір грошового відшкодування моральної шкоди визначається судом залежно від характеру правопорушення, глибини фізичних та душевних страждань, погіршення здібностей потерпілого або позбавлення його можливості їх реалізації, ступеня вини особи, яка завдала моральної шкоди, якщо вина є підставою для відшкодування, а також з урахуванням інших обставин, які мають істотне значення. При визначенні розміру відшкодування враховуються вимоги розумності і справедливості.
Отже розмір відшкодування, що присуджується, не може бути надмірним та має кореспондувати глибині та силі страждань, які мав потерпілий у зв'язку із порушенням його прав, а також відповідати поведінці завдавача шкоди.
При визначенні розміру відшкодування моральної шкоди суд врахував глибину фізичних та душевних страждань потерпілого, а також вимоги розумності та справедливості.
Розмір відшкодування моральної шкоди, на думку суду, не повинен призводити до збагачення особи.
В судовому засіданні обвинувачений цивільний позов визнав повністю.
З огляду на принципи розумності, виваженості та справедливості, оцінивши в сукупності викладені в позові обставини, суд вважає, що цивільний позов потерпілого ОСОБА_8 слід задовольнити та стягнути з обвинуваченого ОСОБА_4 на користь ОСОБА_8 матеріальну шкоду у розмірі 93 569,36 грн та моральну шкоду у розмірі 100 000, 00 грн, а також витрати на правову допомогу в сумі 6 000,00 грн.
Долю речових доказів суд вирішує на підставі статті 100 КПК України.
Арешт, накладений ухвалою слідчого судді Любашівського районного суду Одеської області від 18 квітня 2024 року на речові докази - скасувати.
Процесуальні витрати у провадженні, а саме витрати на проведення судової фото-технічної та авто-технічної експертизи від 06.08.2024 №КСЕ-19/116-24/13855 у сумі 4543,68 грн, судової експертизи технічного стану транспортного засобу від 03.06.2024 № СЕ-19/116-24/7649-ІТ у сумі 4543,68 грн, судової експертизи технічного стану транспортного засобу від 03.06.2024 № СЕ-19/116-24/7648-ІТ у сумі 4543,68 грн, судової транспортно-трасологічної експертизи від 06.06.2024 №СЕ-19/116-24/7645-ІТ у сумі 7572,80 грн, відповідно до частини 2 статті 124 КПК України підлягають стягненню з обвинуваченого ОСОБА_4 у загальній сумі 21203,84 грн на користь держави.
Процесуальні витрати у провадженні, а саме витрати на проведення судових експертиз відповідно до частини 2 статті 124 КПК України підлягають стягненню з обвинуваченого ОСОБА_4 у загальній сумі 21 203, 84 грн на користь держави.
На підставі викладеного, керуючись статтею 50, статтею 66, частиною 1 статті 286 КК України, частиною 3 статті 349, статтею 368, частиною 1 статті 369, статтями 370, 371, 374 КПК України, суд, -
ОСОБА_4 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , уродженця смт. Любашівка, Любашівського району, Одеської області, українця, громадянина України, з середньою освітою, офіційно непрацюючого, неодруженого, на утриманні малолітніх та неповнолітніх дітей не має, депутатом не являється, який зареєстрований та фактично проживає за адресою АДРЕСА_1 , раніше не судимого, визнати винним у вчиненні кримінального правопорушення, передбаченого частиною 1 статті 286 КК України та призначити йому покарання у виді обмеження волі на строк два (2) роки з позбавлення права керувати транспортними засобами строком на 1 (один) рік.
На підставі статті 75 КК України ОСОБА_4 від відбування призначеного покарання звільнити з випробуванням з іспитовим строком 1 (один) рік 6 (шість) місяців.
Відповідно до пунктів 1, 2 частини 1 та пункту 2 частини 3 статті 76 КК України зобов'язати ОСОБА_4 періодично з'являтися для реєстрації до уповноваженого органу з питань пробації, повідомляти уповноважений орган з питань пробації про зміну свого місця проживання, роботи або навчання, не виїжджати за межі України без погодження з уповноваженим органом з питань пробації.
Процесуальні витрати у провадженні, а саме витрати на проведення судової фото-технічної та авто-технічної експертизи від 06.08.2024 №КСЕ-19/116-24/13855 у сумі 4543,68 грн, судової експертизи технічного стану транспортного засобу від 03.06.2024 № СЕ-19/116-24/7649-ІТ у сумі 4543,68 грн, судової експертизи технічного стану транспортного засобу від 03.06.2024 № СЕ-19/116-24/7648-ІТ у сумі 4543,68 грн, судової транспортно-трасологічної експертизи від 06.06.2024 №СЕ-19/116-24/7645-ІТ у сумі 7572,80 грн, стягнути з обвинуваченого ОСОБА_4 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , який зареєстрований та фактично проживає за адресою АДРЕСА_4 у загальній сумі 21203,84 грн на користь держави Савранська селищна ТГ Код ЄДРПОУ 37607523, одержувач: ГУК в Одеській області/смт.Саврань/24060300, Казначейство України (сл.адм.подат.) на рахунок НОМЕР_4 .
Речові докази після набрання вироком законної сили, а саме:
- транспортний засіб автомобіль "ВАЗ-211010" р.н. НОМЕР_1 , зеленого кольору, який відповідно до свідоцтва про реєстрацію ТЗ серії НОМЕР_3 належить ОСОБА_7 , АДРЕСА_1 - повернути власнику за належністю;
- свідоцтво про реєстрацію автомобіля "ВАЗ-211010" р.н. НОМЕР_1 - повернути власнику за належністю;
- мопед "DELTA EX 50QT-B" б/н - повернути власнику за належністю
- флеш-накопичувач micro SD 32 GB "goodram" з відеозаписом з назвою " НОМЕР_5 " на якому зафіксовано момент дорожньо-транспортної пригоди - зберігати при матеріалах досудового розслідування кримінального провадження №12024162360000145 від 16.04.2024.
Цивільний позов потерпілої ОСОБА_8 до обвинуваченого ОСОБА_4 - задовольнити.
Стягнути з ОСОБА_4 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , який зареєстрований та фактично проживає за адресою АДРЕСА_1 , РНОКПП НОМЕР_6 , на користь ОСОБА_8 , ІНФОРМАЦІЯ_2 , який зареєстрований та проживає за адресою АДРЕСА_5 матеріальну шкоду у розмірі 93 569,36 грн, моральну шкоду у розміні 100 000, 00 грн, а також витрати на правову допомогу в сумі 6 000,00 грн.
Вирок може бути оскаржений обвинуваченим або його захисником в частині, що стосується інтересів обвинуваченого, потерпілим або його представником - у частині, що стосується інтересів потерпілого, але в межах вимог, заявлених ними в суді першої інстанції, цивільним позивачем або його представником, цивільним відповідачем або його представником - у частині, що стосується вирішення цивільного позову а також прокурором в апеляційному порядку до Одеського апеляційного суду (65078, м. Одеса, вул. Івана та Юрія Лип, 24-а) шляхом подачі апеляційної скарги через Савранський районний суд Одеської області протягом тридцяти днів з дня проголошення вироку (п.п.1, 6, 7, 8, 9 ч.1 ст.393, п.1 ч.1, п.1 ч.2 ст.395 КПК України).
Вирок не може бути оскаржений в апеляційному порядку з підстав заперечення обставин, які ніким не оспорювалися під час судового розгляду і дослідження яких було визнано судом недоцільним відповідно до положень ч.3 ст.349 КПК України (ч.2 ст.394 цього Кодексу).
Вирок набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, якщо таку скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги вирок, якщо його не скасовано, набирає законної сили після ухвалення рішення судом апеляційної інстанції (ч.ч.1, 2 ст.532 КПК України).
Учасники судового провадження мають право отримати в суді копію вироку. Копія вироку негайно після його проголошення вручається обвинуваченому та прокурору.
Суддя: ОСОБА_1