Справа № 307/683/23
Провадження № 2-з/307/11/24
24 жовтня 2024 року м. Тячів
Тячівський районний суд Закарпатської області в особі головуючого судді Бобрушко В.І., при секретарі Ком'яті Н.А., розглянувши у відкритому судовому засіданні в залі суду міста Тячів заяву представника позивача ОСОБА_1 - адвоката Срібного Валерія Анатолійовича про забезпечення позову у цивільній справі за позовом ОСОБА_1 до ОСОБА_2 , де треті особи, що не заявляють самостійні вимоги на предмет спору: служба у справах дітей Мукачівської міської ради Закарпатської області, служба у справах дітей Солотвинської селищної ради Тячівського району Закарпатської області, орган опіки та піклування виконавчого комітету Ужгородської міської ради, орган опіки та піклування виконавчого комітету Мукачівської міської ради, орган опіки та піклування виконавчого комітету Солотвинської селищної ради Тячівського району Закарпатської області, малолітня ОСОБА_3 , про визначення місця проживання дитини,
Представник позивача ОСОБА_1 - адвокат Срібний Валерій Анатолійович подав до суду заяву про забезпечення позову у цивільній справі за позовом ОСОБА_1 до ОСОБА_2 , де треті особи, що не заявляють самостійні вимоги на предмет спору: служба у справах дітей Мукачівської міської ради Закарпатської області, служба у справах дітей Солотвинської селищної ради Тячівського району Закарпатської області, орган опіки та піклування виконавчого комітету Ужгородської міської ради, орган опіки та піклування виконавчого комітету Мукачівської міської ради, орган опіки та піклування виконавчого комітету Солотвинської селищної ради Тячівського району Закарпатської області, малолітня ОСОБА_3 , про визначення місця проживання дитини. Заяву мотивує тим, що у сторін у справі існує спір щодо виховання та визначення місця проживання їх спільної малолітньої дитини ОСОБА_3 , ІНФОРМАЦІЯ_1 . Під час перебування дитини з матір'ю, дитина зазнавала домашнього насильства з боку матері, що підтверджується висновками психологів та судових експертів. Так, 28 липня 2023 року було проведено психодіагностичне обстеження ОСОБА_3 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , ОСОБА_4 , кандидатом психологічних наук, спеціалістом вищої категорії зі стажем роботи 27 років. Психолог ОСОБА_4 прийшла до таких висновків за результатами обстеження: встановлено, що дитина постраждала від стресогенних чинників з боку матері. При вирішенні питання про контакт дівчинки та матері необхідно враховувати наявність бажання/небажання дитини. Здійснення примусу щодо контакту з матір'ю є неможливим і спричинить значні негативні наслідки для психологічного стану дівчинки; рекомендовано не допускати повторного травмування дитини через недбале ставлення, ігнорування її життєво важливих потреб, порушення відчуття безпеки дитини, примусовий контакт та спілкування з матір'ю, раптове відібрання її від батька, який є для неї опорною фігурою; у випадку невиконання рекомендацій існує загроза психологічного травмування Поліни та розвитку у неї несприятливих наслідків впливу надмірних для дитини стресових факторів внаслідок порушення безпечності та надійності середовища: деформація прив'язаності щодо споріднених осіб, депресивні стани, розвиток суїцидальних нахилів, розлади соціальної адаптації, труднощі у стосунках з матір'ю. 01 серпня 2023 року було проведено психодіагностичне обстеження ОСОБА_3 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , ОСОБА_5 , кандидатом психологічних наук, доцентом, професором кафедри медичної психології та психотерапії, членом Асоціації психоаналітичної психотерапії, членом міжнародної школи групової психотерапії. Загальний стаж роботи фахівця за спеціальністю - 20 років. Згідно з висновками психолога ОСОБА_5 : за результатами психологічного дослідження встановлено, що ОСОБА_6 стикалася з порушенням почуття її базової безпеки через непередбачувану, агресивну поведінку її матері, що призвело до підвищеної тривожності та формування страхів у Поліни по відношенню до матері. У Поліни актуалізовані переживання тривожності, бажання захищатися від загрози, яка може прийти з оточуючого світу. Страх зовнішньої загрози, агресію, яку відчуває дитина, слід пов'язувати із страхом того, що мама може раптово з'явитися, поводитись непередбачувано, брутально поводитись, забрати Поліну до себе; поведінка матері до доньки ОСОБА_6 носить деструктивний характер, вона проявляла словесну образу, погрози, демонстрацію нелюбові, ворожість, приниження її людської гідності, що несуть пряму загрозу, що може ускладнити особистісний розвиток Поліни. 26 жовтня 2023 року за заявою ОСОБА_1 була проведена судова психологічна експертиза його доньки ОСОБА_3 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , Державним науково-дослідним експертно-криміналістичним центром МВС України (головним експертом сектору психологічних досліджень відділу мистецтвознавчих та психологічних досліджень лабораторії досліджень у сфері інформаційних технологій ОСОБА_7 , яка має вищу психологічну освіту, доктора філософії у галузі психології, експертом четвертого класу та має кваліфікацію судового експерта з правом проведення судово-психологічної експертизи, зі стажем роботи з 2020 року, та судовим експертом відділу фототехнічних та портретних досліджень лабораторії досліджень у сфері інформаційних технологій ДНЕКЦ МВС України Волошиною О.О., яка має вищу психологічну освіту та кваліфікацію судового експерта з правом проведення судової психологічної експертизи). Вказані експерти прийшли до висновків, що ставлення малолітньої дитини ОСОБА_3 , ІНФОРМАЦІЯ_2 , до матері - уникаюче: наявний страх матері, що виходячи з суб'єктивного сприйняття Поліни зумовлений агресивною поведінкою матері до дитини, домашнім насильством матері по відношенню до свого чоловіка ОСОБА_8 , свідком якого ймовірно була дитина. У дитини ОСОБА_3 , ІНФОРМАЦІЯ_2 , наявні ознаки психотравмування, що проявляється в порушеннях сну та апетиту дитини, нічних жахіттях, пригадуванні та вербалізації одних і тих же спогадів, наявності страху матері. Здійснювати примус до ОСОБА_3 , ІНФОРМАЦІЯ_2 , щодо контактів з матір'ю або зміни місця проживання є недопустимим, оскільки примус містить у собі ознаки психологічного насильства. Зміна місця проживання буде психотравмувальним фактором для дитини. Наявність психотравмувальних обставин призведе до декомпенсації у соматичній сфері дитини. 13 лютого 2024 року був підготовлений висновок експерта Київського НДЕКЦ МВС №СЕ-19/111-23/60664-ПС за результатами проведеної судової психологічної експертизи щодо ОСОБА_3 , ІНФОРМАЦІЯ_1 . В результаті проведення судової психологічної експертизи судовий експерт ОСОБА_9 серед іншого, дійшла таких висновків щодо спілкування Поліни з матір'ю: ставлення дитини ОСОБА_3 до матері ОСОБА_2 - негативне на вербальному та емоційному рівнях. Особливості та характер стосунків дитини з матір'ю характеризується порушеною прихильністю, наявним емоційним відторгненням, відсутністю позитивного емоційного зв'язку. На момент дослідження у дитини відсутнє бажання спілкуватися зі своєю матір'ю. тривоги, страху матері, нічних жахіть, емоційній нестійкості, напрузі, стриманості, лякливості, які пов'язані з агресивними діями матері, пережитими в минулому емоційними потрясіннями та відсутністю відчуття безпеки в оточенні матері, що свідчить про потребу психологічної підтримки, психологічної корекції і уникнення ситуації повторної травматизації. При цьому, дитина виявила небажання ділитися розповіддю про стосунки та покарання зі сторони матері, що ймовірно може бути проявом захисної реакції у відповідь на неприємні спогади у вигляді витіснення таких подій з пам'яті або у вигляді замовчування. Здійснювати примус до ОСОБА_3 щодо контактів з матір'ю або зміни місця проживання є недопустимим, оскільки примус містить у собі ознаки психологічного насильства. Примусове відібрання дитини від батька, який є для неї опорною фігурою та ситуація зміни місця проживання буде насиллям над її психікою і може призвести до повторного психологічного травмування Поліни, внаслідок порушення безпечності та надійності середовища. Серед наслідків примусового спілкування та зміни місця проживання також можуть бути: страх спати на самоті, страх розлуки з дорослими, емоційна нестійкість, недовіра та підозрілість, пригнічений стан, тривожність, депресія; затримка інтелектуального розвитку; агресивність, ворожість та конфліктність до оточуючих людей, регресія (повернення до форм поведінки, яка характерна для більш раннього вікового періоду - втрачаються навички охайності, смоктання пальців). 02 липня 2024 року було проведено психодіагностичне обстеження ОСОБА_3 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , кандидатом психологічних наук, доцентом Мукачівського державного університету, членом «Української психологічної асоціації» ОСОБА_10 , яка має стаж роботи за спеціальністю 22 роки. У висновку психолога серед іншого зазначається, що в жодному разі не потрібно наражати дитину на небезпеку, а тому необхідно мінімізувати та навіть повністю унеможливити перебування з матір'ю, неадекватна поведінка та стан якої потребує лікування, а можливо й ізоляції від соціуму. Керуючись головним чином, інтересами дитини, є абсолютно неможливим відбирання Поліни у батька, і позбавлення її можливості і її права на щасливе дитинство й гідне життя. Не дотримання рекомендацій психолога, позбавлення дитини звичного та стабільного укладу життя, місця проживання, нормальних побутових умов, догляду і турботи, поява стресових чинників і фрустрацій може, в свою чергу, призвести до негативного й руйнівного впливу на психіку дитини, повторної травматизації дитини та нанесення шкоди психічному здоров'ю, що в свою чергу може призвести до психічного нездоров'я (психічних розладів різного ґенезу). Отже, відповідно до вказаних висновків психологів та експертиз, рекомендовано не допускати примушування дитини до спілкування з матір'ю без бажання на те самої дитини; здійснювати примус до малолітньої дитини щодо контактів з матір'ю, зміни місця проживання є недопустимим, оскільки примус містить у собі ознаки психологічного насильства. Примусове спілкування та зміна місця проживання є психотравмувальним фактором для дитини. За таких обставин представник, вважає, що на час розгляду в суді спору про визначення місця проживання Поліни, зміна місця проживання дитини неможлива та нашкодить дитині.
Просить суд в порядку забезпечення позову заборонити ОСОБА_2 вчиняти дії як особисто, так і з залученням третіх осіб (в тому числі, але не обмежуючись - родичів, працівників охоронних структур та детективних агенцій, а також співробітників поліції охорони та будь-яких інших осіб, які можуть забезпечувати фізичною силою відібрання дитини від батька), спрямовані на зміну місця проживання малолітньої дитини ОСОБА_3 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , яка наразі фактично проживає разом із батьком ОСОБА_1 .
Представник позивача ОСОБА_1 - адвокат Срібний Валерій Анатолійович в судовому засіданні заяву про забезпечення позову підтримав та просить її задовольнити.
Інші учасники справи в порядку ч.1 ст.153 ЦПК України в судове засідання не викликалися.
Дослідивши зміст та вимоги заяви про забезпечення позову, додані до неї документи, суд приходить до наступного висновку.
В провадженні Тячівського районного суду Закарпатської області перебуває цивільна справа за позовом ОСОБА_1 до ОСОБА_2 , де треті особи, що не заявляють самостійні вимоги на предмет спору: служба у справах дітей Мукачівської міської ради Закарпатської області, служба у справах дітей Солотвинської селищної ради Тячівського району Закарпатської області, орган опіки та піклування виконавчого комітету Ужгородської міської ради, орган опіки та піклування виконавчого комітету Мукачівської міської ради, орган опіки та піклування виконавчого комітету Солотвинської селищної ради Тячівського району Закарпатської області, малолітня ОСОБА_3 , про визначення місця проживання дитини.
З врахуванням змінених позовних вимог (Т.2 а.с.90-96, 217-219) позивач ОСОБА_1 в даній цивільній справі просить суд змінити місце проживання дитини ОСОБА_3 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , з місця проживання дитини з матір'ю на місце проживання дитини з батьком, визначити місце проживання дитини ОСОБА_3 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , разом з батьком ОСОБА_1 , залишити фактичне місце проживання та постійного перебування дитини ОСОБА_3 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , з батьком ОСОБА_1 , зобов'язати ОСОБА_2 не чинити дій, як особисто, так із залученням та за допомогою будь-яких інших осіб, щодо зміни місця проживання та перебування дитини ОСОБА_3 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , з місця проживання та перебування з батьком ОСОБА_1 на місце проживання та перебування з матір'ю ОСОБА_2 та/або з будь-якою іншою особою.
Відповідно до частин першої та другої ст.149 ЦПК України суд за заявою учасника справи має право вжити передбачених статтею 150 цього Кодексу заходів забезпечення позову. Забезпечення позову допускається як до пред'явлення позову, так і на будь-якій стадії розгляду справи,якщо невжиття таких заходів може істотно ускладнити чи унеможливити виконання рішення суду або ефективний захист, або поновлення порушених чи оспорюваних прав або інтересів позивача, за захистом яких він звернувся або має намір звернутися до суду, а також з інших підстав, визначених законом.
Відповідно до положень ч.1 ст.150 ЦПК України позов забезпечується: 1) накладенням арешту на майно та (або) грошові кошти, що належать або підлягають передачі або сплаті відповідачеві і знаходяться у нього чи в інших осіб; 1--1) накладенням арешту на активи, які є предметом спору, чи інші активи відповідача, які відповідають їх вартості, у справах про визнання необґрунтованими активів та їх стягнення в дохід держави; 2) забороною вчиняти певні дії; 3) встановленням обов'язку вчинити певні дії, у разі якщо спір виник із сімейних правовідносин; 4) забороною іншим особам вчиняти дії щодо предмета спору або здійснювати платежі, або передавати майно відповідачеві чи виконувати щодо нього інші зобов'язання; 5) зупиненням продажу арештованого майна, якщо подано позов про визнання права власності на це майно і про зняття з нього арешту; 6) зупиненням стягнення на підставі виконавчого документа, який оскаржується боржником у судовому порядку; 8) зупиненням митного оформлення товарів чи предметів; 9) арештом морського судна, що здійснюється для забезпечення морської вимоги; 10) іншими заходами у випадках, передбачених законами, а також міжнародними договорами, згода на обов'язковість яких надана Верховною Радою України.
Забезпечення позову - це заходи цивільного процесуального припинення дій, які можуть утруднити виконання майбутнього рішення суду чи зробити його виконання неможливим. Метою забезпечення позову є негайні, проте, тимчасові заходи, направлені на недопущення утруднення чи неможливості виконання судового рішення, а також перешкоджання завдавання шкоди позивачу.
При вирішенні питання про забезпечення позову, суд має здійснити оцінку обґрунтованості доводів заявника щодо необхідності вжиття відповідних заходів з урахуванням такого: розумності, обґрунтованості і адекватності вимог заявника щодо забезпечення позову; забезпечення збалансованості інтересів сторін, а також інших учасників судового процесу; наявності зв'язку між конкретним заходом забезпечення позову і предметом позовної вимоги, зокрема, чи спроможний такий захід забезпечити фактичне виконання судового рішення в разі задоволення позову; імовірності утруднення виконання або невиконання рішення суду в разі невжиття таких заходів; запобігання порушенню у зв'язку із вжиттям таких заходів прав та охоронюваних законом інтересів осіб, що не є учасниками даного судового процесу.
Адекватність заходу забезпечення позову, що застосовується судом, визначається його відповідністю вимогам, на забезпечення яких він вживається. Оцінка такої відповідності здійснюється судом, зокрема, з урахуванням співвідношення права (інтересу), про захист яких просить заявник, та інтересів сторін та інших учасників судового процесу. Вжиття таких заходів не повинно мати наслідком заподіяння шкоди заінтересованим особам.
У постанові Великої Палати Верховного Суду від 12 лютого 2020 року у справі № 381/4019/18 (провадження № 14-729цс19) зазначено, що «співмірність передбачає співвідношення судом негативних наслідків від вжиття заходів забезпечення позову з тими негативними наслідками, які можуть настати внаслідок невжиття цих заходів, з урахуванням відповідності права чи законного інтересу, за захистом яких заявник звертається до суду, вартості майна, на яке він заявляє клопотання накласти арешт, чи майнових наслідків заборони відповідачу здійснювати певні дії. Заходи забезпечення позову застосовуються для того, щоб гарантувати виконання можливого рішення суду і повинні застосовуватися лише в разі необхідності, оскільки безпідставне звернення до таких дій може спричинити порушення прав та законних інтересів інших осіб чи учасників процесу. Розглядаючи заяву про забезпечення позову, суд має з урахуванням доказів, наданих позивачем на підтвердження своїх вимог, пересвідчитися, зокрема, в тому, що між сторонами дійсно виник спір та існує реальна загроза невиконання чи утруднення виконання можливого рішення суду про задоволення позову; з'ясувати обсяг позовних вимог, дані про особу відповідача, а також відповідність виду забезпечення позову, який просить застосувати особа, котра звернулася з такою заявою, позовним вимогам. Вирішуючи питання про забезпечення позову, суд повинен співвідносити негативні наслідки від вжиття заходів забезпечення позову з тими негативними наслідками, які можуть настати внаслідок невжиття цих заходів. Необхідність застосування заходів забезпечення випливає з фактичних обставин справи, які свідчать про наявність підстав вважати, що незастосування цього заходу призведе до утруднення чи унеможливлення виконання рішення суду в разі задоволення позову».
Отже, застосовуючи заходи забезпечення позову, суди повинні перевірити відповідність виду забезпечення позову, який просить застосувати особа, котра звернулася з такою заявою, позовним вимогам.
Відповідно до п. 4 Постанови Пленуму Верховного Суду України від 22 грудня 2006 року за №9 «Про практику застосування судами цивільного процесуального законодавства при розгляді заяв про забезпечення позову» встановлює, що розглядаючи заяву про забезпечення позову, суд (суддя) має з урахуванням доказів, наданих позивачем на підтвердження своїх вимог, пересвідчитися, зокрема, в тому, що між сторонами дійсно виник спір та існує реальна загроза невиконання чи утруднення виконання можливого рішення суду про задоволення позову; з'ясувати обсяг позовних вимог, дані про особу відповідача, а також відповідність виду забезпечення позову, який просить застосувати особа, котра звернулася з такою заявою, позовним вимогам. При встановленні зазначеної відповідності слід враховувати, що вжиті заходи не повинні перешкоджати господарській діяльності юридичної особи або фізичної особи, яка здійснює таку діяльність і зареєстрована відповідно до закону як підприємець. Вирішуючи питання про забезпечення позову, суд має брати до уваги інтереси не тільки позивача, а й інших осіб, права яких можуть бути порушені у зв'язку із застосуванням відповідних заходів.
Судом встановлено, що між сторонами існує спір щодо визначення місця проживання їх дитини ОСОБА_3 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , яка на даний час проживає з позивачем ОСОБА_1 , при цьому однією з позовних вимог є зобов'язання ОСОБА_2 не чинити дій, як особисто, так із залученням та за допомогою будь-яких інших осіб, щодо зміни місця проживання та перебування дитини ОСОБА_3 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , з місця проживання та перебування з батьком ОСОБА_1 на місце проживання та перебування з матір'ю ОСОБА_2 та/або з будь-якою іншою особою, а обраний позивачем захід забезпечення позову є заборона ОСОБА_2 вчиняти дії як особисто, так і з залученням третіх осіб (в тому числі, але не обмежуючись - родичів, працівників охоронних структур та детективних агенцій, а також співробітників поліції охорони та будь-яких інших осіб, які можуть забезпечувати фізичною силою відібрання дитини від батька), спрямовані на зміну місця проживання малолітньої дитини ОСОБА_3 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , яка наразі фактично проживає разом із батьком ОСОБА_1 .
З наведеного вбачається, що обраний позивачем ОСОБА_1 захід забезпечення позову є тотожним до однієї із заявлених позовних вимог.
Відповідно до ч.10 ст.150 ЦПК України не допускається вжиття заходів забезпечення позову, які за змістом є тотожними задоволенню заявлених позовних вимог, якщо при цьому спір не вирішується по суті.
Отже, тотожність позовних вимог заходам забезпечення позову має наслідком відмову в задоволенні заяви про забезпечення позову.
Аналогічна правова позиція викладена у постановах Верховного Суду
від 24 листопада 2021 року у справі №727/3757/21 (провадження
№61-10529св21), від 22 вересня 2021 року у справі №752/24015/20 (провадження № 61-6265св21).
Також, суд зазначає, що постановою Закарпатського апеляційного суду від 6 червня 2019 року у справі №303/1556/17, яка була залишена без змін постановою Касаційного цивільного суду від 25 листопада 2019 року, первісний позов ОСОБА_2 до ОСОБА_1 про визначення місця проживання дитини та стягнення аліментів задоволено частково; визначено місце проживання доньки ОСОБА_3 , ІНФОРМАЦІЯ_2 , із матір'ю ОСОБА_2 , ІНФОРМАЦІЯ_3 , яка проживає за адресою: АДРЕСА_1 ; у зустрічному позові ОСОБА_1 до ОСОБА_2 про визначення місця проживання дитини було відмовлено.
Враховуючи наведене, суд приходить до висновку, що в задоволенні заяви представника позивача ОСОБА_1 - адвоката Срібного Валерія Анатолійовича про забезпечення позову у цивільній справі за позовом ОСОБА_1 до ОСОБА_2 , де треті особи, що не заявляють самостійні вимоги на предмет спору: служба у справах дітей Мукачівської міської ради Закарпатської області, служба у справах дітей Солотвинської селищної ради Тячівського району Закарпатської області, орган опіки та піклування виконавчого комітету Ужгородської міської ради, орган опіки та піклування виконавчого комітету Мукачівської міської ради, орган опіки та піклування виконавчого комітету Солотвинської селищної ради Тячівського району Закарпатської області, малолітня ОСОБА_3 , про визначення місця проживання дитини слід відмовити.
Керуючись ст.ст.149 - 153 ЦПК України, суд,
В задоволенні заяви представника позивача ОСОБА_1 - адвоката Срібного Валерія Анатолійовича про забезпечення позову у цивільній справі за позовом ОСОБА_1 до ОСОБА_2 , де треті особи, що не заявляють самостійні вимоги на предмет спору: служба у справах дітей Мукачівської міської ради Закарпатської області, служба у справах дітей Солотвинської селищної ради Тячівського району Закарпатської області, орган опіки та піклування виконавчого комітету Ужгородської міської ради, орган опіки та піклування виконавчого комітету Мукачівської міської ради, орган опіки та піклування виконавчого комітету Солотвинської селищної ради Тячівського району Закарпатської області, малолітня ОСОБА_3 , про визначення місця проживання дитини - відмовити.
Ухвала суду набирає законної сили з моменту її проголошення судом та може бути оскаржена в апеляційному порядку шляхом подачі апеляційної скарги протягом п'ятнадцяти днів з дня її оголошення до Закарпатського апеляційного суду.
Учасник справи, якому ухвала суду не була вручена у день її проголошення або складення, має право на поновлення пропущеного строку на апеляційне оскарження, якщо апеляційна скарга подана протягом п'ятнадцяти днів з дня вручення йому відповідної ухвали суду.
Повний текст ухвали суду складено 30 жовтня 2024 року.
Головуючий В.І. Бобрушко