Справа № 303/6171/24
2/303/1180/24
РІШЕННЯ (Заочне)
30 жовтня 2024 року м. Мукачево
Мукачівський міськрайонний суд Закарпатської області
у складі головуючого судді Заболотного А.М.
секретар судового засідання Желізняк К.П.,
розглянувши у відкритому судовому засіданні в залі судових засідань в м. Мукачево в порядку спрощеного позовного провадження цивільну справу за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю «Фінансова компанія «Марин-Фінанс» до ОСОБА_1 про стягнення заборгованості,-
ТзОВ «ФК «Марин-Фінанс» звернулося до суду з позовом до ОСОБА_1 про стягнення заборгованості за кредитним договором № КК/111997 від 29.06.2021 року. Позов обґрунтовано тим, що 29.06.2021 року ОСОБА_1 уклав з АТ «Кредобанк» кредитний договір № KK/111997. Відповідно до умов кредитного договору банк зобов'язувався надати позичальнику кредит, а позичальник зобов'язувався в порядку та на умовах, визначених кредитним договором повертати кредит, виплачувати проценти за користування кредитом, сплачувати комісію та інші передбачені платежі в сумі, строки та на умовах, що передбачені графіком погашення кредиту. Позичальник своїх зобов'язань за кредитним договором належним чином не виконав, внаслідок чого заборгованість за кредитним договором становить 71193,91 грн., в тому числі строкове тіло 18145,12 грн., прострочене тіло 4693,85 грн., прострочені відсотки 28354,94 грн.
08.11.2023 року у правовідносинах за вказаною заборгованістю була здійснена заміна кредитора у зобов'язанні з АТ «Кредобанк» на ТзОВ «ФК «Марин-Фінанс» на підставі договору факторингу. Боржника було повідомлено про заміну кредитора в зобов'язанні досудовою вимогою щодо виконання договірних зобов'язань та повідомленням про заміну кредитора в зобов'язанні.
Вищевикладене і стало підставою для звернення до суду позивача із вимогами про стягнення на його користь із відповідача заборгованості за кредитним договором № КК/111997 від 29.06.2021 року в розмірі сумі 71193,91 грн. Також позивач просить стягнути з відповідача понесені ним витрати по сплаті судового збору у розмірі 2442,40 грн. та витрати на професійну правничу допомогу у розмірі 6000,00 грн.
Ухвалою суду від 24.07.2024 року позовну заяву було залишено без руху.
29.07.2024 року до суду від представника позивача на виконання вимог ухвали від 24.07.2024 року надійшла заява про усунення недоліків позову, вимоги ухвали виконано.
Ухвалою суду від 30.07.2024 року позовну заяву прийнято до розгляду, поставлено розгляд справи здійснювати в порядку спрощеного позовного провадження з повідомленням (викликом) сторін. Судове засідання по справі призначено на 29.08.2024 року, відкладено на 01.10.2024 року та на 30.10.2024 року.
Представник позивача, адвокат Альховська І.Б., в судове засідання не з'явилася, подала до суду заяву в якій просить судове засідання провести без її участі, проти ухвалення заочного рішення не заперечує.
Відповідач ОСОБА_1 у судове засідання з розгляду справи не з'явився повторно, хоча про дату та час розгляду справи був повідомлений належним чином. У зв'язку із неявкою відповідача, який був належним чином повідомлений про дату та час розгляду справи, без поважних причин в судове засідання, оскільки про поважність причин неявки суд не повідомив, відзиву на позовну заяву не подав, то зі згоди позивача суд вважає за можливе ухвалити заочне рішення на підставі наявних у справі доказів за одночасного існування умов, передбачених ст. 280 ЦПК України.
Відповідно до ч. 2 ст. 247 ЦПК України у разі неявки в судове засідання всіх учасників справи чи в разі якщо відповідно до положень ЦПК України розгляд справи здійснюється судом за відсутності учасників справи, фіксування судового процесу за допомогою звукозаписувального технічного засобу не здійснюється.
Суд, дослідивши та перевіривши наявні у справі докази, приходить до наступного висновку.
Судом встановлено, що 29.06.2021 року ОСОБА_1 підписав анкету-заяву № 111997 на отримання ліміту по кредитній картці.
Того ж дня, 29.06.2021 між АТ «Кредобанк» та ОСОБА_1 був укладений кредитний договір № KK/111997 відповідно до умов якого останньому відкрито рахунок № НОМЕР_1 у гривні. За договору банк зобов'язався надати позичальникові грошові кошти на умовах поворотності, строковості, платності, а позичальник зобов'язався повернути кредит, сплатити проценти та інші платежі в строк на та умовах, визначених цим договором. Так, позичальнику було відкрито кредитну лінію з наданням максимального ліміту у розмірі 200000,00 грн. строком до 28.06.2024 року з процентною ставкою 36,0 % річних.
Позичальник своїх зобов'язань за кредитним договором належним чином не виконав, внаслідок чого станом на 08.11.2023 року за кредитним договором виникла заборгованість в розмірі 71193,91 грн., що складається з: 18145,12 грн. - строкове тіло; 24693,85 грн. - прострочене тіло; 28354,94 грн. - прострочені відсотки.
Одночасно, звертаючись до суду з цим позовом ТзОВ «ФК «Марин-Фінанс» також зазначає про те, що до нього перейшло право вимоги до відповідача за кредитним договором № КК/111997 від 29.06.2021 року.
Так, судом встановлено, що 08.11.2023 року між АТ «Кредобанк» та ТзОВ «ФК «Марин-Фінанс» укладено договір факторингу відповідно до якого АТ «Кредобанк» відступає право грошової вимоги за кредитними договорами та прав за забезпечувальними договорами ТзОВ «ФК «Марин-Фінанс».
Відповідно додатку № 1 до договору факторингу від 08.11.2023 року ТзОВ «ФК «Марин-Фінанс» набуло право грошової вимоги до ОСОБА_1 за кредитним договором № КК/111997 від 29.06.2021 року на загальну суму 71193,91 грн.
Із врахуванням встановленого вище суд вважає, що в першу чергу слід вирішити питання наявності у позивача права грошової вимоги за кредитними договорами до відповідача.
За приписами ч. 1 ст. 512 ЦК України кредитор у зобов'язанні може бути замінений іншою особою внаслідок передання ним своїх прав іншій особі за правочином (відступлення права вимоги).
Тлумачення ч. 1 ст. 512 ЦК України дозволяє стверджувати, що відступлення права вимоги є одним із випадків заміни кредитора в зобов'язанні, яке відбувається на підставі правочину. Відступлення права вимоги не є окремим видом договору, це правочин, який опосередковує перехід права. Відступлення права вимоги може відбуватися, зокрема, внаслідок укладення договору: (а) купівлі-продажу чи міни (ч. 3 ст. 656 ЦК України); (б) дарування (ч. 2 ст. 718 ЦК України); (в) факторингу (глава 73 ЦК України).
Правочин щодо заміни кредитора у зобов'язанні вчиняється у такій самій формі, що і правочин, на підставі якого виникло зобов'язання, право вимоги за яким передається новому кредиторові (ч. 1 ст. 513 ЦК України).
До нового кредитора переходять права первісного кредитора у зобов'язанні в обсязі і на умовах, що існували на момент переходу цих прав, якщо інше не встановлено договором або законом (ст. 514 ЦК України).
Згідно з ст. 516 ЦК України заміна кредитора у зобов'язанні здійснюється без згоди боржника, якщо інше не встановлено договором або законом. Якщо боржник не був письмово повідомлений про заміну кредитора у зобов'язанні, новий кредитор несе ризик настання несприятливих для нього наслідків. У цьому разі виконання боржником свого обов'язку первісному кредиторові є належним виконанням.
Відповідно до ст. 517 ЦК України первісний кредитор у зобов'язанні повинен передати новому кредиторові документи, які засвідчують права, що передаються, та інформацію, яка є важливою для їх здійснення.
Боржник має право не виконувати свого обов'язку новому кредиторові до надання боржникові доказів переходу до нового кредитора прав у зобов'язанні.
Тлумачення ст. 516, ч. 2 ст. 517 ЦК свідчить, що боржник, який не отримав повідомлення про відступлення права вимоги іншій особі, не позбавляється обов'язку погашення боргу, а лише має право на сплату боргу первісному кредитору і таке виконання є належним.
Аналогічний висновок зроблено Верховним Судом України в постанові від 23.09.2015 року у справі № 6-979цс15.
Отже, відступлення права вимоги є договірною передачею вимог первісного кредитора новому кредиторові та відбувається на підставі укладеного між ними правочину.
Частиною 1 ст. 1077 ЦК визначено, що за договором факторингу (фінансування під відступлення права грошової вимоги) одна сторона (фактор) передає або зобов'язується передати кошти в розпорядження другої сторони (клієнта) за плату (у будь-який передбачений договором спосіб), а клієнт відступає або зобов'язується відступити факторові своє право грошової вимоги до третьої особи (боржника).
За змістом ч. 1 ст. 1078 ЦК України предметом договору факторингу може бути право грошової вимоги, строк платежу за якою настав (наявна вимога), а також право вимоги, яке виникне в майбутньому (майбутня вимога).
Згідно з ст. 1081 ЦК України клієнт відповідає перед фактором за дійсність грошової вимоги, право якої відступається, якщо інше не встановлено договором факторингу.
З наведеного вище договору факторингу слід прийти до однозначного висновку про те, що до ТзОВ «ФК «Марин-Фінанс» перейшли всі права кредитора за кредитним договором № КК/111997 від 29.06.2021 року.
Приймаючи до уваги вищевказані обставини справи суд виходить також із того, що згідно з ст. 526 ЦК України зобов'язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог - відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться.
Договір є обов'язковим для виконання сторонами (ст. 629 ЦК України).
Договором є домовленість двох або більше сторін, спрямована на встановлення, зміну або припинення цивільних прав та обов'язків (ч. 1 ст. 626 ЦК України).
Визначення поняття зобов'язання міститься у ч. 1 ст. 509 ЦК України.
Відповідно до цієї норми зобов'язання - це правовідношення, в якому одна сторона (боржник) зобов'язана вчинити на користь другої сторони (кредитора) певну дію (передати майно, виконати роботу, надати послугу, сплатити гроші тощо) або утриматися від певної дії, а кредитор має право вимагати від боржника виконання його обов'язку.
Одним із видів порушення зобов'язання є прострочення - невиконання зобов'язання в обумовлений сторонами строк.
Згідно з ст.ст. 610, 611, 612 ЦК України, порушенням зобов'язання є його невиконання або виконання з порушенням умов, визначених змістом зобов'язання. У разі порушення зобов'язання настають правові наслідки, встановлені договором або законом. Боржник вважається таким, що прострочив, якщо він не приступив до виконання зобов'язання або не виконав його у строк, встановлений договором або законом.
Згідно з ч. 2 ст. 1050 ЦК України, якщо договором встановлений обов'язок позичальника повернути позику частинами (з розстроченням), то в разі прострочення повернення чергової частини позикодавець має право вимагати дострокового повернення частини позики, що залишилася, та сплати процентів, належних йому відповідно до ст. 1048 цього Кодексу.
Як свідчать подані по справі докази, на момент звернення позивача до суду, зобов'язання за кредитним договором відповідачем не виконані.
Заборгованість позичальника станом на 08.11.2023 року становить 71193,91 грн., що складається з: 18145,12 грн. - строкове тіло кредиту; 24693,85 грн. - прострочене тіло кредиту; 28354,94 грн. - прострочені відсотки. Розмір заборгованості стверджується розрахунком заборгованості станом на 08.11.2023 року. Вказані розрахунки складені відповідно до умов кредитного договору та вимог ЦК України.
Оскільки відповідач доказів щодо часткового чи повного погашення заборгованості за кредитним договором суду не представив, не спростував документально нарахований позивачем розмір заборгованості, з урахуванням наведеного, оцінивши зібрані по справі докази в їх сукупності, та, враховуючи факт невиконання ОСОБА_1 умов договору № КК/111997 від 29.06.2021 року, суд приходить до висновку, що позов ТзОВ «ФК «Марин-Фінанс» слід задовольнити та стягнути з відповідача на користь позивача 71193,91 грн. заборгованості за кредитним договором, що складається з: 18145,12 грн. - строкове тіло кредиту; 24693,85 грн. - прострочене тіло кредиту; 28354,94 грн. - прострочені відсотки.
Щодо вимоги представника позивача про стягнення витрат на правничу допомогу, суд вважає за доцільне зазначити таке.
Так, позивач просить суд стягнути на свою користь 6000,00 грн. витрат на професійну правничу допомогу у зв'язку з розглядом цієї справи.
Положеннями ст. 133 ЦПК України передбачено, що судові витрати складаються з судового збору та витрат, пов'язаних з розглядом справи. До витрат, пов'язаних з розглядом справи, належать, зокрема, витрати на професійну правничу допомогу.
Згідно зі ст. 59 Конституції України кожен має право на професійну правничу допомогу.
За п. 4 ч. 1 ст. 1 Закону України «Про адвокатуру та адвокатську діяльність» договір про надання правової допомоги - домовленість, за якою одна сторона (адвокат, адвокатське бюро, адвокатське об'єднання) зобов'язується здійснити захист, представництво або надати інші види правової допомоги другій стороні (клієнту) на умовах і в порядку, що визначені договором, а клієнт зобов'язується оплатити надання правової допомоги та фактичні витрати, необхідні для виконання договору.
Пунктом 9 ч. 1 ст. 1 Закону України «Про адвокатуру та адвокатську діяльність» передбачено, що представництво - вид адвокатської діяльності, що полягає в забезпеченні реалізації прав і обов'язків клієнта в цивільному, господарському, адміністративному та конституційному судочинстві, в інших державних органах, перед фізичними та юридичними особами, прав і обов'язків потерпілого під час розгляду справ про адміністративні правопорушення, а також прав і обов'язків потерпілого, цивільного відповідача у кримінальному провадженні. Інші види правової допомоги - види адвокатської діяльності з надання правової інформації, консультацій і роз'яснень з правових питань, правового супроводу діяльності клієнта, складення заяв, скарг, процесуальних та інших документів правового характеру, спрямованих на забезпечення реалізації прав, свобод і законних інтересів клієнта, недопущення їх порушень, а також на сприяння їх відновленню в разі порушення (п. 6 ч. 1 ст. 1 Закону України «Про адвокатуру та адвокатську діяльність»).
Відповідно до ст. 19 Закону України «Про адвокатуру та адвокатську діяльність» видами адвокатської діяльності, зокрема, є: надання правової інформації, консультацій і роз'яснень з правових питань, правовий супровід діяльності юридичних і фізичних осіб, органів державної влади, органів місцевого самоврядування, держави; складення заяв, скарг, процесуальних та інших документів правового характеру; представництво інтересів фізичних і юридичних осіб у судах під час здійснення цивільного, господарського, адміністративного та конституційного судочинства, а також в інших державних органах, перед фізичними та юридичними особами.
Гонорар є формою винагороди адвоката за здійснення представництва та надання інших видів правової допомоги клієнту. Порядок його обчислення, зміни та умови повернення визначаються в договорі про надання правової допомоги. При встановленні розміру гонорару враховується складність справи, кваліфікація і досвід адвоката, фінансовий стан клієнта та інші істотні обставини. Гонорар має бути розумним та враховувати витрачений адвокатом час (ст. 30 Закону України «Про адвокатуру та адвокатську діяльність»).
Однією з основних засад (принципів) цивільного судочинства є відшкодування судових витрат сторони, на користь якої ухвалене судове рішення (п. 12 ч. 3 ст. 2 ЦПК України).
Відповідно до ч. 1 ст. 134 ЦПК України разом з першою заявою по суті спору кожна сторона подає до суду попередній (орієнтовний) розрахунок суми судових витрат, які вона понесла і які очікує понести у зв'язку з розглядом справи.
У постанові Великої Палати Верховного Суду від 19.02.2020 року у справі № 755/9215/15 (провадження № 14-382цс19) зазначено, що розмір гонорару визначається лише за погодженням адвоката з клієнтом, а суд не вправі втручатися у ці правовідносини.
Разом з тим чинне цивільно-процесуальне законодавство встановило критерії, які слід застосовувати при визначенні розміру витрат на правничу допомогу.
За змістом ст. 137 ЦПК України витрати, пов'язані з правничою допомогою адвоката, несуть сторони, крім випадків надання правничої допомоги за рахунок держави.
За результатами розгляду справи витрати на правничу допомогу адвоката підлягають розподілу між сторонами разом із іншими судовими витратами. Для цілей розподілу судових витрат: - розмір витрат на правничу допомогу адвоката, в тому числі гонорару адвоката за представництво в суді та іншу правничу допомогу, пов'язану зі справою, включаючи підготовку до її розгляду, збір доказів тощо, а також вартість послуг помічника адвоката визначаються згідно з умовами договору про надання правничої допомоги та на підставі відповідних доказів щодо обсягу наданих послуг і виконаних робіт та їх вартості, що сплачена або підлягає сплаті відповідною стороною або третьою особою; - розмір суми, що підлягає сплаті в порядку компенсації витрат адвоката, необхідних для надання правничої допомоги, встановлюється згідно з умовами договору про надання правничої допомоги на підставі відповідних доказів, які підтверджують здійснення відповідних витрат.
Для визначення розміру витрат на правничу допомогу з метою розподілу судових витрат учасник справи подає детальний опис робіт (наданих послуг), виконаних адвокатом, та здійснених ним витрат, необхідних для надання правничої допомоги.
Розмір витрат на оплату послуг адвоката має бути співмірним із: складністю справи та виконаних адвокатом робіт (наданих послуг); часом, витраченим адвокатом на виконання відповідних робіт (надання послуг); обсягом наданих адвокатом послуг та виконаних робіт; ціною позову та (або) значенням справи для сторони, в тому числі впливом вирішення справи на репутацію сторони або публічним інтересом до справи.
Відповідно до ч. 3 ст. 141 ЦПК України при вирішенні питання про розподіл судових витрат суд враховує: чи пов'язані ці витрати з розглядом справи; чи є розмір таких витрат обґрунтованим та пропорційним до предмета спору з урахуванням ціни позову, значення справи для сторін, у тому числі чи міг результат її вирішення вплинути на репутацію сторони або чи викликала справа публічний інтерес; поведінку сторони під час розгляду справи, що призвела до затягування розгляду справи, зокрема, подання стороною явно необґрунтованих заяв і клопотань, безпідставне твердження або заперечення стороною певних обставин, які мають значення для справи, безпідставне завищення позивачем позовних вимог тощо; дії сторони щодо досудового вирішення спору та щодо врегулювання спору мирним шляхом під час розгляду справи, стадію розгляду справи, на якій такі дії вчинялися.
Відповідно до ч. 8 ст. 141 ЦПК України розмір витрат, які сторона сплатила або має сплатити у зв'язку з розглядом справи, встановлюється судом на підставі поданих сторонами доказів (договорів, рахунків тощо). Такі докази подаються до закінчення судових дебатів у справі або протягом п'яти днів після ухвалення рішення суду за умови, що до закінчення судових дебатів у справі сторона зробила про це відповідну заяву. У разі неподання відповідних доказів протягом встановленого строку така заява залишається без розгляду.
Підсумовуючи, можна зробити висновок, що ЦПК України передбачено такі критерії визначення та розподілу судових витрат: 1) їх дійсність; 2) необхідність; 3) розумність їх розміру з урахуванням складності справи та фінансового стану учасників справи.
У постанові Великої Палати Верховного Суду від 27.06.2018 року в справі № 826/1216/16 зазначено, що склад та розмір витрат, пов'язаних з оплатою правової допомоги, входить до предмета доказування у справі. На підтвердження цих обставин суду повинні бути надані договір про надання правової допомоги (договір доручення, договір про надання юридичних послуг та ін.), документи, що свідчать про оплату гонорару та інших витрат, пов'язаних з наданням правової допомоги, оформлені у встановленому законом порядку (квитанція до прибуткового касового ордера, платіжне доручення з відміткою банку або інший банківський документ, касові чеки, посвідчення про відрядження).
У постанові Верховного Суду від 20.10.2021 року у справі № 757/29103/20-ц (провадження № 61-11792св21) зазначено, що в разі підтвердження обсягу наданих адвокатом послуг і виконаних робіт, обґрунтованості їх вартості витрати за такі послуги підлягають розподілу за результатами розгляду справи незалежно від того, чи їх уже фактично сплачено стороною/третьою особою чи тільки має бути сплачено (п. 1 ч. 2 ст. 137 ЦПК України). Визначальним у цьому випадку є факт надання адвокатом правової допомоги у зв'язку з розглядом конкретної справи.
Вирішуючи питання про розподіл судових витрат, суд повинен оцінювати витрати, що мають бути компенсовані за рахунок іншої сторони, ураховуючи як те, чи були вони фактично понесені, так і оцінювати їх необхідність (постанова Великої палати Верховного Суду від 12.05.2020 року у справі № 904/4507/18).
На підтвердження понесених витрат на професійну правничу допомогу суду надано договір про надання правової допомоги № 01/05/24 від 01.05.2024 року, укладений між адвокатом Альховська І.Б. та ТзОВ «ФК «Марин-Фінанс»; свідоцтво про право на заняття адвокатською діяльністю серії ЛВ № 001330; ордер на надання правничої допомоги серії ВС № 1296542 від 01.06.2024 року; акт наданих послуг № 1 від 31.05.2024 року до договору про надання правової допомоги № 01/05/24 від 01.05.2024 року.
Суд вважає, що ці документи не підтверджують факту надання адвокатом правової допомоги у зв'язку з розглядом саме цієї справи, а лише вказують на те, що між ТзОВ «ФК «Марин-Фінанс» та адвокатом Альховська І.Б. існують договірні відносини щодо надання товариству юридичних послуг.
Так, предметом договору про надання правової допомоги № 01/05/24 від 01.05.2024 року: надання клієнту необхідної правової допомоги в усіх судах на території України… . Згідно з п. 4.5. договору вартість гонорару становить 2000,00 грн. за одну годину роботи адвоката.
Відповідно до акту наданих послуг № 1 від 31.05.2024 року на виконання договору про надання правової допомоги № 01/05/24 від 01.05.2024 року надані такі послуги: вивчення документів та підготовка позовної заяви ТзОВ «ФК «Марин-Фінанс» про стягнення заборгованості. Вартість послуги становить 6000,00 грн.
У тексті договору та акті наданих послуг відсутні будь-які посилання на те, що правнича допомога надавалась адвокатом саме у справі № 303/6171/24 де відповідачем є ОСОБА_1 . Інших доказів, які б свідчили про пов'язаність договору, а відповідно й сплаченого позивачем гонорару із цією справою, суду не надано.
Таким чином, суд дійшов висновку про недоведеність позивачем належними та допустимими доказами його вимоги про відшкодування витрат, понесених на правову допомогу в цій справі. При цьому слід наголосити, що не можуть бути покладені на відповідача (відповідачів) витрати на правову допомогу, надані в інших судових справах або за представлення інтересів особи в інших органах, організаціях та установах, що не пов'язані з розглядом справи № 303/6171/24.
Ураховуючи наведене вище, суд дійшов висновку про відмову в задоволенні клопотання про відшкодування витрат на правничу допомогу в розмірі 6000,00 грн. у зв'язку з недоведеністю їх понесення у цій справі.
Аналогічний правовий висновок викладено в постанові Великої Палати Верховного Суду від 22.05.2024 року у справі № 227/2301/21.
Згідно з ст. 141 ЦПК України з відповідача на користь позивача необхідно стягнути 2422,40 грн. (судовий збір) судових витрат.
Керуючись ст.ст. 2, 3, 10, 12, 13, 18, 76-81, 263-265, 279, 280, 354-355 ЦПК України, ст.ст. 526, 527, 530, 610, 629, 1048-1050, 1054 ЦК України, суд,-
Позов задовольнити частково .
Стягнути з ОСОБА_1 на користь Товариства з обмеженою відповідальністю «Фінансова компанія «Марин-Фінанс» заборгованість за кредитним договором № КК/111997 від 29.06.2021 року в розмірі 71193,91 (сімдесят одна тисяча сто дев'яносто три гривні 91 копійка) гривень, що складається з: 18145,12 гривень - строкове тіло кредиту; 24693,85 гривень - прострочене тіло кредиту; 28354,94 гривень - прострочені відсотки.
Стягнути з ОСОБА_1 на користь Товариства з обмеженою відповідальністю «Фінансова компанія «Марин-Фінанс» 2422,40 (дві тисячі чотириста двадцять дві гривні 40 копійок) гривень судових витрат на оплату судового збору.
В задоволенні решти позовних вимог відмовити.
Заочне рішення може бути переглянуте судом за письмовою заявою відповідача. Заяву про перегляд заочного рішення може бути подано протягом тридцяти днів з дня його проголошення.
Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови суду апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.
Апеляційна скарга на рішення суду подається протягом тридцяти днів з дня його проголошення. Учасник справи, якому повне рішення або ухвала суду не були вручені у день його (її) проголошення або складення, має право на поновлення пропущеного строку на апеляційне оскарження.
Повне найменування (ім'я) учасників справи та їх місце проживання (місцезнаходження):
Позивач: Товариство з обмеженою відповідальністю «Фінансова компанія «Марин-Фінанс» (79026, вул. Академіка Лазаренка Є, 4/4, м. Львів, Код ЄДРПОУ: 43231894).
Представник позивача: Альховська Ірина Богданівна ( АДРЕСА_1 , реєстраційний номер облікової картки платника податків НОМЕР_2 ).
Відповідач: ОСОБА_1 ( АДРЕСА_2 , реєстраційний номер облікової картки платника податків НОМЕР_3 ).
Суддя А.М.Заболотний