Виноградівський районний суд Закарпатської області
___________________________________________________________________________________________________ Справа № 299/6097/24
(заочне)
30.10.2024 року м.Виноградів
Виноградівський районний суд Закарпатської області у складі: головуючого судді Леньо В.В., за участі секретаря судового засідання Казимірська Н.В., розглянувши у відкритому судовому засіданні в залі суду в місті Виноградів цивільну справу за позовом ОСОБА_1 до ОСОБА_2 про розірвання шлюбу та стягнення аліментів на утримання дитини та дружини,
ОСОБА_1 звернулася до суду із позовом до ОСОБА_2 про розірвання шлюбу та стягнення аліментів на утримання дитини та дружини.
В обґрунтування позову зазначила, що 25.07.2019 року вона уклала шлюб з відповідачем ОСОБА_2 В період спільного проживання ІНФОРМАЦІЯ_1 у них народився син ОСОБА_3 . Спільне подружнє життя у сторін не склалося, вона разом із сином проживає окремо, а від так просила шлюб укладений між ними розірвати, а після розірвання шлюбу відносити її дошлюбнепрізвище. Відповідач матеріальної допомоги на утримання дитини не надає, дитина перебуває на її утриманні. Також зазначає, що оскільки вона не працює та здійснює догляд за малолітнім сином, вона потребує матеріальної допомоги. Враховуючи, що відповідач є здоровим, працездатним чоловіком та має можливість надавати їй допомогу на сина та її утримання, просила стягнути з відповідача на її користь аліменти на утримання сина в розмірі 1/3 частки усіх його доходів щомісячно, але не менше 50% прожиткового мінімуму для дитини відповідного та стягнути з відповідача аліменти на її утримання в розмірі 1/5 частки усіх його доходів щомісячно до досягнення сином трирічного віку, та вирішити питання про судові витрати.
В судове засідання позивачка не з'явилась, однак її представник - адвокат Стасюк Ю.П. подав письмову заяву в якій просив слухати справу у відсутності позивачки, позовні вимоги підтримав.
Відповідач в судове засідання не з'явився, про причини неявки суд не повідомив. Про дату, час та місце розгляду справи був повідомлений належним чином, що підтверджується наявними в матеріалах справи оголошенням про його виклик. Також не подав до суду відзиву на позов та заяви про розгляд справи за його відсутності. Відповідно до ст. 280 ЦПК України, суд постановив проводити розгляд справи на підставі наявних у ній доказів, з ухваленням заочного рішення.
Вивчивши та дослідивши матеріали справи, повно з'ясувавши фактичні обставини, на яких ґрунтуються позовні вимоги, об'єктивно оцінивши докази, які мають юридичне значення для розгляду справи і вирішення спору по суті, суд приходить до наступного висновку.
Згідно ст. ст. 4, 5 ЦПК України, кожна особа має право в порядку, встановленому цим кодексом, звернутися до суду по захист своїх порушених, невизнаних або оспорюваних прав, свобод чи законних інтересів. Здійснюючи правосуддя, суд захищає права, свободи та інтереси фізичних осіб, права та інтереси юридичних осіб, державні та суспільні інтереси у спосіб, визначений законом або договором.
Згідно частини 1 статті 81 ЦПК України кожна сторона зобов'язана довести ті обставини на які вона посилається як на підставу своїх вимог.
Відповідно до вимог ст. 263 ЦПК України судове рішення повинно ґрунтуватися на засадах верховенства права, бути законним і обґрунтованим, обґрунтованим є рішення, ухвалене на підставі повно і всебічно з'ясованих обставин, на які сторони посилаються як на підставу своїх вимог і заперечень, підтверджених тими доказами, які були досліджені в судовому засіданні.
Згідно ст. 264 ЦПК України під час ухвалення рішення суд вирішує такі питання: чи мали місце обставини (факти), якими обґрунтовувалися вимоги та заперечення, та якими доказами вони підтверджуються; чи є інші фактичні дані, які мають значення для вирішення справи, та докази на їх підтвердження; які правовідносини сторін випливають із встановлених обставин; яка правова норма підлягає застосуванню до цих правовідносин; чи слід позов задовольнити або в позові відмовити; як розподілити між сторонами судові витрати; чи є підстави допустити негайне виконання судового рішення;
В судовому засіданні належними доказами достовірно встановлено, що сторони уклали шлюб 25.07.2019 року (а.с.7).
Від цього шлюбу у сторін народилося одна дитина - син: ОСОБА_4 ІНФОРМАЦІЯ_2 , який проживає з матір'ю (а.с.13).
Одруження виявилось невдалим, причиною розпаду шлюбу виявилося те, що у сторін різні характери та погляди на життя, відсутнє порозуміння та повага, міцної сім'ї сторони не створили, спільне господарство не ведеться, шлюб існує тільки формально.
На даний час дитина знаходиться на утриманні матері.
Відповідно до вимог ст.51 Конституції України та ст.24 СК України шлюб ґрунтується на вільній згоді жінки та чоловіка, примушування жінки та чоловіка до шлюбу не допускається.
Дружина та чоловік за змістом ст.55 СК України зобов'язані спільно піклуватись про побудову сімейних відносин між собою та іншими членами сім'ї на почуттях взаємної любові, поваги, дружби, взаємодопомоги. Чоловік зобов'язаний утверджувати в сім'ї повагу до матері. Дружина зобов'язана утверджувати в сім'ї повагу до батька. Дружина та чоловік відповідальні один перед одним, перед іншими членами сім'ї за свою поведінку в ній.
Кожен з подружжя має право припинити шлюбні відносини. Примушування до припинення шлюбних відносини, примушування до їх збереження, є порушенням прав жінки, чоловіка на свободу та особисту недоторканість і може мати наслідки, встановлені законом (ч.ч.3, 4 ст.56 СК України).
Відповідно до вимог ст.112 СК України суд з'ясовує фактичні взаємини подружжя, дійсні причини позову про розлучення, бере до уваги наявність малолітньої дитини та інші обставини життя сторін.
З'ясувавши фактичні взаємини подружжя, дійсні причини позову про розірвання шлюбу, взявши до уваги наявність у сторін малолітньої дитини та обставини життя подружжя, з врахуванням того, що сторони шлюбним життям не живуть, що шлюб існує тільки формально, та враховуючи, що подальше збереження шлюбу між сторонами є недоцільним, оскільки у період з часу звернення позивачки до суду та розгляду справи у суді наміри позивачки розірвати шлюб не змінилися, суд встановив справжнє прагнення позивачки до розірвання шлюбу, а відтак приходить до переконання, що розірвання шлюбу не суперечить інтересам сторін, після цього не будуть порушені їх особисті та майнові права, у зв'язку із чим позовні вимоги про розірвання шлюбу підлягають задоволенню.
Вирішуючи питання про стягнення з відповідача аліментів на утримання дитини суд виходить з наступного.
Згідно ст. 8 Закону України «Про охорону дитинства» кожна дитина має право на рівень життя, достатній для фізичного, інтелектуального, морального, культурного, духовного і соціального розвитку.
Відповідно до ч.ч. 1, 2 ст. 27 Конвенції ООН про права дитини від 20 листопада 1989 року, яка ратифікована Постановою Верховної Ради України №789ХІІ (78912) від 27 лютого 1991 року та набула чинності для України 27 вересня 1991 року, держава визнає право кожної дитини на рівень життя, необхідний для фізичного, розумового, духовного, морального і соціального розвитку дитини. Батьки або інші особи, які виховують дитину, несуть основну відповідальність за забезпечення в межах своїх здібностей і фінансових можливостей умов життя, необхідних для розвитку дитини.
Положеннями ст. 141 Сімейного Кодексу України передбачено, що мати, батько мають рівні права та обов'язки щодо дитини, незалежно від того, чи перебували вони у шлюбі між собою. Розірвання шлюбу між батьками, проживання їх окремо від дитини не впливає на обсяг їхніх прав і не звільняє від обов'язків щодо дитини, крім випадку, передбаченого частиною п'ятою статті 157 цього Кодексу.
Відповідно до ст. 180 СК України, батьки зобов'язані утримувати дитину до досягнення нею повноліття.
Згідно з ч. 3 ст. 181 СК України, за рішенням суду кошти на утримання дитини (аліменти) присуджуються у частці від доходу її матері, батька або у твердій грошовій сумі за вибором того з батьків або інших законних представників дитини, разом з яким проживає дитина.
Статтею 182 СК України, встановлено, що при визначенні розміру аліментів суд враховує: 1) стан здоров'я та матеріальне становище дитини; 2) стан здоров'я та матеріальне становище платника аліментів; 3) наявність у платника аліментів інших дітей, непрацездатних чоловіка, дружини, батьків, дочки, сина; 3-1) наявність рухомого та нерухомого майна, грошових коштів; 3-2) доведені стягувачем аліментів витрати платника аліментів, у тому числі на придбання нерухомого або рухомого майна, сума яких перевищує десятикратний розмір прожиткового мінімуму для працездатної особи, якщо платником аліментів не доведено джерело походження коштів; 4) інші обставини, що мають істотне значення. Розмір аліментів має бути необхідним та достатнім для забезпечення гармонійного розвитку дитини. Мінімальний розмір аліментів на одну дитину не може бути меншим, ніж 50 відсотків прожиткового мінімуму для дитини відповідного віку.
За змістом частини 3 ст. 181 СК України за рішенням суду кошти на утримання дитини (аліменти) присуджуються у частці від доходу її матері, батька і (або) у твердій грошовій сумі.
Суд звертає увагу, що згідно Закону України «Про внесення змін до деяких законодавчих актів України щодо посилення захисту права дитини на належне утримання шляхом вдосконалення порядку стягнення аліментів», (відомості Верховної Ради 2017, № 25, ст.291), а саме: ст. 182 СК України, мінімальний розмір аліментів на одну дитину не може бути меншим, ніж 50 відсотків прожиткового мінімуму для дитини відповідного віку.
Відповідно до ст. 182 СК України при визначенні розміру аліментів суд враховує стан здоров'я та матеріальне становище дитини, стан здоров'я та матеріальне становище платника аліментів, наявність у платника аліментів інших дітей, непрацездатних чоловіка, дружини, батьків, дочки, сина та інші обставини, що мають істотне значення.
Частиною 2 ст. 182 СК України визначено, що розмір аліментів має бути необхідним та достатнім для забезпечення гармонійного розвитку дитини. Мінімальний розмір аліментів на одну дитину не може бути меншим, ніж 50 відсотків прожиткового мінімуму для дитини відповідного віку.
Судом встановлено, що дитина проживає з матір'ю - позивачем у справі, тому аліменти необхідно стягувати на її користь, а також що відповідач є працездатною особою
Визначаючи розмір аліментів, які слід стягнути з відповідача на утримання дитини, суд виходить з положень ст.ст. 181, 182 СК України та вважає, що з відповідача слід стягнути аліменти в заявленому позивачем розмірі - 1/3 частини заробітку (доходу) відповідача, але не менше 50 відсотків прожиткового мінімуму для дитини відповідного віку.
Вирішуючи вимогу позивачки про стягнення аліментів на її утримання до досягнення дитиною трирічного віку, суд приходить до наступного висновку.
Згідно ст. 84 СК України дружина, з якою проживає дитина, має право на утримання від чоловіка - батька дитини до досягнення дитиною трьох років.
Право на утримання вагітна дружина, а також дружина, з якою проживає дитина, має незалежно від того, чи вона працює, та незалежно від її матеріального становища, за умови, що чоловік може надавати матеріальну допомогу.
Судом враховано, що на момент ухвалення рішення дитина ОСОБА_3 - ІНФОРМАЦІЯ_2 , не досягла трирічного віку, а тому суд вважає, вимоги позивачки про стягнення з відповідача на аліментів на її утримання в розмірі 1/5 частини заробітку (доходу) відповідача, підлягають до задоволення.
Інших обставин, які мали б істотне значення для визначення розміру аліментів на утримання малолітньої дитини та дружини судом не встановлено. Про них не зазначили і сторони в справі.
Вирішуючи питання розподілу судових витрат по справі, суд зазначає наступне.
Відповідно до статті 141 Цивільного процесуального кодексу України стороні, на користь якої ухвалено рішення, суд присуджує з другої сторони понесені нею і документально підтверджені судові витрати.
З матеріалів справи вбачається, що позивач сплатила 1211,20 грн. судового збору, а відтак, з урахуванням вищенаведеного понесені позивачем судові витрати підлягають стягненню з відповідача.
Відповідно до ч.6 ст.141 ЦПК України, якщо сторону, на користь якої ухвалено рішення, звільнено від сплати судових витрат, з другої сторони стягуються судові витрати на користь осіб, які їх понесли, пропорційно до задоволеної чи відхиленої частини вимог, а інша частина компенсується за рахунок держави у порядку, встановленому Кабінетом Міністрів України.
Відтак із відповідача на користь держави належить стягнути судовий збір у розмірі 1211,20 грн.
Відповідно до вимог п.1 ч.1 ст.430 ЦПК України суд зобов'язаний допустити негайне виконання рішення про стягнення аліментів в межах суми платежу за один місяць. При цьому судом враховано вимоги ч.1 ст.191 СК України, згідно якої аліменти на дитину та дружину присуджуються за рішенням суду від дня предявлення позову.
Статтею 113 СК України визначено, що особа, яка змінила прізвище у зв'язку з реєстрацією шлюбу, має право після розірвання шлюбу надалі іменуватися цим прізвищем або відновити своє дошлюбне прізвище.
Таким чином, при розірванні шлюбу особа, яка змінила прізвище при державній реєстрації шлюбу, визначає для себе чи далі іменуватися цим прізвищем або відновити дошлюбне прізвище.
З огляду на те, що позивач заявила вимогу про зміну свого прізвища на дошлюбне у рішенні суду має бути зазначено про вибір позивачем прізвища після розірвання шлюбу.
На підставі викладеного, керуючись ст.ст. 84, 141, 180 182, 184, 191 СК України, ст.ст. 2, 4, 76-81, 89, 133, 141, 206, 210, 259, 263-265, 273, 280-282, 430, п.15.5 п.15 ч.1 ЦПК України, суд -
Позов задоволити.
Шлюб, укладений 25.07.2019 року між ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_3 та ОСОБА_2 ІНФОРМАЦІЯ_4 , у Виконавчому комітеті Королівської селищної ради Виноградівського району Закарпатської області, Актовий запис № 12 - р о з і р в а т и.
Прізвище позивача «Пензяник» після розірвання шлюбу змінити на дошлюбне « ОСОБА_5 ».
Стягнути з ОСОБА_2 , ІНФОРМАЦІЯ_4 , РНОКПП: НОМЕР_1 , мешканця: АДРЕСА_1 на користь ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_3 , РНОКПП НОМЕР_2 , АДРЕСА_2 аліменти на утримання малолітнього сина ОСОБА_3 . ІНФОРМАЦІЯ_2 , в розмірі 1/3 (однієї третьої) частки усіх його доходів, щомісячно, але не менше 50 % прожиткового мінімуму для дитини відповідного віку, починаючи з дня подачі позову до досягнення дитиною повноліття, починаючи з 05 вересня 2024 року і до досягнення дитиною повноліття.
Стягнути ОСОБА_2 , ІНФОРМАЦІЯ_4 , РНОКПП НОМЕР_1 , мешканця: АДРЕСА_1 на користь ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_3 , РНОКПП НОМЕР_3 , АДРЕСА_2 аліменти на її утримання в розмірі 1/5 (однієї п'ятої) частки усіх його доходів, щомісячно, починаючи з дня подачі позову до досягнення сином ОСОБА_3 , ІНФОРМАЦІЯ_2 , трирічного віку, тобто до ІНФОРМАЦІЯ_1 .
Стягнути з ОСОБА_2 , ІНФОРМАЦІЯ_4 , РНОКПП НОМЕР_1 , мешканця: АДРЕСА_1 , на користь держави суму судового збору в розмірі 1211,20 грн.
Стягнути з ОСОБА_2 , ІНФОРМАЦІЯ_4 , РНОКПП НОМЕР_1 , мешканця: АДРЕСА_1 на користь ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_3 , РНОКПП НОМЕР_3 , АДРЕСА_2 1211,20 гривень судового збору сплаченого нею при зверненні з даним позовом.
Допустити негайне виконання рішення суду в частині стягнення аліментів у межах суми платежу за один місяць.
Відповідачем може бути подано заяву про перегляд заочного рішення протягом тридцяти днів з дня отримання його копії.
Апеляційна скарга на рішення суду подається протягом 30 днів з дня його прийняття безпосередньо до Закарпатського апеляційного суду. Якщо в судовому засіданні було оголошено лише вступну та резолютивну частини судового рішення або у разі розгляду справи (вирішення питання) без повідомлення (виклику) учасників справи, зазначений строк обчислюється з дня складення повного судового рішення.
Особи, які брали участь у справі, але не були присутні у судовому засіданні під час проголошення судового рішення, можуть подати апеляційну скаргу протягом 30 днів з дня отримання копії цього рішення.
Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови суду апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.
ГоловуючийВ. В. Леньо