Справа № 297/4300/24
про застосування запобіжного заходу у вигляді тримання під вартою
30 жовтня 2024 року м. Берегове
Слідчий суддя Берегівського районного суду Закарпатської області ОСОБА_1 ,за участю секретаря ОСОБА_2 , перекладача ОСОБА_3 , прокурора ОСОБА_4 , захисника ОСОБА_5 , підозрюваного ОСОБА_6 , розглянувши у відкритому судовому засіданні клопотання заступника начальника СВ Берегівського РВП ГУ НП в Закарпатській області ОСОБА_7 , погоджене прокурором Берегівської окружної прокуратури ОСОБА_4 , у кримінальному провадженні №12024071060000744 від 11.10.2024 року за ознаками кримінального правопорушення, передбаченого ч. 2 ст. 121 КК України про застосування запобіжного заходу у вигляді тримання під вартою відносно:
ОСОБА_6 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , уродженця та мешканця АДРЕСА_1 , громадянина України, без освіти, не одруженого, непрацюючого, раніше не судимого,
встановив:
Заступник начальника СВ Берегівського РВП ГУ НП в Закарпатській області ОСОБА_7 звернувся з клопотанням до суду, яке погоджене прокурором Берегівської окружної прокуратури ОСОБА_4 , про застосування запобіжного заходу у вигляді тримання під вартою відносно підозрюваного ОСОБА_6 строком на 60 діб без визначення застави.
Клопотання мотивоване тим, що досудовим розслідуванням встановлено, що 11.10.2024 року близько 13:30 год. ОСОБА_6 , ІНФОРМАЦІЯ_2 , перебуваючи біля будинку АДРЕСА_2 , на ґрунті особистих тривалих неприязних відносин розпочав сварку з ОСОБА_8 , ІНФОРМАЦІЯ_3 , який стояв напроти будинку АДРЕСА_2 та в подальшому умисно, усвідомлюючи протиправний характер своїх дій, їх караність і суспільну небезпечність, діючи за попередньою змовою з невстановленою на даний час досудовим розслідуванням особою, з метою заподіяння тілесних ушкоджень, підійшов до ОСОБА_8 та предметом схожим на дерев'яну битку, наніс один удар по задній лівій частині голови потерпілому ОСОБА_8 , в результаті останній впав на землю та отримав тілесні ушкодження у виді відкритої проникаючої черепно-мозкової травми, забою головного мозку ІІІ ступеня, субдурального крововиливу зліва, перелому основи та склепіння черепа зліва, перелому етмоїдальної кістки.
За вказаних обставин ОСОБА_6 підозрюється у вчиненні злочину, передбаченого ч. 2 ст. 121 КК України, а саме в умисному тяжкому тілесному ушкодженні, тобто в умисному тілесному ушкодженні, небезпечному для життя в момент заподіяння, вчиненому групою осіб.
11.10.2024 року ОСОБА_6 , ІНФОРМАЦІЯ_2 , уродженця та мешканеця АДРЕСА_3 , громадянина України, без освіти, непрацюючого, не одруженого, раніше не судимого, повідомлено про підозру за ч. 2 ст. 121 КК України, повідомлення про підозру в порядку передбаченому КПК вручена дорослому члену сім'ї, а саме матері ОСОБА_9 та в подальшому 28.10.2024 року вручена ОСОБА_6
Вина підозрюваного підтверджується зібраними по кримінальному провадженню доказами: протоколом огляду місця події від 11.10.2024 року, протоколом проведення невідкладного обшуку від 11.10.2024 року, протоколом допиту неповнолітнього свідка ОСОБА_10 від 11.10.2024 року, проведеним впізнанням особи по фотознімкам з ОСОБА_10 від 11.10.2024 року, проведеним впізнанням особи по фотознімкам з ОСОБА_10 від 11.10.2024 року, протоколом допиту неповнолітнього свідка ОСОБА_11 від 11.10.2024 року, проведеним впізнанням особи по фотознімкам з ОСОБА_11 від 11.10.2024 року, проведеним впізнанням особи по фотознімкам з ОСОБА_11 від 11.10.2024 року, рапортом СКП Берегівського РВП від 14.10.2024 року, протоколом допиту свідка ОСОБА_12 від 12.10.2024 року, протоколом допиту свідка ОСОБА_13 від 12.10.2024 року, протоколом допиту свідка ОСОБА_14 від 12.10.2024 року, протоколом допиту свідка ОСОБА_15 від 12.10.2024 року, протоколом допиту свідка ОСОБА_16 від 12.10.2024 року, протоколом допиту свідка ОСОБА_17 від 12.10.2024 року та іншими зібраними матеріалами в кримінальному провадженні.
ОСОБА_6 вчинив умисний злочин, передбачений ч. 2 ст. 121 КК України, який, відповідно до ч. 5 ст. 12 КК України, відноситься до категорії тяжких злочинів та за який передбаченопокарання у вигляді позбавлення волі на строк від 7 до 10 років, а тому в разі доведення його вини в ході судового слідства, останньому загрожує реальна міра покарання у виді позбавлення волі.
Відповідно до ст. 177 КПК України з метою застосування підозрюваного ОСОБА_6 запобіжного заходу у вигляді тримання під вартою забезпечення виконання підозрюваним покладених на нього процесуальних обов'язків, а також запобігання спробам:
1. Переховуватися від органів досудового розслідування та суду.
Також той факт, що Закарпатська область межує з чотирма країнами (Польща, Румунія, Словаччина та Угорщина) дають підстави вважати, що підозрюваний ОСОБА_6 усвідомлюючи тяжкість та невідворотність покарання за вчинення тяжкого злочину може переховуватись від органів досудового розслідування та має реальні можливості покинути територію України з цією метою, поза межами пункту пропуску державного кордону України, а також переховуватись на території України.
2. Незаконно впливати на свідків та інших учасників у кримінальному провадженні.
Підозрюваний ОСОБА_6 з урахуванням відомих йому обставин кримінального правопорушення та матеріалів кримінального провадження може вступати у поза процесуальні відносини із свідками та схиляти їх до зміни даних слідству показів і це створює загрозу тиску та підбурювання вказаних осіб до дачі неправдивих показів або відмови від надання таких.
3. Вчинити інше кримінальне правопорушення.
Підставою застосування підозрюваній ОСОБА_6 запобіжного заходу у вигляді тримання під вартою є наявність обґрунтованої підозри у вчиненні кримінального правопорушення та наявність ризиків, які дають підстави вважати, що підозрюваний матиме можливість переховуватись від органів досудового розслідування та суду, незаконно впливати на свідків та інших учасників кримінального провадження, вчинити інше кримінальне правопорушення.
Європейський суд з прав людини у справі «Летельє проти Франції» (Letellie v France, рішення від 26 червня 1991. р.) зазначив: «особлива тяжкість деяких злочинів може викликати таку реакцію суспільства і соціальні наслідки, які роблять виправданим попереднє затримання, принаймні, протягом певного часу». Тримання особи під вартою завжди може бути виправдано за наявності ознак того, що нього вимагають справжні інтереси суспільства, які незважаючи на існування презумпції невинуватості, переважають інтереси забезпечення поваги до особистої свободи.
Крім цього, у ст. 5 Рекомендацій Комітету Міністрів Ради Європи R (80) 11 від 27.06.1980 «Про взяття під варту до суду» зауважується, що при розгляді питання про необхідність тримання під вартою, судовий орган повинен брати до уваги обставини конкретної справи, у тому числі характер та тяжкість інкримінованого злочину.
Таким чином, відповідно до вказаної рекомендації, важливим критерієм, орієнтуючись на який слід застосовувати вид запобіжного заходу, повинна бути санкція за вчинений злочин. Тобто, чим більш сувора санкція передбачена за злочин, тим більш суворий запобіжний захід повинен бути обраний щодо підозрюваного.
Вивченням особи підозрюваного на даний час встановлено, що ОСОБА_6 працездатний, тяжкими захворюваннями, які б перешкоджали його утриманню під вартою, не страждає. Даних, які б вказували на неможливість застосування вказаного запобіжного заходу не встановлено.
Ураховуючи викладене, тяжкість та специфіку кримінального правопорушення, у вчиненні якого підозрюється ОСОБА_6 дані про особу підозрюваного з метою забезпечення виконання процесуальних обов'язків та запобіганням наведеним у клопотанні ризикам до ОСОБА_6 необхідно застосувати запобіжний захід у виді тримання під вартою.
Саме даний запобіжний захід позбавить можливості ОСОБА_6 переховуватися від суду, іншим чином перешкодити здійсненню правосуддя, незаконно впливати на свідків, потерпілого, інших учасників у цьому ж кримінальному провадженні та буде слугувати інтересам громади у демократичному суспільстві.
Підозрюваний ОСОБА_6 вчинив тяжкий злочин, а тому обрати відносно останнього запобіжний захід у вигляді особистого зобов'язання є недоцільним.
Запобіжний захід у вигляді особистої поруки передбачає собою перебування підозрюваного під виховним впливом людей, близьких, по роботі, місцю проживання або пов'язаних між ними родинними зв'язками. Осіб, які б поручились за виконання підозрюваним покладених на нього обов'язків не встановлено, що унеможливлює обрання відносно останнього запобіжного заходу у вигляді особистої поруки.
Враховуючи те, що, підозрюваний ОСОБА_6 зможе вільно пересуватися і спілкуватися з особами, а тому може впливати на свідків та потерпілого - обрати відносно обвинуваченого запобіжний захід у вигляді застави є недоцільним.
Обрати відносно підозрюваного ОСОБА_6 запобіжний захід у вигляді домашнього арешту є недоцільним, оскільки підозрюваний перебуваючи за місцем свого проживання, зможе за допомогою мобільних телефонів та: інших гаджетів впливати на свідків та потерпілого, з метою дачі ними неправдивих показів, спонукати інших осіб для надання ними лжесвідчень.
Вищенаведене не дає підстав прокурору звертатися до суду із клопотання про застосування більш м'якого; запобіжного заходу відносно ОСОБА_6 , оскільки є підстави вважати, що інші більш м'які запобіжні заходи будуть недостатньо ефективними запобіжними заходами для запобігання вищевказаним ризикам порівняно із триманням під вартою, а не застосування такого виду запобіжного заходу не забезпечить виконання ОСОБА_6 належної процесуальної поведінки та покладених на нього процесуальних обов'язків, що в подальшому може призвести до не виконання завдань кримінального судочинства.
Жоден із більш м'яких запобіжних заходів не може запобігти ризикам, передбаченим ст. 177 КПК України
Згідно п. 4 ч. 2 ст. 183 КПК України запобіжний захід у вигляді тримання під вартою не може бути застосований, окрім як до раніше не судимої особи, яка підозрюється або обвинувачується у вчиненні злочину, за який законом передбачено покарання у виді позбавлення волі на строк понад п'ять років.
?Згідно п. 2 ч. 1 ст. 178 КПК України, при вирішенні питання про обрання запобіжного заходу, крім наявності ризиків, зазначених у статті 177 цього Кодексу, слідчий суддя, суд на підставі наданих сторонами кримінального провадження матеріалів зобов'язаний оцінити в сукупності всі обставини, у тому числі: тяжкість покарання, що загрожує відповідній особі у разі визнання підозрюваного, обвинуваченого винуватим у кримінальному правопорушенні, у вчиненні якого він підозрюється, обвинувачується.
Частиною 3 ст. 183 КПК України встановлено, слідчий суддя, суд при постановленні ухвали про застосування запобіжного заходу у вигляді тримання під вартою зобов'язаний визначити розмір застави, достатньої для забезпечення виконання підозрюваним обов'язків передбачених Кодексів.
Оскільки ОСОБА_6 підозрюється у вчиненні кримінального правопорушення із застосуванням насильства, а саме, спричиненні тяжких тілесних ушкоджень та який спричинив загибель людини, то відповідно до вимог п. 2 ч. 4 ст. 183 КПК України суд, при постановленій ухвали про застосування запобіжного заходу у вигляді тримання під вартою, має право не визначити розмір застави у кримінальному провадженні щодо злочину, вчиненому із застосуванням насильства та який спричинив загибель людини.
В судовому засіданні прокурор ОСОБА_4 підтримав клопотання, зазначив, що підозрюваний ОСОБА_6 обґрунтовано підозрюється у вчиненні тяжкого злочину, може переховуватися від органу досудового розслідування і суду, незаконно впливати на свідків та вчинити інше кримінальне правопорушення.
Захисник ОСОБА_5 зазначила, що в клопотанні про обрання запобіжного заходу у виді тримання під вартою слід відмовити, наведені в ньому ризики недоведені, та просила обрати підозрюваному запобіжний захід у виді домашнього арешту. Також зазначила, що підозрюваний раніше не судимий, від слідства з 11.10.2024 року по теперішній час не переховувався.
Підозрюваний ОСОБА_6 підтримав позицію захисника та ствердив, що кримінальне правопорушення не вчиняв, переховуватись від слідства та суду не збирається.
Заслухавши думку сторін та перевіривши матеріали клопотання, слідчий суддя вважає, що клопотання підлягає задоволенню, виходячи з наступного.
Відповідно до ч. 1 ст. 177 КПК України, метою застосування запобіжного заходу є забезпечення виконання підозрюваним, обвинуваченим покладених на нього процесуальних обов'язків, а також запобігання спробам: переховуватися від органів досудового розслідування та/або суду; знищити, сховати або спотворити будь-яку із речей чи документів, які мають істотне значення для встановлення обставин кримінального правопорушення; незаконно впливати на потерпілого, свідка, іншого підозрюваного, обвинуваченого, експерта, спеціаліста у цьому ж кримінальному провадженні; перешкоджати кримінальному провадженню іншим чином; вчинити інше кримінальне правопорушення чи продовжити кримінальне правопорушення, у якому підозрюється, обвинувачується.
Частиною 2 статті 177 КПК України передбачено, що підставою застосування запобіжного заходу є наявність обґрунтованої підозри у вчиненні особою кримінального правопорушення, а також наявність ризиків, які дають достатні підстави слідчому судді, суду вважати, що підозрюваний, обвинувачений, засуджений може здійснити дії, передбачені частиною першою цієї статті. Слідчий, прокурор не мають права ініціювати застосування запобіжного заходу без наявності для цього підстав, передбачених цим Кодексом.
Відповідно до ч. 1 ст. 183 КПК України, тримання під вартою є винятковим запобіжним заходом, який застосовується виключно у разі, якщо прокурор доведе, що жоден із більш м'яких запобіжних заходів не зможе запобігти ризикам, передбаченим статтею 177 цього Кодексу, крім випадків, передбачених частиною п'ятою статті 176 цього Кодексу.
Метою і підставою тримання під вартою є запобігання спробам переховуватися від органів досудового розслідування та/або суду, незаконно впливати на свідків.
При судовому розгляді клопотання про застосування запобіжного заходу у вигляді тримання під вартою, суд враховує вимоги п. п. 3,4 ст. 5 Конвенції про захист прав людини та практику Європейського суду з прав людини, згідно з якими обмеження прав особи на свободу і особисту недоторканість можливе лише в передбачених законом випадках за встановленою процедурою.
Зокрема при розгляді клопотання суд оцінює підстави для застосування запобіжного заходу у вигляді тримання під вартою з урахуванням конкретних обставин справи.
Крім цього, враховуючи практику Європейського суду та положення ч. 1 ст. 178 КПК України, при розгляді питання про доцільність тримання особи під вартою, суд бере до уваги характер (обставини) і тяжкість злочину; обґрунтованість доказів того, що саме ця особа вчинила злочин; покарання, яке, можливо, буде призначено в результаті засудження; характер, минуле, особисті та соціальні обставини життя особи, його зв'язки з суспільством.
Відповідно до рішення ЄСПЛ у справі «Клішин проти України», наявність кожного ризику повинна носити не абстрактний, а конкретний характер та доводитися відповідними доказами. Як зазначено в п. 111-112 Рішення ЄСПЛ «Белеветський проти росії» - обмеження розгляду клопотання про обрання, продовження запобіжного заходу у вигляді тримання під вартою лише переліком законодавчих (стандартних) підстав для його застосування без встановлення їх наявності та обґрунтованості до конкретної особи є порушенням п. 4 ст. 5 Конвенції.
Як зазначено в Рішенні ЄСПЛ "Александер Макаров проти Росії" національні органи влади зобов'язані проаналізувати особисті обставини особи докладніше та навести на користь тримання її під вартою конкретні підстави, підкріплені встановленими в судовому засіданні доказами.
Суд, в свою чергу повинен ретельно дослідити наявні докази вказаних ризиків, проаналізувати, дати належну оцінку в кожній конкретній справі. Це узгоджується з позицією Європейського суду з прав людини, який у своєму рішенні у справі «Кобець проти України» зазначив, що «Суд повторює, що відповідно до його прецедентної практики при оцінці доказів він керується критерієм доведення «поза розумним сумнівом» (також рішення у справі «Авшар проти Туреччини». Таке доведення має випливати із сукупності ознак чи неспростовних презумпцій, достатньо вагомих, чітких і узгоджених між собою».
В той же час згідно із практики Європейського суду з прав людини, тяжкість обвинувачення не є самостійною підставою для утримання особи під вартою, проте таке обвинувачення у сукупності з іншими обставинами збільшує ризик втечі настільки, що його неможливо відвернути, не взявши особу під варту. Так, у справі «Ілійков проти Болгарії» № 33977/96 від 26.07.2001 року ЄСПЛ зазначив, що «суворість передбаченого покарання є суттєвим елементом при оцінюванні ризиків переховування або повторного вчинення злочинів».
ОСОБА_6 підозрюється у вчиненні кримінального правопорушення, що відповідно до ст. 12 КК України, відносяться до категорії тяжких злочинів та передбачає покарання у вигляді позбавлення волі на строк від семи до десяти років.
Отже, з метою уникнення такої відповідальності підозрюваний може переховуватись від органів досудового розслідування та/або суду, незаконно впливати на свідків та вчинити інше кримінальне правопорушення.
Згідно з п. 4 ч. 2 ст. 183 КПК України запобіжний захід у вигляді тримання під вартою не може бути застосований, окрім як до раніше не судимої особи, яка підозрюється або обвинувачується у вчиненні злочину, за який законом передбачено покарання у виді позбавлення волі на строк понад п'ять років.
Слідчий суддя з огляду на вказане вважає необхідним констатувати також особисті обставини життя підозрюваного.
Так, підозрюваний ОСОБА_6 раніше не судимий, неодружений, непрацюючий.
Крім того, згідно довідки про судимість з 22.10.2024 року ОСОБА_6 ухилявся від органів досудового розслідування (а. с. 47).
З огляду на викладене, враховуючи тяжкість кримінального правопорушення, у вчиненні якого підозрюється ОСОБА_6 , тяжкість покарання, що загрожує у разі визнання його винним у кримінальному правопорушенні, слідчий суддя вважає, що існує ризик його переховування від органів досудового розслідування та суду, можливість незаконно впливати на потерпілого, свідків та інших учасників кримінального провадження, а також вчинити інше кримінальне правопорушення.
У зв'язку з наведеним, слідчий суддя дійшов до висновку, що клопотання про обрання ОСОБА_6 запобіжного заходу у вигляді тримання під вартою із строком на 60 діб є обґрунтованим.
Крім того, відповідно до ч. 3 ст. 183 КПК України, слідчий суддя при постановленні ухвали про застосування запобіжного заходу у вигляді тримання під вартою зобов'язаний визначити розмір застави, достатньої для забезпечення виконання підозрюваним, обвинуваченим обов'язків, передбачених цим Кодексом, крім випадків, передбачених ч. 4 цієї статті.
Оскільки ОСОБА_6 підозрюється у вчиненні кримінального правопорушення із застосуванням насильства, а саме, спричиненні тяжких тілесних ушкоджень та який спричинив загибель людини, то відповідно до вимог п. 2 ч, 4 ст. 183 КПК України суд, при постановленій ухвали про застосування запобіжного заходу у вигляді тримання під вартою, має право не визначити розмір застави у кримінальному провадженні щодо злочину, вчиненому із застосуванням насильства та який спричинив загибель людини.
У зв'язку з цим, слідчий суддя вважає, що при застосуванні запобіжного заходу у вигляді тримання під вартою щодо ОСОБА_6 , який підозрюється у злочині, який спричинив загибель ОСОБА_8 , не слід визначати розмір застави.
Відповідно до ч. 1 ст. 197 КПК України строк дії ухвали слідчого судді, суду про тримання під вартою або продовження строку тримання під вартою не може перевищувати шістдесяти днів.
Керуючись ст. ст. 132, 176-178, 183, 197 КПК України, слідчий суддя
ухвалив:
Клопотання заступника начальника СВ Берегівського РВП ГУ НП в Закарпатській області ОСОБА_7 , погоджене прокурором Берегівської окружної прокуратури ОСОБА_4 у кримінальному провадженні №12024071060000744 від 11.10.2024 року за ознаками кримінального правопорушення, передбаченого ч. 2 ст. 121 КК України про застосування запобіжного заходу у вигляді тримання під вартою відносно ОСОБА_6 - задовольнити.
Застосувати щодо підозрюваного ОСОБА_6 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , уродженця та мешканця АДРЕСА_1 , громадянина України, без освіти, не одруженого, непрацюючого, запобіжний захід у вигляді тримання під вартою, строком на 60 (шістдесят) діб без визначення розміру застави.
Строк дії ухвали закінчується 29 грудня 2024 року о 15:45 годин.
Ухвала слідчого судді щодо застосування запобіжного заходу підлягає негайному виконанню після її оголошення.
Ухвала слідчого судді може бути оскаржена до Закарпатського апеляційного суду протягом п'яти днів з дня її проголошення.
Слідчий суддя Лайош ГАЛ