Номер провадження 22-ц/821/1602/24Головуючий по 1 інстанції
Справа №694/782/24 Категорія: 304090000 Здоровило В. А.
Доповідач в апеляційній інстанції
Фетісова Т. Л.
30 жовтня 2024 року м. Черкаси
Черкаський апеляційний суд в складі колегії суддів цивільної палати:
суддя-доповідачФетісова Т.Л.
суддіКарпенко О.В., Сіренко Ю.В.
розглянув у порядку письмового провадження апеляційну скаргу представника відповідача адвоката Зачепіло З.Я. на рішення Ватутінського міського суду Черкаської області від 22.07.2024 (повний текст складено 22.07.2024, суддя в суді першої інстанції Здоровило В.А.) у цивільній справі за позовом ТОВ «Діджи Фінанс» до ОСОБА_1 , третя особа без самостійних вимог щодо предмета спору ТОВ «Мілоан», про стягнення заборгованості за кредитним договором,
у березні 2024 року ТОВ «Діджи Фінанс» звернулося до суду з позовом, яким просило стягнути з відповідача на свою користь заборгованість за кредитним договором у сумі 57673,88 грн., мотивуючи про те, що позивач у справі набув права вимоги до боржників за укладеними договорами факторингу, у тому числі, і щодо відповідача ОСОБА_1 на суму, заявлену до стягнення.
Рішенням Ватутінського міського суду Черкаської області від 22.07.2024 позов у справі задоволено з посиланням на обґрунтованість доводів позивача про набуття ним права вимоги щодо стягнення кредитної заборгованості відповідача, яка нею погашена не була.
Представник відповідача адвокат Зачепіло З.Я. подала на вказане рішення суду 30.08.2024 засобами поштового зв'язку апеляційну скаргу, в якій, посилаючись на порушення судом норм матеріального та процесуального права, просить рішення суду першої інстанції скасувати та новим рішенням відхилити позов.
В обґрунтування вказано на те, що розрахунок заборгованості відповідача складено самим позивачем та він не містить підтверджень надання коштів відповідачу первинними бухгалтерськими документами. Встановлення сторонами договору відсотків за несвоєчасне виконання зобов'язань, борг по яким складає 42800,88 грн. є несправедливими умовами договору. Указана сума боргу нарахована поза межами строку кредитування, що є протиправним. Зазначений борг по відсоткам, нарахований за приписами ст. 625 ЦК України під час дії карантину та військового стану в державі, чому суд уваги не надав.
У відзиві на апеляційну скаргу ТОВ «Діджи Фінанс» просило суд апеляційну скаргу відхилити, а рішення суду першої інстанції - залишити без змін, оскільки вважає його законним та належним чином обґрунтованим.
За правилами ч.1 ст.369 ЦПК України апеляційні скарги на рішення суду у справах з ціною позову менше тридцяти розмірів прожиткового мінімуму для працездатних осіб, крім тих, які не підлягають розгляду в порядку спрощеного позовного провадження, розглядаються судом апеляційної інстанції без повідомлення учасників справи.
Як вбачається зі змісту позовної заяви, предметом позову є вимоги про стягнення боргу в сумі меншій тридцяти розмірів прожиткового мінімуму. За таких обставин апеляційний розгляд справи здійснюється в порядку письмового провадження, відповідно до приписів ч.13 ст.7 ЦПК України, якою передбачено, що розгляд справи здійснюється в порядку письмового провадження за наявними у справі матеріалами, якщо цим Кодексом не передбачено повідомлення учасників справи. У такому випадку судове засідання не проводиться.
Заслухавши доповідь судді, вивчивши та обговоривши наявні докази по справі, перевіривши законність і обґрунтованість рішення суду в межах вимог та доводів апеляційної скарги, апеляційний суд дійшов таких висновків.
Згідно ч.ч. 1, 2 ст. 367 ЦПК України суд апеляційної інстанції переглядає справу за наявними в ній і додатково поданими доказами та перевіряє законність і обґрунтованість рішення суду першої інстанції в межах доводів та вимог апеляційної скарги. Суд апеляційної інстанції досліджує докази, що стосуються фактів, на які учасники справи посилаються в апеляційній скарзі та (або) відзиві на неї.
Відповідно до положень ч.ч.1, 2, 5 ст.263 ЦПК України судове рішення повинно ґрунтуватися на засадах верховенства права, бути законним і обґрунтованим . Законним є рішення, ухвалене судом відповідно до норм матеріального права із дотриманням норм процесуального права. Обґрунтованим є рішення, ухвалене на підставі повно і всебічно з'ясованих обставин, на які сторони посилаються як на підставу своїх вимог і заперечень, підтверджених тими доказами, які були досліджені в судовому засіданні.
При розгляді справи встановлено, що 14.06.2021 між ОСОБА_1 та ТОВ «Мілоан» укладений договір про споживчий кредит № 3391837 (а.с.19-22), згідно умов якого відповідач отримав кредит у розмірі 13 900,00 грн., строком на 9 днів із 14.06.2021 та терміном повернення кредиту і сплати комісії за надання кредиту та процентів з користування кредитом (дата платежу) 23.06.2021 (п.п. 1.2, 1.3, 1.4 договору).
Пунктом 1.5.1 вказаного договору визначено розмір комісії за надання кредиту: 973,00 грн., яка нараховується за ставкою 7% від суми кредиту одноразово.
Проценти за користування кредитом складають: 1 100,00 грн. та нараховуються за ставкою 0,88% від фактичного залишку кредиту за кожен день строку користування кредитом (п. 1.5.2. договору).
Стандартна (базова) процентна ставка за користування кредитом становить 5% відсотків від фактичного залишку кредиту за кожен день користування кредитом (п.1.6 договору).
Пунктом 2.2.2 кредитного договору передбачено, що нарахування Кредитодавцем процентів за користування кредитом здійснюється з дати наступної за днем надання кредиту по дату завершення строку кредитування (з урахуванням можливих пролонгацій) на залишок фактичної заборгованості за кредитом за кожен день користування, з урахуванням особливостей передбачених п.2.2.3 Договору.
Відповідно до п. 2.2.3. Проценти нараховуються за стандартною (базовою) ставкою, що визначена п.1.6. цього Договору, яка є незмінною протягом всього строку кредитування, окрім випадків, коли за умовами акцій, програм лояльності, спеціальних пропозицій, тощо, визначена в п.1.5.2 процентна ставка протягом первісного строку кредитування визначеного п.1.3, запропонована Позичальнику зі знижкою і є меншою за стандартну (базову) ставку встановлену п.1.6 Договору. Якщо визначена п.1.5.2 процентна ставка є нижчою від стандартної (базової) ставки, то після завершення первісного строку кредитування та/або строку пролонгації на пільгових умовах, проценти з дня продовження строку кредитування (пролонгації) на стандартних (базових) умовах, згідно п.2.3.1.2 продовжують нараховуватись за базовою ставкою згідно п.1.6. Договору. Стандартна (базова) процентна ставка не є підвищеною. Якщо розмір зобов'язань Позичальника зі сплати процентів протягом первісного строку кредитування та/або строку пролонгації на пільгових умовах є меншим ніж заборгованість зі сплати процентів за аналогічний строк кредитування, що продовжений на стандартних (базових) умовах, це означає, що протягом первісного строку кредитування та/або в період пролонгації на пільгових умовах Позичальнику була надана знижка, що дорівнює різниці між стандартною (базовою) ставкою встановленою п.1.6 та процентною ставкою визначеною п.1.5.2 Договору. Після спливу строку кредитування (з урахуванням пролонгацій) нарахування процентів за користування кредитом припиняється. Розмір стандартної (базової) ставки не може бути збільшено Товариством без письмової (такої, що прирівнюється до письмової) згоди Позичальника.
Відповідно до п. 3.2.6. кредитного договору позикодавець має право відступати, передавати, будь-яким іншим чином відчужувати, а також передавати в заставу свої права за цим договором (повністю або частково) на користь третіх осіб в будь-який час протягом строку дії цього Договору без згоди Позичальника.
Згідно п.3.3.2 договору відповідач зобов'язався повернути кредит, сплатити проценти за користування кредитом у термін встановлений Договором та виконати інші зобов'язання у повному обсязі на умовах та в строки/терміни, що визначені п.п.1.1-1.6 та п. 2.4 договору.
Також сторонами підписано графік платежів та розрахунок загальної заборгованості за споживним кредитом, паспорт споживчого кредиту та анкету заяву на кредит № 3391837 від 14.06.2021.
Указані документи засвідчені підписами відповідача ОСОБА_1 (а.с.10, 23-24).
Позивач у повному обсязі виконав свої зобов'язання за кредитним договором №3391837 від 14.06.2021 та на виконання його умов перерахував 14.06.2021 на рахунок відповідача 13 900,00 грн., що підтверджується платіжним дорученням № 48768744 від 14.06.2021 (а.с. 26).
Відтак знайшли своє спростування апеляційні аргументи скаржника про те, що позивачем не доведено надання кредитних коштів відповідачу.
Крім того, 13.09.2021 між ТОВ «Мілоан» та ТОВ «Діджи Фінанс» (позивач у цій справі) був укладений договір факторингу № 07Т, відповідно до умов якого ТОВ «Мілоан», як первісний кредитор, передало (відступило) ТОВ «Діджи Фінанс» за плату належні йому права вимоги, а ТОВ «Діджи Фінанс» прийняло належні ТОВ «Мілоан» права вимоги до боржників, які вказані у реєстрі боржників (а.с.34-36).
Відповідно до витягу з додатку № 1 до Договору факторингу № 07Т від 13.09.2021 (а.с.37) ТОВ «Діджи Фінанс» набуло право грошової вимоги до ОСОБА_1 за кредитним договором № 3391837 від 14.06.2021 в загальній сумі 57 673,88 грн., з яких: сума заборгованості за тілом кредиту 13 900,00 грн.; сума заборгованості за відсотками 42 800,88 грн. та сума заборгованості за комісією 973,00 грн.
Відповідач належним чином зобов'язання по поверненню коштів за кредитним договором не виконав у зв'язку з чим позивач звернувся до суду з позовом у цій справі про стягнення боргу.
Правовідносини між сторонами, які виникли на підставі вищенаведених фактичних обставин щодо стягнення кредитного боргу, регламентуються такими правовими нормами.
Згідно положень ч.1 ст.1054 ЦК України за кредитним договором банк або інша фінансова установа (кредитодавець) зобов'язується надати грошові кошти (кредит) позичальникові у розмірі та на умовах, встановлених договором, а позичальник зобов'язується повернути кредит та сплатити проценти.
Також згідно ч.2 ст.1050 ЦК України якщо договором встановлений обов'язок позичальника повернути позику частинами (з розстроченням), то в разі прострочення повернення чергової частини позикодавець має право вимагати дострокового повернення частини позики, що залишилася, та сплати процентів, належних йому відповідно до статті 1048 цього Кодексу.
Як передбачено ст. 627 ЦК України, відповідно до ст. 6 цього Кодексу сторони є вільними в укладенні договору, виборі контрагента та визначенні умов договору з урахуванням вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, звичаїв ділового обороту, вимог розумності та справедливості.
Відповідно до положень ст.ст.526, 530 ЦК України зобов'язання повинні виконуватися належним чином і в установленні строки відповідно до умов договору та вимог ЦК України, інших актів цивільного законодавства, а згідно ст.629 ЦК України - договір є обов'язковим для виконання сторонами.
Також статтею 204 ЦК України встановлено, що правочин є правомірним, якщо його недійсність прямо не встановлена законом або якщо він не визнаний судом недійсним.
Крім того, ст. 1077 ЦК України встановлено, що за договором факторингу (фінансування під відступлення права грошової вимоги) одна сторона (фактор) передає або зобов'язується передати грошові кошти в розпорядження другої сторони (клієнта) за плату (у будь-який передбачений договором спосіб), а клієнт відступає або зобов'язується відступити факторові своє право грошової вимоги до третьої особи (боржника).
Враховуючи викладене вище правове регулювання та встановлені при розгляді цієї справи фактичні обставини, апеляційний суд приходить до висновку про те, що відповідач, як позичальник, отримав кошти за кредитним договором та не повернув їх у визначені строки, сплативши погоджені сторонами договору відсотки по кредиту та комісію, отже має заборгованість, права вимоги щодо стягнення якої наявні у позивача за укладеними договорами факторингу.
Отже відповідні позовні вимоги підлягають до задоволення.
При цьому доказів виконання наявних грошових зобов'язань ні перед позивачем у справі ні перед попередніми кредиторами відповідачем суду не надано.
Відповідно до положень ст.ст.12, 81 ЦПК України кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень, крім випадків, встановлених цим Кодексом. Докази подаються сторонами та іншими учасниками справи. Доказування не може ґрунтуватись на припущеннях.
Відтак мають бути відхилені аргументи скаржника про те, що розрахунок кредитної заборгованості відповідача складено самим позивачем, що свідчить про його не об'єктивність, адже доказів помилковості розрахунків позивача у справі скаржником суду не надано, свого контррозрахунку не надано та доказів, принаймні, часткового виконання зобов'язань по договору, які не були враховані при визначенні суми боргу, суду не представлено.
Апеляційний суд оцінює критично аргументи скаржника і про те, що встановлення сторонами договору відсотків за несвоєчасне виконання зобов'язань, борг по яким складає 42800,88 грн., є несправедливими умовами договору, а також про те, що такі відсотки нараховано поза межами строку кредитування, оскільки заборгованість позичальника у справі визначена у межах строків нарахування, погоджених сторонами у п. 2.2.3 договору, є співмірною із сумою основного боргу по тілу кредиту з урахуванням реальної річної процентної ставки, погодженій позичальником у графіку платежів на а.с.23.
Апеляційний суд не погоджується з доводами скаржника і про те, що борг по відсоткам нарахований за приписами ст. 625 ЦК України під час дії карантину та військового стану в державі, оскільки відповідна заборгованість визначалася позивачем у справі не за приписами ч.2 ст.625 ЦК України, а відповідно до умов договору про нарахування відсотків за користування кредитними коштами згідно ст. 1056-1 ЦК України.
Інших доводів, які б свідчили про те, що спір у справі суд першої інстанції вирішив невірно, подана представником відповідача апеляційна скарга не містить.
Відповідно до ст. 375 ЦПК України, суд апеляційної інстанції залишає апеляційну скаргу без задоволення, а судове рішення без змін, якщо визнає, що суд першої інстанції ухвалив судове рішення з додержанням норм матеріального і процесуального права.
Отже рішення Ватутінського міського суду Черкаської області від 22.07.2024 у даній справі належить залишити без змін, а апеляційну скаргу представника відповідача - без задоволення.
На підставі положень ст.141 ЦПК України судові витрати скаржника по сплаті судового збору за апеляційний перегляд справи не відшкодовувати у зв'язку з відхиленням вимог скарги.
Керуючись ст. ст. 141, 367, 368, 374, 375, 381-384 ЦПК України, апеляційний суд,
апеляційну скаргу - відхилити.
Рішення Ватутінського міського суду Черкаської області від 22.07.2024 у даній цивільній справі - залишити без змін.
Витрати скаржника по сплаті судового збору за апеляційний перегляд справи не відшкодовувати.
Постанова апеляційного суду набирає чинності з дня її прийняття та може бути оскаржена до суду касаційної інстанції протягом 30 днів з дня складення повного судового рішення в порядку та за умов, визначених цивільним процесуальним законодавством.
Повну постанову складено 30.10.2024.
Суддя-доповідач
Судді