28 жовтня 2024 року
м. Київ
справа №120/18119/23
адміністративне провадження №К/990/40570/24
Верховний Суд у складі колегії суддів Касаційного адміністративного суду:
судді-доповідача - Мартинюк Н.М.,
суддів - Жука А.В., Мельник-Томенко Ж.М.,
перевіривши касаційну скаргу військової частини НОМЕР_1 на рішення Вінницького окружного адміністративного суду від 16 липня 2024 року і постанову Сьомого апеляційного адміністративного суду від 15 жовтня 2024 року у справі №120/18119/23 за адміністративним позовом ОСОБА_1 до військової частини НОМЕР_1 про визнання бездіяльності протиправною та зобов'язання вчинити дії,
До Вінницького окружного адміністративного надійшов адміністративний позов ОСОБА_1 , який поданий його представником за довіреністю - Дзунзою Ю.Р. , до військової частини НОМЕР_1 про визнання протиправною бездіяльності відповідача щодо не нарахування та не виплати позивачу середнього заробітку за період затримки у проведенні остаточного розрахунку при звільненні та зобов'язання військової частини НОМЕР_1 нарахувати та виплатити позивачу середній заробіток за період з 21 січня 2017 року до 1 листопада 2023 року виходячи із середньомісячного грошового забезпечення.
Рішенням Вінницького окружного адміністративного суду від 16 липня 2024 року, залишеним без змін постановою Сьомого апеляційного адміністративного суду від 15 жовтня 2024 року, адміністративний позов задоволено частково.
Визнано протиправною бездіяльність військової частини НОМЕР_1 щодо не проведення нарахування та виплати ОСОБА_1 середнього заробітку (грошового забезпечення) за час затримки розрахунку при звільненні за періоди з 21 січня 2017 року до 18 липня 2022 року та з 19 липня 2022 року до 19 січня 2023 року.
Зобов'язано військову частину НОМЕР_1 нарахувати та виплатити ОСОБА_1 середній заробіток за час затримки розрахунку при звільненні за періоди з 21 січня 2017 року до 18 липня 2022 року та з 19 липня 2022 року до 19 січня 2023 року в загальній сумі 95299,45 грн.
В решті позовних вимог відмовлено.
Не погоджуючись із рішеннями судів попередніх інстанцій, відповідачем подано касаційну скаргу до Верховного Суду.
За правилами частини першої статті 334 КАС України за відсутності підстав для залишення касаційної скарги без руху, повернення касаційної скарги чи відмови у відкритті касаційного провадження суд касаційної інстанції постановляє ухвалу про відкриття касаційного провадження у справі.
Під час перевірки зазначеної касаційної скарги на предмет дотримання вимог статті 330 КАС України встановлено, що в матеріалах справи відсутній документ про сплату судового збору.
Натомість, по тексту касаційної скарги міститься клопотання відповідача про відстрочення або розстрочення сплати судового збору.
Дослідивши вказане клопотання, Суд вважає за потрібне вказати наступне.
Частиною другою статті 132 КАС України передбачено, що розмір судового збору, порядок його сплати, повернення і звільнення від сплати встановлюються законом.
Виключний перелік підстав для звільнення від сплати, відстрочення або розстрочення сплати судового збору та суб'єктів, які можуть бути звільнені від сплати такого збору або мають право на його відстрочення наведено у статті 8 Закону України «Про судовий збір».
Враховуючи те, що суб'єкти владних повноважень відсутні у переліку таких осіб, клопотання про відстрочення або розстрочення сплати судового збору не підлягає задоволенню.
Водночас звільнення, відстрочення та розстрочення суб'єкту владних повноважень сплати судового збору може розцінюватися, як надання державним органам певних процесуальних переваг перед іншими учасниками судового процесу - юридичними та фізичними особами, які зобов'язані сплачувати такий збір.
Для вирішення питання про відстрочення або розстрочення сплати судового збору необхідним є доведення особою, яка звертається із відповідним клопотанням, фінансової неможливості сплатити судовий збір. При цьому, оцінці також підлягають дії, вчинені скаржником задля сплати судового збору та причини, з яких такі дії не призвели до позитивного вирішення питання його сплати.
Велика Палата Верховного Суду у постанові від 28 квітня 2021 року у справі № 640/3393/19 зазначала, що особа, яка утримується за рахунок державного бюджету, має право в межах бюджетних асигнувань здійснити розподіл коштів з метою забезпечення сплати судового збору.
Однак у поданому клопотанні, окрім посилання на недостатній рівень фінансування, державний орган не зазначає про вжиті ним заходи задля сплати у цій справі суми судового збору. Тобто відсутні належні обґрунтування підстав для відстрочення або розстрочення сплати судового збору, не надано відповідні докази.
За таких обставин, у Суду відсутні правові підстави для задоволення клопотання про відстрочення або розстрочення сплати судового збору.
Відповідно до статей 1, 2 Закону України "Про судовий збір", судовий збір - збір, що справляється на всій території України за подання заяв, скарг до суду, за видачу судами документів, а також у разі ухвалення окремих судових рішень, передбачених цим Законом; судовий збір включається до складу судових витрат; платники судового збору - це громадяни України, іноземці, особи без громадянства, підприємства, установи, організації, інші юридичні особи (у тому числі іноземні) та фізичні особи - підприємці, які звертаються до суду чи стосовно яких ухвалене судове рішення.
Підпунктом 1 пункту 3 частини другої статті 4 цього Закону передбачено, що ставка судового збору за подання адміністративного позову майнового характеру фізичною особою або фізичною особою-підприємцем встановлена на рівні 1 відсотку ціни позову, але не менше 0,4 розміру прожиткового мінімуму для працездатних осіб та не більше 5 розмірів прожиткового мінімуму для працездатних осіб.
Частиною першою статті 4 Закону України "Про судовий збір" визначено, що судовий збір справляється у відповідному розмірі від прожиткового мінімуму для працездатних осіб, встановленого законом на 1 січня календарного року, в якому відповідна заява або скарга подається до суду, - у відсотковому співвідношенні до ціни позову та у фіксованому розмірі.
Згідно зі статтею 7 Закону України "Про Державний бюджет України на 2023 рік" станом на 1 січня 2023 року розмір прожиткового мінімуму для працездатних осіб становив: 2684,00 грн.
Відповідно до частини 4 статті 6 Закону України "Про судовий збір", якщо скаргу (заяву) подано про перегляд судового рішення в частині позовних вимог (сум, що підлягають стягненню за судовим рішенням), судовий збір за подання скарги (заяви) вираховується та сплачується лише щодо перегляду судового рішення в частині таких позовних вимог (оспорюваних сум).
Як вбачається зі змісту оскаржуваних судових рішень, позов у цій справі заявлено у 2023 році фізичною особою вимоги якої були задоволені частково судами попередніх інстанцій щодо однієї вимоги немайнового характеру.
Згідно з частиною третьою статті 4 Закону № 3674-VI при поданні до суду процесуальних документів, передбачених частиною другою цієї статті, в електронній формі - застосовується коефіцієнт 0,8 для пониження відповідного розміру ставки судового збору.
Оскільки касаційна скарга подана через підсистему "Електронний суд" скаржник має надати докази сплати судового збору в сумі: 1 717,76 грн (2684,00 грн х 0,4*200%*0,8).
Реквізити для сплати судового збору:
УК у Печерському районі/Печерський район/22030102;
код отримувача ЄДРПОУ: 37993783;
банк отримувача - Казначейство України (ЕАП)
номер рахунку отримувача (стандарт IBAN) - UA288999980313151207000026007;
код класифікації доходів бюджету: 22030102 "Судовий збір (Верховний Суд, 055)";
призначення платежу: "*;101; _____ (код ЄДРПОУ/реєстраційний номер облікової картки платника податків - фізичної особи або серія та номер паспорта громадянина України в установлених законом випадках); судовий збір, за позовом _____ (ПІБ/назва), Верховний Суд (Касаційний адміністративний суд)".
Згідно з частиною другою статті 332 КАС України до касаційної скарги, яка не оформлена відповідно до вимог, встановлених статтею 330 цього Кодексу, застосовуються положення статті 169 цього кодексу.
Отже, касаційна скарга не відповідає вимогам статті 330 КАС України, а тому відповідно до частини другої статті 332 КАС України Суд дійшов висновку про залишення її без руху зі встановленням особі, яка її подала, строку для усунення недоліків, а саме: надати документ про сплату судового збору у визначеному Судом розмірі.
Керуючись статтями 169, 330, 332 КАС України, Верховний Суд
Відмовити у задоволенні клопотання військової частини НОМЕР_1 про відстрочення або розстрочення сплати судового збору.
Касаційну скаргу військової частини НОМЕР_1 на рішення Вінницького окружного адміністративного суду від 16 липня 2024 року і постанову Сьомого апеляційного адміністративного суду від 15 жовтня 2024 року у справі №120/18119/23 за адміністративним позовом ОСОБА_1 до військової частини НОМЕР_1 про визнання бездіяльності протиправною та зобов'язання вчинити дії, - залишити без руху.
Надати особі, яка подала касаційну скаргу, строк у десять днів з дня вручення копії цієї ухвали для усунення недоліків касаційної скарги, зазначених у мотивувальній частині ухвали.
Роз'яснити, що невиконання вимог цієї ухвали в установлений судом строк є підставою для повернення касаційної скарги скаржнику.
Копію ухвали направити заявнику за допомогою підсистеми ЄСІТС «Електронний кабінет», а у разі його відсутності - на офіційну електронну адресу або засобами поштового зв'язку.
Ухвала набирає законної сили з моменту її підписання і не може бути оскаржена.
……………………………
……………………………
……………………………
Н.М. Мартинюк
А.В. Жук
Ж.М. Мельник-Томенко,
Судді Верховного Суду