Справа № 357/9297/24
Провадження № 2/357/3868/24
( ЗАОЧНЕ )
30 жовтня 2024 року Білоцерківський міськрайонний суд Київської області у складі: головуючого судді - Бондаренко О. В., за участю секретаря судового засідання - Фельтіної Н.А., розглянувши в порядку спрощеного позовного провадження у відкритому судовому засіданні цивільну справу за позовом ОСОБА_1 до ОСОБА_2 , про стягнення заборгованості за договором позики,
17.06.2024 представник позивача, адвокат Конюшко Денис Борисович, звернувся до суду з даним позовом, шляхом направлення засобами поштового зв'язку, який зареєстрований судом 02.07.2024, мотивуючи тим, що 14 квітня 2023 року між ОСОБА_1 та ОСОБА_2 було укладено договір позики, відповідно до якого позивач надав відповідачу у користування грошові кошти у сумі 150000,00 грн, що підтверджується розпискою. Відповідно до вказаної розписки відповідач зобов'язаний був повернути позивачу грошові кошти до 22.04.2023, проте до цього часу своє зобов'язання так і не виконав, чим порушив умови договору позики. 19.03.2024 відповідачу було направлено претензію з проханням оплатити суму боргу через 30 днів з моменту отримання даної претензії. Відповідач особисто отримав претензію від 19.03.2024, однак заборгованість за договором не сплатив. Тому, просив стягнути з ОСОБА_2 на користь ОСОБА_1 заборгованість за договором позики від 14.04.2023 у розмірі 150000,00 грн, судові витрати зі сплати судового збору у розмірі 1211,20 грн та витрати на правничу допомогу у розмірі 10000,00 грн.
19.07.2024, після усунення представником позивача недоліків позову, судом постановлено ухвалу, якою прийнято до розгляду позовну заяву, відкрито провадження у справі за правилами спрощеного позовного провадження з повідомленням (викликом) сторін, призначено судове засідання на 03.09.2024 - 11:30 та витребувано у ОСОБА_1 оригінал письмового доказу, а саме: розписку ОСОБА_2 від 14.04.2023.
03.09.2024 судом постановлено ухвалу, яка занесена до протоколу судового засідання, про відкладення судового засідання на 03.10.2024 - 14:00, згідно п. 1 ч.2 ст. 223 ЦПК України та у зв'язку з невиконанням позивачем вимог ухвали від 19.07.2024 щодо подання до суду оригіналу доказу.
03.10.2024 судом постановлено ухвалу, про визнання обов'язкової явки в судове засідання позивача - ОСОБА_1 та відкладення розгляду справи на 30.10.2024 - 11:30.
Позивач - ОСОБА_1 у судове засідання не з'явився, про день, час та місце розгляду справи повідомлений належним чином, причини неявки суд не повідомив.
Представник позивача, адвокат Конюшко Денис Борисович, подав до суду клопотання про розгляд справи за відсутності позивача та його представника, в якій просив позовні вимоги задовольнити у повному обсязі.
Відповідач - ОСОБА_2 у судове засідання повторно не з'явився, про дату, час та місце розгляду справи повідомлений належним чином, відзив на позов та заяви з процесуальних питань до суду не подав.
Суд, на підставі ст. 280 ЦПК України, постановив провести заочний розгляд справи.
Суд, дослідивши матеріали справи, встановив наступні факти та відповідні їм правовідносини.
Відповідно до ст. 4 ЦПК України кожна особа має право в порядку, встановленому цим Кодексом, звернутися до суду за захистом своїх порушених, невизнаних або оспорюваних прав, свобод чи законних інтересів.
Одним із принципів цивільного судочинства є диспозитивність, який полягає у тому, що суд розглядає справи не інакше як за зверненням особи, поданим відповідно до цього Кодексу, в межах заявленою нею вимог і на підставі доказів, поданих учасниками справи або витребуваних судом у передбачених цим кодексом випадках. Учасник справи, розпоряджається своїми правами щодо предмета спору на власний розсуд (ст. 13 ЦПК України).
З матеріалів справи (а.с. 1, 5,6,17), вбачається, що адвокат Конюшко Денис Борисович звернувся до суду з даним позовом діючи в інтересах ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , який зареєстрований та проживає за адресою: АДРЕСА_1 , на підставі договору № 44/02/24 від 14 квітня 2024 року.
Згідно інформації з Управління обліку та моніторингу інформації про реєстрацію місця проживання ЦМУ ДМС у м. Києві та Київській області від 09.07.2024 ( а.с.28), відповідач - ОСОБА_2 був зареєстрований за адресою: АДРЕСА_2 та 20.11.2023 знятий з реєстраційного обліку.
З копії розписки (а.с.9-10), вбачаться, що ІНФОРМАЦІЯ_2 ОСОБА_2 , ІНФОРМАЦІЯ_3 , який зареєстрований за адресою: АДРЕСА_3 , написав власноручно без примусу та в здоровому глузді розписку, згідно якої, він отримав у ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , який зареєстрований за адресою: АДРЕСА_1 , у борг суму коштів у розмірі 150000,00 грн, які зобов'язався повернути до 14.06.2023, а при передачі коштів були присутні свідки: ОСОБА_3 , ОСОБА_4 , ОСОБА_5 .
З матеріалів справи ( а.с.11-14), вбачається, що адвокат Конюшко Денис Борисович 19 березня 2024 року направив ОСОБА_2 претензію щодо стягнення заборгованості за договором позики від 14 квітня 2023 року та просив останнього сплатити суму боргу через 30 днів з моменту отримання даної претензії, та вказану претензію адресат отримав особисто за адресою: АДРЕСА_3 .
При вирішенні спору суд виходить з наступного.
За своєю правовою природою договір є правочином. Водночас, договір є й основною підставою виникнення цивільних прав та обов'язків (ст.11 ЦК України).
Відповідно до ст. 626 ЦК України, договором є домовленість двох або більше сторін, спрямована на встановлення, зміну або припинення цивільних прав та обов'язків.
Сторони є вільними в укладанні договору, виборі контрагента та визначенні умов договору з урахуванням вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, звичаїв ділового обороту, вимог розумності та справедливості (ст. 627 ЦК України).
Відповідно до ст.1046 ЦК України за договором позики одна сторона (позикодавець) передає у власність другій стороні (позичальникові) грошові кошти або інші речі, визначені родовими ознаками, а позичальник зобов'язується повернути позикодавцеві таку ж суму грошових коштів (суму позики)... Договір позики є укладеним з моменту передання грошей.
Згідно ст.1047 ЦК України договір позики укладається у письмовій формі... На підтвердження укладення договору позики та його умов може бути представлена розписка позичальника або інший документ, який посвідчує передання йому позикодавцем визначеної грошової суми або визначеної кількості речей.
Ст. 202 ЦК України визначено, що правочином є дія особи, спрямована на набуття, зміну або припинення цивільних прав та обов'язків. Правочини можуть бути односторонніми та дво- чи багатосторонніми (договори).
Відповідно до ч.1 та ч.2 ст. 207 ЦК України правочин вважається таким, що вчинений у письмовій формі, якщо його зміст зафіксований в одному або кількох документах, у листах, телеграмах, якими обмінялися сторони. Правочин вважається таким, що вчинений у письмовій формі, якщо він підписаний його стороною (сторонами).
Договір позики є двостороннім правочином, а також він є одностороннім договором, оскільки після укладення цього договору всі обов'язки за договором позики, у тому числі повернення предмета позики або рівної кількості речей того ж роду та такої ж якості, несе позичальник, а позикодавець набуває за цим договором тільки права.
Отже, письмова форма договору позики внаслідок його реального характеру є доказом не лише факту укладення договору, але й факту передачі грошової суми позичальнику.
Договір позики є укладеним з моменту передання грошей або інших речей, і може не співпадати з датою складання розписки, яка посвідчує цей факт, однак у будь-якому разі складанню розписки має передувати факт передачі коштів у борг.
За своєю суттю розписка про отримання в борг грошових коштів є документом, який видається боржником кредитору за договором позики після отримання коштів, підтверджуючи як факт укладення договору та зміст умов договору, так і факт отримання боржником від кредитора певної грошової суми.
Зазначений висновок щодо застосування норм права у подібних правовідносинах наведено у постанові Великої Палати Верховного Суду від 12 вересня 2019 року у справі № 604/1038/16-ц.
Згідно зі ст. 545 ЦК України прийнявши виконання зобов'язання, кредитор повинен на вимогу боржника видати йому розписку про одержання виконання частково або в повному обсязі. Якщо боржник видав кредиторові борговий документ, кредитор, приймаючи виконання зобов'язання, повинен повернути його боржникові. У разі неможливості повернення боргового документа кредитор повинен вказати про це у розписці, яку він видає. Наявність боргового документа у боржника підтверджує виконання ним свого обов'язку. У разі відмови кредитора повернути борговий документ або видати розписку боржник має право затримати виконання зобов'язання. У цьому разі настає прострочення кредитора.
Отже, наявність оригінала розписки у позивача (позикодавця), згідно зі ст. 545 ЦК України свідчить, що зобов'язання з повернення позики позичальником не виконано.
Згідно зі ст. 12 ЦПК України цивільне судочинство здійснюється на засадах змагальності сторін. Учасники справи мають рівні права щодо здійснення всіх процесуальних прав та обов'язків, передбачених законом. Кожна сторона повинна довести обставини, які мають значення для справи і на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених цим Кодексом.
Доказами є будь-які дані, на підставі яких суд встановлює наявність або відсутність обставин (фактів), що обґрунтовують вимоги і заперечення учасників справи, та інших обставин, які мають значення для вирішення справи. Належними є докази, які містять інформацію щодо предмета доказування. Предметом доказування є обставини, що підтверджують заявлені вимоги чи заперечення або мають інше значення для розгляду справи і підлягають встановленню при ухваленні судового рішення (ст. 76, 77 ЦПК України).
Відповідно до ст. 81 ЦПК України кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених цим Кодексом. Докази подаються сторонами та іншими учасниками справи. Доказування не може ґрунтуватися на припущеннях. Суд не може збирати докази, що стосуються предмета спору, з власної ініціативи, крім витребування доказів судом у випадку, коли він має сумніви у добросовісному здійсненні учасниками справи їхніх процесуальних прав або виконанні обов'язків щодо доказів, а також інших випадків, передбачених цим Кодексом.
Положення вищезазначених процесуальних норм передбачають, що під час розгляду справ у порядку цивільного судочинства обов'язок доказування покладається як на позивача, так і на відповідача, а метою доказування є з'ясування дійсних обставин справи.
Відповідно до ст. 89 ЦПК України суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному, об'єктивному та безпосередньому дослідженні наявних у справі доказів. Жодні докази не мають для суду заздалегідь встановленої сили. Суд оцінює належність, допустимість, достовірність кожного доказу окремо, а також достатність і взаємний зв'язок доказів у їх сукупності. Суд надає оцінку як зібраним у справі доказам в цілому, так і кожному доказу (групі однотипних доказів), який міститься у справі, мотивує відхилення або врахування кожного доказу (групи доказів).
Згідно із ч.6 ст. 95 ЦПК України, якщо подано копію письмового доказу, суд з власної ініціативи може витребувати у відповідної особи оригінал письмового доказу, тому 19.07.2024 судом витребувано у позивача - ОСОБА_1 оригінал письмового доказу, а саме: розписку ОСОБА_2 від 14.04.2023.
Представник позивача, на підтвердження позовних вимог, надав копію розписки, однак оригінал розписки ОСОБА_2 від 14.04.2023 не надав, враховуючи отримання ним ухвали суду від 19.07.2024 про витребування вказаного доказу та ухвали суду від 03.10.2024 про визнання обов'язкової явки позивача у судове засідання для подання вказаного доказу та особистих пояснень у справі.
З матеріалів справи (а.с.42,43,60), вбачається, що судові повідомлення та ухвали суду, направлені позивачу - ОСОБА_1 на вказану його представником адресу проживання, повернулися до суду за закінченням терміну зберігання, при цьому до суду не надано доказів щодо зареєстрованого місця проживання чи перебування позивача як на час подання позову та і станом на час розгляду справи.
Так, приписами ст.223, 257 ЦПК України, передбачено, що у разі відсутності у позивача наміру брати участь у судовому засіданні, передбачено подання позивачем заяви про розгляд справи за його відсутності. Тобто, право позивача як особи, яка подала позов та зацікавлена в його розгляді, не бути присутнім у судовому засіданні кореспондується з його обов'язком подати до суду відповідну заяву про розгляд справи за його відсутності.
Також, ЦПК України встановляє обов'язок учасників справи сприяти своєчасному, всебічному, повному та об'єктивному встановленню всіх обставин справи, з'являтися в судове засідання за викликом суду, якщо їх явка визнана судом обов'язковою, повідомляти суд про зміну свого місця проживання (перебування, знаходження) та про причини неявки в судове засідання та особи, які не мають можливості подати доказ, який витребовує суд, або не мають можливості подати такий доказ у встановлені строки, зобов'язані повідомити про це суд із зазначенням причин протягом п'яти днів з дня вручення ухвали.
Так, представник позивача подав до суду клопотання про розгляд справи за відсутності позивача та його представника, однак не повідомив суд про причини неявки позивача, відомості щодо його місця проживання (перебування, знаходження) та про причини неподання доказу, який витребував суд.
Даючи оцінку встановленим обставинам та доказам в їх сукупності, суд дійшов висновку, що позов не підлягає до задоволення, за недоведеністю обставин, які входять до предмету доказування, а доказування не може грунтуватися на припущеннях.
Згідно ч. 1, ч.2 ст. 141 ЦПК України, враховуючи, що у задоволенні позову відмовлено, судові витрати позивача не підлягають відшкодуванню за рахунок відповідача.
Керуючись ст. 11, 15,16, 192, 202, 207, 526, 545, 598, 610, 612, 625, 626, 627, 1046-1050 ЦК України, ст. 4, 12, 13, 76 - 81, 141, 223, 258, 259, 264 - 265, 268, 274-279, 280-284, 354, 355 ЦПК України, суд
У задоволенні позовної заяви ОСОБА_1 (дата народження: ІНФОРМАЦІЯ_4 , РНОКПП: НОМЕР_1 , місце проживання: АДРЕСА_4 ) до ОСОБА_2 (джата народження: ІНФОРМАЦІЯ_5 , РНОКПП: НОМЕР_2 , остання відома адреса реєстрації: АДРЕСА_5 / місце проживання: АДРЕСА_6 ), відмовити.
Рішення суду може бути оскаржене шляхом подання апеляційної скарги до Київського апеляційного суду протягом тридцяти днів з дня складення рішення. Учасник справи, якому рішення не було вручене у день його складення, має право на поновлення пропущеного строку на апеляційне оскарження, якщо апеляційна скарга подана протягом тридцяти днів з дня вручення рішення суду.
Заочне рішення може бути переглянуте Білоцерківським міськрайонним судом за письмовою заявою відповідача про перегляд заочного рішення, яка може бути подана до суду протягом тридцяти днів з дня складення рішення. Учасник справи, якому заочне рішення суду не було вручено у день його складення, має право на поновлення пропущеного строку на подання заяви про його перегляд - якщо така заява подана протягом двадцяти днів з дня вручення заочного рішення суду.
Заочне рішення набирає законної сили, якщо протягом встановлених строків не подані заява про перегляд заочного рішення або апеляційна скарга, або якщо рішення залишено в силі за результатами апеляційного розгляду справи.
Рішення складено 30.10.2024.
Суддя: О. В. Бондаренко