Справа № 357/15534/24
1-кс/357/2495/24
26 жовтня 2024 року Слідчий суддя Білоцерківського міськрайонного суду Київської області ОСОБА_1 за участю:
секретаря судового засідання ОСОБА_2 ,
прокурора ОСОБА_3
захисника ОСОБА_4 ,
підозрюваного ОСОБА_5 ,
розглянувши у відкритому судовому засіданні клопотання старшого слідчого ВРЗЗС СВ Білоцерківського РУП ГУНП в Київській області лейтенанта поліції ОСОБА_6 про застосування запобіжного заходу у виді тримання під вартою відносно:
ОСОБА_5 , який народився ІНФОРМАЦІЯ_1 у м. Слов'янськ Донецької області, громадянина України, зареєстрований за адресою: АДРЕСА_1 , проживає за адресою: АДРЕСА_2 , освіта середньо-спеціальна, не працює, проходить лікування після поранення, розлучений, має на утриманні неповнолітню дитину 2012 року народження, раніше судимий
підозрюваного у вчиненні кримінальних правопорушень, передбачених ч. 2 ст. 185, ч. 1 ст. 200, ч. 1 ст. 357, ч. 1 ст. 361 Кримінального кодексу України,
у кримінальному провадженні № 12021116030000275, внесеному до Єдиного реєстру досудових розслідувань 09.03.2021,
1. До Білоцерківського міськрайонного суду Київської області надійшло клопотання старшого слідчого ВРЗЗС СВ Білоцерківського РУП ГУНП в Київській області лейтенанта поліції ОСОБА_6 , погоджене прокурором Білоцерківської окружної прокуратури ОСОБА_3 , про застосування запобіжного заходу у виді тримання під вартою щодо ОСОБА_5 .
1.1. В обґрунтування клопотання слідчий зазначає, що 05.03.2021, близько 09 години ОСОБА_5 , перебуваючи у кімнаті АДРЕСА_3 , де він проживав разом з ОСОБА_7 , виник умисел на викрадення чужого майна. Реалізуючи свій умисел ОСОБА_5 , шляхом вільного доступу, діючи умисно, переконавшись, що за його діями ніхто не спостерігає, та переконавшись, що ОСОБА_7 спить, таємно викрав: мобільний телефон LENOVO VIBE, чорного кольору, IMEI 1: НОМЕР_1 , IMEI 2: НОМЕР_2 , який знаходився на столику, що належить ОСОБА_7 , вартістю 1250,00 грн..
1.2. В подальшому маючи доступ через вказаний мобільний телефон до карткового банківського рахунку за номером № НОМЕР_3 , відкритого в АТ КБ «Альфа-Банк» на ім'я ОСОБА_7 . керуючись єдиним умислом, за допомогою установленого додатку «Альфа-Банк» на мобільному пристрої марки LENOVO VIBE, усвідомлюючи, що заволодіння коштами ОСОБА_7 , що зберігаються та обліковуються у безготівковій формі можливо шляхом складання платіжного доручення в електронному вигляді, для забезпечення несанкціонованого списання коштів потерпілого, з використанням всесвітньої інформаційної системи Інтернет, о 23 годині 07 хвилини 05.03.2021 здійснив розрахунок даною банківською карткою за придбаний товар на загальну суму 400,00 грн, а також о 00 годині 03 хвилини 06.03.2021 здійснив перерахування грошових коштів у сумі 3 641,00 грн на власну банківську картку № НОМЕР_4 .
1.3. Продовжуючи свій протиправний умисел спрямований на заволодіння коштами потерпілого ОСОБА_7 , які знаходяться на платіжній картці № НОМЕР_5 , емітентом якої є АТ «Альфа-Банк», ОСОБА_5 , маючи при собі вищевказану платіжну карту, бажаючи заволодіти та розпорядитися грошовими коштами, у власних цілях, з метою доведення до кінця свого протиправного умислу, о 00 годині 06 хвилин 06.03.2021 та о 00 год. 12 хв. 06.03.2021 перерахував грошові кошти у сумі 5 055,00 грн та 4 954,00 грн на власну банківську картку № НОМЕР_4 .
1.4. У подальшому, ОСОБА_5 з місця вчинення злочину зник, викраденим майном розпорядився на власний розсуд, чим спричинив потерпілому ОСОБА_7 матеріальної шкоди на загальну суму 15 300,00 грн.
1.5. Маючи доступ до карткового банківського рахунку за номером № НОМЕР_6 , відкритого в АТ КБ «Альфа-Банк» на ім'я ОСОБА_7 достовірно знаючи та усвідомлюючи, що жодних прав на кошти, які знаходяться на вищевказаному картковому рахунку він не має, діючи умисно, повторно, з корисливого мотиву, з метою незаконного збагачення за рахунок чужого майна, керуючись єдиним умислом, за допомогою установленого додатку «Альфа-Банк» на мобільному пристрої марки LENOVO VIBE, усвідомлюючи, що заволодіння коштами ОСОБА_7 , що зберігаються та обліковуються у безготівковій формі можливо шляхом складання платіжного доручення в електронному вигляді, для забезпечення несанкціонованого списання коштів потерпілого, з використанням всесвітньої інформаційної системи Інтернет, у період часу з 18 год. 47 хв. по 18 год. 51 хв. 06.03.2024 здійснив перерахував гроші у сумі 5 055,00 грн, 5 055,00 грн, 5 055,00 грн, 1 419,00 грн, на власну банківську картку № НОМЕР_4 .
1.6. У подальшому, ОСОБА_5 з місця вчинення злочину зник, викраденим майном розпорядився на власний розсуд, чим спричинив потерпілому ОСОБА_7 матеріальної шкоди на загальну суму 16 584,00 грн.
1.7. Крім того, встановлено, що 05.03.2021, близько 09 години ОСОБА_5 , перебуваючи у кімнаті НОМЕР_9 гуртожитку за адресою: АДРЕСА_4 , де він проживав разом з ОСОБА_7 , виник умисел на викрадення грошових коштів ОСОБА_7 , які зберігались на його карткових рахунках банківської картки «Альфа-Банк» № НОМЕР_3 , банківської картки «Альфа-Банк» № НОМЕР_5 .
1.8. З метою реалізації свого протиправного умислу ОСОБА_5 05.03.2024 року о 23 годині 07 хвилині, таємно від оточуючих, маючи доступ до карткового рахунку № НОМЕР_3 , відкритого в АТ «Альфа-Банк» на ім'я ОСОБА_7 та його сім-картки оператора мобільного зв'язку ПрАТ «Київстар» з абонентським номером НОМЕР_7 , який дає доступ до його карткового рахунку, без відома останнього скористався додатком «Альфа-Банк» на телефоні LENOVO VIBE, чорного кольору, IMEI 1: НОМЕР_1 , IMEI 2: НОМЕР_2 , що належить ОСОБА_7 та використовуючи вказаний мобільний телефон та володіючи навичками роботи зі мобільним телефоном, самостійно, без дозволу останнього, маючи прямий умисел, спрямований на несанкціоноване втручання в роботу облікового запису ОСОБА_7 в автоматизованій інформаційній системі «Альфа-Банк» АТ «Альфа-Банк», який згідно зі ст. 60 Закону України «Про банки і банківську діяльність» є таким, що становить банківську таємницю, усвідомлюючи, що він не має права законного доступу до неї, з метою незаконного отримання відомостей щодо суми коштів, розміщених на картковому рахунку ОСОБА_7 № НОМЕР_3 , відкритого в АТ «Альфа-Банк», використовуючи власне кінцеве обладнання - телефон LENOVO VIBE, чорного кольору, IMEI 1: НОМЕР_1 , IMEI 2: НОМЕР_2 із наявною сім-карткою оператора мобільного зв'язку ПрАТ «Київстар» з абонентським номером НОМЕР_7 , з використанням всесвітньої інформаційної системи Інтернет, неправомірно змінив логін та пароль до мобільного додатку «Альфа-Банк» та здійснив несанкціоноване втручання в роботу облікового запису потерпілого та отримав таким чином несанкціонований доступ та контроль над картковим рахунком ОСОБА_7 № НОМЕР_3 , що призвело до незаконного втручання та отримання інформації про наявні грошові кошти на картковому рахунку потерпілого.
1.9. Також, 05.03.2021, близько 23 години 07 хвилини, ОСОБА_5 , перебуваючи у кімнаті НОМЕР_9 гуртожитку за адресою: АДРЕСА_4 , реалізуючи свій протиправний умисел, спрямований на заволодіння належними ОСОБА_7 грошовими коштами, маючи доступ до карткового банківського рахунку за номером № НОМЕР_3 , відкритого в АТ «Альфа-Банк» на ім'я ОСОБА_7 та картки оператора мобільного зв'язку ПрАТ «Київстар» з абонентським номером НОМЕР_7 без відома потерпілого, вчинив несанкціоноване втручання в роботу автоматизованої інформаційної системи «Альфа-Банк» АТ «Альфа-Банк», використовуючи власне кінцеве обладнання - телефон LENOVO VIBE, чорного кольору, IMEI 1: НОМЕР_1 , IMEI 2: НОМЕР_2 із наявною сім-карткою оператора мобільного зв'язку ПрАТ «Київстар» з абонентським номером НОМЕР_7 , усвідомлюючи, що заволодіння коштами потерпілого, що зберігаються та обліковуються у безготівковій формі можливо лише шляхом складання та використання платіжного доручення в електронному вигляді, для забезпечення несанкціонованого списання коштів потерпілого, з використанням всесвітньої інформаційної системи Інтернет, шляхом здійснення операції «Списання переводу» через додаток «Альфа-Банк» умисно, підробив електронні платіжні документи, у яких зазначив завідомо недостовірні відомості щодо наміру платника ОСОБА_7 з власного карткового рахунку № НОМЕР_3 здійснити у встановленому порядку переказу коштів в сумі 3 641,00 грн та 400,00 грн, які направив до автоматизованої системи обробки інформації, чим здійснив підробку документів на зняття коштів та використання підробленого документа на зняття коштів.
1.10. Відповідно до ст. 1 Закону України «Про інформацію», пунктів 1.4, 1.14, 1.27, 1.31 ст. 1, п. 15.2 ст. 15 Закону України «Про платіжні системи та переказ коштів в Україні», ч. 4 ст. 51 Закону України «Про банки та банківську діяльність» документом визнається будь-який матеріальний носій, що містить інформацію, функціями якого є її збереження та передавання у часі та просторі, а засобами доступу до банківських рахунків (платіжним інструментом) є засоби певної форми на паперовому, електронному чи іншому виді носія інформації, використання якого ініціює зняття грошей з відповідного рахунку. На підставі зазначеного завідомо підроблених документів на переказ готівкових коштів, з карткового рахунку ОСОБА_7 № НОМЕР_3 несанкціоновано знято грошові кошти в розмірі 4 041,00 грн.
1.11. Також 05.03.2024 близько 09 години 00 хвилин ОСОБА_5 , перебуваючи у кімнаті НОМЕР_9 гуртожитку за адресою: АДРЕСА_4 , де він проживав разом з ОСОБА_7 , побачив на столику банківську картку «Альфа-Банк» № НОМЕР_6 , банківську картку «Приват Банк» № НОМЕР_8 , банківську картку «Альфа-Банк» № НОМЕР_5 , які належать ОСОБА_7 . У цей час у ОСОБА_5 виник протиправний умисел на заволодіння вказаними банківськими картками.
1.12. Реалізуючи свій протиправний умисел, ОСОБА_5 перебуваючи у вказаному місці та у вказаний час, скориставшись тим, що за його діями ніхто не спостерігає та його дії залишаються не поміченими сторонніми особами, діючи умисно, таємно від оточуючих, шляхом вільного доступу, з корисливих мотивів, з метою незаконного збагачення за рахунок чужого майна, викрав (взяв) банківську картку «Альфа-Банк» № НОМЕР_6 , банківську картку «Приват Банк» № НОМЕР_8 , банківську картку «Альфа-Банк» № НОМЕР_5 , які відповідно до вимог ст. 1 Закону України «Про інформацію», пп. 1.4, 1.14, 1.27, 1.31 ст. 1, ст. 14 Закону України «Про платіжні системи та переказ коштів в Україні» та ч. 4 ст. 51 Закону України «Про банки і банківську діяльність», є офіційним документом, тобто електронним платіжним документом, засобом доступу до банківського рахунку.
1.13. У подальшому ОСОБА_5 достеменно розуміючи, що банківська картка є електронним платіжним документом та належить потерпілому ОСОБА_7 залишив її при собі, з метою подальшого заволодіння грошовими коштами, що знаходились на той час на банківському рахунку.
1.14. Ґрунтуючись на цих обставинах, слідчий зазначає про наявність ознак кримінальних правопорушень, а саме:
- таємного викраденні чужого майна (крадіжки), вчиненого повторно, тобто кримінального правопорушення, передбаченого ч. 2 ст. 185 КК України;
- несанкціонованого втручання в роботу інформаційних (автоматизованих) систем, тобто кримінального правопорушення, передбаченого ч. 1 ст. 361 КК України;
- підробки документів на переказ та їх використання, тобто кримінального правопорушення, передбаченого ч. 1 ст. 200 КК України;
- викрадення офіційного документу, вчиненому з корисливих мотивів, тобто кримінального правопорушення, передбаченого ч. 1 ст. 357 КК України.
1.15. В обґрунтування необхідності застосування запобіжного заходу у виді тримання ОСОБА_5 під вартою слідчий у клопотанні зазначає про наявність ризику переховування від органів досудового розслідування та суду, ризику незаконного впливу на потерпілого, ризику вчинити інше кримінальне правопорушення.
1.16. Неможливість застосування більш м'яких запобіжних заходів обґрунтовує неможливістю запобігання наведеним ризикам шляхом застосування більш м'яких запобіжних заходів та виконання підозрюваним ОСОБА_5 покладених на нього процесуальних обов'язків.
1.17. В підтвердження того, що підозрюваному надані копії клопотання та матеріалів, якими обґрунтовується необхідність застосування запобіжного заходу, слідчим надана розписка підозрюваного. Згідно з нею, ОСОБА_5 отримав ці документи 25.10.2024.
2. В судовому засіданні сторони кримінального провадження висловили такі позиції:
2.1. Прокурор підтримав доводи клопотання та просив застосувати до підозрюваного запобіжний захід у вигляді тримання під вартою. Деталізував обставини, викладені у клопотанні. Додатково зауважив, що більш м'який запобіжний захід не зможе запобігти заявленим ризикам кримінального провадження
2.2. Захисник проти задоволення клопотання заперечував. Зазначив, що зазначений прокурором запобіжний захід є занадто суворим. Так, ризик переховування відсутній, оскільки підозрюваний має сина та постійно з ним спілкується. З 2022 року постійно проживає у м. Одеса. Щодо ризику впливу на потерпілого зауважив, що стороною обвинувачення не пред'явлені докази тиску на потерпілого з боку ОСОБА_5 . Також додав, що підозрюваний з березня 2021 проходив службу в ЗСУ, був поранений. У зв'язку з чим потребує лікування. Вину свою повністю визнає та має намір відшкодувати завдану шкоду.
2.3. Підозрюваний підтримав позицію свого захисника. Зазначив, що все сталося внаслідок надмірного спільного вживання алкогольних напоїв. Зауважив, що потребує періодичного проходження лікування.
3. Заслухавши учасників кримінального провадження, дослідивши клопотання та додані до нього матеріали, слідчий суддя дійшла таких висновків.
3.1. У відповідності до ст. 12 КПК України під час кримінального провадження ніхто не може триматися під вартою, бути затриманим або обмеженим у здійсненні права на вільне пересування в інший спосіб через підозру або обвинувачення у вчиненні кримінального правопорушення інакше як на підставах та в порядку, передбачених цим Кодексом.
Розділ ІІ Кримінального процесуального кодексу України визначає, що з метою досягнення дієвості кримінального провадження застосовуються заходи забезпечення цього провадження. До заходів забезпечення згідно з п. 9 ч. 2 ст. 131 цього кодексу віднесені також запобіжні заходи. Порядок застосування до особи запобіжних заходів визначений главою 18 КПК України.
Згідно з ч. 1 ст. 176 КПК України запобіжними заходами є: 1) особисте зобов'язання; 2) особиста порука; 3) застава; 4) домашній арешт; 5) тримання під вартою.
У відповідності до ст. 177 КПК України метою застосування запобіжного заходу є забезпечення виконання підозрюваним покладених на нього процесуальних обов'язків, а також запобігання спробам:
1) переховуватися від органів досудового розслідування та/або суду;
2) знищити, сховати або спотворити будь-яку із речей чи документів, які мають істотне значення для встановлення обставин кримінального правопорушення;
3) незаконно впливати на потерпілого, свідка, іншого підозрюваного, обвинуваченого, експерта, спеціаліста у цьому ж кримінальному провадженні;
4) перешкоджати кримінальному провадженню іншим чином;
5) вчинити інше кримінальне правопорушення чи продовжити кримінальне правопорушення, у якому підозрюється, обвинувачується.
Підставою застосування запобіжного заходу є наявність обґрунтованої підозри у вчиненні особою кримінального правопорушення, а також наявність ризиків, які дають достатні підстави слідчому судді вважати, що підозрюваний може здійснити дії, передбачені частиною першою цієї статті.
3.1.1. З аналізу зазначених норм слідує, що запобіжні заходи можуть застосовуватися, зокрема, до підозрюваного. Підозрюваним є особа, якій у порядку, передбаченому статтями 276 - 279 КПК України повідомлено про підозру, особа, яка затримана за підозрою у вчиненні кримінального правопорушення (ч. 1 ст. 42 КПК України).
Як підтверджується витягом з Єдиного реєстру досудових розслідувань від 25.10.2024, досудове розслідування у кримінальному провадженні № 12021116030000275 розпочате 09.03.2021 за фактом вчинення кримінального правопорушення, передбаченого ч. 2 ст. 185 КК України. Постановою прокурора від 25.10.2024 матеріали вказаного кримінального провадження об'єднані з матеріалами досудового розслідування у кримінальних провадженнях № 12024111030003386 від 25.10.2024 за ознаками кримінального правопорушення, передбаченого ч. 2 ст. 185 КК України, № 12024111030003387 від 25.10.2024 за ознаками кримінального правопорушення, передбаченого ч. 1 ст. 357 КК України, № 12024111030003388 від 25.10.2024 за ознаками кримінального правопорушення, передбаченого ч. 1 ст. 200 КК України, № 12024111030003389 від 25.10.2024 за ознаками кримінального правопорушення, передбаченого ч. 1 ст. 361 КК України.
ОСОБА_5 25.10.2024 повідомлено про підозру у вчиненні кримінальних правопорушень, передбачених ч. 2 ст. 185, ч. 1 ст. 357, ч. 1 ст. 361, ч. 1 ст. 200 КК України, що підтверджується письмовим повідомленням про підозру з відміткою ОСОБА_5 про її отримання 25.10.2024. Отже, у відповідності до вимог ст. 42 КПК України ОСОБА_5 має статус підозрюваного у цьому кримінальному провадженні і щодо нього може вирішуватися питання про застосування запобіжного заходу.
3.1.2. Відповідно до ч. 2 ст. 183 КПК України запобіжний захід у вигляді тримання під вартою може бути застосований до раніше судимої особи, яка підозрюється або обвинувачується у вчиненні злочину, за який законом передбачено покарання у виді позбавлення волі на строк до трьох років, виключно у разі, якщо прокурором, крім наявності підстав, передбачених статтею 177 цього Кодексу, буде доведено, що, перебуваючи на волі, ця особа переховувалася від органу досудового розслідування чи суду, перешкоджала кримінальному провадженню або їй повідомлено про підозру у вчиненні іншого злочину;.
Санкція ч.2 ст. 185 КК України передбачає позбавлення волі на строк від трьох до п'яти років. Водночас, як вбачається з наданих стороною обвинувачення матеріалів ОСОБА_5 :
- 19.11.2015 засуджений Слов'янським міськрайонним судом Донецької області за ч. 1 ст. 190 КК України до громадських робіт строком 200 годин:
- 21.01.2016 року засуджений Слов'янським міськрайонним судом Донецької області за ч. 2 ст. 185 КК України до арешту строком 3 місяці 10 днів;
- 27.05.2016 року засуджений Слов'янським міськрайонним судом Донецької області за ч. 2 ст. 190 КК України до позбавлення волі на строк 1 рік 6 місяців, на підставі статей 71, 72 КК України приєднано строк за вироком Слов'янського міськрайонного суду від 21.01.2016 року остаточно 1 рік 9 місяців позбавлення волі, звільнений з місць позбавлення волі 27.10.2017 року на підставі ухвали Полтавського районного суду та області на підставі ст. 81 КК України умовно-достроково на 3 місяці 11 днів;
- 28.02.2018 до Слов'янського міськрайонного суду Донецької області скеровано обвинувальний акт за вчинення кримінального правопорушення, передбаченого ч. 2 ст. 185 КК України. Ухвалою Слов'янського міськрайонного суду Донецької області від 02.06.2020 (справа № 243/1768/18) судове провадження зупинено та ОСОБА_5 оголошено в розшук;
- 19.02.2019 до Краматорського міськрайонного суду Донецької області скеровано обвинувальний акт за вчинення кримінального правопорушення, передбаченого ч. 2 ст. 185 КК України. Ухвалою Краматорського міськрайонного суду Донецької області від 24.06.2020 (справа № 324/3058/20) судове провадження зупинено та ОСОБА_5 оголошено в розшук;
Крім того, в цьому кримінальному провадженні 29.10.2021 року ОСОБА_5 повідомлено про підозру у таємному викраденні чужого майна (крадіжці), вчиненого повторно, тобто у вчиненні кримінального правопорушення, передбаченого ч. 2 ст. 185 КК України. 12.11.2021 досудове розслідування у кримінальному провадженні зупинено та ОСОБА_5 оголошено в розшук.
Ухвалами слідчого судді Білоцерківського міськрайонного суду Київської області від 09.12.2021, від 04.05.2023, від 07.11.2023, від 14.05.2023 надано дозвіл на затримання ОСОБА_5 з метою його приводу для участі в розгляді клопотання про застосування запобіжного заходу у виді тримання під вартою.
Отже, виходячи із кваліфікації кримінального правопорушення - ч. 2 ст. 185 КК України, та з урахуванням переховувалася підозрюваного від органу досудового розслідування та суду застосування запобіжного заходу у вигляді тримання під вартою є законодавчо передбаченим.
3.1.3. Водночас, на підставі ст. 183 Кримінального процесуального кодексу України тримання під вартою є винятковим запобіжним заходом, який застосовується виключно у разі, якщо прокурор доведе, що жоден із більш м'яких запобіжних заходів не зможе запобігти ризикам кримінальним провадження.
3.1.4. Згідно з положеннями статті 194 КПК України під час розгляду клопотання про застосування запобіжного заходу слідчий суддя зобов'язаний встановити, чи доводять надані сторонами кримінального провадження докази обставини, які свідчать про:
- наявність обґрунтованої підозри у вчиненні підозрюваним кримінального правопорушення;
- наявність достатніх підстав вважати, що існує хоча б один із ризиків, передбачених статтею 177 цього Кодексу, і на які вказує слідчий, прокурор;
- недостатність застосування більш м'яких запобіжних заходів для запобігання ризику або ризикам, зазначеним у клопотанні.
Крім того, стаття 178 КПК України закріплює перелік обставин, які на підставі наданих сторонами кримінального провадження матеріалів, повинні бути оцінені в сукупності.
3.1.5. Системний аналіз норм чинного законодавства свідчить про те, що при вирішенні питання про обрання запобіжного заходу дослідженню підлягають чотири групи обставин:
- чи наявна обґрунтована підозра у вчиненні особою кримінального правопорушення;
- чи наявні ризики кримінального провадження;
- чи наявні обставини, які є достатніми для переконання, що жоден із більш м'яких запобіжних заходів, передбачених ч. 1 ст. 176 КПК України може запобігти доведеним під час розгляду клопотання ризикам;
- індивідуальні обставини підозрюваного, передбачені статтею 178 КПК України.
За таких умов слідчому судді належить дослідити кожен із зазначених вище критеріїв окремо.
3.2. Щодо обґрунтованості підозри:
3.2.1. Згідно зі ст. 8 КПК України кримінальне провадження здійснюється з додержанням принципу верховенства права, відповідно до якого людина, її права та свободи визнаються найвищими цінностями та визначають зміст і спрямованість діяльності держави. Принцип верховенства права у кримінальному провадженні застосовується з урахуванням практики Європейського суду з прав людини.
Оскільки чинне законодавство не розкриває поняття обґрунтованої підозри, враховуючи ст. 8, 9 КПК України, слід керуватися позиціями Європейського суду з прав людини. З точки зору практики ЄСПЛ обґрунтованість підозри - це певний стандарт доказування, який означає, що існують факти або інформація, які можуть переконати об'єктивного спостерігача в тому, що особа, про яку йдеться, могла вчинити правопорушення (рішення у справі "Фокс, Кемпбелл і Гартлі проти Сполученого Королівства" від 30 серпня 1990 року, п. 32, Series A, N 182). При чому факти, які викликали підозру, не обов'язково мають бути одного рівня з тими, які необхідні для того, щоб не лише обґрунтувати засудження, а й пред'явити обвинувачення, що є наступною стадією в процесі розслідування кримінальної справи (рішення у справі «Murrаyv.UnitedKingdom», 14310/88, 28.10.1994, п. 55).
3.2.2. В цьому кримінальному провадженні йдеться про причетність ОСОБА_5 до кримінальних правопорушень, передбачених ч. 2 ст. 185, ч. 1 ст. 357, ч. 1 ст. 361, ч. 1 ст. 200 КК України.
3.2.3. Як вбачається зі змісту клопотання та підтверджується витягом з Єдиного реєстру досудових розслідувань від 25.10.2024, досудове розслідування у кримінальному провадженні № 12021116030000275 здійснюється за фактом крадіжки мобільного телефону та банківських карток, належних ОСОБА_7 .
3.2.4. Частиною 2 ст. 185 КК України передбачена кримінально відповідальність за повторне таємне викрадення чужого майна (крадіжку).
3.2.5. Частиною 1 ст. 200 КК України передбачена кримінально відповідальність за підробку документів на переказ, платіжних карток чи інших засобів доступу до банківських рахунків, електронних грошей, а так само придбання, зберігання, перевезення, пересилання з метою збуту підроблених документів на переказ, платіжних карток або їх використання чи збут, а також неправомірний випуск або використання електронних грошей.
3.2.6. Крім того, ч. 1 ст. 357 КК України передбачена кримінально відповідальність за викрадення, привласнення, вимагання офіційних документів, штампів чи печаток або заволодіння ними шляхом шахрайства чи зловживання особи своїм службовим становищем, а так само їх умисне знищення, пошкодження чи приховування, а також здійснення таких самих дій відносно приватних документів, що знаходяться на підприємствах, в установах чи організаціях незалежно від форми власності, вчинене з корисливих мотивів або в інших особистих інтересах.
3.2.7. Частиною 1 ст. 361 КК України передбачена кримінально відповідальність за Несанкціоноване втручання в роботу інформаційних (автоматизованих), електронних комунікаційних, інформаційно-комунікаційних систем, електронних комунікаційних мереж
3.2.8. Описана у клопотанні фабула кримінального правопорушення у сукупності з наданими матеріалами кримінального провадження формує у слідчого судді внутрішнє переконання про наявність ознак кримінальних правопорушень, передбачених ч. 2 ст. 185, ч. 1 ст. 357, ч. 1 ст. 361, ч. 1 ст. 200 КК України.
3.2.9. Так, відповідно до протоколу допиту потерпілого ОСОБА_7 від 11.03.2021, останній повідомив про обставини зникнення його мобільного телефону та банківських карток. При цьому, ОСОБА_5 підтвердив потерпілому, що брав його мобільний телефон. В подальшому потерпілий також виявив несанкціоновані зміни паролів доступу до його банківських застосунків та списання грошових коштів з належних йому рахунків по платежем, які він не здійснював.
3.2.10. Відтак описані події містять в собі ознаки кримінальних правопорушень, передбачених ч. 2 ст. 185, ч. 1 ст. 357, ч. 1 ст. 361, ч. 1 ст. 200 КК України. За таких умов слідчий суддя доходить висновку про наявність обґрунтованої підозри щодо вчинення кримінальних правопорушень, зазначених у клопотанні.
3.2.11. Для визначення причетності ОСОБА_5 до подій кримінальних правопорушень слідчим суддею досліджено докази, надані сторонами, зокрема:
- протокол допиту потерпілого ОСОБА_7 від 11.03.2021 та 12.05.2021 року, ;
- виписки з рахунку ОСОБА_7 за період з 01.03.2021 до 11.03.2021;
- протокол огляду предметів - мобільного телефону ОСОБА_7 ;
- висновок експерта № 1233 від 30.03.2021 про вартість мобільного телефона ОСОБА_7 ;
- протокол отримання речей від ОСОБА_5 від 16.03.2021;
- протокол тимчасового доступу до документів, а саме документів АТ «Альфа-Банк»;
- протокол затримання ОСОБА_5 від 24.10.2024;
- протокол допиту підозрюваного ОСОБА_5 від 25.10.2024.
Досліджені матеріали у взаємному зв'язку з обставинами кримінального правопорушення, дають слідчому судді підстави дійти до висновку про наявність обґрунтованої підозри.
3.3. Щодо ризиків кримінального провадження
3.3.1. Ризиком у контексті кримінального провадження є певна ступінь можливості, що особа вдасться до вчинків, які будуть перешкоджати досудовому розслідуванню та судовому розгляду або ж створять загрозу суспільству. Слідчий суддя, оцінюючи вірогідність такої поведінки підозрюваного, має дійти обґрунтованого висновку про високу ступінь ймовірності позапроцесуальних дій зазначеної особи. КПК України покладає на слідчого, прокурора обов'язок обґрунтувати ризики кримінального провадження.
3.3.2. На переконання сторони обвинувачення, в цьому провадженні існують ризики, що підозрюваний може:
- переховуватися від органів досудового розслідування та суду,
- незаконного впливу на потерпілого;
- вчинення іншого кримінального правопорушення та продовження кримінального правопорушення у якому підозрюється.
Заявлені ризики заслуговують на увагу.
3.3.3. ОСОБА_5 підозрюється зокрема у вчиненні кримінального правопорушення, передбаченого ч. 1 ст. 185 КК України. Санкція відповідної частини статті відносить інкримінований злочин до нетяжких, однак передбачає покарання у виді позбавлення волі до п'яти років. Отже, очікування можливого суворого вироку може мати значення. При чому ризик втечі повинен оцінюватися у світлі таких факторів, як характер людини, її моральні принципи, місце проживання, робота, засоби до існування, сімейні зв'язки, а також будь-які інші зв'язки з країною, в якій особу притягнуто до кримінальної відповідальності (рішення у справі «Becciev v. Moldova», п. 58). Тому слідчий суддя, вирішуючи питання щодо застосування запобіжного заходу, враховує тяжкість злочину, в якому підозрюється ОСОБА_5 , однак у сукупності з іншими обставинами, якими в цьому випадку є відсутність сталих соціальних зв'язків, зокрема підозрюваний розлучений, його колишня дружина та син наразі перебувають поза межами країни, відсутність постійного місця проживання, зокрема підозрюваний зареєстрований у місті м. Слов'янськ Донецької області, яке наразі безпосередньо наближене до зони бойових дій, мешкає в орендованому житлі, проходить ВЛК за результатами якого може бути демобілізований та отримати право на виїзд за межі країни в умовах воєнного стану.
Отже, надаючи оцінку можливості підозрюваного переховуватися від органу досудового розслідування, слідчий суддя вважає такі дії цілком вірогідними. Співставлення можливих негативних для підозрюваного наслідків переховування у вигляді його ув'язнення у невизначеному майбутньому, тобто після його затримання, із засудженням до покарання у виді позбавлення волі у найближчій перспективі доводять, що цей ризик є достатньо високим. Тому з метою нівелювання такого ризику переховування, застосування до підозрюваного запобіжного заходу вбачається обґрунтованим.
Крім того, вказаний ризик знаходить своє підтвердження з урахуванням перебування підозрюваного в розшуку протягом тривалого часу. Як вбачається з матеріалів прави, ОСОБА_8 передав слідчому банківські картки ОСОБА_7 та його мобільний телефон (протокол отримання речей від 16.03.2021). Отже достовірно знаючи про порушене щодо цього факту кримінальне провадження підозрюваний переховувався від органу досудового розслідування, а намір відшкодувати завдані ним збитки в нього виник лише під час розгляду цього клопотання після його фактичного затримання.
3.3.4. Також достатньо обґрунтованим є ризик незаконного впливу на потерпілого. Показання потерпілого, на які посилається сторона обвинувачення, мають значення для цього кримінального провадження. Зокрема потерпілий може надати показання щодо обставин викрадення в нього мобільного телефону, банківських карток, а також обставин несанкціонованого списання грошових коштів з його банківських рахунків.
При цьому КПК України встановлено відмінну процедуру отримання показань від осіб, які є свідками, потерпілими у кримінальному провадженні: спочатку на стадії досудового розслідування показання отримуються шляхом допиту слідчим чи прокурором, а після направлення обвинувального акту до суду на стадії судового розгляду - усно шляхом допиту особи в судовому засіданні (частини 1, 2 статті 23, стаття 224 КПК України). Суд може обґрунтовувати свої висновки лише на показаннях, які він безпосередньо сприймав під час судового засідання або отриманих у порядку, передбаченому статтею 225 КПК України, тобто допитаних на стадії досудового розслідування слідчим суддею. Суд не вправі обґрунтовувати судові рішення показаннями, наданими слідчому, прокурору, або посилатися на них (частина 4 статті 95 КПК).
Тобто ризик впливу на потерпілого існує не лише на початковому етапі кримінального провадження при зібранні доказів, а й на стадії судового розгляду до моменту безпосереднього отримання судом показань від свідків та дослідження їх судом. При цьому факт відсутності нарікань зі сторони потерпілого наразі не можу нівелювати вірогідність ризику впливу на потерпілого в майбутньому, оскільки, не будучи обмеженим у вільному доступі до інших осіб, підозрюваний може здійснювати на них вплив з метою їх спонукання до ненадання показань, перекручування або спотворення обставин, які їм відомі.
3.3.5. Щодо ризику вчинення інших кримінальних правопорушень, слідчий суддя вважає, що він є достатньо ймовірним. Так, як вбачається з досліджених матеріалів, ОСОБА_5 був неодноразово засуджений. Востаннє засуджений 27.05.2016 Слов'янським міськрайонним судом Донецької області до покарання у виді позбавлення волі строком на 1 рік 9 місяців. Звільнений 27.10.2017 року на підставі ухвали Полтавського районного суду та області на підставі ст. 81 КК України умовно-достроково на 3 місяці 11 днів. Крім того, наразі на розгляді Слов'янським міськрайонним судом Донецької області та Краматорського міськрайонного суду Донецької вже перебувають обвинувальні акти щодо підозрюваного в інших кримінальних провадженнях.
3.3.6. З урахуванням обґрунтованої підозри та встановлених ризиків кримінального провадження, застосування до підозрюваного запобіжного заходу вбачається обґрунтованим. Отже, на цьому етапі кримінального провадження застосування запобіжного заходу є об'єктивно необхідним з метою дієвості відповідного кримінального провадження.
3.4. Щодо застосування менш суворого запобіжного заходу
Встановлені під час судового засідання обставини у свої сукупності та взаємозв'язку формують у слідчого судді переконання, що запобігти доведеним під час розгляду клопотання ризикам неможливо без застосування запобіжного заходу.
Разом з тим, коли йдеться про застосування запобіжного заходу у виді тримання під вартою, слід також зважати на те, чи наявні у справі специфічні ознаки того, що цього вимагають істинні вимоги публічного інтересу, які, незважаючи на існування презумпції невинуватості, переважують правило поваги до особистої свободи (напр., рішення у справі "Лабіта проти Італії" (Labita v. Italy), N 26772/95, п. 153, ECHR 2000-IV).
Частиною 1 ст. 176 КПК України закріплена відповідна ієрархія запобіжних заходів від найбільш м?якого (особисте зобов?язання) до найбільш суворого (тримання під вартою). Слідчий суддя відмовляє у застосуванні запобіжного заходу, якщо слідчий, прокурор не доведе, що встановлені під час розгляду клопотання про застосування запобіжних заходів обставини, є достатніми для переконання, що жоден із більш м'яких запобіжних заходів, передбачених частиною першою цієї статті, не може запобігти доведеним під час розгляду ризику або ризикам (ч. 3 ст. 176 КПК України).
В цьому кримінальному провадженні на даному етапі слідчий суддя не вбачає за можливе запобігти ризикам кримінального провадження із застосуванням запобіжного заходу у вигляді особистого зобов'язання, особистої поруки (з урахуванням відсутності потенційних поручителів), адже ці заходи пов'язані з вільним пересуванням підозрюваного, що не забезпечить нівелювання ризику переховування від органів досудового розслідування та суду, а також вчинення інших кримінальних правопорушень. Домашній арешт, зокрема цілодобовий, хоча і пов'язаний з ізоляцією підозрюваного від суспільства, однак зважаючи на встановлені на цьому етапі досудового розслідування ризики, може виявитися неефективним з таких же підстав.
Відтак досліджені під час судового засідання та описані у п. 3.3 цієї ухвали ризики свідчать, що менш суворий запобіжний захід, не пов'язаний з тимчасовою ізоляцією, може негативно відобразитися на здійсненні досудового розслідування і руху кримінального провадження. Слідчий суддя враховує суспільний інтерес у швидкому, повному і об'єктивному досудовому розслідуванні цього кримінального провадження, яке можливе за умов нівелювання ризиків кримінального провадження.
3.5. Щодо індивідуальних обставин підозрюваного відповідно до ст. 178 КПК України
3.5.1. Згідно зі ст. 178 КПК України при вирішенні питання про обрання запобіжного заходу, крім наявності ризиків, зазначених у статті 177 цього Кодексу, слідчий суддя на підставі наданих сторонами кримінального провадження матеріалів зобов'язаний оцінити в сукупності всі перелічені в статті обставини.
3.5.2. Дослідивши надані сторонами кримінального провадження відомості, слідчий суддя під час обрання ОСОБА_5 запобіжного заходу враховує такі обставини:
- надані відомості свідчать про вагомість на даному етапі наявних доказів про вчинення підозрюваним кримінальних правопорушень, передбачених ч. 2 ст. 185, ч. 1 ст. 357, ч. 1 ст. 361, ч. 1 ст. 200КК України;
- один з інкримінованих правопорушень КК України відноситься до нетяжких і у разі визнання підозрюваного винуватим, йому загрожує покарання у виді позбавлення волі на строк до п'яти років;
- станом на сьогоднішній день ОСОБА_5 виповнилося 34 роки, підтверджені належним чином дані, що стан його здоров'я несумісний з триманням під вартою відсутні;
- ОСОБА_5 наразі не працює, проходить лікування після поранення;
- відомостей про те, що підозрюваний має міцні соціальні зв'язки на території України, які б могли в повній мірі нівелювати встановлені ризики, не надані;
- відомостей про майновий стан підозрюваного слідчому судді не надано, водночас зазначено, що підозрюваний проходив військову службу за контрактом;
- підозрюваний раніше судимий.
- наразі на розгляді інших судів перебувають два обвинувальні акти щодо вчинення ОСОБА_5 кримінальних правопорушень, передбачених ч. 2 ст. 185 КК України;
- розмір майнової шкоди, завдоної кримінальними правопорушеннями, у вчиненні яких підозрюється ОСОБА_5 складає 31 884,00 грн.
3.6. Щодо альтернативного запобіжного заходу
3.6.1. Приймаючи до уваги, визначені ст. 178 КПК України та досліджені в судовому засіданні обставини, які зазначені вище, зважаючи на визначену стороною обвинувачення роль підозрюваного у вчиненні злочину та аналізуючи наведене у сукупності, слідчий суддя доходить висновку, що тримання під вартою є необхідним заходом забезпечення кримінального провадження. Тому клопотання в цій частині слід задовольнити.
Водночас, як вбачається з досліджених матеріалів, ОСОБА_5 в рамках цього кримінального провадження 29.10.2021 складено повідомлення про підозру у вчиненні кримінального правопорушення, передбаченого ч. 2 ст. 185 КК України, яка була направлена за останнім відомим місцем проживання підозрюваного.
Відповідно до приписів ч. 3 ст. 219 КПК України (в редакції чинній на момент повідомлення про підозру), строк досудового розсування складав два місяці з моменту повідомлення особи про підозру, тобто до 29.12.2021.
Постановою старшого слідчого ВРЗЗСВ СВ Білоцерківського РУП ГУНП в Київській області майора поліції ОСОБА_9 від 12.11.2021 досудове розслідування у кримінальному провадженні № 1202111603000275 від 029.03.2021 зупинено. Відповідно до закінчення строків досудового розслідування у цьому кримінальному провадженні залишалось 48 днів.
Відтак, слідчий суддя вбачає обґрунтованим тримання під вартою на строк 48 днів, в межах строків досудового розслідування.
3.6.2. Згідно із ч. 3 ст. 183 КПК України слідчий суддя при постановленні ухвали про застосування запобіжного заходу у вигляді тримання під вартою зобов'язаний визначити розмір застави, достатньої для забезпечення виконання підозрюваним, обвинуваченим обов'язків, передбачених цим Кодексом.
3.6.3. Визначаючи альтернативний запобіжний захід у виді застави, слідчий суддя виходить із такого. Застосування запобіжних заходів є однією з гарантій кримінального провадження, тому основною метою застави є забезпечення підозрюваним покладених на нього обов'язків і забезпечення здійснення кримінального провадження. Разом з тим застава у кримінальному провадженні вважається процесуальним примусом, який застосовується до підозрюваного та накладає відповідні зобов'язання не тільки на підозрюваного, а також на іншу особу, яка погодилась внести заставу за підозрюваного (заставодавця).
3.6.4. Застава полягає у внесенні коштів у грошовій одиниці України на спеціальний рахунок, визначений в порядку, встановленому Кабінетом Міністрів України, з метою забезпечення виконання підозрюваним, обвинуваченим покладених на нього обов'язків, під умовою звернення внесених коштів у доход держави в разі невиконання цих обов'язків (ч. 1 ст. 182 КПК України). Розмір застави визначається слідчим суддею, судом з урахуванням обставин кримінального правопорушення, майнового та сімейного стану підозрюваного, обвинуваченого, інших даних про його особу та ризиків, передбачених статтею 177 цього Кодексу. Розмір застави повинен достатньою мірою гарантувати виконання підозрюваним, обвинуваченим покладених на нього обов'язків та не може бути завідомо непомірним для нього (ч. 4 ст. 182 КПК України)
Сторона обвинувачення просить визначити ОСОБА_5 заставу в розмірі 20 прожиткових мінімумів для працездатних осіб,.
У відповідності до п. 1 ч. 5 ст. 182 КПК України розмір застави щодо особи, підозрюваної у вчиненні нетяжкого злочину визначається у межах від одного до двадцяти розмірів прожиткового мінімуму для працездатних осіб.
3.6.5. З урахуванням всіх досліджених відомостей та встановлення ризиків кримінального провадження, слідчий суддя вважає за необхідне застосувати до підозрюваного запобіжний захід у виді застави у сумі 20 розмірів прожиткового мінімуму для працездатних осіб, що становить 60 560,00 (шістдесят тисяч п'ятсот шістдесят гривень 00 копійок) гривень. Такий розмір з урахуванням поведінки підозрюваного та його індивідуальних обставин, на думку слідчого судді, зможе забезпечити його належну поведінку, запобігти ризикам кримінального провадження та не є непомірним для підозрюваного.
3.6.6. Приймаючи до уваги наявність обґрунтованої підозри, ризики кримінального провадження, визначені ст.178 КПК України та досліджені в судовому засіданні обставини, слідчий суддя доходить висновку, що застава у визначеному розмірі є достатнім та необхідним заходом забезпечення кримінального провадження,. Тому клопотання в цій частині слід задовольнити.
3.7. У зв'язку із обранням підозрюваному альтернативного запобіжного заходу, не пов?язаного з триманням під вартою, слідчий суддя вважає за необхідне визначити обов'язки, про які зазначає слідчий у клопотанні з їх деталізуванням, а саме:
- прибувати до органу досудового розслідування за першою вимогою;
- не відлучатись з міста Одеси без дозволу слідчого, прокурора або суду;
- повідомляти слідчого, прокурора або суд про зміну свого місця проживання та/або місця роботи;
- здати на зберігання до відповідних органів державної влади свій паспорт (паспорти) для виїзду за кордон, інші документи, що дають право на виїзд з України і в'їзд в Україну;
- уникати спілкування з потерпілим у цьому кримінальному провадженні.
4. Окремо слід зауважити, що згідно зі ст. 198 КПК України висловлені в ухвалі слідчого судді за результатами розгляду клопотання про застосування запобіжного заходу висновки щодо будь-яких обставин, які стосуються суті підозри, не мають преюдиціального значення для суду під час судового розгляду або для слідчого чи прокурора під час цього або іншого кримінального проваджень.
Враховуючи викладене, керуючись ст. 176-178, 182, 183, 193-196, 205, 309, 376 КПК України, слідчий суддя
1. Клопотання слідчого про застосування запобіжного заходу задовольнити частково.
2. Застосувати відносно підозрюваного ОСОБА_5 , який народився ІНФОРМАЦІЯ_1 у м. Слов'янськ Донецької області, громадянина України, зареєстрований за адресою: АДРЕСА_1 , проживає за адресою: АДРЕСА_2 , тримання під вартою строком на 48 (сорок вісім) днів з дня його фактичного затримання, тобто до 10 грудня 2024 року включно.
3. Визначити підозрюваному ОСОБА_5 заставу - 20 розмірів прожиткового мінімуму для працездатних осіб, що становить 60 560,00 (шістдесят тисяч п'ятсот шістдесят гривень 00 копійок).
4. Застава може бути внесена підозрюваним, іншою фізичною або юридичною особою (заставодавцем) на депозитний рахунок Територіального управління Державної судової адміністрації в Київській області: UA768201720355259001000018661, Державна казначейська служба України, м. Київ, МФО 820172, отримувач платежу - ТУ ДСА України в Київській області, ідентифікаційний код за ЄДРПОУ - 26268119.
5. У разі внесення застави у визначеному слідчим суддею розмірі вважається, що до підозрюваного обраний запобіжний захід у виді застави.
6. Підозрюваний або заставодавець мають право у будь-який момент внести заставу у розмірі, визначеному в ухвалі про застосування запобіжного заходу, протягом дії ухвали.
7. У випадку внесення застави покласти на підозрюваного ОСОБА_5 такі обов'язки:
- прибувати до органу досудового розслідування за першою вимогою;
- не відлучатись з міста Одеси без дозволу слідчого, прокурора або суду;
- повідомляти слідчого, прокурора або суд про зміну свого місця проживання та/або місця роботи;
- здати на зберігання до відповідних органів державної влади свій паспорт (паспорти) для виїзду за кордон, інші документи, що дають право на виїзд з України і в'їзд в Україну;
- уникати спілкування з потерпілим у цьому кримінальному провадженні.
8. Термін дії обов'язків, покладених слідчим суддею, у разі внесення застави визначити до 10.12.2024 включно.
9. Роз'яснити підозрюваному та заставодавцю, що у разі невиконання обов'язків заставодавцем, а також якщо підозрюваний, будучи належним чином повідомлений, не з'явився за викликом до слідчого, прокурора, слідчого судді, суду без поважних причин чи не повідомив про причини своєї неявки, або якщо порушив інші покладені на нього при застосуванні запобіжного заходу обов'язки, застава може бути звернута в дохід держави.
10. Ухвала слідчого судді підлягає негайному виконанню після її оголошення.
11. На ухвалу слідчого судді протягом п'яти днів з дня її оголошення може бути подана апеляційна скарга. Апеляційна скарга подається до Київського апеляційного суду. Для особи, яка перебуває під вартою, строк подачі апеляційної скарги обчислюється з моменту вручення їй копії ухвали.
12. Ухвала набирає законної сили після закінчення п'ятиденного строку подання апеляційної скарги, якщо таку скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги ухвала слідчого судді, якщо її не скасовано, набирає законної сили після ухвалення рішення судом апеляційної інстанції.
13. Повний текст ухвали оголошений 30.10.2024
Слідчий суддяОСОБА_1