28 жовтня 2024 рокуЛьвівСправа № 380/9404/24 пров. № А/857/22452/24
Восьмий апеляційний адміністративний суд в складі колегії суддів:
головуючого судді Шавеля Р.М.,
суддів Бруновської Н.В. та Хобор Р.Б.,
розглянувши в порядку письмового провадження в м.Львові апеляційну скаргу Головного управління Пенсійного фонду України у Львівській обл. на рішення Львівського окружного адміністративного суду від 30.07.2024р. в адміністративній справі за позовом ОСОБА_1 до Головного управління Пенсійного фонду України у Львівській обл. про визнання дій протиправними, зобов'язання перерахувати і виплачувати пенсію за віком із урахуванням визначеного показника середньої заробітної плати (суддя суду І інстанції: ОСОБА_2 , час та місце ухвалення рішення суду І інстанції: 30.07.2024р., м.Львів; дата складання повного тексту рішення суду І інстанції: 30.07.2024р.),-
20.04.2024р. (згідно з відбитком календарного штемпеля на поштовому відправленні) позивач ОСОБА_1 звернувся до суду з адміністративним позовом, в якому просив:
визнати протиправними дії відповідача Головного управління /ГУ/ Пенсійного фонду /ПФ/ України у Львівській обл. щодо обчислення розміру пенсії за віком, призначеної ОСОБА_1 без застосування показника середньої заробітної плати в Україні, з якої сплачено страхові внески, за три календарні роки, що передують року звернення за призначенням пенсії за віком, а саме: за 2021, 2022, 2023 роки;
зобов'язати відповідача ГУ ПФ України у Львівській обл. перерахувати ОСОБА_1 з 18.03.2024р. (з дня призначення пенсії за віком) пенсію за віком з урахуванням ч.2 ст.40 Закону України № 1058-IV від 09.07.2003р. «Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування», із застосуванням показника середньої заробітної плати в Україні, з якої сплачено страхові внески за три календарні роки, що передують року звернення за призначенням пенсії за віком, тобто, за 2021, 2022, 2023 роки, та здійснити виплату перерахованої пенсії, з урахуванням раніше виплачених сум (а.с.1-3, 27).
Розгляд цієї справи, що віднесена процесуальним законом до справ незначної складності, проведено судом першої інстанції за правилами спрощеного позовного провадження без повідомлення (виклику) сторін за наявними матеріалами (а.с.30 і на звороті).
Рішенням Львівського окружного адміністративного суду від 30.07.2024р. заявлений позов задоволено; визнано протиправними дії ГУ ПФ України у Львівській обл. щодо обчислення розміру пенсії за віком, призначеної ОСОБА_1 без застосування показника середньої заробітної плати в Україні, з якої сплачено страхові внески, за три календарні роки, що передують року звернення за призначенням пенсії за віком, а саме: за 2021, 2022, 2023 роки; зобов'язано ГУ ПФ України у Львівській обл. перерахувати ОСОБА_1 з 18.03.2024р. (з дня призначення пенсії за віком) пенсію за віком з урахуванням ч.2 ст.40 Закону України № 1058-IV від 09.07.2003р. «Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування», із застосуванням показника середньої заробітної плати в Україні, з якої сплачено страхові внески за три календарні роки, що передують року звернення за призначенням пенсії за віком, тобто, за 2021, 2022, 2023 роки, та здійснити виплату перерахованої пенсії, з урахуванням раніше виплачених сум; стягнуто на користь ОСОБА_1 за рахунок бюджетних асигнувань ГУ ПФ України у Львівській обл. 1211 грн. 20 коп. сплаченого судового збору (а.с.40-41).
Не погодившись із рішенням суду, його оскаржив відповідач ГУ ПФ України у Львівській обл., який покликаючись на неповне з'ясування судом обставин, що мають значення для справи, неправильне застосування норм матеріального права та порушення норм процесуального права, що в своїй сукупності призвело до помилкового вирішення спору, просить суд апеляційної інстанції скасувати рішення суду першої інстанції та ухвалити нове судове рішення, яким у задоволенні заявленого позову відмовити (а.с.44-48).
В обґрунтування вимог апеляційної скарги покликається на те, що з 20.06.2018р. ОСОБА_1 перебував на обліку як одержувач пенсії за вислугу років. Починаючи з 18.03.2024р., на підставі заяви переведено позивача на пенсію за віком за нормами Закону України «Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування». Пенсію позивачу обчислено при наявному страховому стажі 37 років 04 місяці 16 днів; коефіцієнт страхового стажу - 0,37333; середньомісячний заробіток, обчислений із заробітної плати з 01.07.2000р. по 30.06.2018р.; індивідуальний коефіцієнт заробітку - 2,66782.
При перерахунку пенсії застосовувався показник середньої заробітної плати (доходу) в Україні для обчислення пенсії за два попередні роки - 3764 грн. 40 коп., який визначено з урахуванням коефіцієнтів підвищення 1,17х1,11х1,11х1,14х1,197 відповідно до постанов Кабінету Міністрів /КМ/ України № 124 від 20.02.2019р., № 251 від 01.04.2020р., № 127 від 22.02.2021р., № 118 від 16.02.2022р., що становив - 7994 грн. 47 коп.
З 01.03.2023р. та з 01.03.2024р. проведено індивідуально масові перерахунки «Індексація заробітку» відповідно до постанов КМ України № 168 від 24.02.2023р. та № 185 від 23.02.2024р., з урахуванням коефіцієнтів підвищення 1,197х1,0796 - показник середньої заробітної плати становить -7994 грн. 47 коп.
Апелянт вважає, що твердження позивача про те, що в розглядуваному випадку відбулося призначення нового виду пенсії є безпідставним. При цьому, підстави для врахування під час обчислення розміру пенсії за нормами Закону України «Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування» показника середньої заробітної плати в Україні за 2021-2023 роки є відсутніми, адже в цьому випадку має місце не первинне призначення пенсії в розумінні ч.2 ст.40 Закону України «Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування», а переведення з пенсії відповідно до Закону України «Про пенсійне забезпечення» на пенсію відповідно до Закону України «Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування».
Інший учасник справи не подав до суду апеляційної інстанції відзив на апеляційну скаргу в письмовій формі протягом строку, визначеного в ухвалі про відкриття апеляційного провадження, що не перешкоджає апеляційному розгляду справи.
Розгляд справи в апеляційному порядку здійснено в порядку письмового провадження за правилами ст.311 КАС України без повідомлення учасників справи за наявними у справі матеріалами.
Заслухавши суддю-доповідача по справі, перевіривши матеріали справи та апеляційну скаргу в межах наведених у ній доводів, колегія суддів дійшла висновку, що апеляційна скарга не підлягає до задоволення, з наступних підстав.
Як встановлено під час судового розгляду, позивачу ОСОБА_1 з 20.06.2018р. призначено пенсію за вислугу років відповідно до Закону України «Про пенсійне забезпечення» (а.с.11).
Згідно рішення ГУ ПФ України у Львівській обл. № 135050001089 від 25.03.2024р., починаючи з 18.03.2024р., позивача ОСОБА_1 на підставі його заяви переведено на пенсію за віком відповідно до Закону України «Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування»; при обчисленні пенсії застосовано показники середньої заробітної плати (дохід) в Україні, з якої сплачено страхові внески, за три календарні роки, що передують року звернення за призначенням пенсії, а саме: за 2016-2017 роки; пенсію за віком позивачу призначено в розмірі 9654 грн. 18 коп.; страховий стаж - 37 років 06 місяці 16 днів (а.с.13-22).
Листом ГУ ПФ України у Львівській обл. № 10696-10595/І-52/8-1300/24 від 16.04.2024р. ОСОБА_1 на його заяву від 29.03.2024р. про перерахунок пенсії повідомлено, що з 20.06.2018р. йому призначена пенсія за вислугу років відповідно до п.«а» ст.55 Закону України № 1788-XII від 05.11.1991р. «Про пенсійне забезпечення»; з 18.03.2024р. на підставі поданої ним заяви переведено з пенсії за вислугу років на пенсію за віком відповідно до Закону України № 1058-IV від 09.07.2003р. «Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування». Пенсію обчислено при наявному страховому стажі 37 років 06 місяці 16 днів; коефіцієнт страхового стажу - 0,37500; середньомісячний заробіток обчислений за весь період страхового стажу з 01.07.2000р. по 30.06.2018р. за даними персоніфікованого обліку, який визначено із врахуванням проіндексованого показника середньої заробітної плати (доходу) працівників, зайнятих у галузях економіки України, з якого сплачені страхові внески 7994 грн. 47 коп., що становить 21327 грн. 81 коп. (7994 грн. 47 коп. х 2,66782 - індивідуальний коефіцієнт заробітної плати); розмір пенсії на 01.04.2024р. складає 9654 грн. 18 коп., в т.ч.: 7997 грн. 93 коп. - розмір пенсії за віком (21327 грн. 81 коп. х 0,37500); 47 грн. 22 коп. - доплата за понаднормовий стаж за 2 роки (2361 грн. х 2 %); 1609 грн. 03 коп. - підвищення як жителю гірського району (8045 грн. 15 коп. х 20 %). Отже, відсутні підстави для перерахунку пенсії за віком із застосуванням показника середньої заробітної плати (доходу) в Україні за 2021-2023 роки (а.с.25-26).
Вважаючи протиправними дії відповідача щодо обчислення з 18.03.2024р. пенсії за віком із урахуванням показника середньої заробітної плати по України за 2016-2017 роки, позивач звернувся до суду із розглядуваним позовом.
Приймаючи рішення по справі та задовольняючи заявлений позов, суд першої інстанції виходив з того, що оскільки з 20.06.2018р. позивачу було призначено пенсію за вислугу років відповідно до Закону України «Про пенсійне забезпечення», який передбачає інші підстави та порядок призначення пенсії, тому призначення пенсії відповідно до Закону України «Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування» з 18.03.2024р. необхідно розцінювати як таке, що відбулося вперше.
Отже, пенсійний орган був зобов'язаний з 18.03.2024р. призначити позивачу пенсію, виходячи із середньої заробітної плати (доходу) в Україні, з якої сплачено страхові внески за 2021-2023 роки, тобто, з урахуванням показника середньої заробітної плати за три календарні роки, що передували року призначення нового виду пенсії відповідно до Закону України «Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування».
Колегія суддів вважає, що суд першої інстанції прийшов до правильних та обґрунтованих висновків про наявність підстав для задоволення позову із визначеним способом захисту позивача, з огляду на наступне.
Відповідно до ч.2 ст.19 Конституції України органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов'язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.
Згідно з ст.46 Конституції України громадяни мають право на соціальний захист, що включає право на забезпечення їх у разі повної, часткової або тимчасової втрати працездатності, втрати годувальника, безробіття з незалежних від них обставин, а також у старості та в інших випадках, передбачених законом.
Це право гарантується загальнообов'язковим державним соціальним страхуванням за рахунок страхових внесків громадян, підприємств, установ і організацій, а також бюджетних та інших джерел соціального забезпечення; створенням мережі державних, комунальних, приватних закладів для догляду за непрацездатними.
Пенсії, інші види соціальних виплат та допомоги, що є основним джерелом існування, мають забезпечувати рівень життя, не нижчий від прожиткового мінімуму, встановленого законом.
Згідно зі ст.12 Європейської соціальної хартії (переглянутої) 1996 року держава зобов'язана підтримувати функціонування системи соціального забезпечення, її задовільний рівень, докладати зусиль для її поступового посилення.
Правовідносини, що виникають у сфері пенсійного забезпечення громадян, регулюються Законом України № 1788-XII від 05.11.1991р. «Про пенсійне забезпечення» /Закон № 1788-XII/ та Законом України № 1058-ІV від 09.07.2003р. «Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування» /Закон № 1058-ІV/.
Закон № 1058-ІV визначає принципи, засади і механізми функціонування системи загальнообов'язкового державного пенсійного страхування, призначення, перерахунку і виплати пенсій, надання соціальних послуг з коштів Пенсійного фонду, що формуються за рахунок страхових внесків роботодавців, бюджетних та інших джерел, передбачених цим Законом, а також регулює порядок формування Накопичувального пенсійного фонду та фінансування за рахунок його коштів видатків на оплату договорів страхування довічних пенсій або одноразових виплат застрахованим особам, членам їхніх сімей та іншим особам, передбаченим цим Законом.
Згідно ст.9 Закону № 1058-ІV в солідарній системі призначаються такі пенсійні виплати: 1) пенсія за віком; 2) пенсія по інвалідності; 3) пенсія у зв'язку з втратою годувальника.
Статтею 10 Закону № 1058-ІV передбачено, що особі, яка має одночасно право на різні види пенсії (за віком, по інвалідності, у зв'язку з втратою годувальника), призначається один із цих видів пенсії за її вибором.
Частиною 3 ст.45 Закону № 1058-ІV встановлено, що переведення з одного виду пенсії на інший здійснюється з дня подання заяви на підставі документів про страховий стаж, заробітну плату (дохід) та інших документів, що знаходяться на час переведення з одного виду пенсії на інший в пенсійній справі, а також додаткових документів, одержаних органами Пенсійного фонду.
При переведенні з одного виду пенсії на інший за бажанням особи може враховуватися заробітна плата (дохід) за періоди страхового стажу, зазначені в частині першій статті 40 цього Закону, із застосуванням показника середньої заробітної плати (доходу), який враховувався під час призначення (попереднього перерахунку) попереднього виду пенсії.
Апеляційний суд враховує, що у постанові від 16.06.2020р. в справі № 127/7522/17 Верховний Суд зазначив, що за змістом ч.3 ст.45 Закону № 1058-ІV переведення з одного виду пенсії на інший здійснюється з дня подання заяви, на підставі документів про страховий стаж, заробітну плату (дохід) та інших документів, що знаходяться на час переведення з одного виду пенсії на інший в пенсійній справі, а також додаткових документів, одержаних органами Пенсійного фонду. При переведенні з одного виду пенсії на інший за бажанням особи може враховуватися заробітна плата (дохід) за періоди страхового стажу, зазначені в частині першій статті 40 цього Закону, із застосуванням показника середньої заробітної плати (доходу), який враховувався під час призначення (попереднього перерахунку) попереднього виду пенсії.
Таким чином, лише при переведенні з одного виду пенсії на інший можуть застосовуватись норми ч.3 ст.45 Закону № 1058-ІV щодо застосування показника середньої заробітної плати (доходу), який враховувався під час призначення (попереднього перерахунку) попереднього виду пенсії.
Також зазначені висновки Верховного Суду узгоджуються із правовою позицією Верховного Суду України, який у постанові від 29.11.2016р. у справі № 133/476/15-а (№ 21-6331а15) зазначив, що у випадку призначення особі пенсії за вислугу років відповідно до Закону № 1788-ХІІ, який передбачає інші підстави та порядок призначення пенсії, а в подальшому при виявленні такою особою бажання отримувати пенсію за віком відповідно до Закону № 1058-IV, має місце саме призначення пенсії за віком, а не переведення згідно із ч.3 ст.45 Закону № 1058-IV.
Зазначена правова позиція Верховного Суду України була підтримана Великою Палатою Верховного Суду в постанові від 31.10.2018р. у справі № 876/5312/17. Аналогічна правова позиція викладена у постанові Верховного Суду від 08.02.2024р. у справі № 500/1216/23.
У розглядуваній справі судом встановлено, що позивачу ОСОБА_1 з 20.06.2018р. було призначено пенсію за вислугу років відповідно до Закону № 1788-ХІІ, а за призначенням пенсії за віком відповідно до Закону № 1058-ІV він звернувся вперше 18.03.2024р.
Отже, доводи апелянта про те, що в цьому випадку мало місце призначення одного й того ж самого виду пенсії (пенсії за віком), але за іншим законом, є помилковими, оскільки в розглядуваному випадку відбулось призначення іншої пенсії за відмінним законом, а не переведення з одного виду на інший вид пенсії в межах одного закону відповідно до ч.3 ст.45 Закону № 1058-IV.
Враховуючи вищезазначене, оцінюючи спірні правовідносини відповідно до наявних в матеріалах справи документів та через аналіз діючого законодавства, суд першої інстанції дійшов правильного висновку про наявність у позивача ОСОБА_1 права на нарахування та виплату територіальним органом ПФ України пенсії за віком відповідно до Закону № 1058-IV із застосуванням показника середньої заробітної плати (доходу) в Україні, з якої сплачено страхові внески, за три календарні роки, що передують року звернення за призначенням такої пенсії, а саме: за 2021-2023 роки.
Виходячи з вищевикладеного, правильним способом відновлення порушених прав, свобод та інтересів, за захистом яких ОСОБА_1 звернувся до суду, слід вважати зобов'язання ГУ ПФ України у Львівській обл. перерахувати ОСОБА_1 з 18.03.2024р. (з дня призначення пенсії за віком) пенсію за віком з урахуванням ч.2 ст.40 Закону України № 1058-IV від 09.07.2003р. «Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування», із застосуванням показника середньої заробітної плати в Україні, з якої сплачено страхові внески за три календарні роки, що передують року звернення за призначенням пенсії за віком, тобто за 2021, 2022, 2023 роки, та здійснити виплату перерахованої пенсії з урахуванням раніше виплачених сум.
Колегія суддів відхиляє решту доводів апелянта, які наведені у поданій ним апеляційній скарзі, оскільки такі на правильність висновків суду не впливають, а відтак останні не можуть покладатися в основу скасування чи зміни оскарженого судового рішення.
Оцінюючи в сукупності наведені обставини справи, виходячи з вищевказаних положень нормативно-правових актів, колегія суддів вважає, що суд першої інстанції прийшов до правильного висновку про обґрунтованість заявленого позову та наявність підстав для його задоволення, із вищевказаних мотивів, обравши при цьому правильний спосіб правового захисту порушеного права позивача.
За правилами ст.139 КАС України понесені судові витрати по сплаті судового збору за подання апеляційної скарги належить покласти на апелянта ГУ ПФ України у Львівській обл.
З огляду на викладене, суд першої інстанції правильно та повно встановив обставини справи, ухвалив судове рішення з додержанням норм матеріального і процесуального права, доводи апеляційної скарги не спростовують висновків судового рішення, а тому підстав для скасування рішення суду колегія суддів не вбачає і вважає, що апеляційну скаргу на нього слід залишити без задоволення.
Керуючись ст.139, ч.4 ст.229, ст.311, п.1 ч.1 ст.315, ст.316, ч.1 ст.321, ст.ст.322, 325, 329 КАС України, апеляційний суд, -
Апеляційну скаргу Головного управління Пенсійного фонду України у Львівській обл. на рішення Львівського окружного адміністративного суду від 30.07.2024р. в адміністративній справі № 380/9404/24 залишити без задоволення, а вказане рішення суду - без змін.
Понесені судові витрати по сплаті судового збору за подання апеляційної скарги покласти на апелянта Головне управління Пенсійного фонду України у Львівській обл.
Постанова апеляційного суду набирає законної сили з дати її прийняття, та може бути оскаржена у касаційному порядку у випадках, передбачених п.2 ч.5 ст.328 КАС України, шляхом подання касаційної скарги безпосередньо до суду касаційної інстанції протягом тридцяти днів з дня складення повного судового рішення.
Головуючий суддя Р. М. Шавель
судді Н. В. Бруновська
Р. Б. Хобор
Дата складання повного тексту судового рішення: 28.10.2024р.