Справа № 560/1917/24
Головуючий суддя 1-ої інстанції - Фелонюк Д.Л.
Суддя-доповідач - Сторчак В. Ю.
29 жовтня 2024 року
м. Вінниця
Сьомий апеляційний адміністративний суд у складі колегії:
головуючого судді: Сторчака В. Ю.
суддів: Граб Л.С. Залімського І. Г. ,
розглянувши в порядку письмового провадження апеляційні скарги Головного управління Пенсійного фонду України в Хмельницькій області, Головного управління Пенсійного фонду України в Донецькій області на рішення Хмельницького окружного адміністративного суду від 30 травня 2024 року у справі за адміністративним позовом ОСОБА_1 до Головного управління Пенсійного фонду України в Хмельницькій області, Головного управління Пенсійного фонду України в Донецькій області про визнання протиправним та скасування рішення, зобов'язання вчинити дії,
ОСОБА_1 звернулась до Хмельницького окружного адміністративного суду з позовом до Головного управління Пенсійного фонду України в Хмельницькій області, Головного управління Пенсійного фонду України в Донецькій області про визнання протиправним та скасування рішення, зобов'язання вчинити дії.
Рішенням Хмельницького окружного адміністративного суду від 30 травня 2024 року позов задоволено частково.
Визнано протиправним та скасувати рішення Головного управління Пенсійного фонду України в Донецькій області від 17.01.2024 №222550015413.
Зобов'язано Головне управління Пенсійного фонду України в Хмельницькій області зарахувати до страхового стажу ОСОБА_1 періоди з 08.06.1983 по 02.07.1986, з 01.01.1991 по 24.02.1992, з 01.10.2023 по 31.12.2023.
Зобов'язано Головне управління Пенсійного фонду України в Хмельницькій області призначити, здійснити нарахування й виплату ОСОБА_1 пенсії за віком згідно з Законом України "Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування" з 09.01.2024.
В задоволенні решти позовних вимог відмовлено.
Не погоджуючись із вказаним судовим рішенням, відповідачі подали апеляційні скарги, посилаючись на порушення судом першої інстанції норм матеріального та процесуального права, невідповідність висновків суду обставинам справи, що призвело до неповного з'ясування обставин справи і, як наслідок, невірного вирішення справи та прийняття необґрунтованого рішення.
Позивач направив на адресу апеляційного суду відзив на апеляційну скаргу, в якому просить залишити оскаржуване рішення суду першої інстанції без змін, а скарги - без задоволення, оскільки вважає, що судом вірно встановлені обставини справи та надано їх належну правову оцінку.
Апеляційний розгляд справи здійснюється в порядку письмового провадження, у відповідності до вимог п. 3 ч. 1 ст. 311 КАС України.
Заслухавши суддю-доповідача, перевіривши матеріали справи та доводи апеляційної скарги, колегія суддів приходить до наступних висновків.
Як вірно встановлено судом першої інстанції та підтверджується матеріалами справи, ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , звернувся до Головного управління Пенсійного фонду України в Хмельницькій області з заявою від 09.01.2024 про призначення пенсії за віком згідно з статтею 26 Закону України від 09.07.2003 №1058-IV "Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування".
Згідно з відомостями трудової книжки НОМЕР_1 від 18.08.1981, позивач працював:
- з 08.06.1983 по 02.07.1986 в військовій частині НОМЕР_2 ;
- з 17.08.1987 по 24.02.1992 в АТП Допільського РПО (Латвійська Республіка);
- з 04.04.1997 по 01.02.2002 в ТзОВ "Злагода";
- з 16.10.2020 в ТзОВ "БЛУ МУН КЛОУЗІНГ".
Відповідно до архівної довідки від 30.03.2021 №584/05-03, виданої Кам'янець-Подільський міським архівом, ОСОБА_1 у відомостях нарахування заробітної плати значиться з квітня місяця 1997 по січень місяць 2002 року, включно. Наказ №4-к від 04.04.1997 на зберігання не надходив. З 01.02.2002 звільнена за власним бажанням (наказ №2-к від 01.02.2002). Особова картка форми Т-2 на зберігання не надходила.
За змістом довідки про доходи від 14.03.2024 №1 позивач працює у товаристві з обмеженою відповідальністю "БЛУ МУН КЛОУЗІНГ" з 16.10.2020 по 23.02.2024. Заробітна плата позивача за жовтень - грудень 2023 року становить 20622,71 грн.
Рішенням Головного управління Пенсійного фонду України в Донецькій області від 17.01.2024 №222550015413 позивачу відмовлено в призначенні пенсії за віком у зв'язку з відсутністю необхідного страхового стажу 31 рік. Страховий стаж позивача на дату звернення становить 27 років 7 місяців 11 днів. До страхового стажу не зараховано:
- період роботи з 08.06.1983 по 02.07.1986 по трудовій книжці НОМЕР_1 від 18.08.1981, оскільки запис в трудовій книжці оформлено з порушенням Інструкції про порядок ведення трудових книжок працівників, затвердженої наказом Міністерства праці України, Міністерства юстиції України та Міністерства соціального захисту України №58 від 29.07.1993, а саме: не вказано підстава звільнення з роботи (номер статті, дата наказу);
- відповідно до вимог міжнародної угоди між Україною і Латвійською Республікою про співпрацю в галузі соціального забезпечення, період роботи в Латвії зараховано до стажу по 31.12.1990.
Позивач, вважаючи порушеними його права, звернувся з позовом до суду.
Ухвалюючи оскаржуване рішення, суд першої інстанції виходив з обгрунтованості вимог позивача, відтак і наявності підстав для часткового задоволення позовних вимог.
Колегія суддів погоджується з висновком суду першої інстанції по суті спору та, відповідно до ч. 1 ст. 308 КАС України, переглядає справу за наявними у ній і додатково поданими доказами та перевіряє законність і обґрунтованість рішення суду першої інстанції в межах доводів та вимог апеляційної скарги відповідача.
Положеннями частини 1 статті 9 Закону №1058-IV встановлено, що відповідно до цього Закону в солідарній системі призначаються такі пенсійні виплати: 1) пенсія за віком; 2) пенсія по інвалідності; 3) пенсія у зв'язку з втратою годувальника.
Умови призначення пенсії за віком визначені статтею 26 Закону №1058-IV.
Згідно з частиною 1 статті 26 Закону №1058-IV починаючи з 1 січня 2018 року право на призначення пенсії за віком після досягнення віку 60 років мають особи за наявності страхового стажу з 1 січня 2024 року по 31 грудня 2024 року - не менше 31 року.
Зі змісту наведеного слідує, що за загальним правилом для виникнення у осіб права на призначення пенсії за віком є наявність сукупності таких ознак: 1) досягнення встановленого законодавством пенсійного віку; 2) наявність встановленого законодавством страхового стажу.
Відтак, для призначення позивачу пенсії за віком необхідна наявність двох обов'язкових умов у сукупності: вік 60 років; страховий стаж не менше 31 року.
Як встановив суд першої інстанції, позивач, на час звернення до відповідача з заявою про призначення пенсії за віком (09.01.2024), згідно з паспортними даними досяг віку 60 років, що не заперечується сторонами.
Таким чином, спірним є наявність в позивача 31 року страхового стажу.
Зі змісту оскарженого рішення слідує, що підставою для відмови позивачу у призначенні пенсії за віком є те, що до страхового стажу останнього не зараховано ряд періодів, зокрема, період з 08.06.1983 по 02.07.1986, оскільки запис в трудовій книжці оформлено з порушенням, а саме, не вказана підстава звільнення з роботи (номер статті, дата наказу).
Надаючи оцінку наведеним доводам відповідачів, суд вірно вказав, що відповідно до статті 62 Закону України "Про пенсійне забезпечення" основним документом, що підтверджує стаж роботи, є трудова книжка. Порядок підтвердження наявного трудового стажу при відсутності трудової книжки або відповідних записів у ній встановлюється Кабінетом Міністрів України.
Постановою Кабінету Міністрів України від 12.08.1993 №637 затверджено Порядок підтвердження наявного стажу роботи для призначення пенсій за відсутності трудової книжки або відповідних записів у ній.
Пунктом 1 Порядку №637 визначено, що основним документом, що підтверджує стаж роботи за період до впровадження персоніфікованого обліку у системі загальнообов'язкового державного соціального страхування, є трудова книжка. За відсутності трудової книжки або відповідних записів у ній стаж роботи встановлюється на підставі інших документів, виданих за місцем роботи, служби, навчання, а також архівними установами.
Відповідно до пункту 3 Порядку №637 за відсутності трудової книжки, а також у випадках, коли в трудовій книжці відсутні необхідні записи або містяться неправильні чи неточні записи про періоди роботи, для підтвердження стажу роботи приймаються дані, наявні в реєстрі застрахованих осіб Державного реєстру загальнообов'язкового державного соціального страхування, а також виписки або довідки, складені на основі даних, наявних в інформаційних (автоматизованих) та/або інформаційно-комунікаційних системах підприємств, установ, організацій, довідки, виписки із наказів, особові рахунки і відомості на видачу заробітної плати, посвідчення, характеристики, письмові трудові договори і угоди з відмітками про їх виконання та інші документи, які містять відомості про періоди роботи.
Зі змісту наведених норм слідує, що положення Порядку №637 щодо підтвердження стажу роботи, мають бути застосовані лише у чітко визначених та вичерпних випадках, а саме: за відсутності трудової книжки або відповідних записів у ній. Разом з тим, основним документом, що підтверджує стаж роботи, є трудова книжка.
Спірний період роботи позивача підтверджується записами трудової книжки № НОМЕР_3 від 18.08.1981. При цьому, колегія суддів погоджується з позицією суду першої інстанції, що наявні у трудовій книжці записи є достатніми та належними, які дійсно підтверджують трудову діяльність позивача у спірний період.
Водночас, доказів, які б свідчили про недостовірність записів у трудовій книжці відповідачі не надали.
Колегія суддів наголошує, що працівник не відповідає за правильність записів у трудовій книжці та не повинен контролювати роботодавця щодо її заповнення. На особу не може перекладатись тягар доведення правдивості чи достовірності даних, що зазначені у трудовій книжці.
В свою чергу, неналежний порядок ведення та заповнення трудової книжки та іншої документації з вини адміністрації підприємства не може бути підставою для позбавлення позивача його конституційного права на соціальний захист щодо вирішення питань надання пенсії за віком.
Правова позиція щодо того, що недотримання правил ведення трудової книжки може мати негативні наслідки саме для особи, яка допустила такі порушення, а не для зазначеної у такій трудовій книжці особи, викладена в постанові Верховного Суду від 06.02.2018 у справі №677/277/17.
Тому, недотримання правил ведення трудової книжки може мати негативні наслідки саме для особи, яка допустила такі порушення, а не для працівника, а отже, й не може впливати на його особисті права.
Враховуючи наведене, суд першої інстанції дійшов вірного висновку, що Головне управління Пенсійного фонду України в Хмельницькій області слід зобов'язати зарахувати до страхового стажу позивача період з 08.06.1983 по 02.07.1986.
Крім того, підставою для не зарахування до страхового стажу позивача періоду з 01.01.1991 по 24.02.1992 слугували посилання відповідачів на договір між Україною і Латвійською Республікою про співробітництво в галузі соціального забезпечення від 26.02.1998, з урахуванням якого, період роботи позивача в АТП Добельського РСТ, яке знаходиться в Латвійській Республіці, зараховано до стажу по 31.12.1990.
З даного приводу необхідно врахувати, що між Україною і Латвійською Республікою укладений Договір про співробітництво в галузі соціального забезпечення (дата підписання: 26.02.1998; дата ратифікації: 19.03.1999; дата набуття чинності: 11.06.1999) (далі - Договір).
Статтею 2 Договору встановлено, що цей Договір регулює соціальне забезпечення осіб, а також членів їхніх сімей, на яких поширювалось або поширюється законодавство України чи Латвійської Республіки в галузі соціального забезпечення.
Підпункт 5 пункту 1.1 частини 1 статті 3 Договору визначено, що цей Договір поширюється на вказані нижче сфери соціального забезпечення, які регулюються законодавством в Україні, зокрема, пенсії за віком.
Згідно з підпунктом 5 пункту 1.2 частини 1 статті 3 Договору цей Договір поширюється на вказані нижче сфери соціального забезпечення, які регулюються законодавством в Латвійській Республіці, зокрема, пенсії за віком.
Відповідно до частини 1 статті 16 Договору для встановлення права на пенсію, зумовлену накопиченням періодів страхування, в цілях підсумовування періодів зараховуються періоди страхування, накопичені згідно із законодавством обох Сторін за умови, що вони не збігаються повністю або частково у часі.
Частиною 3 статті 16 Договору визначено, що трудовий стаж (періоди) і прирівняні до них періоди, набуті на території України або Латвійської Республіки до 1 січня 1991 року особами, які проживають на території обох Сторін, складає страховий стаж, незалежно від сплати внесків соціального страхування, і враховується при призначені і нарахуванні пенсії на території обох Сторін за умови, що одна із Сторін вже не здійснює виплату пенсій за вказані періоди.
Згідно з статтею 17 Договору якщо право на пенсію згідно із законодавством Сторін виникає тільки в результаті підсумовування періодів страхування, набутих згідно із законодавством обох Сторін, розмір пенсії кожна Сторона обчислює і виплачує відповідно до страхового стажу, набутого на її території.
Колегія суддів вважає помилковими висновки відповідачів щодо зарахування періоду роботи в Латвійській Республіці тільки по 31.12.1990, оскільки, як вірно вказав суд, Договором передбачено різні правила для врахування періодів роботи для визначення права на пенсію та для визначення розміру пенсії, при цьому, факт сплати чи несплати страхових внесків не має значення для зарахування страхового стажу позивача за спірний період. Тобто для визначення права на пенсію враховується весь стаж, накопичений у Латвійській Республіці.
Трудовою книжкою позивача підтверджено спірний період роботи з 01.01.1991 по 24.02.1992.
Таким чином, наявні всі обгрунтовані підстави для зарахування до страхового стажу позивача періоду роботи позивача з 01.01.1991 по 24.02.1992.
Щодо не зарахування до страхового стажу позивача періоду з 01.10.2023 по 31.12.2023, то підставою для цього стали висновки відповідачів про відсутність сплати страхових внесків.
Досліджуючи правомірність вказаних висновків, судом встановлено, що згідно з відомостями трудової книжки НОМЕР_1 від 18.08.1981 та довідки про доходи від 14.03.2024 №1 позивач працює у ТОВ "БЛУ МУН КЛОУЗІНГ" з 16.10.2020 по 23.02.2024, а також в період жовтень - грудень 2023 року отримував заробітну плату.
Суд зазначає, що наявність у системі персоніфікованого обліку (Реєстрі застрахованих осіб) відомостей про періоди трудової діяльності застрахованих осіб у подальшому є підставою для призначення та здійснення пенсійних виплат. В свою чергу, відсутність у Реєстрі відповідної інформації призводить до порушення права застрахованої особи на одержання виплат за загальнообов'язковим державним пенсійним страхуванням.
У трудовій книжці позивача та в довідці від 14.03.2024 №1 наявні відомості про роботу у спірний період, а тому, суд дійшов вірного висновку, що ці відомості є належними та допустимими доказами на підтвердження страхового стажу.
Варто зазначити, що обов'язок по сплаті страхових внесків та відповідальність за несвоєчасну або не в повному обсязі сплату страхових внесків законом покладено на страхувальника. Відсутність в інформаційній базі системи персоніфікованого обліку даних про сплату страхових внесків для нарахування пенсії не є підставою для не зарахування періодів роботи до страхового стажу через несплату страхових внесків до Пенсійного фонду України.
Аналогічний висновок міститься у постанові Верховного Суду від 01.03.2021 у справі №423/757/17.
Як наслідок, слід зобов'язати Головне управління Пенсійного фонду України в Хмельницькій області зарахувати до страхового стажу позивача період з 01.10.2023 по 31.12.2023.
Страховий стаж, вказаний в рішенні від 17.01.2024 №222550015413 становить 27 років 7 місяців 11 днів. З урахуванням періодів роботи з 08.06.1983 по 02.07.1986, з 01.01.1991 по 24.02.1992, з 01.10.2023 року по 31.12.2023, загальний страховий стаж позивача становить більше 31 року, що є достатнім для призначення йому пенсії за віком. При цьому порушене право позивача полягає у прийнятті суб'єктом владних повноважень рішення про відмову призначити пенсію за наявності законодавчо визначених підстав.
З огляду на наведені обставини, колегія суддів погоджується з висновком суду першої інстанції, що належним способом захисту порушених прав позивача є визнання протиправним та скасування рішення Головного управління Пенсійного фонду України в Донецькій області від 17.01.2024 №222550015413, а також зобов'язання Головного управління Пенсійного фонду України в Хмельницькій області призначити, здійснити нарахування й виплату йому пенсії за віком згідно з Законом №1058-ІV.
При цьому, з урахуванням підпункту 1 частини 1 статті 45 Закону №1058-ІV пенсія позивачу має бути призначена з 09.01.2024 (з дня, що настає за днем досягнення пенсійного віку).
Враховуючи встановлені у справі обставини, колегія суддів вважає, що суд першої інстанції при вирішенні даного публічно-правового спору правильно встановив фактичні обставини справи та надав їм належну правову оцінку і, а доводи апеляційних скарг відповідачів висновків суду першої інстанції не спростовують та не дають правових підстав для скасування оскаржуваного судового рішення.
Щодо інших доводів скаржників, колегія суддів зазначає, що у рішення ЄСПЛ по справі «Ґарсія Руіз проти Іспанії», заява № 30544/96, п. 26, ECHR 1999-1, Суд зазначив, що хоча пункт 1 статті 6 Конвенції зобов'язує суди обґрунтовувати свої рішення, це не може розумітись як вимога детально відповідати на кожен довід.
Згідно п. 41 висновку № 11 (2008) Консультативної ради європейських суддів до уваги Комітету Міністрів Ради Європи щодо якості судових рішень обов'язок суддів наводити підстави для своїх рішень не означає необхідності відповідати на кожен аргумент захисту на підтримку кожної підстави захисту. Обсяг цього обов'язку може змінюватися залежно від характеру рішення. Згідно з практикою Європейського суду з прав людини очікуваний обсяг обґрунтування залежить від різних доводів, що їх може наводити кожна зі сторін.
Відповідно до частин першої, другої, третьої статті 242 Кодексу адміністративного судочинства України судове рішення повинно ґрунтуватися на засадах верховенства права, бути законним і обґрунтованим.
Зазначеним вимогам закону рішення Хмельницького окружного адміністративного суду від 30 травня 2024 року відповідає.
Відповідно до ст. 316 КАС України суд апеляційної інстанції залишає апеляційну скаргу без задоволення, а ухвалу без змін, якщо визнає, що суд першої інстанції правильно встановив обставини справи та ухвалив судове рішення з додержанням норм матеріального та процесуального права.
Апеляційний суд вважає, що Хмельницький окружний адміністративний суд не допустив неправильного застосування норм матеріального права чи порушень норм процесуального права при ухваленні судового рішення, внаслідок чого апеляційну скаргу слід залишити без задоволення, а судове рішення без змін.
Одночасно слід зазначити, що в контексті положень п.6 ч.6 ст.12 КАС України дана справа відноситься до категорій справ незначної складності, а тому відповідно до п.2 ч.5 ст.328 цього Кодексу судове рішення за результатами її розгляду судом апеляційної інстанції в касаційному порядку оскарженню не підлягає.
Керуючись ст.ст. 243, 250, 308, 311, 315, 316, 321, 322, 325, 329 КАС України, суд
Апеляційні скарги Головного управління Пенсійного фонду України в Хмельницькій області, Головного управління Пенсійного фонду України в Донецькій області залишити без задоволення, а рішення Хмельницького окружного адміністративного суду від 30 травня 2024 року - без змін.
Постанова суду набирає законної сили з дати її прийняття та оскарженню не підлягає.
Головуючий Сторчак В. Ю.
Судді Граб Л.С. Залімський І. Г.