17 вересня 2024 року
м. Чернівці
cправа № 718/1120/24
провадження 22-ц/822/669/24
Чернівецький апеляційний суд у складі колегії суддів судової палати з розгляду цивільних справ:
головуючого Половінкіної Н. Ю.
суддів Височанської Н.К., Перепелюк І.Б.
учасники справи:
позивач Товариство з обмеженою відповідальністю «Фінансова компанія «Кредит-Капітал»
відповідач ОСОБА_1
за апеляційною скаргою Товариства з обмеженою відповідальністю «Фінансова компанія «Кредит-Капітал», в інтересах якого діє адвокат Солонинка Вікторія Олегівна, на заочне рішення Кіцманського районного суду Чернівецької області від 13 червня 2024 року, головуючий у першій інстанції Скорейко В.В.
Описова частина
Короткий зміст позовних вимог
Товариство з обмеженою відповідальністю «Фінансова компанія «Кредит-Капітал», в інтересах якого діє адвокат Солонинка В.О., у квітні 2024 року звернулося до суду з позовом до ОСОБА_1 про стягнення заборгованості за кредитним договором.
Зазначало, що Товариством з обмеженою відповідальністю «Мілоан» та ОСОБА_1 укладено договір про споживчий кредит 27 вересня 2021 року №4298378 у електронній формі.
Товариством з обмеженою відповідальністю «Мілоан» виконано зобов'язання за договором, надано ОСОБА_1 кредит в сумі 20000 грн відповідно до платіжного доручення від 27 вересня 2021 року №57336339.
Товариством з обмеженою відповідальністю «Мілоан» та Товариством з обмеженою відповідальністю «Фінансова компанія «Кредит-Капітал» вчинено договір відступлення права вимоги від 23 лютого 2022 року №81-МЛ, за яким право вимоги за договором між Товариством з обмеженою відповідальністю «Мілоан» та ОСОБА_1 про споживчий кредит 27 вересня 2021 року №4298378 перейшло до Товариства з обмеженою відповідальністю «Фінансова компанія «Кредит-Капітал».
ОСОБА_1 не виконано зобов'язання за договором між Товариством з обмеженою відповідальністю «Мілоан», правонаступником якого є Товариства з обмеженою відповідальністю «Фінансова компанія «Кредит-Капітал», та ОСОБА_1 про споживчий кредит 27 вересня 2021 року №4298378 з повернення кредиту в сумі 18889 грн, сплати відсотків за користування кредитом в сумі 22507 грн 16 коп., комісії в сумі 660 грн.
Просило стягнути з ОСОБА_1 на користь Товариства з обмеженою відповідальністю «Фінансова компанія «Кредит-Капітал» за договором між Товариством з обмеженою відповідальністю «Мілоан», правонаступником якого є Товариства з обмеженою відповідальністю «Фінансова компанія «Кредит-Капітал», та ОСОБА_1 про споживчий кредит від 27 вересня 2021 року №4298378 кредит в сумі 18889 грн, відсотки за користування кредитом в сумі 22507 грн 16 коп., комісію в сумі 660 грн.
Короткий зміст рішення суду першої інстанції
Заочним рішенням Кіцманського районного суду Чернівецької області від 13 червня 2024 року позов Товариства з обмеженою відповідальністю «Фінансова компанія «Кредит-Капітал» до ОСОБА_1 про стягнення заборгованості за кредитним договором задоволено частково.
Стягнуто з ОСОБА_1 на користь Товариства з обмеженою відповідальністю «Фінансова компанія «Кредит-Капітал» за кредитним договором від 27 вересня 2021 року №4298378 заборгованість в сумі 22940 грн.
Вирішено питання про розподіл судових витрат.
Короткий зміст вимог апеляційної скарги
Товариство з обмеженою відповідальністю «Фінансова компанія «Кредит-Капітал», в інтересах якого діє адвокат Солонинка В.О., в апеляційній скарзі просить заочне рішення Кіцманського районного суду Чернівецької області від 13 червня 2024 року скасувати та ухвалити нове судове рішення, яким позов Товариства з обмеженою відповідальністю «Фінансова компанія «Кредит-Капітал» до ОСОБА_1 про стягнення заборгованості за кредитним договором задовольнити.
Узагальнені доводи особи, яка подала апеляційну скаргу
Зазначає, що Товариством з обмеженою відповідальністю «Мілоан» та ОСОБА_1 укладено договір про споживчий кредит від 27 вересня 2021 року №4298378 у електронній формі за допомогою одноразового паролю-ідентифікатора.
На підставі пункту 1.2, 1.3, 1.4 договору між Товариством з обмеженою відповідальністю «Мілоан» та ОСОБА_1 про споживчий кредит від 27 вересня 2021 року №4298378сума кредиту становить 20000 грн.
Кредит надається строком на 30 днів з 27 вересня 2021 року.
Термін (дата) повернення кредиту і сплати комісії за надання кредиту та процентів за користування кредитом 27 жовтня 2021 року.
Відповідно до пунктів 1.5.1, 1.5.2, 1.6 договору комісія за надання кредиту 660 грн, яка нараховується за ставкою 3,3 відсотків від суми кредиту одноразово.
Проценти за користування кредитом 2280 грн, які нараховуються за ставкою 0,38 відсотків від фактичного залишку кредиту за кожен день строку користування кредитом.
Стандартна (базова) процента ставка за користування кредитом становить 5 відсотків від фактичного залишку кредиту за кожен день користування кредитом.
За змістом 4.2 договору у разі прострочення позичальником зобов'язань зі сплати заборгованості згідно з умовами цього договору кредитодавець починаючи з дня наступного за датою спливу строку кредитування з урахуванням пролонгацій та оновлених графіків платежів, що складаються у зв'язку з продовженням строку кредитування (пролонгацією), має право (не обов'язок) нарахувати проценти за стандартною (базовою) ставкою, передбаченою пунктом 1.6 договору в якості процентів за порушення грошового зобов'язання, передбачених статтею 625 ЦК України. У випадку нарахування процентів вважається, що ці умова договору встановлює інший розмір процентів в розумінні частин 2 статті 625 ЦК України, на рівні стандартної (базової) ставки, передбаченої пунктом 1.6 договору. Обов'язок позичальника по сплаті таких процентів настає після відповідної вимоги кредитодавця.
Посилається на те, що на час дії на території України воєнного стану законодавством України передбачено, що у випадку прострочення зобов'язань за кредитом не нараховуються штрафні санкції, зокрема штраф, пеня та інші платежі, які вказані у кредитному договорі.
Отже, нарахування відсотків за користування кредитним коштами є правомірним.
Узагальнені доводи та заперечення інших учасників справи
Відзиву на апеляційну скаргу Товариства з обмеженою відповідальністю «Фінансова компанія «Кредит-Капітал», в інтересах якого діє адвокат Солонинка В.О., не надходило.
Мотивувальна частина
Позиція апеляційного суду
Колегія суддів вважає, що апеляційна скарга Товариства з обмеженою відповідальністю «Фінансова компанія «Кредит-Капітал», в інтересах якого діє адвокат Солонинка В.О., підлягає задоволенню з наступних підстав.
Задовольняючи позов Товариства з обмеженою відповідальністю «Фінансова компанія «Кредит-Капітал» до ОСОБА_1 про стягнення заборгованості за кредитним договором частково, суд першої інстанції виходив з укладення Товариством з обмеженою відповідальністю «Мілоан» та ОСОБА_1 договору про споживчий кредит від 27 вересня 2021 року №4298378 у електронній формі, виконання Товариством з обмеженою відповідальністю «Мілоан» зобов'язання з надання ОСОБА_1 кредиту в сумі 20000 грн відповідно до платіжного доручення від 27 вересня 2021 року №57336339.
Водночас суд першої інстанції дійшов висновку про набуття Товариством з обмеженою відповідальністю «Фінансова компанія «Кредит-Капітал» права вимоги за договором між Товариством з обмеженою відповідальністю «Мілоан» та ОСОБА_1 про споживчий кредит від 27 вересня 2021 року №4298378 на підставі договору між Товариством з обмеженою відповідальністю «Мілоан» та Товариством з обмеженою відповідальністю «Фінансова компанія «Кредит-Капітал» про відступлення права вимоги від 23 лютого 2022 року №81-МЛ.
Разом з тим суд першої інстанції вважав, що підлягає задоволенню вимога Товариства з обмеженою відповідальністю «Фінансова компанія «Кредит-Капітал» про стягнення з ОСОБА_1 кредиту в сумі 20000 грн, відсотків в сумі 2280 грн, комісії в сумі 660 грн.
На обгрунтування таких висновків суд першої інстанції зазначив, що договір між Товариством з обмеженою відповідальністю «Мілоан» та ОСОБА_1 про споживчий кредит від 27 вересня 2021 року №4298378 укладений на строк 30 днів, Товариство з обмеженою відповідальністю «Фінансова компанія «Кредит-Капітал» у позовній заяві не посилається на пролонгацію строку кредитування, доказів вчинення ОСОБА_1 пролонгації строку кредитування не надано.
Ураховуючи наведене, нарахування Товариством з обмеженою відповідальністю «Фінансова компанія «Кредит-Капітал» процентів за користування кредитом поза межами строку кредитування після 27 жовтня 2021 року не відповідає вимогам закону.
Відповідно до частин 1, 2, 5 ст.263 ЦПК України судове рішення повинно ґрунтуватися на засадах верховенства права, бути законним і обґрунтованим.
Законним є рішення, ухвалене судом відповідно до норм матеріального права із дотриманням норм процесуального права.
Обґрунтованим є рішення, ухвалене на підставі повно і всебічно з'ясованих обставин, на які сторони посилаються як на підставу своїх вимог і заперечень, підтверджених тими доказами, які були досліджені в судовому засіданні.
Судове рішення наведеним нормам не відповідає.
Фактичні обставини, встановлені судом першої та апеляційної інстанції
Встановлено, що Товариством з обмеженою відповідальністю «Мілоан» та ОСОБА_1 укладено договір про споживчий кредит від 27 вересня 2021 року №4298378.
На підставі пункту 1.2, 1.3, 1.4 договору між Товариством з обмеженою відповідальністю «Мілоан» та ОСОБА_1 про споживчий кредит від 27 вересня 2021 року №4298378сума кредиту становить 20000 грн.
Кредит надається строком на 30 днів з 27 вересня 2021 року.
Термін (дата) повернення кредиту і сплати комісії за надання кредиту та процентів за користування кредитом 27 жовтня 2021 року.
Відповідно до пунктів 1.5.1, 1.5.2, 1.6 договору комісія за надання кредиту 660 грн, яка нараховується за ставкою 3,3 відсотків від суми кредиту одноразово.
Проценти за користування кредитом 2280 грн, які нараховуються за ставкою 0,38 відсотків від фактичного залишку кредиту за кожен день строку користування кредитом.
Стандартна (базова) процента ставка за користування кредитом становить 5 відсотків від фактичного залишку кредиту за кожен день користування кредитом.
За змістом пункту 2.3, 2.3.1.1, 2.3.1.2 договору строк кредитування може бути продовжено наступним чином:
Пролонгація на пільгових умовах: позичальник має право неодноразово продовжувати строк кредитування, за умови, що кредитодавцем надана така можливість. Позичальник відповідно до розділу 6 правил надання фінансових кредитів (послуг) Товариством, що розміщені на веб-сайті Товариства miloan.ua. Для продовження строку кредитування за цим пунктом позичальник має вчинити дії, у тому числі сплатити комісію за управління та обслуговування кредиту на певну частку заборгованості по кредиту.
Якщо позичальник здійснює продовження строку кредитування (пролонгацію) на пільгових умовах проценти за користування кредитом протягом періоду на який продовжено строк кредитування нараховуються за ставкою, визначеною пунктом 1.5.2 договору.
Пролонгація на стандартних умовах: позичальник може збільшити строк кредитування на 1 день шляхом продовження користування кредитними коштами після завершення строку кредитування (з урахуванням всіх пролонгацій). Таке збільшення (продовження) строку кредитування відбувається кожен раз коли позивальник продовжує користуватись кредитними коштами після спливу раніше визначеного строку кредитування, але загалом не може перевищувати 60 днів. У випадку, якщо внаслідок чергового продовження строку кредитування позичальником у спосіб вказаний цим пунктом, загальний період пролонгації на стандартних (базових) умовах перевищить 60 днів, таке продовження здійснюється на кількість днів, що залишилася до досягнення загальним строком пролонгації на стандартних (базових) умовах 60 днів.
Якщо позичальник здійснює продовження строку кредитування (пролонгацію) на стандартних (базових) умовах проценти за користування кредитом протягом періоду на який продовжено строк кредитування нараховуються за ставкою, визначеною пунктом 1.6 договору.
За змістом 4.2 договору у разі прострочення позичальником зобов'язань зі сплати заборгованості згідно з умовами цього договору кредитодавець починаючи з дня наступного за датою спливу строку кредитування з урахуванням пролонгацій та оновлених графіків платежів, що складаються у зв'язку з продовженням строку кредитування (пролонгацією), має право (не обов'язок) нарахувати проценти за стандартною (базовою) ставкою, передбаченою пунктом 1.6 договору в якості процентів за порушення грошового зобов'язання, передбачених статтею 625 ЦК України. У випадку нарахування процентів вважається, що ці умова договору встановлює інший розмір процентів в розумінні частин 2 статті 625 ЦК України, на рівні стандартної (базової) ставки, передбаченої пунктом 1.6 договору. Обов'язок позичальника по сплаті таких процентів настає після відповідної вимоги кредитодавця.
Товариством з обмеженою відповідальністю «Мілоан» перераховано ОСОБА_1 на картковий рахунок № НОМЕР_1 кошти в сумі 20000 грн відповідно до платіжного доручення від 27 вересня 2021 року №57336339.
Товариством з обмеженою відповідальністю «Мілоан» та Товариством з обмеженою відповідальністю «Фінансова компанія «Кредит-Капітал» вчинено договір відступлення права вимоги від 23 лютого 2022 року №81-МЛ.
На підставі витягу з реєстру боржників до договору відступлення права вимоги від 23 лютого 2022 року №81-МЛ право вимоги за договором між Товариством з обмеженою відповідальністю «Мілоан» та ОСОБА_1 про споживчий кредит від 27 вересня 2021 року №4298378 перейшло до Товариства з обмеженою відповідальністю «Фінансова компанія «Кредит-Капітал» за кредитом в сумі 18889 грн, відсотками в сумі 22507 грн 16 коп., комісією в сумі 660 грн.
Відповідно до відомості Товариства з обмеженою відповідальністю «Мілоан» заборгованість ОСОБА_1 за договором про споживчий кредит від 27 вересня 2021 року №4298378 складається з кредиту в сумі 18889 грн, відсотків в сумі 22507 грн 16 коп., комісії в сумі 660 грн.
Також згідно відомості Товариства з обмеженою відповідальністю «Мілоан» з 28 жовтня 2021 року нарахування процентів за стандартною (базовою) ставкою, передбаченою пунктом 1.6 договору.
Згідно із розрахунком заборгованості, наданого Товариством з обмеженою відповідальністю «Фінансова компанія «Кредит-Капітал» за договором про споживчий кредит від 27 вересня 2021 року №4298378 заборгованість ОСОБА_1 за кредитом в сумі 18889 грн, відсотками в сумі 22507 грн 16 коп., комісією в сумі 660 грн. не змінюється з 10 січня 2022 року.
Мотиви, з яких виходить апеляційний суд, та застосовані норми права
Частиною першою статті 8 Конституції України передбачено, що в Україні визнається і діє принцип верховенства права.
Суддя, здійснюючи правосуддя, керується верховенством права (частина перша статті 129 Конституції України).
Суд, здійснюючи правосуддя на засадах верховенства права, забезпечує кожному право на справедливий суд та повагу до інших прав і свобод, гарантованих Конституцією і законами України, а також міжнародними договорами, згода на обов'язковість яких надана Верховною Радою України (стаття 2 Закону України «Про судоустрій і статус суддів»).
Згідно з частиною першою статті 1054 ЦК України за кредитним договором банк або інша фінансова установа (кредитодавець) зобов'язується надати грошові кошти (кредит) позичальникові у розмірі та на умовах, встановлених договором, а позичальник зобов'язується повернути кредит та сплатити проценти.
На підставі частини 1 статті 1055 ЦК України кредитний договір укладається у письмовій формі.
За змістом частини 2 статті 1055 ЦК України кредитний договір, укладений з недодержанням письмової форми, є нікчемним.
Частиною 2 статті 207 ЦК України визначено, що правочин вважається таким, що вчинений у письмовій формі, якщо він підписаний його стороною (сторонами).
Згідно із частиною першою статті 633 ЦК України публічним є договір, в якому одна сторона - підприємець взяла на себе обов'язок здійснювати продаж товарів, виконання робіт або надання послуг кожному, хто до неї звернеться (роздрібна торгівля, перевезення транспортом загального користування, послуги зв'язку, медичне, готельне, банківське обслуговування тощо). Умови публічного договору встановлюються однаковими для всіх споживачів, крім тих, кому за законом надані відповідні пільги.
За змістом частини першої статті 634 цього Кодексу договором приєднання є договір, умови якого встановлені однією із сторін у формулярах або інших стандартних формах, який може бути укладений лише шляхом приєднання другої сторони до запропонованого договору в цілому. Друга сторона не може запропонувати свої умови договору.
На підставі частини 1 та 2 статті 638 ЦК України договір є укладеним, якщо сторони в належній формі досягли згоди з усіх істотних умов договору.
Істотними умовами договору є умови про предмет договору, умови, що визначені законом як істотні або є необхідними для договорів даного виду, а також усі ті умови, щодо яких за заявою хоча б однієї із сторін має бути досягнуто згоди.
За змістом частини 1, 2 статті 640 ЦК України договір є укладеним з моменту одержання особою, яка направила пропозицію укласти договір, відповіді про прийняття цієї пропозиції. Якщо відповідно до акта цивільного законодавства для укладення договору необхідні також передання майна або вчинення іншої дії, договір є укладеним з моменту передання відповідного майна або вчинення певної дії.
Відповідно до частини 3 статті 11 Закону України «Про електронну комерцію» електронний договір укладається шляхом пропозиції його укласти (оферти) однією стороною та її прийняття (акцепту) другою стороною. Електронний договір вважається укладеним з моменту одержання особою, яка направила пропозицію укласти такий договір, відповіді про прийняття цієї пропозиції в порядку, визначеному частиною шостою цієї статті.
Відповідно частини 1-4 статті 639 ЦК України договір може бути укладений у будь-якій формі, якщо вимоги щодо форми договору не встановлено законом;
Якщо сторони домовилися укласти договір у певній формі, він вважається укладеним з моменту надання йому цієї форми, навіть якщо законом ця форма для такого виду договорів не вимагалася.
Якщо сторони домовилися укласти договір за допомогою інформаційно-телекомунікаційних систем, він вважається укладеним у письмовій формі. Якщо сторони домовились укласти у письмовій формі договір, щодо якого законом не встановлено письмової форми, такий договір є укладеним з моменту його підписання сторонами.
Якщо сторони домовилися про нотаріальне посвідчення договору, щодо якого законом не вимагається нотаріального посвідчення, такий договір є укладеним з моменту його нотаріального посвідчення.
Статтею 13 Закону України «Про споживче кредитування» передбачено, що договір про споживчий кредит, договори про надання додаткових та супутніх послуг кредитодавцем і третіми особами та зміни до них укладаються у письмовій формі (у паперовому або електронному вигляді з накладенням електронних підписів, електронних цифрових підписів, інших аналогів власноручних підписів (печаток) сторін у порядку, визначеному законодавством).
Відповідно до частини 7 статті 11 Закону України "Про електронну комерцію» електронний договір укладається і виконується в порядку, передбаченому Цивільним та Господарським кодексами України, а також іншими актами законодавства.
Електронний договір, укладений шляхом обміну електронними повідомленнями, підписаний у порядку, визначеному статтею 12 цього Закону, вважається таким, що за правовими наслідками прирівнюється до договору, укладеного у письмовій формі (частина 12 статті 11 Закону України "Про електронну комерцію").
Частиною 1 статті 12 Закону України "Про електронну комерцію" визначено, що якщо відповідно до акту цивільного законодавства або за домовленістю сторін електронний правочин має бути підписаний сторонами, моментом його підписання є використання: електронного підпису або електронного цифрового підпису відповідно до Закону України "Про електронний цифровий підпис", за умови використання засобу електронного цифрового підпису усіма сторонами електронного правочину; електронного підпису одноразовим ідентифікатором, визначеним цим Законом; аналога власноручного підпису (факсимільного відтворення підпису за допомогою засобів механічного або іншого копіювання, іншого аналога власноручного підпису) за письмовою згодою сторін, у якій мають міститися зразки відповідних аналогів власноручних підписів.
Відповідно до правового висновку, викладеного у постановах Верховного Суду від 09 вересня 2020 року у справі № 732/670/19, провадження № 61-7203 св 20, від 23 березня 2020 року у справі № 404/502/18, провадження № 61-8449св19, від 07 жовтня 2020 року у справі № 127/33824/19, провадження № 61-9071св20, будь-який вид договору, який укладається на підставі Цивільного або Господарського кодексів України може мати електронну форму. Договір, укладений в електронній формі, є таким, що укладений у письмовому вигляді (статті 205, 207 ЦК України).
Судом першої інстанції встановлено, що Товариством з обмеженою відповідальністю «Мілоан» та ОСОБА_1 укладено договір про споживчий кредит від 27 вересня 2021 року №4298378 у електронній формі.
Товариством з обмеженою відповідальністю «Мілоан» перераховано ОСОБА_1 на картковий рахунок № НОМЕР_1 кошти в сумі 20000 грн відповідно до платіжного доручення від 27 вересня 2021 року №57336339.
Кредитор у зобов'язанні може бути замінений іншою особою внаслідок передання ним своїх прав іншій особі за правочином (відступлення права вимоги) (п. 1 ч. 1 ст. 512 ЦК України).
Відповідно до ст. 514 ЦК України до нового кредитора переходять права первісного кредитора у зобов'язанні в обсязі і на умовах, що існували на момент переходу цих прав, якщо інше не встановлено договором або законом.
Таким чином відступлення права вимоги є одним із випадків заміни кредитора в зобов'язанні, яке відбувається на підставі правочину. Відступлення права вимоги не є окремим видом договору, це правочин, який опосередковує перехід права.
Відступлення права вимоги може відбуватися, зокрема, внаслідок укладення договору: (а) купівлі-продажу чи міни (ч. 3 ст. 656 ЦК України); (б) дарування (ч. 2 ст. 718 ЦК України); (в) факторингу (глава 73 ЦК України).
Згідно з пунктом 1 частини першої статті 512 ЦК України кредитор у зобов'язанні може бути замінений іншою особою внаслідок передання ним своїх прав іншій особі за правочином (відступлення права вимоги).
Відступлення права вимоги є одним із випадків заміни кредитора в зобов'язанні, яке відбувається на підставі правочину. Відступлення права вимоги може відбуватися, зокрема, внаслідок укладення договору: (а) купівлі-продажу чи міни (частина третя статті 656 ЦК України); (б) дарування (частина друга статті 718 ЦК України); (в) факторингу (глава 73 ЦК України) (див. постанову Верховного Суду у складі колегії суддів Другої судової палати Касаційного цивільного суду від 07 листопада 2018 року в справі № 243/11704/15-ц (провадження № 61-43067св18)).
Товариством з обмеженою відповідальністю «Мілоан» та Товариством з обмеженою відповідальністю «Фінансова компанія «Кредит-Капітал» вчинено договір відступлення права вимоги від 23 лютого 2022 року №81-МЛ.
На підставі витягу з реєстру боржників до договору відступлення права вимоги від 23 лютого 2022 року №81-МЛ право вимоги за договором між Товариством з обмеженою відповідальністю «Мілоан» та ОСОБА_1 про споживчий кредит від 27 вересня 2021 року №4298378 перейшло до Товариства з обмеженою відповідальністю «Фінансова компанія «Кредит-Капітал» за кредитом в сумі 18889 грн, відсотками в сумі 22507 грн 16 коп., комісією в сумі 660 грн.
Отже, у справі, яка переглядається, права вимоги за договором між Товариством з обмеженою відповідальністю «Мілоан» та ОСОБА_1 про споживчий кредит від 27 вересня 2021 року №4298378 перейшло від первісного кредитора Товариства з обмеженою відповідальністю «Мілоан» до нового кредитора Товариства з обмеженою відповідальністю «Фінансова компанія «Кредит-Капітал», який за відступленою вимогою набуває обсяг прав, визначений договором, у якому виникло таке зобов'язання.
За змістом частини 1, 3 статті 1082 ЦК України боржник зобов'язаний здійснити платіж факторові за умови, що він одержав від клієнта або фактора письмове повідомлення про відступлення права грошової вимоги факторові і в цьому повідомленні визначена грошова вимога, яка підлягає виконанню, а також названий фактор, якому має бути здійснений платіж.
Виконання боржником грошової вимоги факторові відповідно до цієї статті звільняє боржника від його обов'язку перед клієнтом.
У матеріалах справи відсутні докази виконання ОСОБА_1 обов'язку за договором між Товариством з обмеженою відповідальністю «Мілоан» та ОСОБА_1 про споживчий кредит від 27 вересня 2021 року №4298378 з повернення кредиту в сумі 18889 грн, сплати відсотків в сумі 22507 грн 16 коп., комісії в сумі 660 грн.
На підставі ч.1 ст.12 ЦПК України цивільне судочинство здійснюється на засадах змагальності сторін.
За змістом ч.3 ст.12 ЦПК України кожна сторона повинна довести обставини, які мають значення для справи і на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених цим Кодексом.
Згідно із положеннями частини першої, четвертої, п'ятої, шостої ст. 81 ЦПК України кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених цим Кодексом.
У разі посилання учасника справи на невчинення іншим учасником справи певних дій або відсутність певної події суд може зобов'язати такого іншого учасника справи надати відповідні докази вчинення цих дій або наявності певної події. У разі ненадання таких доказів суд може визнати обставину невчинення відповідних дій або відсутності події встановленою.
Докази подаються сторонами та іншими учасниками справи.
Доказування не може ґрунтуватися на припущеннях.
Недоведеність обставин, на наявності яких наполягає позивач - є підставою для відмови у позові; а у разі, якщо на тому наполягає відповідач - для відхилення його заперечень проти позову.
У випадку невиконання учасником справи його обов'язку із доведення відповідних обставин необхідними доказами, такий учасник несе ризик відповідних наслідків, зокрема, відмови у задоволенні позовних вимог, у зв'язку із їх недоведеністю, або задоволення позовних вимог у випадку ненадання відповідачем доказів на спростування обставин, зазначених у позові.
Відповідно до частини першої статті 76 ЦПК України доказами є будь-які дані, на підставі яких суд встановлює наявність або відсутність обставин (фактів), що обґрунтовують вимоги і заперечення учасників справи, та інших обставин, які мають значення для вирішення справи.
За правилом статті 77 ЦПК України належними є докази, які містять інформацію щодо предмета доказування. Сторони мають право обґрунтовувати належність конкретного доказу для підтвердження їхніх вимог або заперечень. Суд не бере до розгляду докази, які не стосуються предмета доказування.
Згідно з приписами статті 78 ЦПК України суд не бере до уваги докази, які одержані з порушенням порядку, встановленого законом. Обставини справи, які за законом мають бути підтверджені певними засобами доказування, не можуть підтверджуватись іншими засобами доказування.
За правилами частини першої статті 89 ЦПК України суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному, об'єктивному та безпосередньому дослідженні наявних у справі доказів.
Відповідно до пункту 1 статті 13 Закону України "Про електронну комерцію" розрахунки у сфері електронної комерції здійснюються відповідно до законів України «Про платіжні системи та переказ коштів в Україні», «Про фінансові послуги та державне регулювання ринків фінансових послуг», інших законів та нормативно-правових актів Національного банку України.
Розрахунки у сфері електронної комерції можуть здійснюватися з використанням платіжних інструментів, електронних грошей, шляхом переказу коштів або оплати готівкою з дотриманням вимог законодавства щодо оформлення готівкових та безготівкових розрахунків, а також в інший спосіб, передбачений законодавством України.
Емітенти зобов'язані в порядку та строки, установлені договором, надавати власникам рахунків виписки про рух коштів на їх рахунках за операціями, що виконані користувачами електронних платіжних засобів. Форма виписки повинна включати всі обов'язкові реквізити, передбачені нормативно-правовим актом Національного банку з питань організації операційної діяльності в банках України (пункт 8 розділу VII Положення про порядок емісії електронних платіжних засобів і здійснення операцій з їх використанням, затвердженого постановою Правління Національного банку України від 05 листопада 2014 року № 705.
Документи за операціями з використанням електронних платіжних засобів мають статус первинного документа та можуть бути використані під час урегулювання спірних питань (пункт 4 розділу VII Положення).
Первинні документи мають бути складені під час здійснення операції, а якщо це неможливо - безпосередньо після її закінчення в паперовій та/або в електронній формі (пункт 4.3. Положення про організацію операційної діяльності в банках України, затвердженого постановою Правління Національного банку України від 18 червня 2003 року № 254.
Первинні документи складаються на паперових носіях або в електронній формі (абзац другий пункту 4.10. Положення).
Інформація, що міститься в первинних документах, систематизується в регістрах синтетичного та аналітичного обліку. Регістри синтетичного та аналітичного обліку ведуться на паперових носіях або в електронній формі. Запис у регістрах аналітичного обліку здійснюється лише на підставі відповідного санкціонованого первинного документа (паперового або електронного) (пункт 5.1 Положення ).
Банки обов'язково мають складати на паперових та/або електронних носіях, зокрема, такі регістри як особові рахунки та виписки з них (згідно із абзацом першим пункту 5.3. Положення ).
У постанові від 16 вересня 2020 року у справі № 200/5647/18 Верховний Суд зазначив, що доказами, які підтверджують наявність заборгованості та її розмір є первинні документи, оформлені відповідно до статті 9 Закону України «Про бухгалтерський облік та фінансову звітність». Згідно з указаними положенням закону підставою для бухгалтерського обліку господарських операцій є первинні документи. Для контролю та впорядкування оброблення даних на підставі первинних документів можуть складатися зведені облікові документи. Первинні та зведені облікові документи можуть бути складені у паперовій або в електронній формі. Разом з тим, відповідно до пункту 5.6 Положення про організацію операційної діяльності в банках України, затвердженого Постановою Правління Національного банку України від 18 червня 2003 року № 254, виписки з особових рахунків клієнтів є підтвердженням виконаних за день операцій і призначаються для видачі або відсилання клієнту. Аналогічна за змістом норма закріплена у пункті 62 Положення про організацію бухгалтерського обліку, бухгалтерського контролю під час здійснення операційної діяльності в банках України, затвердженого Постановою Правління Національного банку України від 04 липня 2018 року № 75. Таким чином, виписка по картковому рахунку, що міститься в матеріалах справи, може бути належним доказом щодо заборгованості відповідача за тілом кредиту.
Водночас ОСОБА_1 не надано виписки з особового рахунку за картковим рахунком № НОМЕР_1 , відкритим у Акціонерному товаристві комерційному банку «ПриватБанк», на спростування обставин отримання 27 вересня 2021 року кредиту в сумі 20000 грн.
Заслуговують на увагу посилання Товариства з обмеженою відповідальністю «Фінансова компанія «Кредит-Капітал», в апеляційній скарзі на право на стягнення з ОСОБА_1 за договором між Товариством з обмеженою відповідальністю «Мілоан» та ОСОБА_1 про споживчий кредит від 27 вересня 2021 року №4298378 процентів за користування кредитом протягом з 28 жовтня 2021 року по 10 січня 2022 року в сумі 22507 грн 16 коп.
Частиною першою статті 1048 ЦК України визначено, що позикодавець має право на одержання від позичальника процентів від суми позики, якщо інше не встановлено договором або законом. Розмір і порядок одержання процентів встановлюються договором. Якщо договором не встановлений розмір процентів, їх розмір визначається на рівні облікової ставки Національного банку України. У разі відсутності іншої домовленості сторін проценти виплачуються щомісяця до дня повернення позики.
Отже, припис абзацу 2 частини першої статті 1048 ЦК України про щомісячну виплату процентів до дня повернення позики у разі відсутності іншої домовленості сторін може бути застосований лише у межах погодженого сторонами строку кредитування.
У пунктах 91-93 Постанови Великої Палати Верховного Суду від 28 березня 2018 року у справі № 444/9519/12-ц викладено правовий висновок про те, що після спливу визначеного договором строку кредитування чи у разі пред'явлення до позичальника вимоги згідно з частиною другою статті 1050 ЦК України право кредитодавця нараховувати передбачені договором проценти за кредитом припиняється. Права та інтереси кредитодавця в охоронних правовідносинах забезпечуються частиною другою статті 625 ЦК України, яка регламентує наслідки прострочення виконання грошового зобов'язання.
В постанові Великої Палати Верховного Суду від 05 квітня 2023 року у справі № 910/4518/16 (провадження № 12-16гс22) в п. 95-108, щодо нарахування процентів на підставі статті 625 ЦК України, Велика Палата Верховного Суду зауважує, що регулятивні відносини між сторонами кредитного договору обмежені, зокрема, часовими межами, в яких позичальник отримує можливість правомірно не сплачувати кредитору борг (строком кредитування та визначеними у його межах періодичними платежами). Однак якщо позичальник порушує зобов'язання з повернення кредиту, в цій частині між ним та кредитодавцем регулятивні відносини трансформуються в охоронні.
Інакше кажучи, оскільки поведінка боржника не може бути одночасно правомірною та неправомірною, то регулятивна норма частини першої статті 1048 ЦК України і охоронна норма частини другої статті 625 цього Кодексу не можуть застосовуватись одночасно (постанова Великої Палати Верховного Суду від 04.02.2020 у справі № 912/1120/16 (пункт 6.28)).
На підставі пункту 1.2, 1.3, 1.4 договору між Товариством з обмеженою відповідальністю «Мілоан» та ОСОБА_1 про споживчий кредит від 27 вересня 2021 року №4298378 сума кредиту становить 20000 грн.
Кредит надається строком на 30 днів з 27 вересня 2021 року.
Термін (дата) повернення кредиту і сплати комісії за надання кредиту та процентів за користування кредитом 27 жовтня 2021 року.
Відповідно до пунктів 1.5.1, 1.5.2, 1.6 договору комісія за надання кредиту 660 грн, яка нараховується за ставкою 3,3 відсотків від суми кредиту одноразово.
Проценти за користування кредитом 2280 грн, які нараховуються за ставкою 0,38 відсотків від фактичного залишку кредиту за кожен день строку користування кредитом.
Стандартна (базова) процента ставка за користування кредитом становить 5 відсотків від фактичного залишку кредиту за кожен день користування кредитом.
За змістом пункту 2.3, 2.3.1.1, 2.3.1.2 договору строк кредитування може бути продовжено наступним чином:
Пролонгація на пільгових умовах: позичальник має право неодноразово продовжувати строк кредитування, за умови, що кредитодавцем надана така можливість. Позичальник відповідно до розділу 6 правил надання фінансових кредитів (послуг) Товариством, що розміщені на веб-сайті Товариства miloan.ua. Для продовження строку кредитування за цим пунктом позичальник має вчинити дії, у тому числі сплатити комісію за управління та обслуговування кредиту на певну частку заборгованості по кредиту.
Якщо позичальник здійснює продовження строку кредитування (пролонгацію) на пільгових умовах проценти за користування кредитом протягом періоду на який продовжено строк кредитування нараховуються за ставкою, визначеною пунктом 1.5.2 договору.
Пролонгація на стандартних умовах: позичальник може збільшити строк кредитування на 1 день шляхом продовження користування кредитними коштами після завершення строку кредитування (з урахуванням всіх пролонгацій). Таке збільшення (продовження) строку кредитування відбувається кожен раз коли позивальник продовжує користуватись кредитними коштами після спливу раніше визначеного строку кредитування, але загалом не може перевищувати 60 днів. У випадку, якщо внаслідок чергового продовження строку кредитування позичальником у спосіб вказаний цим пунктом, загальний період пролонгації на стандартних (базових) умовах перевищить 60 днів, таке продовження здійснюється на кількість днів, що залишилася до досягнення загальним строком пролонгації на стандартних (базових) умовах 60 днів.
Якщо позичальник здійснює продовження строку кредитування (пролонгацію) на стандартних (базових) умовах проценти за користування кредитом протягом періоду на який продовжено строк кредитування нараховуються за ставкою, визначеною пунктом 1.6 договору.
Суд першої інстанції дійшов обгрунтованого висновку про недоведеність пролонгації сторонами строку кредитування.
Так, у матеріалах справи відсутні докази вчинення ОСОБА_1 дій з сплати комісії за пролонгацію договору.
Відповідно до відомості Товариства з обмеженою відповідальністю «Мілоан» з 28 жовтня 2021 року здійснюється нарахування процентів за стандартною (базовою) ставкою, передбаченою пунктом 1.6 договору.
За змістом 4.2 договору у разі прострочення позичальником зобов'язань зі сплати заборгованості згідно з умовами цього договору кредитодавець починаючи з дня наступного за датою спливу строку кредитування з урахуванням пролонгацій та оновлених графіків платежів, що складаються у зв'язку з продовженням строку кредитування (пролонгацією), має право (не обов'язок) нарахувати проценти за стандартною (базовою) ставкою, передбаченою пунктом 1.6 договору в якості процентів за порушення грошового зобов'язання, передбачених статтею 625 ЦК України. У випадку нарахування процентів вважається, що ці умова договору встановлює інший розмір процентів в розумінні частин 2 статті 625 ЦК України, на рівні стандартної (базової) ставки, передбаченої пунктом 1.6 договору. Обов'язок позичальника по сплаті таких процентів настає після відповідної вимоги кредитодавця.
Отже первісний кредитор Товариство з обмеженою відповідальністю «Мілоан» та ОСОБА_1 у пункті 4.2 договору між Товариством з обмеженою відповідальністю «Мілоан» та ОСОБА_1 про споживчий кредит від 27 вересня 2021 року №4298378 погодили відповідальність позичальника у разі прострочення виконання зобов'язання, право з дня наступного за датою спливу строку кредитування нараховувати проценти за стандартною (базовою) ставкою, передбаченою пунктом 1.6 договору в якості процентів за порушення грошового зобов'язання, передбачених статтею 625 ЦК України.
Враховуючи те, що ОСОБА_1 свої зобов'язання не виконала, відповідальність за порушення грошового зобов'язання становить 20227 грн. 16 коп. відповідно до відомості Товариства з обмеженою відповідальністю «Мілоан»
Тому підлягають стягненню з ОСОБА_1 проценти за користування кредитом в сумі 2280 грн відповідно до умов пункту 1.5.2 договору та частини першої статті 1048 ЦК України, а за період після прострочення виконання зобов'язання з ОСОБА_1 підлягають стягненню проценти в сумі 20227 грн. 16 коп. відповідно до пункту 4.2 договору та частини другої статті 625 ЦК України як міра відповідальності за порушення грошового зобов'язання.
Відповідно до частини третьої статті 1054 ЦК України особливості регулювання відносин за договором про надання споживчого кредиту встановлені законом.
У договорах за участю фізичної особи - споживача враховуються вимоги законодавства про захист прав споживачів (частина друга статті 627 ЦК України).
Частиною четвертою статті 42 Конституції України передбачено, що держава захищає права споживачів, здійснює контроль за якістю і безпечністю продукції та усіх видів послуг і робіт, сприяє діяльності громадських організацій споживачів.
Рішенням Конституційного Суду України від 10 листопада 2011 року № 15-рп/2011 у справі щодо офіційного тлумачення положень пунктів 22, 23 статті 1, статті 11, частини восьмої статті 18, частини третьої статті 22 Закону України «Про захист прав споживачів» у взаємозв'язку з положеннями частини четвертої статті 42 Конституції України (справа про захист прав споживачів кредитних послуг) підтверджено, що положення пунктів 22, 23 статті 1, статті 11 Закону України «Про захист прав споживачів» з подальшими змінами у взаємозв'язку з положеннями частини четвертої статті 42 Конституції України треба розуміти так, що їх дія поширюється на правовідносини між кредитодавцем та позичальником (споживачем) за договором про надання споживчого кредиту, що виникають як під час укладення, так і виконання такого договору.
Відповідно до частин першої-третьої статті 55 Закону України «Про банки і банківську діяльність» відносини банку з клієнтом регулюються законодавством України, нормативно-правовими актами Національного банку України та угодами (договорами) між клієнтом та банком.
Банкам забороняється вимагати від клієнта придбання будь-яких товарів чи послуг від банку або від спорідненої чи пов'язаної особи банку як обов'язкову умову надання банківських послуг.
Зазначений правовий висновок викладений у постанові Верховного Суду у складі Об'єднаної палати Касаційного цивільного суду від 09 грудня 2019 року у справі № 524/5152/15-ц (провадження № 61-8862сво18).
Особливості регулювання правовідносин за договорами споживчого кредиту передбачені також Законом України «Про захист прав споживачів».
10 червня 2017 року набув чинності Закон України «Про споживче кредитування», у зв'язку із чим у Законі України «Про захист прав споживачів» текст статті 11 викладено в такій редакції: «Цей Закон застосовується до відносин споживчого кредитування у частині, що не суперечить Закону України «Про споживче кредитування».
Положення частин першої, другої, п'ятої статті 18 Закону України «Про захист прав споживачів» з набуттям чинності Закону України «Про споживче кредитування» залишилися незмінними.
Відповідно до пункту 4 частини першої статті 1 Закону України «Про споживче кредитування», загальні витрати за споживчим кредитом - витрати споживача, включаючи проценти за користування кредитом, комісії та інші обов'язкові платежі за додаткові та супутні послуги кредитодавця та кредитного посередника (за наявності), для отримання, обслуговування і повернення кредиту.
Згідно з частиною другою статті 8 Закону України «Про споживче кредитування» до загальних витрат за споживчим кредитом включаються, зокрема, комісії кредитодавця, пов'язані з наданням, обслуговуванням і поверненням кредиту, у тому числі комісії за обслуговування кредитної заборгованості, розрахунково-касове обслуговування, юридичне оформлення тощо.
Отже, Закон України «Про споживче кредитування» передбачає право банку встановлювати у кредитному договорі комісію за надання кредиту.
На виконання вимог, у тому числі, пункту 4 частини першої статті 1 та частини другої статті 8 Закону України «Про споживче кредитування» Правління Національного банку України постановою від 08 червня 2017 року № 49 затвердило Правила розрахунку банками України загальної вартості кредиту для споживача та реальної річної процентної ставки за договором про споживчий кредит.
Відповідно до пункту 5 Правил про споживчий кредит банк надає споживачу детальний розпис складових загальної вартості кредиту у вигляді графіка платежів (згідно зі строковістю, зазначеною у договорі про споживчий кредит, -щомісяця, щокварталу тощо) у розрізі сум погашення основного боргу, сплати процентів за користування кредитом, вартості всіх додаткових та супутніх послуг банку та кредитного посередника (за наявності) за кожним платіжним періодом, за формою, наведеною в додатку 2 до цих Правил.
Згідно з додатком 1 до Правил про споживчий кредит загальні витрати за споживчим кредитом, тобто витрати споживача, уключаючи проценти за користування кредитом, комісії та інші обов'язкові платежі за додаткові та супутні послуги банку (у тому числі за ведення рахунків) та кредитного посередника (за наявності), які сплачуються споживачем і пов'язані з отриманням, обслуговуванням і поверненням кредиту.
На підставі частини шостої статті 12 Закону України «Про споживче кредитування» споживач не зобов'язаний сплачувати кредитодавцю будь-які платежі, не зазначені в договорі про споживчий кредит та/або не враховані в розрахунку денної та орієнтовної річної процентної ставки, що зазначені в договорі про споживчий кредит, крім платежів за споживчим кредитом, які не включаються до розрахунку загальних витрат за споживчим кредитом у випадках, передбачених цим Законом.
Кредитодавцю та новому кредитору забороняється вимагати сплати будь-яких платежів, не зазначених у договорі про споживчий кредит та/або не врахованих у розрахунку денної процентної ставки, що зазначена в договорі про споживчий кредит.
На підставі пункту 1.5.1 договору між Товариством з обмеженою відповідальністю «Мілоан» та ОСОБА_1 про споживчий кредит від 27 вересня 2021 року №4298378 комісія за надання кредиту 660 грн, яка нараховується за ставкою 3,3 відсотків від суми кредиту одноразово.
З огляду на наведене в межах позовних вимог підлягають стягненню з ОСОБА_1 на користь Товариства з обмеженою відповідальністю «Фінансова компанія «Кредит-Капітал» кредит в сумі 18889 грн, проценти за користування кредитом з 27 вересня 2021 року по 10 січня 2022 року в сумі 22507 грн 16 коп., комісія в сумі 660 грн.
Заслуговують на увагу посилання Товариства з обмеженою відповідальністю «Фінансова компанія «Кредит-Капітал» в апеляційній скарзі на відповідність вимогам закону нарахування відсотків у період дії карантинних обмежень відповідно до постанови Кабінету Міністрів України від 11 березня 2020 року №211 «Про запобігання поширенню на території України гострої респіраторної хвороби COVID -19, спричиненої корона вірусом SARS-CoV-2», введення в Україні воєнного стану.
Так, Законом України від 17 березня 2020 року № 533-ІХ «Про внесення змін до Податкового кодексу України та інших законів України щодо підтримки платників податків на період здійснення заходів, спрямованих на запобігання виникненню і поширен-ню коронавірусної хвороби ( COVID-19 )», розділ IV «Прикінцеві та перехідні положення» Закону України «Про споживче кредитування» доповнений пунктом шостим, що передбачає у разі прострочення споживачем у період з 01 березня 2020 року по 30 квітня 2020 року виконання зобов'язань за договором про споживчий кредит ( у тому числі, але не виключно, прострочення споживачем у період з 01 березня 2020 року по 30 квітня 2020 року виконання зобов'язань зі сплати платежів ) споживач звільняється від відповідальності перед кредитодавцем за таке прострочення. В тому числі, але не виключно, споживач у разі допущення такого прострочення звільняється від обов'язків сплачувати кредитодавцю неустойку ( штраф, пеню ) та інші платежі, сплата яких перед-бачена договором про споживчий кредит за прострочення виконання (невиконання, часткове виконання) споживачем зобов'язань за таким договором.
Однак Законом України від 13 травня 2020року №591-IX «Про внесення змін до Податкового кодексу України та інших законів України щодо додаткової підтримки платників податків на період здійснення заходів, спрямованих на запобігання виникненню і поширенню коронавірусної хвороби ( COVID-19 )», який набрав чинності 29 травня 2020 року, у пункті шостому розділу IV «Прикінцеві та перехідні положення» Закону України «Про споживче кредитування» у першому реченні слова та цифри «по 30 квітня 2020 року» замінені словами та цифрами «по останній календарний день місяця ( включно ), в якому завершується дія карантину, встановленого Кабінетом Міністрів України на всій території України з метою запобігання поширенню на території України коронавірусної хвороби ( COVID-19 )».
Крім того, згідно з пунктом п'ятнадцятим розділу «Прикінцеві та перехідні положення» ЦК України у разі прострочення позичальником у період дії карантину, встановленого Кабінетом Міністрів України на всій території України з метою запобігання поширенню на території України коронавірусної хвороби COVID-19, або/та у тридцятиденний строк після дня завершення дії такого карантину виконання грошового зобов'язання за договором, відповідно до якого позичальнику було надано кредит (позику) банком або іншим кредитодавцем (позикодавцем), позичальник звільняється від обов'язків сплатити на користь кредитодавця (позикодавця) неустойку, штраф, пеню за таке прострочення. Вказані положення набрали чинності 04 липня 2020 року.
Отже, з системного аналізу вище наведеного вбачається, що в період дії карантину позичальник не звільняється від обов'язку платити вчасно і в повному обсязі за кредитом (тіло боргу та проценти), а лише звільняється позичальника від штрафних санкцій за порушення цих обов'язків.
Указом Президента України № 64/2022 введено воєнний стан із 05 години 30 хвилин 24 лютого 2022 року строком на 30 діб, строк дії якого неодноразово продовжувався та діє до теперішнього часу.
Відповідно до пункту 18 Прикінцевих та перехідних положень ЦК України, у період дії в Україні воєнного, надзвичайного стану та у тридцятиденний строк після його припинення або скасування у разі прострочення позичальником виконання грошового зобов'язання за договором, відповідно до якого позичальнику було надано кредит (позику) банком або іншим кредитодавцем (позикодавцем), позичальник звільняється від відповідальності, визначеної статтею 625 цього Кодексу, а також від обов'язку сплати на користь кредитодавця (позикодавця) неустойки (штрафу, пені) за таке прострочення. Установити, що неустойка (штраф, пеня) та інші платежі, сплата яких передбачена відповідними договорами, нараховані включно з 24 лютого 2022 року за прострочення виконання (невиконання, часткове виконання) за такими договорами, підлягають списанню кредитодавцем (позикодавцем).
Крім того, з урахуванням положень Закон України «Про внесення змін до Податкового кодексу України та інших законодавчих актів України щодо дії норм на період дії воєнного стану» № 2120-IX від 15 березня 2022 року, п. 18 розділу «Прикінцеві та перехідні положення» ЦК України, позичальники також не звільняються від обов'язку сплачувати щомісячні платежі за споживчими кредитами в період дії на території України воєнного стану.
Висновки за результатами розгляду апеляційної скарги
Згідно із п.4 ч.1ст.376 ЦПК України підставами для скасування судового рішення повністю або частково та ухвалення нового рішення у відповідній частині або зміни судового рішення є порушення норм процесуального права або неправильне застосування норм матеріального права.
Ураховуючи викладене рішення Кіцманського районного суду Чернівецької області від 13 червня 2024 року підлягає скасуванню з підстав, передбачених п.4 ч.1ст.376 ЦПК України.
Керуючись п.2 ч.1 ст.374, п.4 ч.1 ст.376 ЦПК України,
Апеляційну скаргу Товариства з обмеженою відповідальністю «Фінансова компанія «Кредит-Капітал», в інтересах якого діє адвокат Солонинка Вікторія Олегівна, задовольнити.
Рішення Кіцманського районного суду Чернівецької області від 13 червня 2024 року скасувати.
Позов Товариства з обмеженою відповідальністю «Фінансова компанія «Кредит-Капітал» до ОСОБА_1 про стягнення заборгованості за кредитним договором задовольнити.
Стягнути з ОСОБА_1 на користь Товариства з обмеженою відповідальністю «Фінансова компанія «Кредит-Капітал» за договором між Товариством з обмеженою відповідальністю «Мілоан», правонаступником якого є Товариство з обмеженою відповідальністю «Фінансова компанія «Кредит-Капітал'та та ОСОБА_1 про споживчий кредит від 27 вересня 2021 року №4298378 кредит в сумі 18889 грн, проценти в сумі 22507 грн 16 коп., комісію в сумі 660 грн.
Постанова набирає законної сили з дня її прийняття, але може бути оскаржена в касаційному порядку до Верховного Суду протягом тридцяти днів з дня складення повного судового рішення.
Дата складання повного судового рішення 25 вересня 2024 року.
Головуючий Н. Ю. Половінкіна
Судді Н. К. Височанська
І. Б. Перепелюк