30 жовтня 2024 року
м. Харків
справа № 641/7608/18
провадження № 22-ц/818/2499/24
Харківській апеляційний суд у складі колегії суддів судової палати з розгляду цивільних справ:
головуючого судді - Тичкової О.Ю.,
суддів колегії - Маміної О.В., Пилипчук Н.П,
сторони справи:
позивач - ОСОБА_1
відповідач - ОСОБА_2
розглянув у порядку спрощеного позовного провадження без повідомлення учасників справи апеляційну скаргу ОСОБА_2 на заочне рішення Комінтернівського районного суду м. Харкова від 11 квітня 2019 року у складі судді Курганникової О.А.,-
У жовтні 2018 року ОСОБА_1 звернулась до суду з позовом про стягнення з відповідача аліментів на утримання повнолітнього сина ОСОБА_3 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , який продовжує навчання у розмірі частини від усіх видів доходу до досягнення ним 23-х років.
В обґрунтування позову зазначала, що 24 вересня 1999 року між нею та відповідачем було зареєстровано шлюб.Від цього шлюбу мають сина - ОСОБА_3 , ІНФОРМАЦІЯ_2 , що підтверджується свідоцтвом про народження серії НОМЕР_1 .06 грудня 2005 року шлюб між сторонами було розірвано, що підтверджується свідоцтвом про розірвання шлюбу від 6 грудня 2005 року серії НОМЕР_2 , виданим Відділом реєстрації актів цивільного стану Харківського районного управління юстиції Харківської області.Син проживає разом із нею, самостійно утримувати дитину вона не має можливості. Згідно з рішенням Куп'янського міськрайонного суду Харківської області від 22 квітня 2011 року відповідач сплачує на її користь на утримання неповнолітньої дитини ОСОБА_3 ІНФОРМАЦІЯ_2 аліменти в розмірі 1/4 частини щомісячно з усіх видів заробітку, але не менше 30 відсотків прожиткового мінімуму на дитину відповідного віку до повноліття дитини.Відповідач на даний час працює в Російській Федерації, має стабільний дохід та в нього є можливість надавати допомогу дитині.18 жовтня 2000 року ОСОБА_3 виповнюється 18 років та дитина продовжує навчання у зв'язку з чим потребує матеріальної допомоги.
Так, ОСОБА_3 є студентом 1 курсу факультету геології, географії, рекреації і туризму Харківського національного університету імені В.Н. Каразіна (денна держбюджетна форма навчання), що підтверджується довідкою №167/1701 від 27.08.2018 року, виданоюХарківським національним університетом імені В.Н. Каразіна.
Враховуючи викладене просила позов задовольнити.
Рішенням Комінтернівського районного суду м. Харкова від 11 квітня 2019 року позов задоволено.
Стягнуто з ОСОБА_2 на користь ОСОБА_1 , аліменти на утримання ОСОБА_3 , ІНФОРМАЦІЯ_1 в розмірі частини від усіх видів доходу але не менше 50% прожиткового мінімуму для дитини відповідного віку, щомісячно, починаючи з дня звернення до суду, а саме з 19.10.2018 року та до закінчення навчального закладу чи до досягнення ним 23-х річного віку.
Допущено негайне виконання рішення суду в частині стягнення аліментів за один місяць.
Стягнуто з ОСОБА_2 на користь держави судовий збір в сумі 704,80 грн.
Рішення суду обґрунтовано тим, що позовні вимоги є обґрунтованими та не суперечать законодавству.
Не погодившись з рішенням суду ОСОБА_2 подав апеляційну скаргу в якій посилаючись на порушення судом норм матеріального та процесуального права просив рішення скасувати та ухвалити нове, яким відмовити в задоволенні позовних вимог.
Апеляційна скарга обґрунтована тим, що суд не мотивував рішення, чому він задовольнив позов і не привів порівняного аналізу матеріального становища позивача і відповідача. Суд не дав належну оцінку матеріальному стану позивача, який отримує пенсію 3097,72 грн. Суд не врахував що апелянт є інвалідом другої групи. Докази на підтвердження свого майнового стану та стану здоров'я не мав можливості надати до суду першої інстанції, оскільки не був повідомлений належним чином про розгляд справи.
Відзиву на апеляційну скаргу до суду не надходило.
Заслухавши суддю-доповідача, дослідивши матеріали справи, обговоривши доводи апеляційної скарги в межах вимог, заявлених в суді першої інстанції, колегія суддів уважає, що апеляційна скарга підлягає задоволенню виходячи з наступного.
Відповідно до частини першої статті 367 Цивільного процесуального кодексу України (надалі ЦПК України) суд апеляційної інстанції переглядає справу за наявними в ній і додатково поданими доказами та перевіряє законність і обґрунтованість рішення суду першої інстанції в межах доводів та вимог апеляційної скарги.
У відповідності до частин 1-5 статті 263 ЦПК України, судове рішення повинно ґрунтуватися на засадах верховенства права, бути законним і обґрунтованим. Законним є рішення, ухвалене судом відповідно до норм матеріального права із дотриманням норм процесуального права. Судове рішення має відповідати завданню цивільного судочинства, визначеному цим Кодексом. При виборі і застосуванні норми права до спірних правовідносин суд враховує висновки щодо застосування відповідних норм права, викладені в постановах Верховного Суду. Обґрунтованим є рішення, ухвалене на підставі повно і всебічно з'ясованих обставин, на які сторони посилаються як на підставу своїх вимог і заперечень, підтверджених тими доказами, які були досліджені в судовому засіданні.
Зазначеним вимогам рішення суду першої інстанції не відповідає.
Як встановлено судом та підтверджується матеріалами справи, відповідно до свідоцтва про народження серії НОМЕР_3 ОСОБА_3 народився ІНФОРМАЦІЯ_3 , батьками його вказані ОСОБА_2 , ОСОБА_1 (а. с. 9).
Відповідно до рішення Куп'янського міськрайонного суду Харківської області від 22.04.2011 року, ОСОБА_2 було позбавлено батьківських прав відносно ОСОБА_3 , ІНФОРМАЦІЯ_1 та стягнуто аліменти у розмірі частини доходу щомісячно до досягнення дитиною повноліття.
Згідно довідки від 27.08.2018 року виданої Харківським національним університетом імені В.Н. Каразіна, ОСОБА_3 навчається на 1 курсі факультету геології, географії, рекреації і туризму Харківського національного університету ім. В.П. Каразіна ( (а. с. 13).
Відповідно до довідки від 01.10.2018 № АП000000002 наданої ОСОБА_1 , остання працює в ТОВ «Альфа ПАК-СХІД» на посаді менеджера збуту та дохід отриманий за період з липня 2018 року по 30.09.2018 склав 13303,64.
Доказів наявності доходу відповідача позивачкою не надано.
Також, на підтвердження посилань того, що син ОСОБА_3 на час навчання проживає разом із матір'ю доказів не надано, що є обов'язковою підставою та правом звернення до суду саме позивачкою.
Відповідно до статті 141 Сімейного кодексу України мати, батько мають рівні права та обов'язки щодо дитини, незалежно від того, чи перебували вони у шлюбі між собою.
Правовідносини щодо утримання батьками повнолітніх дочки, сина регулюються главою 16 СК України, яка, зокрема, передбачає обов'язок батьків утримувати повнолітніх дочку, сина, які продовжують навчання і у зв'язку з цим потребують матеріальної допомоги, у спосіб сплати аліментів (статті 199, 200, 201 СК України).
Статтею 199 СК України передбачено обов'язок батьків утримувати повнолітніх дочку, сина, які продовжують навчання. Якщо повнолітні дочка, син продовжують навчання і у зв'язку з цим потребують матеріальної допомоги, батьки зобов'язані утримувати їх до досягнення двадцяти трьох років за умови, що вони можуть надавати матеріальну допомогу; право на утримання припиняється у разі припинення навчання; право на звернення до суду з позовом про стягнення аліментів має той з батьків, з ким проживає дочка, син, а також самі дочка, син, які продовжують навчання.
Стягнення аліментів на утримання дитини, яка продовжує навчання є одним із способів захисту інтересів дитини, забезпечення одержання нею коштів, необхідних для її життєдіяльності, оскільки на період навчання вона не має самостійного заробітку та потребує матеріальної допомоги з боку батьків, які зобов'язані утримувати своїх повнолітніх дітей, що продовжують навчатися, до досягнення ними двадцяти трьох років.
Відповідно до статті 182 СК України, при визначенні розміру аліментів суд враховує:
1) стан здоров'я та матеріальне становище дитини;
2) стан здоров'я та матеріальне становище платника аліментів;
3) наявність у платника аліментів інших дітей, непрацездатних чоловіка, дружини, батьків, дочки, сина;
3-1) наявність на праві власності, володіння та/або користування у платника аліментів майна та майнових прав, у тому числі рухомого та нерухомого майна, грошових коштів, виключних прав на результати інтелектуальної діяльності, корпоративних прав;
3-2) доведені стягувачем аліментів витрати платника аліментів, у тому числі на придбання нерухомого або рухомого майна, сума яких перевищує десятикратний розмір прожиткового мінімуму для працездатної особи, якщо платником аліментів не доведено джерело походження коштів;
4) інші обставини, що мають істотне значення.
Розмір аліментів має бути необхідним та достатнім для забезпечення гармонійного розвитку дитини.
Мінімальний гарантований розмір аліментів на одну дитину не може бути меншим, ніж 50 відсотків прожиткового мінімуму для дитини відповідного віку.
Мінімальний рекомендований розмір аліментів на одну дитину становить розмір прожиткового мінімуму для дитини відповідного віку і може бути присуджений судом у разі достатності заробітку (доходу) платника аліментів.
Суд не обмежується розміром заробітку (доходу) платника аліментів у разі встановлення наявності у нього витрат, що перевищують його заробіток (дохід), і щодо яких таким платником аліментів не доведено джерело походження коштів для їх оплати.
Згідно роз'яснень викладених у пункті 20 постанови Пленуму Верховного Суду України від 15 травня 2006 року № 3 «Про застосування судами окремих норм Сімейного кодексу України при розгляді справ щодо батьківства, материнства та стягнення аліментів», обов'язок батьків утримувати повнолітніх дочку, сина, які продовжують навчатися після досягнення повноліття (незалежно від форми навчання), виникає за обов'язкової сукупності таких юридичних фактів: 1) досягнення дочкою, сином віку, який перевищує 18, але є меншим 23 років; 2) продовження ними навчання; 3) потреба у зв'язку з цим у матеріальній допомозі; 4) наявність у батьків можливості надавати таку допомогу (батьки самі мають бути працездатними та мати такий заробіток, який дозволив би їм утримувати себе та свою повнолітню дитину).
При встановленні потреби в утриманні повнолітньої дитини суд повинен враховувати всі джерела, що утворюють її дохід, обов'язок обох батьків із надання відповідної матеріальної допомоги та спроможність останніх її надавати.
У постанові Верховного Суду у складі колегії суддів Другої судової палати Касаційного цивільного суду від 06 серпня 2018 року у справі №748/2340/17 зроблено висновок щодо застосування статті 199 СК України, який полягає в тому, що «обов'язок батьків утримувати повнолітніх дочку, сина, які продовжують навчатися після досягнення повноліття (незалежно від форми навчання), виникає за обов'язкової сукупності таких юридичних фактів: походження дитини від батьків або наявність між ними іншого юридично значущого зв'язку (усиновлення); досягнення дочкою, сином віку, який перевищує 18, але є меншим 23 років; продовження ними навчання; потреба у зв'язку з цим у матеріальній допомозі; наявність у батьків можливості надавати таку допомогу (батьки самі мають бути працездатними та мати такий заробіток, який дозволив би їм утримувати себе та свою повнолітню дитину)».
Отже, для вирішення питання щодо стягнення аліментів суд має з'ясувати три складові: чи повнолітня дитина продовжує навчання, чи потребує вона матеріальної допомоги та чи може надавати таку матеріальну допомогу один з батьків, який не приймає участі в утриманні дитини.
Аналогічні висновки зробив Верховний Суд України в постанові від 05 лютого 2014 року у справі № 6-143цс13 та Верховний Суд в постанові від 09 вересня 2021 року у справі № 554/3355/20.
Сімейним кодексом України передбачено принцип рівності прав та обов'язків батьків: брати участь у матеріальних витратах зобов'язані обоє з батьків, незалежно від того, з ким із них проживає дитина.
При визначенні розміру аліментів з одного з батьків суд бере до уваги можливість надання утримання другим із батьків, своїми дружиною, чоловіком та повнолітніми дочкою, сином.
У постанові Верховного Суду від 13 квітня 2021 року по справі № 308/4214/18 висловлено правову позицію, що СК України передбачено принцип рівності прав та обов'язків батьків: брати участь у матеріальних витратах зобов'язані обоє з батьків, незалежно від того, з ким із них проживає дитина.
При визначенні розміру аліментів мають бути враховані вартість навчання, вартість підручників, проїзду до навчального закладу, проживання за місцем його знаходження.
Задовольняючи позовні вимоги, суд першої інстанції виходив із того, що ОСОБА_3 , який продовжує навчання, мешкає разом із матір'ю, перебуває на її утриманні, потребує матеріальної допомоги, у зв'язку з чим для суду наявні підстави для задоволення вимог позивача та стягнення аліментів з відповідача на утримання сина, який продовжує навчання.
Відповідно до вимог закону для визначення розміру аліментів потрібно врахувати в цілому матеріальне становище сторін, їх стан здоров'я, наявність утриманців, вимоги статей 141, 182, 183, 199, 200 СК України.
Відповідачем до апеляційної скарги надано копію пенсійного посвідчення, довідку МСЕК про встановлення йому ІІ групи інвалідності з протипоказанням фізичного та психічного навантаження, довідку з пенсійного фонду України про отриманий дохід у 2019 році в сумі 22100,10 грн, довідку про отримання доходу з березня 2023 року по лютий 2024 року в сумі 37072, 71 грн, індивідуальну програму реабілітації особи з інвалідністю (а.с. 66-80).
Згідно із статтею 12 ЦПК України цивільне судочинство здійснюється на засадах змагальності сторін. Учасники справи мають рівні права щодо здійснення всіх процесуальних прав та обов'язків, передбачених законом. Кожна сторона повинна довести обставини, які мають значення для справи і на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених цим Кодексом.
Доказами є будь-які дані, на підставі яких суд встановлює наявність або відсутність обставин (фактів), що обґрунтовують вимоги і заперечення учасників справи, та інших обставин, які мають значення для вирішення справи. Належними є докази, які містять інформацію щодо предмета доказування. Предметом доказування є обставини, що підтверджують заявлені вимоги чи заперечення або мають інше значення для розгляду справи і підлягають встановленню при ухваленні судового рішення (статті 76, 77 ЦПК України).
Відповідно до статті 81 ЦПК України кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених цим Кодексом. Докази подаються сторонами та іншими учасниками справи. Доказування не може ґрунтуватися на припущеннях. Суд не може збирати докази, що стосуються предмета спору, з власної ініціативи, крім витребування доказів судом у випадку, коли він має сумніви у добросовісному здійсненні учасниками справи їхніх процесуальних прав або виконанні обов'язків щодо доказів, а також інших випадків, передбачених цим Кодексом.
Як визначено частиною другою статті 78 ЦПК України, обставини справи, які за законом мають бути підтверджені певними засобами доказування, не можуть підтверджуватися іншими засобами доказування.
Положення вищезазначених процесуальних норм передбачають, що під час розгляду справ у порядку цивільного судочинства обов'язок доказування покладається як на позивача, так і на відповідача.
В супереч вимог ст.ст.12, 81 ЦПК України позивач не надала суду належних доказів на підтвердження факту проживання повнолітнього ОСОБА_3 разом з нею та потребу дитини у матеріальній допомозі у зв'язку із продовженням навчання.
При визначенні розміру аліментів судом також не було взято до уваги доведений письмовими доказами стан здоров'я та майновий стан відповідача та зроблено помилковий висновок що останній може надавати матеріальну допомогу повнолітньому сину, що продовжує навчання.
Підставами для скасування судового рішення повністю або частково та ухвалення нового рішення у відповідній частині або зміни судового рішення згідно пунктів 1, 4 частини першої статті 376 ЦПК України є: неповне з'ясування обставин, що мають значення для справи; порушення норм процесуального права або неправильне застосування норм матеріального права.
З огляду на встановлені обставини справи рішення суду першої інстанції підлягає скасуванню з ухваленням нового судового рішення про відмову у задоволенні позовних вимог.
Судові витрати підлягають вирішенню відповідно до ст. 141 ЦПК України.
Оскільки позивачка та відповідач звільнені від сплати судового збору питання про перерозподіл судових витрат не вирішується.
Керуючись ст. ст. 7, 141, 367, 374, 376, 381, 382 ЦПК України, апеляційний суд,
Апеляційну скаргу ОСОБА_2 - задовольнити.
Заочне рішення Комінтернівського районного суду м. Харкова від 11 квітня 2019 року - скасувати.
У задоволенні позовних вимог ОСОБА_1 - відмовити.
Постанова суду апеляційної інстанції набирає законної сили з дня її прийняття та може бути оскаржена в касаційному порядку безпосередньо до Верховного Суду протягом тридцяти днів з дня складення повного судового рішення.
Повний текст постанови складено 30 жовтня 2024 року.
Головуючий О. Ю. Тичкова
Судді О.В. Маміна
Н.П.Пилипчук