Справа № 344/6744/24
Провадження № 22-ц/4808/1221/24
Головуючий у 1 інстанції Домбровська Г. В.
Суддя-доповідач Мальцева Є.Є.
24 жовтня 2024 року м. Івано-Франківськ
Івано-Франківський апеляційний суд у складі колегії суддів судової палати з розгляду цивільних справ:
головуючого судді Мальцевої Є.Є.
суддів: Баркова В.М., Луганської В.М.,
секретар Гудяк Х.М.,
розглянувши у відкритому судовому засіданні апеляційну скаргу представника заявника ОСОБА_1 - адвоката Боднарчука Андрія Михайловича та представника заявника ОСОБА_2 - адвоката Дудорової Ольги Олегівни на рішення Івано-Франківського міського суду Івано-Франківської області від 16 липня 2024 року у справі за заявою ОСОБА_1 , ОСОБА_2 , заінтересована особа: Орган опіки та піклування виконавчого комітету Івано-Франківської міської ради про звільнення від обов'язків опікуна, призначення опікуна,
ОСОБА_1 та ОСОБА_2 звернулась до суду, за участю заінтересованої особи органу опіки та піклування виконавчого комітету виконавчого комітету Івано-Франківської міської ради, із заявою про звільнення ОСОБА_2 від виконання обов'язків опікуна та призначення ОСОБА_1 опікуном над визнаним судом недієздатним ОСОБА_3 ..
В обґрунтування заяви зазначено, що рішенням Івано-Франківського міського суду від 27.12.2004 року ОСОБА_3 визнано недієздатним, рішенням опікунської ради при виконавчому комітеті Івано-Франківської міської ради від 11.03.2005 року призначено ОСОБА_2 опікуном останнього. ОСОБА_2 в силу свого віку та через наявні захворювання не має можливості доглядати за недієздатним та бути належним опікуном для сина.
Її внук ОСОБА_1 , який є племінником недієздатного ОСОБА_3 , і проживає разом із ним, допомагає їй здійснювати догляд за її сином, і за своїм станом здоров'я може постійно здійснювати догляд за недієздатним дядьком.
Тому ОСОБА_2 і ОСОБА_1 просили суд звільнити ОСОБА_2 від виконання обов'язків опікуна над недієздатним сином ОСОБА_3 та призначити його опікуном ОСОБА_1 ..
Рішенням Івано-Франківського міського суду Івано-Франківської області від 16 липня 2024 року в задоволенні заяви ОСОБА_1 , ОСОБА_2 , заінтересована особа: Орган опіки та піклування виконавчого комітету Івано-Франківської міської ради про звільнення від обов'язків опікуна, призначення опікуна, відмовлено.
Не погоджуючись з таким рішенням, адвокат Боднарчук А.М. та адвокат Дудорова О.О. в інтересах заявників ОСОБА_4 та ОСОБА_2 подали апеляційну скаргу. Вважають оскаржене рішення незаконним, необгрунтованим та таким, що не відповідає всім обставинам справи, оскільки прийняте на основі неповного і необ'єктивного з'ясування обставин справи, порушенням норм матеріального і процесуального права.
Апеляційна скарга мотивована тим, що на даний час опікуну недієздатного сина ОСОБА_3 - ОСОБА_2 в силу обставин, що стосуються віку та підірваного стану здоров'я, стало важче самостійно справлятися з покладеними на неї обов'язками опікуна. Тому вона звернулася до опікунської ради із заявою щодо звільнення її від виконання обов?язків опікуна над визнаним судом недієздатним сином. Опікунська рада рекомендувала заявнику ОСОБА_2 звернутися до суду із заявою щодо звільнення її від виконання обов?язків опікуна.
В свою чергу ОСОБА_1 , який є племінником недієздатного ОСОБА_3 звернувся до опікунської ради із заявою щодо надання до суду подання про призначення його опікуном над визнаним судом недієздатним дядьком. В результаті опікунська рада своїм рішенням від 18.01.2024 року рекомендувала ОСОБА_1 звернутися до суду із заявою щодо призначення його опікуном над визнаним судом недієздатним ОСОБА_3 , оскільки вважає його кандидатуру придатною для виконання таких обов'язків.
На думку заявників, висновок суду першої інстанції про те, що питання звільнення опікуна повинно вирішуватися органом опіки та піклування, і саме звільнення від обов'язків опікуна може бути підставою для подання до суду заяви про призначення недієздатній особі іншого опікуна, не відповідає нормам матеріального права. Адже чинним законодавством не заборонено суду за заявою особи, призначеної опікуном, звільнити її від повноважень опікуна.
Щодо відмови у призначенні ОСОБА_1 опікуном, апелянти зазначають, що фізичній особі може бути призначено одного або кількох опікунів чи піклувальників. Тому звільнення ОСОБА_2 від обов?язків опікуна жодним чином не впливає на призначення ОСОБА_1 ще одним опікуном над недієздатним ОСОБА_3 . Не погоджуються і з висновком суду, що фактично заява про призначення опікуном пред'явлена до суду особою, який підлягає призову під час мобілізації на особливий період, з метою штучного створення умов та обставин, які можуть бути в подальшому підставою для звільнення від військової служби, адже ОСОБА_1 за мобілізацією не призваний та на даний час не проходить військову службу.
Просять рішення Івано-Франківського міського суду Івано-Франківської області від 16 липня 2024 року скасувати, ухвалити нове, яким заяву про звільнення від обов'язків опікуна та призначення нового опікуна задовольнити.
Відзиву на апеляційну скаргу не подано, що відповідно до ч. 3 ст. 360 ЦПК України не перешкоджає перегляду рішення суду першої інстанції.
Представник заінтересованої особи Органу опіки та піклування виконавчого комітету Івано-Франківської міської ради до апеляційного суду не явився, про час та місце розгляду справи повідомлений належним чином.
Статтею 372 ЦПК України передбачено, що неявка сторін або інших учасників справи, належним чином повідомлених про дату, час і місце розгляду справи, не перешкоджає розгляду справи.
Заслухавши доповідь судді, заявників ОСОБА_2 і ОСОБА_1 , їх представників адвокатів ОСОБА_5 і ОСОБА_6 , які підтримали апеляційну скаргу, вивчивши та обговоривши наявні докази по справі, перевіривши законність і обґрунтованість судового рішення в межах вимог та доводів апеляційної скарги, апеляційний суд дійшов таких висновків.
Згідно з ч. ч. 1, 2 ст. 367 ЦПК України суд апеляційної інстанції переглядає справу за наявними в ній і додатково поданими доказами та перевіряє законність і обґрунтованість рішення суду першої інстанції в межах доводів та вимог апеляційної скарги. Суд апеляційної інстанції досліджує докази, що стосуються фактів, на які учасники справи посилаються в апеляційній скарзі та (або) відзиві на неї.
Відповідно до положень ч. ч. 1, 2, 5 ст. 263 ЦПК України судове рішення повинно ґрунтуватися на засадах верховенства права, бути законним і обґрунтованим. Законним є рішення, ухвалене судом відповідно до норм матеріального права із дотриманням норм процесуального права. Обґрунтованим є рішення, ухвалене на підставі повно і всебічно з'ясованих обставин, на які сторони посилаються як на підставу своїх вимог і заперечень, підтверджених тими доказами, які були досліджені в судовому засіданні.
Судом встановлено, що рішенням Івано-Франківського міського суду від 27 грудня 2004 року ОСОБА_3 , 1969 року народження, вирішено визнати недієздатним і встановити над ним опіку (а.с.4).
Згідном з рішення опікунської ради при виконавчому комітеті Івано-Франківської міської ради від 11.03.2005 року №67 ОСОБА_2 , 1946 року народження, призначено опікуном над її недієздатним сином ОСОБА_3 , 1969 року народження (а.с.5).
ОСОБА_2 , ОСОБА_1 , недієздатна особа ОСОБА_7 зареєстровані за адресою АДРЕСА_1 (а.с.14, 16,23).
Органом опіки та піклування складено подання до Івано-Франківського міського суду про можливість призначення ОСОБА_1 опікуном над дядьком ОСОБА_3 , який визнаний судом недієздатним (а.с.76).
Заявник ОСОБА_2 звернулася за данною заявою до суду, оскільки за віком та станом здоров'я не має можливості належно виконувати обов'язки опікуна.
Відмову в задоволенні її заяви суд першої інстанції обґрунтував тим, що у даних правовідносинах питання звільнення опікуна повинно вирішуватися органом опіки та піклування. Так, ОСОБА_3 було визнано недієздатним за рішенням суду від 27.12.2004 року, а опікуна ОСОБА_2 йому призначено за рішенням опікунської ради при виконавчому комітеті Івано-Франківської міської ради від 11.03.2005 року. Тому, на думку суду першої інстанції, саме до повноважень органу опіки та піклування належить питання звільнення опікуна ОСОБА_2 у даних правовідносинах, і не відноситься до компетенції суду.
З даним висновком суду першої інстанції колегія суддів погодитися не може з огляду на таке.
Як було встановлено статтею 63 ЦК України в редакції, що діяла на час призначення опікуна ОСОБА_3 , опікуна або піклувальника призначає орган опіки та піклування. Статтею 75 ЦК України було передбачено, що орган опіки та піклування за заявою особи звільняє її від повноважень опікуна або піклувальника. Особа виконує повноваження опікуна або піклувальника до винесення рішення про звільнення її від повноважень опікуна або піклувальника чи до закінчення місячного строку від дня подання заяви, якщо вона не була розглянута протягом цього строку.
Згідно з частиною 1 статті 41 ЦК України в редакції на час розгляду даної справи над недієздатною фізичною особою встановлюється опіка.
Згідно з положеннями статті 55 ЦК України опіка та піклування встановлюються з метою забезпечення особистих немайнових і майнових прав та інтересів малолітніх, неповнолітніх осіб, а також повнолітніх осіб, які за станом здоров'я не можуть самостійно здійснювати свої права і виконувати обов'язки.
Відповідно до частини 1статті 60 ЦК Українисуд встановлює опіку над фізичною особою у разі визнання її недієздатною і призначає опікуна за поданням органу опіки та піклування.
Відповідно до положень частини першої статті 75 ЦК України суд, якщо він призначив опікуна чи піклувальника, або орган опіки та піклування за заявою особи звільняє її від повноважень опікуна або піклувальника. Ця заява розглядається судом або органом опіки та піклування протягом одного місяця. Особа виконує повноваження опікуна або піклувальника до винесення рішення про звільнення її від повноважень опікуна або піклувальника чи до закінчення місячного строку від дня подання заяви, якщо вона не була розглянута протягом цього строку.
Нормою частини другої статті 300 ЦПК України встановлено, що суд за заявою органу опіки та піклування чи особи, призначеної піклувальником або опікуном, у місячний строк звільняє її від повноважень піклувальника або опікуна і призначає за поданням органу опіки та піклування іншу особу.
Суд першої інстанції прийняв до уваги положення пункту 5.1.Правил опіки та піклування, затверджених Наказом Державного комітету України у справах сім'ї та молоді, Міністерства освіти України, Міністерства охорони здоров'я України, Міністерства праці та соціальної політики України від 26.05.1999 №34/166/131/88 (далі - Правила опіки та піклування), опікуни та піклувальники на їх прохання можуть бути звільнені від виконання своїх обов'язків, якщо орган опіки та піклування за місцем проживання підопічного визнає, що дане прохання викликане поважною причиною. Такими причинами можуть бути: хвороба опікуна, яка перешкоджає виконувати свої обов'язки, зміна майнового, сімейного стану, складу сім'ї, місця роботи, яку важко поєднувати з обов'язками опікуна, віддаленість місця проживання, відсутність взаєморозуміння з підопічним. Згідно із пунктом 5.2. Правил опіки та піклування органи опіки та піклування за своєю ініціативою, за клопотанням підопічних, державних або громадських організацій, а також згідно з обґрунтованими заявами будь-яких осіб можуть звільнити опікуна або піклувальника від виконання покладених на нього обов'язків, якщо встановлять, що опікун чи піклувальник не відповідає своєму призначенню або належним чином не виконує своїх обов'язків.
Між тим, як зазначено вище, повноваження суду стосовно вирішення питання звільнення опікуна встановлені нормами ЦК України.
Згідно з правилами ч.2 статті 19 Закону України «Про правотворчу діяльність» (в редакції на час ухвалення оскарженого рішення) встановлюється така ієрархія нормативно-правових актів: 1) Конституція України в системі нормативно-правових актів України має найвищу юридичну силу і є обов'язковою до виконання на території України;
2) чинні міжнародні договори України, згода на обов'язковість яких надана Верховною Радою України, укладаються відповідно до Конституції України та мають на території України вищу юридичну силу, ніж нормативно-правові акти, зазначені у пунктах 3-13 цієї частини, і є обов'язковими до виконання на території України; 3) закони приймаються на основі Конституції України, чинних міжнародних договорів України, згода на обов'язковість яких надана Верховною Радою України, мають на території України вищу юридичну силу, ніж нормативно-правові акти, зазначені у пунктах 4-13 цієї частини, і є обов'язковими до виконання на території України; 4) постанови Верховної Ради України, укази Президента України приймаються на основі та на виконання Конституції України та (або) законів, чинних міжнародних договорів України, мають на території України вищу юридичну силу, ніж нормативно-правові акти, передбачені пунктами 5-13 цієї частини, і є обов'язковими до виконання на території України; 5) постанови Кабінету Міністрів України, нормативно-правові акти Національного банку України приймаються на основі та на виконання Конституції України та (або) законів, чинних міжнародних договорів України, постанов Верховної Ради України та указів Президента України, мають на території України вищу юридичну силу, ніж нормативно-правові акти, передбачені пунктами 6-13 цієї частини, і є обов'язковими до виконання на території України; 6) накази міністерств приймаються на основі та на виконання Конституції України та (або) законів, чинних міжнародних договорів України, постанов Верховної Ради України, указів Президента України, постанов Кабінету Міністрів України, мають на території України вищу юридичну силу, ніж нормативно-правові акти, передбачені пунктами 8-13 цієї частини, і є обов'язковими до виконання на території України; 7) нормативно-правові акти інших державних органів приймаються на основі та на виконання Конституції України та (або) законів, чинних міжнародних договорів України, постанов Верховної Ради України, указів Президента України, постанов Кабінету Міністрів України, мають на території України вищу юридичну силу, ніж нормативно-правові акти, передбачені пунктами 8-13 цієї частини, і є обов'язковими до виконання на території України…
Отже, з аналізу наведених норм вбачається, що на даний час діючим законодавством не передбачений інший порядок звільнення опікуна від його повноважень, окрім звернення до суду за вирішенням такого питання, оскільки це однозначно встановлено ЦК України.
Проте, суд першої інстанції не застосував вказану норму і зробив помилковий висновок, що у даних правовідносинах питання звільнення опікуна повинно вирішуватися органом опіки та піклування, оскільки в такому порядку було призначено опікуна в2005 році.
Вирішуючи по суті заяву ОСОБА_2 , колегія суддів встановила наступне.
Заявник просила звільнити її від обов'язків опікуна, посилаючись на свій вік та наявні супутні захворювання, зверталась до із відповідною заявою до опікунської ради. Згідно з випискою з амбулаторної карти, ОСОБА_2 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , станом на 06.09.2023 року має ряд захворювань : стенокардія, кардіосклероз, гіпертонічна хвороба, варикозне розширення вен нижніх кінцівок, онкоцитома, хронічний бронхіт та інш.. (а.с.6-10). 18.01.2024 року Опікунська рада інформувала ОСОБА_2 про право звернення до суду з заявою про звільнення від виконання обов'язку опікуна. (а.с.11).
Колегія суддів, перевіривши матеріали справи, і враховуючи, що заявник ОСОБА_2 , яка досягла 78-річного віку, має хвороби, як їй перешкоджають фізично виконувати свої обов'язки опікуна недієздатного сина, 1969 року народження, прийшла до висновку про можливість задоволення заяви ОСОБА_2 ..
Відповідно до положень статті 376 ЦПК України підставами для скасування судового рішення повністю або частково та ухвалення нового рішення у відповідній частині або зміни судового рішення є 1) неповне з'ясування обставин, що мають значення для справи; 2) недоведеність обставин, що мають значення для справи, які суд першої інстанції визнав встановленими; 3) невідповідність висновків, викладених у рішенні суду першої інстанції, обставинам справи; 4) порушення норм процесуального права або неправильне застосування норм матеріального права.
Враховуючи, що судом не встановлені усі обставини, які мають значення для вирішення справи, неправильно застосовані норми матеріального права, то рішення суду першої інстанції в частині відмови в задоволенні вимог заявниці про звільненні її від обов'язку опікуна належить скасувати, ухвалити нове судове рішення про задоволення заяви, про що повідомити Орган опіки та піклування.
Перевіряючи доводи апеляційної скарги щодо висновків суду про відмову в задоволенні заяви ОСОБА_1 про призначення його опікуном, колегія суддів прийшла до наступного висновку.
ОСОБА_1 , який є племінником недієздатного ОСОБА_3 , подав заяву про призначення його опікуном дядька.
Орган опіки та піклування подав до суду подання, в якому висловив свою згоду на призначення опікуном ОСОБА_1 (а.с. 76-77). Інші родичі недієздатного, а саме його рідний брат ОСОБА_3 та племінниця ОСОБА_8 не заперечували, щоб опікуном недієздатного ОСОБА_3 був призначений його племінник ОСОБА_1 (а.с. 79-81).
Відповідно до частин 1 і 2 ст.60 ЦК України суд встановлює опіку над фізичною особою у разі визнання її недієздатною, а також піклування над фізичною особою у разі обмеження її цивільної дієздатності і призначає відповідно опікуна чи піклувальника за поданням органу опіки та піклування.
У частині 1 ст.300 ЦПК України закріплено вимогу про вирішення рішенням суду питання про призначення піклувальника чи опікуна за поданням органу опіки та піклування. Отже, така регламентація відносить до сфери судової юрисдикції та повноважень суду призначення піклувальників чи опікунів.
При цьому функції опіки та піклування залишаються за органами опіки та піклування, у тому числі щодо осіб, які обмежені у цивільній дієздатності або визнані недієздатними судом. Опіка та піклування - правовий інститут, який регулює суспільні відносини, пов'язані з установленням опіки та піклування, здійсненням функцій опіки та піклування та зупиненням опіки та піклування.
Віднесення до компетенції суду встановлення опіки та піклування та призначення опікунів або піклувальників судовим рішенням ставить питання про механізм їх практичного вирішення при розгляді справ про обмеження цивільної дієздатності та визнання фізичної особи недієздатною. Перш за все, виходячи з вимог процесуального законодавства, питання про призначення опікуна або піклувальника входить до предмета судового розгляду як похідне від головних юридичних фактів, що становлять предмет доказування по цих справах. Повноваження суду в цьому відношенні пов'язані з розглядом питання про призначення опікуна або піклувальника на підставі тих пропозицій та висновків по справі, які зроблені органом опіки та піклування як органу спеціальної компетенції, на якого за законом покладені функції опіки та піклування. Виходячи з процесуальних функцій органів опіки та піклування та їх процесуального статусу в цивільному процесі, підстав та процесуальних форм їх участі (ст. 60 ЦПК України), їх подання про призначення конкретної особи опікуном або піклувальником може міститися в окремому документі або письмовому висновку, який робить представник органу опіки та піклування в судовому засіданні.
Подання органу опіки та піклування має оцінюватися судом з точки зору його обґрунтованості і не є обов'язковим для суду.
Положеннями статті 63 ЦК України закріплено, що опікуном або піклувальником може бути лише фізична особа з повною цивільною дієздатністю; фізична особа може бути призначена опікуном або піклувальником лише за її письмовою заявою, опікун або піклувальник призначаються переважно з осіб, які перебувають у сімейних, родинних відносинах з підопічним, з урахуванням особистих стосунків між ними, можливості особи виконувати обов'язки опікуна чи піклувальника. Фізичній особі може бути призначено одного або кількох опікунів чи піклувальників.
Згідно з частиною першою статті 67 ЦК України опікун зобов'язаний дбати про підопічного, про створення йому необхідних побутових умов, забезпечення його доглядом та лікуванням. При призначенні опікуна важливі і обов'язково повинні враховуватися особисті приязні стосунки між опікуном і підопічним, що забезпечить нормальне життєзабезпечення підопічного. Можливість особи здійснювати повноваження опікуна перевіряється органом опіки та піклування, який висловлює пропозиції про доцільність призначення опікуна.
Таким чином, виходячи з аналізу частини першої статті 60 ЦК України та частини першої статті 300 ЦПК України обов'язковою умовою призначення судом конкретної фізичної особи опікуном над недієздатною фізичною особою є наявність подання органу опіки та піклування щодо доцільності призначення саме цієї особи опікуном. Подібний правовий висновок викладено у постановах Верховного Суду від 20 травня 2020 року у справі № 736/1508/17 (провадження № 61-39361св18), від 23 листопада 2021 року у справі № 751/9572/19 (провадження № 61-3053св21).
Питання щодо встановлення опіки і піклування регулюються Правилами опіки та піклування та Порядком провадження органами опіки та піклування діяльності, пов'язаної із захистом прав дитини, затверджених постановою КМУ від 24.09.2008 № 866.
Згідно з пунктом 4.3 Правил опіки та піклування, як правило, опікун (піклувальник) повинен проживати разом з підопічним і може бути прописаний на житловій площі останнього на період виконання своїх обов'язків.
У п. 3.3. вищевказаних Правил визначений перелік документів, за наявності яких органи опіки і піклування призначають опікуна, це зокрема: довідки про стан здоров'я особи, що потребує опіки (якщо вона раніше проживала окремо), та майбутнього опікуна (піклувальника); довідка про місце проживання майбутнього опікуна і його заява про прийняття на себе обов'язків про опіку; акт перевірки умов життя майбутнього опікуна та висновок від органів опіки та піклування за місцем проживання опікуна про можливість виконувати опікунські обов'язки; довідка лікувальної установи про відсутність в сім'ї майбутнього опікуна (піклувальника) захворювань, що перешкоджають влаштуванню до нього особи, що потребує опіки.
Крім того, відповідно до положень ст.ст.12, 81 ЦПК України кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень, крім випадків, встановлених цим Кодексом. Докази подаються сторонами та іншими учасниками справи. Доказування не може ґрунтуватись на припущеннях.
При призначенні опікуна важливо і обов'язково повинні враховуватися особисті приязні взаємини між опікуном і підопічним, що забезпечить нормальне життєзабезпечення підопічного. Можливість особи здійснювати повноваження опікуна перевіряється органом опіки та піклування, який висловлює пропозиції про доцільність призначення опікуна.
Отже, призначення опікуна недієздатної особи здійснюється за поданням органу опіки та піклування, яке повинне відповідати вимогам закону щодо його обґрунтованості та змісту, має бути подано в належній процесуальній формі згідно з вимогами ЦПК України. При внесенні подання орган опіки та піклування має якнайкраще врахувати інтереси особи, над якою встановлюється опіка, такий висновок зроблено у постанові Верховного Суду від 08 січня 2024 року (справа № 753/1905/22).
Перевіривши надане опікунською радою Виконавчого комітету Івано-Франківської міської ради подання про призначення ОСОБА_1 опікуном ОСОБА_3 , колегія суддів вважає, що Орган опіки та піклування не з'ясував усі необхідні умови, передбачені статтею 67 ЦК України. Так, при погодженні кандидатури заявника були враховані заяви його батька ОСОБА_3 - рідного брата недієздатного ОСОБА_3 , який теж проживає разом із недієздатним братом, надав заяву про відсутність заперечень. (а.с.80). Проте кандидатура рідного брата недієздатної особи як можливого опікуна взагалі не розглядалася, як і його доньки ОСОБА_8 (а.с.81) . Колегія суддів зазначає, що призначення опікуна недієздатної особи здійснюється за поданням органу опіки та піклування, проте без доведення передбачених законом умов воно не може бути підставою для призначення опікуна у судовому порядку. Фізична особа може бути призначена опікуном лише за її згодою (ч.3 ст.63 ЦК України), однак сама по собі вказана обставина не може бути безумовною підставою для призначення опікуном особи, яка, на думку суду, не відповідає вимогам ст.67 ЦК України.
Згідно з приписами частини 3 статті 63 ЦК України, опікун або піклувальник призначаються переважно з осіб, які перебувають у сімейних, родинних відносинах з підопічним, з урахуванням особистих стосунків між ними, можливості особи виконувати обов'язки опікуна чи піклувальника. Визначальним при вирішенні питання щодо можливості призначення опікуном є врахування особистих стосунків, можливості виконувати обов'язки опікуна.
Однак зі змісту подання Органу опіки та піклування неможливо встановити наявність умов, передбачених статтями 63-67 ЦК України, крім відомостей про задовільний стан здоров'я заявника ОСОБА_1 .. Твердження його представника - адвоката Боднарчука А.М. про те, що у зв'язку із характером захворювання недієздатного ОСОБА_3 останній вимагає особливого догляду, оскільки поводить себе агресивно, нічим об'єктивно не підтверджені, даних щодо звернень в психоневрологічний диспансер суду не надано. Тому неможливо не погодитися із позицією суду першої інстанції стосовно того, що заявник не підтвердив підстав звернення до суду з даною заявою, більш того, вбачається, що заява є з формальною, поверхневою, не відповідає вимогам закону, встановленим для вирішення подібних питань.
Доводи апеляційної скарги стосовно вказаних висновків суду не приводять колегію суддів до іншого висновку, оскільки обставини, якими обґрунтована заява апелянта, не дають законних підстав для задоволення заяви про призначення опікуном.
Відповідно положенням статті 375 ЦПК України, за таких обставин рішення в частині відмови в задоволенні вимог ОСОБА_1 про призначення його опікуном недієздатної особи - дядька ОСОБА_3 скасуванню не підлягає.
Керуючись статтями 367, 374, 375, 376, 382, 389, 390 ЦПК України , апеляційний суд
Апеляційну скаргу представника заявника ОСОБА_1 - адвоката Боднарчука Андрія Михайловича та представника заявника ОСОБА_2 - адвоката Дудорової Ольги Олегівни задовольнити частково.
Рішення Івано-Франківського міського суду Івано-Франківської області від 16 липня 2024 року скасувати в частині відмови в задоволенні вимог ОСОБА_2 про звільнення від обов'язків опікуна.
Заяву ОСОБА_2 про звільнення від повноважень опікуна задовольнити.
Звільнити ОСОБА_2 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , від повноважень опікуна над визнаним судом недієздатним ОСОБА_3 , ІНФОРМАЦІЯ_2 .
Рішення суду після набрання ним законної сили надіслати органу опіки та піклування.
В решті залишити рішення суду без змін.
Постанова суду апеляційної інстанції набирає законної сили з моменту її прийняття та може бути оскаржена в касаційному порядку до Верховного Суду протягом тридцяти днів з дня складання повного тексту постанови.
Повний тест постанови складений 29 жовтня 2024 року.
Судді Є.Є. Мальцева
В.М. Барков
В.М. Луганська