Справа № 320/16100/23 Суддя (судді) першої інстанції: Головенко О.Д.
25 жовтня 2024 року м. Київ
Шостий апеляційний адміністративний суд у складі:
головуючого - судді Ключковича В.Ю.,
суддів Вівдиченко Т.Р.,
Грибан І.О.,
розглянувши у письмовому провадженні апеляційну скаргу ОСОБА_1 на рішення Київського окружного адміністративного суду від 07 червня 2024 року, прийнятого за правилами спрощеного позовного провадження без повідомлення сторін за наявними у справі матеріалами (в порядку письмового провадження), у справі за адміністративним позовом ОСОБА_1 до Національного агентства з питань запобігання корупції про визнання протиправною бездіяльність та зобов'язання вчинити певні дії,-
ОСОБА_1 звернувся до Київського окружного адміністративного суду з позовом до Національного агентства з питань запобігання корупції, в якому просив, з урахуванням зміни позовних вимог, суд:
визнати протиправною бездіяльність Національного агентства з питань запобігання корупції по нерозгляду фактів корупційних або пов?язаних з корупцією правопорушень, що наведені у зверненні ОСОБА_1 до Національного агентства з питань запобігання корупції від 10.03.2023 та зобов?язати Національне агентство з питань запобігання корупції розглянути факти корупційних або пов?язаних з корупцією правопорушень, що наведені у зверненні ОСОБА_1 до НАЗК від 10.03.2023;
визнати протиправною бездіяльність Національного агентства з питань запобігання корупції по ненаданню статусу викривача ОСОБА_1 , зобов?язати Національне агентство з питань запобігання корупції надати ОСОБА_1 статус викривача з 02.12.2022 та внести до Національної служби здоров?я України приписи з вимогою про усунення порушень прав ОСОБА_1 , як викривача.
Рішенням Київського окружного адміністративного суду від 07.06.2024 в задоволенні позову відмовлено.
Позивач не погоджується з рішенням Київського окружного адміністративного суду від 07.06.2024 та просить скасувати таке, та задовольнити позовні вимоги.
Позивач вказує, що підставами для звернення з позовними вимогами була відсутність законодавчо встановленої реакції відповідача на його звернення, зокрема, у вигляді надання статусу викривача позивачу та невнесення припису до НСЗУ. Так, 10.03.2023 позивач направив відповідачу звернення викривача, яке зареєстроване за вхідним номером ПК/333/0-23 від 10.03.2023.
Позивач вказує, щодо неправильного застосування судом першої інстанції норм матеріального права.
На думку позивача, суд першої інстанції проігнорував приписи законодавства, якими врегульовано питання викривачів, а саме:
ч. 1 ст. 1 Закону України «Про запобігання корупції», якою визначені поняття:
спеціально уповноважених суб'єктів у сфері протидії корупції - органи прокуратури, Національної поліції, Національне антикорупційне бюро України, Національне агентство з питань запобігання корупції;
викривача - фізична особа, яка за наявності переконання, що інформація є достовірною, повідомила про можливі факти корупційних або пов'язаних з корупцією правопорушень, інших порушень цього Закону, вчинених іншою особою, якщо така інформація стала їй відома у зв'язку з її трудовою, професійною, господарською, громадською, науковою діяльністю, проходженням нею служби чи навчання або її участю у передбачених законодавством процедурах, які є обов'язковими для початку такої діяльності, проходження служби чи навчання;
внутрішніх каналів повідомлення про можливі факти корупційних або пов'язаних з корупцією правопорушень, інших порушень цього Закону - способи захищеного (у тому числі анонімного) повідомлення інформації викривачем керівнику або уповноваженому підрозділу (особі) органу, юридичної особи, у яких викривач працює, проходить службу чи навчання або на замовлення яких виконує роботу, а так само до органу вищого рівня, уповноважена особа якого здійснює контроль за дотриманням антикорупційного законодавства на підвідомчих підприємствах, в установах та організаціях;
регулярних каналів повідомлення про можливі факти корупційних або пов'язаних з корупцією правопорушень - способи захищеного (у тому числі анонімного) повідомлення інформації викривачем органам прокуратури, Національній поліції, Національному антикорупційному бюро України, Державному бюро розслідувань, Національному агентству з питань запобігання корупції;
п. 13 ч. 1 ст. 11 Закону України «Про запобігання корупції», відповідно з яким, до повноважень НАЗК віднесено отримання та розгляд повідомлень, здійснення співпраці з викривачами, участь у забезпеченні їх правового та іншого захисту, перевірка дотримання законодавства з питань захисту викривачів, внесення приписів з вимогою про усунення порушень трудових (звільнення, переведення, атестація, зміна умов праці, відмова у призначенні на вищу посаду, зменшення заробітної плати тощо) та інших прав викривачів і притягнення до відповідальності осіб, винних у порушенні їхніх прав, у зв'язку з такими повідомленнями;
приписи ч. 1 ст. 12 Закону України «Про запобігання корупції», згідно з якими відповідачу надано права:
проводити перевірки організації роботи із запобігання і виявлення корупції в державних органах, органах влади Автономної Республіки Крим, органах місцевого самоврядування, юридичних особах публічного права та юридичних особах, зазначених у частині другій статті 62 цього Закону, зокрема щодо підготовки та виконання антикорупційних програм, функціонування внутрішніх і регулярних каналів повідомлення про можливі факти корупційних або пов'язаних з корупцією правопорушень, інших порушень цього Закону, захисту викривачів;
отримувати від осіб, уповноважених на виконання функцій держави або місцевого самоврядування, прирівняних до них осіб, працівників юридичних осіб публічного права та юридичних осіб, зазначених у частині другій статті 62 цього Закону, письмові пояснення з приводу обставин, що можуть свідчити про порушення вимог цього Закону щодо захисту викривачів;
частини 6 статті 12 вказаного Закону, відповідно до якої відповідачу надано право у випадках виявлення порушення вимог цього Закону щодо етичної поведінки, запобігання та врегулювання конфлікту інтересів у діяльності осіб, уповноважених на виконання функцій держави або місцевого самоврядування, та прирівняних до них осіб, захисту викривачів або іншого порушення цього Закону Національне агентство вносити керівнику відповідного органу, підприємства, установи, організації припис щодо усунення порушень законодавства, проведення службового розслідування, притягнення винної особи до встановленої законом відповідальності;
ч. 1 ст. 53-3 Закону України «Про запобігання корупції», якою встановлено, що права викривача виникають з моменту повідомлення інформації про можливі факти корупційних або пов'язаних з корупцією правопорушень, інших порушень цього Закону;
пункту 2 розділу II Прикінцевих та перехідних положень Закону України «Про внесення змін до Закону України "Про запобігання корупції" щодо упорядкування окремих питань захисту викривачів» № 1502-ІХ, яким визначено, що до початку роботи Єдиного порталу повідомлень викривачів відповідно до цього Закону:
повідомлення приймаються через канали та розглядаються в порядку, які діяли до прийняття цього Закону;
підтвердження або непідтвердження статусу викривача здійснюється суб'єктом розгляду повідомлення про можливі факти корупційних або пов'язаних з корупцією правопорушень, інших порушень Закону України "Про запобігання корупції" протягом не більше десяти робочих днів з дня надходження обґрунтованої письмової вимоги особи, яка подала таке повідомлення.
Позивач зазначає також щодо порушення норм процесуального права.
Так, в ході розгляду справи, позивач звертався в суд з клопотанням про здійснення розгляду справи за правилами загального позовного провадження.
Вказане клопотання обґрунтоване наступним:
предмет розгляду даної справи однозначно пов'язаний з проходженням позивачем державної служби;
позивач на займаній посаді являється держслужбовцем категорії «Б», а положеннями примітки до статті 51-3 Закону України «Про запобігання корупції» встановлено, що «під службовими особами, які займають відповідальне та особливо відповідальне становище, в цій статті розуміються.... особи, посади яких належать до посад державної служби категорії "А"або "Б", ...»;
Крім того, позивач діяв в межах і у спосіб, що передбачено Законом України «Про запобігання корупції». Позивач зазначає, що не повинен і не зобов'язаний знати Цивільний процесуальний Кодекс та інші нормативно-правові акти, що не регулюють способи викриття корупції та інформування відповідні органи. В зазначеному Законі чітко вказано способи інформування відповідними каналами відповідних органів про виявлені факти корупції. Тобто, позивач міг і не звертатися до НАБУ чи інших правоохоронних органів з таким повідомленням про виявлені факти корупції. Тому позивач вважає, що висновок суду першої інстанції, яке звелося лише до аналізу звернення позивача в НАБУ із заявою про злочин - є помилковим.
Також, у розділі «IV. Інші порушення керівництвом НСЗУ вимог законодавства про боротьбу з корупцією, наявність конфлікту інтересів» свого звернення до відповідача від 10.03.2023, позивач зазначив факти порушення антикорупційного законодавства, які не були предметом розгляду НАБУ.
На думку позивача, зазначені порушення повністю проігноровано відповідачем. А суд першої інстанції таку протиправну бездіяльність відповідача під час розгляду справи, проігнорував.
Також, позивач зазначає, що поніс витрати на професійну правничу допомогу в сумі 5 000 грн та сплатив судовий збір в сумі 3 222 грн.
Ухвалою Шостого апеляційного адміністративного суду від 25.06.2024 відкрито апеляційне провадження за апеляційною скаргою ОСОБА_1 на рішення Київського окружного адміністративного суду від 07 червня 2024 року у справі за адміністративним позовом ОСОБА_1 до Національного агентства з питань запобігання корупції про визнання протиправною бездіяльність та зобов'язання вчинити певні дії. Витребувано із Київського окружного адміністративного суду матеріали адміністративної справи № 320/16100/23. Продовжено строк судового розгляду на розумний термін.
25.07.2024 до Шостого апеляційного адміністративного суду надійшов відзив на апеляційну скаргу, в якому відповідач просить відмовити в задоволенні такої, а оскаржуване рішення суду першої інстанції - залишити без змін.
Відповідач вказує, що ОСОБА_1 листом від 10.03.2023 (вх. № ПК/333/0-23) звернувся до Національного агентства та просив провести перевірку можливих фактів наявності конфлікту інтересів, зокрема, у директора Адміністративного департаменту Національної служби здоров'я України ОСОБА_3., надати підтвердження/спростування набуття ним статусу викривача, а також вжити заходів захисту стосовно нього як викривача.
За наслідком розгляду вказаного листа, Національним агентством листом від 30.03.2023 № 25-11/6730-23 повідомлено ОСОБА_1 , що для підтвердження набуття ним статусу викривача йому необхідно безпосередньо звернутися до суб'єктів розгляду раніше поданих ним повідомлень про можливі факти корупційних або пов'язаних з корупцією правопорушень, інших порушень закону, тобто до Національного антикорупційного бюро України та/або НСЗУ.
Так, у поданій апеляційній скарзі ОСОБА_1 посилається на те, що його звернення від 10.03.2023, серед іншого, містило повідомлення про факти порушення антикорупційного законодавства, які не були предметом розгляду Національного антикорупційного бюро України, відтак Національне агентства з питань запобігання корупції нібито допустило бездіяльність щодо розгляду та перевірки таких фактів.
На думку відповідача, наведені доводи є безпідставними, необґрунтованими та такими, що не відповідають дійсності та не ґрунтуються на положеннях чинного законодавства, натомість дії Національного агентства з питань запобігання корупції повністю узгоджуються з положеннями Закону України «Про запобігання корупції». Оскільки, фактичні дані у повідомленні викривача мають складатися з інформації про конкретні факти порушення встановлених Законом України «Про запобігання корупції» вимог, заборон та обмежень, які вчинені особою, зазначених у ч. 1 ст. 3 вказаного Закону.
Відповідач вважає, що позивачем у апеляційній скарзі не зазначено, які саме фактичні дані щодо можливого вчинення корупційного або пов'язаного з корупцією правопорушення, які нібито наведені у його зверненні від 10.03.2023, могли бути перевірені Національним агентством з питань запобігання корупції в межах його компетенції. Відтак, доводи ОСОБА_1 про начебто бездіяльність Національного агентства з питань запобігання корупції не відповідають фактичним обставинам справи та не підтверджені належними доказами.
Стосовно інформації, викладеної позивачем у скарзі Голові Національної служби здоров'я України Наталії Гусак від 23.01.2023 № 10-10/32-23 (є додатком до пункту 1.5 звернення ОСОБА_1 від 10.03.2023) щодо вчинення начальником господарського управління Адміністративного департаменту Національної служби здоров'я України ОСОБА_2 корупційних правопорушень при виконанні ним службових повноважень в частині здійснення ним договірної роботи, які на думку позивача, серед іншого призвели до надмірно сплачених Національною службою здоров'я України коштів до ТОВ «Саті-Нова союз» за виконані роботи у сумі 47 119 766,48 грн та інших порушень інтересів Національної служби здоров'я України, відповідач зазначає наступне.
Відповідач вважає, що зі змісту вказаної скарги ОСОБА_1 до Голови Національної служби здоров'я України не вбачається зрозумілим ким і яку неправомірну вигоду могло бути одержано в результаті зазначених дій ОСОБА_2 , а також чи мало місце використання цих надмірно сплачених Національною службою здоров'я України коштів в чиїхось приватних інтересах, тому за відсутності у зверненні таких фактичних даних, зазначені відомості не можливо кваліфікувати як порушення вимог ст. 22 Закону України «Про запобігання корупції», а отже підстави для прийняття Національним агентством з питань запобігання корупції рішення щодо їх перевірки у межах наданих повноважень відсутні.
Водночас, у зв'язку з тим, що повідомлення ОСОБА_1 від 10.03.2023 частково стосувалося можливих фактів порушення вимог Закону України «Про запобігання корупції» щодо запобігання та врегулювання конфлікту інтересів, визначених ст. 28 Закону України «Про запобігання корупції», зокрема, у директора Адміністративного департаменту Національної служби здоров'я України ОСОБА_3 , які не підтвердились, Національним агентством з питань запобігання корупції листом від 30.03.2023 № 25-11/6730-23 було надано з приводу цього змістовну відповідь в цій частині.
Відповідач звертає увагу, що позивач самостійно визначив Національне антикорупційне бюро України суб'єктом розгляду свого повідомлення про корупцію, направивши до останнього звернення від 22.02.2023 про можливі ознаки злочинів у діях службових осіб Національної служби здоров'я України, за результатом розгляду якого 10.03.2023 Національне антикорупційне бюро України розпочато досудові розслідування у кримінальних провадженнях № 52023000000000112 та № 52023000000000111 за фактом вчинення кримінальних правопорушень, передбачених ч. 2 ст. 364 та ч. 2 ст. Кримінального кодексу України. Вказане також унеможливило перенаправлення звернення ОСОБА_1 від 10.03.2023 до іншого спеціально уповноваженого органу у сфері протидії корупції, оскільки воно не містило інших відомостей, ніж ті, які вже були зазначені у повідомленні від 22.02.2023, що було скероване до Національного антикорупційного бюро України.
Отже, ураховуючи, що звернення ОСОБА_1 від 10.03.2023 не містило фактичних даних, які б підтверджували можливе вчинення корупційних або пов'язаних з корупцією правопорушень, інших порушень Закону України «Про запобігання корупції», перевірка яких належить до компетенції відповідача, а також те, що позивачем не повідомлялось про нові або інші факти можливих кримінальних правопорушень, вчинених службовими особами Національної служби здоров'я України, ніж ті, за якими вже відкрито кримінальні провадження № 52023000000000112 та № 52023000000000111, у Національного агентства з питань запобігання корупції були відсутні підстави для передачі зазначеного звернення до іншого спеціально уповноваженого суб'єкта у сфері протидії корупції.
На переконання відповідача, вищевказані обставини беззаперечно свідчать про те, що звернення позивача було розглянуто посадовими особами Національного агентства з питань запобігання корупції відповідно до положень Закону України «Про запобігання корупції», в межах повноважень та за результатами розгляду, викладеної в ньому інформації, надано обґрунтовану відповідь.
Щодо доводів позивача щодо набуття статусу викривача та внесення припису керівнику Національної служби здоров'я України, відповідач зазначає наступне, що особа є викривачем з моменту повідомлення про можливі факти корупційних або пов'язаних з корупцією правопорушень, інших порушень Закону України «Про запобігання корупції», за умов, визначених в абз. 20 ч. 1 ст. 1 Закону України «Про запобігання корупції» та п. 162 ч. 1 ст. 3 Кримінального процесуального Кодексу України.
Так, позивач 22.02.2023 звернувся до Національного антикорупційного бюро України із заявою про можливі факти вчинення службовими особами Національної служби здоров'я України корупційних злочинів, за результатами розгляду якої розпочато досудові розслідування у кримінальних провадженнях № 52023000000000112 та № 52023000000000111, за фактом вчинення кримінальних правопорушень, передбачених ч. 2 ст. 364 та ч. 2 ст. 367 Кримінального Кодексу України.
На переконання відповідача, з урахуванням того, що повідомлення позивача стосувалося кримінальних правопорушень, суб'єктом його розгляду, який може підтвердній або спростувати факт того, що ОСОБА_1 являється викривачем є Національне антикорупційне бюро України.
Так, ч. 9 ст. 214 Кримінального процесуального Кодексу України містить в собі вимогу про те, що слідчий протягом 24 годин у письмовій формі повідомляє Національне агентство про початок досудового розслідування за участю викривача.
Тобто, в такому випадку документом, який підтверджує або не підтверджує набуття особою прав викривача є виключно таке письмове повідомлення детектива Національного антикорупційного бюро України про початок досудового розслідування за участю викривача, а не витяг з Єдиного реєстру досудових розслідувань.
Разом з тим, відповідач вказує, що до Національного агентства з питань запобігання корупції не надходило повідомлень від органів досудового розслідування про початок досудового розслідування за участю ОСОБА_1 , як викривача, про що його й було безпосередньо поінформовано.
Крім того, з урахуванням положень абз. 2 ч. 9 ст. 214 Кримінального процесуального Кодексу України органом досудового розслідування копія повідомлення про початок досудового розслідування також надається викривачу. У зв'язку з чим, відповідачем було рекомендовано позивачу звернутися до Національного антикорупційного бюро України стосовно підтвердження набуття ним статусу викривача.
Проте, позивач не підтвердив отримання ним такого повідомлення від Національного антикорупційного бюро України.
Відповідач наголошує, що Національне агентство не заперечує можливості виникнення у позивача прав викривача у зв'язку із його зверненням до Національного антикорупційного бюро України з повідомленням про можливе вчинення корупційних кримінальних правопорушень посадовими особами Національної служби здоров'я України, а лише констатує об'єктивну неможливість за даних обставин підтвердити зазначений факт, так як не є суб'єктом розгляду повідомлення позивача.
Відповідач вказує, що із системного аналізу положень Закону України «Про запобігання корупції» вбачається логічна послідовність норм, що встановлює спершу здійснення Національним агентством з питань запобігання корупції перевірки повідомлень та їх обґрунтованості. І тільки в подальшому, за умови, що повідомлення відповідає встановленим Законом України «Про запобігання корупції» вимогам та інформація викладена у ньому дійсно може свідчити про наявність порушення вимог вказаного Закону, Національним агентством з питань запобігання корупції забезпечуються гарантії захисту прав викривачів. Натомість, позивачем не зазначено жодної норми закону, яка б вимагала від відповідача іншого алгоритму дій під час розгляду його звернення.
Відповідач зазначає, що у відповідності до п. 25 ч. 1 ст. 3 та ч. 3 ст. 60 Кримінального процесуального Кодексу України, за своїм процесуальним статусом викривач є заявником, але із ширшим колом процесуальних прав.
Так, у разі якщо в повідомленні викривача наведено інформацію про вчинення корупційного кримінального правопорушення, але органом досудового розслідування внесено відомості до ЄРДР за статтею кримінального закону про кримінальне правопорушення, яке не є корупційним, особа не набуває процесуального статусу викривача, але набуває статусу заявника.
Тобто фактично, у разі звернення особи із заявою про можливі факти вчинення кримінального правопорушення, яке на її думку можуть мати ознаки корупційного, саме слідчий або детектив органу досудового розслідування при внесенні (невнесенні) відповідних відомостей до ЄРДР визначає чи набуває така особа прав і обов'язків викривача корупції, чи є лише заявником у кримінальному провадженні.
Відповідач наголошує, що зі змісту наданих позивачем витягів з ЄРДР щодо реєстрації 10.03.2023 кримінальних проваджень № 52023000000000112 та № 52023000000000111, вбачається, що ОСОБА_1 зазначений як заявник.
Вищевказані обставини, на думку відповідача, беззаперечно свідчать про те, що звернення ОСОБА_1 в повній мірі було розглянуто Національним агентством з питань запобігання корупції відповідно до положень Закону України «Про запобігання корупції», в межах повноважень та за результатами розгляду, викладеної в ньому інформації, надано обґрунтовану відповідь. Більш того, заявлена позивачем вимога про зобов'язання Національного агентства з питань запобігання корупції вчинити дії, а саме: внести керівнику Національної служби здоров'я України припис, не може бути задоволена й з огляду на те, що право на звернення до суду у особи виникає у разі порушення її прав, свобод чи інтересів, в свою чергу захист прав, свобод чи інтересів, порушення яких ще не доведено, тобто на майбутнє, Кодексом адміністративного судочинства України не передбачено.
Крім того, суд не може підміняти державний орган, рішення, дії чи бездіяльність якого оскаржується, а тому вказана позовна вимога позивача, на переконання відповідача, є помилковою, передчасною та такою, що не передбачає її примусового виконання за рішенням суду.
Також, відповідач зазначає щодо відсутності порушеного права позивача та невірно обраного способу захисту.
На думку відповідача, у відносинах між Національним агентством з питань запобігання корупції та ОСОБА_1 не виникло обставин, що призвели до порушення його прав, які у свою чергу, підлягали б поновленню в судовому порядку. Національне агентство з питань запобігання корупції за результатами розгляду наданого позивачем звернення надало на нього відповідь в межах своєї компетенції. Дії відповідача не змінюють стану суб'єктивних прав позивача та не покладають на нього жодних обов'язків. Відтак, відповідач вважає, що позивачем не наведено фактів з посиланням на відповідні докази, які б вказували на те, що вчинені відповідачем дії порушили його права.
На переконання відповідача, викладені обставини в сукупності безумовно свідчать про відсутність у позивача порушеного права за захистом якого він звернувся до суду із зазначеним позовом.
01.08.2024 до Шостого апеляційного адміністративного суду від позивача надійшли додаткові пояснення по справі.
Позивач вказує, що на сторінці 2 відзиву на апеляційну скаргу відповідач зазначає: «… ОСОБА_1 листом від 10.03.2023 р. (вх. № ПК/333/0-23) звернувся до Національного агентства та просив провести перевірку можливих фактів наявності конфлікту інтересів, зокрема, у директора Адміністративного департаменту Національної служби здоров'я України (далі - НСЗУ) ОСОБА_3 , надати підтвердження/спростування набуття ним статусу викривача, а також вжити заходів захисту стосовно нього як викривача…».
Втім, вказане твердження не відповідає дійсності в частині того, що, по-перше, позивач звернувся не з листом, а із зверненням викривача, по-друге, позивач у своєму зверненні викривача від 10.03.2023 до відповідача просив «…вжити вичерпних заходів, направлених на проведення перевірки викладених у зверненні фактів…», а не «…не провести перевірку можливих фактів наявності конфлікту інтересів, зокрема, у директора Адміністративного департаменту Національної служби здоров'я України (далі - НСЗУ) ОСОБА_3 …».
З врахуванням того, що звернення викривача, окрім факту наявності конфлікту інтересів, у директора Адміністративного департаменту Національної служби здоров'я України ОСОБА_3 , містило ще близько тридцяти фактів корупційних або пов'язаних з корупцією правопорушень, а також факт наявності конфлікту інтересів не лише у директора Адміністративного департаменту Національної служби здоров'я України, а й у заступника Голови Національної служби здоров'я України, позивач вважає вищенаведене твердження відповідача у відзиві на апеляційну скаргу безпідставним.
Також, на сторінці 3 відзиву на апеляційну скаргу відповідач, з посиланням на норму Закону України «Про запобігання корупції» зазначає, що звернення позивача не містить фактичних даних, що вказують на можливе корупційне або пов'язане з корупцією правопорушення.
На думку позивача, наведене твердження не відповідає дійсності, оскільки:
оскаржувана відмова відповідача, не містить будь-якої вказівки/посилання на те, що у зверненні позивача від 10.03.2023 до відповідача відсутні фактичні дані, що вказують на можливе корупційне або пов'язане з корупцією правопорушення;
оцінка відповідача щодо відсутності фактичних даних являється оціночним судженням;
звернення викривача від 10.03.2023 містило 33 (тридцять три) факти, класифіковані в 4 розділи. Кожний із вказаних фактів прямо або опосередковано стосувався можливих корупційних або пов'язаних з корупцією правопорушень та дискримінації позивача;
кожен із зазначених в зверненні 33 фактів порушень підтверджувався відповідним додатком, який представляв конкретний документ із вказанням подій, дат, обсягів коштів/збитків державі, проведених або непроведених дій посадовцями Національної служби здоров'я України.
Також, на сторінці 4 відзиву на апеляційну скаргу, відповідач зазначає: «...Національнимагентством було детально досліджено викладені у зверненні та доданих до нього документах обставини....надано обґрунтовану та змістовну відповідь…».
Позивач вважає, що вказане твердження, спростовується даними поясненнями, зокрема зазначеним в першому та другому пункті та відсутністю будь-якої реакції відповідача на факти, викладені в розділі IV звернення від 10.03.2023. А також, протиправною бездіяльністю на факт порушення строків повідомлення про конфлікт інтересів, визначених п. 2 ч. 1 ст. 28 Закону України «Про запобігання корупції».
Позивач зазначає, що на сторінці 4 відзиву на апеляційну скаргу, відповідач зазначає: «…Разом з тим, зі змісту вказаної скарги ОСОБА_1 до Голови НСЗУ не вбачається зрозумілим ким і яку неправомірну вигоду могло бути одержано в результаті зазначених дій ОСОБА_2 , а також чи мало місце використання цих надмірно сплачених НСЗУ коштів в чиїхось приватних інтересах, тому...зазначені відомості не можливо кваліфікувати як порушення вимог ст. 22 Закону...».
На думку позивача, вказаним твердженням відповідач підтвердив наявність факту надмірно сплачених Національною службою здоров'я України коштів, але в подальшому, знову ж таки - через власну протиправну діяльність, яка полягала в непроведені перевірки викладеного у зверненні викривача факту, прийшов до висновку про неможливість встановити ким і яку неправомірну вигоду могло бути одержано в результаті зазначених дій ОСОБА_2 , а також чи мало місце використання цих надмірно сплачених Національною службою здоров'я України коштів в чиїхось приватних інтересах.
При цьому, Позивач вважає, що в результаті здійснення належних перевірочних заходів, принаймні, даного епізоду, Відповідач встановив би, що фінансову вигоду у вигляді уникнення сплати штрафних санкцій, пені та неустойок, від дій ОСОБА_2 отримало підприємство приватної форми власності - третя особа, яке в якості генерального підрядника вже четвертий рік проводить реконструкцію будівлі, в якій розміщується Національна служба здоров'я України.
Позивач звертає увагу, що на виконання пункту 4 Доручення Голови Національної служби здоров'я України від 02.02.2023 № 14-д, наказу Національної служби здоров'я України від 13.02.2023 № 78 «Про проведення позапланового внутрішнього аудиту» було проведено внутрішній позаплановий аудит здійснення видатків на капітальне будівництво та ремонт нежитлової будівлі, розташованої за адресою: АДРЕСА_1 за період з 01.07.2021 по 31.01.2023. За результатами якого було виявлено завдання матеріальної шкоди (втрат) державному бюджету на суму 846 485,92 гривень.
На думку позивача, на сторінках 5-7 відзиву на апеляційну скаргу, відповідач намагається обґрунтувати власну протиправну бездіяльність зверненням позивача до Національного антикорупційного бюро України.
Втім, вказане жодним чином не обґрунтовує бездіяльність самого відповідача, навіть і шляхом спрямування отриманих від позивача відомостей в Національне антикорупційне бюро України, по-друге, не пояснює бездіяльність відповідача по не розгляду тих фактів, які не були предметом звернення позивача в Національного антикорупційного бюро України.
Також, на сторінці 8 відзиву на апеляційну скаргу, відповідач зазначає: «…Наголошуємо, що із системного аналізу положень Закону вбачається логічна послідовність норм, що встановлює спершу здійснення Національним агентством перевірки повідомлень та їх обґрунтованості. І тільки в подальшому, за умови, що повідомлення відповідає встановленим Законом вимогам та інформація викладена у ньому дійсно може свідчити про наявність порушення вимог Закону Національним агентством забезпечуються гарантії захисту прав викривачів. Разом з тим, Позивачем не зазначено жодної норми Закону, яка б вимагала від Відповідача іншого алгоритму під час розгляду його звернення...»
Позивач вважає, що наведеним твердженням Відповідач прямо заперечує сталу правову позицію Верховного Суду щодо моменту виникнення статусу викривача.
Так, в постанові від 19.04.2023 у справі № 761/8294/21 Верховний Суд дійшов до висновку, що особа набуває статусу викривача з моменту повідомлення інформації про порушення вимог Закону України «Про запобігання корупції».
Верховний Суд у постанові від 06.10.2021 у справі № 361/8080/18 (провадження № 61-6838св20) вказав про наявність зв'язку між негативними заходами впливу або загрозою їх застосування та повідомленням викривачем про порушення вимог Закону іншою особою можуть свідчити, зокрема, але не виключно, такі обставини: певна послідовність подій (спочатку повідомлення особою про факти корупції, потім - застосування до викривача негативних наслідків, а не навпаки); наближеність в часі цих подій (застосування негативних наслідків до викривача відбулось незадовго після повідомлення ним про факти корупції); наявність різного роду погроз до викривача після повідомлення ним про факти корупції; відсутність в минулому (до моменту повідомлення) претензій до працівника, в тому числі и з боку осіб, про корупційні діяння яких він повідомив.
Крім вказаного, позивач вважає, що ініційоване ним звернення викривача від 10.03.2023 до відповідача взагалі залишено без розгляду, оскільки оскаржувана відповідь підписана не уповноваженою особою, зважаючи на те, що інформація про особу-підписанта відсутня у відомостях про Національне агентство з питань запобігання корупції, які містяться в Єдиному державному реєстрі юридичних осіб, фізичних осіб-підприємців та громадських формувань.
Також, позивач звертає увагу, що відповідачем жодним чином не спростовано порушення судом першої інстанції вимог процесуального закону, яке являється самостійною підставою для скасування судового рішення суду першої інстанції повністю та ухвалення нового рішення.
Ухвалою Шостого апеляційного адміністративного суду від 09.08.2024 призначено справу за адміністративним позовом ОСОБА_1 до Національного агентства з питань запобігання корупції про визнання протиправною бездіяльність та зобов'язання вчинити певні дії до апеляційного розгляду в порядку письмового провадження з "11" вересня 2024 року.
02.09.2024 до Шостого апеляційного адміністративного суду від позивача надійшли додаткові пояснення по справі.
09.09.2024 до Шостого апеляційного адміністративного суду від відповідача надійшли письмові пояснення.
16.09.2024 до Шостого апеляційного адміністративного суду від позивача надійшли додаткові пояснення по справі.
23.09.2024 до Шостого апеляційного адміністративного суду від позивача надійшли додаткові пояснення по справі.
25.09.2024 до Шостого апеляційного адміністративного суду від позивача надійшли додаткові пояснення по справі.
Ухвалою Шостого апеляційного адміністративного суду від 07.10.2024 продовжено строк розгляду апеляційної скарги ОСОБА_1 на рішення Київського окружного адміністративного суду від 07 червня 2024 року у справі за адміністративним позовом ОСОБА_1 до Національного агентства з питань запобігання корупції про визнання протиправною бездіяльність та зобов'язання вчинити певні дії.
Відповідно до частин 1 та 2 ст. 308 Кодексу адміністративного судочинства України (далі - КАС України) суд апеляційної інстанції переглядає справу за наявними у ній і додатково поданими доказами та перевіряє законність і обґрунтованість рішення суду першої інстанції в межах доводів та вимог апеляційної скарги.
Суд апеляційної інстанції не обмежений доводами та вимогами апеляційної скарги, якщо під час розгляду справи буде встановлено порушення норм процесуального права, які є обов'язковою підставою для скасування рішення, або неправильне застосування норм матеріального права.
Заслухавши суддю - доповідача, дослідивши матеріали справи та доводи апеляційної скарги, надаючи правову оцінку обставинам справи у взаємозв'язку з нормами законодавства, що регулюють спірні правовідносини, колегія суддів апеляційного суду виходить з наступного.
Матеріалами справи підтверджено, що позивач працює на посаді заступника директора Адміністративного департаменту Національної служби здоров'я України.
Позивач вказує на те, що вживав встановлені законом заходи щодо викриття можливих фактів корупційних або пов'язаних з корупцією правопорушень, зокрема, шляхом подання службових/доповідних записок керівництву.
Також, позивач повідомляє, що 22.02.2023 ним підготовлено заяву в порядку, передбаченому ст. 214 Кримінального процесуального кодексу України до Національного антикорупційного бюро України про злочин (заява зареєстрована 22.02.2023 ЗГ № Н-2518).
27.02.2023 Вищий антикорупційний суд розглянув заяву щодо бездіяльності Національного антикорупційного бюро України, справа № 991/1765/23, та зобов'язав Національне антикорупційне бюро України внести заяву ОСОБА_1 до Єдиного реєстру досудових розслідувань.
10.03.2023 Національне антикорупційне бюро України внесено відомості до Єдиного реєстру досудових розслідувань та розпочато досудове розслідування у кримінальному провадженні № 52023000000000112 за фактом вчинення службовими особами Національної служби здоров'я України службової недбалості, що спричинило тяжкі наслідки за ст. 367 Кримінального Кодексу України.
10.03.2023 Національним антикорупційним бюро України внесено відомості до Єдиного реєстру досудових розслідувань та розпочато досудове розслідування у кримінальному провадженні № 52023000000000111 за фактом вчинення службовими особами Національної служби здоров'я України зловживання службовим становищем, що спричинило тяжкі наслідки за ст. 364 Кримінального Кодексу України.
ОСОБА_1 листом від 10.03.2023 (вх. № ПК/333/0-23) звернувся до Національного агентства з питань запобігання корупції, в якому просив провести перевірку можливих фактів наявності конфлікту інтересів, зокрема, у директора Адміністративного департаменту Національної служби здоров'я України ОСОБА_3., надати підтвердження/спростування набуття ним статусу викривача, а також вжити заходів захисту стосовно нього, як викривача.
Національним агентством з питань запобігання корупції листом від 30.03.2023 № 25-11/6730-23 повідомлено ОСОБА_1 , що для підтвердження набуття ним статусу викривача йому необхідно безпосередньо звернутися до суб'єктів розгляду раніше поданих ним повідомлень про можливі факти корупційних або пов'язаних з корупцією правопорушень, інших порушень Закону, тобто, до Національного антикорупційного бюро України та/або Національної служби здоров'я України.
Вважаючи свої права порушеними, позивач звернувся до суду з даним позовом.
Відмовляючи в задоволенні позовних вимог, суд першої інстанції виходив з того, що в даному випадку, у відповідача не було можливості встановити факт участі ОСОБА_1 у вказаних ним кримінальних провадженнях, саме як викривача, оскільки на момент виникнення спірних правовідносин, інформація щодо підтвердження набуття ним прав викривача, у вигляді письмового повідомлення слідчого, до відповідача не надходила, при цьому, протилежного суду не доведено, у свою чергу, у Національного агентства з питань запобігання корупції не було достатніх правових підстав для вжиття заходів реагування спрямованих на відновлення порушених прав позивача, як викривача, у зв'язку з цим, зазначені ОСОБА_1 обставини щодо його дискримінації з боку роботодавця не могли бути предметом перевірки Національного агентства до отримання повідомлення від Національного антикорупційного бюро України, як суб'єкта розгляду його заяви про можливі факти корупційних або пов'язаних з корупцією правопорушень.
Переглядаючи справу за наявними у ній доказами, перевіряючи законність і обґрунтованість рішення суду першої інстанції в межах доводів та вимог апеляційної скарги, колегія суддів зазначає про таке.
Відповідно до ч. 2 ст. 19 Конституції України органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов'язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.
За визначеннями, що містяться у ст. 1 Закону України "Про запобігання корупції" від 14.10.2014 № 1700-VII (далі - Закон № 1700-VII)
пряме підпорядкування - відносини прямої організаційної або правової залежності підлеглої особи від її керівника, в тому числі через вирішення (участь у вирішенні) питань прийняття на роботу, звільнення з роботи, застосування заохочень, дисциплінарних стягнень, надання вказівок, доручень тощо, контролю за їх виконанням;
державний орган - орган державної влади, в тому числі колегіальний державний орган, інший суб'єкт публічного права, незалежно від наявності статусу юридичної особи, якому згідно із законодавством надані повноваження здійснювати від імені держави владні управлінські функції, юрисдикція якого поширюється на всю територію України або на окрему адміністративно-територіальну одиницю;
корупційне правопорушення - діяння, що містить ознаки корупції, вчинене особою, зазначеною у частині першій статті 3 цього Закону, за яке законом встановлено кримінальну, дисциплінарну та/або цивільно-правову відповідальність;
корупція - використання особою, зазначеною у частині першій статті 3 цього Закону, наданих їй службових повноважень чи пов'язаних з ними можливостей з метою одержання неправомірної вигоди або прийняття такої вигоди чи прийняття обіцянки/пропозиції такої вигоди для себе чи інших осіб або відповідно обіцянка/пропозиція чи надання неправомірної вигоди особі, зазначеній у частині першій статті 3 цього Закону, або на її вимогу іншим фізичним чи юридичним особам з метою схилити цю особу до протиправного використання наданих їй службових повноважень чи пов'язаних з ними можливостей;
неправомірна вигода - грошові кошти або інше майно, переваги, пільги, послуги, нематеріальні активи, будь-які інші вигоди нематеріального чи негрошового характеру, які обіцяють, пропонують, надають або одержують без законних на те підстав;
потенційний конфлікт інтересів - наявність у особи приватного інтересу у сфері, в якій вона виконує свої службові чи представницькі повноваження, що може вплинути на об'єктивність чи неупередженість прийняття нею рішень, або на вчинення чи невчинення дій під час виконання зазначених повноважень;
правопорушення, пов'язане з корупцією - діяння, що не містить ознак корупції, але порушує встановлені цим Законом вимоги, заборони та обмеження, вчинене особою, зазначеною у частині першій статті 3 цього Закону, за яке законом встановлено кримінальну, адміністративну, дисциплінарну та/або цивільно-правову відповідальність;
спеціально уповноважені суб'єкти у сфері протидії корупції - органи прокуратури, Національної поліції, Національне антикорупційне бюро України, Національне агентство з питань запобігання корупції;
викривач - фізична особа, яка за наявності переконання, що інформація є достовірною, повідомила про можливі факти корупційних або пов'язаних з корупцією правопорушень, інших порушень цього Закону, вчинених іншою особою, якщо така інформація стала їй відома у зв'язку з її трудовою, професійною, господарською, громадською, науковою діяльністю, проходженням нею служби чи навчання або її участю у передбачених законодавством процедурах, які є обов'язковими для початку такої діяльності, проходження служби чи навчання.
За визначенням, що міститься у ст. 3 Кримінально-процесуального кодексу України (далі - КПК України) викривач - це фізична особа, яка за наявності переконання, що інформація є достовірною, звернулася із заявою або повідомленням про корупційне кримінальне правопорущення до органу досудового розслідування.
За приписами ст. 2 Закону № 1700-VII відносини, що виникають у сфері запобігання корупції, регулюються Конституцією України, міжнародними договорами, згоду на обов'язковість яких надано Верховною Радою України, цим та іншими законами, а також прийнятими на їх виконання іншими нормативно-правовими актами. У разі якщо норми цього Закону чи інших актів законодавства у сфері запобігання корупції допускають неоднозначне (множинне) тлумачення норм щодо прав та обов'язків осіб, на яких поширюється дія цього Закону, застосовується найбільш сприятливе для таких осіб тлумачення норми.
Стаття 4 Закону № 1700-VII встановлює, що Національне агентство з питань запобігання корупції (далі - Національне агентство) є центральним органом виконавчої влади зі спеціальним статусом, який забезпечує формування та реалізує державну антикорупційну політику.
Національне агентство, у межах, визначених цим та іншими законами, є відповідальним перед Верховною Радою України і підконтрольним їй та підзвітний Кабінету Міністрів України.
Національне агентство утворюється Кабінетом Міністрів України відповідно до Конституції України, цього та інших законів України.
Питання діяльності Національного агентства у Кабінеті Міністрів України представляє Голова Національного агентства.
Правову основу діяльності Національного агентства становлять Конституція України, міжнародні договори, згоду на обов'язковість яких надано Верховною Радою України, цей та інші закони України, а також прийняті відповідно до них інші нормативно-правові акти.
Закон України "Про центральні органи виконавчої влади" та інші нормативно-правові акти, що регулюють діяльність органів виконавчої влади, а також Закон України "Про державну службу" застосовуються до Національного агентства, службовців та працівників його апарату, а також до його повноважень стосовно уповноважених підрозділів (уповноважених осіб) з питань запобігання та виявлення корупції в частині, що не суперечить цьому Закону.
На виконання частин 5-2 та 5-3 ст. 12 Закону № 1700-VII Національне агентство з метою виконання покладених на нього повноважень має такі права:
проводити перевірки організації роботи із запобігання і виявлення корупції в державних органах, органах влади Автономної Республіки Крим, органах місцевого самоврядування, юридичних особах публічного права та юридичних особах, зазначених у частині другій статті 62 цього Закону, зокрема щодо підготовки та виконання антикорупційних програм, функціонування внутрішніх і регулярних каналів повідомлення про можливі факти корупційних або пов'язаних з корупцією правопорушень, інших порушень цього Закону, захисту викривачів;
вносити приписи про порушення вимог законодавства щодо етичної поведінки, запобігання та врегулювання конфлікту інтересів, інших вимог та обмежень, передбачених цим Законом, захисту викривачів;
На виконання ч. 6 Закону № 1700-VII у випадках виявлення порушення вимог цього Закону щодо етичної поведінки, запобігання та врегулювання конфлікту інтересів у діяльності осіб, уповноважених на виконання функцій держави або місцевого самоврядування, та прирівняних до них осіб, захисту викривачів або іншого порушення цього Закону Національне агентство вносить керівнику відповідного органу, підприємства, установи, організації припис щодо усунення порушень законодавства, проведення службового розслідування, притягнення винної особи до встановленої законом відповідальності.
Припис Національного агентства є обов'язковим для виконання. Про результати виконання припису Національного агентства посадова особа, якій його адресовано, інформує Національне агентство упродовж десяти робочих днів з дня одержання припису.
Припис не вноситься у разі виявлення порушення вимог цього Закону щодо етичної поведінки, запобігання та врегулювання конфлікту інтересів у діяльності судді, судді Конституційного Суду України. Про виявлення таких порушень Національне агентство інформує відповідно Вищу раду правосуддя або Конституційний Суд України. Вища рада правосуддя, Конституційний Суд України відповідно до наданих законом повноважень вирішують питання про притягнення судді, судді Конституційного Суду України до дисциплінарної відповідальності у встановленому законом порядку.
Припис Національного агентства не вноситься з питань, які безпосередньо стосуються здійснення суддею правосуддя, а також здійснення суддею Конституційного Суду України конституційного провадження.
Пунктом 13 ч. 1 ст. 11 Закону № 1700-VII до повноважень НАЗК віднесено отримання та розгляд повідомлень, здійснення співпраці з викривачами, участь у забезпеченні їх правового та іншого захисту, перевірка дотримання законодавства з питань захисту викривачів, внесення приписів з вимогою про усунення порушень трудових (звільнення, переведення, атестація, зміна умов прані, відмова у призначенні на вищу посаду, зменшення заробітної плати тощо) та інших прав викривачів і притягнення до відповідальності осіб, винних у порушенні їхніх прав, у зв'язку з такими повідомленнями.
Відповідно до ст. 53 Закону № 1700-VII викривачі, їх близькі особи перебувають під захистом держави.
За наявності загрози життю, житлу, здоров'ю та майну викривачів, їх близьких осіб у зв'язку із здійсненим повідомленням про можливі факти корупційних або пов'язаних з корупцією правопорушень, інших порушень цього Закону правоохоронними органами до них можуть бути застосовані правові, організаційно-технічні та інші спрямовані на захист від протиправних посягань заходи, передбачені Законом України "Про забезпечення безпеки осіб, які беруть участь у кримінальному судочинстві".
Для захисту прав та представництва своїх інтересів викривач може користуватися всіма видами правової допомоги, передбаченої Законом України "Про безоплатну правову допомогу", або залучити адвоката самостійно.
Національне агентство в разі звернення викривача:
1) здійснює представництво в суді інтересів викривача у випадках, якщо викривач неспроможний самостійно захистити свої порушені чи оспорювані права або реалізувати процесуальні повноваження, а представники або органи, яким законом надано право захищати права, свободи та інтереси викривача, не здійснюють або неналежним чином здійснюють його захист;
2) має право бути присутнім на засіданнях судів усіх інстанцій, у тому числі на закритих судових засіданнях, за умови згоди викривача, в інтересах якого судовий розгляд оголошено закритим;
3) має право звертатися до суду з позовом (заявою) про захист прав і свобод викривачів, брати участь у судовому розгляді справ, провадження в яких відкрито за його позовами (заявами, клопотаннями (поданнями);
4) має право вступати у справи, провадження в яких відкрито за позовами (заявами, клопотаннями (поданнями) викривачів, на будь-якій стадії їх судового розгляду;
5) має право ініціювати незалежно від участі Національного агентства у судовому провадженні перегляд судових рішень у порядку, встановленому законом.
Посадові і службові особи державних органів, органів влади Автономної Республіки Крим, посадові особи органів місцевого самоврядування, юридичних осіб публічного права, їх структурних підрозділів у разі виявлення корупційного або пов'язаного з корупцією правопорушення чи одержання повідомлення про вчинення такого правопорушення працівниками відповідних державних органів, органів влади Автономної Республіки Крим, органів місцевого самоврядування, юридичних осіб публічного права, їх структурних підрозділів, юридичних осіб, зазначених у частині другій статті 62 цього Закону, зобов'язані у межах своїх повноважень ужити заходів щодо припинення такого правопорушення та негайно, протягом 24 годин, письмово повідомити про його вчинення спеціально уповноважений суб'єкт у сфері протидії корупції.
Національне агентство здійснює постійний моніторинг виконання закону у сфері захисту викривачів, проводить щорічний аналіз та перегляд державної політики у цій сфері.
Примітка. Близькими особами викривача є особи, зазначені в абзаці четвертому частини першої статті 1 цього Закону.
Стаття 53-2 Закону № 1700-VII викривач самостійно визначає, які канали використовувати для повідомлення про можливі факти корупційних або пов'язаних з корупцією правопорушень, інших порушень цього Закону, а саме: внутрішні, регулярні або зовнішні канали.
Вимоги до повідомлень (у тому числі анонімних) про можливі факти корупційних або пов'язаних з корупцією правопорушень, інших порушень цього Закону та порядок їх розгляду визначаються цим Законом.
Повідомлення підлягає розгляду, якщо наведена у ньому інформація містить фактичні дані, що вказують на можливе вчинення корупційного або пов'язаного з корупцією правопорушення, інших порушень цього Закону, які можуть бути перевірені.
Повідомлення про можливі факти корупційних або пов'язаних з корупцією правопорушень, інших порушень цього Закону, здійснене через зовнішні або внутрішні канали повідомлення такої інформації, підлягає попередньому розгляду уповноваженою особою у строк не більше десяти робочих днів з дня внесення цієї інформації до Єдиного порталу повідомлень викривачів.
У разі якщо під час попереднього розгляду повідомлення встановлено, що воно не відповідає вимогам цього Закону, його подальший розгляд здійснюється у порядку, визначеному для розгляду звернень громадян, про що інформується особа, яка здійснила повідомлення.
У разі якщо під час попереднього розгляду повідомлення встановлено, що воно не належить до компетенції органу або юридичної особи, до якого (якої) воно надійшло, подальший розгляд такого повідомлення припиняється, про що інформується особа, яка здійснила повідомлення, з одночасним роз'ясненням щодо компетенції органу або юридичної особи, уповноважених на здійснення розгляду чи розслідування фактів, викладених у повідомленні.
У разі якщо наведена у повідомленні інформація стосується уповноваженої особи органу або юридичної особи, до якого (якої) надійшло таке повідомлення, порядок розгляду такого повідомлення визначається керівником відповідного органу або юридичної особи.
У разі якщо наведена у повідомленні інформація стосується керівника органу або юридичної особи, до якого (якої) воно надійшло, таке повідомлення у триденний строк надсилається суб'єкту, уповноваженому здійснювати розгляд чи розслідування фактів, викладених у повідомленні, про що інформується особа, яка здійснила повідомлення.
У разі якщо за результатами попереднього розгляду повідомлення викладена у ньому інформація підтверджується, винні особи притягаються до дисциплінарної відповідальності уповноваженим на це суб'єктом відповідного органу або юридичної особи.
У разі якщо в ході проведення попереднього розгляду виявляються ознаки корупційного правопорушення чи правопорушення, пов'язаного з корупцією, матеріали передаються відповідному спеціально уповноваженому суб'єкту у сфері протидії корупції або Державному бюро розслідувань.
Дисциплінарне провадження за повідомленням проводиться у строк не більше 30 днів з дня завершення попереднього розгляду. Якщо в зазначений строк перевірити повідомлену інформацію неможливо, строк дисциплінарного провадження може бути продовжено до 45 днів. Повторне продовження строку внутрішньої перевірки не допускається.
Особі, яка здійснила повідомлення, надається детальна інформація про результати попереднього розгляду, а також дисциплінарного провадження (якщо воно проводилося) у триденний строк з дня завершення відповідного розгляду чи провадження.
Інформація про можливі факти кримінальних правопорушень, одержана органами досудового розслідування, розглядається в порядку, визначеному Кримінальним процесуальним кодексом України.
Інформація про можливі факти адміністративних правопорушень, пов'язаних з корупцією, одержана органами, уповноважені особи яких мають право складати протоколи про відповідні адміністративні правопорушення, розглядається в порядку, визначеному законом.
Для повідомлення інформації з обмеженим доступом (крім інформації, яка містить державну таємницю, порядок повідомлення якої визначений законом) викривач може використовувати зовнішні канали повідомлення інформації у разі якщо:
1) повідомлення інформації через внутрішні та регулярні канали не дало ефективних результатів у встановлений для її перевірки або розслідування строк (відмовлено у проведенні перевірки або розслідування повідомленої інформації; виявлені порушення не привели до притягнення чи початку процедури притягнення винних осіб до відповідальності, відновлення порушених прав і свобод осіб, відшкодування завданої шкоди; не вжито заходів щодо припинення діянь або бездіяльності, інформацію про які повідомлено; не вжито заходів щодо запобігання шкоді чи загрозам, інформацію про які повідомлено тощо);
2) внутрішні канали не будуть ефективними, оскільки інформація про шкоду або загрозу суспільним інтересам, що розкривається, належить до інформації, яка згідно із Законом України "Про інформацію" вважається предметом суспільного інтересу, і право громадськості знати таку інформацію переважає над потенційною шкодою від її поширення;
3) викривача, його близьких осіб звільнено з роботи (посади), піддано дисциплінарному стягненню, вчинено щодо них інші негативні заходи впливу чи заходи дискримінації у зв'язку з повідомленням про можливі факти корупційних або пов'язаних з корупцією правопорушень, інших порушень цього Закону;
4) відсутні внутрішні або регулярні канали повідомлення про можливі факти корупційних або пов'язаних з корупцією правопорушень, інших порушень цього Закону, через які може бути повідомлена відповідна інформація;
5) є реальна загроза знищення документів або доказів, що стосуються поширюваної інформації.
За приписами ст. 53-3 Закону № 1700-VII права викривача виникають з моменту повідомлення інформації про можливі факти корупційних або пов'язаних з корупцією правопорушень, інших порушень цього Закону.
Викривач має право:
1) бути повідомленим про свої права та обов'язки, передбачені цим Законом;
2) подавати докази на підтвердження своєї заяви;
3) отримувати від уповноваженого органу, до якого він подав повідомлення, підтвердження його прийняття і реєстрації;
4) давати пояснення, свідчення або відмовитися їх давати;
5) на безоплатну правову допомогу у зв'язку із захистом прав викривача;
6) на конфіденційність;
7) повідомляти про можливі факти корупційних або пов'язаних з корупцією правопорушень, інших порушень цього Закону без зазначення відомостей про себе (анонімно);
8) у разі загрози життю і здоров'ю на забезпечення безпеки щодо себе та близьких осіб, майна та житла або на відмову від таких заходів;
9) на відшкодування витрат у зв'язку із захистом прав викривачів, витрат на адвоката у зв'язку із захистом прав особи як викривача, витрат на судовий збір;
10) на винагороду у визначених законом випадках;
11) на отримання психологічної допомоги;
12) на звільнення від юридичної відповідальності у визначених законом випадках;
13) отримувати інформацію про стан та результати розгляду, перевірки та/або розслідування за фактом повідомлення ним інформації.
Права та гарантії захисту викривачів поширюються на близьких осіб викривача.
Як встановлено вище, ОСОБА_1 листом від 10.03.2023 (вх. № ПК/333/0-23) звернувся до Національного агентства з питань запобігання корупції, в якому просив провести перевірку можливих фактів наявності конфлікту інтересів, зокрема, у директора Адміністративного департаменту Національної служби здоров'я України ОСОБА_3., надати підтвердження/спростування набуття ним статусу викривача, а також вжити заходів захисту стосовно нього, як викривача.
Національним агентством з питань запобігання корупції листом від 30.03.2023 № 25-11/6730-23 повідомлено ОСОБА_1 , що для підтвердження набуття ним статусу викривача йому необхідно безпосередньо звернутися до суб'єктів розгляду раніше поданих ним повідомлень про можливі факти корупційних або пов'язаних з корупцією правопорушень, інших порушень Закону, тобто, до Національного антикорупційного бюро України та/або Національної служби здоров'я України.
Як вірно вказав суд першої інстанції, особа є викривачем з моменту повідомлення про можливі факти корупційних або пов'язаних з корупцією правопорущень, інших порушень Закону № 1700-VII, за умов, визначених в абз. 20 ч. 1 ст. 1 Закону № 1700-VII та п. 16-2 ч. 1 ст. 3 Кримінального процесуального кодексу України.
Проаналізувавши матеріали справи, колегія суддів погоджується з судом першої інстанції, що у спірних правовідносинах, суб'єктом розгляду повідомлення про можливі факти корупційних або пов'язаних з корупцією правопорушень, який за наслідком розгляду повідомлення ОСОБА_1 може підтвердити або спростувати факт того, що останній є викривачем, є Національне антикорупційне бюро України, позаяк, як вбачається із змісту повідомлення позивача від 10.03.2023, наданого до відповідача, 22.02.2023 останній звернувся до Національного антикорупційного бюро України із заявою про можливі факти корупційних або пов'язаних з корупцією правопорушень, службовими особами Національної служби здоров'я України. Як не заперечується сторонами у справі, Національне антикорупційне бюро України розпочало досудові розслідування у кримінальних провадженнях № 52023000000000112 та № 52023000000000111, за фактом вчинення службовими особами Національної служби здоров'я України кримінальних правопорушень, передбачених ч. 2 ст. 364 та ч. 2 ст. 367 Кримінального кодексу України.
На виконання ч. 9 ст. 214 Кримінального процесуального кодексу України (далі - КПК України) слідчий протягом 24 годину письмовій формі повідомляє Національне агентство про початок досудового розслідування за участю викривача.
Отже, є вірним висновок суду першої інстанції, що документом, який підтверджує або не підтверджує набуття особою прав викривача, є виключно таке письмове повідомлення слідчого про початок досудового розслідування за участю викривача, а не витяг з Єдиного реєстру досудових розслідувань.
Як не заперечується сторонами у справі, до відповідача не надходили повідомлення від органів досудового розслідування про початок досудового розслідування за участю ОСОБА_1 , як викривача, про що останнього повідомив відповідач у спірному листі.
Відтак, колегія суддів погоджується з судом першої інстанції, що у спірному випадку, у відповідача не було можливості встановити факт участі ОСОБА_1 у вказаних ним кримінальних провадженнях, саме як викривача, оскільки на момент виникнення спірних правовідносин, інформація щодо підтвердження набуття ним прав викривача, у вигляді письмового повідомлення слідчого, до відповідача не надходила. Як наслідок, у відповідача було достатніх правових підстав для вжиття заходів реагування спрямованих на відновлення порушених прав позивача, як викривача, у зв'язку з цим, зазначені ОСОБА_1 обставини щодо його дискримінації з боку роботодавця не могли бути предметом перевірки Національного агентства до отримання повідомлення від Національного антикорупційного бюро України, як суб'єкта розгляду його заяви про можливі факти корупційних або пов'язаних з корупцією правопорушень.
Проаналізувавши вказані обставини та норми, колегія суддів вважає вірним висновок суду першої інстанції, що відповідачем не було допущено по віднощенню до позивача бездіяльності в частині розгляду його повідомлення, яке стосувалося захисту його прав, як викривача.
Щодо зазначення позивачем про бездіяльність Національного агентства з питань запобігання корупції, що полягає у не внесенні керівнику Національної служби здоров'я України припису з вимогою про усунення порущення прав ОСОБА_1 , як викривача, суд першої інстанції вірно вказав, що передумовою для внесення відповідачем припису, є здійснення ним перевірки дотримання законодавства з питань захисту прав викривачів та встановлення за результатами такої перевірки порушення вимог Закону № 1700-VII щодо захисту викривачів.
Колегія суддів вважає, що суд першої інстанції вірно відмовив у задоволенні позовної вимоги про надання статусу викривача позивачу, як передчасним.
Відповідно до пункту 30 рішення Європейського Суду з прав людини у справі «Hirvisaari v. Finland» від 27.09.2001, рішення судів повинні достатнім чином містити мотиви, на яких вони базуються для того, щоб засвідчити, що сторони були заслухані, та для того, щоб забезпечити нагляд громадськості за здійсненням правосуддя .
Згідно пункту 29 рішення Європейського Суду з прав людини у справі «Ruiz Torija v. Spain» від 09.12.1994, статтю 6 не можна розуміти як таку, що вимагає пояснень детальної відповіді на кожний аргумент сторін. Відповідно, питання, чи дотримався суд свого обов'язку обґрунтовувати рішення може розглядатися лише в світлі обставин кожної справи
Згідно пункту 41 висновку №11 (2008) Консультативної ради європейських суддів до уваги Комітету Міністрів Ради Європи щодо якості судових рішень обов'язок суддів наводити підстави для своїх рішень не означає необхідності відповідати на кожен аргумент захисту на підтримку кожної підстави захисту. Обсяг цього обов'язку може змінюватися залежно від характеру рішення.
Відповідно до п. 1 ч. 1 ст. 315 КАС України за наслідками розгляду апеляційної скарги на судове рішення суду першої інстанції суд апеляційної інстанції має право залишити апеляційну скаргу без задоволення, а судове рішення - без змін.
Приписи ст. 316 КАС України визначають, що суд апеляційної інстанції залишає апеляційну скаргу без задоволення, а рішення або ухвалу суду - без змін, якщо визнає, що суд першої інстанції правильно встановив обставини справи та ухвалив судове рішення з додержанням норм матеріального і процесуального права.
Колегія суддів із висновками суду першої інстанції погодилась, оскільки вони знайшли своє підтвердження в ході апеляційного розгляду справи. Судом було вірно встановлено фактичні обставини справи, надано належну оцінку дослідженим доказам, прийнято законне та обґрунтоване рішення у відповідності з вимогами матеріального та процесуального права. У зв'язку з цим колегія суддів вважає необхідним апеляційну скаргу - залишити без задоволення, а рішення суду - без змін.
Керуючись ч. 2 ст. 19, ст. 61 Конституції України, ст.ст. 272, 286, 308, 311, 313, 315, 316, 321, 322 КАС України, суд,-
Апеляційну скаргу ОСОБА_1 залишити без задоволення.
Рішення Київського окружного адміністративного суду від 07 червня 2024 року залишити без змін.
Постанова набирає законної сили з дати її прийняття та оскарженню не підлягає.
Головуючий суддя В.Ю. Ключкович
Судді Т.Р. Вівдиченко
І.О. Грибан