ЄУН 387/878/24
Номер провадження по справі 2/387/400/24
30 жовтня 2024 року селище Добровеличківка
Добровеличківський районний суд Кіровоградської області у складі
головуючого судді Солоненко Т. В.
за участю секретаря судового засіданя Косюг І.В.
представника відповідача (врежимі відеоконференції) ОСОБА_1
розглянувши у спрощеному позовному провадженні у відкритому судовому засіданні в залі судових засідань Добровеличківського районного суду Кіровоградської області цивільну справу за позовом Акціонерного товариства "Перший Український Міжнародний Банк" до ОСОБА_2 про стягнення заборгованості за кредитним договором
І. Описова частина
Стислий зміст позовних вимог
До Добровеличківського районного суду Кіровоградської області 01.07.2024 надійшов позов, в якому позивач просить стягнути з відповідача заборгованість за кредитним договором №1001701323901 від 05.10.2020 у розмірі 68648,54 грн.
Свій позов АТ "Перший Український Міжнародний Банк" обґрунтовує тим, що відповідно до умов кредитного договору №1001701323901 від 05.10.2020, укладеного між банком та ОСОБА_2 , перший надав останньому кредит шляхом встановлення відновлювальної кредитної лінії в межах встановленого кредитного ліміту на картковому рахунку з дня прийняття рішення банком в сумі 50100 гривень, на строк 24 місяці, зі сплатою комісії за обслуговування кредитної заборгованості у розмірі 2,99%, процентної ставки у розмірі 0,01% річних. Однак відповідач не виконує взятих на себе зобов'язань по поверненню кредитів та сплаті відсотків і комісії, тому станом на 30.04.2024 має заборгованість перед позивачем в сумі 68648,54 грн, яку в добровільному порядку сплатити не бажає, що спонукало АТ "Перший Український Міжнародний Банк" звернутися до суду з відповідним позовом.
Представник відповідача ОСОБА_1 24.09.2024 через підсистему ЄСІТС "Електронний суд" надала суду відзив на позовну заяву, в якому зазначила, що відповідач по справі наразі перебуває на військовій службі в ІНФОРМАЦІЯ_1 міста Дніпра, у зв'язку з чим не зміг у встановлений судом строк надати представнику свої пояснення з приводу позовної заяви та надати необхідні документи на підтвердження своєї правової позиції, тому просить поновити строк на подачу відзиву на позовну заяву. По суті позовних вимог представник відповідача вказала, що відповідач визнає позов частково, а саме у частині стягнення кредитної заборгованості у сумі 47998,79 грн, заборгованості за відсотками у період з 05.10.2020 по 24.04.2023 у сумі 11,63 коп., посилаючись на те, що у відповідності до обліково-послужної картки на сержантів і солдатів на ім'я ОСОБА_2 , останній з 24.04.2023 був мобілізований до військової частини НОМЕР_1 . На сьогоднішній день перебуває на військовій службі в ІНФОРМАЦІЯ_1 міста Дніпра, що підтверджується відповідними документами. У відповідності до ч. 15 ст. 14 ЗУ «Про соціальний і правовий захист військовослужбовців та членів їхніх сімей» військовослужбовцям, які були призвані на військову службу за призовом під час мобілізації, на особливий період або на військову службу за призовом осіб із числа резервістів в особливий період на весь час їх призову,- штрафні санкції, пеня за невиконання зобов'язань перед підприємствами, установами і організаціями усіх форм власності, у тому числі банками, та фізичними особами, а також проценти за користування кредитом не нараховуються, крім кредитних договорів щодо придбання майна, яке віднесено чи буде віднесено до об'єктів житлового фонду (жилого будинку, квартири, майбутнього об'єкта нерухомості, об'єкта незавершеного житлового будівництва, майнових прав на них), та/або автомобіля. Щодо нарахування комісії за обслуговування кредитної заборгованості зазначає, що у відповідності до п. 5.7.3. ч. 5 розділу ІІ Договору, комісія за обслуговування кредитної заборгованості за споживчим кредитом встановлюється за послуги банку щодо списання та зарахування коштів з метою повернення споживчого кредиту, розрахунково-касове обслуговування споживчого кредиту, надання консультаційних та інформаційних послуг щодо споживчого кредиту. Оскільки відповідачу було встановлено щомісячну плату за послуги банку, які за законом повинні надаватись безоплатно, відповідач вважає, що положення п. 5.7.3 розділу ІІ кредитного договору, укладеного між позивачем та відповідачем щодо обов'язку позичальника сплачувати плату за обслуговування кредиту щомісячно в терміни та у розмірах, визначених графіком щомісячних платежів за кредитним договором є нікчемними. При цьому представник відповідача посилається на правову позицію КЦС ВС, викладену у постанові від 21 жовтня 2020 року у справі № 194/1387/19 та у постанові Великої Палати ВС від 13 липня 2022 року у справі № 496/3134/19.
Представник позивача ОСОБА_3 26.09.2024 через підсистему ЄСІТС "Електронний суд" надала суду відповідь на відзив, в якій просить відхилити доводи відповідача за змістом відзиву як безпідставні та ухвалити рішення про задоволення позовних вимог у повному обсязі. Зазначила, що між банком і відповідачем було укладено у письмовій формі договір, згідно якого відповідач отримав кредит. Відповідач зобов'язався сплатити проценти за користування кредитом та повернути кредити в порядку та строки, обумовлені договором. Кредит наданий, а договір укладений шляхом підписання заяви, яка містить усі суттєві умови, притаманні кредитному договору, згідно ЦК України. Окрім того, відповідач, поряд із заявою, підписав «Паспорт споживчого кредиту. Інформація, яка надається споживачу до укладення договору про споживчий кредит». Паспорт споживчого кредиту був підписаний до моменту підписання відповідачем Заяви. Мета підписання Паспорту - ознайомлення Відповідача з детальними умовами кредитування. Паспорт споживчого кредиту був наданий відповідачу на ознайомлення і підписання на виконання вимог ст. 9 Закону України «Про споживче кредитування». Розділом 3 Паспорту споживчого кредиту «Основні умови кредитування з урахуванням побажань споживча» визначені основні умови кредитування з урахуванням побажань споживача, а саме: тип кредиту - кредит; сума/ліміт кредиту; строк кредитування; мета отримання кредиту; спосіб та строк надання кредиту. Відповідно до Розділу 4 Паспорту споживчого кредиту «Інформація щодо реальної річної процентної ставки та орієнтовної загальної вартості кредиту для споживача» передбачено процентну ставку; тип процентної ставки; розмір комісії. Також зазначені відомості про: загальні витрати за кредитом; орієнтована загальна вартість кредиту, реальна річна процентна ставка. У Паспорті споживчого кредиту зазначено детальну інформацію про кредитодавця, суму кредиту, строк кредитування; мета отримання кредиту; спосіб та строк надання кредиту; розмір реальної річної процентної ставки та інші умови. Паспорт споживчого кредиту був наданий відповідачу попередньо в якості інформації, яка надається споживачу до укладення договору про споживчий кредит в порядку ст. 9 Закону України «Про споживче кредитування». Після ознайомлення з інформацією про споживчий кредит, яка наведена у Паспорті споживчого кредиту, відповідач підписав Заяву. Факт отримання відповідачем кредитних коштів підтверджується наданими у якості доказів матеріалами - заявою, платіжною інструкцією, виписками по рахунку, паспортом споживчого кредиту, розрахунком заборгованості. Умовами договору передбачено сплату відсотків за користування кредитом, а також комісії банку за обслуговування кредитної заборгованості. Разом з тим, звертає особливу увагу суду, що застосуванню до спірних правовідносин підлягають положення ст. 11 Закону України «Про захист прав споживачів» (в редакції, що діяла на момент укладення кредитного договору), а саме, що цей Закон застосовується до відносин споживчого кредитування у частині, що не суперечить Закону України "Про споживче кредитування"(в редакції, що діяла на момент укладення кредитного договору). А відповідно до ст. 8 Закону України «Про споживче кредитування», реальна річна процентна ставка обчислюється відповідно до нормативно-правових актів органів, що здійснюють державне регулювання ринків фінансових послуг. Для цілей обчислення реальної річної процентної ставки визначаються загальні витрати за споживчим кредитом. До загальних витрат за споживчим кредитом включаються: доходи кредитодавця у вигляді процентів; комісії кредитодавця, пов'язані з наданням, обслуговуванням і поверненням кредиту, у тому числі комісії за обслуговування кредитної заборгованості, розрахунково-касове обслуговування, юридичне оформлення тощо. Аналогічної правової позиції дотримується й Верховний Суд за змістом постанови №201/10403/19 від 30.06.2021.
Заяви, клопотання, процесуальні дії у справі.
Ухвалою Добровеличківського районного суду Кіровоградської області від 14.08.2024 відкрито провадження у справі, вирішено розгляд даної цивільної справи здійснювати за правилами спрощеного позовного провадження з повідомленням (викликом) сторін, судове засідання призначено на 27.09.2024.
За наслідками судового засідання 27.09.2024, судом прийнято до розгляду відзив на позовну заяву та відповідь на відзив, розгляд справи відкладено на 30.10.2024, визнано обоз'язковою явку представника позивача в судове засідання, про що 27.09.2024 постановлено відповідну ухвалу.
Представник позивача в судове засідання, на вимогу суду, не з'явився. 10.10.2024, через систему "Електронний суд" подав заяву, в якій повідомляє про неможливість забезпечити явку уповноваженого представника. Вказує, що позивач підтримує позовні вимоги у повному обсязі. Вимоги щодо комісії просить суд розглянути на власний розсуд.
Відповідач в судове засідання не з'явився. Представник відповідача ОСОБА_1 в судовому засіданні заперечила проти позовних вимог в частині стягнення комісії, з підстав, наведених у відзиві на позвону заяву.
ІІ. Мотивувальна частина
Фактичні обставини, встановлені судом, та зміст спірних правовідносин, з посиланням на докази, на підставі яких встановлені відповідні обставини
Згідно із випискою з Єдиного державного реєстру юридичних осіб, фізичних осіб-підприємців та громадських формувань від 06.10.2023 АТ "Перший Український Міжнародний Банк" зареєстроване як юридична особа 27.03.1992, вид економічної діяльності, 64.19 - інші види грошового посередництва (основний) (а.с.31).
Відповідно до заяви №1001701323901 на приєднання до договору комплексного банківського обслуговування фізичних осіб від 05.10.2020 укладеної між АТ "ПУМБ" та ОСОБА_2 , а також підписаного відповідачем паспорту споживчого кредиту банк надає позичальнику суму кредиту, яка становить 50100,00 грн, зі строком кредиту 24 місяці, розмір комісії за обслуговування кредитної заборгованості у розмірі 2,99% та розмір процентної ставки у розмірі 0,01 % річних (а.с. 11,12).
До Заяви позивач додав також Публічну пропозицію АТ "ПУМБ" на укладання договору комплексного банківського обслуговування фізичних осіб з додатками (а.с.15-21).
З платіжної інструкції № TR.44728395.82997.8810 від 05.10.2020, встановлено, що АТ "ПУМБ" виплатило ОСОБА_2 кредитні кошти за договором №1001701323901 від 05.10.2020 (а.с. 25).
Згідно наданого позивачем розрахунку заборгованості за кредитним договором №1001701323901 від 05.10.2020, заборгованість відповідача, станом на 30.04.2024, становить 68648,54 грн., з яких: заборгованість по сумі кредиту 47998,79 грн, заборгованість по процентам 16,50 грн, заборгованість по комісії 20633,55 грн (а.с. 26-27).
За даними виписки по особовому рахунку з 05.10.2020 по 30.04.2024, виданої на ОСОБА_2 підтверджується факт користування кредитними коштами (а.с.28-29).
01.05.2024 позивачем направлено ОСОБА_2 письмову вимогу про погашення заборгованості за кредитом (а.с.22-25).
Мотиви, з яких виходить суд, та застосування норм права.
Відповідно до частин першої, другої статті 207 ЦК України правочин вважається таким, що вчинений у письмовій формі, якщо його зміст зафіксований в одному або кількох документах, у листах, телеграмах, якими обмінялися сторони. Правочин вважається таким, що вчинений у письмовій формі, якщо він підписаний його стороною (сторонами).
За змістом статей 626, 628 ЦК України договором є домовленість двох або більше сторін, спрямована на встановлення, зміну або припинення цивільних прав та обов'язків. Зміст договору становлять умови (пункти), визначені на розсуд сторін і погоджені ними, та умови, які є обов'язковими відповідно до актів цивільного законодавства.
Частиною першою статті 638 ЦК України встановлено, що істотними умовами договору є умови про предмет договору, умови, що визначені законом як істотні або є необхідними для договорів даного виду, а також усі ті умови, щодо яких за заявою хоча б однієї із сторін має бути досягнуто згоди.
У статті 526 ЦК України передбачено, що зобов'язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог - відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться.
Відповідно до частини першої статті 1054 ЦК України за кредитним договором банк або інша фінансова установа (кредитодавець) зобов'язується надати грошові кошти (кредит) позичальникові у розмірах та на умовах, встановлених договором, а позичальник зобов'язується повернути кредит та сплатити проценти (частина перша статті 1048 ЦК України).
Частиною другою статті 1054 ЦК України встановлено, що до відносин за кредитним договором застосовуються положення параграфа 1 цієї глави, якщо інше не встановлено цим параграфом і не випливає із суті кредитного договору.
Кредитний договір укладається у письмовій формі. Кредитний договір, укладений з недодержанням письмової форми, є нікчемним (стаття 1055 ЦК України).
Згідно із частиною першою статті 633 ЦК України публічним є договір, в якому одна сторона - підприємець взяла на себе обов'язок здійснювати продаж товарів, виконання робіт або надання послуг кожному, хто до неї звернеться (роздрібна торгівля, перевезення транспортом загального користування, послуги зв'язку, медичне, готельне, банківське обслуговування тощо). Умови публічного договору встановлюються однаковими для всіх споживачів, крім тих, кому за законом надані відповідні пільги.
За змістом статті 634 цього Кодексу договором приєднання є договір, умови якого встановлені однією із сторін у формулярах або інших стандартних формах, який може бути укладений лише шляхом приєднання другої сторони до запропонованого договору в цілому. Друга сторона не може запропонувати свої умови договору.
У переважній більшості випадків застосування конструкції договору приєднання його умови розроблює підприємець (в даному випадку АТ «ПУМБ»).
Оскільки умови договорів приєднання розробляються банком, тому повинні бути зрозумілі усім споживачам і доведені до їх відома, у зв'язку із чим банк має підтвердити, що на час укладення відповідного договору діяли саме ці умови, а не інші. Тому з огляду на зміст статей 633, 634 ЦК України можна вважати, що другий контрагент (споживач послуг банку) лише приєднується до тих умов, з якими він ознайомлений.
Відповідно до частини першої статті 1048 ЦК України позикодавець має право на одержання від позичальника процентів від суми позики, якщо інше не встановлено договором або законом. Розмір і порядок одержання процентів встановлюються договором. Якщо договором не встановлений розмір процентів, їх розмір визначається на рівні облікової ставки Національного банку України. У разі відсутності іншої домовленості сторін проценти виплачуються щомісяця до дня повернення позики.
Згідно зі статтею 1049 згаданого Кодексу позичальник зобов'язаний повернути позикодавцеві позику (грошові кошти у такій самій сумі або речі, визначені родовими ознаками, у такій самій кількості, такого самого роду та такої самої якості, що були передані йому позикодавцем) у строк та в порядку, що встановлені договором. Договір позики є укладеним з моменту передання грошей або інших речей, визначених родовими ознаками.
Згідно із частиною першою статті 1050 ЦК України якщо позичальник своєчасно не повернув суму позики, він зобов'язаний сплатити грошову суму відповідно до статті 625 цього Кодексу.
Таким чином, в разі укладення кредитного договору проценти за користування позиченими коштами та неустойка поділяються на встановлені законом (розмір та підстави стягнення яких визначаються актами законодавства) та договірні (розмір та підстави стягнення яких визначаються сторонами в самому договорі).
Згідно ч. 2 ст. 8 Закону України «Про споживче кредитування» для цілей обчислення реальної річної процентної ставки визначаються загальні витрати за споживчим кредитом. До загальних витрат за споживчим кредитом включаються: доходи кредитодавця у виді процентів; комісії кредитодавця, пов'язані з наданням, обслуговуванням і поверненням кредиту, у тому числі комісії за обслуговування кредитної заборгованості, розрахунково-касове обслуговування, юридичне оформлення тощо; інші витрати споживача на супровідні послуги, які підлягають сплаті на користь кредитного посередника (за наявності) та третіх осіб згідно з вимогами законодавства України та/або умовами договору про споживчий кредит (платежі за послуги кредитного посередника, страхові та податкові платежі, збори на обов'язкове державне пенсійне страхування, біржові збори, платежі за послуги державних реєстраторів, нотаріусів, інших осіб тощо).
Частиною 1 статті 11 Закону України «Про споживче кредитування» визначено, що після укладення договору про споживчий кредит кредитодавець на вимогу споживача, але не частіше одного разу на місяць, у порядку та на умовах, передбачених договором про споживчий кредит, безоплатно повідомляє йому інформацію про поточний розмір його заборгованості, розмір суми кредиту, повернутої кредитодавцю, надає виписку з рахунку/рахунків (за їх наявності) щодо погашення заборгованості, зокрема інформацію про платежі за цим договором, які сплачені, які належить сплатити, дати сплати або періоди у часі та умови сплати таких сум (за можливості зазначення таких умов у виписці), а також іншу інформацію, надання якої передбачено цим Законом, іншими актами законодавства, а також договором про споживчий кредит.
Тобто, Закон України «Про споживче кредитування» розмежовує оплатність та безоплатність надання інформації про кредит залежно від періодичності звернення споживача із запитом щодо надання такої інформації.
У постанові Великої Палати Верховного Суду від 13 липня 2022 року у справі № 363/1834/17 зазначено, що банкам забороняється вимагати від клієнта придбання будь-яких товарів чи послуг від банку або від спорідненої чи пов'язаної особи банку як обов'язкову умову надання банківських послуг (частина третя статті 55 Закону N 2121-III), однією із яких є розміщення залучених у вклади (депозити), у тому числі на поточні рахунки, коштів та банківських металів від свого імені, на власних умовах та на власний ризик (пункт 3 частини третьої статті 47 цього Закону), зокрема надання споживчого кредиту. Тому банк не може стягувати з позичальника платежі за дії, які він вчиняє на власну користь (ведення кредитної справи, договору, розрахунок і облік заборгованості за кредитним договором тощо), чи за дії, які позичальник вчиняє на користь банку (наприклад, прийняття платежу від позичальника), чи за дії, що їх вчиняє банк або позичальник з метою встановлення, зміни, припинення правовідносин (укладення кредитного договору, внесення до нього змін тощо). Інакше кажучи, банк неповноважний стягувати з позичальника плату (комісію) за управління кредитом, адже такі дії не становлять банківську послугу, яку замовив позичальник (або супровідну до неї), а є наслідком реалізації прав та обов'язків банку за кредитним договором і відповідають економічним потребам лише самого банку.
Умови договору, що обмежують права споживача порівняно з правами, встановленими законодавством, визнаються недійсними (речення перше частини першої статті 21 ЗУ "Про захист прав споживачів" у редакції, чинній до 13 січня 2006 року).
Суд на підставі приписів статті 55 ЗУ «Про банки та банківську діяльність», частини першої статті 21 ЗУ «Про захист прав споживачів у редакції», чинній до 13 січня 2006 року, пункту 6 частини першої статті 3 та частини третьої статті 509 ЦК України може визнати недійсною умову про плату (комісію) за управління кредитом (обслуговування його), інші подібні платежі, встановлені у договорі про надання споживчого кредиту, укладеному до 13 січня 2006 року (пункти 98 та 99 Постанови у справі № 363/1834/17).
Комісія за обслуговування кредитної заборгованості може включати плату за надання інформації про стан кредиту, яку споживач вимагає частіше одного разу на місяць. Умова договору про споживчий кредит, укладеного після набуття чинності Законом України «Про споживче кредитування» (10 червня 2017 року), щодо оплатності інформації про стан кредитної заборгованості, яку споживач вимагає один раз на місяць, є нікчемною відповідно до частин першої та другої статті 11, частини п'ятої статті 12 Закону України «Про споживче кредитування» (п. 31.29 постанови у справі №496/3134/19).
Враховуючи те, що позивачу встановлено щомісячну плату за послуги банку, які за законом повинні надаватись безоплатно, Велика Палата дійшла висновку про те, що положення пунктів кредитного договору щодо обов'язку позичальника сплачувати плату за обслуговування кредиту щомісячно в терміни та у розмірах, визначених графіком щомісячних платежів за кредитним договором, є нікчемними (п. 32.8 Постанови у справі №496/3134/19).
Банк, пред'являючи вимоги про погашення кредиту, просив у тому числі, крім тіла кредиту (сума, яку фактично отримав у борг позичальник), стягнути складові його повної вартості, зокрема заборгованість за відсотками та комісію за обслуговування кредитної заборгованості.
З урахуванням вищевикладеного, у задоволенні вимоги про стягнення комісії за користування кредитним договором слід відмовити, з огляду на нікчемність положень пунктів кредитного договору, що визначають плату за обслуговування кредиту.
Щодо нарахування відсотків за користування кредитними коштами, суд зважає на таке.
З наданого позивачем розрахунку вбачається, що заборгованість відповідача станом на 30.04.2024, становить 68648,54 грн., з яких: заборгованість по сумі кредиту 47998,79 грн , заборгованість по процентам 16,50 грн, заборгованість по комісії 20633,55 грн .
Відповідно до ст.ст. 526, 530, 610, ч.1 ст. 612 ЦК України зобов'язання повинні виконуватись належним чином, у встановлений термін, відповідно до умов договору та вимог чинного законодавства. Порушенням зобов'язання є його невиконання або виконання з порушенням умов, визначених змістом зобов'язання (неналежне виконання).
Оскільки відповідачем підписана заява № 1001701323901 на приєднання до договору комплексного банківського обслуговування фізичних осіб, де вказана відсоткова ставка в розмірі 0,01% річних, то заборгованість за процентами слід рахувати саме за цією відсотковою ставкою.
Разом з тим, Закон України "Про соціальний і правовий захист військовослужбовців і членів їх сімей", який відповідно до Конституції України визначає основні засади державної політики у сфері соціального захисту військовослужбовців та членів їх сімей, встановлює єдину систему їх соціального та правового захисту, гарантує військовослужбовцям та членам їх сімей в економічній, соціальній, політичній сферах сприятливі умови для реалізації їх конституційного обов'язку щодо захисту Вітчизни та регулює відносини у цій галузі.
У статті 1, 2 даного Закону України "Про соціальний і правовий захист військовослужбовців і членів їх сімей"закріплені гарантії соціального і правового захисту військовослужбовців та членів їх сімей, за якими військовослужбовці користуються усіма правами і свободами людини та громадянина, гарантіями цих прав і свобод, закріпленими в Конституції України та законах України, з урахуванням особливостей, встановлених цим та іншими законами. У зв'язку з особливим характером військової служби, яка пов'язана із захистом Вітчизни, військовослужбовцям надаються визначені законом пільги, гарантії та компенсації.
В частині 15 статті 14 Закону України «Про соціальний і правовий захист військовослужбовців і членів їх сімей» визначено, що військовослужбовцям з початку і до закінчення особливого періоду, а резервістам та військовозобов'язаним - з моменту призову під час мобілізації і до закінчення особливого періоду штрафні санкції, пеня за невиконання зобов'язань перед підприємствами, установами і організаціями усіх форм власності, у тому числі банками, та фізичними особами, а також проценти за користування кредитом не нараховуються.
Вищевказаний пункт Закону є самостійною нормою і будь-якого посилання про можливість застосування вказаного пункту лише при наявності у військовослужбовця відповідного статусу (учасника бойових дій) закон не передбачає. Крім цього, дія зазначеної норми поширюється на всіх військовослужбовців без виключення.
Вказані висновки викладені у постановах Верховного Суду від 26 грудня 2018 року у справі № 522/12270/15-ц та від 11 грудня 2019 року у справі № 521/7927/16-ц.
Як вбачається з наданих представником відповідача документальних доказів відповідач ОСОБА_2 24.04.2023 призваний за мобілізацією на підставі Указу Президента України №69/2022. Вказане підтверджується копією посвідчення офіцера НОМЕР_2 та обліково-послужною карткою на сержантів і солдатів до військового квитка серії НОМЕР_3 . Крім того з довідки №13/8653 від 12.08.2024 ОСОБА_2 перебуває на військовій службі в ІНФОРМАЦІЯ_2 з 22.08.2023 (а.с. 66,67,68-69).
Отже з 24.04.2023 ОСОБА_2 є військовослужбовцем, таким чином, у період виконання умов кредитних договорів, відповідач мав статус військовослужбовця Збройних Сил України та на нього поширювались пільги, передбачені пунктом 15статті 14 Закону України «Про соціальний і правовий захист військовослужбовці та членів їх сімей», тобто до відповідача не могла застосовуватись відповідальність у виді штрафних санкцій та пені за невиконання зобов'язань за користування кредитом, а також був відсутній обов'язок щодо сплати процентів за користування кредитом у період з 24.04.2023 по 30.04.2024 у розмірі 4,57 грн, відтак у цій частині позовних вимог щодо стягнення відсотків слід відмовити.
Таким чином, суд дійшов до висновку про задоволення позовних вимог частково, стягнувши в примусовому порядку з ОСОБА_2 суму непогашеного тіла кредиту в розмірі 47998,79 грн. та заборгованість по відсоткам у розмірі 11,63 грн. В решті позовних вимог слід відмовити, як таких, що заявлені безпідставно.
Відповідно до п.3 ч.2 ст.141 ЦПК України у разі часткового задоволення позову, судові витрати покладаються на обидві сторони пропорційно розміру задоволених позовних вимог.
Отже з відповідача необхідно стягнути на користь позивача понесені ним судові витрати в сумі 1694,14 грн .
На підставі викладеного, ст.ст.11, 207, 526, 629, 634, 638, 1054, ЦК України, керуючись, ст.12,13,81,141,263-265 ЦПК України, суд
Позов Акціонерного товариства "Перший Український Міжнародний Банк" до ОСОБА_2 про стягнення заборгованості за кредитним договором, задовольнити частково.
Стягнути з ОСОБА_2 на користь Акціонерного товариства "Перший Український Міжнародний Банк" заборгованість за кредитним договором №1001701323901 від 05.10.2020 в сумі 48010 (сорок вісім тисяч десять) гривень 42 копійки.
В задоволенні решти позовних вимог відмовити.
Стягнути з ОСОБА_2 на користь Акціонерного товариства "Перший Український Міжнародний Банк" судові витрати в сумі 1694 (одна тисяча шістсот дев'яносто чотири) гривні 14 копійок.
В порядку п.4. ч.5 ст.265 ЦПК України зазначаються такі реквізити сторін та інших учасників справи:
позивач - Акціонерного товариства "Перший Український Міжнародний Банк"( 04070, місто Київ, вулиця Андріївська,4, код ЄДРПОУ 14282829);
відповідач - ОСОБА_2 , ІНФОРМАЦІЯ_3 , уродженець та житель АДРЕСА_1 , РНОКПП НОМЕР_4 .
Апеляційна скарга на рішення суду може бути подана позивачем до Кропивницького апеляційного суду протягом тридцяти днів з дня проголошення рішення або з дня складання повного судового рішення у разі оголошення вступної та резолютивної частини рішення або розгляду справи без повідомлення ( виклику ) учасників справи.
Учасник справи, якому повне рішення суду не були вручені у день його проголошення або складення, має право на поновлення пропущеного строку на апеляційне оскарження на рішення суду якщо апеляційна скарга подана протягом тридцяти днів з дня вручення йому повного рішення суду.
З інформацією щодо тексту судового рішення учасники справи можуть ознайомитися за веб-адресою Єдиного державного реєстру судових рішень: http://www.reyestr.court.gov.ua.
Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови суду апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.
Рішення складено та підписано 30.10.2024
Суддя Таїсія СОЛОНЕНКО