Справа 350/2200/23
Номер провадження 3/350/32/2024
25 жовтня 2024 року селище Рожнятів
Суддя Рожнятівського районного суду Івано-Франківської області Сокирко Л.М., розглянувши матеріали, які надійшли від відділення поліції № 2 (селище Рожнятів) Калуського РВП ГУНП в Івано-Франківській області про притягнення до адміністративної відповідальності ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , проживаючого за адресою: АДРЕСА_1 ; непрацюючого; реєстраційний номер облікової картки платника податків НОМЕР_1 ,
за вчинення адміністративного правопорушення, передбаченого частиною першою статті 130 Кодексу України про адміністративні правопорушення,
Згідно протоколу про адміністративне правопорушення серії ААД № 588088 від 17 грудня 2023 року складеного відносно ОСОБА_1 , останній 17 грудня 2023 року о 01 год. 57 хв. в селі Креховичі (блок-пост № 10) керував транспортним засобом марки «АUDI A4» реєстраційний номер НОМЕР_2 з явними ознаками алкогольного сп'яніння, а саме: запах алкоголю з порожнини рота, порушення координації рухів, почервоніння очей. Від проходження огляду у встановленому законом порядку на стан алкогольного спяніння відмовився. Вказаними діями порушив п. 2.5 Правил дорожнього руху, за що передбачена адміністративна відповідальність за частиною першою статті 130 Кодексу України про адміністративні правопорушення.
У судове засідання ОСОБА_1 не з'явився, спрямував до суду заяву, у якій зазначив, що вину в інкримінованому йому правопорушенні не визнає, просить закрити провадження у справі у зв'язку з відсутністю складу адміністративного правопорушення, оскільки матеріали справи містять порушення та належним чином не оформлені.
Захисник ОСОБА_1 - адвокат Рясний В.Д. спрямував до суду клопотання про закриття провадження у справі у зв'язку із відсутністю в діях ОСОБА_1 складу адміністративного правопорушення, передбаченого частиною першою статті 130 Кодексу України про адміністративні правопорушення. Просив закрити провадження по справі з підстав, викладених у клопотанні.
У відповідності до приписів статті 268 Кодексу України про адміністративні правопорушення, справа про адміністративне правопорушення розглядається в присутності особи, яка притягається до адміністративної відповідальності. Під час відсутності цієї особи справу може бути розглянуто лише у випадках, коли є дані про своєчасне її сповіщення про місце і час розгляду справи і якщо від неї не надійшло клопотання про відкладення розгляду справи.
У своєму письмовому клопотанні захисник зазначив, що протокол про адміністративне правопорушення складений відносно ОСОБА_1 містить явні порушення та такі, що оформлені неналежним чином.
Дослідивши матеріали справи в їх сукупності, приходжу до наступного висновку. Суд вважає необхідним зазначити, що відповідно до статті 254 Кодексу України про адміністративні правопорушення основним документом, призначеним для фіксації юридичного факту адміністративного правопорушення є протокол про адміністративне правопорушення, який, в свою чергу, є найважливішим джерелом доказів у справі про адміністративне правопорушення. Протокол це офіційний документ, відповідним чином оформлений уповноваженою особою про вчинення діяння, яке містить ознаки правопорушення, передбаченого Кодексом України про адміністративні правопорушення. Згідно вимог статті 245 Кодексу України про адміністративні правопорушення завданнями провадження в справах про адміністративні правопорушення є: своєчасне, всебічне, повне і об'єктивне з'ясування обставин кожної справи, вирішення її в точній відповідності з законом. Згідно частини першої статті 256 Кодексу України про адміністративні правопорушення протокол про адміністративне правопорушення, як документ, що засвідчує факти неправомірних дій, є основним джерелом доказів, складається по встановленій формі і повинен містити дані, необхідні для розгляду справи по суті, а саме: дату і місце його складення, посаду, прізвище, ім'я, по батькові особи, яка склала протокол; відомості про особу, яка притягається до адміністративної відповідальності (у разі її виявлення); місце, час вчинення і суть адміністративного правопорушення; нормативний акт, який передбачає відповідальність за дане правопорушення; прізвища, адреси свідків і потерпілих, якщо вони є; пояснення особи, яка притягається до адміністративної відповідальності; інші відомості, необхідні для вирішення справи. Якщо правопорушенням заподіяно матеріальну шкоду, про це також зазначається в протоколі. Разом з тим, з матеріалів справи вбачається, що копія протоколу про адміністративне правопорушення серії ААД № 588088 від 17 грудня 2023 року за частиною першою статті 130 Кодексу України про адміністративні правопорушення не була вручена ОСОБА_1 , оскільки другий примірник протоколу знаходиться в матеріалах справи. Також матеріали справи не містять відомостей і про те, що поліцейські вживали заходів для вручення протоколу ОСОБА_1 , зокрема, шляхом направлення рекомендованим листом із повідомленням про вручення. Суд зазначає, що вручення копії протоколу про адміністративне правопорушення є важливою гарантією того, що особа, яка притягається до адміністративної відповідальності ознайомлена зі змістом обвинувачення у вчиненні адміністративного правопорушення та має можливість організувати ефективний захист своїх інтересів. Суд звертає увагу, що протокол про адміністративне правопорушення є важливим доказом по справі, який по суті є обвинувальним актом, оскільки саме на підставі протоколу здійснюється розгляд справи по суті. Згідно зі статтею 62 Конституції України обвинувачення не може ґрунтуватися на доказах, одержаних незаконним шляхом, а також на припущеннях. Усі сумніви щодо доведеності вини особи тлумачаться на її користь. Згідно з частиною першою статті 7 Кодексу України про адміністративні правопорушення ніхто не може бути підданий заходу впливу в зв'язку з адміністративним правопорушенням інакше як на підставах і в порядку, встановлених законом. При оцінці доказів суд, як правило, застосовує критерії доведення «поза розумним сумнівом». Проте, така доведеність може випливати із співіснування достатньо переконливих, чітких і узгоджених між собою висновків чи схожих неспростовних презумцій факту (рішення ЄСПЛ від 21 липня 2011 року по справі «Коробов проти України»). Приймаючи до уваги дане рішення, суд керується саме цим принципом «поза розумним сумнівом», зміст якого також сформульований у п. 43 рішення Європейського суду з прав людини від 14 лютого 2008 року у справі «Кобець проти України». Зокрема, доведення має випливати із сукупності ознак чи неспростовних презумцій, достатньо вагомих, чітких і узгоджених між собою. Згідно зі статтею 280 Кодексу України про адміністративні правопорушення орган (посадова особа) при розгляді справи про адміністративне правопорушення зобов'язаний з'ясувати в першу чергу чи було вчинено адміністративне правопорушення, чи винна дана особа в його вчиненні.
Переглянувши долучені до матеріалів відеозаписи, які містяться на носії - диску DVD-R, встановлено, що водій ОСОБА_1 був зупинений працівниками поліції на блокпості. Після перевірки багажника автомобіля запитують у ОСОБА_1 чи є документи та чи «нічого не пив?». При цьому очевидні ознаки алкогольного сп'яніння ОСОБА_1 оголошено не було.
Як слідує із переглянутого відеозапису екіпаж патрульної поліції не був готовий до проведення на місці зупинки транспортного засобу під керуванням водія ОСОБА_1 огляду останнього на виявлення стану сп'яніння за допомогою технічних засобів.
У подальшому ОСОБА_1 оголошено ознаку алкогольного сп'яніння - «відчутно запах алкоголю» (пряма мова поліцейського) та поліцейський пропонує останньому пройти огляд на місці або в медичному закладі, при цьому роз'яснює ОСОБА_1 право відмовитися від проходження такого огляду. Після чого ОСОБА_2 було зачитано протокол, зміст якого не відповідає змісту його паперового носія.
Після оголошення змісту протоколу ОСОБА_1 роз'яснено право на адвоката та оскарження. Інформації про відсторонення ОСОБА_1 від керування транспортним засобом матеріали справи не містять.
Згідно статті 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свободкожен має право на справедливий і публічний розгляд його справи упродовж розумного строку незалежним і безстороннім судом, встановленим законом, який вирішить спір щодо його прав та обов'язків цивільного характеру або встановить обґрунтованість висунутого проти нього обвинувачення. Європейський суд з прав людини зазначає, що рівень певності, якого має досягти суддя за системою «внутрішнього переконання» чи системою «поза межами розумного сумніву», який є важливим для постановлення справедливого рішення, не повинен досягатися шляхом примусу до зізнання. Таким чином буде дотримано цілковитої поваги до презумпції невинуватості та статусу правопорушника, що є ключовими поняттями для демократичної концепції судового розгляду. Європейський суд з прав людини у своїх рішеннях неодноразово наголошував, зокрема в рішеннях у справах "Гурепка проти України (N2)" 08.07.2010 року, "Лучанінов проти України" від 09 червня 2011 року на необхідність суворого дотримання процедури притягнення особи до відповідальності (як кримінальної, так і адміністративної). Вирішуючи питання про допустимість доказів суд застосовує також практику ЄСПЛ, який у вирішенні питання про справедливий судовий розгляд, застосовує концепцію "плодів отруєного дерева", тобто оцінку допустимості всього ланцюжка доказів, що базуються один за іншим, а не кожного окремого доказу автономно. Тим не менше ЄСПЛ виходить з того, що при недопустимості одного доказу в єдиному ланцюжку, суд повинен в подібному випадку вирішити питання про справедливість судового розгляду в цілому, прикладом чого є рішення ЄСПЛ у справах "Хан проти Сполученого Королівства", "Яременко проти України (№2)". З огляду на викладене вище, суд доходить висновку, що при складанні протоколу про адміністративне правопорушення працівниками поліції не дотримано вимог статті 266 Кодексу України про адміністративні правопорушення та Інструкції про порядок виявлення у водіїв транспортних засобів ознак алкогольного, наркотичного чи іншого сп'яніння або перебування під впливом лікарських препаратів, що знижують увагу та швидкість реакції, відомості зазначені у такому суперечать фактичним обставинам події, зафіксованим на відео, а тому на підставі частини п'ятої статті 266 Кодексу України про адміністративні правопорушення суд визнає такий недопустимим доказом. Будь-які інші докази, які б свідчили провчинення ОСОБА_1 адміністративного правопорушення, передбаченого частиною першою статті 130 Кодексу України про адміністративні правопорушення відсутні. Відповідно до статті 252 Кодексу України про адміністративні правопорушення орган (посадова особа) оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному і об'єктивному дослідженні всіх обставин справи в їх сукупності, керуючись законом і правосвідомістю. Згідно пунктом 1 статті 247 Кодексу України про адміністративні правопорушення, провадження в справі про адміністративне правопорушення не може бути розпочато, а розпочате підлягає закриттю у випадку відсутності події і складу адміністративного правопорушення. Враховуючи наведене, зважаючи на положення статті 266 Кодексу України про адміністративні правопорушення, вважаю, що в діях ОСОБА_1 відсутній склад адміністративного правопорушення, передбаченого частиною першою статті 130 Кодексу України про адміністративні правопорушення , а тому провадження в справі про адміністративне правопорушення підлягає закриттю.
У відповідності до статті 40-1 Кодексу України про адміністративні правопорушення та статті 4 Закону України «Про судовий збір» судовий збір справляється у разі ухвалення судом постанови про накладення адміністративного стягнення, то суд вважає, що у даному випадку відсутні підстави для стягнення такого з ОСОБА_1 . Керуючись статями 247, 266, 283, 284 Кодексу України про адміністративні правопорушення,
Закрити провадження у справі про притягнення ОСОБА_1 до адміністративної відповідальності у зв'язку з відсутністю складу адміністративного правопорушення, передбаченого частиною першою статті 130 Кодексу України про адміністративні правопорушення.
Постанова може бути оскаржена до Івано-Франківського апеляційного суду протягом десяти днів з дня винесення постанови через Рожнятівський районний суд Івано-Франківської області.
Суддя Сокирко Л.М.