Справа № 171/2727/24
1-кп/215/768/24
30 жовтня 2024 року Тернівський районний суд міста Кривого Рогу Дніпропетровської області в складі: головуючого судді ОСОБА_1 ,
за участю: секретаря ОСОБА_2 ,
прокурора ОСОБА_3 ,
обвинуваченого ОСОБА_4 ,
захисника обвинуваченого, який приймає участь в режимі відеоконференції - адвоката ОСОБА_5 ,
розглянувши у відкритому підготовчому судовому засіданні в залі Тернівського районного суду міста Кривого Рогу Дніпропетровської області клопотання прокурора про продовження застосування запобіжного заходу у вигляді тримання під вартою щодо обвинуваченого ОСОБА_4 у скоєнні кримінального правопорушення, передбаченого ч. 1 ст. 115 КК України, відомості про яке внесено до Єдиного реєстру досудових розслідувань за №12024043090000232 від 03.09.2024,
28.10.2024 з Дніпровського апеляційного суду до суду надійшов обвинувальний акт щодо обвинуваченого ОСОБА_4 .
Ухвалою від 29.10.2024 по даному кримінальному провадженню призначено підготовче судове засідання.
29.10.2024 до суду надійшло письмове клопотання прокурора про продовження обвинуваченому ОСОБА_4 дії запобіжного заходу у виді тримання під вартою на строк шістдесят днів. Клопотання обґрунтоване тим що, ОСОБА_4 обвинувачується у вчиненні особливо тяжкого злочину проти життя та здоров'я особи, за яке передбачено покарання від 7 до 15 років позбавлення волі. ОСОБА_4 раніше не судимий, офіційно не працює. На думку прокурора, існують ризики, передбачені пп. 1, 3 ч. 1 ст.177 КПК України, а саме: можливість обвинуваченого переховуватися від суду, незаконно впливати на свідків у цьому кримінальному провадженні. Зазначене свідчить про неможливість застосування до обвинуваченого більш м'якого запобіжного заходу, ніж тримання під вартою.
В судовому засіданні прокурор підтримала клопотання про продовження обвинуваченому строку дії запобіжного заходу у вигляді тримання під вартою.
Обвинувачений ОСОБА_4 заперечував проти продовження дії запобіжного заходу.
Захисник обвинуваченого адвокат ОСОБА_5 вважає, що цілодобовий домашній арешт обвинуваченого повністю забезпечить виконання останнім покладених на нього процесуальних обов'язків.
Суд, вислухавши клопотання прокурора, з'ясувавши думку обвинуваченого та його захисника, приходить до наступного.
Відповідно до частини 3 статті 315 КПК України під час підготовчого судового засідання суд за клопотанням учасників судового провадження має право обрати, змінити, продовжити чи скасувати заходи забезпечення кримінального провадження, в тому числі запобіжний захід, обраний щодо обвинуваченого.
Згідно з реєстром матеріалів досудового розслідування, що додані до обвинувального акту, під час досудового розслідування обвинуваченому ОСОБА_4 ухвалою від 05.09.2024 було обрано запобіжний захід у вигляді тримання під вартою в ДУ «Криворізька УВП №3» Міністерства юстиції України по 01.11.2024 включно.
Відповідно до частини 1 статті 183 КПК України тримання під вартою є винятковим запобіжним заходом, який застосовується виключно у разі, якщо прокурор доведе, що жоден із більш м'яких запобіжних заходів не зможе запобігти ризикам, передбаченим статтею 177 КПК України.
Під час вирішення питання про доцільність продовження обвинуваченому строку дії міри запобіжного заходу у вигляді тримання під вартою, суд враховує вимоги статті 29 Конституції України, статті 12 КПК України, за змістом яких обмеження права особи на свободу й особисту недоторканість можливе лише в передбачених законом випадках, за встановленою процедурою, а також той факт, що взяття під варту є найбільш суворим запобіжним заходом. При цьому, ризик переховування обвинуваченого від правосуддя не може оцінюватися виключно на підставі суворості можливого судового рішення, а це слід робити з урахуванням низки відповідних фактів, які можуть підтверджувати існування такого ризику, або свідчити про такий його незначний ступінь, який не може служити підставою для запобіжного ув'язнення. У цьому контексті має враховуватися, зокрема, особистість обвинуваченого, його моральні переконання, майновий стан і зв'язки з державою, в якій він зазнає судового переслідування.
Врахування тяжкості злочину має свій раціональний зміст, оскільки вона свідчить про ступінь суспільної небезпечності певної особи та дозволяє спрогнозувати з достатньо високим ступенем імовірності її поведінку, беручи до уваги, що майбутнє покарання за тяжкий злочин підвищує ризик того, що підозрюваний може ухилитись від слідства. Суворість передбаченого законом покарання є суттєвим елементом при оцінюванні ризиків переховування або повторного вчинення злочинів.
Відповідно до вимог частини 1 статті 184 КПК України, під час обрання запобіжного заходу у вигляді тримання під вартою відносно обвинуваченого встановлено обґрунтованість підозри та наявність ризиків, передбачених у частині 1 статті 177 КПК України.
При вирішенні в підготовчому судовому засіданні питання про продовження обвинуваченому запобіжного заходу у вигляді тримання під вартою суд враховує, крім іншого, тяжкість покарання, що загрожує йому у разі визнання винним у кримінальному правопорушенні, у вчиненні якого він обвинувачується, вік та стан здоров'я, майновий стан, міцність соціальних зв'язків, репутацію обвинуваченого, ризик повторення чи продовження ним протиправної поведінки.
Так, ОСОБА_4 обвинувачується у скоєні умисного злочину проти життя та здоров'я особи, який згідно зі статтею 12 КК України відноситься до категорії особливо тяжких злочинів, за який законом передбачене покарання від 7 до 15 років позбавлення волі, раніше не судимий, офіційно не працевлаштований, суспільно корисною працею не займається.
Не вирішуючи питання на даному етапі кримінального провадження про оцінку доказів з точки зору їх допустимості і достатності для визнання обвинуваченого винуватим чи невинуватим у вчиненні кримінального правопорушення, суд приходить до висновку, що вказані вище обставини, а також підвищена суспільна небезпека кримінального правопорушення, у вчиненні якого обвинувачується ОСОБА_4 , дають підстави для висновку, що існують з боку обвинуваченого ризики, передбачені ст.177 КПК України, а саме: можливість переховування від суду, незаконно впливати на свідків.
Крім того, неможливість перебування особи під вартою внаслідок стану здоров'я встановлюється у визначеному законом порядку. Будь-які докази, які б свідчили про те, що ОСОБА_4 страждає на хвороби, які унеможливлюють перебування його під вартою, суду не надані.
При вирішенні даного питання судом враховано положення статті 5 Конвенції про захист прав та основоположних свобод людини, а також практику Європейського суду з прав людини, згідно з якими обмеження права особи на свободу і особисту недоторканість можливе лише в передбачених законом випадках за встановленою процедурою.
В кожному випадку, як підкреслює Європейський суд з прав людини, суд своїм рішенням повинен забезпечити не тільки права підозрюваного, обвинуваченого, а й високі стандарти охорони загальносуспільних прав та інтересів.
Також ЄСПЛ неодноразово у своїх рішеннях підкреслював, що наявність підстав для тримання особи під вартою має оцінюватися в кожному кримінальному провадженні з урахуванням конкретних обставин. Тримання особи під вартою може бути виправдано, за наявності ознак того, що цього вимагають справжні інтереси суспільства, які незважаючи на існування презумпції невинуватості переважають інтереси забезпечення поваги до особистої свободи. При розгляді питання про доцільність тримання особи під вартою судовий орган повинен брати до уваги фактори, які можуть мати відношення до справи: характер (обставини) і тяжкість передбачуваного злочину; обґрунтованість доказів того, що саме ця особа вчинила злочин; покарання, яке можливо буде призначено в результаті засудження; характер, минуле, особисті та соціальні обставини життя особи, його зв'язки з суспільством.
Аналогічне відображення принципів вирішення питання застосування щодо особи запобіжного заходу у вигляді тримання під вартою міститься і в положеннях ст.ст. 177, 178, 183 КПК України та враховані судом при вирішенні питання по обрання запобіжного заходу у вигляді тримання обвинуваченого під вартою.
Суд зазначає, що ризик втечі обвинуваченого не може бути встановлений лише на основі суворості можливого вироку. Оцінка такого ризику має проводитись із посиланням на ряд інших факторів, які можуть або підтвердити існування ризику або вказати, що вона маловірогідна і необхідність в утриманні під вартою відсутня. Ризик втечі може оцінюватись у світлі факторів, пов'язаних із характером особи, її моральністю, місцем проживання, родом занять, майновим станом, сімейними зв'язками та усіма видами зв'язку з країною, в якій така особа піддається кримінальному переслідуванню.
Суд враховує особу обвинуваченого, а саме те, що останній не має міцних соціальних зв'язків, не працевлаштований, офіційні доходи не отримує, обвинувачується у вчиненні особливо тяжкого злочину.
Суд вважає, що інші, менш суворі запобіжні заходи, не забезпечать належної процесуальної поведінки обвинуваченого і продовження раніше обраного щодо нього запобіжного заходу у виді тримання під вартою є необхідним.
Суд враховує, що ОСОБА_4 обвинувачується у скоєнні особливо тяжкого злочину із застосуванням насильства, мінімальна межа покарання за який становить 7 років; не має достатніх міцних соціальних зв'язків (відсутні стримуючі фактори - сім'я, робота), тому з метою уникнення можливої суворої відповідальності він може переховуватися від суду і незаконно впливати на свідків.
Доводи сторони захисту, на думку суду, не спростовують вищевказані обставини і є недостатніми для зміни запобіжного заходу на цей час.
З урахуванням встановлених обставин суд вважає, що запобігти ризикам, визначених у пунктах 1, 3 частини 1 статті 177 КПК - переховуватися від органів досудового розслідування та/або суду; незаконно впливати свідків - можливо лише шляхом продовження застосування обвинуваченому запобіжного заходу у виді тримання під вартою на строк, що не перевищує двох місяців, тобто до 28 грудня 2024 року.
Підстав для визначення розміру застави наразі не вбачається, оскільки дії, вчинення яких інкримінуються обвинуваченому, пов'язані із застосуванням насильства, що призвело до смерті потерпілого.
Керуючись ст.ст.3, 7, 176-178, 181, 183-184, 194-196, 197, 376 КПК України, суд
Клопотання прокурора Криворізької східної окружної прокуратури ОСОБА_6 про продовження запобіжного заходу обвинуваченому ОСОБА_4 - задовольнити.
Продовжити обвинуваченому ОСОБА_4 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , раніше застосований запобіжний захід у вигляді тримання під вартою в Державній установі"Криворізька установа виконання покарань (№3)" строком на 60 /шістдесят/ днів, без визначення застави, а саме до 28 грудня 2024 року включно.
Зобов'язати Державну установу "Криворізька установа виконання покарань (№3)" доставити ОСОБА_4 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , в наступні судові засіданні в зал судових засідань № 8 ( м. Кривий Ріг, вул. Ухтомського, 23 ) відповідно до вимог про доставку.
Копію даної ухвали направити до ДУ "Криворізька установа виконання покарань (№3)", вручити обвинуваченому, захиснику, прокурору.
Ухвала суду про продовження строку тримання під вартою може бути оскаржена в апеляційному порядку - до Дніпровського апеляційного суду протягом п'яти днів з дня її оголошення. Подання апеляційної скарги на ухвалу суду про продовження строку тримання під вартою, постановлену під час судового провадження в суді першої інстанції, не зупиняє судовий розгляд у суді першої інстанції.
Ухвала підлягає негайному виконанню. Подання апеляційної скарги зупиняє набрання ухвалою законної сили, але не зупиняє її виконання.
Суддя