П'ЯТИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД
22 жовтня 2024 р.м. ОдесаСправа № 420/10110/24
Перша інстанція: суддя Тарасишина О.М.,
П'ятий апеляційний адміністративний суд у складі колегії суддів:
судді-доповідача-Шляхтицького О.І.,
суддів: Домусчі С.Д., Семенюка Г. В.,
секретар - Афанасенко Ю.М.,
за участю: представника відповідача - Козієнко Т.П.
представника позивача - Сушко В.М.
розглянувши у відкритому судовому засіданні в місті Одесі апеляційну скаргу Військової частини НОМЕР_1 на рішення Одеського окружного адміністративного суду від 07.06.2024 у справі № 420/10110/24 за адміністративним позовом ОСОБА_1 до Військової частини НОМЕР_1 про визнання протиправними та скасування пунктів 2, 5, 6, 7, 8 Наказу №193 від 25.03.2023, визнання дій щодо утримування щомісяця з грошового забезпечення у 20% коштів з військовослужбовця та зобов'язати вчинити певні дії, -
Короткий зміст позовних вимог.
У квітні 2024 року ОСОБА_1 звернувся до суду з адміністративним позовом у якому просив:
- визнати протиправними та скасувати пункт 2 Наказу командира військової частини НОМЕР_1 від 25.03.2023 №193 “Про результати службового розслідування за фактом виявлення нестачі майна та озброєння зенітного ракетного взводу батальйону морської піхоти військової частини НОМЕР_1 », яким за порушення вимог статей 1-4 Дисциплінарного статуту Збройних Сил України, статей 11, 16, 58, 59, 119, 120 Статуту Внутрішньої служби Збройних Сил України, вимог абз. 3 пункту 4 Розділу І, пункту 7, Розділу І, абз. 1 пункту 2 Розділу ІІ Інструкції про організацію обліку, зберігання і видачі стрілецької зброї та боєприпасів у Збройних Силах України, пунктів 3.1.1, 3.1.12 Положення про військове (корабельне) господарство Збройних Сил України, затвердженого наказом Міністерства оборони України від 16.07.1997 року №300, пункту 59 Розділу V Інструкції з обліку військового майна у Збройних Силах України, затвердженої наказом Міністерства оборони України від 17.08.2017 року №440, пункту 31 Постанови Кабінету Міністрів України “Про затвердження Положення про інвентаризацію військового майна у Збройних Силах» від 03.05.2000 року №748, відповідно до пункту “в» статті 48 керуючись статтею 55 Дисциплінарного статуту Збройних Сил України, старшого лейтенанта ОСОБА_1 , офіцера резерву 33 запасної роти військової частини НОМЕР_1 притягнуто до дисциплінарної відповідальності та накладено дисциплінарне стягнення - “сувора догана»;
- визнати протиправними та скасувати пункти 5, 6, 7, 8 Наказу командира військової частини НОМЕР_1 від 25.03.2023 року №193 “Про результати службового розслідування за фактом виявлення нестачі майна та озброєння зенітного ракетного взводу батальйону морської піхоти військової частини НОМЕР_1 », а саме:
пункт 5 наказу, яким притягнуто старшого лейтенанта ОСОБА_1 , офіцера резерву 33 запасної роти військової частини НОМЕР_1 до повної матеріальної відповідальності у розмірі заподіяної з його вини державі шкоди на загальну суму 2 982336,06 грн. (два мільйона дев'ятсот вісімдесят дві тисячі триста тридцять шість грн. 06 коп.);
пункт 6 наказу, яким не виплачувати щомісячну премію за березень місяць 2023 року офіцеру резерву 33 запасної роти військової частини НОМЕР_1 старшому лейтенанту ОСОБА_1 ;
пункт 7 наказу, яким внести суму заподіяної шкоди до Книги обліку нестач та Книги обліку грошових стягнень та нарахувань військової частини НОМЕР_1 офіцера резерву 33 запасної роти військової частини НОМЕР_1 старшого лейтенанта ОСОБА_1 , у розмірі заподіяної з його вини державі шкоди на суму - 2982336,06 грн.(два мільйона дев'ятсот вісімдесят дві тисячі триста тридцять шість грн. 06 коп.), в тому числі:
майно ракетно-артилерійської служби в зенітному ракетному взводі батальйону морської піхоти 2 військової частини НОМЕР_1 : Бінокль Allwetter - Fernglas 7X50 - 1 од. - 4080,00 грн. (чотири тисячі вісімдесят грн., 00 коп); 7,62 мм кулемет М240В29 №CD15007 - 1од. - 2959000,00 (два мільйони дев'ятсот п'ятдесят дев'ять тисяч грн. 00 коп.);
майно медичної служби в зенітному ракетному взводі батальйону морської піхоти 2 військової частини НОМЕР_1 , медична аптечка бійця - рятувальна - 1 шт. - 16771,90 грн. (шістдесят тисяч сімсот сімдесят одна грн. 90 коп.);
майно служби радіаційного, хімічного, біологічного захисту в зенітному ракетному взводі батальйону морської піхоти 2 військової частини НОМЕР_1 , протигаз ПМК-2 - 8 шт.- 2484,16 (дві тисячі чотириста вісімдесят чотири грн. 16 коп.);
- визнати протиправним та скасувати пункт 8 Наказу командира військової частини НОМЕР_1 від 25.03.2023 року №193 в частині затвердження результатів службового розслідування за фактом виявлення нестачі майна та озброєння зенітного ракетного взводу батальйону морської піхоти військової частини НОМЕР_1 , яким вирахувати з грошового забезпечення офіцера резерву 33 запасної роти військової частини НОМЕР_1 старшого лейтенанта ОСОБА_1 суму заподіяної з його вини державі шкоди на суму - 2982336,06 (два мільйона дев'ятсот вісімдесят дві тисячі триста тридцять шість грн. 06 коп.) та здійснювати стягнення суми завданої шкоди щомісяця із грошового забезпечення в розмірі 20% місячного грошового забезпечення до повного її погашення, за виявлену нестачу під час передачі ним посади командира зенітного ракетного взводу зенітно-ракетно-артилерійської батареї зенітного ракетно-артилерійського дивізіону військової частини НОМЕР_1 ;
- визнати дії військової частини НОМЕР_1 по утриманню щомісяця з грошового забезпечення у розмірі 20% коштів з військовослужбовця ОСОБА_1 протиправними;
- зобов'язати військову частину НОМЕР_1 на час розгляду позову шляхом заборони вчиняти певні дії, а саме утриматися від утримання щомісяця з грошового забезпечення у розмірі 20% коштів з військовослужбовця ОСОБА_1 , який проходить на теперішній час військову службу у військовій частині НОМЕР_2 ;
- зобов'язати військову частину НОМЕР_1 повернути військовослужбовцю ОСОБА_1 всі грошові кошти, утримані з його грошового забезпечення за наказом №193 “Про результати службового розслідування за фактом виявлення нестачі майна та озброєння зенітного ракетного взводу батальйону морської піхоти військової частини НОМЕР_1 » від 05.03.2023 року командира військової частини НОМЕР_1 .
В обґрунтування позовних вимог зазначено, що службовим розслідуванням встановлено, що наказом командира військової частини НОМЕР_1 №173 від 25.03.2023 №193 “Про результати службового розслідування за фактом виявлення нестачі майна та озброєння зенітного ракетного взводу батальйону морської піхоти військової частини НОМЕР_1 » старший лейтенант ОСОБА_1 офіцер резерву 33 запасної роти військової частини НОМЕР_1 був притягнутий до дисциплінарної відповідальності та накладено на нього дисциплінарне стягнення “сувора догана». Позивач вважає, що він не може бути винним у завданні матеріальної шкоди з тих підстав, що під час службового розслідування не враховано відсутність доказів на підтвердження факту, що саме позивач брав під звітність втрачені матеріальні засоби та відповідачем не було повідомлено позивача про хід службового розслідування у зв'язку з чим позивачем було надано відповідні пояснення, заперечення та клопотання.
Від відповідача надійшов відзив на позовну заяву, в якому, в обґрунтування правової позиції, зазначено, що останній діяв у межах наданих йому повноважень, відповідно до Закону, та у спосіб і в порядку визначеному ним, у зв'язку з чим, просив суд у задоволенні позовних вимог відмовити повністю.
Короткий зміст рішення суду першої інстанції.
Одеський окружний адміністративний суд рішенням від 07.06.2024 у справі № 420/10110/24 адміністративний позов ОСОБА_1 задовольнив.
Визнав протиправними та скасував пункт 2 Наказу командира військової частини НОМЕР_1 №173 від 25.03.2023 року №193 “Про результати службового розслідування за фактом виявлення нестачі майна та озброєння зенітного ракетного взводу батальйону морської піхоти військової частини НОМЕР_1 », яким за порушення вимог статей 1-4 Дисциплінарного статуту Збройних Сил України, статей 11, 16, 58, 59, 119, 120 Статуту Внутрішньої служби Збройних Сил України, вимог абз. 3 пункту 4 Розділу І, пункту 7, Розділу І, абз. 1 пункту 2 Розділу ІІ Інструкції про організацію обліку, зберігання і видачі стрілецької зброї та боєприпасів у Збройних Силах України, пунктів 3.1.1, 3.1.12 Положення про військове (корабельне) господарство Збройних Сил України, затвердженого наказом Міністерства оборони України від 16.07.1997 року №300, пункту 59 Розділу V Інструкції з обліку військового майна у Збройних Силах України, затвердженої наказом Міністерства оборони України від 17.08.2017 року №440, пункту 31 Постанови Кабінету Міністрів України “Про затвердження Положення про інвентаризацію військового майна у Збройних Силах» від 03.05.2000 року №748, відповідно до пункту “в» статті 48 керуючись статтею 55 Дисциплінарного статуту Збройних Сил України, старшого лейтенанта ОСОБА_1 , офіцера резерву 33 запасної роти військової частини НОМЕР_1 притягнуто до дисциплінарної відповідальності та накладено дисциплінарне стягнення - “сувора догана».
Визнав протиправними та скасував пункти 5, 6, 7, 8 Наказу командира військової частини НОМЕР_1 від 25.03.2023 року №193 “Про результати службового розслідування за фактом виявлення нестачі майна та озброєння зенітного ракетного взводу батальйону морської піхоти військової частини НОМЕР_1 », а саме:
пункт 5 наказу, яким притягнуто старшого лейтенанта ОСОБА_1 , офіцера резерву 33 запасної роти військової частини НОМЕР_1 до повної матеріальної відповідальності у розмірі заподіяної з його вини державі шкоди на загальну суму 2982336,06 грн. (два мільйона дев'ятсот вісімдесят дві тисячі триста тридцять шість грн. 06 коп.);
пункт 6 наказу, яким не виплачувати щомісячну премію за березень місяць 2023 року офіцеру резерву 33 запасної роти військової частини НОМЕР_1 старшому лейтенанту ОСОБА_1 ;
пункт 7 наказу, яким внести суму заподіяної шкоди до Книги обліку нестач та Книги обліку грошових стягнень та нарахувань військової частини НОМЕР_1 офіцера резерву 33 запасної роти військової частини НОМЕР_1 старшого лейтенанта ОСОБА_1 , у розмірі заподіяної з його вини державі шкоди на суму - 2982336,06 грн.(два мільйона дев'ятсот вісімдесят дві тисячі триста тридцять шість грн. 06 коп.), в тому числі:
майно ракетно-артилерійської служби в зенітному ракетному взводі батальйону морської піхоти 2 військової частини НОМЕР_1 : Бінокль Allwetter - Fernglas 7X50 - 1 од. - 4080,00 грн. (чотири тисячі вісімдесят грн., 00 коп); 7,62 мм кулемет М240В29 №CD15007 - 1од. - 2959000,00 (два мільйони дев'ятсот п'ятдесят дев'ять тисяч грн. 00 коп.);
майно медичної служби в зенітному ракетному взводі батальйону морської піхоти 2 військової частини НОМЕР_1 , медична аптечка бійця - рятувальна - 1 шт. - 16771,90 грн. (шістдесят тисяч сімсот сімдесят одна грн. 90 коп.);
майно служби радіаційного, хімічного, біологічного захисту в зенітному ракетному взводі батальйону морської піхоти 2 військової частини НОМЕР_1 , протигаз ПМК-2 - 8 шт.- 2484,16 (дві тисячі чотириста вісімдесят чотири грн. 16 коп.).
Визнав протиправним та скасував пункт 8 Наказу командира військової частини НОМЕР_1 від 25.03.2023 року №193 в частині затвердження результатів службового розслідування за фактом виявлення нестачі майна та озброєння зенітного ракетного взводу батальйону морської піхоти військової частини НОМЕР_1 , яким вирахувати з грошового забезпечення офіцера резерву 33 запасної роти військової частини НОМЕР_1 старшого лейтенанта ОСОБА_1 суму заподіяної з його вини державі шкоди на суму - 2982336,06 (два мільйона дев'ятсот вісімдесят дві тисячі триста тридцять шість грн. 06 коп.) та здійснювати стягнення суми завданої шкоди щомісяця із грошового забезпечення в розмірі 20% місячного грошового забезпечення до повного її погашення, за виявлену нестачу під час передачі ним посади командира зенітного ракетного взводу зенітно-ракетно-артилерійської батареї зенітного ракетно-артилерійського дивізіону військової частини НОМЕР_1 .
Визнав дії військової частини НОМЕР_1 по утриманню щомісяця з грошового забезпечення у розмірі 20% коштів з військовослужбовця ОСОБА_1 протиправними.
Зобов'язав військову частину НОМЕР_1 повернути військовослужбовцю ОСОБА_1 всі грошові кошти, утримані з його грошового забезпечення за наказом №193 “Про результати службового розслідування за фактом виявлення нестачі майна та озброєння зенітного ракетного взводу батальйону морської піхоти військової частини НОМЕР_1 » від 05.03.2023 року командира військової частини НОМЕР_1 .
Короткий зміст вимог апеляційної скарги.
Не погоджуючись з даним рішенням суду, представник Військової частини НОМЕР_1 подав апеляційну скаргу.
В апеляційній скарзі зазначено, що рішення судом першої інстанції ухвалене з порушенням норм процесуального та неправильним застосуванням норм матеріального права, неповним з'ясуванням судом обставин, що мають значення для справи, невідповідністю висновків суду обставинам справи, недоведеністю обставин, що мають значення для справи, які суд першої інстанції вважав встановленими, у зв'язку з чим просить його скасувати та ухвалити нову постанову, якою відмовити у задоволенні адміністративного позову.
Апелянт, мотивуючи власну правову позицію, акцентує на таких обставинах і причинах незаконності і необґрунтованості оскаржуваного судового рішення:
- судом першої інстанції проігноровано, що із даною позовною заявою позивач звернувся до моменту винесення ухвали по справі №420/7661/24 від 03.04.2024 про повернення позовної заяви;
- суд першої інстанції не врахував, що позивачем пропущений строк звернення до суду з адміністративним позовом;
- суд першої інстанції не звернув увагу на те, що взяття позивачем на себе повної матеріальної відповідальності за забезпечення цілісності майна та інших цінностей переданих йому для зберігання, насамперед, за номенклатурою служб, за якими встановлено нестачу майна під час здавання позивачем посади командира зенітного артилерійського взводу роти вогневої підтримки батальйону морської піхоти військової частини НОМЕР_1 , підтверджується інвентаризаційними описами необоротних активів, долучених до відповідних актів проведення планової річної інвентаризації за 2022 рік;
- суд першої інстанції не звернув увагу на те, що позивач у своїй позовній заяві зазначає що факт втрати майна мав місце 11.09.2022, однак, як зазначено вище станом на 24.12.2022 на момент завершення планової річної інвентаризації за 2022 рік фактична наявність майна: біноклю Allwetter-Fernglas 7х50 - 1 од., протигазів ПМК-2 - 8 шт., медичної аптечки бійця-рятувальника - 1 шт. підтверджується особистим підписом Позивача та членів інвентаризаційної комісії в інвентаризаційних описах до актів вх. №№7156/181 від 21.12.2022, 7250/181 від 24.12.2022, 7284/181 від 24.12.2022.
- судом першої інстанції не враховано, що позивач взяв під свою матеріальну відповідальність зазначені матеріальні засоби, передані під звіт позивачеві начальниками відповідних служб забезпечення військової частини НОМЕР_1 для подальшої організації їх належного зберігання та використання у підпорядкованому позивачеві підрозділі.
Позивач подав відзив на апеляційну скаргу, в якому заперечує проти її задоволення. Вважає доводи апеляційної скарги необґрунтованими та такими, що не підтверджені належними та допустимими доказами та не спростовують висновків суду першої інстанції.
Обставини справи.
Судом першої інстанції встановлено, що старшого лейтенанта ОСОБА_1 наказом командира в/ч НОМЕР_1 №113 від 08.05.2022, Наказом Командувача ІНФОРМАЦІЯ_1 №143 від 03.05.2022 призначено на посаду командира зенітного ракетного взводу зенітно-ракетно-артилерійської батареї зенітного ракетно-артилерійського дивізіону військової частини НОМЕР_1 .
Рапортом від 08.05.2022 позивач повідомив, що справи та посаду командира зенітно-ракетного взводу стрілецького батальйону військової частини НОМЕР_1 прийняв та приступив до виконання службових обов'язків.
Наказом Командувача ІНФОРМАЦІЯ_1 №71 від 28.01.2023 позивача звільнено з займаної посади і призначено командиром офіцером резерву 33 запасної роти НОМЕР_3 окремої бригади морської піхоти цього самого командування цих самих Морських Сил.
Під час здійснення здачі справ та посади позивачем, яку приймав головний сержант, командир 1 відділення зенітного ракетного взводу 2 батальйону морської піхоти військової частини НОМЕР_1 ОСОБА_2 10.02.2023 була виявлена нестача військового майна та озброєння, а саме: бінокля Allwetter-Fernglas 7x5 1 од., 7,62 мм кулемета М240В №CD15007 1 од., протигази ПМК-5 8 шт., медична аптечка бійця-рятувальника 1 шт.
Наказом командира військової частини НОМЕР_1 №173 від 25.03.2023 №193 “Про результати службового розслідування за фактом виявлення нестачі майна та озброєння зенітного ракетного взводу батальйону морської піхоти військової частини НОМЕР_1 » старший лейтенант ОСОБА_1 офіцер резерву 33 запасної роти військової частини НОМЕР_1 був притягнутий до дисциплінарної відповідальності та накладено на нього дисциплінарне стягнення “сувора догана».
Вищевказане службове розслідування за фактом виявлення нестачі майна та озброєння зенітного ракетного взводу 2 батальйону морської піхоти військової частини НОМЕР_1 розпочато 10.02.2023 та закінчено 25.03.2023, що становить 43 доби.
Відповідно до вищевказаного наказу, ОСОБА_1 , за порушення вимог статей 1-4 Дисциплінарного статуту Збройних Сил України, статей 11, 16, 58, 59, 119, 120 Статуту Внутрішньої служби Збройних Сил України, вимог абз. 3 пункту 4 Розділу І, пункту 7 Розділу 1, абз. 1 пункту 2 Розділу ІІ Інструкції про організацію обліку, зберігання і видачі стрілецької зброї та боєприпасів у Збройних Силах України, пунктів 3.1.1, 3.1.9, 3.1.12 Положення про військове (корабельне) господарство Збройних Сил України, затверджено наказом Міністерства оборони України від 16.07.1997 №300, пункту 59 Розділу V Інструкції з обліку військового майна у Збройних Силах України, затвердженої наказом Міністерства оборони України від 17.08.2017 року №440, пункту 31 Постанови Кабінету Міністрів України “Про затвердження Положення про інвентаризацію військового майна у Збройних Силах» від 03.05.2000 року №748, відповідно до пункту “в» статті 48 керуючись статтею 55 Дисциплінарного статуту Збройних Сил України, старшого лейтенанта ОСОБА_1 , офіцера резерву 33 запасної роти військової частини НОМЕР_1 притягнути до дисциплінарної відповідальності та накласти дисциплінарне стягнення - “сувора догана».
При цьому, позивачем були надані письмові пояснення щодо проведення службового розслідування (т.1 а.с. 211), де позивачем вказано, щодо втрати бінокля Allwetter-Fernglas 7x5 1 од., 7,62 мм кулемета М240В №CD15007 1 од., протигазів ПМК-5 8 шт., медичної аптечки бійця-рятувальника 1 шт. наступне.
Так, бінокль Allwetter-Fernglas 7x5 1 од, протигази ПМК-5 8 шт., медична аптечка бійця-рятувальника 1 шт. знаходились в бронованому автомобілі Kippi №5081 Е6. Під час бойових дій між Сухим ставком і Давидовим бродом на Херсонському напрямку 11.09.2022 автомобіль був знищено з вказаним майном. 7,62 мм кулемет М240В №CD15007 1 од. був виданий головним сержантом стрілецького батальйону Финика - 07.08.2022. На наступний день його забрала 3 рота стрілецького батальйону. Командир 3 роти Дворнік С. Подальше місце перебування кулемета не відоме.
Вказані обставини сторонами не заперечуються, а отже є встановленими.
Висновок суду першої інстанції.
Задовольняючи адміністративний позов, суд першої інстанції виходив з того, що під час призначення позивача на посаду на виконання вищевказаних положень не було проведено інвентаризації майна матеріальних засобів та озброєння. Також, відсутній відповідний акт прийому-передачі військового майна та озброєння, протилежного відповідачем не доведено.
При цьому, суд сказав, що матеріали службового розслідування не містять письмового зобов'язання позивача про взяття на себе повної матеріальної відповідальності за забезпечення цілісності вищевказаного майна.
Також, суд зазначив, що книга обліку наявності та руху військового майна зенітно-ракетного взводу стрілецького батальйону в/ч НОМЕР_1 оформлена з порушеннями, відсутня “дата розпочато».
Поряд з тим, суд означив, що матеріали службового розслідування не містять документи, які підтверджують видачу позивачу кулемету в т.ч. рапорту командиру взводу на отримання даного озброєння відповідно до Інструкції про організацію обліку, зберігання і видачі стрілецької зброї та боєприпасів у Збройних Силах України, затвердженої Наказом МОУ № 359 від 29.06.2005.
Суд враховував, що під час проведення службового розслідування за фактом втрати військового майна відповідачем достеменно не встановлено наявність протиправних дій позивача, завдання прямої дійсної шкоди у зв'язку з особистою недисциплінованістю та безвідповідальним ставленням до своїх службових та посадових обов'язків, яким було спричинено безповоротну втрату військового майна, внаслідок чого спричинено матеріальні збитки.
Окрім того, суд наголосив, що на теперішній час в Україні триває військовий стан, втрата майна відбулась внаслідок бойових дій, позивач виконував бойове завдання. Відтак, судом не встановлено вини позивача у втраті означеного вище майна, відповідачем протилежного суду не доведено.
Колегія суддів не погоджується з вказаними висновками суду першої інстанції з огляду на таке.
Джерела права й акти їх застосування та оцінка суду.
За змістом частини 2 статті 19 Конституції України встановлено, що органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов'язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.
Надаючи оцінку правомірності дій та рішень органів владних повноважень, суд керується критеріями, закріпленими у статті 2 КАС України, які певною мірою відображають принципи адміністративної процедури, встановлюючи при цьому чи прийняті (вчинені) ним рішення (дії): на підставі, у межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України; з використанням повноваження з метою, з якою це повноваження надано; обґрунтовано, тобто з урахуванням усіх обставин, що мають значення для прийняття рішення (вчинення дії); безсторонньо (неупереджено); добросовісно; розсудливо; з дотриманням принципу рівності перед законом, запобігаючи несправедливій дискримінації; пропорційно, зокрема з дотриманням необхідного балансу між будь-якими несприятливими наслідками для прав, свобод та інтересів особи і цілями, на досягнення яких спрямоване це рішення (дія); з урахуванням права особи на участь у процесі прийняття рішення; своєчасно, тобто протягом розумного строку.
У відповідності до вимог ч. 1, ч. 2 ст. 308 КАС України суд апеляційної інстанції переглядає справу за наявними у ній і додатково поданими доказами та перевіряє законність і обґрунтованість рішення суду першої інстанції в межах доводів та вимог апеляційної скарги. Суд апеляційної інстанції не обмежений доводами та вимогами апеляційної скарги, якщо під час розгляду справи буде встановлено порушення норм процесуального права, які є обов'язковою підставою для скасування рішення, або неправильне застосування норм матеріального права.
Ключовим питанням, що підлягає вирішенню, у контексті розгляду даної справи, є дотримання позивачем строку звернення до суду з адміністративним позовом.
Надаючи оцінку вказаним доводам, колегія суддів виходить з такого.
Згідно з пунктом 6 частини п'ятої статті 44 КАС України учасники справи зобов'язані виконувати процесуальні дії у встановлені законом або судом строки.
За правилами частини першої статті 122 КАС України позов може бути подано в межах строку звернення до адміністративного суду, встановленого цим Кодексом або іншими законами.
Відповідно до частини другої статті 122 КАС України для звернення до адміністративного суду за захистом прав, свобод та інтересів особи встановлюється шестимісячний строк, який, якщо не встановлено інше, обчислюється з дня, коли особа дізналася або повинна була дізнатися про порушення своїх прав, свобод чи інтересів (абзац перший).
Приписами частини третьої статті 122 КАС України визначено, що для захисту прав, свобод та інтересів особи цим Кодексом та іншими законами можуть встановлюватися інші строки для звернення до адміністративного суду, які, якщо не встановлено інше, обчислюються з дня, коли особа дізналася або повинна була дізнатися про порушення своїх прав, свобод чи інтересів
Отже, КАС України передбачає можливість встановлення цим Кодексом та іншими законами спеціальних строків звернення до адміністративного суду, які мають перевагу в застосуванні порівняно із загальним шестимісячним строком, визначеним у частині другій статті 122 цього Кодексу.
Таким спеціальним строком для звернення до суду у справах щодо прийняття громадян на публічну службу, її проходження, звільнення з публічної служби є місячний строк, установлений частиною п'ятою статті 122 КАС України.
Інститут строків в адміністративному процесі сприяє досягненню юридичної визначеності у публічно-правових відносинах, а також стимулює учасників адміністративного процесу добросовісно ставитися до виконання своїх обов'язків. Ці строки обмежують час, протягом якого такі правовідносини можуть вважатися спірними; після їх завершення, якщо ніхто не звернувся до суду за вирішенням спору, відносини стають стабільними.
Поновлення встановленого процесуальним законом строку для звернення до адміністративного суду здійснюється у розумних межах та лише у виняткових, особливих випадках, виключно за наявності обставин об'єктивного і непереборного характеру (підтверджених доказами), які істотно ускладнили або унеможливили своєчасну реалізацію права звернення до адміністративного суду за захистом порушених прав, свобод або законних інтересів.
Отже, поновленню підлягають лише порушені з поважних причин процесуальні строки, встановлені законом.
Строк звернення до адміністративного суду - це проміжок часу після виникнення спору в публічно-правових відносинах, протягом якого особа має право звернутися до адміністративного суду із заявою за вирішенням цього спору і захистом своїх прав, свобод чи інтересів.
Вирішення питання щодо дотримання позивачем строку звернення до суду з адміністративним позовом не ставиться в залежність від вказаних обставин, а вирішується з огляду на факт, коли позивач дізнався або повинен був дізнатись про порушення такого права та не може змінювати момент, з якого позивач дізнався про порушення такого права.
Позивачу недостатньо лише послатись на необізнаність про порушення його прав, свобод та інтересів. При зверненні до суду він повинен довести той факт, що він не міг дізнатися про порушення свого права й саме із цієї причини не звернувся за його захистом до суду протягом місяця від дати порушення його прав, свобод чи інтересів чи в інший визначений законом строк звернення до суду.
Апеляційний суд зазначає, що право на звернення до суду не є абсолютним і може бути обмеженим, в тому числі і встановленням строків для звернення до суду, якими чинне законодавство обмежує звернення до суду за захистом прав, свобод та інтересів. Це, насамперед, обумовлено специфікою спорів, які розглядаються в порядку адміністративного судочинства, а запровадження таких строків сприяє досягненню юридичної визначеності у публічно-правових відносинах та стимулює суд і учасників адміністративного процесу добросовісно ставитися до виконання своїх обов'язків. Строки звернення до адміністративного суду з позовом, апеляційною чи касаційною скаргами обмежують час, протягом якого такі правовідносини вважаються спірними. Після їх завершення, якщо ніхто не звернувся до суду за вирішенням спору, відносини стають стабільними.
Таке правозастосування не є порушенням права особи на доступ до правосуддя, а є дотриманням принципу “Leges vigilantibus non dormientibus subveniunt», згідно з яким закони допомагають тим, хто пильнує, в світлі якого і запроваджено обмеження на законодавчому рівні права звернення до суду за захистом прав, свобод та інтересів відповідними строками.
Разом з тим, колегія суддів наголошує, що поважними визнаються лише обставини, які є об'єктивно непереборними, не залежать від волевиявлення сторони і пов'язані з дійсними істотними перешкодами чи труднощами для своєчасного вчинення сторонами у справі процесуальних дій.
Пункт 1 статті 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод встановлює, що кожен має право на розгляд його справи судом.
Як зазначено у Рішенні Європейського Суду з прав людини у справі "Креуз проти Польщі" 19 червня 2001 року (Kreuz v. Poland) (заява № 28249/95), "Право на суд" не є абсолютним. Воно може бути піддане обмеженням, дозволеним за змістом, тому що право на доступ до суду за самою своєю природою потребує регулювання з боку держави. Гарантуючи сторонам право доступу до суду для визначення їхніх "цивільних прав та обов'язків", пункт 1 статті 6 Конвенції залишає державі вільний вибір засобів, що використовуватимуться для досягнення цієї мети.
З уваги на вже висловлені мотиви, суд апеляційної інстанції звертає увагу на рішення Європейського суду з прав людини, в якому суд висловив свою позицію, зокрема, в справі "Олександр Волков проти України" (Заява № 21722/11 остаточне рішення від 27 травня 2013 року, §137), вказавши, що «строки давності слугують кільком важливим цілям, а саме: забезпеченню юридичної визначеності та остаточності, захисту потенційних відповідачів від не заявлених вчасно вимог, яким може бути важко протистояти, та запобігти будь-якій несправедливості, яка могла б виникнути, якби від судів вимагалося виносити рішення щодо подій, що мали місце у віддаленому минулому, на підставі доказів, які через сплив часу стали ненадійними та неповними ... Строки давності є загальною рисою національних правових систем договірних держав щодо кримінальних, дисциплінарних та інших порушень.».
Статтею 123 КАС України встановлено, що адміністративний позов, поданий після закінчення строків, установлених законом, залишається без розгляду.
Вказана норма за своєю правовою природою є нормою процесуального права.
Такий висновок узгоджується з позицією Верховного суду України від 15.10.2013 у справі № 21-240а13.
Зі змісту позовної заяви вбачається, що предметом оскарження у даній справі є наказ командира військової частини НОМЕР_1 від 25.03.2023 №193 “Про результати службового розслідування за фактом виявлення нестачі майна та озброєння зенітного ракетного взводу батальйону морської піхоти військової частини НОМЕР_1 у певній його частині.
Із оскаржуваним наказом командира військової частини НОМЕР_1 від 25.03.2023 №193 “Про результати службового розслідування за фактом виявлення нестачі майна та озброєння зенітного ракетного взводу батальйону морської піхоти військової частини НОМЕР_1 » позивач ознайомлений 25.03.2023, що підтверджується підписом останнього (а.с. 130, т.1).
Початок перебігу строку звернення до суду починається з часу, коли особа дізналася або повинна була дізнатися про порушення своїх прав, свобод чи інтересів, у даному випадку - 25.03.2023 з моменту ознайомлення позивача з оскаржуваним наказом відповідача від 25.03.2023 № 193.
Таким чином, з огляду на те, що позивач з оскаржуваним наказом відповідача № 193 ознайомлений 25.03.2023, проте до суду з позовною заявою звернувся лише 01.04.2024 позивач пропустив місячний строк звернення до суду, передбачений ч. 5 ст. 122 КАС України.
Принаймні, позивач при подачі позовної заяви (справа №420/7661/24) сам стверджував, що про існування оскаржуваного наказу йому стало відомо лише після 07.10.2023, коли означений наказ було витребувано за адвокатським запитом цього наказу.
Вказане підтверджує необґрунтованість аргументів позивача щодо неповідомлення позивача про результати за наслідками службового розслідування до подання позову в даній справі.
При цьому, 22.10.2024 у судовому засіданні представник позивача - ОСОБА_3 стверджував, що апелянтом фальсифіковані документи, позивач не ознайомлений з оскаржуваним наказом та не проставляв власноруч підпис.
Стосовно вказаних аргументів представника позивача - ОСОБА_3 про фальсифікацію документів та підроблення підпису позивача в матеріалах службового розслідування, актах та поясненнях, колегія суддів зауважує, що позивач не позбавлений права на звернення до Військової служби правопорядку України або Спеціалізованої прокуратури у сфері оборони для ініціювання вирішення питання та надання оцінки можливій підробці підпису позивача на вказаних документах та фальсифікації документів.
Разом з тим, апеляційний суд, вважає за доцільне означити, що згідно з ч. 2 ст. 44 КАС України учасники справи зобов'язані добросовісно користуватися належними їм процесуальними правами і неухильно виконувати процесуальні обов'язки.
Відповідно до ч. 1 ст. 45 КАС України учасники судового процесу та їхні представники повинні добросовісно користуватися процесуальними правами. Зловживання процесуальними правами не допускається.
Положеннями п. 1, 2, 4 ч. 5 ст. 44 КАС України визначено, що учасники справи зобов'язані: виявляти повагу до суду та до інших учасників судового процесу; сприяти своєчасному, всебічному, повному та об'єктивному встановленню всіх обставин справи; подавати наявні у них докази в порядку та строки, встановлені законом або судом.
Відповідно до п. 2 ч. 2 ст. 45 КАС України з урахуванням конкретних обставин справи суд може визнати зловживанням процесуальними правами дії, що суперечать завданню адміністративного судочинства, зокрема, при поданні декількох позовів до одного й того самого відповідача (відповідачів) з тим самим предметом та з тих самих підстав, або подання декількох позовів з аналогічним предметом і з аналогічних підстав, або вчинення інших дій, метою яких є маніпуляція автоматизованим розподілом справ між суддями.
Відповідно до ч. 1 ст. 5 КАС України учасники судового процесу та їхні представники повинні добросовісно користуватися процесуальними правами. Зловживання процесуальними правами не допускається.
Частиною другою вказаної статті передбачено, що з урахуванням конкретних обставин справи суд може визнати зловживанням процесуальними правами дії, що суперечать завданню адміністративного судочинства, зокрема: подання декількох позовів до одного й того самого відповідача (відповідачів) з тим самим предметом та з тих самих підстав, або подання декількох позовів з аналогічним предметом і з аналогічних підстав, або вчинення інших дій, метою яких є маніпуляція автоматизованим розподілом справ між суддями.
Відповідно до ч. 4 ст. 45 КАС України суд зобов'язаний вживати заходів для запобігання зловживанню процесуальними правами. У випадку зловживання учасниками судового процесу його процесуальними правами, суд застосовує до нього заходи, визначенні цим Кодексом.
Вирішення питання про наявність чи відсутність факту зловживання процесуальними правами віднесене на розсуд суду, що розглядає справу.
Аналогічна правова позиція викладена в постановах Верховного Суду від 07.05.2020 у справі №826/12191/18 та від 15.07.2021 у справі № 420/698/21.
Як зазначив Верховний Суду у постанові від 05 липня 2023 року у справі № 640/11396/19, подання двох однакових за змістом позовів породжує обґрунтовані сумніви у добросовісності позивача, за змістом статті 45 КАС України такі дії відповідають поняттю зловживання процесуальними правами, відтак дискредитує дії позивача в цілому - як щодо другого, так і щодо першого позову.
Про заборону зловживання процесуальними правами йдеться і в нормах міжнародних актів, і в рішеннях Європейського суду з прав людини. У ст. 17 Закону України від 23.02.2006 № 3477-IV «Про виконання рішень та застосування практики Європейського суду з прав людини» регламентується, що суди застосовують при розгляді справ Конвенцію та практику Суду як джерело права. Конвенція про захист прав людини і основоположних свобод від 04.11.1950 є живим інструментом, який комплексно застосовується під час захисту прав свобод та інтересів людини. Конвенційне положення ст. 17 окреслює заборону зловживання правами. Відповідно до ст. 46 Конвенції суди при розгляді адміністративних справ зобов'язані враховувати практику ЄСПЛ.
Європейський суд з прав людини (далі - ЄСПЛ), застосовуючи підпункт «а» пункту 3 статті 35 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод від 04 листопада 1950 року, оголошує неприйнятною будь-яку індивідуальну заяву, подану згідно зі статтею 34, якщо він уважає, що ця заява є зловживанням правом на її подання. Наприклад, ЄСПЛ констатує зловживання правом на подання заяви, коли заявник під час спілкування з ЄСПЛ уживає образливі, погрозливі або провокативні висловлювання проти уряду-відповідача, його представника, органів влади держави-відповідача, проти ЄСПЛ, його суддів, Секретаріату ЄСПЛ або його працівників (див. ухвали щодо прийнятності у справах «Rehak v. the Czech Republic» від 14 травня 2004 року («Ржегак проти Чеської Республіки», заява №67208/01), «Duringer and Grunge v. France» від 04 лютого 2003 року («Дюрінже та Грандж проти Франції», заяви №61164/00 і №18589/02)).
Так, пункт 11 частини п'ятої статті 160 КАС України вимагає власне письмове підтвердження позивача про те, що ним не подано іншого позову (позовів) до цього самого відповідача (відповідачів) з тим самим предметом та з тих самих підстав.
Як вбачається із відзиву на апеляційну скаргу, позивач не заперечує, що він неодноразово звертався до суду з аналогічним позовом.
Повернення позовних заяв у справах № 420/7109/24 та № 420/7661/24 відбулось у зв'язку з надходженням заяв від позивача про відкликання позовної заяви та повернення матеріалів позовної заяви позивачу.
Так, позивач вважав за потрібне відкликати позовні заяви, оскільки не погоджувався із лінією захисту адвоката, тому єдиним варіантом для захисту своїх прав в подальшому, вважав повернення позовної заяви.
Вказане позивачем не заперечується.
При цьому, у супереч пункту 11 частини п'ятої статті 160 КАС, в адміністративному позові у даній справі ОСОБА_1 зазначив, що ним не подано іншого позову до цього відповідача з тим самим предметом та з тих самих підстав (т.1 а.с.10).
Однак, колегією суддів встановлено, що на момент подачі позовної заяви у справі що розглядається, по справі № 420/7661/24 ще не вирішено питання про повернення позовної заяви.
Вказане, на переконання колегії суддів, свідчить про зловживання процесуальними правами в розумінні п. 2 ч. 2 ст. 45 КАС України. Так, позивач неодноразово здійснив дії на подання позовної заяви та її відкликання, у зв'язку з не згодою з ухвалами про залишення позовної заяви без руху, тобто, діяв не у спосіб встановлений КАС України.
Відповідно до статті 77 КАС України кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення, крім випадків, встановлених статтею 78 цього Кодексу.
В адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб'єкта владних повноважень обов'язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача.
В ході розгляду справи позивач не довів суду ті обставини, на які він посилався в обґрунтування заявлених вимог, а відповідач надав суду належні докази на підтвердження своїх заперечень проти позову.
Відповідно до п. 2 ч. 1 ст. 315 КАС України за наслідками розгляду апеляційної скарги на судове рішення суду першої інстанції суд апеляційної інстанції має право скасувати судове рішення повністю або частково і ухвалити нове судове рішення у відповідній частині або змінити судове рішення.
Згідно зі ст. 317 КАС України підставами для скасування судового рішення суду першої інстанції повністю або частково та ухвалення нового рішення у відповідній частині або зміни рішення є: неповне з'ясування судом обставин, що мають значення для справи; недоведеність обставин, що мають значення для справи, які суд першої інстанції визнав встановленими; невідповідність висновків, викладених у рішенні суду першої інстанції, обставинам справи; неправильне застосування норм матеріального права або порушення норм процесуального права.
Наслідки пропущення строків звернення до адміністративного суду регламентовані статтею 123 КАС України, відповідно до частини третьої якої якщо факт пропуску позивачем строку звернення до адміністративного суду буде виявлено судом після відкриття провадження в адміністративній справі і позивач не заявить про поновлення пропущеного строку звернення до адміністративного суду, або якщо підстави, вказані ним у заяві, будуть визнані судом неповажними, суд залишає позовну заяву без розгляду.
Враховуючи те, що при постановлені оскаржуваного рішення судом першої інстанції було неправильно застосовано норми матеріального та процесуального права, що призвело до її неправильного вирішення, колегія суддів дійшла висновку про необхідність задоволення апеляційної скарги, скасування рішення суду першої інстанції та ухвалення нової постанови, якою адміністративний позов ОСОБА_1 до Військової частини НОМЕР_1 про визнання протиправними та скасування пунктів 2, 5, 6, 7, 8 Наказу №193 від 25.03.2023, визнання дій щодо утримування щомісяця з грошового забезпечення у 20% коштів з військовослужбовця та зобов'язати вчинити певні дії слід залишити без розгляду.
Керуючись статтями 308, 309, 315, 317, 321, 322, 325 КАС України,
Апеляційну скаргу Військової частини НОМЕР_1 - задовольнити.
Рішення Одеського окружного адміністративного суду від 07.06.2024 у справі № 420/10110/24 - скасувати.
Ухвалити нову постанову, якою адміністративний позов ОСОБА_1 до Військової частини НОМЕР_1 про визнання протиправними та скасування пунктів 2, 5, 6, 7, 8 Наказу №193 від 25.03.2023, визнання дій щодо утримування щомісяця з грошового забезпечення у 20% коштів з військовослужбовця та зобов'язати вчинити певні дії - залишити без розгляду.
Постанова апеляційного суду набирає законної сили з дати її прийняття та оскарженню не підлягає, за виключенням випадків, передбачених підпунктами а), б), в), г) пункту 2 частини 5 статті 328 КАС України.
Дата складення та підписання повного тексту судового рішення- 28.10.2024.
Суддя-доповідач О.І. Шляхтицький
Судді С.Д. Домусчі Г.В. Семенюк