П'ЯТИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД
28 жовтня 2024 р.м. ОдесаСправа № 400/5253/24
Головуючий в 1 інстанції: Біоносенко В, В. Місце ухвалення рішення: м. Миколаїв
Колегія суддів П'ятого апеляційного адміністративного суду у складі:
головуючого - Лук'янчук О.В.
суддів - Бітова А.І.
- Ступакової І.Г.
розглянувши в порядку письмового провадження в місті Одесі адміністративну справу за апеляційною скаргою Військової частини НОМЕР_1 на рішення Миколаївського окружного адміністративного суду від 05 серпня 2024 року у справі за позовом ОСОБА_1 до Військової частини НОМЕР_1 про визнання дій протиправними та зобов'язання вчинити певні дії,
ОСОБА_1 звернулася до суду з позовом до Військової частини НОМЕР_1 , в якому просить:
визнати протиправними дії військової частини НОМЕР_1 щодо надання недостовірної, неточної інформації, навмисне приховування інформації та документів у відповідь на запит ОСОБА_1 про точні періоди її безпосередньої участі у бойових діях, здійсненні заходів із забезпечення національної безпеки і оборони, відсічі і стримування збройної агресії Російської Федерації за весь час проходження військової служби у військовій частині НОМЕР_1 ;
зобов'язати військову частину НОМЕР_1 надати ОСОБА_2 інформацію про точні періоди її безпосередньої участі у бойових діях, здійсненні заходів із забезпечення національної безпеки і оборони, відсічі і стримування збройної агресії Російської Федерації за весь час проходження військової служби у військовій частині НОМЕР_1 .
В обґрунтування позовних вимог зазначено, що вона з 30.12.2022 по 01.11.2023 проходила військову службу у військовій частині НОМЕР_1 . 01.11.2023 року позивачку було звільнено з військової служби. 03.04.2024 позивачем було надіслано листа до відповідача з проханням надати інформацію про точні періоди її безпосередньої участі у бойових діях, здійсненні заходів із забезпечення національної безпеки і оборони, відсічі і стримування збройної агресії Російської Федерації за весь час проходження військової служби у військовій частині НОМЕР_1 . Листом від 01.05.2024 відповідач надав відповідь, що не володіє такою інформацією. Позивачка вважає, зазначену відповідь такою, що не відповідає дійсності, оскільки відповідно до довідки від 25.04.2024 № 173, в якій вказано, що з 30.12.2022 по 31.10.2023 їй було нараховано додаткову винагороду, установленою Постановою Кабінету Міністрів України від 28 лютого 2022 р. № 168 “Питання деяких виплат військовослужбовцям, особам рядового і начальницького складу, поліцейським та їх сім'ям під час дії воєнного стану».
Рішенням Миколаївського окружного адміністративного суду від 05 серпня 2024 року позов ОСОБА_1 до Військової частини НОМЕР_1 задоволено частково.
Визнано протиправними дії військової частини НОМЕР_1 в частині порушення строку розгляду запиту ОСОБА_1 щодо надання публічної інформації.
В задоволенні позовних вимог в частині визнання протиправними дії військової частини НОМЕР_1 щодо надання недостовірної, неточної інформації, навмисне приховування інформації та документів у відповідь на запит ОСОБА_1 про точні періоди її безпосередньої участі у бойових діях, здійсненні заходів із забезпечення національної безпеки і оборони, відсічі і стримування збройної агресії Російської Федерації за весь час проходження військової служби у військовій частині НОМЕР_1 ; зобов'язання військову частину НОМЕР_1 надати ОСОБА_2 інформацію про точні періоди її безпосередньої участі у бойових діях, здійсненні заходів із забезпечення національної безпеки і оборони, відсічі і стримування збройної агресії Російської Федерації за весь час проходження військової служби у військовій частині НОМЕР_1 , - відмовлено.
Не погоджуючись із зазначеним рішенням суду першої інстанції в частині визнання протиправними дій військової частини НОМЕР_1 в частині порушення строку розгляду запиту ОСОБА_1 щодо надання публічної інформації, Військова частина НОМЕР_1 подала апеляційну скаргу, в якій, посилаючись на неповне з'ясування судом обставин справи, неправильне застосування норм права, просить скасувати рішення суду першої інстанції в цій частині та ухвалити нове судове рішення про відмову у задоволенні позовних вимог в повному обсязі.
В своїй скарзі апелянт зазначає, що Військовою частиною після отримання запиту 10.04.2024 було направлено повідомлення позивачу про продовження строку розгляду його запиту 12.04.2024, тобто без порушення п'ятиденного строку, та надано відповідь на його запит 01.05.2024 за вих. №1332 (доданий позивачем до позову), тобто виключаючи порушення строку розгляду запиту в 20 робочих днів, а тому це виключає протиправність дій військової частини щодо надання публічної інформації адже військова частина надала відповідь в установлені законом строки.
У відповідності до ч.1ст.308 КАС України суд апеляційної інстанції переглядає справу за наявними у ній і додатково поданими доказами та перевіряє законність і обґрунтованість рішення суду першої інстанції в межах доводів та вимог апеляційної скарги.
Справу розглянуто судом апеляційної інстанції в порядку письмового провадження на підставі п.3 ч.1 ст.311 КАС України.
Розглянувши матеріали справи, заслухавши суддю-доповідача, перевіривши законність і обґрунтованість судового рішення в межах позовних вимог і доводів апеляційної скарги, колегія суддів приходить до наступного.
Судом першої інстанції встановлено, що ОСОБА_3 з 30.12.2022 по 01.11.2023 проходила військову службу у військовій частина НОМЕР_1 .
01.11.2023 ОСОБА_1 було звільнено з військової служби.
03.04.2024 ОСОБА_1 звернулася до військової частини НОМЕР_1 з запитом на інформацію, де окрім іншого, запитала: точні період її безпосередньої участі у бойових діях, здійсненні заходів із забезпечення національної безпеки і оборони, відсічі і стримування збройної агресії Російської Федерації за весь час проходження військової служби у військовій частині НОМЕР_1 .
01.05.2024 військовою частиною НОМЕР_1 надано відповідь позивачці, в якій окрім інших питань, повідомлено, що інформація щодо періодів її безпосередньої участі у бойових діях, здійсненні заходів із забезпечення національної безпеки і оборони, відсічі і стримування збройної агресії російської федерації за період проходження військової служби у військовій частині НОМЕР_1 відсутня.
Вважаючи надану відповідачем інформацію недостовірною та неточною, позивачка звернулася до суду з даним позовом.
Суд першої інстанції, задовольняючи позовні вимоги частково, прийшов до висновку про порушення з боку відповідача щодо строків розгляду запиту відповідачки, який ним було отримано 10.04.2024, а відповідь була надана лише 01.05.2024, при цьому про продовження строку розгляду запиту, в порядку передбаченому ч.4 ст.21 Закону, відповідачем не повідомлялось, а тому прийшов до висновку про визнання протиправними дій військової частини НОМЕР_1 в частині порушення строку розгляду запиту ОСОБА_1 щодо надання публічної інформації.
При цьому вказав, що у позивача та відповідача різні точки зору щодо того, чи приймала ОСОБА_1 безпосередню участь у бойових діях, здійсненні заходів із забезпечення національної безпеки і оборони, відсічі і стримування збройної агресії російської федерації чи ні та вирішення зазначеної суперечності у оцінках відповіді від 01.05.2024 не є предметом розгляду по цієї справі, а надання розпорядником публічної інформація запитувачу інформації, яка не співпадає з його очікуваннями, не є відмовою у наданні інформації, а тому відмовив у задоволенні позовних вимог в частині визнання протиправними дії військової частини НОМЕР_1 щодо надання недостовірної, неточної інформації, навмисне приховування інформації та документів у відповідь на запит ОСОБА_1 про точні періоди її безпосередньої участі у бойових діях, здійсненні заходів із забезпечення національної безпеки і оборони, відсічі і стримування збройної агресії Російської Федерації за весь час проходження військової служби у військовій частині НОМЕР_1 .
Надаючи правову оцінку таким висновкам суду першої інстанції та доводам апеляційної скарги колегія суддів виходить з наступного.
Статтею 40 Конституції України закріплено право особи на звернення до органів державної влади, органів місцевого самоврядування та посадових і службових осіб цих органів. Деталізацію наведене право отримало у Законі України від 02.10.1996 №393/96-ВР "Про звернення громадян"
Закон України від 13.01.2011 № 2939-VI «Про доступ до публічної інформації» (далі - Закон України № 2939-VI) визначає порядок здійснення та забезпечення права кожного на доступ до інформації, що знаходиться у володінні суб'єктів владних повноважень, інших розпорядників публічної інформації, визначених цим Законом, та інформації, що становить суспільний інтерес.
Частиною 1 статті 1 Закону України №2939-VI встановлено, що публічна інформація - це відображена та задокументована будь-якими засобами та на будь-яких носіях інформація, що була отримана або створена в процесі виконання суб'єктами владних повноважень своїх обов'язків, передбачених чинним законодавством, або яка знаходиться у володінні суб'єктів владних повноважень, інших розпорядників публічної інформації, визначених цим Законом.
Відповідно до ст.3 Закону України №2939-VI право на доступ до публічної інформації гарантується: обов'язком розпорядників інформації надавати та оприлюднювати інформацію, крім випадків, передбачених законом; визначенням розпорядником інформації спеціальних структурних підрозділів або посадових осіб, які організовують у встановленому порядку доступ до публічної інформації, якою він володіє; максимальним спрощенням процедури подання запиту та отримання інформації; доступом до засідань колегіальних суб'єктів владних повноважень, крім випадків, передбачених законодавством; здійсненням парламентського, громадського та державного контролю за дотриманням прав на доступ до публічної інформації; юридичною відповідальністю за порушення законодавства про доступ до публічної інформації.
Згідно з п.2 ч.1 ст.5 Закону України №2939-VI доступ до інформації забезпечується шляхом надання інформації за запитами на інформацію.
Суб'єктами відносин у сфері доступу до публічної інформації є: запитувачі інформації - фізичні, юридичні особи, об'єднання громадян без статусу юридичної особи, крім суб'єктів владних повноважень; розпорядники інформації - суб'єкти, визначені у ст.13 цього Закону; структурний підрозділ або відповідальна особа з питань доступу до публічної інформації розпорядників інформації (ст.12 Закону України №2939-VI).
Розпорядниками інформації відповідно до п.1 ч.1 ст.13 Закону визнаються суб'єкти владних повноважень - органи державної влади, інші державні органи, органи місцевого самоврядування, органи влади Автономної Республіки Крим, інші суб'єкти, що здійснюють владні управлінські функції відповідно до законодавства та рішення яких є обов'язковими для виконання
Частинами 1-2 ст. 19 Закону №2939-VI визначено, що запит на інформацію це прохання особи до розпорядника інформації надати публічну інформацію, що знаходиться у його володінні. Запитувач має право звернутися до розпорядника інформації із запитом на інформацію незалежно від того, стосується ця інформація його особисто чи ні, без пояснення причини подання запиту.
Відповідно до частин 1, 4 статті 20 Закону України №2939-VI розпорядник інформації має надати відповідь на запит на інформацію не пізніше п'яти робочих днів з дня отримання запиту. У разі якщо запит стосується надання великого обсягу інформації або потребує пошуку інформації серед значної кількості даних, розпорядник інформації може продовжити строк розгляду запиту до 20 робочих днів з обґрунтуванням такого продовження. Про продовження строку розпорядник інформації повідомляє запитувача в письмовій формі не пізніше п'яти робочих днів з дня отримання запиту.
Статтею 23 Закону №2939-VI встановлено, що рішення, дії або бездіяльність розпорядників інформації можуть бути оскаржені до керівника розпорядника, вищого органу або суду. Запитувач має право оскаржити: відмову в задоволенні запиту на інформацію; відстрочку задоволення запиту на інформацію; ненадання відповіді на запит на інформацію; надання недостовірної або неповної інформації; несвоєчасне надання інформації; невиконання розпорядниками обов'язку оприлюднювати інформацію відповідно до статті 15 цього Закону; інші рішення, дії або бездіяльність розпорядників інформації, що порушили законні права та інтереси запитувача.
Тобто, відповідно до Закону відповідач мав право продовжити строк розгляду запиту до 20 робочих днів.
Як встановлено судом першої інстанції, запит відповідачем було отримано 10.04.2024, а відповідь була надана лише 01.05.2024, при цьому судом першої інстанції вказано, що про продовження строку розгляду запиту, в порядку передбаченому ч.4 ст.21 Закону, відповідачем не повідомлялось.
Апелянт вказує, що Військовою частиною НОМЕР_1 було надіслано повідомлення від 12.04.2024 за вих. №1129 про продовження строку розгляду запиту до 20 робочих днів на електронну адресу що зазначена в запиті для надання відповіді.
На підтвердження вищевказаних обставин, апелянтом до суду надано таке повідомлення від 12.04.2024 за вих. №1129 та знімок екрана комп'ютера, з якого вбачається надіслання повідомлення (без теми) на електронну адресу ІНФОРМАЦІЯ_1 (адреса вказана позивачкою у зверненні до відповідача)12.04.2024 року об 17:09 год., розмір файлу 139 КБ.
Таким чином, суд не вбачає в даному випадку порушення прав позивачки, так як згідно діючого законодавства подовження строку розгляду вказаних вище запитів передбачено законом.
Отже, відповідачем у відповідності до вимог Закону №2939-VI правомірно продовжено строк розгляду запиту до 20 робочих днів, при цьому наведено обґрунтування таких дій (запит стосується надання великого обсягу інформації та потребує пошуку інформації серед значної кількості даних) про що повідомлено у позивача електронною поштою, а отже відповідачем дотримано вимог ч. 4 ст. 20 Закону №2939-VI.
При цьому, колегією суддів враховано, що у подальшому відповідачем листом вих. №1332 від 01.05.2024 року надав відповідь на запит на туж саму електронну адресу, та така відповідь надана через 16 робочих днів, що відповідає вимогам законодавства.
Таким чином, колегія суддів приходить до висновку, що суд першої інстанції не повно дослідив обставини справи та прийшов до помилкового висновку про наявність підстав для задоволення позовних вимог в частині порушення відповідачем строку розгляду запиту ОСОБА_1 щодо надання публічної інформації.
Отже, доводи апеляційної скарги найшли своє підтвердження в ході перегляду рішення суду першої інстанції, а тому апеляційна скарга підлягає задоволенню, а рішення суду першої інстанції скасуванню, з ухваленням нового рішення про відмову в задоволенні позовних вимог.
При цьому, оцінка рішенню суду першої інстанції надавалася лише в частині задоволення позовних вимог відповідно до ст. 308 КАС україни.
Відповідно до пункту 2 статті 315 КАС України за наслідками розгляду апеляційної скарги на судове рішення суду першої інстанції суд апеляційної інстанції має право скасувати судове повністю або частково і ухвалити нове судове рішення у відповідній частині або змінити судове рішення.
Відповідно до частини 1 статті 317 КАС України підставами для скасування судового рішення суду першої інстанції повністю або частково та ухвалення нового рішення у відповідній частині або зміни рішення є: неповне з'ясування судом обставин, що мають значення для справи; недоведеність обставин, що мають значення для справи, які суд першої інстанції визнав встановленими; невідповідність висновків, викладених у рішенні суду першої інстанції, обставинам справи; неправильне застосування норм матеріального права або порушення норм процесуального права.
Враховуючи вищевикладене, колегія суддів дійшла висновку про те, що рішення суду першої інстанції підлягає скасуванню з прийняттям постанови про відмову у задоволенні позовних вимог.
Керуючись ст. ст. 308, 311, 315, 317, 321, 322, 325, 328 КАС України, колегія суддів, -
Апеляційну скаргу Військової частини НОМЕР_1 задовольнити.
Рішення Миколаївського окружного адміністративного суду від 05 серпня 2024 року скасувати.
Ухвалити у справі нове рішення, яким у задоволенні позовних вимог ОСОБА_1 до Військової частини НОМЕР_1 про визнання дій протиправними та зобов'язання вчинити певні дії відмовити в повному обсязі.
Постанова суду апеляційної інстанції набирає законної сили з дати її прийняття та оскарженню в касаційному порядку до Верховного Суду не підлягає, за винятком випадків, перелічених у пункті 2 частини 5 статті 328 КАС України.
Повний текст судового рішення виготовлений 28 жовтня 2024 року.
Головуючий суддя: О.В. Лук'янчук
Суддя: А.І. Бітов
Суддя: І.Г. Ступакова