Справа № 204/10299/24
Провадження № 1-кп/204/1131/24
25 жовтня 2024 року Красногвардійський районний суд м. Дніпропетровська у складі:
головуючого: судді ОСОБА_1 ,
секретаря судового засідання: ОСОБА_2 ,
розглянувши у підготовчому судовому засіданні в приміщенні залу судових засідань Красногвардійського районного суду м. Дніпропетровська обвинувальний акт у кримінальному провадженні № 12024040000000262 внесеному до Єдиного реєстру досудових розслідувань 12 березня 2024 року,
за участю: прокурора ОСОБА_3 , представника потерпілого ОСОБА_4 , захисників: ОСОБА_5 , ОСОБА_6 , ОСОБА_7 , ОСОБА_8 , обвинувачених: ОСОБА_9 , ОСОБА_10 , ОСОБА_11 , ОСОБА_12 , ОСОБА_13 , ОСОБА_14 ,
В підготовчому судовому засіданні прокурор ОСОБА_3 заявив клопотання про продовження строку дії ухвали про застосування запобіжного заходу обвинуваченим: ОСОБА_10 , ОСОБА_11 , ОСОБА_12 , у вчиненні кримінальних правопорушень, передбачених ч. 4 ст. 189, ч. 2 ст. 146, ч. 3 ст. 357, ч. 2 ст. 355 КК України, ОСОБА_13 , ОСОБА_14 , у вчиненні кримінальних правопорушень, передбачених ч. 4 ст. 189, ч. 2 ст. 146, ч. 3 ст. 357, ч. 2 ст. 15 ч. 3 ст. 152, ч. 2 ст. 122 КК України, у вигляді тримання під вартою строком на 60 діб, без визначення розміру застави. Крім цього, заявив клопотання про зміну запобіжного заходу з домашнього арешту на тримання під вартою відносно обвинуваченого ОСОБА_9 , у вчиненні кримінальних правопорушень, передбачених ч. 4 ст. 189, ч. 2 ст. 146, ч. 3 ст. 357, ч. 2 ст. 15 ч. 3 ст. 152, ч. 2 ст. 122 КК України. В обґрунтування клопотань вказав, що ризик переховуватися від суду підтверджується тим, що ОСОБА_10 , ОСОБА_11 , ОСОБА_12 , ОСОБА_13 , ОСОБА_14 та ОСОБА_9 обвинувачуються у вчиненні особливо тяжкого кримінального правопорушення за який передбачено понесення винною особою покарання у вигляді позбавлення волі на строк від семи до дванадцяти років з конфіскацією майна, у зв'язку із чим, розуміючи тяжкість понесення покарання у разі визнання їх винними у вчиненні інкримінованих кримінальних правопорушень, останні можуть переховуватися від суду з метою уникнення понесення покарання. Ризик незаконного впливу на потерпілих, свідків, обвинувачених у цьому ж кримінальному провадженні підтверджується тим, що обвинувачені можуть вплинути на свідків, які їм знайомі, експертів, що фактично створять умови для здійснення впливу на безпосередніх свідків, у тому числі залякування та здійснення стосовно останніх насильницьких дій. Слід зазначити, що ризик незаконного впливу на свідків залишається актуальним з огляду на встановлену КПК України процедуру отримання показань від осіб, які є свідками у кримінальному провадженні, а саме усно шляхом допиту особи в судовому засіданні відповідно до положень ст. 23 КПК України. Зважаючи на тяжкість кримінальних правопорушень, у вчиненні яких обвинувачуються ОСОБА_10 , ОСОБА_11 , ОСОБА_12 , ОСОБА_13 , ОСОБА_14 та ОСОБА_9 , дані про їх особу, те, що вони обвинувачуються у вчиненні кримінальних правопорушень із застосуванням фізичного насильства та заподіяння тілесних ушкоджень, менш м'який запобіжний захід не забезпечить належної процесуальної поведінки обвинувачених.
В судовому засіданні захисник обвинувачених: ОСОБА_10 , ОСОБА_11 , ОСОБА_12 - адвокат ОСОБА_7 вважала, що обвинувальний акт не відповідає вимогам чинного КПК України. Даний обвинувальний акт не є підсудним даному суду. Заперечувала проти задоволення клопотання прокурора щодо продовження строку дії запобіжного заходу відносно її підзахисних.
Обвинувачені: ОСОБА_10 , ОСОБА_11 , ОСОБА_12 , підтримали думку свого захисника.
В судовому засіданні захисник обвинувачених: ОСОБА_13 , ОСОБА_14 - адвокат ОСОБА_8 заперечував проти задоволення клопотання прокурора про продовження строку дії запобіжного заходу у вигляді тримання під вартою відносно його підзахисних. Крім цього, заявив клопотання про направлення обвинувального акту до Дніпровського апеляційного суду задля визначення територіальної підслідності. В обґрунтування свого клопотання зазначив, що у кримінальному провадженні відносно його підзахисних інкриміновані їм тяжкі правопорушення, передбачені ч. 4 ст. 189, ч. 2 ст. 15 ч. 3 ст. 152 КК України, за обставинами обвинувального акту, були вчинені у кімнаті № 1 комплексу кафе автомийки «47 атмосфер», яка розташована за адресою: АДРЕСА_1 , в Соборному (колишньому Жовтневому) районі міста.
Обвинувачені: ОСОБА_13 та ОСОБА_14 , підтримали думку свого захисника.
В судовому засіданні захисник обвинуваченого ОСОБА_9 - адвокат ОСОБА_5 підтримав клопотання щодо необхідності направлення обвинувального акту до Дніпровського апеляційного суду задля визначення територіальної підслідності. Щодо зміни запобіжного заходу зазначив, що факт переховування ОСОБА_9 спростовується тим, що останній міг зникнути з місця мешкання після вручення підозри та клопотання про обрання запобіжного заходу, однак він прийшов по повістці про виклик, що повністю спростовує твердження сторони обвинувачення. Окрім того, його підзахисний постійно з'являється за всіма викликами до слідчого та суду, вчасно ознайомився із матеріалами кримінального провадження. Не порушував покладені на нього запобіжним заходом обов'язки. Щодо ризику незаконного впливу на свідків, то прокурором до матеріалів клопотання не було надано жодних підтверджень таких дій його підзахисного. Фактично сторона обвинувачення штучно створила вказаний ризик.
В судовому засіданні захисник обвинуваченого ОСОБА_9 - адвокат ОСОБА_6 підтримав думку адвоката ОСОБА_5 .
Обвинувачений ОСОБА_9 підтримав думку своїх захисників.
В судовому засіданні представник потерпілого ОСОБА_4 підтримала клопотання прокурора.
Заслухавши клопотання, вислухавши думку учасників процесу, дослідивши матеріали кримінального провадження, суд дійшов наступного висновку.
Відповідно до ч. 1 ст. 314 КПК України після отримання обвинувального акта, клопотання про застосування примусових заходів медичного або виховного характеру або клопотання про звільнення від кримінальної відповідальності суд не пізніше п'яти днів з дня його надходження призначає підготовче судове засідання, в яке викликає учасників судового провадження.
Згідно ч. 3 ст. 315 КПК України, під час підготовчого судового засідання суд за клопотанням учасників судового провадження має право обрати, змінити, продовжити чи скасувати заходи забезпечення кримінального провадження, в тому числі запобіжний захід, обраний щодо обвинуваченого. При розгляді таких клопотань суд додержується правил, передбачених розділом II цього Кодексу
Слід зазначити, що розгляд клопотань, пов'язаних з запобіжними заходами, не відноситься до вирішення питань, пов'язаних з підготовкою до судового розгляду, а тому, у будь-якому випадку, такий розгляд має відбуватися з додержанням правил, передбачених розділом II цього Кодексу.
Інакше, в свою чергу, й сторона захисту була б позбавлена можливості заявити клопотання про зміну або скасування запобіжного заходу, що, беззаперечно, було б порушенням прав обвинувачених, що є неприпустимим.
Частиною 3 ст. 314 КПК України встановлений перелік рішень, які суд має право прийняти у підготовчому судовому засіданні: 1) затвердити угоду або відмовити в затвердженні угоди та повернути кримінальне провадження прокурору для продовження досудового розслідування в порядку, передбаченому статтями 468 - 475 цього Кодексу; 2) закрити провадження у випадку встановлення підстав, передбачених пунктами 5 - 8, 10 частини першої або частиною другою статті 284 цього Кодексу; 3) повернути обвинувальний акт, клопотання про застосування примусових заходів медичного або виховного характеру прокурору, якщо вони не відповідають вимогам цього Кодексу; 4) направити обвинувальний акт, клопотання про застосування примусових заходів медичного або виховного характеру до відповідного суду для визначення підсудності у випадку встановлення непідсудності кримінального провадження; 5) призначити судовий розгляд на підставі обвинувального акта, клопотання про застосування примусових заходів медичного або виховного характеру; 6) доручити представнику персоналу органу пробації скласти досудову доповідь.
Частина 4 ст. 199 КПК України визначає, що слідчий суддя зобов'язаний розглянути клопотання про продовження строку тримання під вартою до закінчення строку дії попередньої ухвали згідно з правилами, передбаченими для розгляду клопотання про застосування запобіжного заходу, вимоги якої, в силу ч. 3 ст. 315 КПК України, є обов'язковими й для суду під час проведення підготовчого судового засідання.
Згідно зі змістом ст. ст. 131-132 КПК України - запобіжні заходи є заходами забезпечення кримінального провадження і застосовуються на підставі ухвали суду.
Відповідно до ст. 177 КПК України, метою застосування запобіжного заходу є забезпечення виконання підозрюваним, обвинуваченим покладених на нього процесуальних обов'язків, а також запобігання спробам: 1) переховуватися від органів досудового розслідування та або суду; 2) знищити, сховати або спотворити будь-яку із речей чи документів, які мають істотне значення для встановлення обставин кримінального правопорушення; 3) незаконно впливати на потерпілого, свідка, іншого підозрюваного, обвинуваченого, експерта, спеціаліста у цьому ж кримінальному провадженні; 4) перешкоджати кримінальному провадженню іншим чином; 5) вчинити інше кримінальне правопорушення чи продовжити кримінальне правопорушення, у якому підозрюється, обвинувачується.
Як зазначено в ст. 183 КПК України, тримання під вартою є винятковим запобіжним заходом, який застосовується виключно у разі, якщо прокурор доведе, що жоден із більш м'яких запобіжних заходів не зможе запобігти ризикам, передбаченим ст. 177 цього Кодексу. Запобіжний захід у вигляді тримання під вартою не може бути застосований, окрім як: до раніше судимої особи, яка підозрюється або обвинувачується у вчиненні злочину, за який законом передбачено покарання у виді позбавлення волі на строк понад три роки.
Так, відповідно до ч. 2 ст. 177 КПК України підставою для застосування запобіжного заходу є наявність обґрунтованої підозри у вчиненні особою кримінального правопорушення, а також наявність ризиків, які дають достатні підстави суду вважати, що обвинувачений може здійснювати дії, передбачені ч. 1 ст. 177 КПК України.
При вирішенні клопотання прокурора про продовження обвинуваченим: ОСОБА_10 , ОСОБА_11 , ОСОБА_12 , ОСОБА_13 , ОСОБА_14 , ОСОБА_9 строку дії запобіжних заходів, суд враховує вимоги ч. 2 ст. 177 КПК України, відповідно до якої підставою для застосування запобіжного заходу є наявність обґрунтованої підозри у вчиненні особами кримінального правопорушення, а також наявність ризиків, які дають достатні підстави суду вважати, що обвинувачені можуть здійснювати дії, передбачені ч. 1 ст. 177 КПК України.
Так, прокурором у своїх клопотаннях, а також у судовому засіданні зазначено, що у обвинувачених існують ризики, передбачені п. п. 1, 3 ч. 1 ст. 177 КПК України, а саме обвинувачені: ОСОБА_10 , ОСОБА_11 , ОСОБА_12 , ОСОБА_13 , ОСОБА_14 , ОСОБА_9 , можуть переховуватись від суду; можуть незаконно впливати на свідків у кримінальному провадженні.
Судом встановлено, що ухвалами слідчих суддів Красногвардійського районного суду м. Дніпропетровська від 24 березня 2024 року до обвинувачених: ОСОБА_10 , ОСОБА_11 , ОСОБА_12 , ОСОБА_13 , ОСОБА_14 та ОСОБА_9 був застосований запобіжний захід у вигляді тримання під вартою в умовах Державної установи «Дніпровська установа виконання покарань № 4», без визначення розміру застави, які вподальшому неодноразово були продовжені.
Ухвалою Дніпровського апеляційного суду від 27 серпня 2024 року ухвалу слідчого судді Красногвардійського районного суду м. Дніпропетровська від 14 серпня 2024 року було скасовано та застосовано до обвинуваченого ОСОБА_9 запобіжний захід у вигляді цілодобового домашнього арешту в межах строку досудового розслідування, тобто до 23 вересня 2024 року.
Ухвалою слідчого судді Красногвардійського районного суду м. Дніпропетровська від 03 вересня 2024 року було відмовлено в задоволенні клопотання слідчого та застосовано до ОСОБА_9 запобіжний захід у вигляді домашнього арешту, строком до 26 жовтня 2024 року.
Вподальшому ухвалами слідчих суддів Красногвардійського районного суду м. Дніпропетровська від 17 жовтня 2024 року було продовжено обвинуваченим: ОСОБА_10 , ОСОБА_11 , ОСОБА_12 , ОСОБА_13 , ОСОБА_14 строк дії обраного запобіжного заходу у вигляді тримання під вартою, строком до 29 жовтня 2024 року, без визначення розміру застави, а обвинуваченому ОСОБА_9 було продовжено строк дії запобіжного заходу у вигляді домашнього арешту, строком до 29 жовтня 2024 року.
У вказаних ухвалах слідчими суддями була надана об'єктивна оцінка ризикам, які були зазначені прокурором в своїх клопотаннях під час досудового розслідування.
У відповідності до ч. 2 ст. 177 КПК України, підставою застосування запобіжного заходу є наявність обґрунтованої підозри у вчиненні особою кримінального правопорушення, а також наявність ризиків, які дають достатні підстави слідчому судді, суду вважати, що підозрюваний, обвинувачений, засуджений може здійснити дії, передбачені частиною першою цієї статті.
Суд не вправі на стадії підготовчого судового засідання вирішувати питання щодо винуватості особи, належності та допустимості доказів на підтвердження такої винуватості.
Між тим, суд виходить з вірогідності причетності обвинувачених до вчинення кримінальних правопорушень, вагомості наявних доказів про вчинення обвинуваченими кримінальних правопорушень.
Ризик втечі має оцінюватись у контексті чинників, пов'язаних з характером особи, її моральністю, місцем проживання, родом занять, майновим станом, сімейними зв'язками та усіма видами зв'язку з країною, в якій така особа піддається кримінальному переслідуванню («Бекчиєв проти Молдови» §58).
Серйозність покарання є релевантною обставиною в оцінці ризику того, що обвинувачений може втекти («Гарицьки проти Польщі», «Храїді проти Німеччини», «Ілійков проти Болгарії»).
Така правова позиція відповідає практиці ЄСПЛ. Зокрема в рішенні від 26 червня 2001 року у справі «Іlijkov v. Bulgaria» (§ 80, заява № 33977/96) суд зазначив, що суворість можливого вироку є відповідним елементом в оцінці ризику ухилення, а погляд на серйозність обвинувачення проти заявника давав уповноваженим органам можливість обґрунтовано вважати, що такий початковий ризик був встановлений.
Однак, окрім можливого суворого покарання, необхідно оцінювати й дані про особу обвинувачених, адже саме за їх сукупного аналізу можливо дійти висновку про те, наскільки вагомою є вірогідність недобросовісної поведінки обвинувачених.
З цього приводу Європейський суд зазначав, що ризик втечі має оцінюватися у світлі факторів, пов'язаних з характером особи, її моральністю, місцем проживання, родом занять, майновим станом, сімейними зв'язками та усіма видами зв'язку з країною, в якій така особа піддається кримінальному переслідуванню (Becciev v. Moldova («Бекчиєв проти Молдови») § 58).
Як вбачається із матеріалів кримінального провадження обвинувачені: ОСОБА_10 , ОСОБА_11 , ОСОБА_12 , ОСОБА_13 , ОСОБА_14 та ОСОБА_9 є не працевлаштованими, тобто такими, що не маються постійного доходу, який би міг забезпечити належне їх існування, не одружені, на утриманні нікого не маючі, що в свою чергу може свідчити про те, що у останніх відсутні стримуючі фактори задля належного виконання покладених на них судом обов'язків та не можливості здійснення дій задля уникнення кримінальної відповідальності за вчинені кримінальні правопорушення.
На користь реального існування вказаного ризику слід віднести ті обставини, що обвинувачені обвинувачуються у вчиненні тяжких та особливо тяжких кримінальних, за які передбачено покарання до дванадцяти років з конфіскацією майна, що вже саме по собі дає підстави для переховування від суду задля уникнення покарання за вчинені ними кримінальні правопорушення.
Разом із цим, обвинувачені, розуміючи складність проведення судового розгляду в умовах дії воєнного стану, усвідомлюючи неможливість повного контролю державною владою кордонів та території України в умовах збройної агресії Російської Федерації проти України, можуть переховуватись від суду, а тому існує ризик, передбачений п. 1 ч. 1 ст. 177 КПК України.
Оцінюючи доводи прокурора про можливість незаконного впливу на свідків у кримінальному провадженні з боку обвинувачених, суд виходить із суті пред'явленого обвинувачення останнім, об'єктивних сторін кримінальних правопорушень, передбачених ст.ст. 189, 146, 357, 152, 122, 355 КК України, ролі кожного з них у вчиненні кримінального правопорушення.
Окрім цього, судом враховується і встановлена КПК України процедура отримання показань від осіб, які є свідками, у кримінальному провадженні, а саме спочатку на стадії досудового розслідування показання отримуються шляхом допиту слідчим чи прокурором, а після направлення обвинувального акта до суду на стадії судового розгляду - усно шляхом допиту особи в судовому засіданні (частини 1, 2 ст. 23, ст. 224 КПК України). Водночас, суд може обґрунтовувати свої висновки лише на показаннях, які він безпосередньо сприймав під час судового засідання.
Ризик впливу на свідків, існує не лише під час зібрання доказів, а й на стадії судового розгляду до моменту безпосереднього отримання показань від свідків та дослідження їх судом.
Оскільки судовий розгляд по справі не розпочато, свідки ще не допитані судом, існує ймовірний ризик того, що внаслідок впливу обвинувачених на свідків, вони можуть надавати неправдиві свідчення або ж відмовитись від їх надання, а тому існує ризик, передбачений п. 3 ч. 1 ст. 177 КПК України.
У сукупності зазначені обставини свідчать про наявність такого ризику, як можливість незаконного впливу на свідків у кримінальному провадженні з урахуванням обізнаності обвинувачених щодо місця перебування останніх.
Враховуючи вищевикладене, суд вважає, що обрані відносно обвинувачених запобіжні заходи є достатніми та необхідними для забезпечення належної процесуальної поведінки обвинувачених.
При цьому застосовані до обвинувачених запобіжні заходи відповідають характеру та тяжкості інкримінованих діянь, а встановлені ризики є дійсними та триваючими, а тому на даний час виключається можливість зміни запобіжного заходу на більш м'який.
Будь-яких інших обставин, які б свідчили про те, що дані заходи забезпечення кримінального провадження не виправдовує такий ступінь втручання у права і свободи обвинувачених суд на даному етапі не встановив.
Розглядаючи клопотання прокурора про зміну запобіжного заходу обвинуваченому ОСОБА_9 із домашнього арешту на тримання під вартою, суд виходить з наступного.
Обґрунтованість застосованого раніше запобіжного заходу може піддаватися судовому контролю через певні проміжки часу на предмет перевірки наявності чи відсутності ризиків, за наявності яких такий запобіжний захід було застосовано, або внаслідок виникнення інших обставин, які можуть бути підставами зміни запобіжного заходу в сторону його продовження чи пом?якшення, зміни чи скасування, оскільки тривала дія запобіжного заходу без врахування конкретних обставин справи може призвести до порушення прав, свобод чи інтересів учасників кримінального провадження.
Продовження, пом?якшення, зміна чи скасування запобіжного заходу обумовлюється тим, що в ході кримінального провадження можуть змінюватись підстави застосування чи обставини, що враховувалися при обранні запобіжного заходу, внаслідок чого запобіжний захід може бути продовжений, скасований або замінений на інший - більш або менш суворий. При цьому підставами зміни запобіжного заходу є обставини, які або існували під час прийняття попереднього рішення про застосування запобіжного заходу, але про які не було відомо сторонам, або які виникли після прийняття попереднього рішення про застосування запобіжного заходу.
Такими підставами, наприклад, може бути суттєва зміна обставин, що їх було взято до уваги при обранні запобіжного заходу, а саме - змінилась кваліфікація кримінального правопорушення, збільшилися ризики, інші обставини, які мають суттєве значення, однак існування таких обставин повинно бути обґрунтовано належними доказами.
Ризиком у контексті кримінального провадження є певний ступінь можливості, що особа вдасться до вчинків, які будуть перешкоджати судовому розгляду або ж створять загрозу суспільству.
Відповідно до вимог ст. 181 КПК України, домашній арешт полягає в забороні обвинуваченому залишати житло цілодобово або у певний період доби. Домашній арешт може бути застосовано до особи, яка підозрюється або обвинувачується у вчиненні злочину, за вчинення якого законом передбачено покарання у виді позбавлення волі. Ухвала про обрання запобіжного заходу у вигляді домашнього арешту передається для виконання органу Національної поліції за місцем проживання підозрюваного, обвинуваченого.
Так, прокурором в обґрунтування необхідності зміни застосування запобіжного заходу відносно обвинуваченого ОСОБА_9 не було надано доказів того, що останній порушує покладені на нього обов'язки запобіжним заходом у вигляді домашнього арешту, та що саме запобіжний захід у вигляді тримання під вартою забезпечить належне виконання останнім покладених на нього судом обов'язків та підлягає застосуванню.
Суд вважає, що підстави для продовження запобіжних заходів у виді тримання під вартою та домашнього арешту, не відпали, а інші альтернативні запобіжні заходи не в змозі гарантувати належну процесуальну поведінку обвинувачених, тому наявна необхідність у збереженні таких мір запобіжних заходів із визначенням строку, а тому суд вважає, що більш м'які запобіжні заходи є таким, що нездатні забезпечити належну процесуальну поведінку обвинувачених, а необхідними та достатніми для виконання обвинуваченими процесуальних обов'язків та запобігання встановлених судом ризиків є тримання під вартою та домашній арешт.
Враховуючи викладене, суд приходить до переконання, що строк дії запобіжних заходів у виді: тримання під вартою обвинувачених ОСОБА_10 , ОСОБА_11 , ОСОБА_12 , ОСОБА_13 , ОСОБА_14 , у вигляді домашнього арешту обвинуваченому ОСОБА_9 , належить продовжити, згідно ст. 197 КПК України, строком на 60 днів.
Як було встановлено в судовому засіданні, в своїх клопотаннях про направлення обвинувального акту до Дніпровського апеляційного суду, сторона захисту зазначає, що відповідно до вимог ч. 1 ст. 32 КПК України кримінальне провадження здійснює суд, у межах територіальної юрисдикції якого вчинено кримінальне правопорушення. У разі якщо було вчинено кілька кримінальних правопорушень, кримінальне провадження здійснює суд, у межах територіальної юрисдикції якого вчинено більш тяжке правопорушення, а якщо вони були однаковими за тяжкістю, - суд, у межах територіальної юрисдикції якого було вчинено останнє за часом кримінальне правопорушення. Оскільки дане кримінальне провадження містить обвинувачення у ряді злочинів з яких два є особливо тяжкими, таким чином підсудність кримінального провадження повинна бути визначена у межах територіальної юрисдикції, де було вчинене останнє за часом кримінальне правопорушення. За обвинувальним актом під час досудового розслідування зазначаються наступні обставини за обвинуваченням за ч. 4 ст. 189 КК України: ОСОБА_9 , 11 березня 2024 року у невстановлений досудовим розслідуванням час, за попередньою змовою з ОСОБА_10 , ОСОБА_11 , ОСОБА_12 , при невстановлених обставинах маючи умисел спрямований на незаконне позбавлення волі вчинене з корисливих мотивів, за попередньою змовою групою осіб та вимогу передачі чужого майна та права на майно з погрозою насильства, небезпечного для життя чи здоров'я над потерпілим, вчинене за попередньою змовою групою осіб, в умовах воєнного стану, вступили у злочинну змову. Після чого розподілили ролі у вчиненні вищевказаних кримінальних правопорушень, згідно до яких ОСОБА_10 , ОСОБА_11 , ОСОБА_12 11 березня 2024 року о 10 годині 01 хвилину на автомобілях марки «Volkswagen Transporter», державний номер НОМЕР_1 , на якому пересувається ОСОБА_11 та автомобілі марки «Volkswagen Jetta», державний номер НОМЕР_2 , на якому пересувається ОСОБА_10 , необхідно прослідкувати за потерпілим ОСОБА_15 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , помістити до автомобіля марки «Volkswagen Transporter», державний номер НОМЕР_1 , під керуванням ОСОБА_11 до VIP кімнати № НОМЕР_3 комплексу кафе автомийки «47 атмосфер» розташованої за адресою: АДРЕСА_1 (стара назва - Чернишевського), де в подальшому ОСОБА_16 разом з ОСОБА_9 , ОСОБА_17 , ОСОБА_13 , ОСОБА_11 , ОСОБА_12 утримувати з корисливих мотивів, схиляючи останнього до виплати їм грошових коштів під вигаданим приводом не існуючого боргу, який начебто потерпілий залишився винен за час роботи на родину ОСОБА_9 .
Діючи згідно розподілених ролей ОСОБА_18 , ОСОБА_11 , ОСОБА_12 , попередньо відслідкувавши місце знаходження потерпілого ОСОБА_15 та встановивши, що останній знаходиться на зустрічі на вул. Європейській в м. Дніпро, а його автомобіль марки «SKODA OKTAVIA», державний номерний знак НОМЕР_4 знаходиться на парковці вказаної вулиці, автомобілями марки «Volkswagen Transporter» державний номерний НОМЕР_5 , на якому пересувається ОСОБА_11 , та марки «Volkswagen Jetta», державний номерний знак НОМЕР_2 , яким користується ОСОБА_10 11 березня 2024 року о 09 годині 57 хвилин приїхали на вул. Європейську в м. Дніпро, заблокували можливість виїзду автомобіля потерпілого ОСОБА_15 з парковки, та дочекавшись моменту, коли останній підійшов до нього, ОСОБА_11 , перебуваючи за кермом автомобіля марки «Volkswagen Transporter», державний номер НОМЕР_1 , відкрив вікно та погрожуючи застосуванням фізичної сили, тим самим придушуючи волю ОСОБА_15 опору, змусив його сісти до салону зазначеного автомобілю, та 11 березня 2024 року о 11 годині 48 хвилин ОСОБА_10 , ОСОБА_11 , ОСОБА_19 , відвезли потерпілого ОСОБА_15 на територію комплексу кафе автомийки «47 атмосфер» за адресою: АДРЕСА_1 та завели до VIP кімнати № 1 комплексу кафе автомийки «47 атмосфер», де почали незаконно утримувати проти волі ОСОБА_15 . Після цього до вищевказаної автомийки 11 березня 2024 року о 12 годині 04 хвилини на автомобілі марки «MERSEDES-BENZ GLE 300D», державний номерний знак НОМЕР_6 приїхали ОСОБА_9 , з охоронцями ОСОБА_20 , ОСОБА_13 , які зайшли до VIP кімнати № 1 комплексу кафе авто мийки «47 атмосфер» за адресою: АДРЕСА_1 , де їх очікували ОСОБА_11 , ОСОБА_12 , ОСОБА_21 утримуючи потерпілого ОСОБА_15 .
Продовжуючи свою злочинну діяльність ОСОБА_9 , діючи умисно, з корисливих мотивів, перебуваючи у VIP кімнаті № 1 комплексу кафе автомийки «47 атмосфер», з метою отримання грошових коштів від ОСОБА_15 , надав вказівку своїм охоронцям ОСОБА_22 , ОСОБА_13 застосувати насильство небезпечне для життя та здоров'я особи, спричинивши фізичний біль, заподіюючи ударів кулаками обох рук та ніг по тулубу потерпілого ОСОБА_15 , вимагаючи виплатити грошові кошти у сумі 14 000 доларів США, за неіснуючий борг. Після чого ОСОБА_9 наказав потерпілому ОСОБА_15 роздягнутись до нижньої білизни, а ОСОБА_14 та ОСОБА_13 продовжити наносити удари руками по голові та обличчю, заподіюючи йому фізичних страждань та болю, з метою змусити виконати їх вимоги. Після чого, ОСОБА_9 підійшов до ОСОБА_15 та умисно наніс не менше 4 ударів кулаками обох рук по голові останньому, збивши його з ніг, поваливши на підлогу, де продовжив наносити удари ногами по тулубу. ОСОБА_14 , ОСОБА_13 , піднявши з підлоги ОСОБА_15 , посадили на диван, де до нього підійшов ОСОБА_11 та наніс не менше десяти ударів кастетом одягненим на руку по тулубу потерпілого, спричинивши фізичного болю, при цьому ОСОБА_12 за вказівкою ОСОБА_9 , та сам особисто вели відео зйомку на свої мобільні телефони побиття потерпілого, при цьому змушували його висловлювати на свою адресу образливі слова, які принижують честь та гідність людини, погрожуючи розповсюдженням знятого відеозапису близьким родичам і у соціальні мережі, у разі якщо він не виплатить їм 14000 доларів США, та звернеться до правоохоронних органів.
Не зупинившись на досягнутому ОСОБА_9 , продовжуючи реалізовувати умисел спрямований на вимагання передачі чужого майна та права на майно, потерпілого, а саме автомобіля марки «SKODA OKTAVIA», державний номер НОМЕР_4 , 11 березня 2024 року близько 13 години 00 хвилин, вказав ОСОБА_12 дістати із сумки потерпілого ОСОБА_15 , яка знаходилася на дивані у кімнаті VIP кімнаті № НОМЕР_3 , комплексу кафе авто мийки «47 атмосфер», яке розташоване, за адресою: АДРЕСА_1 , свідоцтво про реєстрацію транспортного засобу на зазначений автомобіль, зареєстрований за ОСОБА_15 та ключі від нього, паспорт громадянина України та посвідчення водія на ім?я останнього, тим самим заволоділи паспортом та іншими важливими особистими документами ОСОБА_15 , та необхідністю відвезти його до нотаріуса, де передати право власності ОСОБА_10 шляхом надання довіреності на право керування та розпорядження належним ОСОБА_15 автомобілем марки «SKODA OKTAVIA», державний номер НОМЕР_4 , з метою подальшого продажу, оцінивши його вартість у 8000 доларів США, в якості погашення боргу, в подальшому, з метою подавлення волі потерпілого та вимагаючи передати право на майно, дістав предмет схожий на пістолет та, погрожуючи його застосуванням, підійшов до потерпілого ОСОБА_15 , наніс один удар стволом зазначеного пістолету в лобну частину голови останньому. Того ж дня, 11 березня 2024 року о 13 годині 33 хвилини ОСОБА_21 , ОСОБА_11 , ОСОБА_12 , ОСОБА_14 , реалізуючи єдиний свій злочинний умисел, спрямований на вимагання передачі чужого майна та права на майно, вчинене за попередньою змовою групою осіб, поєднане з насильством небезпечним для життя чи здоров?я особи, вчинене в умовах воєнного стану, діючи умисно, з корисливих мотивів та особистої зацікавленості, розуміючи протиправний характер своїх дій та бажаючи настання єдиного злочинного результату у вигляді незаконного отримання грошових коштів у розмірі 14 000 доларів США від ОСОБА_15 , силоміць, подавивши волю потерпілого, шляхом заподіяння тілесних ушкоджень у вигляді: двадцяти саден: голови, обличчя, тулубу, обох верхніх та правої нижньої кінцівок; тринадцяти синців: голови, обличчя, лівої сідниці, які за своїм характером відносяться до легких тілесних ушкоджень, що мають незначні скороминуші наслідки, та перелому поперечних відростків хребців L2,3,4, відвезли його на автомобілі «Volkswagen Transporter» державний номерний знак НОМЕР_1 , під керуванням ОСОБА_14 до нотаріуса за адресою: АДРЕСА_2 , передати право власності ОСОБА_10 шляхом надання довіреності на право керування та розпорядження належним ОСОБА_23 автомобілем марки «SKODA OKTAVIA» державний номерний знак НОМЕР_7 , з метою його подальшого продажу та отримання грошових коштів, нотаріус побачивши пригнічений стан та наявні тілесні ушкодження на обличчі у потерпілого ОСОБА_15 відмовився від проведення нотаріальної дії.
Далі, ОСОБА_9 за попередньою змовою з ОСОБА_11 , ОСОБА_12 , ОСОБА_14 , продовжуючи еалізовувати свій єдиний злочинний умисел, направлений на вимагання майна та передачі власності на майно потерпілого ОСОБА_15 , а саме автомобіль «SKODA OKTAVIA», державний номерний знак НОМЕР_8 , 11 березня 2024 року близько 14 години 20 хвилин, на автомобілі «Volkswagen Transporter» державний номерний знак НОМЕР_9 , під керуванням ОСОБА_14 відвезли потерпілого ОСОБА_15 до іншого нотаріуса за адресою: АДРЕСА_3 , передати право власності ОСОБА_10 шляхом надання довіреності на право керування та розпорядження належним ОСОБА_15 автомобілем марки «SKODA OKTAVIA» державний номерний знак НОМЕР_4 , з метою його подальшого продажу та отримання грошових коштів, однак нотаріус також побачивши пригнічений стан та наявні тілесні ушкодження на обличчі у потерпілого ОСОБА_15 відмовився від проведення нотаріальної дії.
Після невдалих неодноразових спроб оформити у нотаріусів довіреність на право керування та розпорядження належним потерпілому ОСОБА_15 автомобілем, ОСОБА_11 , ОСОБА_12 , ОСОБА_10 , ОСОБА_24 , того ж дня, 11 березня 2024 року о 17 годині 55 хвилин відвезли його на АДРЕСА_4 , попередивши про необхідність зібрати грошові кошти в сумі 6 000 доларів США для погашення зазначеного ОСОБА_9 боргу, а у разі не виконання їх вимог, погрожували фізичною розправою, про місце та час їх передачі буде повідомлено йому додатково. При цьому залишили під своїм контролем на парковці в м. Дніпро по вул. Європейський автомобіль №SKODA OKTAVIA» державний номерний знак НОМЕР_4 та документи потерпілого ОСОБА_15
22 березня 2024 року близько о 15 год. 15 хв. потерпілий ОСОБА_15 спільно зі своєю співмешканкою - ОСОБА_25 , прибув до обумовленого 18 березня 2024 року з ОСОБА_11 , місця, а саме: приміщення ресторану « ІНФОРМАЦІЯ_2 », розташованого за адресою: АДРЕСА_5 , де знаходився ОСОБА_9 спільно з ОСОБА_13 та ОСОБА_14 , підійшов до ОСОБА_9 , після чого останній запропонував перейти до іншого приміщення, яке знаходилося біля барної стійки данного ресторану, зайшовши до нього, ОСОБА_15 дістав пакет з грошовими коштами у розмірі 6000 (шість тисяч) доларів США та передав ОСОБА_9 , які останній вимагав 11 березня 2024 року за нібито існуючий борг перед ним. Після чого вийшов з приміщення.
Згідно обвинувального акту також встановлені наступні обставини за обвинуваченням за ч. 2 ст. 15 ч. 3 ст. 152 КК України: ОСОБА_9 , перебуваючи у VIP кімнаті № НОМЕР_3 комплексу кафе автомийки «47 атмосфер» розташованої за адресою: АДРЕСА_1 (стара назва - Чернишевського), 11 березня 2024 року близько 12 години 25 хвилин, сидячи на кріслі навпроти потерпілого ОСОБА_15 , керуючись раптово виниклим умислом, направленим на зґвалтування, усвідомлюючи суспільно-небезпечний характер свого діяння, передбачаючи настання суспільно-небезпечних наслідків, діючи за попередньою змовою з ОСОБА_14 , ОСОБА_13 , почав погрожувати ОСОБА_15 вчинити щодо нього насильницькі дії сексуального характеру, пов'язані з анальним проникненням в тіло, з використанням скляної пляшки.
Далі, ОСОБА_9 , діючи умисно, за попередньою змовою групою осіб з ОСОБА_14 , ОСОБА_13 , реалізовуючи свій раптово виниклий умисел направлений на зґвалтування ОСОБА_15 , тобто вчиненні дій сексуального характеру, пов?язані з анальним проникненням в тіло, з використанням скляної пляшки, без добровільної згоди потерпілого, вказав ОСОБА_14 з ОСОБА_13 тримати ОСОБА_26 на дивані. Після чого ОСОБА_14 , ОСОБА_13 підійшли до ОСОБА_15 та почали утримувати силою його на дивані за ноги та плечі, намагаючись покласти на правий бік, в цей час ОСОБА_9 схопив зі столу скляну пляшку «Соса-Cola» підійшов також до ОСОБА_15 та почав наносити нею численні удари в область анального отвору не менше 5-7 ударів, намагаючись зґвалтувати, тобто вчинити дії сексуального характеру пов?язані із анальним проникненням в тіло ОСОБА_15 з використанням скляної пляшки без його добровільної згоди, але ОСОБА_15 чинив опір та не дав можливості вчинити вказані дії, у зв?язку з чим ОСОБА_9 , ОСОБА_13 , ОСОБА_14 , виконали усі дії, які вважали необхідними для доведення кримінального правопорушення до кінця, але кримінальне правопорушення не було закінчено з причин, які не залежали від їх волі.
Згідно обвинувального акту, кримінальні правопорушення, вчинення яких інкримінуються обвинуваченим, були вчинені за наступними адресами:
- ч. 4 ст. 189, ч. 2 ст. 15 ч. 3 ст. 152, ч. 2 ст. 122 КК України: АДРЕСА_1 , відноситься до Соборного району м. Дніпро;
- ч. 2 ст. 146, ч. 3 ст. 357 КК України: АДРЕСА_4 ;
- ч. 2 ст. 355 КК України: АДРЕСА_5 .
Таким чином, згідно обвинувального акту фактичних обставин інкримінованих кримінальних правопорушень, жодне не було вчинене на території Чечелівського району м. Дніпро, а тому справа не відноситься до територіальної підслідності Красногвардійського районного суду м. Дніпропетровська.
Суд зазначає, що відповідно до ч. 1 ст. 34 КПК України кримінальне провадження передається на розгляд іншого суду, якщо: 1) до початку судового розгляду виявилося, що кримінальне провадження надійшло до суду з порушенням правил підсудності; 2) після задоволення відводів (самовідводів) чи в інших випадках неможливо утворити склад суду для судового розгляду; 3) обвинувачений чи потерпілий працює або працював у суді, до підсудності якого належить здійснення кримінального провадження; 4) ліквідовано суд або з визначених законом підстав припинено роботу суду, який здійснював судове провадження.
Частиною 2 ст. 34 КПК України встановлено, що питання про направлення кримінального провадження з одного суду до іншого в межах юрисдикції одного суду апеляційної інстанції вирішується колегією суддів відповідного суду апеляційної інстанції за поданням місцевого суду або за клопотанням сторін чи потерпілого не пізніше п'яти днів з дня внесення такого подання чи клопотання, про що постановляється вмотивована ухвала.
Таким чином, законодавцем вирішення питань, пов'язаних з направленням кримінального провадження з одного суду до іншого в межах юрисдикції одного суду апеляційної інстанції, покладено виключно на суд апеляційної інстанції, у тому числі за клопотанням сторони кримінального провадження.
В свою чергу, на суд першої інстанції покладено обов'язок створення умов для розгляду такого клопотання судом апеляційної інстанції шляхом направлення клопотання та відповідних матеріалів до відповідного суду.
З урахуванням викладеного, суд вважає, що клопотання прокурора про продовження строку дії запобіжного заходу підлягає розгляду в даному судовому засіданні, а клопотання сторони захисту про направлення направлення обвинувального акту до Дніпровського апеляційного суду, підлягає задоволенню.
На підставі викладеного, керуючись ст. 34, 110, 176-178, 183, 315, 369, 371, 372, 376 КПК України, суд, -
Клопотання прокурора про продовження обвинуваченим: ОСОБА_10 , ОСОБА_11 , ОСОБА_12 , ОСОБА_13 , ОСОБА_14 строку дії запобіжного заходу у вигляді тримання під вартою без визначення розміру застави - задовольнити.
Продовжити обвинуваченому ОСОБА_10 , ІНФОРМАЦІЯ_3 , строк дії запобіжного заходу у вигляді тримання під вартою строком до 23 грудня 2024 року включно без визначення розміру застави.
Продовжити обвинуваченому ОСОБА_11 , ІНФОРМАЦІЯ_4 , строк дії запобіжного заходу у вигляді тримання під вартою строком до 23 грудня 2024 року включно без визначення розміру застави.
Продовжити обвинуваченому ОСОБА_12 , ІНФОРМАЦІЯ_5 , строк дії запобіжного заходу у вигляді тримання під вартою строком до 23 грудня 2024 року включно без визначення розміру застави.
Продовжити обвинуваченому ОСОБА_13 , ІНФОРМАЦІЯ_6 , строк дії запобіжного заходу у вигляді тримання під вартою строком до 23 грудня 2024 року включно без визначення розміру застави.
Продовжити обвинуваченому ОСОБА_14 , ІНФОРМАЦІЯ_7 , строк дії запобіжного заходу у вигляді тримання під вартою строком до 23 грудня 2024 року включно без визначення розміру застави.
Клопотання прокурора про зміну запобіжного запобіжного заходу обвинуваченому ОСОБА_9 - задовольнити частково.
Продовжити обвинуваченому ОСОБА_9 , ІНФОРМАЦІЯ_8 , строк дії запобіжного заходу у вигляді цілодобового домашнього арешту, строком до 23 грудня 2024 року включно.
Покласти на обвинуваченого ОСОБА_9 наступні обов'язки: цілодобово не залишати без дозволу суду місце постійного проживання за адресою: АДРЕСА_6 , за виключенням необхідності отримання невідкладної медичної допомоги та необхідності прямувати до укриття від надзвичайних ситуацій техногенного, природного та воєнного характеру; прибувати до суду за кожною вимогою; не відлучатись із населеного пункту, в якому він проживає без дозволу суду; повідомляти суд про зміну свого місця проживання; здати на зберігання до відповідних органів державної влади свій паспорт (паспорти) для виїзду за кордон, інші документи, що дають право на виїзд з України і в'їзд в Україну; утримуватися від спілкування зі свідками, потерпілим та іншими обвинуваченими у цьому кримінальному проводженні.
Контроль за виконанням ухвали покласти на працівників відділення поліції ГУНП в Дніпропетровській області за місцем проживання обвинуваченого ОСОБА_9 .
Копію ухвали направити до Державної установи «Дніпровська установа виконання покарань (№ 4)», для виконання.
Клопотання сторони захисту про направлення обвинувального акту до Дніпровського апеляційного суду - задовольнити.
Обвинувальний акт у кримінальному провадженні № 12024040000000262 внесеному до Єдиного реєстру досудових розслідувань 12 березня 2024 року, направити до Дніпровського апеляційного суду для вирішення питання про направлення кримінального провадження з одного суду до іншого в межах юрисдикції одного суду апеляційної інстанції.
Ухвала в частині продовження строку дії запобіжного заходу у вигляді тримання під вартою може бути оскаржена в апеляційному порядку безпосередньо до Дніпровського апеляційного суду протягом п'яти днів з дня її оголошення, в іншій частині ухвала оскарженню не підлягає.
Суддя ОСОБА_1