Справа № 202/5621/24
Провадження № 2/202/3595/2024
15 жовтня 2024 року Індустріальний районний суд м. Дніпропетровська
у складі: головуючого судді - Слюсар Л.П.,
за участю секретаря - Пеки Д.В.,
позивача - ОСОБА_1 ,
представника позивача - ОСОБА_2 ,
представника відповідача - Боговенко С.Ю. ,
розглянувши у відкритому судовому засіданні в залі суду в м. Дніпро цивільну справу за позовною заявою ОСОБА_1 , яка діє у власних інтересах та інтересах малолітнього сина ОСОБА_4 , до Територіальної громади в особі Дніпровської міської ради про визнання права користування житловим приміщенням,-
30 квітня 2024 року ОСОБА_4 , яка діє у власних інтересах та інтересах малолітнього сина ОСОБА_4 звернулася в особі представника до Індустріального районного суду м. Дніпропетровська із позовною заявою до Територіальної громади в особі Дніпровської міської ради про визнання права користування житловим приміщенням.
В обґрунтування своїх позовних вимог посилаючись на те, що ОСОБА_1 , позивач, разом з сином, ОСОБА_4 фактично проживають у квартирі за адресою: АДРЕСА_1 .
За вказаною адресою позивач разом з сином проживали разом зі своєю свекрухою та бабусею, ОСОБА_5 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , яка проживала за вказаною адресою з 12.08.1980 року, та зі своїм чоловіком та батьком спільного сина, ОСОБА_6 , ІНФОРМАЦІЯ_2 , який проживав за цією ж адресою з 07.11.2005.
ІНФОРМАЦІЯ_3 ОСОБА_5 померла.
ІНФОРМАЦІЯ_11 ОСОБА_6 внаслідок безпосередньої участі в бойових діях загинув (місце смерті - с. Кліщіївка, Донецької області).
Так, за життя ОСОБА_5 та ОСОБА_6 позивач та її син проживали у квартирі за адресою: АДРЕСА_1 однією родиною. Факт їх проживання не заперечувався жодним із співмешканців, місце проживання яких було зареєстровано за цією адресою.
Факт проживання позивача та її сина у квартирі за адресою: АДРЕСА_1 підтверджується Актом про фактичне проживання у житловому приміщенні від 24.04.2024, засвідченому головою правління ОСББ «Янтарне 75А» Поповою Ф.М .
Крім того, даний факт можуть підтвердити свідки ОСОБА_8 , ІНФОРМАЦІЯ_4 , та ОСОБА_9 , ІНФОРМАЦІЯ_5 .
Після смерті ОСОБА_5 , позивачем було прийнято рішення зробити косметичний ремонт квартири: вирівняти стіни, переклеїти шпалери та зробити натяжні стелі, змінити плитку на кухні та санвузлах, тощо. З огляду на що, позивачем було укладено договір на проведення ремонтних робіт з ТОВ «Абріс Град» від 18.04.2024.
Разом з тим, позивачем сплачуються кошти за надані комунальні послуги за опалення, водопостачання та водовідведення, електропостачання.
Вказала, що позивач та її син вселилися і проживають у вказаній квартирі із дотриманням встановленого законом порядку в якості членів сім'ї - дружини та сина наймача ОСОБА_6 та невістки й онука наймача ОСОБА_5 , у зв'язку з чим набули прав, що випливають з договору найму жилого приміщення, в тому числі право вимагати, після втрати попередніми наймачами права на жиле приміщення, визнання їх наймачами за раніше укладеним договором найму жилого приміщення відповідно до ст. 106 ЖК України.
На даний час позивач являється єдиною повнолітньою особою, яка проживає в зазначеній квартирі, після втрати попередніми наймачами права на жиле приміщення та виконує обов'язки, що випливають із договору найму жилого приміщення, в тому числі сплачує комунальні послуги, що підтверджується квитанціями відповідних державних комунальних установ. Тому позивач вважає, що можливо визнати її та її сина користувачами даного жилого приміщення замість попередніх наймачів - ОСОБА_5 та ОСОБА_6 . Просила суд: визнати за ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_6 , РНОКПП НОМЕР_1 , право користування квартирою, що розташована за адресою: АДРЕСА_1 ; визнати за ОСОБА_4 , ІНФОРМАЦІЯ_7 , РНОКПП НОМЕР_2 , право користування квартирою, що розташована за адресою: АДРЕСА_1 .
Протоколом автоматизованого розподілу судової справи між суддями від 30 квітня 2024 року, головуючим суддею у розгляді вказаної позовної заяви визначено суддю Слюсар Л.П.
Ухвалою судді від 03 травня 2024 року було прийнято позовну заяву до розгляду та відкрито провадження у справі з призначенням до розгляду в порядку загального позовного провадження.
29.05.2024 року від представника відповідача до суду надійшов відзив на позовну заяву. Відповідно до якого вказали, що Дніпровська міська рада розглянувши позовну заяву вважає, що вона не підлягає задоволенню. Так позивачка просить суд визнати за нею та малолітнім сином право користування квартирою, що розташована за адресою: АДРЕСА_1 , однак згідно з довідкою про склад сім'ї або зареєстрованих у житловому приміщенні/будинку осіб ОСОБА_1 та ОСОБА_11 зареєстровані за адресою: АДРЕСА_2 . Дніпровська міська рада вважає, що позивачем не надано будь-яких належних, допустимих, достовірних та достатніх доказів на підтвердження своїх позовних вимог.
02.07.2024 року представником позивача, документ сформований в системі «Електронний суд» надійшла відповідь на відзив. В якій вказав на те, що позовні вимоги позивача будут підтверджуватися показами свідків.
Ухвалою Індустріального районного суду м.Дніпропетровська від 03 липня 2024 року закрито підготовче провадження у справі.
Позивач та представник позивача в судовому засіданні позовні вимоги підтримали з наведених в позові підстав та просили суд позов задовольнити.
Представник відповідача ДМР в судовому засіданні позовні вимоги не визнав з наведених у відзиві підстав та просив суд відмовити в задоволенні позовних вимог.
Допитана в судовому засіданні свідок ОСОБА_8 , сусідка, вказала, що знає позивачку, як невістку сусідки ОСОБА_5 з часу її одруження з 2007-2008 років. Вона підтримувала дружні стосунки з ОСОБА_5 , була в квартирі та бачила ОСОБА_1 та ОСОБА_4 , які там проживали. ОСОБА_1 доглядала за своєю свекрухою, коли вона хворіла.
Свідок ОСОБА_9 , кума, повідомила суду про те, що була знайома з ОСОБА_5 з 2004 року, та орендувала кімнату у неї з 2004 по 2008 рік. В 2005 році ОСОБА_6 привів в квартиру невістку і вона стала проживати в квартирі, пізніше був зареєстрований шлюб. До 2015 року приїжджала часто до ОСОБА_5 в гості. З позивачкою підтримує стосунки і на сьогодні. ОСОБА_1 доглядала за своєю свекрухою.
Суд, заслухавши позивача, представника позивача, представника відповідача, допитавши свідків: ОСОБА_9 , ОСОБА_8 , дослідивши матеріали справи, з'ясувавши фактичні обставини, на яких ґрунтується позов, оцінивши докази, які мають юридичне значення для розгляду справи та вирішення спору по суті, вважає, що позов не підлягає задоволенню з наступних підстав.
В судовому засіданні встановлено, що спірна квартира розташована у будинку державного житлового фонду, є комунальною власністю міста Дніпра.
Згідно з інформацією КП «Дніпровське міське бюро технічної інвентаризації» ДМР від 01.01.2024 року за №1038 станом на 31.12.2012 року, технічна інвентаризація, як окремого об'єкту нерухомого майна, та державна реєстрація права власності на квартиру АДРЕСА_3 , КП «ДМБТІ» не проводились.
Відповідно до інформаційної довідки №399119354 з Державного реєстру речових прав на нерухоме майно та Реєстру прав власності на нерухоме майно, Державного реєстру Іпотек, єдиного реєстру заборон відчуження об'єктів нерухомого майна щодо об'єкта нерухомого майна, право власності на квартиру АДРЕСА_4 не зареєстровано.
Згідно з Довідкою відділу формування та ведення реєстру територіальної громади процедур управління у сфері державної реєстрації Департаменту адміністративних послуг та дозвільних процедур Дніпровської міської ради від 25 січня 2024 року за №14/5-790, за наявними даними картотеки з питань реєстрації фізичних осіб, ОСОБА_6 , ІНФОРМАЦІЯ_2 , зареєстрований за адресою: АДРЕСА_1 з 07.11.2005 по теперішній час.
Склад зареєстрованих осіб на день смерті ОСОБА_6 ( ІНФОРМАЦІЯ_11) становить - 1 особа: ОСОБА_5 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , зареєстрована з 12.08.1980 по теперішній час (а.с.19).
21 квітня 2007 року позивач зареєструвала шлюб з ОСОБА_6 та змінила прізвище на « ОСОБА_1 », що підтверджується копією повторного свідоцтва про шлюб (а.с.59).
Відповідно до копії Свідоцтва про народження Серія НОМЕР_3 батьками ОСОБА_4 , ІНФОРМАЦІЯ_8 , є: батько- ОСОБА_6 та матір'ю- ОСОБА_1 (а.с.20).
Згідно з Витягом з Державного реєстру актів цивільного стану громадян про державну реєстрацію народження відповідно до статтей 126,133,135 Сімейного кодексу України від 18.01.2024 №00043180043 матір'ю ОСОБА_6 , ІНФОРМАЦІЯ_9 , є ОСОБА_5 (а.с. 18).
ОСОБА_5 померла ІНФОРМАЦІЯ_10 , що підтверджується копією свідоцтва про смерть Серія НОМЕР_4 (а.с.21).
ОСОБА_6 помер ІНФОРМАЦІЯ_11 , що підтверджується копією Свідоцтва про смерть Серія НОМЕР_5 (а.с.16).
Позивач ОСОБА_1 та малолітній син ОСОБА_4 , ІНФОРМАЦІЯ_8 у спірній квартирі не зареєстровані, та їх зареєстрованим постійним місцем проживання з 26.11.1998 року та 15.01.2024 року є домоволодіння за адресою: АДРЕСА_2 , що підтверджується паспортом позивачки (а.с.23).
Відповідно до статті 2 Закону України «Про свободу пересування та вільний вибір місця проживання в Україні», реєстрація місця проживання чи місця перебування особи або її відсутність не можуть бути умовою реалізації прав і свобод, передбачених Конституцією, законами чи міжнародними договорами України, або підставою для їх обмеження.
Згідно із частинами першою, шостою статті 29 ЦК України місцем проживання фізичної особи є житло, в якому вона проживає постійно або тимчасово. Фізична особа може мати кілька місць проживання.
Згідно із частиною третьою статті 29 ЦК України місцем проживання фізичної особи у віці від десяти до чотирнадцяти років є місце проживання її батьків (усиновлювачів) або одного з них, з ким вона проживає, опікуна або місцезнаходження навчального закладу чи закладу охорони здоров'я тощо, в якому вона проживає, якщо інше місце проживання не встановлено за згодою між дитиною та батьками (усиновлювачами, опікуном) або організацією, яка виконує щодо неї функції опікуна.
Відповідно до частин 1, 2 ст. 64 ЖК УРСР члени сім'ї наймача, які проживають разом з ним, користуються нарівні з наймачем усіма правами і несуть усі обов'язки, що випливають з договору найму жилого приміщення. Повнолітні члени сім'ї несуть солідарну з наймачем майнову відповідальність за зобов'язаннями, що випливають із зазначеного договору. До членів сім'ї наймача належать дружина наймача, їх діти і батьки. Членами сім'ї наймача може бути визнано й інших осіб, якщо вони постійно проживають разом з наймачем і ведуть з ним спільне господарство.
За змістом ст. 65 ЖК УРСР наймач вправі в установленому порядку за письмовою згодою всіх членів сім'ї, які проживають разом з ним, вселити в займане ним жиле приміщення свою дружину, дітей, батьків, а також інших осіб. У такому випадку особи, що вселилися в жиле приміщення як члени сім'ї наймача, набувають рівного з іншими членами сім'ї права користування жилим приміщенням, якщо при вселенні між цими особами, наймачем та членами його сім'ї, які проживають з ним, не було іншої угоди про порядок користування жилим приміщенням.
Згідно з п. 9 постанови Пленуму Верховного Суду України, вирішуючи спори про право користування жилим приміщенням осіб, які вселилися до наймача, суд повинен з'ясувати, чи дотриманий встановлений порядок при їх вселенні, зокрема: чи була письмова згода на це всіх членів сім'ї наймача, чи приписані вони в даному жилому приміщенні, чи було це приміщення постійним місцем їх проживання, чи вели вони з наймачем спільне господарство, тривалість часу їх проживання, чи не обумовлювався угодою між цими особами, наймачем і членами сім'ї, що проживають з ним, певний порядок користування жилим приміщенням.
Отже, у осіб, які вселилися до наймача, виникають усі права й обов'язки за договором найму жилого приміщення, якщо особи постійно проживали разом із наймачем і вели з ним спільне господарство та були визнані членами сім'ї наймача. Особи, які вселилися до наймача, набувають рівного з іншими членами сім'ї права користування жилим приміщенням, якщо особи вселилися в жиле приміщення як члени сім'ї наймача та якщо при вселенні між цими особами, наймачем та членами його родини, які проживають з ним, не було іншої угоди про порядок користування жилим приміщенням (ст. 65 ЖК УРСР).
Під час вирішення спору про право користування жилим приміщенням осіб, які вселилися до наймача, суд повинен з'ясувати, крім обставин щодо реєстрації цих осіб у спірному приміщенні, дотримання встановленого порядку при їх вселенні та наявності згоди на це всіх членів сім'ї наймача та обумовлення угодою між указаними особами, наймачем і членами сім'ї, що проживають з ним, певний порядок користування жилим приміщенням, й інші обставини справи, що мають значення для справи, а саме: чи було це приміщення постійним місцем проживання цих осіб, чи вели вони з наймачем спільне господарство, тривалість часу їх проживання.
Відповідно до правового висновку Верховного Суду України, викладеного у постанові від 11 липня 2012р. ( справа № 6-60цс12) у осіб, які вселились до наймача, виникають усі права й обов'язки за договором найму жилого приміщення, якщо особи постійно проживали разом із наймачем і вели з ним спільне господарство та були визнані членами сім'ї наймача. Крім того, особи, що вселилися в жиле приміщення як члени сім'ї наймача, набувають рівного з іншими членами сім'ї права користування жилим приміщенням, якщо при вселенні між цими особами, наймачем та членами його сім'ї, які поживають з ним, не було іншої угоди про порядок користування жилим приміщенням. У разі вселення особи до житлового приміщення за договором піднайму, вона не набуває самостійного права користування жилим приміщенням, якщо не буде встановлено, що ця особа вселилась як член сім'ї наймача. При цьому під час вирішення спору про право користування жилим приміщенням осіб, які вселились до наймача, суд повинен з'ясувати, крім обставин щодо реєстрації цих осіб у спірному приміщенні, дотримання встановленого порядку при їх вселенні та наявності згоди на це всіх членів сім'ї наймача та обумовлення угодою між указаними особами, наймачем і членами сім'ї, що проживають з ним, певного порядку користування жилим приміщенням, й інші обставини справи, що мають значення для справи, а саме: чи було це приміщення постійним місцем проживання цих осіб, чи вели вони з наймачем спільне господарство, тривалість часу їх проживання.
Відповідно до ст.106 ЖК України, повнолітній член сім'ї наймача вправі за згодою наймача та інших членів сім'ї, які проживають разом з ним, вимагати визнання його наймачем за раніше укладеним договором найму жилого приміщення замість попереднього наймача. Таке ж право у разі смерті наймача або втрати ним права на жиле приміщення належить будь-якому членові сім'ї наймача.
У разі відмови наймодавця у визнанні члена сім'ї наймачем за договором найму спір може бути вирішено в судовому порядку.
Позивач та її представник в судовому засіданні вказали, що позивачка разом з сином вселилися в квартиру АДРЕСА_4 та проживали однією родиною разом зі своєю свекрухою ОСОБА_5 та зі своїм чоловіком та батьком спільного сина, ОСОБА_6 , хоча і зареєстровані за іншою адресою.
Однак, позивачка з 26.11.1998 року і до теперішнього часу зберігає за собою право користування іншим житловим приміщенням - домоволодінням АДРЕСА_2 , в якому вона зареєстрована постійно, та зареєстрований малолітній син, отже у відповідності до ст. 29 ЦК України вона сама визначила її як місце свого постійного проживання.
Суд не приймає до уваги покази свідків ОСОБА_9 та ОСОБА_8 , які вказали, що позивач з сином проживали в спірній квартирі, оскільки це не підтверджується матеріалами справи.
Суд критично відноситься до Акту про фактичне проживання у житловому приміщенні від 24 квітня 2024 року складеного ОСББ «Янтарне 75А» зі слів сусідів, в якому зазначено про те, що про фактичне проживання позивачки в квартирі свідчать щоденні зустрічі з нею та її сином вранці на сходових майданчиках у час руху на роботу та ввечері після роботи, та те що в квартирі знаходяться їх речі. Зазначеним актом не підтверджено факт законного вселення в спірну квартиру, ведення спільного господарства з основним квартиронаймачем.
Суд не приймає до уваги платіжні інструкції щодо сплати позивачкою комунальних платежів, оскільки зазначені сплати нею здійснені в 2024 році, жодних документів щодо сплати позивачем за надані комунальні послуги за попередні періоди суду не надано.
Суд також не приймає до уваги договір на проведення ремонтних робіт укладений між позивачем та «Абріс Град» від 18.04.2024 року, оскільки зазначений договір укладений після смерті осіб які проживали в квартирі.
Допустимих доказів про те, що позивач поселилася в спірну квартиру в установленому законом порядку як член сім'ї наймача на постійне місце проживання та вела з ОСОБА_5 спільне господарство, приймала участь в утриманні квартири, та те, що квартира є єдиним постійним місцем проживання, матеріали справи не містять. Копії ордера на спірну квартиру суду не надано.
Аналіз фактичних обставин справи і зібраних у справі доказів не дає підстав для підтвердження того, що ОСОБА_1 та її син ОСОБА_4 тривалий час проживали в квартирі як член сім'ї наймача, та ОСОБА_1 вела з ним спільне господарство, утримувала житло і набула право постійного користування в спірній квартирі на підставі ст.ст.64, 65 ЖК України.
Позивачем не доведено як сам факт вселення в спірне житло, та проживання в ньому та те, що спірна квартира була її та її сина єдиним постійним місцем проживання протягом тривалого часу.
Згідно зі статтею 13 ЦПК України суд розглядає цивільні справи не інакше як за зверненням фізичних чи юридичних осіб, поданим відповідно до цього Кодексу, в межах заявлених ними вимог і на підставі доказів сторін та інших осіб, які беруть участь у справі.
Відповідно до статті 12 ЦПК України цивільне судочинство здійснюється на засадах змагальності сторін. Сторони та інші особи, які беруть участь у справі, мають рівні права щодо подання доказів, їх дослідження та доведення перед судом їх переконливості. Кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених цим Кодексом.
Згідно зі статтею 81 ЦПК України кожна сторона зобов'язана довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень, крім випадків, встановлених цим Кодексом. Докази подаються сторонами та іншими особами, які беруть участь у справі. Доказуванню підлягають обставини, які мають значення для ухвалення рішення у справі і щодо яких у сторін та інших осіб, які беруть участь у справі, виникає спір.
Виходячи із вищевикладеного, приймаючи до уваги, що викладені докази не викликають у суду жодних сумнівів щодо їх належності, допустимості, об'єктивності та достатності для вирішення справи по суті, враховуючи, щопозивачем належним чином не доведено позовні вимоги, тому суд дійшов до висновку, що у задоволенні позову слід відмовити за недоведеністю.
Відповідно до ст.141 ЦПК України оскільки позивачу відмовлено в позові то судові витрати не відшкодовуються.
Керуючись: ст.ст. 4,13,141,259, 263-265 ЦПК України, суд,-
В задоволенні позовних вимог ОСОБА_1 ( АДРЕСА_5 , РНОКПП НОМЕР_1 ), яка діє у власних інтересах та інтересах малолітнього сина ОСОБА_4 ( АДРЕСА_5 , РНОКПП НОМЕР_2 ), до Територіальної громади в особі Дніпровської міської ради (49000, м. Дніпро, пр. Дмитра Яворницького, буд. 75, код ЄДРПОУ 26510514) про визнання права користування житловим приміщенням - відмовити
Рішення може бути оскаржено в апеляційному порядку шляхом подачі протягом тридцяти днів з дня проголошення рішення апеляційної скарги.
Якщо в судовому засіданні було оголошено лише вступну та резолютивну частини судового рішення або у разі розгляду справи (вирішення питання) без повідомлення (виклику) учасників справи, зазначений строк обчислюється з дня складення повного судового рішення.
Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо апеляційну скаргу не було подано.
У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови суду апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.
Повний текст рішення складено 25.10.2024 року.
Суддя Л.П. Слюсар