справа № 208/11862/24
№ провадження 1-кс/208/2180/24
Іменем України
23 жовтня 2024 р. м. Кам'янське
Слідчий суддя Заводського районного суду міста Дніпродзержинська Дніпропетровської області ОСОБА_1 , за участі: секретаря судового засідання ОСОБА_2 , розглянувши у відкритому судовому засіданні клопотання слідчого СВ Кам'янського РУП ГУНП в Дніпропетровській області ф ОСОБА_3 погоджене прокурором Кам'янської окружної прокуратури ОСОБА_4 про арешт майна в межах кримінального провадження № 12024041160001088 від 24.08.2024 року за ч. 4 ст. 185 КК України, -
Слідчий СВ Кам'янського РУП ГУНП в Дніпропетровській області за погодженням із прокурором Кам'янської окружної прокуратурив межах кримінального провадження № 12024041160001088 від 24.08.2024 року за ч. 4 ст. 185 КК України, звернувся до слідчого судді Заводського районного суду міста Дніпродзержинська із клопотанням, в якому просить накласти арешт на мобільний телефон марки Redmi 9 Sunset IMEI 1: НОМЕР_1 IMEI 2: НОМЕР_2 , що на правах власності належить потерпілій ОСОБА_5 . Позбавити потерпілу права на відчуження, розпорядження, залишивши право на користування зазначеним майном.
У судове засідання слідчий Кам'янського РУП ГУНП в Дніпропетровській області не з'явився, надав слідчому судді заяву про розгляд клопотання за його відсутності, просив клопотання про арешт майна задовольнити.
Прокурор у судове засідання не з'явилась, надала слідчому судді клопотання, згідно якого, вважає за можливе розглянути клопотання слідчого про арешт майна за її відсутності.
Власник майна у судове засідання не з'явилась, надала слідчому судді заяву про розгляд справи без її участі, не заперечувала проти задоволення клопотання слідчого.
На підставі ч. 4 ст. 107 КПК України, фіксування кримінального провадження за допомогою технічних засобів не здійснювалось.
У відповідності до положень ст. 22 КПК України, кримінальне провадження здійснюється на основі змагальності, що передбачає самостійне обстоювання стороною обвинувачення і стороною захисту їхніх правових позицій, прав, свобод і законних інтересів засобами, передбаченими цим Кодексом. Сторони кримінального провадження мають рівні права на збирання та подання до суду речей, документів, інших доказів, клопотань, скарг, а також на реалізацію інших процесуальних прав, передбачених цим Кодексом. Суд, зберігаючи об'єктивність та неупередженість, створює необхідні умови для реалізації сторонами їхніх процесуальних прав та виконання процесуальних обов'язків.
З норм ст. 26 КПК України вбачається, що сторони кримінального провадження є вільними у використанні своїх прав у межах та у спосіб, передбачених цим Кодексом. Слідчий суддя, суд у кримінальному провадженні вирішують лише ті питання, що винесені на їх розгляд сторонами та віднесені до їх повноважень цим Кодексом.
Слідчий суддя враховує, що сторона обвинувачення на власний розсуд розпорядилася правом підтримати заявлене клопотання без своєї особистої участі, у письмовій формі та з документальним підтвердженням.
Слідчий суддя, дослідивши матеріали клопотання, кримінального провадження, приходить до наступного.
Відповідно до ч. 1 ст. 98 КПК України, речовими доказами є матеріальні об'єкти, які були знаряддям вчинення кримінального правопорушення, зберегли на собі його сліди або містять інші відомості, які можуть бути використані як доказ факту чи обставин, що встановлюються під час кримінального провадження, в тому числі предмети, що були об'єктом кримінально протиправних дій, гроші, цінності та інші речі, набуті кримінально протиправним шляхом або отримані юридичною особою внаслідок вчинення кримінального правопорушення.
Згідно до п. 1 ч. 1 ст. 170 КПК України, арештом майна є тимчасове, до скасування у встановленому цим Кодексом порядку, позбавлення за ухвалою слідчого судді або суду права на відчуження, розпорядження та/або користування майном, щодо якого існує сукупність підстав чи розумних підозр вважати, що воно є доказом злочину, підлягає спеціальній конфіскації у підозрюваного, обвинуваченого, засудженого, третіх осіб, конфіскації у юридичної особи, для забезпечення цивільного позову, стягнення з юридичної особи отриманої неправомірної вигоди, можливої конфіскації майна. Арешт майна скасовується у встановленому цим Кодексом порядку.
Як вбачається з матеріалів клопотання, в провадженні СВ Кам'янського РУП знаходиться кримінальне провадження № 12024041160001088внесене до Єдиного реєстру досудових розслідувань 24.08.2024 за ознаками кримінального правопорушення передбаченого ч. 4 ст. 185 КК України.
20.08.2024 до Кам'янського РУП надійшла заява від ОСОБА_5 про те, що невстановлена особа 20.08.2024 близько 07:30 за адресою м. Кам'янське вул. Миру таємно викрала мобільний телефон Redmi 9 Sunset, чим спричинила їй матеріального збитку. (ЖЕО 15713).
15.10.2024 року, в ході розслідування, працівниками поліції Відділу поліції №1 Запорізького РУП ГУНП в Запорізькій області у громадянина ОСОБА_6 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , було вилучено мобільний телефон марки Redmi 9 Sunset IMEI 1: НОМЕР_1 IMEI 2: НОМЕР_2 , який на праві власності належить потерпілій ОСОБА_5 .
В ході огляду мобільний телефон марки Redmi 9 Sunset,який на праві власності належить потерпілій ОСОБА_5 , було вилучено до Відділу поліції №1 Запорізького РУП ГУНП в Запорізькій області.
Даний мобільний телефон марки Redmi 9 Sunset Redmi 9 Sunset IMEI 1: НОМЕР_1 IMEI 2: НОМЕР_2 постановою слідчого визнаний як речовий доказ.
Оскільки встановлено підстави та мету застосування арешту, слідчий просив клопотання задовольнити, підставою арешту майна є те, що майно визнано речовим доказом та має доказове значення для встановлення фактичних обставин події кримінального правопорушення, так як містить відомості, які можуть бути використані як доказ факту чи обставин, що встановлюються під час кримінального провадження та є об'єктом який був набутий кримінально протиправним шляхом.
Відповідно до ч. 2 ст. 93 КПК України сторона обвинувачення здійснює збирання доказів шляхом проведення слідчих (розшукових) дій та негласних слідчих (розшукових) дій, витребування та отримання від органів державної влади, органів місцевого самоврядування, підприємств, установ та організацій, службових та фізичних осіб речей, документів, відомостей, висновків експертів, висновків ревізій та актів перевірок, проведення інших процесуальних дій, передбачених цим Кодексом.
Відповідно до ч. 2 ст. 170 КПК України, слідчий суддя накладає арешт на майно, якщо є достатні підстави вважати, що вони відповідають критеріям, зазначеним у частині другій статті 167 цього Кодексу, а саме: підшукані, виготовлені, пристосовані чи використані як засоби чи знаряддя вчинення кримінального правопорушення та (або) зберегли на собі його сліди; призначалися (використовувалися) для схиляння особи до вчинення кримінального правопорушення, фінансування та/або матеріального забезпечення кримінального правопорушення або винагороди за його вчинення; є предметом кримінального правопорушення, у тому числі пов'язаного з їх незаконним обігом; одержані внаслідок вчинення кримінального правопорушення та/або є доходами від них, а також майно, в яке їх було повністю або частково перетворено.
Арешт може бути накладено на нерухоме і рухоме майно, майнові права інтелектуальної власності, гроші у будь-якій валюті готівкою або у безготівковому вигляді, цінні папери, корпоративні права, які перебувають у власності у підозрюваного, обвинуваченого або осіб, які в силу закону несуть цивільну відповідальність за шкоду, завдану діяннями підозрюваного, обвинуваченого або неосудної особи, яка вчинила суспільно небезпечне діяння, і перебувають у нього або в інших фізичних, або юридичних осіб, а також які перебувають у власності юридичної особи, щодо якої здійснюється провадження, з метою забезпечення можливої конфіскації майна, спеціальної конфіскації або цивільного позову (ч. 3 ст. 170 КПК України).
При цьому, ч. 3 та ч. 5 ст. 132 КПК України передбачено, що під час розгляду питання про застосування заходів забезпечення кримінального провадження, в тому числі при вирішенні питання накладення арешту на майно (п. 7 ч. 2 ст. 131 КПК України), сторони кримінального провадження повинні подати слідчому судді докази обставин, на які вони посилаються.
Згідно положень ст. 22 КПК України, кримінальне провадження здійснюється на основі змагальності, що передбачає самостійне обстоювання стороною обвинувачення і стороною захисту їхніх правових позицій, прав, свобод і законних інтересів засобами, передбаченими цим Кодексом. Сторони кримінального провадження мають рівні права на збирання та подання до суду речей, документів, інших доказів, клопотань, скарг, а також на реалізацію інших процесуальних прав, передбачених цим Кодексом.
Частиною 2 статті 173 КПК України передбачено, що при вирішенні питання про арешт майна слідчий суддя, суд повинен враховувати: 1) правову підставу для арешту майна; 2) достатність доказів, що вказують на вчинення особою кримінального правопорушення; 3) розмір можливої конфіскації майна, можливий розмір шкоди, завданої кримінальним правопорушенням, та цивільного позову; 4) наслідки арешту майна для інших осіб; 5) розумність та співрозмірність обмеження права власності завданням кримінального провадження.
Характер та обсяг доказів, що збираються стороною обвинувачення, мають відповідати фактичним обставинам справи та правовій кваліфікації кримінального провадження.
Об'єктивна сторона злочину включає такі обов'язкові ознаки:1) діяння, 2) обстановку, 3) наслідки та 4) причинний зв'язок між діянням і наслідками.
У відповідності до ч. 5 ст. 9 КПК України, слідчий суддя враховує, що виходячи з положень Першого протоколу та протоколів № 2, 4, 7 та 11 до Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод, дотримання принципу верховенства права є однією з підвалин демократичного суспільства.
У ст. 1 Першого протоколу до Конвенції зазначено, кожна фізична або юридична особа має право мирно володіти своїм майном. Ніхто не може бути позбавлений своєї власності інакше як в інтересах суспільства і на умовах, передбачених законом і загальними принципами міжнародного права.
Будь-яке втручання державного органу у право на мирне володіння майном повинно забезпечити «справедливий баланс» між загальним інтересом суспільства та вимогами захисту основоположних прав конкретної особи. Необхідність досягнення такого балансу відображена в цілому в структурі статті 1 Першого протоколу. Необхідного балансу не вдасться досягти, якщо на відповідну особу буде покладено індивідуальний та надмірний тягар (див., серед інших джерел, рішення від 23 вересня 1982 року у справі «Спорронг та Льонрот проти Швеції», пп. 69 і 73, Series A N 52). Іншими словами, має існувати обґрунтоване пропорційне співвідношення між засобами, які застосовуються, та метою, яку прагнуть досягти (див., наприклад, рішення від 21 лютого 1986 року у справі «Джеймс та інші проти Сполученого Королівства», n. 50, Series A N 98).
Тому враховуючи вимоги ст. 170 КПК України, обставини встановлені під час розгляду клопотання у їх сукупності, позиції слідчого СВ, який довів обґрунтованість заявленого клопотання, а тому враховуючи що підставою клопотання є необхідність проведення ряду процесуальних дій в межах кримінального провадження, а тому з метою його збереження, унеможливлення пошкодження та знищення, що може призвести до нівелювання доказової бази, підлягає задоволенню.
Керуючись ст. 36, 131-132, 170-171, 173 КПК України, слідчий суддя, -
Клопотання слідчого - задовольнити.
Накласти арешт на мобільний телефон марки Redmi 9 Sunset IMEI 1: НОМЕР_1 IMEI 2: НОМЕР_2 , який на правах власності належить потерпілій ОСОБА_5 .
Тимчасово, на час накладення арешту, позбавити потерпілу ОСОБА_5 права на відчуження, розпорядження, залишивши право на користування зазначеним майном.
Виконання ухвали про арешт майна покласти на старшого слідчого СВ Кам'янського РУП ГУНП в Дніпропетровській області ОСОБА_7
Скасування арешту майна проводиться в порядку передбаченому ст. 174 КПК України.
Ухвала може бути оскаржена до Дніпровського апеляційного суду протягом п'яти днів з моменту її проголошення.
Слідчий суддя ОСОБА_1