Справа № 212/543/20
2/212/4070/24
29 жовтня 2024 року м. Кривий Ріг
Жовтневий районний суд міста Кривого Рогу Дніпропетровської області у складі: Головуючого судді - Власенко М.Д., за участі секретаря судового засідання - Машошиної Ю.О., розглянувши відповідно до ч.2 ст.247 ЦПК України без участі осіб, які беруть участь у справі та без фіксування судового процесу за допомогою звукозаписувального технічного засобу, в порядку спрощеного позовного провадження, цивільну справу за позовом Акціонерного товариства “Криворізька теплоцентраль» до ОСОБА_1 , ОСОБА_2 , ОСОБА_3 про стягнення заборгованості за комунальні послуги,-
У січні 2020 року позивач Акціонерне товариство “Криворізька теплоцентраль» (далі - АТ “Криворізька теплоцентраль») звернулось до суду із вказаним позовом до відповідачів, зазначивши, що позивач за специфікою своєї виробничої діяльності здійснює постачання теплової енергії для потреби опалення і гарячого водопостачання населенню, яке відповідно ЖК України, Закону України “Про житлово-комунальні послуги», Постанови Кабінету Міністрів України від 21 липня 2005 року № 630 зобов'язане здійснювати оплату за отриману послугу з централізованого опалення відповідно до встановлених тарифів. Позивач є постачальником теплової енергії за адресою проживання відповідачів: АДРЕСА_1 . Позивачем належним чином виконано свої зобов'язання щодо надання послуг з централізованого опалення за вищевказаною адресою, відповідачі внаслідок неналежного виконання зобов'язання щодо здійснення оплати за спожиту послугу мають заборгованість за період з 01 жовтня 2013 року по 01 січня 2020 року у розмірі 30884,14 грн., які позивач просить стягнути з відповідачів, а також зв'язку із невиконанням відповідачами обов'язку щодо сплати заборгованості, просить стягнути з останніх суму інфляційних витрат у розмірі 5815,80 грн., 3% річних у розмірі 1949,05 грн., а також понесені судові витрати зі сплати судового збору в розмірі 2102 грн.
Ухвалою суду від 04 лютого 2020 року було відкрито провадження у справі та призначено до розгляду в порядку спрощеного позовного провадження з викликом сторін.
Заочним рішенням Жовтневого районного суду міста Кривого Рогу Дніпропетровської області від 06 липня 2020 року позовні вимоги АТ “Криворізька теплоцентраль» задоволені.
Ухвалою суду від 24 вересня 2024 року за заявою відповідача ОСОБА_3 заочне рішення від 06 липня 2020 року скасовано та призначено розгляд справи у порядку спрощеного позовного провадження без виклику (повідомлення).
Відповідач ОСОБА_3 не скористалась правом надання відзиву на позовну заяву, у заяві про перегляд заочного рішення вказала, що за адресою: АДРЕСА_1 вона не проживає з 2017 року. Вона не погоджується із сумою заборгованості, яка нарахована їй з жовтня 2017 року по січень 2020 року, оскільки з листопада 2017 року вона не проживає у квартирі, де обліковується заборгованість. Через її відсутність у судовому засіданні, вона була позбавлена можливості заявити клопотання про застосування строків давності при розгляді вказаної справи, оскільки заборгованість стягнута за період з жовтня 2013 року по січень 2020 року.
Відповідачі ОСОБА_1 , ОСОБА_2 правом надання відзиву на позовну заяву не скористались, заяв із запереченнями розгляду справи в порядку спрощеного провадження, а також клопотань про розгляд справи з викликом сторін, до суду не направляли.
Від представника позивача на адресу суду надійшли додаткові пояснення, у яких вказано, що згідно розрахунку заборгованості за адресою: АДРЕСА_1 за період з жовтня 2017 року по січень 2020 року відповідачами регулярно було здійснено часткову оплату за послугу з централізованого опалення, а тому перебіг позовної давності постійно переривався вчиненням дій, що свідчили про визнання відповідачами боргу. Відповідачі були обізнані про свою заборгованість, частково її погашали. Також, 02 квітня 2020 року набув чинноств Закон України від 30 березня 2020 року № 540-IX “Про внесення змін до деяких законодавчих актів України, спрямованих на забезпечення додаткових соціальних та економічних гарантій у зв'язку з поширенням коронавірусної хвороби (COVID-19)», яким розділ “Прикінцеві положення» ЦК України доповнено пунктом 12, за змістом якого під час дії карантину, встановленого Кабінетом Міністрів України з метою запобігання поширенню коронавірусної хвороби (COVID-19), строки, визначені статтями 257, 258, 362, 559, 681, 728, 786, 1293 цього Кодексу, продовжуються на строк дії такого карантину. Законом передбачено продовження позовної давності щодо вимог за якими перебіг позовної давності не закінчився станом на 02 квітня 2020 року і станом на дату подання позовної заяви строк позовної давності в частині стягнення заборгованості за комунальні послуги не сплинув, постійно переривався та продовжився на строк дії карантину. Позивачем було заявлено вимоги про стягнення з відповідачів 3 % річних та інфляційні втрат, які нараховані на суму несплаченої заборгованості і вказані суми нараховані за період до набранням чинності Постанови КМУ від 05 березня 2022 року № 206. Послуги з постачання теплової енергії надавалися позивачем за адресою: АДРЕСА_1 безперервно, зокрема за спірний період з 01 жовтня 2013 року по 01 січня 2020 року, що підтверджується відповідними актами. Також, просить суд не брати до уваги наданий відповідачем акт про фактичне проживання, оскільки відповідач ОСОБА_3 за відомостями реєстру Криворізької територіальної громади знята з реєстрації за адресою, де обліковується заборгованість з травня 2024 року, в той час як заборгованість стягується за період з жовтня 2013 року по січень 2020 року і у цей період ОСОБА_3 була зареєстрована за цією адресою. Враховуючи викладене, просить задовольнити позовні вимоги у повному обсязі.
Відповідно до ч.5 ст.279 ЦПК України, суд розглядає справу в порядку спрощеного позовного провадження без повідомлення сторін за наявними у справі матеріалами, за відсутності клопотання будь-якої зі сторін про інше.
Справа розглядається за відсутності учасників справи, тому у відповідності до ч.2 ст.247 ЦПК України фіксування судового процесу за допомогою звукозаписувального технічного засобу не здійснюється.
Дослідивши та вивчивши матеріали справи, всебічно та повно з'ясувавши обставини справи, на яких ґрунтуються позовні вимоги, об'єктивно оцінивши в сукупності докази, які мають значення для розгляду справи, суд вважає, що позовні вимоги підлягають частковому задоволенню з наступних підстав.
Судом встановлено, що рішенням виконавчого комітету Криворізької міської ради № 343 від 12.10.2011 року “Про надання згоди на передачу окремих об'єктів теплопостачання від Комунального підприємства “Криворіжтепломережа» до Державного підприємства “Криворізька теплоцентраль» до Державного підприємства “Криворізька теплоцентраль» передано об'єкти теплопостачання в Довгинцівському, Жовтневому, Інгулецькому та Саксаганському районах міста.
Квартира за адресою: АДРЕСА_1 перебуває на обслуговування в АТ “Криворізька теплоцентраль» на яку відкрито особовий рахунок № НОМЕР_1 на послуги з постачання теплової енергії.
Відповідач ОСОБА_4 уклала шлюб 13 лютого 2021 року з ОСОБА_5 , що підтверджується свідоцтвом про шлюб, що видане 13 лютого 2021 року Покровським районним у місті Кривому Розі відділом державної реєстрації актів цивільного стану Південно-Східного міжрегіонального управління Міністерства юстиції (м. Дніпро), актовий запис № 53 від 13 лютого 2021 року. Після реєстрації шлюбу змінила прізвище з “ ОСОБА_6 » на “ ОСОБА_7 ».
Згідно статті 67 ЖК України плата за комунальні послуги (водопостачання, газ, теплова енергія та інші послуги) береться крім квартирної плати за затвердженими в установленому порядку тарифами.
Відповідно до положень статті 68 ЖК України наймач зобов'язаний своєчасно вносити квартирну плату та плату за комунальні послуги.
АТ “Криворізька теплоцентраль» по специфіці своєї виробничої діяльності здійснює постачання теплової енергії для потреби опалення і гарячого водопостачання населенню, яке відповідно зі ст.ст.67, 68, 162 Житлового Кодексу України зобов'язане робити оплату за отриману теплову енергію, згідно особового рахунка і встановлених тарифів.
Відповідно до приписів норм Закону України “Про житлово-комунальні послуги», Закону України “Про теплопостачання», Правил надання послуг з центрального опалення, постачання холодної та гарячої води і водовідведення, які затверджені Постановою КМУ України № 630 від 21.07.2005 року (які були чинним на момент виникнення спірних правовідносин) - між позивачем та відповідачами виникли правовідносини по наданню, з одного боку, та споживанню, з іншого боку, комунальних послуг по центральному опаленню.
Відповідно до ст.1 Закону України "Про житлово-комунальні послуги", індивідуальний споживач - це фізична або юридична особа, яка є власником (співвласником) нерухомого майна, або за згодою власника інша особа, яка користується об'єктом нерухомого майна і отримує житлово-комунальну послугу для власних потреб та з якою або від імені якої укладено відповідний договір про надання житлово-комунальної послуги.
Відповідно до ч.1 ст.9 Закону України "Про житлово-комунальні послуги", споживач здійснює оплату за спожиті житлово-комунальні послуги щомісяця, якщо інший порядок та строки не визначені відповідним договором.
Відповідно до ст.5 Закону України "Про житлово-комунальні послуги" до житлово-комунальних послуг належать, в тому числі, послуги з постачання теплової енергії.
Пунктом 18 Правил, передбачено, що розрахунковим періодом для оплати послуг є календарний місяць. Плата за послуги вноситься не пізніше 20 числа місяця, що настає за розрахунковим, якщо договором не встановлено іншого строку.
За частиною третьою статті 20 Закону України “Про житлово-комунальні послуги» споживач зобов'язаний оплачувати житлово-комунальні послуги у строки, встановлені договором або законом.
Пунктами 2, 5 частини другої статті 7 Закону України “Про житлово-комунальні послуги» встановлено, що індивідуальний споживач зобов'язаний укладати договори про надання житлово-комунальних послуг у порядку і випадках, визначених законом, оплачувати надані житлово-комунальні послуги за цінами/тарифами, встановленими відповідно до законодавства, у строки, встановлені відповідними договорами.
Статтею 32 Закону України “Про житлово-комунальні послуги» передбачено, що розмір плати за комунальні послуги розраховується, виходячи з розміру затверджених цін/тарифів та показань засобів обліку або за нормами, затвердженими в установленому порядку.
Судом встановлено, що на час виникнення спірних правовідносин між сторонами договір на надання житлово-комунальних послуг не укладався, однак відсутність такого договору не може бути підставою для звільнення споживачів від оплати послуг, оскільки укладення договору є обов'язком споживача.
Аналогічний правовий висновок викладений у постанові Верховного Суду України від 20 квітня 2016 року у справі № 6-2951цс15, у постанові Верховного Суду від 18 травня 2020 року у справі № 176/456/17 (провадження № 61-63св18), а також у постанові Великої Палати Верховного Суду від 20 вересня 2018 року у справі № 14-280цс18.
Відповідно до статті 509 ЦК України, зобов'язанням є право відношення, в якому одна сторона (боржник) зобов'язана вчинити на користь другої сторони (кредитора) певну дію (надати послугу, сплатити гроші тощо) або утриматися від певної дії, а кредитор має право вимагати від боржника виконання його обов'язку.
Статтею 525 ЦК України, передбачає, що одностороння відмова від зобов'язання або одностороння зміна його умов не допускається, якщо інше не встановлено договором або законом.
Наданими представником позивача актами підтверджено факт подання та припинення подання теплоносій в будівлю житлового будинку за адресою: АДРЕСА_2 у період з жовтня 2014 року по жовтень 2021 року.
Звертаючись до суду із вказаним позовом, позивач вважав, що відповідачі, як споживачі послуг теплопостачання не здійснювали своєчасно та в повному обсязі оплату за надані позивачем послуги, у зв'язку з чим виникла заборгованість за період з 01 жовтня 2013 року по 01 січня 2020 року у розмірі 30119,29 грн., яку просив стягнути з відповідачів.
Так, відповідачі ОСОБА_1 , ОСОБА_2 зареєстровані за адресою: АДРЕСА_1 , а отже є споживачами послуг теплопостачання та суб'єктами, які мають здійснювати оплату за надані послуги у заявлений спірний період з жовтня 2013 року по січень 2020 року.
При цьому, за ч.1 ст.34 ЦК України повну цивільну дієздатність має фізична особа, яка досягла вісімнадцяти років (повноліття).
Суд враховує, що відповідач ОСОБА_3 досягла повноліття ІНФОРМАЦІЯ_1 , а тому повинна відповідати за борг з постачання теплової енергії перед АТ “Криворізька теплоцентраль» за період з червня 2015 року по січень 2020 року, як споживач послуг з централізованого опалення.
Відповідач ОСОБА_3 була зареєстрована за адресою: АДРЕСА_1 у період з 10 липня 2013 року по 09 травня 2024 року, а отже була споживачем послуг теплопостачання після досягнення повноліття, тобто у період з червня 2015 року по січень 2020 року.
Наданий відповідачем ОСОБА_3 акт про непроживання особи за місцем реєстрації від 19 червня 2024 року, посвідчений головою правління ОСББ “КР.Р Зарічча 42», за яким остання не проживає за адресою: АДРЕСА_1 з листопада 2017 року по теперішній час, не звільняє відповідача ОСОБА_3 від обов'язку нести солідарну відповідальність, як споживача послуг теплопостачання за адресою її місця реєстрації за адресою: АДРЕСА_1 . Будь-яких доказів на підтвердження здійснення відповідачем ОСОБА_3 витрат по оплаті наданих послуг з опалення за будь-якою адресою, суду не надано.
Відповідно до наданого позивачем розрахунку заборгованості за період з жовтня 2013 року по січень 2020 року, який перевірений судом, по особовому рахунку за адресою: АДРЕСА_1 розмір заборгованості за послуги централізованого опалення складає 30119,29 (а.с.5-6).
Крім того, згідно з частиною 2 статті 625 ЦК України боржник, який прострочив виконання грошового зобов'язання, на вимогу кредитора зобов'язаний сплатити суму боргу з урахуванням встановленого індексу інфляції за весь час прострочення, а також три проценти річних від простроченої суми, якщо інший розмір процентів не встановлений договором або законом.
Велика Палата Верховного Суду у постанові від 10 квітня 2018 року у справі № 910/10156/17 вказала, що приписи статті 625 ЦК України поширюються на всі види грошових зобов'язань, та погодилася з висновками Верховного Суду України, викладеними у постанові від 01 червня 2016 року у справі № 3-295гс16, за змістом яких грошове зобов'язання може виникати між сторонами не тільки з договірних відносин, але й з інших підстав, передбачених цивільним законодавством.
За змістом частини 1 статті 901, частини 1 статті 903 ЦК України, за договором про надання послуг одна сторона (виконавець) зобов'язується за завданням другої сторони (замовника) надати послугу, яка споживається в процесі вчинення певної дії або здійснення певної діяльності, а замовник зобов'язується оплатити виконавцеві зазначену послугу, якщо інше не встановлено договором. Якщо договором передбачено надання послуг за плату, замовник зобов'язаний оплатити надану йому послугу в розмірі, у строки та в порядку, що встановлені договором.
Беручи до уваги вищевикладене, правовідносини, які склалися на підставі договору про надання послуг, є грошовим зобов'язанням і, зважаючи на таку юридичну природу правовідносин сторін, на них поширюється дія частини 2 статті 625 ЦК як спеціальний вид цивільно-правової відповідальності за прострочення виконання зобов'язання (постанова Верховного Суду України від 14 листопада 2011 р. у справі № 6-40цс11).
Відповідно до наданих позивачем розрахунків сума інфляційних втрат за період з жовтня 2013 року по січень 2020 року становить 5815,80 грн., сума 3 % річних - 1949,05 (а.с.7).
Щодо доводів відповідача ОСОБА_3 про застосування строку позовної давності суд зазначає наступне.
За нормами ст.256 ЦК України позовна давність - це строк, у межах якого особа може звернутися до суду з вимогою про захист свого цивільного права або інтересу.
Загальна позовна давність встановлюється тривалістю у три роки (ст.257 ЦК України).
Частиною четвертою статті 267 ЦК України передбачено, що сплив позовної давності, про застосування якої заявлено стороною у спорі, є підставою для відмови у позові.
Частинами першою, п'ятою статті 261 ЦК України встановлено, що перебіг позовної давності починається від дня, коли особа довідалася або могла довідатися про порушення свого права. За зобов'язаннями з визначеним строком виконання перебіг позовної давності починається зі спливом строку виконання.
Позовна давність, відповідно до частини першої статті 260 ЦК України, обчислюється за загальними правилами визначення строків, встановленими статтями 253-255 цього кодексу.
Перебіг позовної давності переривається вчиненням особою дії, що свідчить про визнання нею свого боргу або іншого обов'язку. Позовна давність переривається у разі пред'явлення особою позову до одного із кількох боржників, а також якщо предметом позову є лише частина вимоги, право на яку має позивач (частини перша та друга статті 264 ЦК України). Після переривання перебіг позовної давності починається заново. Час, що минув до переривання перебігу позовної давності, до нового строку не зараховується (частина третя вказаної статті).
Аналіз зазначених норм цивільного права визначає, що за щомісячними платежами перебіг позовної давності щодо місячних платежів починається після несплати чергового платежу.
До дій, що свідчать про визнання боргу або іншого обов'язку, з урахуванням конкретних обставин справи, можуть належати: визнання пред'явленої претензії; зміна договору, з якої вбачається, що боржник визнає існування боргу, а так само прохання боржника про таку зміну договору; письмове прохання відстрочити сплату боргу; підписання уповноваженою на це посадовою особою боржника разом з кредитором акта звірки взаєморозрахунків, який підтверджує наявність заборгованості в сумі, щодо якої виник спір; письмове звернення боржника до кредитора щодо гарантування сплати суми боргу; часткова сплата боржником або з його згоди іншою особою основного боргу та/або сум санкцій, такий висновок викладений у Постанові Верховного Суду від 27 квітня 2020 року у справі № 3-269гс16.
Крім того, постановою Кабінету Міністрів України від 11 березня 2020 року № 211 “Про запобігання поширенню на території України гострої респіраторної хвороби COVID-19, спричиненої коронавірусом SARS-CoV-2» (із змінами і доповненнями, внесеними постановами Кабінету Міністрів України) установлено з 12 березня 2020 року на всій території України карантин. Строк карантину неодноразово продовжувався.
Запроваджено обмежувальні заходи щодо протидії поширенню коронавірусу COVID-19, які безпосередньо впливають на виконання державою своєї соціальної, економічної, правозахисної функцій, введено певні обмеження прав та свобод людини і громадянина.
02 квітня 2020 року набув чинності Закон України від 30 березня 2020 року № 540-IX “Про внесення змін до деяких законодавчих актів України, спрямованих на забезпечення додаткових соціальних та економічних гарантій у зв'язку з поширенням коронавірусної хвороби (COVID-19)», відповідно до якого розділ «Прикінцеві положення» ЦК України доповнено пунктом 12, за змістом якого під час дії карантину, встановленого Кабінетом Міністрів України з метою запобігання поширенню коронавірусної хвороби (COVID-19), строки, визначені статтями 257, 258, 362, 559, 681, 728, 786, 1293 цього Кодексу, продовжуються на строк дії такого карантину.
Тобто, строк позовної давності, в силу пункту 12 Розділу “Прикінцеві та перехідні положення» Цивільного кодексу України, продовжено на строк дії карантину.
У постанові Верховного Суду від 07 вересня 2022 року у справі 679/1136/21 зазначено, що у пункті 12 розділу “Прикінцеві та перехідні положення» ЦК України у редакції Закону України від 30 березня 2020 року № 540-IX перелічені всі статті цього Кодексу, які визначають строки позовної давності. І всі ці строки продовжено для всіх суб'єктів цивільних правовідносин на строк дії карантину у зв'язку з поширенням коронавірусної хвороби (COVID-19).
Виходячи із взаємозв'язку норм права, які були прийняті органом законодавчої влади в Україні під час дії карантину, введеного Урядом України у зв'язку із поширенням коронавірусної хвороби (COVID-19), цілей, з метою яких ці норми впроваджені, а також з метою недопущення безпідставного звуження прав учасників цивільних правовідносин, пункт 12 Перехідних і прикінцевих положень ЦК України щодо продовження під час карантину строків загальної і спеціальної позовної давності передбачених статтями 257, 258, 362, 559, 681, 728, 786, 1293 цього Кодексу, підлягає застосуванню і у тому випадку, коли тривалість строку позовної давності, визначена законом.
За таких обставин, законом передбачено продовження позовної давності щодо вимог за якими перебіг позовної давності не закінчився станом на 02 квітня 2020 року.
Оскільки, перебіг трирічної позовної давності щодо позовних вимог про стягнення заборгованості за спожиті житлово-комунальні послуги за квітень 2017 року закінчився під час дії карантину, а тому ці строки продовжуються, що свідчить про дотримання позивачем позовної давності при зверненні до суду з даним позовом щодо стягнення заборгованості за період з 02 квітня 2017 року.
Як вбачається з розрахунку заборгованості, відповідачами в період з жовтня 2013 року по січень 2020 року частково здійснювалась оплата за надані послуги з теплової енергії, всього на загальну суму 6849,39 грн. При цьому останній платіж був здійснений в грудні 2019 року на суму 200 грн., а отже вказані дії свідчать про визнання відповідачами свого обов'язку щодо сплати наданих послуг, а також переривання строку позовної давності.
Отже, враховуючи, що відповідачі неодноразово сплачували за житлово-комунальні послуги з постачання теплової енергії в період з 01 жовтня 2013 року по 01 січня 2020 року, суд приходить до висновку про переривання відповідачами позовної давності.
Підсумовуючи вищевикладене, суд дійшов висновку про часткове задоволення позовних вимог, стягнувши з відповідачів ОСОБА_1 , ОСОБА_2 на користь АТ “Криворізька теплоцентраль» суму заборгованості за послуги з постачання теплової енергії за період з 01 жовтня 2013 року по 25 червня 2015 року у розмірі 1706,71 грн., а також нараховані позивачем за вказаний період суму індексу інфляції у розмірі 1639,11 грн. та 3 % річних у розмірі 274,75 грн. А також, стягнувши з відповідачів ОСОБА_1 , ОСОБА_2 , ОСОБА_3 на користь АТ “Криворізька теплоцентраль» суму заборгованості за послуги з постачання теплової енергії за період з 26 червня 2015 року по 01 січня 2020 року у розмірі 28412,58 грн., а також нараховані позивачем за вказаний період суму індексу інфляції у розмірі 4176,69 грн. та 3 % річних у розмірі 1674,30 грн., згідно перевірених судом розрахунків.
Частина 1 статті 133 ЦПК України передбачає, що судові витрати складаються з судового збору та витрат, пов'язаних з розглядом справи.
Відповідно ч.1 ст.141 ЦПК України стороні, судовий збір покладається на сторони пропорційно розміру задоволених позовних вимог.
На підставі ст.141 ЦПК України з відповідачів підлягає стягненню сума судового збору у розмірі 2102 грн. на користь позивача, а саме по 700,66 грн. з кожного (2102 грн. / 3).
На підставі викладеного та керуючись ст.ст.264, 526, 625 ЦК України, ст.ст.4, 12, 13, 76-83,141, 259, 263-265, 280-282 ЦПК України, суд,-
Позовні вимоги Акціонерного товариства “Криворізька теплоцентраль» до ОСОБА_1 , ОСОБА_2 , ОСОБА_3 про стягнення заборгованості за комунальні послуги - задовольнити частково.
Стягнути солідарно з ОСОБА_1 , ОСОБА_2 на користь Акціонерного товариства “Криворізька теплоцентраль» заборгованість по оплаті за надані житлово-комунальні послуги з централізованого опалення за період з 01 жовтня 2013 року по 25 червня 2015 року у розмірі 1706 гривень 71 копійку, суму індексу у розмірі 1639 гривень 11 копійок, 3 % річних у розмірі 274 гривні 75 копійок, а всього 3620 (три тисячі шістсот двадцять) гривень 57 копійок.
Стягнути солідарно з ОСОБА_1 , ОСОБА_2 , ОСОБА_3 на користь Акціонерного товариства “Криворізька теплоцентраль» заборгованість по оплаті за надані житлово-комунальні послуги з централізованого опалення за період з 26 червня 2015 року по 01 січня 2020 року у розмірі 28412 гривні 58 копійок, суму індексу інфляції у розмірі 4176 гривень 69 копійок, 3 % річних у розмірі 1674 гривні 30 копійок, а всього 34263 (тридцять чотири тисячі двісті шістдесят три) гривні 57 копійок.
Стягнути у рівних частинах з ОСОБА_1 , ОСОБА_2 , ОСОБА_3 на користь Акціонерного товариства “Криворізька теплоцентраль» судові витрати зі сплати судового збору у розмірі 700 (сімсот) гривень 66 копійок з кожної.
В задоволенні іншої частини позовних вимог - відмовити.
Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо апеляційну скаргу не було подано.
У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови суду апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.
Апеляційна скарга на рішення суду може бути подана безпосередньо до Дніпровського апеляційного суду протягом тридцяти днів з дня складення повного рішення.
Учасник справи, якому повне рішення суду не було вручено у день його складення, має право на поновлення пропущеного строку на апеляційне оскарження, якщо апеляційна скарга подана протягом тридцяти днів з дня вручення йому повного рішення суду.
Позивач: Акціонерне товариство “Криворізька теплоцентраль», код ЄДРПОУ 00130850, юридична адреса: Дніпропетровської області, м. Кривий Ріг, вул. Електрична, буд. 1.
Відповідач: ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_2 , РНОКПП НОМЕР_2 , зареєстрована за адресою: АДРЕСА_1 .
Відповідач: ОСОБА_2 , ІНФОРМАЦІЯ_3 , РНОКПП НОМЕР_3 , зареєстрована за адресою: АДРЕСА_1 .
Відповідач: ОСОБА_3 , ІНФОРМАЦІЯ_4 , РНОКПП НОМЕР_4 , останнє відоме місце реєстрації: АДРЕСА_1 .
Відповідно до ч.6 ст.259 ЦПК України, якщо справа розглянута у порядку спрощеного провадження, залежно від складності справи складання повного рішення суду може бути відкладено на строк - не більш як п'ять днів з дня закінчення розгляду справи.
Повний текст рішення складено та підписано без проголошення 30 жовтня 2024 року.
Суддя М.Д. Власенко