Справа № 211/4801/23
Провадження № 3/211/205/24
іменем України
30 жовтня 2024 року суддя Довгинцівського районного суду міста Кривого Рогу Дніпропетровської області Ткаченко С.В., розглянувши адміністративну справу, що надійшла з полку патрульної поліції в місті Кривий Ріг Управління патрульної поліції в Дніпропетровській області Департаменту патрульної поліції, про притягнення до адміністративної відповідальності ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , громадянина України, проживаючого за адресою: АДРЕСА_1 , за ст. 126 ч. 5 КУпАП, -
встановив:
Згідно протоколу Серії ААД № 261157 від 22.07.2023 року, ОСОБА_1 22.07.2023 року о 22 годині 13 хвилин у м. Кривий Ріг, Довгинцівський район, вул. Об'їзна дорога, біля АЗС «ОККО», керував транспортним засобом марки FORD FOCUS державний номерний знак НОМЕР_1 , будучи позбавленим права керування транспортним засобом. Правопорушення вчинено повторно протягом року, постанова № ЕАС 7252894 від 29.06.2023 року за ч. 4 ст. 126 КУпАП, зафіксовано на поліцейський відеореєстратор 475174, 475178, «Xiaomi».
Своїми діями ОСОБА_1 порушив п. 2.1. а) Правил дорожнього руху України, його дії кваліфіковано за ст. 126 ч. 5 КУпАП.
У суд ОСОБА_1 не з'явилася.
Згідно вимог Закону України, суд розглядає справу в межах тих матеріалів які направлені до суду, дослідивши які, суд зробив певні висновки.
Відповідно до вимог ч.ч.1та 2ст.7 КУпАП, ніхто не може бути підданий заходу впливу в зв'язку з адміністративним правопорушенням інакше як на підставах і в порядку, встановлених законом. Провадження в справах про адміністративні правопорушення здійснюється на основі суворого додержання законності.
Згідно ст. 245 КУпАП, завданнями провадження в справах про адміністративні правопорушення є: своєчасне, всебічне, повне і об'єктивне з'ясування обставин кожної справи, вирішення її в точній відповідності з законом, забезпечення виконання винесеної постанови, а також виявлення причин та умов, що сприяють вчиненню адміністративних правопорушень, запобігання правопорушенням, виховання громадян у дусі додержання законів, зміцнення законності.
Відповідно до ст. 280 КУпАП, орган (посадова особа) при розгляді справи про адміністративне правопорушення зобов'язаний з'ясувати: чи було вчинено адміністративне правопорушення, чи винна дана особа в його вчиненні, чи підлягає вона адміністративній відповідальності, чи є обставини, що пом'якшують і обтяжують відповідальність, чи заподіяно майнову шкоду, чи є підстави для передачі матеріалів про адміністративне правопорушення на розгляд громадської організації, трудового колективу, а також з'ясувати інші обставини, що мають значення для правильного вирішення справи.
Згідно ст. 251 КУпАП, доказами в справі про адміністративне правопорушення, є будь-які фактичні дані, на основі яких у визначеному законом порядку орган (посадова особа) встановлює наявність чи відсутність адміністративного правопорушення, винність даної особи в його вчиненні та інші обставини, що мають значення для правильного вирішення справи. Ці дані встановлюються протоколом про адміністративне правопорушення, поясненнями особи, яка притягається до адміністративної відповідальності, потерпілих, свідків, висновком експерта, речовими доказами, показаннями технічних приладів та технічних засобів, що мають функції фото- і кінозйомки, відеозапису, у тому числі тими, що використовуються особою, яка притягається до адміністративної відповідальності, або свідками, а також працюючими в автоматичному режимі, чи засобів фото- і кінозйомки, відеозапису, у тому числі тими, що використовуються особою, яка притягається до адміністративної відповідальності, або свідками, а також працюючими в автоматичному режимі, які використовуються при нагляді за виконанням правил, норм і стандартів, що стосуються забезпечення безпеки дорожнього руху, протоколом про вилучення речей і документів, а також іншими документами.
Стаття 252 КУпАП передбачає, що орган (посадова особа) оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному і об'єктивному дослідженні всіх обставин справи в їх сукупності, керуючись законом і правосвідомістю.
Відповідно до положень КУпАП, обов'язковою умовою притягнення особи до адміністративної відповідальності є наявність події і складу адміністративного правопорушення.
Обов'язок щодо збирання доказів покладається на осіб, уповноважених на складання протоколів про адміністративні правопорушення, визначених ст. 255 КУпАІ1.
Державні органи не мають права перекладати обов'язок доказування невинуватості на особу, відносно якої складено протокол про адміністративне правопорушення. Вимагання від особи представлення доказів на свій захист і спростування протоколу, є неприпустимим у розумінні принципу презумпції невинуватості, закріпленому в ст. 62 Конституції України. Склад правопорушення - це наявність об'єктивних та суб'єктивних ознак, за наявності яких діяння вважається адміністративним правопорушенням. Відсутність хоча б однієї з ознак означає відсутність складу в цілому.
Вина є одним із елементів суб'єктивної сторони будь-якого правопорушення, а юридична відповідальність за загальним правилом можлива лише при винному вчиненні забороненого діяння чи бездіяльності.
Постанова судді згідно ст. 283 КУпАП має ґрунтуватися на обставинах, встановлених при розгляді справи, тобто на достатніх і незаперечних доказах.
Як на доказ винуватості ОСОБА_1 у скоєнні правопорушення, передбаченого ч. 5 ст. 126 КУпАП, до матеріалів справи було додано протокол про адміністративне правопорушення серії ААД № 261157 від 22.07.2023 р., рапорт, довідку про отримання (неотримання) особою посвідчення водія, постанову про накладання адміністративного стягнення по справі про адміністративне правопорушення у сфері забезпечення безпеки дорожнього руху, зафіксоване не в автоматичному режимі серія ЕАС №7252894 від 29.06.2023, якою до ОСОБА_1 застосовано адміністративне стягнення у виді штрафу у розмірі 20400 грн.
Вказані докази суд не може визнати належними, допустимими, достовірними та такими, які узгоджується із стандартом доказування «поза розумним сумнівом», і які свідчать про беззастережну винуватість ОСОБА_1 у вчиненні інкримінованого йому адміністративного правопорушення, передбаченого ч. 5 ст. 126 КУпАП, виходячи із наступного.
Повторним відповідно до ст. 35 КУпАП визнається вчинене особою протягом року однорідне правопорушення, за яке її вже було піддано адміністративному стягненню.
Згідно із п. 3 Розділу І «Інструкції з оформлення поліцейськими матеріалів про адміністративні правопорушення у сфері забезпечення безпеки дорожнього руху, зафіксовані не в автоматичному режимі», затвердженої наказом МВС України 07.11.2015 року №1395: «повторність правопорушення - повторне вчинення протягом року адміністративного правопорушення, відповідальність за яке передбачена відповідними статтями КУпАП та визначається за фактами винесених постанов у справах про адміністративні правопорушення, які набрали законної сили (крім правопорушень, відповідальність за які передбачена частиною третьою статті 130 КУпАП)». Те, що правопорушення вчинено повторно, має бути перевірено та доведено особою, яка склала протокол про адміністративне правопорушення, оскільки ч. 2 ст. 251 КУпАП передбачає, що обов'язок щодо збирання доказів покладається на осіб, уповноважених на складання протоколів про адміністративні правопорушення, визначених ст. 255 КУпАП.
Повторність вчинення протягом року аналогічного правопорушення повинна безумовно підтверджуватися безпосередньо самою постановою про накладення адміністративного стягнення, яка має бути завіреною належним чином, зокрема, повинна бути належним чином засвідчена та містити інформацію про набрання чинності, а також суду повинна бути надана інформація, що вказана постанова не оскаржувалась чи навпаки.
Суд зазначає, що, додана постанова не містить відомостей про набрання нею законної сили, не містить інформацію про отримання її ОСОБА_1 або відмову ОСОБА_1 від її отримання. Також матеріали справи не містять відомостей щодо направлення вказаної постанови ОСОБА_1 , а також не містять відомостей про повернення поштового відправлення з позначкою про невручення.
Крім того матеріали справи не містять відомостей щодо звернення вказаної постанови до виконання.
Так, відповідно до вимог ч. 1, 2 ст. 291 КУпАП, постанова адміністративного органу (посадової особи) у справі про адміністративне правопорушення набирає законної сили після закінчення строку оскарження цієї постанови, за винятком постанов про застосування стягнення, передбаченого статтею 26 цього Кодексу, постанов по справі про адміністративне правопорушення у сфері забезпечення безпеки дорожнього руху, у тому числі зафіксованого в автоматичному режимі, безпеки автомобільному транспорті, зафіксованого за допомогою засобів фото- і кінозйомки, відеозапису, у тому числі в автоматичному режимі, постанов у справах про адміністративні правопорушення, передбачені статтею 132-2 цього Кодексу, та про порушення правил зупинки, стоянки, паркування транспортних засобів, зафіксованого в режимі фотозйомки (відеозапису), а також у випадках накладення штрафу, що стягується на місці вчинення адміністративного правопорушення.
Постанова по справі про адміністративне правопорушення у сфері забезпечення безпеки дорожнього руху, у тому числі зафіксоване в автоматичному режимі, або про порушення правил зупинки, стоянки, паркування транспортних засобів, зафіксоване в режимі фотозйомки (відеозапису), набирає законної сили після її вручення особі або отримання поштового повідомлення про вручення або про відмову в її отриманні, або повернення поштового відправлення з позначкою про невручення, або під час її виконання у випадках, передбачених частиною першою статті 300-1 цього Кодексу.
Крім того, згідно ч. 1 ст. 307 КУпАП, штраф має бути сплачений порушником не пізніш як через п'ятнадцять днів з дня вручення йому постанови про накладення штрафу, крім випадків, передбачених статтями 300-1, 300-2 цього Кодексу, а в разі оскарження такої постанови - не пізніш як через п'ятнадцять днів з дня повідомлення про залишення скарги без задоволення.
Відповідно до ч. 1 ст. 308 КУпАП, у разі несплати правопорушником штрафу у строк, установлений ч. 1 ст. 307 цього Кодексу, постанова про накладення штрафу надсилається для примусового виконання до органу державної виконавчої служби за місцем проживання порушника, роботи або за місцезнаходженням його майна в порядку, встановленому законом. Однак даних відомостей до матеріалів справи додано не було.
Також суд зазначає, що на копії вказаної постанови відсутній такий реквізит як дата його засвідчення.
Суд зауважує, що притягнення особи до адміністративної відповідальності можливе лише за умови наявності юридичного складу адміністративного правопорушення, в тому числі, встановлення вини особи в його вчиненні, яка підтверджена належними та допустимими доказами, а не підтвердження факту здійснення ОСОБА_1 правопорушення відповідними належними, допустимими доказами, не породжує правових підстав для притягнення його до адміністративної відповідальності.
Відповідно до принципу «поза розумним сумнівом», зміст якого сформульований у п. 43 рішення Європейського суду з прав людини у справі «Кобець проти України» від 14.02.2008 року, доказування, зокрема, має випливати із сукупності ознак чи неспростовних презумпцій, достатньо вагомих, чітких та узгоджених між собою, а за відсутності таких ознак не можна констатувати, що винуватість обвинуваченого доведено поза розумним сумнівом.
У справі «Barbera, Messegu and Jabardo v. Spain» від 06.12.98 (п. 146) Європейський суд з прав людини встановив, що принцип презумпції невинності вимагає серед іншого, щоб виконуючи свої обов'язки, судді не починали розгляд справи з упередженої думки, щодо особа скоїла правопорушення, яке ставиться їй в провину; всі сумніви, щодо її винуватості повинні тлумачитися на користь цієї особи.
Отже, стандарт доведення вини «поза розумним сумнівом» означає, що при доведенні винуватості особи не повинно залишатися жодного «розумного сумніву» в цьому, тоді як наявність такого «розумного сумніву» у винуватості особи є підставою для його виправдання.
Згідно положень ст. 62 Конституції України, обвинувачення не може ґрунтуватися на доказах, одержаних незаконним шляхом, а також на припущеннях. Усі сумніви щодо доведеності вини особи, тлумачаться на її користь.
На підставі вищевстановлених обставин, враховуючи, що в силу принципу презумпції невинуватості всі сумніви у винуватості особи, що притягується до відповідальності, тлумачаться на її користь, суд приходить до висновку, що працівниками патрульної поліції при складенні протоколу про адміністративне правопорушення, відносно ОСОБА_1 грубо порушенні вимоги КУпАП та Інструкції, постанова про накладання адміністративного стягнення по справі про адміністративне правопорушення у сфері забезпечення безпеки дорожнього руху, зафіксоване не в автоматичному режимі серії ЕАС №7252894 від 29.06.2023 не є належним та допустимим доказом, у діях особи відсутня повторність, відсутні відомості про набрання постановою від 29.06.2023 законної сили та звернення її до виконання.
Крім того вичерпний перелік підстав зупинення транспортного засобу вказаний в ч. 1 ст. 35 Закону України «Про національну поліцію», в тому числі - в разі порушення водієм Правил дорожнього руху. Частиною 3 цієї ж статті передбачено, що поліцейський зобов'язаний поінформувати водія про конкретну причину зупинення ним транспортного засобу з детальним описом підстави зупинки, визначеної у цій статті.
У випадку, якщо поліцейський належним чином не зафіксував факту порушення особою Правил дорожнього руху, вимоги відповідної посадової особи про пред'явлення водієм документів, в тому числі посвідчення водія, є неправомірними.
Аналогічної позиції дотримується Верховний Суд, який у постанові №686/11314/17 від 15.03.2019 року зазначив, що поліцейський вправі вимагати від водія пред'явити документи на транспортний засіб у випадку, якщо водій порушив ПДР із обов'язком задокументувати та довести факт порушення ПДР. Якщо при цьому відносно водія не виносилась постанова про притягнення до адміністративної відповідальності за порушення ПДР та поліцейський не задокументував та не довів факту порушення водієм ПДР, то його вимоги щодо пред'явлення документів на транспортний засіб, є неправомірною.
До протоколу додано рапорт від 23.07.2023р., складений інспектором взводу 2 роти 1 батальйону 2 ППП в м. Кривий Ріг УПП в Дніпропетровській області Москалець П., відповідно до якого вказано, що 22.07.2023 року о 22-13 год.. під час патрулювання було зупинено автомобіль під керуванням ОСОБА_1 але не вказана жодна з причин, що зазначені в ст. 35 Закону України «Про національну поліцію», якими передбачено вичерпний перелік підстав зупинки транспортного засобу, що в своїй сукупності підтверджує обставини його безпідставного зупинення поліцейськими.
Судом враховано, що до матеріалів справи не додано доказів, що зупинка транспортного засобу ОСОБА_1 працівниками поліції відбулась саме в зв'язку із вчиненням ним будь-якого адміністративного правопорушення.
Таким чином, в матеріалах справи про адміністративне правопорушення відсутні належні та допустимі докази вини ОСОБА_1 у вчинені адміністративного правопорушення, передбаченого ч. 5 ст. 126 КУпАП, у зв'язку із чим провадження у справі підлягає закриттю на підставі п. 1 ст. 247 КУпАП, у зв'язку з відсутністю складу адміністративного правопорушення.
На підставі викладеного, та керуючись ст. ст. 9, 14, 126, 245, 254, 280, 283 КУпАП,-
постановив:
Провадження по справі про притягнення ОСОБА_1 до адміністративної відповідальності за вчинення адміністративного правопорушення, передбаченого ч. 5 ст. 126 КУпАП, закрити за відсутністю складу адміністративного правопорушення.
На постанову може бути подано апеляційну скаргу до Дніпровського апеляційного суду протягом 10 днів з дня винесення постанови.
Суддя: С. В. Ткаченко