Справа № 211/6733/24
Провадження № 2-з/211/31/24
про забезпечення позову
30 жовтня 2024 року суддя Довгинцівського районного суду міста Кривого Рогу Дніпропетровської області Ткаченко С.В., розглянувши заяву Криворізької східної окружної прокуратури про забезпечення позову, -
встановив:
В провадженні Довгинцівського районного суду міста Кривого Рогу Дніпропетровської області знаходиться цивільна справа за позовом виконуючого обов'язки керівника Криворізької східної окружної прокуратури Потєшного Миколи Володимировича в інтересах держави, в особі Криворізької міської ради до ОСОБА_1 про зобов'язання усунути перешкоди у користуванні самовільно зайнятою земельною ділянкою, шляхом знесення розміщених на ній будівель і споруд, припинення права володіння нерухомим майном та скасування державної реєстрації права власності.
Одночасно з позовною заявою позовом виконуючий обов'язки керівника Криворізької східної окружної прокуратури Потєшний М.В. в інтересах державизвернувся з заявою про забезпечення позову, та просить накласти арешт на нерухоме майно, що є предметом позову, а саме: нежитлову будівлю (А-торгівельний павільйон) площею 80,9 кв. м, яка розташована за адресою: АДРЕСА_1 в (реєстраційний номер об'єкту нерухомого майна 2605138212060) та заборонити суб'єктам державної реєстрації прав та державним реєстраторам прав на нерухоме майно вчиняти будь- які реєстраційні дії. Заборонити відповідачу - ОСОБА_1 ( РНОКПП НОМЕР_1 ) та будь-яким іншим особам, у тому числі суб'єктам державної реєстрації прав та державним реєстраторам прав на нерухоме майно, вчиняти будь-які реєстраційні дії щодо відчуження, у тому числі, шляхом укладання договору купівлі-продажу, дарування, міни, іпотеки, передачу в оренду, здійснення поділу та об'єднання тощо, щодо нерухомого майна, що є предметом позову, а саме нежитлову будівлю (А-торгівельний павільйон) площею 80,9 кв. м, яка розташована за адресою: АДРЕСА_1 в (реєстраційний номер об'єкту нерухомого майна 2605138212060).
Відповідно до частини першої статті 153 ЦПК України, дана заява про забезпечення позову розглядається судом без повідомлення учасників справи.
Дослідивши матеріли справи, суд приходить до висновку, що заява підлягає задоволенню з таких мотивів.
Відповідно до частин першої, другої статті 149 ЦПК України суд за заявою учасника справи має право вжити передбачених статтею 150 цього Кодексу заходів забезпечення позову. Забезпечення позову допускається як до пред'явлення позову, так і на будь-якій стадії розгляду справи, якщо невжиття таких заходів може істотно ускладнити чи унеможливити виконання рішення суду або ефективний захист, або поновлення порушених чи оспорюваних прав або інтересів позивача, за захистом яких він звернувся або має намір звернутися до суду.
Під забезпеченням позову слід розуміти вжиття судом заходів щодо охорони матеріально-правових інтересів позивача, які гарантують реальне виконання судового рішення, прийнятого за його позовом.
Частиною першою та другою статті 150 ЦПК України встановлено перелік видів забезпечення позову, зокрема позов забезпечується шляхом накладення арешту на майно.
Відповідно до вимог частини третьої статті 150 ЦПК України, заходи забезпечення позову, крім арешту морського судна, що здійснюється для забезпечення морської вимоги, мають бути співмірними із заявленими позивачем вимогами.
Співмірність передбачає співвідношення судом негативних наслідків від вжиття заходів забезпечення позову з тими негативними наслідками, які можуть настати в результаті невжиття цих заходів, з урахуванням відповідності права чи законного інтересу, за захистом яких заявник звертається до суду, з майновими наслідками заборони відповідачу здійснювати певні дії.
Ці обставини є істотними і необхідними для забезпечення позову.
Інститут забезпечення позову являє собою сукупність встановлених законом заходів, що вживаються судом за клопотанням осіб, які беруть участь у справі, якщо у них існують побоювання, що виконання ухваленого у справі рішення виявиться у майбутньому утрудненим чи неможливим.
Отже, умовою застосування заходів забезпечення позову є достатньо обґрунтоване припущення, що невжиття таких заходів може утруднити або унеможливити виконання рішення по суті позовних вимог. Забезпечення позову є тимчасовим обмеженням і його значення полягає в тому, що ним захищаються законні інтереси позивача на той випадок, коли відповідач буде діяти недобросовісно або коли невжиття заходів забезпечення позову може потягти за собою неможливість виконання судового рішення.
При вирішенні питання про забезпечення позову суд має здійснити оцінку обґрунтованості доводів заявника щодо необхідності вжиття відповідних заходів з урахуванням такого: розумності, обґрунтованості і адекватності вимог заявника щодо забезпечення позову; забезпечення збалансованості інтересів сторін, а також інших учасників судового процесу; наявності зв'язку між конкретним заходом забезпечення позову і предметом позовної вимоги, зокрема, чи спроможний такий захід забезпечити фактичне виконання судового рішення в разі задоволення позову; імовірності утруднення виконання або невиконання рішення суду в разі невжиття таких заходів; запобігання порушенню у зв'язку із вжиттям таких заходів прав та охоронюваних законом інтересів осіб, що не учасниками даного судового процесу.
При вжитті заходів забезпечення позову повинна бути наявність зв'язку між конкретним заходом до забезпечення позову і предметом позовної вимоги, зокрема, чи спроможний такий захід забезпечити фактичне виконання судового рішення в разі задоволення позову.
Аналогічна позиція зазначена Верховним Судом в постанові від 18 травня 2021 року у справі № 944/1748/20 (провадження № 61-2251св21).
У постанові Верховного Суду у складі колегії суддів Другої судової палати Касаційного цивільного суду від 03 липня 2019 року у справі № 331/1255/17 (провадження № 61-11180св18) зазначено, що «забезпечення позову по суті - це обмеження суб'єктивних прав, свобод та інтересів відповідача з метою реалізації в майбутньому актів правосуддя й задоволених вимог позивача. Метою забезпечення позову є вжиття судом, у провадженні якого знаходиться справа, заходів щодо охорони матеріально-правових інтересів позивача від можливих недобросовісних дій із боку відповідача з тим, щоб забезпечити позивачу реальне та ефективного виконання судового рішення, якщо воно буде прийняте на користь позивача, в тому числі задля попередження потенційних труднощів у подальшому виконанні такого рішення».
У постанові Великої Палати Верховного Суду від 15 вересня 2020 року в справі №753/22860/17 (провадження № 14-88цс20) зазначено, що «умовою застосування заходів забезпечення позову є достатньо обґрунтоване припущення, що невжиття таких заходів може істотно ускладнити чи унеможливити виконання рішення суду або ефективний захист або поновлення порушених чи оспорюваних прав або інтересів позивача. Гарантії справедливого суду діють не тільки під час розгляду справи, але й під час виконання судового рішення. Суд повинен врахувати, що вжиття відповідних заходів може забезпечити належне виконання рішення про задоволення позову у разі ухвалення цього рішення, а їх невжиття, - навпаки, ускладнити або навіть унеможливити таке виконання. Конкретний захід забезпечення позову буде домірним позовній вимозі, якщо при його застосуванні забезпечується: збалансованість інтересів сторін та інших учасників судового процесу під час вирішення спору; можливість ефективного захисту або поновлення порушених чи оспорюваних прав або інтересів позивача без порушення або безпідставного обмеження прав та охоронюваних інтересів інших учасників справи чи осіб, що не є її учасниками; можливість виконання судового рішення у разі задоволення вимог, які є ефективними способами захисту порушених чи оспорюваних прав або інтересів позивача».
Наведений захід забезпечення позову відповідає вимогам розумності, обґрунтованості, адекватності вимог заявника щодо забезпечення позову і спроможний забезпечити фактичне виконання судового рішення в разі його задоволення.
Згідно частини першої статті 157 ЦПК України ухвала суду про забезпечення позову має відповідати вимогам до виконавчого документа, встановленим законом.
Така ухвала підлягає негайному виконанню з дня її постановлення незалежно від її оскарження і відкриття виконавчого провадження.
Керуючись статтями 151-153, 157 ЦПК України, суд -
постановив:
заяву Криворізької східної окружної прокуратури задовольнити.
Забезпечити позов, шляхом накладення арешту на нерухоме майно, а саме нежитлову будівлю (А-торгівельний павільйон) площею 80,9 кв. м, яка розташована за адресою: АДРЕСА_1 в (реєстраційний номер об'єкту нерухомого майна 2605138212060) та заборонити суб'єктам державної реєстрації прав та державним реєстраторам прав на нерухоме майно вчиняти будь- які реєстраційні дії.
Заборонити відповідачу - ОСОБА_1 ( РНОКПП НОМЕР_1 ) та будь-яким іншим особам, у тому числі суб'єктам державної реєстрації прав та державним реєстраторам прав на нерухоме майно, вчиняти будь-які реєстраційні дії щодо відчуження, у тому числі, шляхом укладання договору купівлі-продажу, дарування, міни, іпотеки, передачу в оренду, здійснення поділу та об'єднання тощо, щодо нерухомого майна, що є предметом позову, а саме нежитлову будівлю (А-торгівельний павільйон) площею 80,9 кв. м, яка розташована за адресою: АДРЕСА_1 в (реєстраційний номер об'єкту нерухомого майна 2605138212060).
Ухвала підлягає негайному виконанню з дня її постановлення незалежно від її оскарження і відкриття виконавчого провадження. Строк пред'явлення судового рішення до виконання три роки з наступного дня після його прийняття.
Ухвала може бути оскаржена до Дніпровського апеляційного суду протягом п'ятнадцяти днів з дня її складення. Учасник справи, якому ухвала суду не була вручена у день її складення, має право на поновлення пропущеного строку на апеляційне оскарження, якщо апеляційна скарга подана протягом п'ятнадцяти днів з дня вручення йому відповідної ухвали суду.
Оскарження ухвали про забезпечення позову не зупиняє її виконання.
Суддя: С. В. Ткаченко