29 жовтня 2024 року Чернігів Справа № 620/8378/22
Чернігівський окружний адміністративний суд у складі:
головуючої судді Ткаченко О.Є.,
за участю секретаря Косенко В.С.,
розглянувши у відкритому судовому засіданні в приміщенні суду, без фіксування судового процесу в порядку частин 4 статті 229 Кодексу адміністративного судочинства України, заяву Східного міжрегіонального управління Міністерства юстиції про зміну способу виконання рішення Чернігівського окружного адміністративного суду від 25.01.2023 по справі № 6208378/22,
Державний виконавець Східного міжрегіонального управління Міністерства юстиції звернувся до суду із заявою, у якій просить:
змінити спосіб виконання рішення суду Чернігівського окружного адміністративного суду № 620/8378/22 від 25.01.2023, в частині зобов'язання Головне управління Пенсійного фонду України в Чернігівській області провести перерахунок пенсії ОСОБА_1 на підставі грошового атестату №45 від 29.06.2022, виданого ГУНП в Чернігівській області, з 08.02.2016 та здійснити виплату з урахуванням виплачених сум, зобов'язання Головне управління Пенсійного фонду України в Чернігівській області провести перерахунок, пенсії ОСОБА_1 на підставі довідки ГУНП в Чернігівській області від 27.07.2022 №2513009549 про розмір грошового забезпечення з 01.06.2021 та здійснити виплату з урахуванням виплачених сум, зобов'язання Головне управління Пенсійного фонду України в Чернігівській області провести перерахунок пенсії ОСОБА_1 на підставі довідки ГУНП в Чернігівській області від 29.06.2022 № 2513009549 про розмір грошового забезпечення з 01.12.2019 та здійснити виплату з урахуванням виплачених сум;
встановити в цій частині наступний спосіб виконання рішення суду - стягнути з Головного управління Пенсійного фонду України в Чернігівській області на користь ОСОБА_1 нараховану пенсію на підставі грошового атестату №45 від 29.06.2022, виданого ГУНП в Чернігівській області, з 08.02.2016, довідки ГУНП в Чернігівській області від 27.07.2022 №2513009549 про розмір грошового забезпечення та довідки ГУНП в Чернігівській області від 29.06.2022 №2513009549 про розмір грошового забезпечення в сумі 84 265,09 грн.
Свою заяву мотивує тим, що на підставі виконавчих листів від 01.03.2023 №620/8378/23/22 відкрито виконавчі провадження, в ході проведення виконавчих дій з інформації боржника встановлено, що на виконання рішення Чернігівського окружного адміністративного суду від 25.01.2023 у справі №620/8378/22 ОСОБА_1 нараховано доплату до пенсії за період з 01.02.2016 по 31.05.2023 в сумі 84 265,09 грн, проте рішення суду залишається невиконаним, нарахована доплата не виплачена, тому з метою забезпечення належного виконання судового рішення існує необхідність у зміні та встановленні іншого способу його виконання, а саме із зобов'язального характеру на стягнення спірної суми.
У судове засідання учасники справи не з'явилися, про час та місце розгляду заяви повідомлені належним чином.
Фіксування судового засідання за допомогою звукозаписувального технічного запису, відповідно до статті 229 Кодексу адміністративного судочинства України, не здійснювалося.
Представник заявника у заяві про зміну способу виконання рішення суду просив розглядати заяву за його відсутності.
Від позивача надійшла заява про розгляд заяви без його участі, в якій останній зазначив, що повністю підтримує заяву про зміну способу виконання рішення, просив змінити спосіб виконання, врахувати його стан здоров'я, статус особи з інвалідністю, необхідність фінансів для відновлення.
Дослідивши матеріали справи, суд зважає на таке.
Рішенням Чернігівського окружного адміністративного суду від 25.01.2023 у справі № 620/8378/22 позов задоволено повністю, зобов'язано Головне управління Пенсійного фонду України в Чернігівській області провести перерахунок пенсії ОСОБА_1 на підставі довідки ГУНП в Чернігівській області від 29.06.2022 №2513009549 про розмір грошового забезпечення з 01.12.2019 та здійснити виплату з урахуванням виплачених сум; зобов'язано Головне управління Пенсійного фонду України в Чернігівській області провести перерахунок, пенсії ОСОБА_1 на підставі довідки ГУНП в Чернігівській області від 27.07.2022 №2513009549 про розмір грошового забезпечення з 01.06.2021 та здійснити виплату з урахуванням виплачених сум; зобов'язано Головне управління Пенсійного фонду України в Чернігівській області провести перерахунок пенсії ОСОБА_1 на підставі грошового атестату №45 від 29.06.2022, виданого ГУНП в Чернігівській області, з 08.02.2016 та здійснити виплату з урахуванням виплачених сум.
Рішення суду набрало чинності 24.02.2023.
01.03.2023 Чернігівським окружним адміністративним судом видано виконавчі листи №620/8378/23, на підставі яких 07.03.2023 постановами головного державного виконавця Відділу примусового виконання рішень Управління забезпечення примусового виконання рішень у Чернігівській області Східного міжрегіонального Міністерства юстиції Данілевським О.М. відкрито виконавчі провадження №71203242, №71202949 та №71203090.
У межах виконавчих проваджень винесено постанови про накладення штрафів у розмірі 10200 грн за повторне невиконання рішення суду без поважних причин та направлено повідомлення начальнику Чернігівського районного управління поліції ГУНП у Чернігівській області за фактом вчинення злочину, передбаченого ст.382 Кримінального кодексу України за невиконання рішення суду у справі №620/8378/22.
На виконання рішення суду Головне управління Пенсійного фонду України в Чернігівській області нарахувало ОСОБА_1 доплату до пенсії з лютого 2016 по травень 2023 у розмірі 84 265,09 грн (а.с. 161).
Відповідно до листа ГУ ПФУ в Чернігівській області від 17.05.2023 з 01.06.2023 пенсія ОСОБА_1 виплачується на виконання рішення суду від 25.01.2023 у справі №620/8378/22, доплата до пенсії ОСОБА_1 на виконання вказаного рішення суду становить 84 265,09 грн, проте дана виплата не проведена за відсутністю відповідного фінансування для даного виду виплат. Рішення Чернігівського окружного адміністративного суду занесено до реєстру рішень, виконання яких здійснюється за окремою бюджетною програмою.
Відповідно до частини 2 статті 14 Кодексу адміністративного судочинства України судові рішення, що набрали законної сили, є обов'язковими до виконання всіма органами державної влади, органами місцевого самоврядування, їх посадовими та службовими особами, фізичними і юридичними особами та їх об'єднаннями на всій території України.
Положеннями статті 370 Кодексу адміністративного судочинства України встановлено, що судове рішення, яке набрало законної сили, є обов'язковим для учасників справи, для їхніх правонаступників, а також для всіх органів, підприємств, установ та організацій, посадових чи службових осіб, інших фізичних осіб і підлягає виконанню на всій території України, а у випадках, встановлених міжнародними договорами, згода на обов'язковість яких надана Верховною Радою України, або за принципом взаємності, - за її межами. Невиконання судового рішення тягне за собою відповідальність, встановлену законом.
Конституційний Суд України, розглядаючи справу №1-7/2013 у рішенні від 26.06.2013, звернув увагу, що вже неодноразово зазначав про те, що виконання судового рішення є невід'ємною складовою права кожного на судовий захист і охоплює, зокрема, законодавчо визначений комплекс дій, спрямованих на захист і відновлення порушених прав, свобод, законних інтересів фізичних та юридичних осіб, суспільства, держави (пункт 2 мотивувальної частини рішення від 13.12.2012 №18-рп/2012); невиконання судового рішення загрожує сутності права на справедливий розгляд судом (пункт 3 мотивувальної частини рішення від 25.04.2012 №11-рп/2012).
Згідно із статтею 17 Закону України «Про виконання рішень та застосування практики Європейського суду з прав людини» суди застосовують при розгляді справ Конвенцію про захист прав людини та основоположних свобод та практику Суду як джерело права.
Європейський суд з прав людини в пункті 40 рішення у справі «Горнсбі проти Греції» зазначив, що право на суд було б ілюзорним, якби національна правова система Договірної держави допускала невиконання остаточного та обов'язкового судового рішення на шкоду одній зі сторін.
Якщо адміністративний (виконавчий) орган відмовляється виконувати, не виконує чи затягує виконання судового рішення, то передбачені статтею 6 гарантії, які забезпечуються стороні на етапі судового розгляду справи, фактично втрачають свій сенс (рішення у справі «Піалопулос та інші проти Греції», пункт 68).
Конституційний Суд України бере до уваги практику Європейського суду з прав людини, який, зокрема, в рішенні у справі «Шмалько проти України» від 20.07.2004 вказав, що право на виконання судового рішення є складовою права на судовий захист, передбаченого статтею 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод, для цілей якої виконання рішення, ухваленого будь-яким судом, має розцінюватися як складова частина судового розгляду (пункт 43).
Право на судовий захист є конституційною гарантією прав і свобод людини і громадянина, а обов'язкове виконання судових рішень - складовою права на справедливий судовий захист.
Отже, обов'язок виконати судове рішення виникає з моменту набрання ним законної сили.
Таким чином, відповідно до зазначених правових норм, зокрема, Конституції України, норми якої є нормами прямої дії, рішення суду по даній справі є обов'язковим до виконання на всій території України.
Відповідно до матеріалів справи, на виконання рішення суду від 25.01.2023 у справі №620/8378/22, видано позивачу виконавчі листи. На час розгляду даної заяви триває виконавче провадження, рішення суду залишається не виконаним, що підтверджується матеріалами справи.
Відповідно до частини 3 статті 33 Закону України «Про виконавче провадження» за наявності обставин, що ускладнюють виконання судового рішення або роблять його неможливим, сторони, а також виконавець за заявою сторін або державний виконавець з власної ініціативи у випадку, передбаченому Законом України «Про гарантії держави щодо виконання судових рішень», мають право звернутися до суду, який розглядав справу як суд першої інстанції, із заявою про встановлення або зміну способу і порядку виконання рішення.
Відповідно до частини 1 статті 378 Кодексу адміністративного судочинства України за заявою сторони суд, який розглядав справу як суд першої інстанції, може відстрочити або розстрочити виконання рішення, а за заявою стягувача чи виконавця (у випадках, встановлених законом), - встановити чи змінити спосіб або порядок його виконання. Питання про відстрочення або розстрочення виконання, зміну чи встановлення способу і порядку виконання судового рішення може бути розглянуто також за ініціативою суду.
Частиною 3 статті 378 Кодексу адміністративного судочинства України передбачено, що підставою для встановлення або зміни способу або порядку виконання, відстрочення чи розстрочення виконання судового рішення є обставини, що істотно ускладнюють виконання рішення або роблять його неможливим.
Під зміною способу і порядку виконання судового рішення розуміється застосування судом нових заходів щодо його реалізації у зв'язку з неможливістю його виконання раніше визначеним способом і порядком. При цьому зміна способу виконання не повинна змінювати (зачіпати) суть самого судового рішення.
Вирішуючи питання про зміну способу і порядку виконання рішення, суд повинен враховувати, що під зміною способу і порядку розуміється дія або сукупність дій, якими певним чином досягається кінцевий результат, та що підставою для зміни чи встановлення способу і порядку виконання судового рішення є обставини, що роблять виконання рішення неможливим.
Відтак, суд зазначає, що спосіб виконання судового рішення - це спосіб реалізації та здійснення способу захисту порушеного права. Під зміною способу виконання рішення суду необхідно розуміти прийняття судом нових заходів для реалізації рішення в разі неможливості його виконання у спосіб, раніше встановлений.
Отже, під зміною способу і порядку виконання рішення слід розуміти прийняття судом нових заходів для реалізації рішення у разі неможливості його виконання у встановленими раніше порядку і способом. Змінюючи спосіб і порядок виконання судового рішення, суд не може змінювати останнє по суті. При цьому, факт наявності таких обставин має підтверджуватись певними доказами, як це встановлено положеннями статей 72-77 Кодексу адміністративного судочинства України.
Відповідно до пункту 4 частини другої статті 245 Кодексу адміністративного судочинства України у разі задоволення позову суд може прийняти рішення про зобов'язання суб'єкта владних повноважень вчинити певні дії.
При цьому, у випадку, визначеному пунктом 4 частини другої цієї статті, суд може зобов'язати відповідача - суб'єкта владних повноважень прийняти рішення на користь позивача, якщо для його прийняття виконано всі умови, визначені законом, і прийняття такого рішення не передбачає права суб'єкта владних повноважень діяти на власний розсуд.
У випадку, якщо прийняття рішення на користь позивача передбачає право суб'єкта владних повноважень діяти на власний розсуд, суд зобов'язує суб'єкта владних повноважень вирішити питання, щодо якого звернувся позивач, з урахуванням його правової оцінки, наданої судом у рішенні (частина 4 статті 245 Кодексу адміністративного судочинства України).
Аналіз норм Кодексу адміністративного судочинства України свідчить про те, що завдання адміністративного судочинства полягає не у забезпеченні ефективності державного управління, а в гарантуванні дотримання прав та вимог законодавства, інакше було б порушено принцип розподілу влади за даних обставин. Відтак, поняття «спосіб і порядок» виконання судового рішення мають спеціальне значення, яке стосується виконавчого провадження. Вони означають визначену рішенням суду послідовність і зміст вчинення виконавчих дій виконавцем відповідно до Закону України «Про виконавче провадження». Спосіб виконання судового рішення - це спосіб реалізації та здійснення способу захисту.
Зі змісту рішення Чернігівського окружного адміністративного суду від 25.01.2023 вбачається, що судом не було здійснено розрахунок суми належної до сплати позивачу, як і не визначався розмір належних до виплати позивачу сум, а розмір недоотриманих коштів, який заявник просить стягнути, обраховано Головним управлінням Пенсійного фонду України в Чернігівській області вже після розгляду справи по суті та фактично є сумою заборгованості, що виникла внаслідок проведеного перерахунку за період з лютого 2016 по травень 2023, становить 84 265,09 грн, та, як зазначає відповідач, буде виплачена за окремою бюджетною програмою у порядку черговості.
Водночас суд зауважує, що у силу вимог статей 23 та 116 Бюджетного кодексу України будь-які бюджетні зобов'язання та платежі з бюджету можна здійснювати лише за наявності відповідного бюджетного призначення, встановленого законом про Державний бюджет України. Взяття зобов'язань без відповідних бюджетних асигнування та здійснення видатків бюджету з перевищенням бюджетних призначень є порушенням бюджетного законодавства.
Суд зазначає, що специфіка категорії справ, до якої належить дана справа, полягає у залежності проведення виплат від бюджетних асигнувань на відповідні цілі з Державного бюджету України. У даному випадку Головне управління Пенсійного фонду України в Чернігівській області не є розпорядником бюджетних коштів.
На переконання суду, невиконання судового рішення Головним управлінням Пенсійного фонду України в Чернігівській області в частині виплати грошових коштів за відсутності відповідного фінансового забезпечення та фактичної відсутності таких коштів у боржника не може вважатися невиконанням судового рішення без поважних причин. Відсутність бюджетного та іншого фінансування та коштів на виплату грошових сум на виконання судового рішення є поважною причиною, яка унеможливлює проведення відповідних виплат.
Даний висновок узгоджується з практикою Верховного Суду, висловленою в постановах від 24.01.2018 у справі №405/3663/13-а, від 13.06.2018 у справі №757/29541/14-а, від 21.05.2020 у справі №310/6910/16-а.
Зважаючи на зазначене, виконання рішення суду в частині виплати заборгованості перерахованої суми доплати залежатиме від виділення Пенсійним фондом України та іншими розпорядниками необхідних відповідачу коштів.
З огляду на наведене, суд вважає за необхідне зазначити, що спосіб виконання судового рішення шляхом стягнення з Головного управління Пенсійного фонду України в Чернігівській області на користь ОСОБА_1 перераховану з 08.02.2016 на підставі грошового атестату №45 від 29.06.2022, виданого ГУНП в Чернігівській області, з 01.06.2021 на підставі довідки ГУНП в Чернігівській області від 27.07.2022 №2513009549 про розмір грошового забезпечення та з 01.12.2019 на підставі довідки ГУНП в Чернігівській області від 29.06.2022 №2513009549 про розмір грошового забезпечення в сумі 84265,09 грн не узгоджується зі змістом статті 378 Кодексу адміністративного судочинства України та потягне за собою фактично зміну судового рішення по суті, що є неприпустимим, оскільки рішення у справі набрало законної сили, та матиме наслідком зміну обраного судом способу відновлення порушеного права позивача.
Аналогічна правова позиція висловлена Верховним Судом у постанові від 30.01.2018 у справі №281/1820/14-а.
Враховуючи викладене, суд дійшов висновку, що у задоволенні заяви про зміну способу виконання рішення суду необхідно відмовити.
Керуючись статтями 241-242, 248, 378 Кодексу адміністративного судочинства України, суд
У задоволенні заяви Східного міжрегіонального управління Міністерства юстиції про зміну способу виконання рішення Чернігівського окружного адміністративного суду від 25.01.2023 по справі №620/8378/22 відмовити.
Ухвала набирає законної сили з моменту її підписання суддею.
Апеляційна скарга на ухвалу суду може бути подана до Шостого апеляційного адміністративного суду протягом п'ятнадцяти днів з дня складення повного тексту.
Повний текст ухвали суду складено 29 жовтня 2024 року.
Суддя Ольга ТКАЧЕНКО