29 жовтня 2024 року м. Чернігів Справа № 620/12948/23
Чернігівський окружний адміністративний суд у складі:
головуючого судді - Бородавкіної С.В.,
за участі секретаря - Михайлової І.О.,
розглянувши у відкритому судовому засіданні, без фіксування його за допомогою звукозаписувального технічного засобу в порядку ст. 229 КАС України, заперечення позивача на звіт Головного управління Пенсійного фонду України в Чернігівській області про виконання рішення суду у справі за адміністративним позовом ОСОБА_1 до Головного управління Пенсійного фонду України в Чернігівській області про визнання протиправними дій та зобов'язання вчинити певні дії,
На виконання ухвали Чернігівського окружного адміністративного суду від Головного управління Пенсійного фонду України в Чернігівській області надійшов звіт, у якому відповідач повідомив про виконання рішення суду по справі №620/12948/23.
Позивач із поданим звітом не погодився, подав заперечення на нього, зазначивши, що незважаючи на встановлений рішенням та ухвалою суду обов'язок, пенсія позивачу виплачується обмежено максимальним розміром.
Враховуючи наведене, позивач просив за наслідками розгляду поданого Головним управлінням Пенсійного фонду України в Чернігівській області звіту накласти на керівника відповідача штраф; встановити новий строк для подання звіту.
Відповідно до статті 382 Кодексу адміністративного судочинства України, питання про накладення штрафу вирішується за клопотанням позивача або за ініціативою судді у судовому засіданні з повідомленням сторін. Неприбуття у судове засідання сторін, які були належним чином повідомлені, не перешкоджає розгляду цього питання.
Клопотання позивача про накладення штрафу та звіт про виконання рішення суду призначено до розгляду у відкритому судовому засіданні.
Сторони в судове засідання не прибули, про розгляд клопотання повідомлені належним чином.
Дослідивши матеріали клопотання та справи, звіт, судом встановлено таке.
Рішенням Чернігівського окружного адміністративного суду від 30.10.2023 по справі №620/12948/23, яке набрало законної сили 22.05.2024, позовні вимоги задоволено у повному обсязі та, у тому числі, зобов'язано Головне управління Пенсійного фонду України в Чернігівській області провести ОСОБА_1 перерахунок та виплату пенсії з 01 лютого 2021 року, 01 лютого 2022 року та 01 лютого 2023 року на підставі оновлених довідок ІНФОРМАЦІЯ_1 від 05.07.2023 №ФЧ55889/І, №ФЧ55889/ІІ, №ФЧ55889/ІІІ, з урахуванням індексації, проведеної на підставі постанов Кабінету Міністрів України від 16.02.2022 №118 та від 24.02.2023 №168, доплати до пенсії, встановленої постановою Кабінету Міністрів України від 14.07.2021 №713 «Про додатковий соціальний захист окремих категорій осіб», без обмеження максимальним розміром, виходячи з відсоткового значення розміру пенсії 83% від відповідних сум грошового забезпечення, з урахуванням раніше виплачених сум (а.с. 62-65).
Ухвалою Чернігівського окружного адміністративного суду від 20.09.2024 заяву позивача про встановлення судового контролю за виконанням рішення суду від 30.10.2023 у справі №620/12948/23 задоволено; зобов'язано ГУПФУ в Чернігівській області протягом п'ятнадцяти днів з дня отримання цієї ухвали подати до Чернігівського окружного адміністративного суду звіт про виконання рішення Чернігівського окружного адміністративного суду по справі №620/12948/23 (а.с. 161-162).
У поданому звіті відповідач зазначив про виконання рішення Чернігівського окружного адміністративного суду від 30.10.2023, на підтвердження чого надав відповідні протоколи перерахунку пенсії (а.с. 166-173).
Надаючи правову оцінку встановленим обставинам, суд зазначає таке.
Відповідно до статті 129-1 Конституції України суд ухвалює рішення іменем України; судове рішення є обов'язковим до виконання; держава забезпечує виконання судового рішення у визначеному законом порядку; контроль за виконанням судового рішення здійснює суд.
Конституційний Суд України зазначив, що складовою права кожного на судовий захист є обов'язковість виконання судового рішення (абзац третій пункту 2.1 мотивувальної частини Рішення від 26 червня 2013 року №5-рп/2013). Це право охоплює, зокрема, законодавчо визначений комплекс дій, спрямованих на захист і відновлення порушених прав, свобод, законних інтересів фізичних та юридичних осіб, суспільства, держави (пункт 2 мотивувальної частини Рішення від 13 грудня 2012 року №18-рп/2012); невиконання судового рішення загрожує сутності права на справедливий розгляд судом (пункт 3 мотивувальної частини Рішення від 25 квітня 2012 року №11-рп/2012).
Конституційний Суд України у Рішенні від 26 червня 2013 року взяв до уваги практику Європейського суду з прав людини (далі - ЄСПЛ), який, зокрема, в пункті 43 рішення у справі «Шмалько проти України», заява №60750/00, від 20 липня 2004 року вказав, що право на виконання судового рішення є складовою права на судовий захист, передбаченого статтею 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод, для цілей якої виконання рішення, ухваленого будь-яким судом, має розцінюватися як складова частина судового розгляду.
Крім того, у Рішенні від 15 травня 2019 року №2-р(II)/2019 Конституційний Суд України з посиланням на практику ЄСПЛ підкреслив, що визначене статтею 6 Конвенції право на суд було б ілюзорним, якби правова система держави допускала, щоб остаточне обов'язкове судове рішення не виконувалося на шкоду одній зі сторін; і саме на державу покладено позитивний обов'язок створити систему виконання судових рішень, яка була б ефективною як у теорії, так і на практиці, і гарантувала б їх виконання без неналежних затримок; ефективний доступ до суду включає право на те, щоб рішення суду було виконане без невиправданих затримок; держава та її державні органи відповідальні за повне та своєчасне виконання судових рішень, які постановлені проти них (пункт 84 рішення у справі «Валерій Фуклєв проти України» від 07 червня 2005 року, заява №6318/03; пункт 43 рішення у справі «Шмалько проти України» від 20 липня 2004 року, заява №60750/00; пункти 46, 51, 54 рішення у справі «Юрій Миколайович Іванов проти України» від 15 жовтня 2009 року, заява №40450/04; пункт 64 рішення у справі «Apostol v. Georgia» від 28 листопада 2006 року, заява №30779/04).
На підставі аналізу статей 3, 8, частин першої та другої статті 55, частин першої та другої статті 129-1 Конституції України в системному взаємозв'язку Конституційний Суд України в пункті 2.1 мотивувальної частини Рішення від 15 травня 2019 року №2-р(II)/2019 констатував, що обов'язкове виконання судового рішення є необхідною умовою реалізації конституційного права кожного на судовий захист, тому держава не може ухилятися від виконання свого позитивного обов'язку щодо забезпечення виконання судового рішення задля реального захисту та відновлення захищених судом прав і свобод, законних інтересів фізичних та юридичних осіб, суспільства, держави. Позитивний обов'язок держави щодо забезпечення виконання судового рішення передбачає створення належних національних організаційно-правових механізмів реалізації права на виконання судового рішення, здатних гарантувати здійснення цього права та обов'язковість судових рішень, які набрали законної сили, що неможливо без їх повного та своєчасного виконання.
Відповідно до статті 14 Кодексу адміністративного судочинства України судове рішення, яким закінчується розгляд справи в адміністративному суді, ухвалюється іменем України. Судові рішення, що набрали законної сили, є обов'язковими до виконання всіма органами державної влади, органами місцевого самоврядування, їхніми посадовими та службовими особами, фізичними та юридичними особами та їх об'єднаннями на всій території України. Невиконання судового рішення тягне за собою відповідальність, встановлену законом.
Аналогічні положення містяться в статті 370 Кодексу адміністративного судочинства України, відповідно до якої судове рішення, яке набрало законної сили, є обов'язковим для учасників справи, для їхніх правонаступників, а також для всіх органів, підприємств, установ та організацій, посадових чи службових осіб, інших фізичних осіб і підлягає виконанню на всій території України, а у випадках, встановлених міжнародними договорами, згода на обов'язковість яких надана Верховною Радою України, або за принципом взаємності, - за її межами. Невиконання судового рішення тягне за собою відповідальність, встановлену законом.
Отже, обов'язковість виконання судового рішення є важливою складовою права особи на справедливий суд, що гарантоване статтею 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод, та однією з основних засад судочинства, визначених статтею 129-1 Конституції України, статтею 6 Конвенції про захист прав людини та основоположних свобод, статтями 14, 370 Кодексу адміністративного судочинства України.
З метою забезпечення виконання судового рішення статтею 382 Кодексу адміністративного судочинства України передбачено дві форми судового контролю за виконанням судового рішення: 1) зобов'язання суб'єкта владних повноважень подати звіт про виконання рішення суду; 2) накладення на керівника суб'єкта владних повноважень, відповідального за виконання рішення, штрафу в сумі від двадцяти до сорока розмірів прожиткового мінімуму для працездатних осіб.
Так, згідно з положеннями частини першої статті 382 Кодексу адміністративного судочинства України суд, який ухвалив судове рішення в адміністративній справі, може зобов'язати суб'єкта владних повноважень, не на користь якого ухвалене судове рішення, подати в установлений судом строк звіт про виконання судового рішення.
За наслідками розгляду звіту суб'єкта владних повноважень про виконання рішення суду або в разі неподання такого звіту суддя своєю ухвалою може встановити новий строк подання звіту, накласти на керівника суб'єкта владних повноважень, відповідального за виконання рішення, штраф в сумі від двадцяти до сорока розмірів прожиткового мінімуму для працездатних осіб (частина друга статті 382 Кодексу адміністративного судочинства України).
В постанові від 3 квітня 2019 року у справі №820/4261/18 Верховний Суд встановив необхідність існування в спірних правовідносинах обставин, з якими стаття 382 Кодексу адміністративного судочинства України пов'язує наявність підстав для встановлення судового контролю за виконанням судового рішення. У зв'язку з цим, суди попередніх інстанцій при вирішенні спору мають дослідити характер правовідносин, що виникли між сторонами та звертати увагу, що підставою звернення до суду з даним позовом є невиконання судового рішення. Порушенням норм процесуального права є незастосування спеціальних правових норм, передбачених у статті 382 Кодексу адміністративного судочинства України.
Проаналізувавши наведені у звіті пояснення, суд звертає увагу, що Чернігівський окружний адміністративний суд у рішенні від 30.10.2023 по справі №620/12943/23 зазначив, що перерахунок та виплата пенсії позивачу на підставі довідки має здійснюватися без обмеження максимального розміру пенсії, з урахуванням індексації, проведеної на підставі постанов Кабінету Міністрів України від 16.02.2022 №118 та від 24.02.2023 №168, доплати до пенсії, встановленої постановою Кабінету Міністрів України від 14.07.2021 №713 «Про додатковий соціальний захист окремих категорій осіб».
Встановлюючи ухвалою суду від 20.09.2024 контроль за виконанням рішення суду, суд зазначив, що незважаючи на покладений обов'язок пенсійним фондом пенсія позивачу обмежується максимальним розміром пенсії. Так, розмір пенсії позивача на виконання рішення суду має становити 38778,44 грн. (30393,15+4255,04+1500,00+2000,00+590,25+40,00), у той час як йому призначено до виплати 37211,44 грн.
Незважаючи на викладене, відповідач продовжує нараховувати позивачу пенсію у розмірі 37211,44 грн. (а.с. 178), що не відповідає висновкам суду, викладеним в ухвалі від 20.09.2024.
З урахуванням наведених обставин справи, характеру спірних правовідносин, суд вважає за необхідне визнати поданий Головним управлінням Пенсійного фонду України в Чернігівській області звіт таким, що не підтверджує виконання рішення суду, оскільки покладений вказаним рішенням обов'язок щодо виплати позивачу пенсії без обмеження максимальним розміром, з урахуванням індексації, проведеної на підставі постанов Кабінету Міністрів України від 16.02.2022 №118 та від 24.02.2023 №168, доплати до пенсії, встановленої постановою Кабінету Міністрів України від 14.07.2021 №713 «Про додатковий соціальний захист окремих категорій осіб», виконаний не був.
Водночас стосовно наявності правових підстав для накладення штрафу на керівника Головного управлінням Пенсійного фонду України в Чернігівській області за невиконання рішення Чернігівського окружного адміністративного суду у справі №620/12948/23, суд зазначає таке.
Верховний Суд у постанові від 23.04.2020 (справа №560/523/19) зазначив, що переслідуючи мету забезпечення реалізації конституційного принципу обов'язковості судових рішень, адміністративні суди мають зважено підходити до вибору процесуальних засобів такого забезпечення, а саме: встановлювати дійсні причини виникнення затримки у виконанні судового рішення, аналізувати акти законодавства, враховувати здійснені відповідною посадовою особою дії, спрямовані на виконання судового рішення, та їх відповідність вимогам законодавства, встановлювати наявність та форму вини такої посадової особи, а також зазначати про співмірність розміру штрафу та доходів (фінансової спроможності) такої посадової особи. Це не повинно зумовлювати порушення основоположних засад адміністративного судочинства, зокрема, пропорційності, необхідності дотримання оптимального балансу між будь-якими несприятливими наслідками для прав, свобод та інтересів особи та цілями, на досягнення яких спрямоване це рішення (дія) тощо. Такі засоби не можуть бути надмірними за визначених умов та не мають призводити до порушення прав, гарантованих Конституцією України та Конвенцією про захист прав людини і основоположних свобод.
Посилення судового контролю за виконанням судових рішень та наділення суду з цією метою правом накладати штрафні санкції визнається заходом для забезпечення конституційного права громадян на судовий захист. Специфіка застосування штрафної санкції, полягає в тому, що вона накладається на керівника суб'єкта владних повноважень, яким не забезпечено виконання судового рішення та який є відповідальним за діяльність державного органу, який він очолює. Можливість накладення штрафу розглядається не самостійно, а за наслідками розгляду звіту суб'єкта владних повноважень про виконання рішення суду або у разі неподання такого звіту. Накладення на керівника суб'єкта владних повноважень, відповідального за виконання постанови, штрафу є мірою покарання, а тому можливість суду накласти такий штраф може бути реалізована лише за умови встановлення судом обставин, які свідчать про умисне невиконання рішення суду, недобросовісність у діях суб'єкта владних повноважень, які свідчать про ухилення останнього від виконання рішення суду.
Верховний Суд у постанові від 31 жовтня 2018 року у справі №704/1547/17 сформулював правову позицію, що за наслідками розгляду звіту суб'єкта владних повноважень про виконання рішення суду або в разі неподання такого звіту можна, зокрема, встановити новий строк подання звіту. Тобто, суд вправі вжити заходів реагування судового контролю за виконанням судових рішень в адміністративних справах у формі встановлення нового строку для подачі звіту. Для підтвердження мотивації такого підходу потрібно керуватися абзацом першим підпункту 3.2 пункту 3, абзацу другого пункту 4 мотивувальної частини Рішення Конституційного Суду України від 30 червня 2009 року №16-рп/2009, де зазначено, що метою судового контролю є своєчасне забезпечення захисту та охорони прав і свобод людини, а виконання всіма суб'єктами правовідносин приписів, викладених у рішеннях суду, які набрали законної сили, утверджує авторитет держави як правової.
Зважаючи на приписи наведених положень процесуального закону, з урахуванням характеру спірних правовідносин та фактичних обставин справи, на підставі частини першої статті 382 Кодексу адміністративного судочинства України, суд вважає за необхідне встановити новий строк для подання відповідачем звіту про виконання судового рішення в цій справі, з одночасним попередженням про відповідальність керівника суб'єкта владних повноважень за повторне невиконання рішення суду.
Суд наголошує, що невиконання судового рішення тягне за собою кримінальну, адміністративну, цивільну, дисциплінарну відповідальність та застосування штрафних санкцій.
Кримінальна відповідальність настає за умисне невиконання вироку, рішення, ухвали, постанови суду, що набрали законної сили, або перешкоджання їх виконанню, а також умисне невиконання службовою особою рішення Європейського суду з прав людини, рішення Конституційного Суду України та умисне недодержання нею висновку Конституційного Суду України (стаття 382 Кримінального кодексу України).
Адміністративна відповідальність настає за залишення посадовою особою без розгляду окремої ухвали суду або невжиття заходів до усунення зазначених в ній порушень закону, а так само несвоєчасна відповідь на окрему ухвалу суду( стаття 185-6 Кодексу України про адміністративні правопорушення).
Цивільна відповідальність настає за завдання шкоди невико нанням судового рішення, тобто шкода, завдана фізичній або юридичній особі незаконними рішеннями, дією чи бездіяль ністю органу державної влади або органу місцевого самовряду вання (стаття 1173 Цивільного кодексу України), відшкодовується за загальними правила ми, встановленими цивільним законодавством України.
Дисциплінарна відповідальність настає за невиконання чи неналежне виконання службових обов'язків, перевищення своїх повноважень, а також за вчинок, який порочить особу як державного службовця або дискредитує заклад, установу, під приємство чи державний орган, в якому особа працює, в тому числі й за невиконання судових рішень.
Враховуючи наведене, та зважаючи на те, що Головним управлінням Пенсійного фонду України в Чернігівській області, всупереч вимог статті 129-1 Конституції України, статей 14, 370 Кодексу адміністративного судочинства України, не виконується рішення суду у справі №620/12948/23, суд вважає за необхідне встановити відповідачу новий строк для подання звіту про виконання рішення суду - п'ятнадцять днів з дня отримання даної ухвали.
Керуючись статтями 241-243, 248, 382 Кодексу адміністративного судочинства України, суд
У задоволенні клопотання позивача про накладення штрафу - відмовити.
Відмовити Головному управлінню Пенсійного фонду України в Чернігівській області в прийнятті звіту про виконання рішення суду по справі №620/12948/23.
Встановити Головному управлінню Пенсійного фонду України в Чернігівській області новий строк для подання звіту про виконання рішення суду у справі №620/12948/23 - п'ятнадцять днів з дня отримання даної ухвали.
Попередити Головне управління Пенсійного фонду України в Чернігівській області про можливість накладення на керівника суб'єкта владних повноважень штрафу, передбаченого частиною другою статті 382 Кодексу адміністративного судочинства України, у разі повторного невиконання рішення суду.
Ухвала суду набирає законної сили з моменту її підписання суддею.
Апеляційна скарга на ухвалу суду може бути подана до безпосередньо Шостого апеляційного адміністративного суду протягом п'ятнадцяти днів з дня складення повного тексту.
Повний текст ухвали складено 29.10.2024.
Суддя С.В. Бородавкіна