29 жовтня 2024 року м. Чернігів Справа № 620/8518/24
Чернігівський окружний адміністративний суд у складі:
Головуючого судді - Бородавкіної С.В.,
розглянувши у спрощеному позовному провадженні без повідомлення (виклику) сторін справу за адміністративним позовом Фізичної особи-підприємця ОСОБА_1 до Головного управління ДПС у Чернігівській області про визнання протиправними та скасування податкових повідомлень - рішень,
Фізична особа-підприємець ОСОБА_1 (далі - ФОП ОСОБА_1 , позивач) 14.06.2024 звернувся до суду з адміністративним позовом до Головного управління ДПС у Чернігівській області (далі - ГУДПС у Чернігівській області, відповідач), у якому просить визнати протиправними та скасувати податкові повідомлення-рішення відповідача від 12.03.2024 №3952/ж/10/25-01-07-05-01, №3953/ж/10/25-01-07-05-01 та №3954/ж/10/25-01-07-05-01.
Свої позовні вимоги мотивує тим, що відповідачем порушено процедуру проведення фактичної перевірки, а саме: без належним чином оформленого наказу, без наявності законних підстав. Також сам позивач не спілкувався з інспекторами під час перевірки (спілкувалися з продавцями магазину), як власник магазину не давав дозвіл, погодження та не допускав інспекторів до перевірки.
По суті виявлених порушень позивач зауважив на наявності у нього всіх необхідних документів первинного бухгалтерського обліку, які підтверджують походження та оплату товарних запасів та надавались контролюючому органу, однак до уваги під час прийняття спірного рішення взяті не були. Крім того, ФОП ОСОБА_1 є платником єдиного податку та не зареєстрований платником податку на додану вартість, тому в силу вимог пункту 12 частини 3 Закону України «Про застосування реєстраторів розрахункових операцій у сфері торгівлі, громадського харчування та послуг» не зобов'язаний вести облік товарів, які не є технічно складними та потребують гарантійного ремонту. За таких обставин, посадові особи ГУДПС у Чернігівській області безпідставно вписали в опис товари в кількості 43 найменування, вартістю 151420,00 грн.
Також ФОП ОСОБА_1 зареєстрований і веде діяльність, пов'язану з оподаткуванням територіально в м. Чернігові, в одного контролюючого органу - ГУДПС у Чернігівській області, тому відсутні порушення вимог пункту 63.3 статті 63 Податкового кодексу України.
Ухвалою суду від 19.06.2024 відкрито провадження у справі за правилами спрощеного позовного провадження без повідомлення (виклику) сторін, встановлено відповідачу строк для надання відзиву на позов.
Представник відповідача позовні вимоги не визнав, просив відмовити у їх задоволені, подав відзив на позов, у якому зазначив, що спірні податкові повідомлення-рішення винесено у зв'язку з тим, що при придбанні «Zegor» ZRC 25-4Е/180 мм (з гайками без кабелю) в кількості 1 шт, вартістю 918,00 грн., розрахунковий документ встановленої форми та змісту не друкувався та не видавався, реєстратор розрахункових операцій та/або програмний реєстратор розрахункових операцій відсутні, чим порушені вимоги пункту 1 статті 3 Закону України «Про застосування реєстраторів розрахункових операцій у сфері торгівлі, громадського харчування та послуг». Також у ході перевірки проведено зняття залишків складної побутової техніки та інших товарів, які знаходились в реалізації на загальну суму 572847,49 грн., однак супровідні документи на їх походження відсутні. Станом на 21.02.2024 позивач не надав документи, пов'язані з предметом перевірки, що є порушенням статті 44 та пункту 85.2 статті 85 Податкового кодексу України. Крім того, суб'єкт господарювання не подав відомості про об'єкти оподаткування за формою 20-ОПП.
При цьому, відповідач наголошував на дотриманні процедури перевірки.
Представник позивача подав відповідь на відзив, у якій позовні вимоги підтримав та просив їх задовольнити, наполягаючи на обґрунтованості позову.
ОСОБА_1 зареєстрований як фізична особа-підприємець, про що до Єдиного державного реєстру юридичних осіб, фізичних осіб-підприємців та громадських формувань внесено відповідний запис. Позивач є платником єдиного податку (2 група), без реєстрації ПДВ, що підтверджується відповідними Свідоцтвом та Витягом в реєстру платників єдиного податку. Місце проживання ФОП ОСОБА_1 - АДРЕСА_1 , місце провадження господарської діяльності - АДРЕСА_2 , магазин «Вода + тепло» (а.с. 58-60).
На підставі направлень від 12.02.2024 №176, №177, наказу від 12.02.2024 №104-п (а.с. 32), виданих ГУДПС у Чернігівській області, статей 20, 80 Податкового кодексу України, Кодексу законів про працю України, Законів України «Про застосування реєстраторів розрахункових операцій у сфері торгівлі, громадського харчування та послуг», «Про ліцензування певних видів господарської діяльності», «Про державне регулювання виробництва і обігу спирту етилового, коньячного і плодового, алкогольних напоїв, тютюнових виробів, рідин, що використовуються в електронних сигаретах, та пального», Положення про ведення касових операцій у національній валюті в Україні, затвердженого постановою Правління Національного банку України та інших нормативно-правових актів, що підлягають перевірці, посадовими особами відповідача проведено належної позивачу господарської одиниці. Перевірку проведено в присутності продавця.
12.02.2024 ГУДПС у Чернігівській області надіслало позивачу запит про надання документів до 17:00 год, а саме: первинні документи на товар (прибуткові, видаткові накладні або інші документи, які підтверджують походження товару, що знаходяться на реалізації); книга обліку доходів і витрат або документи, що підтверджують ведення обліку товарних запасів; виписки по банківським рахункам; сертифікати походження товарів; трудові договори та/або накази про прийняття працівників на роботу; документи, що підтверджують право власності, оренди, суборенди, іншого права користування приміщенням (а.с. 185).
ГУДПС у Чернігівській області 13.02.2024, 14.02.2024, 15.02.2024 та 20.02.2024 складено акти «Про неможливість проведення фактичної перевірки ФОП ОСОБА_1 » (а.с. 186-187).
21.02.2024 відповідачем складено акт, який засвідчує факт ненадання у визначений у запиті строк (надання не в повному обсязі, відмови від надання) платником податків документів для перевірки №116/25-01-07-05-01 (а.с. 185 зворот).
21.02.2024 ГУДПС у Чернігівській області складено акт №2322/Ж5/25-01-07-05-01 (а.с. 179-180), вручений позивачу, у якому зазначено про порушення ФОП ОСОБА_1 вимог податкового законодавства, а саме:
пунктів 1, 2, 12 статті 3 Закону України «Про застосування реєстраторів розрахункових операцій у сфері торгівлі, громадського харчування та послуг»;
пункту 63.3 статті 63, пунктів 44.1, 44.3 статті 44, пункту 85.2 статті 85 Податкового кодексу України.
Так, в акті перевірки вказано, що ФОП ОСОБА_1 здійснює господарську діяльність з реалізації сантехніки та технічно складних побутових товарів. Інспекторами здійснено контрольно-розрахункову операцію, а саме: придбано насос «Zegor» ZRS 25-4Е/180 мм (з гайками, без кабелю) в кількості 1 шт, вартістю 918,00 грн., розрахунковий документ встановленої форми та змісту не друкувався та не видавався, РРО та/або ПРРО відсутні. Станом на 21.02.2024 09:00 год перевіряємий платник податків не надав документи (у паперовій або електронній формі), шо пов'язані з предметом перевірки. Встановлено неподання відомостей про об'єкти оподаткування за формою 20-ОПП. В ході перевірки в магазині «Вода + тепло» проведено зняття залишків складеної побутової техніки та інших товарів, які знаходились в реалізації на загальну суму 572847,49 грн. Супровідні документи та документи на походження 117 одиниць товарів до перевірки не надано (відповідно до копії заявки клієнта від 12.02.2024 №26 та опису залишків товарів, які знаходяться в реалізації) (а.с. 183-184).
Позивач із вказаними висновками не погодився та 26.02.2024 засобами поштового зв'язку подав заперечення на акт перевірки, до яких додав копії первинних документів бухгалтерського обліку (а.с. 40-46).
Листом від 07.03.2024 відповідач повідомив, що скаргу залишено без задоволення, а висновки акту фактичної перевірки - без змін (а.с. 47-49).
Враховуючи наведене, на підставі вказаних висновків перевірки ГУДПС у Чернігівській області винесено податкові повідомлення-рішення від 12.03.2024 (а.с. 26-31):
№3952/ж10/25-01-07-05-01, яким до позивача застосовано штрафні (фінансові) санкції (штрафи) за порушення порядку ведення обліку товарних запасів за місцем їх реалізації в сумі 572847,50 грн.;
№3953/ж10/25-01-07-05-01, яким позивачу за неподання звітності за формою №20-ОПП нараховано штрафні санкції в сумі 340,00 грн.;
№3954/ж10/25-01-07-05-01, яким позивачу за неподання документів на придбання товару нараховано штрафні санкції в сумі 1020,00 грн.
Вважаючи вказані податкові повідомлення-рішення протиправними, ФОП ОСОБА_1 оскаржив їх у адміністративному порядку (а.с. 50-54).
Рішенням ДПС України від 22.05.2024 скаргу позивача залишено без задоволення, а податкові повідомлення-рішення - без змін (а.с. 55-57).
У зв'язку з наведеним, ФОП ОСОБА_1 звернувся до суду з відповідним адміністративним позовом.
Надаючи правову оцінку обставинам справи, суд зазначає таке.
Відповідно до статті 80 Податкового кодексу України фактична перевірка здійснюється без попередження платника податків (особи).
Фактична перевірка може проводитися на підставі рішення керівника (його заступника або уповноваженої особи) контролюючого органу, оформленого наказом, копія якого вручається платнику податків або його уповноваженому представнику, або особам, які фактично проводять розрахункові операції під розписку до початку проведення такої перевірки, та за наявності хоча б однієї з таких підстав: у разі наявності та/або отримання в установленому законодавством порядку інформації від державних органів або органів місцевого самоврядування, яка свідчить про можливі порушення платником податків законодавства, контроль за яким покладено на контролюючі органи, зокрема, щодо здійснення платниками податків розрахункових операцій, у тому числі із забезпеченням можливості проведення розрахунків за товари (послуги) з використанням електронних платіжних засобів, ведення касових операцій, наявності патентів, ліцензій, та інших документів, контроль за наявністю яких покладено на контролюючі органи, виробництва та обігу підакцизних товарів.
Перед початком фактичної перевірки, з питань дотримання порядку здійснення розрахункових операцій та ведення касових операцій, посадовими особами контролюючих органів на підставі підпункту 20.1.10 пункту 20.1 статті 20 цього Кодексу може бути проведена контрольна розрахункова операція.
Фактична перевірка проводиться двома і більше посадовими особами контролюючого органу у присутності посадових осіб суб'єкта господарювання або його представника та/або особи, що фактично здійснює розрахункові операції.
Відповідно до пункту 81.1 статті 81 Податкового кодексу України у наказі про проведення зазначається дата видачі, найменування контролюючого органу, найменування та реквізити суб'єкта (прізвище, ім'я, по батькові фізичної особи - платника податку, який перевіряється) та у разі проведення перевірки в іншому місці - адреса об'єкта, перевірка якого проводиться, мета, вид (документальна планова/позапланова або фактична перевірка), підстави для проведення перевірки, визначені цим Кодексом, дата початку і тривалість перевірки, період діяльності, який буде перевірятися. Наказ про проведення перевірки є дійсним за наявності підпису керівника (його заступника або уповноваженої особи) контролюючого органу та скріплення печаткою контролюючого органу.
Суд зазначає, що відсутність детального опису підстави на проведення перевірки в наказі не свідчить про незаконність наказу або перевірки, оскільки відповідно до пункту 81.1 статті 81 в наказі на перевірку достатньо зазначити підставу для проведення перевірки, визначену цим Кодексом.
Аналогічна правова позиція підтверджена постановою Верховного Суду по справі №460/1239/19 від 21.01.2021.
Також у постанові Верховного Суду від 22.04.2021 по справі №805/3809/16-а зауважено, що здійснення функцій, визначених законодавством у сфері виробництва і обігу спирту, алкогольних напоїв та тютюнових виробів, пального є самостійною обставиною з якою законодавець пов'язує право контролюючого органу проводити фактичні перевірки суб'єктів господарювання за умови дотримання процедурних питань (прийняття наказу, вручення наказу, направлень, пред'явлення службових посвідчень) та не вимагає наявності та/або отримання в установленому законодавством порядку інформації про порушення вимог законодавства.
У даному випадку достатньо факту покладення на контролюючий орган здійснення контролю за дотриманням норм законодавства у відповідній сфері правовідносин.
Пунктом 19-1 статті 19-1 Податкового кодексу України передбачено, що контролюючі органи виконують такі функції: 19-1.1.4 здійснюють контроль за встановленими законом строками проведення розрахунків в іноземній валюті, за додержанням порядку приймання готівки для виконання платіжних операцій (крім приймання готівки банками), за дотриманням суб'єктами господарювання установлених законодавством обов'язкових вимог щодо забезпечення можливості розрахунків за товари (послуги) з використанням електронних платіжних засобів, порядку проведення готівкових розрахунків за товари (послуги), проведення розрахункових операцій, а також за наявністю ліцензій на провадження видів господарської діяльності, що підлягають ліцензуванню відповідно до закону, наявністю торгових патентів.
Матеріалами справи підтверджується, що перевірка позивача проведена на підставі належним чином оформлених наказу та направлення, з якими була ознайомлена особа, що фактично здійснювала розрахункові операції.
Враховуючи викладене, судом не встановлено протиправності у призначенні та проведенні фактичної перевірки позивача.
Щодо встановлених порушень та правомірності винесених податкових повідомлень-рішень, суд зазначає таке.
Правові засади застосування реєстраторів розрахункових операцій та програмних реєстраторів розрахункових операцій у сфері торгівлі, громадського харчування та послуг регулюються Закон України від 06.07.1995 №265/95-ВР «Про застосування реєстраторів розрахункових операцій у сфері торгівлі, громадського харчування та послуг» (далі - Закон №265/95-ВР, у редакції. чинній на момент виникнення спірних правовіднлсин), дія якого поширюється на усіх суб'єктів господарювання, їх господарські одиниці та представників (уповноважених осіб) суб'єктів господарювання, які здійснюють розрахункові операції у готівковій та/або безготівковій формі.
Відповідно до статті 3 Закону №265/95-ВР суб'єкти господарювання, які здійснюють розрахункові операції в готівковій та/або в безготівковій формі (із застосуванням електронних платіжних засобів, платіжних чеків, жетонів тощо) при продажу товарів (наданні послуг) у сфері торгівлі, громадського харчування та послуг, а також операції з приймання готівки для виконання платіжної операції зобов'язані вести в порядку, встановленому законодавством, облік товарних запасів, здійснювати продаж лише тих товарів, що відображені в такому обліку. Порядок та форма обліку товарних запасів для фізичних осіб - підприємців, у тому числі платників єдиного податку, встановлюються центральним органом виконавчої влади, що забезпечує формування та реалізує державну фінансову політику. При цьому суб'єкт господарювання зобов'язаний надати контролюючим органам на початок проведення перевірки документи (у паперовій або електронній формі), що підтверджують облік та походження товарних запасів (зокрема, але не виключно, документи щодо інвентаризації товарних запасів, документи про отримання товарів від інших суб'єктів господарювання та/або документи на внутрішнє переміщення товарів), які на момент перевірки знаходяться у місці продажу (господарському об'єкті).
Такі вимоги не поширюються на фізичних осіб - підприємців, які є платниками єдиного податку та не зареєстровані платниками податку на додану вартість (крім тих, які провадять діяльність з реалізації технічно складних побутових товарів, що підлягають гарантійному ремонту, а також лікарських засобів та виробів медичного призначення, ювелірних та побутових виробів з дорогоцінних металів, дорогоцінного каміння, дорогоцінного каміння органогенного утворення та напівдорогоцінного каміння).
Таким чином, пункт 12 статті 3 Закону №265/95-ВР зобов'язує суб'єктів господарювання (як юридичних осіб, так і фізичних осіб-підприємців (за виключенням перелічених в абзаці 3 цієї норми осіб)) вести облік товарних запасів і у разі проведення перевірки надати документи (у паперовій або електронній формі), що підтверджують облік та походження тих товарних запасів, які на момент перевірки знаходяться у місці продажу (господарському об'єкті). При цьому, з урахуванням внесених до вказаної норми змін, до 01.01.2022 суб'єкт господарювання зобов'язаний був надати такі документи під час проведення перевірки, а після цієї дати такий обов'язок має бути виконаним саме на початок її проведення.
Разом з тим, відповідальність за порушення вимог Закону №265/95-ВР унормована приписами розділу V цього Закону.
Так, стаття 20 Закону №265/95-ВР (із змінами, внесеними Законом №1914-IX) передбачає, що до суб'єктів господарювання, що здійснюють реалізацію товарів, які не обліковані у встановленому порядку, та/або не надали під час проведення перевірки документи, які підтверджують облік товарів, що знаходяться у місці продажу (господарському об'єкті), за рішенням контролюючих органів застосовується фінансова санкція у розмірі вартості таких товарів, які не обліковані у встановленому порядку, за цінами реалізації, але не менше десяти неоподатковуваних мінімумів доходів громадян. Такі вимоги не поширюються на фізичних осіб - підприємців, які є платниками єдиного податку та не зареєстровані платниками податку на додану вартість (крім тих, які здійснюють діяльність з реалізації технічно складних побутових товарів, що підлягають гарантійному ремонту, а також лікарських засобів та виробів медичного призначення, ювелірних та побутових виробів з дорогоцінних металів, дорогоцінного каміння, дорогоцінного каміння органогенного утворення та напівдорогоцінного каміння).
Таким чином, за змістом наведеної норми суб'єкт господарювання несе відповідальність за (окремо або в сукупності): 1) здійснення реалізації товарів, які не обліковані у встановленому порядку; 2) не надання під час перевірки документів, які підтверджують саме облік товарів, що знаходяться у місці продажу (господарському об'єкті).
Відповідно до матеріалів справи до позивача податковим повідомленням-рішенням від 12.03.2024 №3952/ж10/25-01-07-05-01 застосовано штрафні санкції у розмірі вартості необлікованого у встановленому порядку товару, на який під час перевірки не було надано документи щодо його походження. При цьому, зняття залишків проведено на підставі опису залишків товару, які знаходяться на реалізації, та заявки клієнта від 12.02.2024 (всього 117 одиниць).
У поданому позові позивач наголошує на наявності у нього відповідних документів, але не за місцем реалізації товару, а у бухгалтера, який веде відповідний облік.
При цьому, ФОП ОСОБА_1 пояснив, що не зміг надати відповідні документи контролюючому органу у запропоновані строки, оскільки у зв'язку з отриманими 12.02.2024 травмами в період з 15.02.2024 до 23.02.2024 перебував на лікарняному, на підтвердження чого долучив відповідні докази (а.с. 61-63).
При цьому, 21.02.2024 позивач на адресу ГУДПС у Чернігівській області направив для перевірки копії первинних бухгалтерських документів щодо наявного у нього товару (видаткові накладні, сертифікати, договір оренди приміщення) (а.с. 37).
Відповідні документи також були надіслані як додаток до заперечення на акт перевірки.
У поданому відзиві представник ГУДПС у Чернігівській області визнав подання позивачем документів на запит, окрім сертифікатів походження товарів, трудового договору/наказу на прийняття на роботу та договору оренди приміщення.
Однак, матеріалами справи спростовуються доводи відповідача щодо ненадання позивачем сертифікатів та договору оренди приміщення.
Крім того, частиною першою статті 9 Закону України «Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні» визначено, що підставою для бухгалтерського обліку господарських операцій є первинні документи. Для контролю та впорядкування оброблення даних на підставі первинних документів можуть складатися зведені облікові документи.
Згідно абзацу одинадцятого статті 1 Закону України «Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні» первинний документ - документ, який містить відомості про господарську операцію.
Первинні та зведені облікові документи можуть бути складені у паперовій або в електронній формі та повинні мати такі обов'язкові реквізити: назву документа (форми); дату складання; назву підприємства, від імені якого складено документ; зміст та обсяг господарської операції, одиницю виміру господарської операції; посади і прізвища (крім первинних документів, вимоги до яких встановлюються Національним банком України) осіб, відповідальних за здійснення господарської операції і правильність її оформлення; особистий підпис або інші дані, що дають змогу ідентифікувати особу, яка брала участь у здійсненні господарської операції. Первинні документи, складені в електронній формі, застосовуються у бухгалтерському обліку за умови дотримання вимог законодавства про електронні документи та електронний документообіг. Неістотні недоліки в документах, що містять відомості про господарську операцію, не є підставою для невизнання господарської операції, за умови, що такі недоліки не перешкоджають можливості ідентифікувати особу, яка брала участь у здійсненні господарської операції, та містять відомості про дату складання документа, назву підприємства, від імені якого складено документ, зміст та обсяг господарської операції тощо (частина друга статті 9 вказаного Закону).
Враховуючи наведені положення, суд погоджується з позицією позивача, що сертифікат походження товарів не є документом первинного бухгалтерського обліку.
Також суд враховує, що ненадання позивачем трудового договору/наказу про прийняття на роботу його найманих робітників не є предметом спору та не впливає на порядок ведення обліку ФОП ОСОБА_2 товарних запасів.
Крім того, матеріалами справи підтверджується, що ФОП ОСОБА_1 є платником єдиного податку 2 групи, без реєстрації ПДВ, а тому в силу виключення, наведеного в абзаці 2 пункту 12 статті 3 Закону №265/95-ВР, не зобов'язаний вести облік товарних запасів, крім реалізації технічно складних побутових товарів, що підлягають гарантійному ремонту.
Суд звертає увагу, що постановою Кабінету Міністрів України від 16.03.2017 №231 затверджено Перелік груп технічно складних побутових товарів, які підлягають гарантійному ремонту (обслуговуванню) або гарантійній заміні, в цілях застосування реєстраторів розрахункових операцій, серед яких такий товар як: умивальники, тумби, стійки для душу, рушникосушарки, дзеркала, змішувачі, тощо, вказані в Описі залишків товарів, які знаходяться на реалізації, відсутній (а.с. 34). Тобто, відповідач включив для розрахунку штрафу товар, який не є технічно складним та не підлягає гарантійному ремонту.
Щодо придбаного під час контрольної закупки насосу (а.с. 181), суд зазначає, що відповідно до матеріалів справи постачальником вказаного товару для ФОП ОСОБА_1 є ФОП ОСОБА_3 . Товар придбаний у відповідності до видаткової накладної від 13.11.2023 №67 (а.с. 89) та відображений при веденні обліку товарних запасів (№ з/п 255/16) (а.с. 72).
Також надана відповідачем заявка клієнта від 12.02.2024 не може вважатися належним документом, що підтверджує фактичну наявність для реалізації в магазині вказаного в ній товару, позаяк така заявка не є документом первинного бухгалтерського обліку та свідчить виключно про намір клієнта отримати у продавця певний товар.
Відповідно до пункту 85.2 статті 85 Податкового кодексу України платник податків зобов'язаний надати посадовим (службовим) особам контролюючих органів у повному обсязі всі документи, що належать або пов'язані з предметом перевірки. Такий обов'язок виникає у платника податків після початку перевірки.
Пунктом 121.1 статті 121 Податкового кодексу України передбачено, що незабезпечення платником податків зберігання первинних документів, облікових та інших регістрів, бухгалтерської та статистичної звітності, інших документів з питань обчислення і сплати податків та зборів протягом установлених статтею 44 цього Кодексу строків їх зберігання та/або ненадання платником податків контролюючим органам оригіналів документів (крім документів, отриманих з Єдиного реєстру податкових накладних) чи їх копій при здійсненні податкового контролю у випадках, передбачених цим Кодексом, -тягнуть за собою накладення штрафу в розмірі 1020 гривень.
Разом з тим, позивач на підтвердження ведення обліку товарних запасів та походження наявного в магазині товару надав відповідні документи (а.с. 64-74, 75-165), а тому притягнення його до відповідальності, встановленої статтею 20 Закону №265/95-ВР, статтею 121 Податкового кодексу України, з урахуванням вищевказаних фактів у сукупності, є необґрунтованим.
Щодо податкового повідомлення-рішення від 12.03.2024 №3953/ж10/25-01-07-05-01, суд зазначає таке.
Відповідно до статті 63 Податкового кодексу України облік платників податків ведеться з метою створення умов для здійснення контролюючими органами контролю за правильністю нарахування, своєчасністю і повнотою сплати податків, нарахованих фінансових санкцій, дотримання податкового та іншого законодавства, контроль за дотриманням якого покладено на контролюючі органи.
З метою проведення податкового контролю платники податків підлягають реєстрації або взяттю на облік у контролюючих органах за місцезнаходженням юридичних осіб, відокремлених підрозділів юридичних осіб, місцем проживання особи (основне місце обліку), а також за місцем розташування (реєстрації) їх підрозділів, рухомого та нерухомого майна, об'єктів оподаткування або об'єктів, які пов'язані з оподаткуванням або через які провадиться діяльність (неосновне місце обліку).
Об'єктами оподаткування і об'єктами, пов'язаними з оподаткуванням, є майно та дії, у зв'язку з якими у платника податків виникають обов'язки щодо сплати податків та зборів. Такі об'єкти за кожним видом податку та збору визначаються згідно з відповідним розділом цього Кодексу.
Платник податків зобов'язаний стати на облік у відповідних контролюючих органах за основним та неосновним місцем обліку, повідомляти про всі об'єкти оподаткування і об'єкти, пов'язані з оподаткуванням, контролюючі органи за основним місцем обліку згідно з порядком обліку платників податків.
Наказом Міністерства фінансів України від 09.12.2011 №1588 затверджено Порядок обліку платників податків і зборів (далі - Порядок), розділом VIII якого передбачено, що платник податків зобов'язаний повідомляти про всі об'єкти оподаткування і об'єкти, пов'язані з оподаткуванням, контролюючий орган за основним місцем обліку у порядку, встановленому цим розділом.
Об'єктами оподаткування і об'єктами, пов'язаними з оподаткуванням або через які провадиться діяльність (далі - об'єкти оподаткування), є майно та дії, у зв'язку з якими у платника податків виникають обов'язки щодо сплати податків та зборів. Такі об'єкти за кожним видом податку та збору визначаються згідно з відповідними розділами Податкового кодексу України.
Повідомлення про об'єкти оподаткування або об'єкти, пов'язані з оподаткуванням або через які провадиться діяльність, за формою N 20-ОПП подається протягом 10 робочих днів після їх реєстрації, створення чи відкриття до контролюючого органу за основним місцем обліку платника податків.
У повідомленні за формою N 20-ОПП надається інформація про всі об'єкти оподаткування, що є власними, орендованими або переданими в оренду.
Таким чином, з метою проведення податкового контролю, вимогами чинного законодавства України передбачено обов'язок платників податків подавати до контролюючих органів інформацію про всі об'єкти оподаткування за формою N 20-ОПП, у тому числі за основним місцем обліку.
Якщо у платника податків відбувається реєстрація, створення чи відкриття об'єкта оподаткування на території адміністративно-територіальної одиниці, де він не перебуває на обліку, то такий платник податків зобов'язаний стати на облік за неосновним місцем обліку у контролюючому органі за місцезнаходженням такого об'єкта у порядку, визначеному розділом VII цього Порядку.
Враховуючи наведене, суд вважає необґрунтованою позицію ФОП ОСОБА_1 , що оскільки він зареєстрований та веде господарську діяльність в місті Чернігові, перебуває на обліку в ГУДПС у Чернігівській області, у нього відсутній обов'язок подавати звітність за формою N 20-ОПП.
Відповідно до пункту 117.1 статті 117 Податкового кодексу України неподання у строки та у випадках, передбачених цим Кодексом, заяв або документів для взяття на облік у відповідному контролюючому органі, реєстрації змін місцезнаходження чи внесення інших змін до своїх облікових даних, неподання виправлених документів для взяття на облік чи внесення змін, подання з помилками чи у неповному обсязі, неподання відомостей стосовно осіб, відповідальних за ведення бухгалтерського обліку та/або складення податкової звітності, відповідно до вимог встановлених цим Кодексом, - тягнуть за собою накладення штрафу на самозайнятих осіб у розмірі 340 гривень.
Враховуючи наведене, у задоволенні позовних вимог про визнання протиправним та скасування податкового повідомлення-рішення від 12.03.2024 №3953/ж10/25-01-07-05-01 необхідно відмовити.
Відповідно до статті 19 Конституції України органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов'язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.
Відповідно до частини першої статті 72 Кодексу адміністративного судочинства України доказами в адміністративному судочинстві є будь-які дані, на підставі яких суд встановлює наявність або відсутність обставин (фактів), що обґрунтовують вимоги і заперечення учасників справи, та інші обставини, що мають значення для правильного вирішення справи.
Достатніми є докази, які у своїй сукупності дають змогу дійти висновку про наявність або відсутність обставин справи, які входять до предмета доказування (ч. 1 ст. 76 Кодексу адміністративного судочинства України).
Згідно із частиною першою статті 90 Кодексу адміністративного судочинства України суд оцінює докази, які є у справі, за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на їх безпосередньому, всебічному, повному та об'єктивному дослідженні.
Відповідно до частини першої статті 77 Кодексу адміністративного судочинства України кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення, крім випадків, встановлених статтею 78 цього Кодексу.
Враховуючи вищевикладене, всебічно і повно з'ясувавши всі фактичні обставини, на яких ґрунтується позов, підстави винесення оскаржуваного податкового повідомлення-рішення, об'єктивно оцінивши докази, які мають юридичне значення для розгляду справи і вирішення спору по суті, суд вважає, що позовні вимоги необхідно задовольнити частково.
Вирішуючи питання про розподіл судових витрат, суд враховує таке.
Право на правову допомогу гарантовано статтями 8, 59 Конституції України, офіційне тлумачення яким надано Конституційним Судом України у рішеннях від 16 листопада 2000 року №13-рп/2000, від 30 вересня 2009 року №23-рп/2009 та від 11 липня 2013 року №6-рп/2013.
Так, у рішенні Конституційного Суду України від 30 вересня 2009 року №23-рп/2009 зазначено, що правова допомога є багатоаспектною, різною за змістом, обсягом та формами і може включати консультації, роз'яснення, складення позовів і звернень, довідок, заяв, скарг, здійснення представництва, зокрема, в судах та інших державних органах, захист від обвинувачення тощо.
Згідно з частиною першою статті 132 Кодексу адміністративного судочинства України, судові витрати складаються із судового збору та витрат, пов'язаних з розглядом справи.
До витрат, пов'язаних з розглядом справи, належать, зокрема, витрати на професійну правничу допомогу (частина третя вказаної статті).
Таким чином, послуги зі складання позовних заяв, апеляційних та касаційних скарг є різновидом правової допомоги, витрати на яку включаються до складу судових витрат.
За змістом статті 134 Кодексу адміністративного судочинства України, витрати, пов'язані з правничою допомогою адвоката, несуть сторони, крім випадків надання правничої допомоги за рахунок держави.
За результатами розгляду справи витрати на правничу допомогу адвоката підлягають розподілу між сторонами разом з іншими судовими витратами, за винятком витрат суб'єкта владних повноважень на правничу допомогу адвоката.
Для цілей розподілу судових витрат:
1) розмір витрат на правничу допомогу адвоката, у тому числі гонорару адвоката за представництво в суді та іншу правничу допомогу, пов'язану зі справою, включаючи підготовку до її розгляду, збір доказів тощо, а також вартість послуг помічника адвоката визначаються згідно з умовами договору про надання правничої допомоги та на підставі доказів щодо обсягу наданих послуг і виконаних робіт та їх вартості, що сплачена або підлягає сплаті відповідною стороною чи третьою особою;
2) розмір суми, що підлягає сплаті в порядку компенсації витрат адвоката, необхідних для надання правничої допомоги, установлюється згідно з умовами договору про надання правничої допомоги на підставі доказів, які підтверджують здійснення відповідних витрат.
Для визначення розміру витрат на правничу допомогу та з метою розподілу судових витрат учасник справи подає детальний опис робіт (послуг), виконаних (наданих) адвокатом, та здійснених ним витрат, необхідних для надання правничої допомоги.
Розмір витрат на оплату послуг адвоката має бути сумірним із: 1) складністю справи та виконаних адвокатом робіт (наданих послуг); 2) часом, витраченим адвокатом на виконання відповідних робіт (надання послуг); 3) обсягом наданих адвокатом послуг та виконаних робіт; 4) ціною позову та (або) значенням справи для сторони, у тому числі впливом вирішення справи на репутацію сторони або публічним інтересом до справи.
У разі недотримання вимог частини п'ятої цієї статті суд може, за клопотанням іншої сторони, зменшити розмір витрат на правничу допомогу, які підлягають розподілу між сторонами.
Відповідно до частин 7, 9 статті 139 Кодексу адміністративного судочинства України розмір витрат, які сторона сплатила або має сплатити у зв'язку з розглядом справи, установлюється судом на підставі поданих сторонами доказів (договорів, рахунків тощо).
При вирішенні питання про розподіл судових витрат суд ураховує:
1) чи пов'язані ці витрати з розглядом справи;
2) чи є розмір таких витрат обґрунтованим і пропорційним до предмета спору, значення справи для сторін, у тому числі чи міг результат її вирішення вплинути на репутацію сторони або чи викликала справа публічний інтерес;
3) поведінку сторони під час розгляду справи, що призвела до затягування розгляду справи, зокрема подання стороною явно необґрунтованих заяв і клопотань, безпідставне твердження або заперечення стороною певних обставин, які мають значення для справи, тощо;
4) дії сторони щодо досудового вирішення спору (у випадках, коли відповідно до закону досудове вирішення спору є обов'язковим) та щодо врегулювання спору мирним шляхом під час розгляду справи, стадію розгляду справи, на якій такі дії вчинялися.
Також, за змістом частини дев'ятої статті 139 Кодексу адміністративного судочинства України, при вирішенні питання про розподіл судових витрат суд ураховує, зокрема, чи є розмір таких витрат обґрунтованим і пропорційним до предмету спору.
У рішенні Європейського суду з прав людини від 23.01.2014 (справа «East/West Alliance Limited» проти України», заява №19336/04) зазначено, що заявник має право на компенсацію судових та інших витрат, лише якщо буде доведено, що такі витрати були фактичними й неминучими, а їх розмір - обґрунтованим (пункт 268).
На підтвердження понесених витрат на професійну правничу допомогу позивачем надані суду: договір про надання правничої допомоги від 21.02.2024; детальний опис виконаних робіт від 10.06.2024; акт підтвердження виконаної роботи від 10.06.2024; ордер. Відповідно до наданих суду документів сума гонорару є фіксованою та становить 25000,00 грн. (а.с. 21-25).
Відповідач у відзиві на позов зазначав про необґрунтованість заявлених витрат на правничу допомогу.
Суд зазначає, що спір, який виник між сторонами, віднесений Кодексом адміністративного судочинства України до справ незначної складності.
Враховуючи наведене, суд приходить до висновку, що витрати на професійну правничу допомогу у розмірі 25000,00 грн. є неспівмірними зі складністю справи та обсягом наданих адвокатом послуг позивачу, часом, витраченим адвокатом на виконання відповідних робіт (послуг) та ціною позову, а відтак, суд, вирішуючи питання про визначення розміру витрат на професійну правничу допомогу, які підлягають розподілу між сторонами, приходить до висновку про зменшення розміру таких витрат до 7000,00 грн., що буде за даних обставин справи справедливим і співмірним відшкодуванням таких витрат саме у зазначеному розмірі.
Відповідно до статті 139 Кодексу адміністративного судочинства України при задоволенні позову сторони, яка не є суб'єктом владних повноважень, всі судові витрати, які підлягають відшкодуванню або оплаті відповідно до положень цього Кодексу, стягуються за рахунок бюджетних асигнувань суб'єкта владних повноважень, що виступав відповідачем у справі, або якщо відповідачем у справі виступала його посадова чи службова особа.
При частковому задоволенні позову судові витрати покладаються на обидві сторони пропорційно до розміру задоволених позовних вимог.
За таких обставин, враховуючи часткове задоволення позовних вимог, за рахунок бюджетних асигнувань відповідача на користь позивача мають бути стягнуті судові витрати в загальній сумі 12 700,00 грн. (5700,00 грн. - судовий збір; 7000,00 грн. - правнича допомога).
Керуючись статтями 227, 241-246, 250, 262 Кодексу адміністративного судочинства України, суд
Адміністративний позов Фізичної особи-підприємця ОСОБА_1 до Головного управління ДПС у Чернігівській області про визнання протиправними та скасування податкових повідомлень - рішень - задовольнити частково.
Визнати протиправними та скасувати податкові повідомлення-рішення Головного управління ДПС у Чернігівській області від 12.03.2024 №3952/ж10/25-01-07-05-01, №3954/ж10/25-01-07-05-01.
У задоволенні решти позовних вимог - відмовити.
Стягнути за рахунок бюджетних асигнувань Головного управління ДПС у Чернігівській області на користь Фізичної особи-підприємця ОСОБА_1 судові витрати в загальній сумі 12 700 (дванадцять тисяч сімсот) грн. 00 коп.
Рішення суду може бути оскаржене до Шостого апеляційного адміністративного суду протягом тридцяти днів з дня виготовлення повного тексту. Апеляційна скарга подається безпосередньо до адміністративного суду апеляційної інстанції.
Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови судом апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.
Повний текст рішення виготовлено 29 жовтня 2024 року.
Позивач: Фізична особа-підприємець ОСОБА_1 (РНОКПП НОМЕР_1 , АДРЕСА_3 ).
Відповідач: Головне управління ДПС у Чернігівській області (код ЄДРПОУ ВП 44094124, вул. Реміснича, буд. 11, м. Чернігів, 14000).
Суддя С.В. Бородавкіна