29 жовтня 2024 року м. Чернігів Справа № 620/8341/24
Чернігівський окружний адміністративний суд у складі:
Головуючого судді - Бородавкіної С.В.,
розглянувши у спрощеному позовному провадженні без повідомлення (виклику) сторін справу за адміністративним позовом Чернігівського обласного відділення Фонду соціального захисту осіб з інвалідністю до Фізичної особи-підприємця ОСОБА_1 про стягнення адміністративно-господарських санкцій та пені,
Чернігівське обласне відділення Фонду соціального захисту інвалідів (далі - Фонд, позивач) звернулось до суду з адміністративним позовом до Фізичної особи-підприємця ОСОБА_1 (далі - ФОП ОСОБА_1 , відповідач), у якому просить стягнути з відповідача в дохід Державного бюджету України 37687,50 грн. адміністративно-господарських санкцій та 844,48 грн. пені.
Свої позовні вимоги мотивує тим, що відповідачем у 2023 році не виконано вимог, передбачених Законом України «Про основи соціальної захищеності осіб з інвалідністю в Україні», згідно яких він був зобов'язаний самостійно створити робочі місця та працевлаштувати осіб з інвалідністю.
Ухвалою судді від 17.07.2024 відкрито провадження у справі за правилами спрощеного позовного провадження без повідомлення (виклику) сторін. Також надано відповідачу 15-денний строк з дня вручення вказаної ухвали для подання відзиву на позов.
У встановлений судом строк представник відповідача надав відзив, у якому просив відмовити у задоволенні позову та зазначив, що оскільки середньооблікова чисельність штатних працівників облікового складу ФОП ОСОБА_1 за 2023 рік складала 7 осіб, то протягом вказаного періоду до категорії суб'єктів, яким відповідно до статті 19 Закону України «Про основи соціальної захищеності осіб з інвалідністю в Україні» встановлюється норматив робочих місць для працевлаштування осіб з інвалідністю, він не відноситься. Крім того, в період з 16.05.2018 до 01.08.2023 у ФОП ОСОБА_1 працювала одна особа з інвалідністю. За наведених обставин, відповідачем вимоги чинного законодавства у спірних правовідносинах дотримано.
Дослідивши матеріали справи, суд встановив такі обставини.
ОСОБА_1 зареєстрований у встановленому законом порядку як фізична особа-підприємець, про що до Єдиного державного реєстру юридичних осіб, фізичних осіб-підприємців та громадських формувань внесено відповідний запис (а.с. 14-15, 32). Згідно вимог чинного законодавства України відповідач несе обов'язок по обов'язковому працевлаштуванню осіб з інвалідністю.
Як зазначає позивач, відповідно до поданої відповідачем у 2023 році звітності середньооблікова кількість штатних працівників у ФОП ОСОБА_1 складала 8 осіб.
07.03.2024 в електронному кабінеті відповідача на вебпорталі електронних послуг Пенсійного фонду України було розміщено Розрахунок сум адміністративно-господарських санкцій, що підлягають сплаті у зв'язку з невиконанням нормативу робочих місць для працевлаштування осіб з інвалідністю за 2023 рік, відповідно до якого ФОП ОСОБА_1 нараховано санкції в сумі 37687,50 грн. (а.с. 8, 9).
Крім того, у зв'язку із несплатою відповідачем вчасно вказаних штрафних санкцій йому нараховано пеню в сумі 844,48 грн. (а.с. 6).
Вказані обставини стали підставою для звернення до суду з даним позовом.
Надаючи правову оцінку обставинам справи, суд зазначає таке.
Основи соціальної захищеності осіб з інвалідністю в Україні, гарантії їх рівності з усіма іншими громадянами можливості для участі в економічній, політичній і соціальній сферах життя суспільства, створення необхідних умов, які дають можливість особам з інвалідністю ефективно реалізувати права та свободи людини і громадянина та вести повноцінний спосіб життя згідно з індивідуальними можливостями, здібностями і інтересами встановлює Закон України від 21.03.1991 №875-ХІІ «Про основи соціальної захищеності осіб з інвалідністю в Україні» (далі - Закон).
Статтею 17 Закону встановлено, що з метою реалізації творчих і виробничих здібностей осіб з інвалідністю та з урахуванням індивідуальних програм реабілітації їм забезпечується право працювати на підприємствах, в установах, організаціях, а також займатися підприємницькою та іншою трудовою діяльністю, яка не заборонена законом.
Відповідно до частини третьої статті 18 Закону підприємства, установи, організації, фізичні особи, які використовують найману працю, зобов'язані виділяти та створювати робочі місця для працевлаштування осіб з інвалідністю, у тому числі спеціальні робочі місця, створювати для таких осіб умови праці з урахуванням індивідуальних програм реабілітації і забезпечувати інші соціально-економічні гарантії, передбачені законодавством, надавати державній службі зайнятості інформацію, необхідну для організації працевлаштування осіб з інвалідністю, у порядку, встановленому Кабінетом Міністрів України.
Частиною першою статті 19 Закону передбачено, що для підприємств, установ, організацій, у тому числі підприємств, організацій громадських об'єднань осіб з інвалідністю, фізичних осіб, які використовують найману працю, установлюється норматив робочих місць для працевлаштування осіб з інвалідністю у розмірі 4 відсотки середньооблікової чисельності штатних працівників облікового складу за рік, а якщо працює від 8 до 25 осіб, - у кількості одного робочого місця.
Відповідно до частин другої та п'ятої статті 19 Закону підприємства, установи, організації, у тому числі підприємства, організації громадських об'єднань осіб з інвалідністю, фізичні особи, які використовують найману працю, самостійно розраховують кількість робочих місць для працевлаштування осіб з інвалідністю відповідно до нормативу, встановленого частиною першою цієї статті та з урахуванням вимог статті 18 цього Закону, і здійснюють працевлаштування осіб з інвалідністю у рахунок нормативу робочих місць. При розрахунках кількість робочих місць округлюється до цілого значення.
До виконання підприємствами, установами, організаціями, фізичними особами, які використовують найману працю, нормативу робочих місць, визначеного згідно з частиною першою цієї статті, зараховується забезпечення роботою осіб з інвалідністю на підприємствах, в організаціях громадських об'єднань осіб з інвалідністю шляхом створення господарських об'єднань підприємствами, установами, організаціями, фізичними особами, які використовують найману працю, та підприємствами, організаціями громадських об'єднань осіб з інвалідністю з метою координації виробничої, наукової та іншої діяльності для вирішення спільних економічних та соціальних завдань.
Статтею 20 Закону передбачено, що підприємства, установи, організації, у тому числі підприємства, організації громадських організацій осіб з інвалідністю, фізичні особи, які використовують найману працю, де середньооблікова чисельність працюючих осіб з інвалідністю менша, ніж установлено нормативом, передбаченим статтею 19 цього Закону, щороку сплачують відповідним відділенням Фонду соціального захисту інвалідів адміністративно-господарські санкції, сума яких визначається в розмірі середньої річної заробітної плати на відповідному підприємстві, в установі, організації, у тому числі на підприємстві, в організації громадських організацій осіб з інвалідністю, у фізичної особи, яка використовує найману працю, за кожне робоче місце, призначене для працевлаштування особи з інвалідністю і не зайняте особою з інвалідністю. Для підприємств, установ, організацій, у тому числі підприємств, організацій громадських організацій осіб з інвалідністю, фізичних осіб, де працює від 8 до 15 осіб, розмір адміністративно-господарських санкцій за робоче місце, призначене для працевлаштування особи з інвалідністю і не зайняте особою з інвалідністю, визначається в розмірі половини середньої річної заробітної плати на відповідному підприємстві, в установі, організації, у тому числі на підприємстві, в організації громадських організацій осіб з інвалідністю, у фізичної особи, яка використовує найману працю. Положення цієї частини не поширюється на підприємства, установи і організації, що повністю утримуються за рахунок коштів державного або місцевих бюджетів.
Порушення термінів сплати адміністративно-господарських санкцій тягне за собою нарахування пені. Пеня обчислюється виходячи з 120 відсотків річних облікової ставки Національного банку України, що діяла на момент сплати, нарахованої на повну суму недоїмки за весь її строк.
Адміністративно-господарські санкції розраховуються та сплачуються підприємствами, установами, організаціями, у тому числі підприємствами, організаціями громадських об'єднань осіб з інвалідністю, фізичними особами, зазначеними в частині першій цієї статті, самостійно в строк до 15 квітня року, наступного за роком, в якому відбулося порушення нормативу, встановленого частиною першою статті 19 цього Закону. При цьому до правовідносин із стягнення адміністративно-господарських санкцій, передбачених цим Законом, не застосовуються строки, визначені статтею 250 Господарського кодексу України.
Відповідно до статті 19 Закону Фонд соціального захисту осіб з інвалідністю щороку до 10 березня в автоматизованому режимі з використанням даних Державного реєстру загальнообов'язкового державного соціального страхування та Централізованого банку даних з проблем інвалідності здійснює визначення підприємств, установ та організацій, у тому числі підприємств, організацій громадських об'єднань осіб з інвалідністю, фізичних осіб, які використовують найману працю, які не забезпечили виконання у попередньому році нормативу робочих місць, визначеного згідно з частиною першою цієї статті, та надсилає їм розрахунок сум адміністративно-господарських санкцій, що підлягають сплаті у зв'язку з невиконанням нормативу робочих місць для працевлаштування осіб з інвалідністю за попередній рік, обчислених відповідно до статті 20 цього Закону.
Розрахунок надсилається у формі електронного документа через електронні кабінети підприємств, установ та організацій, фізичних осіб, які використовують найману працю, на веб-порталі електронних послуг Пенсійного фонду України у формі та порядку, визначених Фондом соціального захисту осіб з інвалідністю спільно з Пенсійним фондом України.
Із наведених норм чинного законодавства вбачається, що для визначення вказаного у статті 19 Закону нормативу робочих місць для працевлаштування осіб з інвалідністю має використовуватись середньооблікова чисельність штатних працівників облікового складу за рік.
У поданому позові позивач зазначає, що у 2023 році середньооблікова кількість працівників на товаристві складала 8 осіб, у зв'язку з чим відповідач був зобов'язаний працевлаштувати 1 особу з інвалідністю, однак такого обов'язку не виконав.
В Україні порядок розрахунку середньооблікової чисельності штатних працівників врегульовано Інструкцією зі статистики кількості працівників, затвердженою наказом Державного комітету статистики України від 28.09.2005 №286, зареєстрованим в Міністерстві юстиції України 30.11.2005 за №1442/11722 (далі - Інструкція №286).
Згідно з пунктом 1.8 Інструкції №286 показник середньої кількості усіх працівників в еквіваленті повної зайнятості характеризує умовну кількість працівників (робочих місць), що відпрацювали повний робочий день, яка необхідна для виконання встановленого (визначеного) підприємством обсягу робіт (послуг). Методика його визначення базується на перерахунку оплаченого робочого часу усього персоналу (штатні працівники, сумісники, працюючі за договорами), що залучався до роботи у звітному періоді й отримував відповідну заробітну плату, в умовну кількість працівників, яких було б достатньо підприємству для виконання фактичного обсягу роботи за умови роботи всіх працівників упродовж повного робочого дня, виходячи зі встановленої його тривалості.
Згідно з пунктом 3.1 Інструкції №286 середня кількість працівників підприємства за період (місяць, квартал, з початку року, рік) визначається як сума таких показників: середньооблікової кількості штатних працівників; середньої кількості зовнішніх сумісників; середньої кількості працюючих за цивільно-правовими договорами.
Згідно з пунктом 1.5 Інструкції зі статистики заробітної плати, затвердженої наказом Держкомстату від 13 січня 2004 року №5, програми державних статистичних спостережень передбачають облік фонду оплати праці, нарахованого всім працівникам, а також виділення фонду штатних працівників, які перебувають в обліковому складі підприємства, та поділ його на складові.
Фонд оплати праці інших категорій працівників (сумісників або тих осіб, які зайняті за договорами цивільно-правового характеру) розподіляється на складові на загальних підставах згідно з Інструкцією. При цьому суми оплати праці вищезгаданих категорій у формах державних статистичних спостережень відображаються у фонді оплати працівників позаоблікового складу та не враховуються при обчисленні середньої заробітної плати штатних працівників облікового складу підприємства.
За положенням підпункту 2.1.1 пункту 2.1 Інструкції №5 фонд основної заробітної плати включає нарахування винагороди за виконану роботу відповідно до встановлених норм праці (норми часу, виробітку, обслуговування, посадових обов'язків). До його складу належать: винагороди за виконану роботу відповідно до встановлених норм праці за тарифними ставками (окладами), відрядними розцінками робітників та посадовими окладами керівників, фахівців, технічних службовців, включаючи в повному обсязі внутрішнє сумісництво.
Таким чином, для визначення середньооблікової кількості штатних працівників облікового складу на рік враховуються всі категорії працівників облікового складу за виключенням працівників, які прийняті на роботу за сумісництвом.
Відповідно до матеріалів справи у 2023 році у ФОП ОСОБА_1 за основним місцем роботи працювала така кількість працівників: у січні - 7, у лютому-червні - 8, липні-грудні - 7 (а.с. 33-44).
З огляду на викладене, згідно наведених вище даних щодо середньооблікової кількості штатних працівників за всі 12 місяців роботи відповідача, що минули за період з початку 2023 року, середньооблікова чисельність штатних працівників облікового складу ФОП ОСОБА_1 за 2023 рік складає 7 осіб (7+8+8+8+8+8+7+7+7+7+7+7) /12 = 7,42 (тобто 7 осіб).
Оскільки середньооблікова чисельність штатних працівників облікового складу ФОП ОСОБА_1 за 2023 рік складала 7 осіб, суд погоджується з позицією відповідача, що він протягом вказаного періоду до категорії суб'єктів, яким відповідно до статті 19 Закону встановлюється норматив робочих місць для працевлаштування осіб з інвалідністю, не відносився.
Крім того, матеріалами справи підтверджується, що у ФОП ОСОБА_1 до 31.07.2023 працював гр. ОСОБА_2 , якому відповідно до Довідки до акта огляду МСЕК з 25.10.2022 до 01.12.2023 було встановлено інвалідність (1 група) (а.с. 45-48).
Згідно із частинами першою та другою статті 77 Кодексу адміністративного судочинства України кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення, крім випадків, встановлених статтею 78 цього Кодексу. В адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб'єкта владних повноважень обов'язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача.
Враховуючи вищевикладене, суд вважає, що позивачем не доведено ті обставини, на яких ґрунтуються його позовні вимоги, а тому відсутні підстави для задоволення позову.
Керуючись статтями 227, 241-246, 250, 262 Кодексу адміністративного судочинства України, суд
У задоволенні адміністративного позову Чернігівському обласному відділенню Фонду соціального захисту осіб з інвалідністю до Фізичної особи-підприємця ОСОБА_1 про стягнення адміністративно-господарських санкцій та пені - відмовити.
Рішення суду може бути оскаржене до Шостого апеляційного адміністративного суду протягом тридцяти днів з дня виготовлення повного тексту. Апеляційна скарга подається безпосередньо до адміністративного суду апеляційної інстанції.
Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови судом апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.
Повний текст рішення виготовлено 29 жовтня 2024 року.
Позивач: Чернігівське обласне відділення Фонду соціального захисту інвалідів (код ЄДРПОУ 14220194, вул. Радченка, 14, м. Чернігів, 14017).
Відповідач: Фізична особа-підприємець ОСОБА_1 (РНОКПП НОМЕР_1 , АДРЕСА_1 ).
Суддя С.В. Бородавкіна