28 жовтня 2024 року справа № 580/5920/24
м. Черкаси
Черкаський окружний адміністративний суд у складі головуючого судді Паламаря П.Г., розглянувши за правилами спрощеного позовного провадження без повідомлення сторін адміністративну справу за позовом ОСОБА_1 до ІНФОРМАЦІЯ_1 про визнання протиправними дій та зобов'язання вчинити певні дії,
ОСОБА_1 ( АДРЕСА_1 ) звернувся до Черкаського окружного адміністративного суду з адміністративним позовом до ІНФОРМАЦІЯ_1 ( АДРЕСА_2 ) в якому просить:
-визнати протиправними дії ІНФОРМАЦІЯ_2 , які виразилися у відмові за моєю заявою надати відстрочку від призову під час мобілізації на підставі п. 3 ч. 1 ст. 23 Закону України “Про мобілізаційну підготовку та мобілізацію» у зв'язку із наявністю на моєму утриманні трьох неповнолітніх дітей до 18 років;
-зобов'язати ІНФОРМАЦІЯ_3 прийняти рішення, яким надати ОСОБА_1 відстрочку від призову під час мобілізації на підставі абзацу п. 3 ч. 1 ст. 23 Закону України “Про мобілізаційну підготовку та мобілізацію» у зв'язку із наявністю на моєму утриманні трьох неповнолітніх дітей до 18 років.
В обґрунтування позовних вимог позивач зазначив, що має право на відстрочку від призову під час мобілізації на підставі ст. 23 Закону України “Про мобілізаційну підготовку та мобілізацію», оскільки має на утриманні 3-х дітей віком до 18 років.
Відповідачем відзив на позовну заяву не надано, підстав ненадання не повідомлено.
Розглянувши подані документи і матеріали, всебічно і повно з'ясувавши всі фактичні обставини, на яких ґрунтується позов, об'єктивно оцінивши докази, які мають юридичне значення для розгляду справи і вирішення спору по суті, суд встановив наступне.
Суд встановив, що ОСОБА_1 18.01.2019 уклав шлюб із ОСОБА_2 (свідоцтво про шлюб від 18.01.2019 серії НОМЕР_1 ).
В шлюбі 28.03.2021 народилася ОСОБА_3 (батько - ОСОБА_1 ; свідоцтво про народження від 03.04.2021 серії НОМЕР_2 ).
Також дружина позивача має сина та дочку від першого шлюбу - ОСОБА_4 ( ІНФОРМАЦІЯ_4 - свідоцтво про народження від 09.04.2013 серії НОМЕР_3 ) та ОСОБА_5 ( ІНФОРМАЦІЯ_5 - свідоцтво про народження від 12.05.2011 серії НОМЕР_4 ), батьком дітей вказаний - ОСОБА_6 .
Згідно з посвідченням серії НОМЕР_5 , позивач є багатодітним батьком.
03.06.2024 ОСОБА_1 звернувся до ІНФОРМАЦІЯ_2 із заявою про надання відстрочки від призову на військову службу під час мобілізації на підставі абзацу 3 частини 1 статті 23 Закону України “Про мобілізаційну підготовку та мобілізацію».
Повідомленням від 07.06.2024 №2/1604 ІНФОРМАЦІЯ_6 надав відповідь на заяву в якій повідомив позивача, що Протоколом від 06.06.2024 №2 комісія ухвалила рішення про відмову у наданні відстрочки.
Рішення вмотивоване тим, що документи не відповідають вимогам Порядку проведення призову громадян на військову службу під час мобілізації, на особливий період, затвердженого Постановою КМУ від 16.05.2024 №560: у свідоцтві про народження неповнолітніх дітей ОСОБА_4 , ІНФОРМАЦІЯ_4 та ОСОБА_4 ІНФОРМАЦІЯ_5 біологічним батьком являється інша особа, а саме - ОСОБА_6 , який не позбавлений батьківських прав.
Вважаючи протиправним рішення відповідача щодо не надання відстрочки від призову під час мобілізації на підставі абз. 3 ч. 1 ст. 23 Закону України “Про мобілізаційну підготовку та мобілізацію» позивач звернувся до суду.
Під час вирішення спору по суті суд зазначає, що відповідно до частини другої статті 19 Конституції України органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов'язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.
Правові основи мобілізаційної підготовки та мобілізації в Україні, визначає засади організації цієї роботи, повноваження органів державної влади, інших державних органів, органів місцевого самоврядування, а також обов'язки підприємств, установ і організацій незалежно від форми власності (далі - підприємства, установи і організації), повноваження і відповідальність посадових осіб та обов'язки громадян щодо здійснення мобілізаційних заходів встановлює Закон України “Про мобілізаційну підготовку та мобілізацію» від 21.10.1993 № 3543-XII (в редакції на час звернення)(далі - Закон № 3543-XII).
Відповідно до ст. 1 Закону № 3543-XII мобілізація - комплекс заходів, здійснюваних з метою планомірного переведення національної економіки, діяльності органів державної влади, інших державних органів, органів місцевого самоврядування, підприємств, установ і організацій на функціонування в умовах особливого періоду, а Збройних Сил України, інших військових формувань, Оперативно-рятувальної служби цивільного захисту - на організацію і штати воєнного часу. Мобілізація може бути загальною або частковою та проводиться відкрито чи приховано.
Згідно п. 3 ч. 1 ст. 23 Закону № 3543-XII не підлягають призову на військову службу під час мобілізації військовозобов'язані, жінки та чоловіки, на утриманні яких перебувають троє і більше дітей віком до 18 років, крім тих, які мають заборгованість із сплати аліментів, сукупний розмір якої перевищує суму платежів за три місяці.
Перевірка підстав щодо надання військовозобов'язаним відстрочки від призову на військову службу під час мобілізації та її оформлення здійснюється територіальними центрами комплектування та соціальної підтримки.( ч. 7 ст. 23 Закону № 3543-XII).
Відповідно до ч. 1 ст. 180 СК України, батьки зобов'язані утримувати дитину до досягнення нею повноліття.
Згідно з ч. 1 ст. 260 СК України, якщо мачуха, вітчим проживають однією сім'єю з малолітніми, неповнолітніми пасинком, падчеркою, вони мають право брати участь у їхньому вихованні.
Мачуха, вітчим зобов'язані утримувати малолітніх, неповнолітніх падчерку, пасинка, які з ними проживають, якщо у них немає матері, батька, діда, баби, повнолітніх братів та сестер або ці особи з поважних причин не можуть надавати їм належного утримання, за умови, що мачуха, вітчим можуть надавати матеріальну допомогу (ч. 1 ст. 268 СК України).
Виходячи з аналізу вищевказаних норм, суд зазначає, що позивач, перебуваючи у шлюбі з громадянкою ОСОБА_2 , має право на участь у вихованні її дітей ОСОБА_4 та ОСОБА_5 , оскільки, як встановлено судом, вони проживають однією сім'єю (довідки виконавчого комітету Лисянської селищної ради Черкаської області).
При цьому обов'язок щодо утримання дітей дружини у позивача (як вітчима) виникає за умови, якщо у дитини немає матері, батька, діда, баби, повнолітніх братів та сестер або ці особи з поважних причин не можуть надавати їм належного утримання.
Аналогічна позиція викладена у постанові Верховного Суду від 14.12.2023 у справі №160/11228/23.
Судом встановлено, що у ОСОБА_4 та ОСОБА_5 є батько - ОСОБА_6 , мати. При цьому, суд нагадує, що обов'язок щодо утримання дітей у позивача (як вітчима) виникає за умови, якщо у дитини немає матері, батька, діда, баби, повнолітніх братів та сестер або ці особи з поважних причин не можуть надавати їм належного утримання.
Доказів того, що батько двох дітей, чи мати або інші особи з поважних причин не можуть надавати належного утримання, не надано ні відповідачу, ні суду, а поданий розрахунок щодо заборгованості зі сплати аліментів не свідчить про відсутність утримання малолітніх дітей.
За наведених обставин, суд резюмує, що у спірних правовідносинах позивач, звертаючись до відповідача із зверненням щодо надання відстрочки від призову на військову службу під час мобілізації, не надав належних доказів наявності правових підстав застосування до нього п. 3 ч. 1 ст. 23 Закону №3543.
Суд звертає увагу, що надана довідка від 10.04.2024 №110/01-29 служби у справах дітей виконавчого комітету Лисянської селищної ради Черкаської області щодо звернення матері про позбавлення батьківських прав ОСОБА_6 не свідчить, що останній позбавлений батьківських прав.
Необхідно зазначити те, що особа, позбавлена батьківських прав, не звільняється від обов'язку щодо утримання дитини, про що чітко встановлено ч. 2 ст. 166 СК України.
Відповідно до частин 1, 2 статті 77 Кодексу адміністративного судочинства України кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення, крім випадків, встановлених статтею 78 цього Кодексу. В адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб'єкта владних повноважень обов'язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача.
За вказаних обставин, виходячи з меж заявлених позовних вимог, системного аналізу положень чинного законодавства України та матеріалів справи, суд дійшов висновку, що викладені в позовній заяві доводи позивача є необґрунтованими, а вимоги такими, у задоволенні яких належить відмовити.
Відповідно до ст. 139 КАС України, судові витрати зі сплати судового збору не підлягають відшкодуванню.
Керуючись статтями 6, 9, 14, 242-245, 255, 295, 370, 378 КАС України, суд,
У задоволенні адміністративного позову відмовити повністю.
Копію рішення направити сторонам по справі.
Рішення набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, яка може бути подана до Шостого апеляційного адміністративного суду протягом тридцяти днів з дня складення повного судового рішення.
Суддя Петро ПАЛАМАР