29 жовтня 2024 року справа № 580/9392/24
м. Черкаси
Черкаський окружний адміністративний суд у складі судді Л.В.Трофімової за участі секретаря судового засідання В.С.Олійник розглянув у письмовому провадженні за правилами статті 287 КАС України адміністративну справу №580/9392/24 за позовом ОСОБА_1 ( АДРЕСА_1 , РНОКПП НОМЕР_1 ) до Центрального міжрегіонального управління Міністерства юстиції (м.Київ) в особі Управління забезпечення примусового виконання рішень у Черкаській області Центрального міжрегіонального управління Міністерства юстиції (м.Київ) (провулок Музейний 2-Д, м.Київ, 01001 / проспект Хіміків 50, м. Черкаси, 18001, код ЄДРПОУ 43315602), боржник - Головне управління Пенсійного фонду України (вул. Смілянська 23, м. Черкаси, 18001, код ЄДРПОУ 21366538) про визнання протиправним та скасування індивідуального акта, ухвалив рішення.
І. ПРОЦЕДУРА/ПРОЦЕСУАЛЬНІ ДІЇ
23.09.2024 вх.№44990/24 позивач у позовній заяві просить: визнати протиправною та скасувати постанову від 06.09.2024 головного державного виконавця Відділу примусового виконання рішень Управління забезпечення примусового виконання рішень Черкаської області Центрального міжрегіонального управління Міністерства юстиції (м. Київ) Яворського О.М. про закінчення виконавчого провадження №73811540 з примусового виконання виконавчого листа Черкаського окружного адміністративного суду №580/10207/23, виданого 10.01.2024.
25.10.2024 вх.№49889/24 боржник - Головне управління Пенсійного фонду України просить здійснювати розгляд справи без участі представника.
ІІ. ДОВОДИ ПОЗИВАЧА
В обґрунтуванні позовних вимог зазначено, що на виконанні у відповідача перебував виконавчий лист Черкаського окружного адміністративного суду від 10.01.2024 №580/10207/23 про зобов'язання Головного управління Пенсійного фонду України в Черкаській області провести перерахунок та виплату ОСОБА_1 пенсії з 01.08.2023 на підставі довідки від 10.07.2023 №21/13ПФвих-23, виданої Спеціалізованою прокуратурою у сфері оборони Центрального регіону, з урахуванням основних і додаткових видів грошового забезпечення, та виплатити різницю пенсії з урахуванням вже виплачених сум.
Відповідачем прийнято постанову про закінчення виконавчого провадження від 06.09.2024 №73811540, що отримана позивачем 18.09.2024. Позивач вважає оскаржувану постанову відповідача протиправною, якою порушено права та інтереси.
ІІІ. ДОВОДИ ВІДПОВІДАЧА
Відповідач 28.10.2024 вх.№50232/24 надав до суду відзив на позовну заяву, де зазначив, що за заявою стягувача від 11.01.2024 відкрите ВП 73811540. 12.11.2024 винесена постанова про витрати ВП у сумі 315.12 грн та стягнення виконавчого збору у сумі 28400 грн. 25.03.2024 державним виконавчцем здійснена перевірка виконання рішення суду - від боржника не надходили пояснення про причини невиконання - застосований штраф у сумі 1500 грн. 29.02.2024 надійшов лист від боржника про виконання рішення суду, позаяк проведений перерахунок у сумі 16488.99 грн, проте виплата буде здійснена за наявного фінансування. 06.09.2024 застосований штраф у сумі 10200 грн (рішення не може бути виконане без участі боржника), позаяк єдиним заходом примусу до боржника є штраф.
V. ОБСТАВИНИ СПРАВИ
29.11.2023 на виконання рішення Черкаського окружного адміністративного суду від 29.11.2023 у справі №580/10207/23 виданий виконавчий лист про зобов'язання Головного управління Пенсійного фонду України в Черкаській області провести перерахунок та виплату ОСОБА_1 пенсії з 01.08.2023 на підставі довідки від 10.07.2023 №21/13ПФвих-23, виданої Спеціалізованою прокуратурою у сфері оборони Центрального регіону, з урахуванням основних і додаткових видів грошового забезпечення, та виплатити різницю пенсії з урахуванням вже виплачених сум.
Оскільки станом на 25.03.2024 рішення суду боржником не виконано у частині виплати коштів державним виконавцем винесено постанову про накладення штрафу в сумі 5100 відповідно до ст. 63 Закону України «Про виконавче провадження» та станом на 06.09.2024 рішення суду боржником не виконано, інформація про здійснення перерахунку надана, проте фактична виплата коштів стягувачу ОСОБА_1 боржником не здійснена, державним виконавцем за повторне невиконання рішення суду застосований штраф у подвійному розмірі - в сумі 10200 грн та 06.09.2024 направлене відповідачем до Черкаського ВП ГУНП повідомлення про вчинення боржником кримінального правопорушення.
06.09.2024 за результатом вчинення (на думку представника відповідача) активних дій державним виконавцем прийнята постанова ВП №73811540 про закінчення виконавчого провадження у зв'язку з неможливістю виконання рішення суду.
Вважаючи постанову про закінчення виконавчого провадження від 06.09.2024 №73811540 протиправною і передчасною, позивач звернувся за захистом до суду.
Розглянувши подані документи і матеріали, оцінивши докази і повідомлені аргументи щодо обставин справи, належність, допустимість, достовірність кожного доказу окремо, а також достатність і взаємний зв'язок доказів сукупно, суд дійшов висновку, що позов належить задовольнити з огляду на таке.
VІ. НОРМАТИВНО-ПРАВОВЕ РЕГУЛЮВАННЯ СПІРНИХ ПРАВОВІДНОСИН
Судовий контроль - це спеціальний вид провадження в адміністративному судочинстві, відмінний від позовного, що має спеціальну мету та полягає не у вирішенні нового публічно-правового спору, а у перевірці всіх обставин, що перешкоджають виконанню такої постанови суду та відновленню порушених прав особи-позивача.
Мета судового контролю - захистити порушене право відповідної особи (позивача), виправити можливу помилку суб'єкта владних повноважень, вказати суб'єкту владних повноважень на неможливість вчинення такої помилки у майбутньому, забезпечити принцип правової визначеності для всіх осіб, які потраплятимуть у аналогічні відносини у майбутньому (https://supreme.court.gov.ua/userfiles/media/new_folder_for_uploads/supreme/2022_11_04_Bernazuk.pdf).
Відповідно до частини 2 статті 19 Конституції України органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов'язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.
Спеціальним законом, що визначає умови і порядок виконання рішень судів та інших органів (посадових осіб), що відповідно до закону підлягають примусовому виконанню, є Закон України «Про виконавче провадження» від 02 червня 2016 року № 1404-VIII (далі - Закон №1404). Згідно із ч.1 ст.1 Закону №1404 виконавче провадження, як завершальна стадія судового провадження, і примусове виконання судових рішень та рішень інших органів (посадових осіб) сукупність дій визначених у цьому Законі органів і осіб, що спрямовані на примусове виконання рішень і проводяться на підставах, у межах повноважень та у спосіб, що визначені Конституцією України, цим Законом, іншими законами та нормативно-правовими актами, прийнятими відповідно до цього Закону, а також рішеннями, які відповідно до цього Закону підлягають примусовому виконанню. Відповідно до ч. 1 ст. 5 Закону №1404 примусове виконання рішень покладається на органи державної виконавчої служби (державних виконавців). Відповідно до ч. 1 ст. 18 Закону №1404 на виконавця покладено обов'язок вживати передбачених цим Законом заходів щодо примусового виконання рішень неупереджено, ефективно, своєчасно і в повному обсязі вчиняти виконавчі дії. Згідно із п. 1 ч.2 ст. 18 Закону №1404 обов'язок виконавця здійснювати заходи примусового виконання рішень у спосіб та в порядку, які встановлені виконавчим документом і цим Законом. Загальний порядок виконання рішень судів про стягнення боргу врегульований положеннями статтями 48-62 Закону №1404, а порядок виконання рішень немайнового характеру - нормами статей 63-67 Закону №1404. Відповідно до ч.ч.1-3 ст. 63 Закону №1404 за рішеннями, за якими боржник зобов'язаний особисто вчинити певні дії або утриматися від їх вчинення, виконавець наступного робочого дня після закінчення строку, визначеного частиною шостою статті 26 цього Закону, перевіряє виконання рішення боржником. Якщо рішення підлягає негайному виконанню, виконавець перевіряє виконання рішення не пізніше як на третій робочий день після відкриття виконавчого провадження. У разі невиконання без поважних причин боржником рішення виконавець виносить постанову про накладення на боржника штрафу, в якій також зазначаються вимога виконати рішення протягом 10 робочих днів (за рішенням, що підлягає негайному виконанню, - протягом трьох робочих днів) та попередження про кримінальну відповідальність. Виконавець наступного робочого дня після закінчення строку, передбаченого частиною другою цієї статті, повторно перевіряє виконання рішення боржником. У разі повторного невиконання без поважних причин боржником рішення, якщо таке рішення може бути виконано без участі боржника, виконавець надсилає органу досудового розслідування повідомлення про вчинення боржником кримінального правопорушення та вживає заходів примусового виконання рішення, передбачених цим Законом. У разі невиконання боржником рішення, яке не може бути виконано без участі боржника, виконавець надсилає до органу досудового розслідування повідомлення про вчинення боржником кримінального правопорушення та виносить постанову про закінчення виконавчого провадження. Згідно із п. 11 ч. 1 ст. 39 Закону №1404 серед підстав для закінчення виконавчого провадження передбачає надіслання виконавчого документа до суду, який його видав, у випадку, передбаченому частиною третьою статті 63 цього Закону.
VІІ. ОЦІНКА СУДУ
Постанова про закінчення виконавчого провадження від 06.09.2024 №73811540 винесена на підставі п. 11 ч. 1 ст. 39 Закону №1404 - виконавче провадження належить закінченню у разі надіслання виконавчого документа до суду, який видав, у випадку, передбаченому частиною третьою статті 63 цього Закону через неможливість виконання рішення без участі боржника. Вирішуючи питання щодо правомірності постанови державного виконавця, суд зазначає таке.
Індивідуальний акт - акт (рішення) суб'єкта владних повноважень, виданий (прийняте) на виконання владних управлінських функцій або в порядку надання адміністративних послуг, який стосується прав або інтересів визначеної в акті особи або осіб, та дія якого вичерпується його виконанням або має визначений строк (п.19 ч.1 ст.4 КАС України).
Велика Палата Верховного Суду у справі № 9901/415/18 вважає, що законодавчі обмеження стосовно можливості оскарження актів індивідуальної дії не шкодять самій суті права на доступ до суду, оскільки ці акти можуть бути оскаржені у суді їхніми адресатами, тобто суб'єктами, для яких відповідні акти створюють права та/чи обов'язки.
Верховний Суд 11 вересня 2023 року у справі №420/14943/21 (адміністративне провадження №К/990/8225/23) сформулював правовий висновок про те, що критеріями обґрунтованості рішення суб'єкта владних повноважень є: 1) логічність та структурованість викладення мотивів, що стали підставою для прийняття відповідного рішення; 2) пов'язаність наведених мотивів з конкретно наведеними нормами права, що становлять легітимну основу такого рішення; 3) наявність правової оцінки фактичних обставин справи (поданих заявником документів, інших доказів), врахування яких є обов'язковим у силу вимог закону під час прийняття відповідного рішення суб?єкта владних повноважень; 4) відповідність висновків, викладених у такому рішенні, фактичним обставинам справи; 5) відсутність немотивованих висновків та висновків, що не ґрунтуються на нормах права.
Рішення, яке приймається суб'єктом владних повноважень у межах дискреційних повноважень є правомірним лише за умови, що воно відповідає усім критеріям, що визначені частиною другою статті 2 КАС України (висновки ВС у справі №380/13558/21).
Відповідно до статті 129-1 Конституції України суд ухвалює рішення іменем України. Судове рішення є обов'язковим до виконання. Держава забезпечує виконання судового рішення у визначеному законом порядку. Контроль за виконанням судового рішення здійснює суд.
Згідно із ч. 1 ст. 255 Кодексу адміністративного судочинства України постанова або ухвала суду, яка набрала законної сили, є обов'язковою для осіб, які беруть участь у справі, для їхніх правонаступників, а також для всіх органів, підприємств, установ та організацій, посадових чи службових осіб, інших фізичних осіб і підлягає виконанню на всій території України.
Судове рішення, що набрало законної сили або яке належить виконати негайно, є підставою для його виконання. Примусове виконання судових рішень в адміністративних справах здійснюється в порядку, встановленому Законом України «Про виконавче провадження».
На державу покладений обов'язок дбати про те, щоб остаточні рішення, винесені проти її органів, установ чи підприємств, виконувалися. Виконання судового рішення як завершальна стадія судового провадження є невід'ємним елементом права на судовий захист.
Після вжиття державним виконавцем заходів примусового виконання рішення боржник не відмовляється виконувати рішення майнового характеру, проте повідомляє про відсутність відповідного фінансування, тому рішення суду не є виконаним.
Для вирішення спору суд з огляду на ч.5 ст.242 КАС України враховує висновки Верховного Суду у постанові від 25 листопада 2020 року у справі №554/10283/18 відповідно до яких не виконання боржником рішення після накладення на нього штрафу не може свідчити про вжиття заходів примусового виконання рішення й не свідчить про неможливість виконання.
Касаційний адміністративний суд у складі Верховного Суду в постанові від 18 червня 2019 року у справі №826/14580/16 (пункти 40-43) підтримав правову позицію, відповідно до якої накладення на боржника повторного штрафу і звернення до правоохоронних органів із поданням (повідомленням) про притягнення боржника до кримінальної відповідальності є лише заходами з метою притягнення до відповідальності боржника за невиконання без поважних причин виконавчого документа.
КАС ВС у справі № 560/523/19, переглядаючи судові рішення про накладення на начальника ГУ ПФУ штрафу, погодився із судами попередніх інстанцій про те, що обов'язковість виконання судового рішення є важливою складовою права особи на справедливий суд, що гарантоване ст. 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод, та однією з основних засад судочинства, визначених ст. 129-1 Конституції України, статтями 14, 370 КАС України. Проаналізувавши фактично вчинені ГУ ПФУ дії, спрямовані на виконання судового рішення, та їх відповідність законодавству, перевіривши дійсні причини виникнення затримки у виконанні судового рішення, КАС ВС дійшов висновку про необхідність скасування рішень судів попередніх інстанцій у частині накладення штрафу.
Питання про накладення штрафів і внесення подання (повідомлення) правоохоронним органам не є достатніми заходами виконання рішення суду, якщо при цьому відсутні докази, які б підтверджували факт реального виконання судового рішення чи вжиття вичерпних заходів з його виконання. Тож звернення з таким повідомленням до правоохоронних органів не є підставою для висновку про те, що державним виконавцем ужито всіх можливих заходів для виконання рішення суду та встановлено неможливість його виконання. Направлення повідомлення про притягнення до кримінальної відповідальності боржника не є останньою дією після вчинення державним виконавцем усіх можливих дій із виконання рішення суду, після якої державний виконавець повинен винести постанову про закінчення виконавчого провадження, а свідчить лише про вжиття ним передбачених Законом заходів щодо повідомлення уповноважених органів про невиконання обов'язкового рішення суду.
Беручи до уваги, що рішення суду від 29.11.2023 у справі №580/10207/23 у частині виплати перерахованої пенсії Головним управлінням Пенсійного фонду України в Черкаській області не виконане з поважних причин, то державний виконавець у спірних правовідносинах діяв без врахування обов'язку, передбаченою ч.1 ст.18 Закону №1404, тому спірна постанова про закінчення виконавчого провадження винесена передчасно за відсутності доказів на підтвердження фактичного і повного виконання судового рішення з продовженням вжиття вичерпних заходів для виконання рішення суду, що набрало законної сили у контексті позитивних обов'язків держави.
VІІІ. ВИСНОВКИ СУДУ
Відповідно до ч.5 ст.242 КАС України під час вибору і застосування норми права до спірних правовідносин суд враховує висновки, викладені у постановах Верховного Суду у справах №826/14580/16, №580/10207/23.
Вчинені державним виконавцем виконавчі дії (перевірка виконання судового рішення, винесення постанов про накладення на боржника штрафу і надіслання подання про вчинення злочину) є належними, проте недостатніми заходами для виконання судового рішення. Постанова державного виконавця про закінчення виконавчого провадження винесена передчасно за відсутності доказів, що би підтверджували факт реального виконання судового рішення чи вжиття вичерпних заходів задля виконання. Подібні висновки сформульовані у постанові Верховного Суду від 8 грудня 2022 року у справі №457/359/21.
Відповідач у відзиві помилково зазначає про 06.06.2024 №73811540, проте у додатках надає постанову про закінчення ВП №73811540.
Беручи до уваги, що відповідачем не надано суду доказів повного фактичного виконання боржником рішення суду у справі №580/10207/23 з урахуванням не забезпечення виплати коштів за результатом здійсненого перерахунку пенсії, суд дійшов висновку, що постанова про закінчення виконавчого провадження від 06.09.2024 №73811540 (складена головним державним виконавцем Відділу примусового виконання рішень Управління забезпечення примусового виконання рішень Черкаської області Центрального міжрегіонального управління Міністерства юстиції (м. Київ) Яворським О.М.) прийнята передчасно - за відсутності досягнення мети захисту інтересів стягувача, є протиправною, тому визнає позовні вимоги обґрунтованими та такими, що належить задовольнити.
ІХ. РОЗПОДІЛ СУДОВИХ ВИТРАТ
Вирішуючи питання розподілу судових витрат, суд зазначає про таке. Відповідно до статті 139 КАС України суд не включає до складу судових витрат, що належать розподілу між сторонами, витрати суб'єкта владних повноважень на правничу допомогу адвоката та сплату судового збору. Враховуючи, що позивач звільнений від сплати судового збору (особа з інвалідністю ІІ групи - посвідчення серії ААН №875037), відсутні підстави для розподілу судових витрат.
Керуючись ст.ст. 2, 5, 9, 72-77, 90, 139, 243-246, 255, 287, 293, 295-297 КАС України, суд
Адміністративний позов задовольнити повністю.
Визнати протиправною та скасувати постанову державного виконавця Відділу примусового виконання рішень Управління забезпечення примусового виконання рішень Черкаської області Центрального міжрегіонального управління Міністерства юстиції (м. Київ) Яворського О.М. про закінчення виконавчого провадження від 06.09.2024 №73811540.
Судові витрати не розподіляються.
Рішення набирає законної сили відповідно до вимог статті 255, 272 Кодексу адміністративного судочинства України після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, що може бути подана протягом десяти днів з дня проголошення рішення.
Рішення може бути оскаржене у апеляційному порядку повністю або частково за правилами, встановленими статтями 293, 295-297 Кодексу адміністративного судочинства України до Шостого апеляційного адміністративного суду у зв'язку із початком функціонування модулів ЄСІТС з урахуванням підпунктів 15.1, 15.6 пункту 15 частини 1 Розділу VII Перехідних положень Кодексу адміністративного судочинства України з урахуванням рішення ВРП від 17.08.2021 № 1845/О/15-21.
Копію рішення направити сторонам справи:
стягувач: ОСОБА_1 [ АДРЕСА_1 , РНОКПП НОМЕР_1 ];
боржник: Головне управління Пенсійного фонду України в Черкаській області [вул. Смілянська 23, м. Черкаси, 18001, код ЄДРПОУ 21366538];
відповідач: Центральне міжрегіональне управління Міністерства юстиції (м. Київ) в особі Управління забезпечення примусового виконання рішень у Черкаській області [провулок Музейний 2-Д, м.Київ, 01001 / проспект Хіміків 50, м. Черкаси, ЄДРПОУ 43315602].
Рішення суду складене 29.10.2024.
Суддя Лариса ТРОФІМОВА