Справа № 560/15097/24
іменем України
29 жовтня 2024 рокум. Хмельницький
Суддя Хмельницького окружного адміністративного суду Фелонюк Д.Л., розглянувши позовну заяву ОСОБА_1 до Державної установи «Центр пробації» про визнання дій протиправними та зобов'язання вчинити дії,
ОСОБА_1 звернувся в суду з позовом до Державної установи "Центр пробації", в якому просить:
- визнати протиправними дії Державної установи "Центр пробації" які полягають у застосуванні з січня 2020 по 09 грудня 2022 року розрахункової величини прожиткового мінімуму для працездатних осіб, встановленого законом на 1 січня 2018, при нарахуванні ОСОБА_1 грошового забезпечення, допомоги на оздоровлення, інших надбавок і доплат, нарахованих та виплачених у зв'язку з проходженням служби за вказаний період;
- зобов'язати Державну установу "Центр пробації" здійснити перерахунок та виплату ОСОБА_1 з 01 січня 2020 по 09 грудня 2022 року грошового забезпечення, допомоги на оздоровлення, інших надбавок і доплат, нарахованих та виплачених у зв'язку з проходженням служби за вказаний період, із застосуванням розрахункової величини прожиткового мінімуму для працездатних осіб, встановленого законом на 01.01.2020, 01.01.2021, 01.01.2022 відповідно.
Ухвалою Хмельницького окружного адміністративного суду від 17.10.2024 визнано неповажними причини пропуску строку звернення до суду з цим позовом, викладені у позовній заяві. Позовну заяву ОСОБА_1 залишено без руху. Зазначено, що недоліки можуть бути усунуті шляхом подання до суду заяви про поновлення строку звернення до адміністративного суду з цим позовом із зазначенням інших підстав поважності пропуску строку звернення до суду та з наданням доказів на підтвердження поважності причин пропуску строку.
На виконання вимог ухвали до суду надійшла заява, в якій позивач просить поновити строк для подачі позовної заяви. Зазначає, що спір стосується грошового забезпечення, право на яке у позивача виникло починаючи з 2020 року, а позовні вимоги щодо стягнення недоотриманого грошового забезпечення визначені за період з січня 2020 року по 09 грудня 2022 року, регламентуються законодавством, яке діяло до внесення змін до статті 233 КЗпП України, тобто, не містило обмеження строку звернення до суду. Також посилається на дію карантину та введення воєнного стану.
Оцінюючи наведені позивачем обставини, суд зазначає таке.
Причина пропуску строку звернення до суду із адміністративним позовом може вважатися поважною, якщо вона відповідає одночасно усім таким умовам: 1) це обставина або кілька обставин, яка безпосередньо унеможливлює або ускладнює можливість вчинення процесуальних дій у визначений законом строк; 2) це обставина, яка виникла об'єктивно, незалежно від волі особи, яка пропустила строк; 3) ця причина виникла протягом строку, який пропущено; 4) ця обставина підтверджується належними і допустимими засобами доказування.
Тобто поважними причинами можуть визнаватися лише такі обставини, які є об'єктивно непереборними, не залежать від волевиявлення особи, що звернулась з адміністративним позовом, пов'язані з дійсно істотними перешкодами чи труднощами для своєчасного вчинення процесуальних дій та підтверджені належними доказами.
Згідно з частиною 2 статті 233 КЗпП України (у редакції, яка діяла до 19.07.2022), у разі порушення законодавства про оплату праці працівник має право звернутися до суду з позовом про стягнення належної йому заробітної плати без обмеження будь-яким строком.
Отже, до 19.07.2022 звернення до суду з позовом про стягнення належної заробітної плати не було обмежено строками.
Однак 19.07.2022 набрав чинності Закон України №2352-ІХ "Про внесення змін до деяких законодавчих актів України щодо оптимізації трудових відносин", яким викладено в новій редакції норму статті 233 КЗпП України, а саме: працівник може звернутися із заявою про вирішення трудового спору безпосередньо до суду в тримісячний строк з дня, коли він дізнався або повинен був дізнатися про порушення свого права.
Зі змісту викладеного слідує, що з 19.07.2022 законодавцем передбачено тримісячний строк для звернення працівника до суду з позовом про виплату заробітної плати.
Разом з тим, пунктом 1 Прикінцевих положень КЗпП встановлено, що під час дії карантину, встановленого Кабінетом Міністрів України з метою запобігання поширенню коронавірусної хвороби (COVID-19), строки, визначені статтею 233 цього Кодексу, продовжуються на строк дії такого карантину.
Відповідно до постанови Кабінету Міністрів України "Про відміну на всій території України карантину, встановленого з метою запобігання поширенню на території України гострої респіраторної хвороби COVID-19, спричиненої коронавірусом SARS-CoV-2" від 27 червня 2023 року № 651, відмінено з 24 години 00 хвилин 30 червня 2023 року на всій території України карантин, встановлений з метою запобігання поширенню на території України гострої респіраторної хвороби COVID-19, спричиненої коронавірусом SARS-CoV-2.
Таким чином з 01.07.2023 строк звернення до суду з позовом про виплату заробітної плати (грошового забезпечення) регламентується статтею 233 КЗпП України і складає три місяці з дня, коли працівник дізнався або повинен був дізнатися про порушення свого права.
Отже, статтею 233 КЗпП України визначено тримісячний строк звернення із заявою про вирішення трудового спору, який законом продовжено у зв'язку з дією карантину до 30.06.2023.
Аналогічна правова позиція викладена у постанові Верховного Суду від 03.08.2023 у справі №280/6779/22.
Таким чином, за загальними обставинами особа з позовними вимоги в частині, яка стосується перерахунку грошового забезпечення з 19.07.2022, має право звернутись до суду упродовж трьох місяців з дати закінчення дії карантину, тобто, до 02.10.2023.
Оскільки позивач не звернувся до суду до 02.10.2023, то його посилання на дію карантину та, відповідно, не пропуск ним строку звернення в період з 19.07.2022 по 09.12.2022 є безпідставним.
Суд та всі учасники заявленого спору діють в однакових умовах воєнного стану, сам по собі факт дії такого стану не свідчить про поважність пропуску строку для звернення до суду. Поновлення строків це виняток, а воєнний стан - загальна умова для всіх. При цьому, Хмельницький окружний адміністративний суд не припиняв роботи у зв'язку з введенням в Україні воєнного стану, безперервно здійснював свою діяльність, забезпечував усім особам, у тому числі й позивачам у цій справі, можливість реалізації права на судовий захист. Тому позивачі могли безперешкодно реалізувати своє право на звернення до суду в межах встановленого законом строку звернення.
Зі змісту поданої заяви не слідує, що позивач мав обмеження для роботи поштового та електронного зв'язку, тощо, які б унеможливили чи ускладнили звернення до суду в межах законодавчо встановленого строку.
Посилання позивача на судові рішення Львівського окружного адміністративного суду та Хмельницького окружного адміністративного суду є безпідставними, оскільки відповідно до частини 5 статті 242 Кодексу адміністративного судочинства України при виборі і застосуванні норми права до спірних правовідносин суд враховує висновки щодо застосування норм права, викладені в постановах Верховного Суду.
Таким чином, позивач не навів достатніх та переконливих аргументів на підтвердження наявності об'єктивних, непереборних та істотних перешкод на звернення до адміністративного суду протягом встановленого законодавством строку. Наведені позивачем обставини носять суб'єктивний характер.
Отже, позивач не навів поважних та об'єктивних причин пропуску строку звернення до суду в період з 19.07.2022 по 09.12.2022.
Водночас, позовні вимоги в частині періоду з січня 2020 року по 18.07.2022 включно заявлені в межах строку звернення до суду.
Відповідно до пункту 9 частини 4 статті 169 Кодексу адміністративного судочинства України, позовна заява повертається позивачеві, якщо у випадках, передбачених частиною другою статті 123 цього Кодексу.
Частиною 2 статті 123 Кодексу адміністративного судочинства України визначено, що якщо заяву не буде подано особою в зазначений строк або вказані нею підстави для поновлення строку звернення до адміністративного суду будуть визнані неповажними, суд повертає позовну заяву.
Таким чином, позовну заяву в частині позовних вимог в період з 19.07.2022 по 09.12.2022 слід повернути позивачу.
Керуючись пунктом 9 частини 4 статті 169, статтею 248 Кодексу адміністративного судочинства України, суддя
визнати неповажними причини пропуску строку звернення до суду з цим позовом, викладені у заяві від 24.10.2024.
Позовну заяву ОСОБА_1 до Державної установи «Центр пробації» в частині позовних вимог про визнання протиправними дій Державної установи "Центр пробації" які полягають у застосуванні з 19.07.2022 по 09.12.2022 розрахункової величини прожиткового мінімуму для працездатних осіб, встановленого законом на 1 січня 2018, при нарахуванні ОСОБА_1 грошового забезпечення, допомоги на оздоровлення, інших надбавок і доплат, нарахованих та виплачених у зв'язку з проходженням служби за вказаний період та зобов'язання Державної установи "Центр пробації" здійснити перерахунок та виплату ОСОБА_1 з 19.07.2022 по 09.12.2022 грошового забезпечення, допомоги на оздоровлення, інших надбавок і доплат, нарахованих та виплачених у зв'язку з проходженням служби за вказаний період, із застосуванням розрахункової величини прожиткового мінімуму для працездатних осіб, встановленого законом на 01.01.2022 - повернути позивачеві.
Ухвала набирає законної сили з моменту її підписання.
Ухвала може бути оскаржена в апеляційному порядку до Сьомого апеляційного адміністративного суду протягом п'ятнадцяти днів з дня її підписання.
Головуючий суддяД.Л. Фелонюк