28 жовтня 2024 року м.Київ № 320/31649/24
Суддя Київського окружного адміністративного суду Лисенко В.І., розглянувши у порядку письмового провадження адміністративну справу за позовом ОСОБА_1 до Головного управління пенсійного фонду України у Львівській області про визнання протиправними дій,
До Київського окружного адміністративного суду звернувся ОСОБА_1 з позовом до Головного управління пенсійного фонду України у Львівській області, у якому просить суд:
- визнати протиправним та скасувати рішення Головного управління Пенсійного фонду України у Львівській області №103650010318 від 13.06.2023 про відмову у призначенні ОСОБА_1 зі зниженням пенсійного віку відповідно до ст.55 Закону країни "Про статус і соціальний захист громадян, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи";
- зобов'язати Головне управління Пенсійного фонду України у Львівській області зарахувати ОСОБА_1 трудовий стаж роботи згідно трудової книжки НОМЕР_1 , а саме: з 03.07.1985 по 25.06.1986, з 29.06.1986 по 01.06.1988, з 24.06.1988 по 14.05.1990 з 19.05.1990 по 31.08.1996 та призначити пенсію з 06.06.2023.
Позовні вимоги обґрунтовані тим, що позивач є учасником ліквідації наслідків аварії на Чорнобильській АЕС у 1989 році (категорія 3), а тому має право на пенсію за віком зі зниженням пенсійного віку відповідно до ст.55 Закону України "Про статус і соціальний захист громадян, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи". Проте, відповідач відмовив у призначенні пенсії позивачу, з тих підстав, що недостатньо страхового стажу для призначення пенсії та відсутні документи про підтвердження факту проживання станом на 01.01.1993 не менше 3 років.
Ухвалою Київського окружного адміністративного суду від 09.07.2024 відкрито провадження у справі за правилами спрощеного позовного провадження без повідомлення учасників справи (у письмовому провадженні), запропоновано відповідачу подати відзив на позовну заяву.
Відповідач, заперечуючи проти позовних вимог, зазначив, що оскільки у позивача відсутній необхідний стаж для призначення пенсії відсутні документи про підтвердження факту проживання станом на 01.01.1993 не менше 3 років, тому відповідачем правомірно прийнято рішення від 13.06.2023 №103650010318 про відмову в призначенні пенсії.
Розглянувши подані документи і матеріали, всебічно і повно з'ясувавши всі фактичні обставини, на яких ґрунтується позов, об'єктивно оцінивши докази, які мають юридичне значення для розгляду справи і вирішення спору по суті, суд встановив наступне.
ОСОБА_1 ІНФОРМАЦІЯ_1 , має статус громадянина, який постійно працював чи працює, або проживає/проживав у зонах безумовного (обов'язкового) та гарантованого добровільного відселення у 1986-1990 роках (3 категорія), що підтверджується посвідченням серії НОМЕР_2 , виданим Київською обласною державною адміністрацією 23.03.1993.
06.06.2023 року позивач звернувся до Головного управління Пенсійного фонду України у Київській області з заявою про призначення пенсії за віком зі зниженням пенсійного віку відповідно до ст.55 Закону України "Про статус і соціальний захист громадян, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи".
За принципом екстериторіальності розглянувши заяву позивача Головне управління Пенсійного фонду України у Львівській області прийняло Рішення від 13.06.2023 №103650010318 про відмову в призначенні пенсії.
Своє Рішення відповідач обґрунтував відсутністю необхідного страхового стажу.
Страховий стаж позивача становить 8 років 00 місяців 05 днів.
Відповідно до статті 55 Закону №796 особам, які працювали або проживали на територіях радіоактивного забруднення, пенсії надаються із зменшенням пенсійного віку, встановленого статтею 26 Закону України «Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування», за наявності відповідного страхового стажу, зменшеного на кількість років зменшення пенсійного віку, але не менше 15 років страхового стажу, зокрема, потерпілим від Чорнобильської катастрофи: особам, які постійно проживали або постійно проживають чи постійно працювали або постійно працюють у зоні посиленого радіологічного контролю за умови, що вони за станом на 1 січня 1993 року прожили або відпрацювали у цій зоні не менше 3 років та додатково 1 рік за 2 роки проживання, роботи, але не більше 6 років.
До страхового стажу не зараховано періоди роботи:
- згідно записів в трудовій книжці НОМЕР_1 , оскільки на титульній сторінці дата народження позивача та дата заповнення трудової книжки дописані іншим чорнилом та не завірено належним чином. Для зарахування необхідно долучити уточнюючі довідки про періоди роботи, уточнюючу довідку про членство в колгоспі (встановлений мінімум трудової участі в громадському господарстві), видані на підставі первинних документів та військовий квиток.
Документами підтверджено факт проживання станом на 01.01.1993 - 2 роки 1 місяць 15 днів.
Вважаючи таке рішення протиправним, а свої права та охоронювані законом інтереси порушеними, позивач звернувся з позовом до суду.
Досліджуючи надані сторонами докази, аналізуючи наведені міркування та заперечення, оцінюючи їх в сукупності, суд бере до уваги наступне.
Частиною 1 статті 46 Конституції України визначено, що громадяни мають право на соціальний захист, що включає право на забезпечення їх у разі повної, часткової або тимчасової втрати працездатності, втрати годувальника, безробіття з незалежних від них обставин, а також у старості та в інших випадках, передбачених законом.
За змістом пункту 6 статті 92 Конституції України виключно законами України визначаються, зокрема основи соціального захисту, форми і види пенсійного забезпечення.
Принципи, засади і механізми функціонування системи загальнообов'язкового державного пенсійного страхування, призначення, перерахунку і виплати пенсій, надання соціальних послуг з коштів Пенсійного фонду, що формуються за рахунок страхових внесків роботодавців, бюджетних та інших джерел, передбачених цим Законом, а також порядок формування Накопичувального пенсійного фонду та фінансування за рахунок його коштів видатків на оплату договорів страхування довічних пенсій або одноразових виплат застрахованим особам, членам їхніх сімей та іншим особам, визначено Законом України «Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування» від 09.07.2003 №1058-IV (далі Закон №1058-IV; тут та надалі у чинній на момент виникнення спірних правовідносин редакції).
Статтею 24 Закону №1058-IV встановлено, зокрема, наступне: страховий стаж - період (строк), протягом якого особа підлягає загальнообов'язковому державному пенсійному страхуванню та за який щомісяця сплачені страхові внески в сумі не меншій, ніж мінімальний страховий внесок.
Страховий стаж обчислюється територіальними органами Пенсійного фонду відповідно до вимог цього Закону за даними, що містяться в системі персоніфікованого обліку, а за періоди до впровадження системи персоніфікованого обліку - на підставі документів та в порядку, визначеному законодавством, що діяло до набрання чинності цим Законом.
Страховий стаж обчислюється в місяцях. Неповний місяць роботи, якщо застрахована особа підлягала загальнообов'язковому державному пенсійному страхуванню або брала добровільну участь у системі загальнообов'язкового державного пенсійного страхування, зараховується до страхового стажу як повний місяць за умови, що сума сплачених за цей місяць страхових внесків є не меншою, ніж мінімальний страховий внесок.
Періоди трудової діяльності та інші періоди, що враховувалися до стажу роботи для призначення пенсії до набрання чинності цим Законом, зараховуються до страхового стажу в порядку і на умовах, передбачених законодавством, що діяло раніше.
Нормативно-правовим актом, який регулював надання трудових і соціальних пенсій всім непрацездатним громадянам України, до набрання чинності Законом №1058-IV, є Закон України «Про пенсійне забезпечення» від 05.11.1991 №1788-XII (далі Закон N 1788-XII; тут та надалі в чинній на момент виникнення спірних правовідносин редакції).
Відповідно до статті 56 Закону №1788-XII до стажу роботи зараховується робота, виконувана на підставі трудового договору на підприємствах, в установах, організаціях і кооперативах, незалежно від використовуваних форм власності та господарювання, а також на підставі членства в колгоспах та інших кооперативах, незалежно від характеру й тривалості роботи і тривалості перерв.
З аналізу наведених норм можна зробити висновок, що з 01.01.2004 законодавцем запроваджено поняття «страховий стаж», для отримання якого обов'язковою умовою є сплата страхових внесків; трудовий стаж, набутий до 01.01.2004, прирівнюється до страхового.
Згідно статті 62 Закону №1788-XII основним документом, що підтверджує стаж роботи, є трудова книжка. Порядок підтвердження наявного трудового стажу при відсутності трудової книжки або відповідних записів у ній встановлюється Кабінетом Міністрів України.
Розділом ІІ Порядку подання та оформлення документів для призначення (перерахунку) пенсій відповідно до Закону України "Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування" затвердженого постановою Правління Пенсійного фонду України від 25.11.2005 №22-1 (далі - Порядок № 22-1) визначено перелік документів, необхідних для призначення, перерахунку пенсії, поновлення виплати раніше призначеної пенсії, переведення з одного виду пенсії на інший.
Згідно з підпунктом 2 пункту 2.1 розділу II Порядок №22-1 до заяви про призначення пенсії за віком додаються такі документи: документи про стаж, що визначені Порядком підтвердження наявного трудового стажу для призначення пенсій за відсутності трудової книжки або відповідних записів у ній, затвердженим постановою Кабінету Міністрів України від 12 серпня 1993 року № 637 (далі - Порядок підтвердження наявного трудового стажу).
Пунктом 1 Порядку підтвердження наявного трудового стажу передбачено, що основним документом, що підтверджує стаж роботи, є трудова книжка. За відсутності трудової книжки або відповідних записів у ній трудовий стаж встановлюється на підставі інших документів, виданих за місцем роботи, служби, навчання, а також архівними установами.
Судом досліджено трудову книжку позивача НОМЕР_1 та встановлено, що у ній, серед іншого, містяться такі записи про роботу позивача:
- у період з 03.07.1985 по 25.06.1986 позивач працював трактористом, які завірені печаткою, вказані номери та дати наказів в колхоз «Здобуток Жовтня» (мовою оригіналу).
- у період з 29.06.1986 по 01.06.1988 служба в Советской армии (мовою оригіналу).
- у період з 24.06.1988 по 14.05.1990 позивач працював шофером, які завірені печаткою, вказані номери та дати наказів в колхоз «Здобуток Жовтня» (мовою оригіналу).
- у період з 19.05.1990 по 31.08.1996 позивач працював шофером, які завірені печаткою, вказані номери та дати наказів в совхоз «Гоголевський» (мовою оригіналу).
Відмовляючи у призначенні пенсії за віком відповідач вказав, що для зарахування стажу з 03.07.1985 по 25.06.1986, з 29.06.1986 по 01.06.1988, з 24.06.1988 по 14.05.1990, з 19.05.1990 по 31.08.1996 необхідно надати уточнюючу довідку з посиланням на первинні документи, довідку про реорганізацію підприємства.
З таким висновком відповідача, суд не погоджується, виходячи з наступного.
Порядок ведення трудових книжок визначається наказом Міністерства праці України, Міністерства юстиції України, Міністерства соціального захисту населення України від 29.07.1993 №58, яким затверджено Інструкцію про порядок ведення трудових книжок працівників (далі - Інструкція №58).
Водночас, відповідно до Інструкції №58, у випадках, коли в трудовій книжці відсутні необхідні записи або містяться неправильні чи неточні записи про періоди роботи, для підтвердження трудового стажу приймаються дані, наявні в реєстрі застрахованих осіб Державного реєстру загальнообов'язкового державного соціального страхування, довідки, виписки із наказів, особові рахунки і відомості на видачу заробітної плати, посвідчення, характеристики, письмові трудові договори і угоди з відмітками про їх виконання та інші документи, які містять відомості про періоди роботи.
Працівник не може відповідати за правильність та повноту оформлення бухгалтерських документів на підприємстві, а неналежний порядок ведення та заповнення трудової книжки чи іншої документації з вини адміністрації підприємства не може бути підставою для позбавлення позивача його конституційного права на соціальний захист щодо вирішення питань надання пенсії.
Як вбачається з довідки №12 від 16.08.2022, яка видана Коростенською районною державною адміністрацією Житомирської області архівним відділом позивач у період з 03.07.1985 по 25.06.1986 працював на посаді тракториста. Протокол №15 засідання правління колгоспу «Здобуток Жовтня» с. Словечне від 17.07.1985 про прийняття на роботу.
Довідкою №12/1 від 16.08.2023 яка видана Коростенською районною державною адміністрацією Житомирської області архівним відділом позивач у період з 24.06.1998 працював на посаді шофера. Протокол №10 засідання правління колгоспу «Здобуток Жовтня» с. Словечне від 17.07.1985 про прийняття на роботу.
Довідкою від 08.06.2023 № 02-241 Великодимерської селещної ради Броварського району Київської області Комунальне підприємство «Трудовий архів Броварського району» позивач працював з 19.05.1990 (наказ №72-к від 22.05.1990) згідно книги обліку наказів та розпоряджень КСП «Гоголівське» по серпень 1996.
Довідкою від 08.06.2023 № 02-242 Великодимерської селищної ради Броварського району Київської області Комунальне підприємство «Трудовий архів Броварського району» згідно особових рахунків підтверджується нарахування заробітної плати з 14.05.1990 по 31.12.1994.
Довідкою від 08.06.2023 № 02-243 Великодимерської селищної ради Броварського району Київської області Комунальне підприємство «Трудовий архів Броварського району» згідно особових рахунків підтверджується нарахування заробітної плати з 01.01.1995 по 31.08.1996.
Отже, спірні періоди підтверджуються і записами в трудовій книжці, і архівними довідками.
Судом не встановлено недостовірності вказаних записів та трудової книжки в цілому, а тому її належить розглядати як належний та допустимий доказ у справі.
Отже, заповнення на титульній сторінці трудової книжки дати народження позивача та дати заповнення трудової книжки різним чорнилом не може бути підставою неврахування відповідних періодів роботи для обрахунку стажу при обчисленні пенсії, оскільки позивач не може відповідати за правильність оформлення документів і відповідність дотримання вимог законодавства на підприємстві.
Правова позиція про те, що недотримання правил ведення трудової книжки може мати негативні наслідки саме для особи, яка допустила такі порушення, викладена в постанові Верховного Суду від 06.02.2018 у справі № 677/277/17.
Верховний Суд у постанові від 24.05.2018 у справі №490/12392/16-а висловив позицію про те, що певні недоліки щодо заповнення трудової книжки не можуть бути підставою для неврахування відповідного періоду роботи для обрахунку стажу при призначенні пенсії.
Відповідно до статті 55 Закону №796 особам, які працювали або проживали на територіях радіоактивного забруднення, пенсії надаються із зменшенням пенсійного віку, встановленого статтею 26 Закону України «Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування», за наявності відповідного страхового стажу, зменшеного на кількість років зменшення пенсійного віку, але не менше 15 років страхового стажу, зокрема, потерпілим від Чорнобильської катастрофи: особам, які постійно проживали або постійно проживають чи постійно працювали або постійно працюють у зоні посиленого радіологічного контролю за умови, що вони за станом на 1 січня 1993 року прожили або відпрацювали у цій зоні не менше 3 років та додатково 1 рік за 2 роки проживання, роботи, але не більше 6 років.
У спірному рішенні відповідача вказав, що документами підтверджено факт проживання станом на 01.01.1993 - 2 роки 1 місяць 15 днів.
Судом встановлено, що позивач має статус громадянина, який постійно працював чи працює, або проживає/проживав у зонах безумовного (обов'язкового) та гарантованого добровільного відселення у 1986-1990 роках (3 категорія), що підтверджується посвідченням серії НОМЕР_2 , виданим Київською обласною державною адміністрацією 23.03.1993.
Це означає, що під час видачі позивачу вказаного посвідчення уповноваженим органом перевірялись обставини постійного проживання у зоні безумовного (обов'язкового) відселення з моменту аварії у протилежному випадку у разі не підтвердження таких обставин, позивач не отримала б вказаного посвідчення.
Посвідчення громадянина, який постійно працював чи працює, або проживає/проживав у зонах безумовного (обов'язкового) та гарантованого добровільного відселення у 1986-1990 роках (3 категорія) є дійсним, відсутнє будь-яке рішення про визнання його недійсності чи помилковості його видачі.
У свою чергу довідки про період проживання, роботи (служби) по ліквідації наслідків аварії на Чорнобильській АЕС, а також на територіях радіоактивного забруднення є лише підставою для визначення статусу учасника ліквідації наслідків аварії на Чорнобильській АЕС.
Отже, посилання відповідача на відсутність документів про перебування у зоні відчуження, як на підставу у відмові в призначенні пенсії є безпідставним та необґрунтованим.
З наведеного слідує, що єдиним документом, що підтверджує статус потерпілого від Чорнобильської катастрофи, учасника ліквідації наслідків на Чорнобильській АЕС та надає право користування пільгами, встановленими Законом №796-ХІІ, зокрема призначення пенсії зі зменшенням пенсійного віку, встановленого для одержання державних пенсій, є посвідчення «Учасник ліквідації наслідків аварії на Чорнобильській АЕС» або «Потерпілий від Чорнобильської катастрофи». Довідки про період роботи (служби) у зоні відчуження, про евакуацію, відселення, самостійне переселення, про період проживання та роботи на забруднених територіях тощо є лише підставами для визначення в установленому порядку статусу учасника ліквідації наслідків аварії на Чорнобильській АЕС або потерпілих від Чорнобильської катастрофи.
Верховний Суд України в постановах від 21.11.2006 у справі № 21-1048во06, від 04.09.2015 у справі № 690/23/15-а, від 27.02.2018 у справі №344/9789/17, від 24.10.2019 у справі №152/651/17, від 25.11.2019 у справі №464/4150/17, від 27.04.2020 у справі №212/5780/16-а, від 18.06.2020 у справі №404/5266/16-а (2-а/404/29/17) дійшов наступних висновків:
«…єдиним документом, що підтверджує статус потерпілого від Чорнобильської катастрофи, учасника ліквідації наслідків на Чорнобильській АЕС та надає право користування пільгами, встановленими Законом, зокрема призначення пенсії зі зменшенням пенсійного віку, встановленого для одержання державних пенсій, є посвідчення Учасник ліквідації наслідків аварії на Чорнобильській АЕС або Потерпілий від Чорнобильської катастрофи. Довідки про період роботи (служби) у зоні відчуження, про евакуацію, відселення, самостійне переселення, про період проживання та роботи на забруднених територіях тощо є лише підставами для визначення в установленому порядку статусу учасника ліквідації наслідків аварії на Чорнобильській АЕС або потерпілих від Чорнобильської катастрофи...».
Таким чином, позивач, маючи статус потерпілого від Чорнобильської катастрофи, має право користуватися пільгами, встановленими Законом №796-ХІІ, зокрема призначення пенсії зі зменшенням пенсійного віку, встановленого для одержання державних пенсій.
З урахуванням наведеного суд доходить висновку про те, що рішення відповідача щодо відмови у зарахуванні до страхового стажу періодів, зазначених у трудовій книжці з підстав того, що на титульній сторінці трудової книжку заповнено різним чорнилом, а також не підтверджено позивачем факт проживання в зоні, є протиправним та підлягає скасуванню.
Щодо позовної вимоги про зобов'язання Головне управління Пенсійного фонду України у Львівській області зарахувати ОСОБА_1 трудовий стаж роботи згідно трудової книжки НОМЕР_1 , а саме: з 03.07.1985 по 25.06.1986, з 29.06.1986 по 01.06.1988, з 24.06.1988 по 14.05.1990 з 19.05.1990 по 31.08.1996 та призначити пенсію з 06.06.2023, суд зазначає таке.
При цьому пунктом 4.2 розділу ІV «Приймання, оформлення і розгляд документів» Порядку №22-1 передбачено, що після реєстрації заяви та сканування копій документів засобами програмного забезпечення за принципом екстериторіальності визначається структурний підрозділ органу, що призначає пенсію.
Після реєстрації заяви позивача та сканування копій наданих документів засобами програмного забезпечення, органом, що розглядає заяву, згідно принципу екстериторіальності, було визначено Головне управління Пенсійного фонду України у Львівській області.
Згідно з вимогами пункту 4.3 розділу ІV Порядку №22-1 рішення за результатами розгляду заяви підписується керівником органу, що призначає пенсію (іншою посадовою особою, визначеною відповідно до наказу керівника органу, що призначає пенсію, щодо розподілу обов'язків), та зберігається в електронній пенсійній справі особи.
Рішення за результатами розгляду заяви та поданих документів органом, що призначає пенсію, приймається не пізніше 10 днів після надходження заяви.
Відповідно до абзацу другого пункту 4.7 розділу ІV Порядку №22-1 орган, що призначає пенсію, не пізніше 10 днів після винесення рішення видає або направляє адміністрації підприємства, установи, організації або особі повідомлення про призначення, відмову в призначенні, перерахунку, переведенні з одного виду пенсії на інший із зазначенням причин відмови та порядку його оскарження.
Згідно з пунктом 4.10 розділу ІV Порядку №22-1 після призначення пенсії, поновлення виплати раніше призначеної пенсії, переведення з одного виду пенсії на інший електронна пенсійна справа засобами програмного забезпечення передається до органу, що призначає пенсію, за місцем проживання (реєстрації)/фактичного місця проживання особи для здійснення виплати пенсії.
Аналіз вказаних норм свідчить про те, що після реєстрації заяви та сканування копій документів засобами програмного забезпечення за принципом екстериторіальності визначається структурний підрозділ органу, що призначає пенсію, а після призначення пенсії електронна пенсійна справа засобами програмного забезпечення передається до органу, що призначає пенсію, за місцем проживання (реєстрації)/фактичного місця проживання особи для здійснення виплати пенсії.
Отже, саме Головне управління Пенсійного фонду України у Львівській області є уповноваженим органом, який має право приймати рішення про призначення позивачу пенсії за віком, а прийнявши таке рішення, має передати електронну пенсійну справу засобами програмного забезпечення до Головного управління Пенсійного фонду у Київській області за місцем проживання особи для здійснення виплати пенсії.
Згідно з Рекомендацією № R (80) 2 Комітету Міністрів РЄ державам-членам стосовно реалізації адміністративними органами влади дискреційних повноважень, прийнятою Комітетом Ради Європи 11 травня 1980 року на 316-й нараді заступників міністрів, під дискреційним повноваженням слід розуміти повноваження, яке адміністративний орган, приймаючи рішення, може здійснювати з певною свободою розсуду - тобто, коли такий орган може обирати з кількох юридично допустимих рішень те, яке він вважає найкращим за даних обставин.
Отже, дискреційним повноваженням є повноваження, яке надає певний ступінь свободи адміністративному органу при прийнятті рішення, тобто, коли у межах, які визначені законом, адміністративний орган має можливість самостійно (на власний розсуд) обрати один з кількох варіантів рішення.
Суд, перевіряючи рішення, дію чи бездіяльність суб'єкта владних повноважень на відповідність закріпленим ч.3 ст. 2 Кодексу адміністративного судочинства України критеріям, не втручається у дискрецію (вільний розсуд) суб'єкта владних повноважень поза межами перевірки за названими критеріями.
Водночас, згідно пункту 4 частини другої статті 245 Кодексу адміністративного судочинства України у разі задоволення адміністративного позову суд може прийняти рішення про зобов'язання відповідача вчинити певні дії.
Відповідно до ч.4 ст. 245 Кодексу адміністративного судочинства, у випадку, визначеному пунктом 4 частини другої цієї статті, суд може зобов'язати відповідача - суб'єкта владних повноважень прийняти рішення на користь позивача, якщо для його прийняття виконано всі умови, визначені законом, і прийняття такого рішення не передбачає права суб'єкта владних повноважень діяти на власний розсуд.
Відповідно до вимог ч. 1 ст. 45 Закону України «Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування» пенсія призначається з дня звернення за пенсією. Позивач звернувся до відповідача з заявою про призначення пенсії 06.06.2023.
З урахуванням вищевикладеного, суд дійшов висновку, що з метою належного та повного захисту, а також із метою усунення порушень, допущених відповідачем у спірних правовідносинах, є зобов'язання Головного управління Пенсійного фонду України у Львівській області зарахувати усі періоди роботи згідно трудової книжки НОМЕР_1 , а саме: з 03.07.1985 по 25.06.1986, з 29.06.1986 по 01.06.1988, з 24.06.1988 по 14.05.1990 з 19.05.1990 по 31.08.1996 та призначити позивачу пенсію, з починаючи 06.06.2023.
Згідно з частиною першою статті 2 КАС України завданням адміністративного судочинства є справедливе, неупереджене та своєчасне вирішення судом спорів у сфері публічно-правових відносин з метою ефективного захисту прав, свобод та інтересів фізичних осіб, прав та інтересів юридичних осіб від порушень з боку суб'єктів владних повноважень.
Частиною другою статті 2 КАС України передбачено, що у справах щодо оскарження рішень, дій чи бездіяльності суб'єктів владних повноважень адміністративні суди перевіряють, чи прийняті (вчинені) вони: на підставі, у межах повноважень та у спосіб, що визначені Конституцією та законами України; з використанням повноваження з метою, з якою це повноваження надано; обґрунтовано, тобто з урахуванням усіх обставин, що мають значення для прийняття рішення (вчинення дії); безсторонньо (неупереджено); добросовісно; розсудливо; з дотриманням принципу рівності перед законом, запобігаючи всім формам дискримінації; пропорційно, зокрема з дотриманням необхідного балансу між будь-якими несприятливими наслідками для прав, свобод та інтересів особи і цілями, на досягнення яких спрямоване це рішення (дія); з урахуванням права особи на участь у процесі прийняття рішення; своєчасно, тобто протягом розумного строку.
Згідно з частиною першою статті 9 КАС України, розгляд і вирішення справ в адміністративних судах здійснюються на засадах змагальності сторін та свободи в наданні ними суду своїх доказів і у доведенні перед судом їх переконливості.
Відповідно до частини першої статті 77 КАС України кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення, крім випадків, встановлених статтею 78 цього Кодексу.
З урахуванням викладеного у сукупності, суд доходить висновку про наявність підстав для задоволення позовних вимог.
Відповідно до частини першої статті 139 КАС України при задоволенні позову сторони, яка не є суб'єктом владних повноважень, всі судові витрати, які підлягають відшкодуванню або оплаті відповідно до положень цього Кодексу, стягуються за рахунок бюджетних асигнувань суб'єкта владних повноважень, що виступав відповідачем у справі, або якщо відповідачем у справі виступала його посадова чи службова особа.
Позивачем за подання позовної заяви сплачено судовий збір у розмірі 1211,20 грн.
Враховуючи задоволення позовних вимог, на користь позивача слід присудити судові витрати зі сплати судового збору у розмірі 1211,20 грн. за рахунок бюджетних асигнувань відповідача.
Керуючись статтями 9, 14, 73, 74, 75, 76, 77, 78, 90, 143, 242- 246, 250, 255 Кодексу адміністративного судочинства України, суд
Адміністративний позов задовольнити.
Визнати протиправним та скасувати Рішення Головного управління Пенсійного фонду України у Львівській області №103650010318 від 13.06.2023 про відмову у призначенні ОСОБА_1 зі зниженням пенсійного віку відповідно до ст.55 Закону України "Про статус і соціальний захист громадян, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи".
Зобов'язати Головне управління Пенсійного фонду України у Львівській області зарахувати ОСОБА_1 трудовий стаж роботи згідно трудової книжки НОМЕР_1 , а саме: з 03.07.1985 по 25.06.1986, з 29.06.1986 по 01.06.1988, з 24.06.1988 по 14.05.1990 з 19.05.1990 по 31.08.1996 та призначити пенсію з 06.06.2023
Стягнути на користь ОСОБА_1 (місце проживання: АДРЕСА_1 ; рнокпп: НОМЕР_3 ) за рахунок бюджетних асигнувань Головного управління Пенсійного фонду України у Львівській області (код ЄДРПОУ - 13814885, 79000 м. Львів, адреса: вул. Митрополита Андрія, 10) судовий збір у розмірі 1211 (одна тисяча двісті одинадцять) грн. 20 коп.
Рішення набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті апеляційного провадження чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови судом апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду. Апеляційна скарга на рішення суду подається до Шостого апеляційного адміністративного суду протягом тридцяти днів з дня його проголошення. У разі оголошення судом лише вступної та резолютивної частини рішення, або розгляду справи в порядку письмового провадження, апеляційна скарга подається протягом тридцяти днів з дня складення повного тексту рішення.
Суддя Лисенко В.І.