29 жовтня 2024 року № 640/9742/21
Суддя Київського окружного адміністративного суду Марич Є.В., розглянувши порядку письмового провадження адміністративну справу за позовом ОСОБА_1 до Служби безпеки України про визнання протиправними та скасування індивідуального акту,
До Окружного адміністративного суду міста Києва звернувся ОСОБА_1 (далі - позивач, ОСОБА_1 ) з позовом до Служба безпеки України (далі - відповідач, СБУ), в якому просить визнати протиправним та скасувати рішення Служби безпеки України (розпорядження начальника Департаменту охорони державної таємниці та ліцензування Служби безпеки України І.Носко від 26.02.2021 № 44д) про скасування ОСОБА_1 допуску до державної таємниці, а також зобов'язати Службу безпеки України вчинити необхідні дії з метою відновлення прав та інтересів позивача, зокрема, відкликати повідомлення про скасування допуску до державної таємниці, направлене на адресу 5277 ВП МОУ листом Служби безпеки України за вихідним номером 26/1/3-1447дск від 26.02.2021 за підписом заступника Голови Служби полковника Володимира Горбенка, та поновити позивачу допуск додержавної таємниці за формою 2 від 19.09.2019 № 267д.
В обґрунтування позовних вимог позивач зазначив, що будь-яких порушень чи дій (бездіяльності), які давали б підстави для звинувачення у невиконанні обов'язків щодо збереження державної таємниці, яка йому була ввірена або довірялась раніше, що давало б підстави для скасування допуску до державної таємниці на підставі пункту 3 частини другої статті 23 Закону України «Про державну таємницю», він не вчиняв. У зв'язку з цим позивач вважає, що розпорядження, яким скасовано допуск до державної таємниці, є протиправним та підлягає скасуванню, а права останнього мають бути відновлені шляхом поновлення йому допуску до державної таємниці за формою 2.
Ухвалою Окружного адміністративного суду міста Києва від 27.04.2021 відкрито провадження у справі; запропоновано відповідачу подати відзив на позовну заяву та витребувано докази.
Представником Служби безпеки України подано відзив на позовну заяву, в якому зазначив, що в ході спеціальної експертизи наявності умов, необхідних для провадження діяльності, пов'язаної з державною таємницею, у 5277 військового представництва Міністерства оборони України, а також службовим розслідуванням 634 Головного військового представництва Міністерства оборони України, встановлено обставини, які підпадають під дію п.3 ч.2 ст.23 і ч.2 ст.26 Закону України «Про державну таємницю», що є підставою для скасування позивачу допуску до державної таємниці. Відповідач вважає, що позивачу правомірно скасовано допуск до державної таємниці, а позовні вимоги щодо визнання протиправним та скасування розпорядження Центрального управління СБУ від 26.02.2021 №44д є безпідставними, не ґрунтуються на вимогах чинного законодавства та не підлягають задоволенню.
Адвокатом позивача подано відповідь на відзив, в якій викладено свої пояснення та аргументи щодо наведених відповідачем у відзиві заперечень, доводи відповідача вважає необґрунтованими та такими, що не відповідають вимогам закону.
Представником відповідача подано заперечення на відповідь на відзив, в яких зазначив, що аргументи, викладені у відповіді представника позивача на відзив СБУ, є безпідставними та не ґрунтуються на вимогах чинного законодавства, а рішення про скасування позивачу допуску до державної таємниці винесено СБУ правомірно, обґрунтовано та не підлягає скасуванню.
13 грудня 2022 року Верховною Радою України прийнято Закон України №2825-IX «Про ліквідацію Окружного адміністративного суду міста Києва та утворення Київського міського окружного адміністративного суду», яким ліквідовано Окружний адміністративний суд міста Києва, утворено Київський міський окружний адміністративний суд із місцезнаходженням у місті Києві.
Згідно з пунктом 2 розділу ІІ «Прикінцеві та перехідні положення» вказаного Закону установлено, що з дня набрання чинності цим Законом Окружний адміністративний суд міста Києва припиняє здійснення правосуддя; до початку роботи Київського міського окружного адміністративного суду справи, підсудні окружному адміністративному суду, територіальна юрисдикція якого поширюється на місто Київ, розглядаються та вирішуються Київським окружним адміністративним судом.
Відповідно до протоколу автоматизованого розподілу судової справи між суддями дану справу передано на розгляд судді Київського окружного адміністративного суду Маричу Є.В.
Ухвалою Київського окружного адміністративного суду прийнято адміністративну справу до провадження та призначено до розгляду за правилами спрощеного позовного провадження з викликом сторін.
Представник позивача позовні вимоги підтримав повністю та просив їх задовольнити.
Представником відповідача проти позову заперечував та просив відмовити у його задоволенні повністю.
За згодою сторін суд перейшов до розгляду справи по суті в порядку письмового провадження за наявними у ній матеріалами та доказами.
Розглянувши документи і матеріали, всебічно і повно з'ясувавши всі фактичні обставини, на яких ґрунтується позов, об'єктивно оцінивши докази, які мають юридичне значення для розгляду справи і вирішення спору по суті, судом встановлено наступне.
Підполковник ОСОБА_1 обіймає посаду начальника 5277 Військового представництва Міністерство оборони України (далі - 5277 ВП) з 02.09.2016. Кероване ним 5277 ВП має спеціальний дозвіл на провадження діяльності, пов'язаної з державної таємницею.
Наказом (розпорядженням) Центрального управління Служби безпеки України від 19.09.2019 № 267дск ОСОБА_1 надано допуск до державної таємниці за формою 2.
Заступником Голови СБУ затверджено висновок від 26.02.2021 №26/1/3-1445дек про скасування ОСОБА_1 допуску до державної таємниці та видано розпорядження ЦУ СБУ від 26.02.2021 №44д про скасування позивачу допуску до державної таємниці.
Листами Заступника Голови СБУ від 26.02.2021 за №26/1/3-1447дск та від 03.03.2021 №26/1/3-1578дск повідомлено 5277 ВП, а також 634 Головне військове представництво Міністерство оборони України, про скасування ОСОБА_1 допуску до державної таємниці.
Вважаючи розпорядження про скасування допуску до державної таємниці протиправним, позивач звернувся з адміністративним позовом до суду.
Надаючи правову оцінку спірним правовідносинам, що виникли між сторонами, суд зазначає наступне.
Відповідно до статті 19 Конституції України органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов'язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.
Суспільні відносини, пов'язані з віднесенням інформації до державної таємниці, засекречуванням, розсекречуванням її матеріальних носіїв та охороною державної таємниці з метою захисту національної безпеки України, регулюються Законом України «Про державну таємницю» від 21 січня 1994 року № 3855-ХІІ (далі - Закон № 3855-ХІІ).
Відповідно до статті 1 Закону № 3855-ХІІ державна таємниця (далі також - секретна інформація) - вид таємної інформації, що охоплює відомості у сфері оборони, економіки, науки і техніки, зовнішніх відносин, державної безпеки та охорони правопорядку, розголошення яких може завдати шкоди національній безпеці України та які визнані у порядку, встановленому цим Законом, державною таємницею і підлягають охороні державою.
Допуск до державної таємниці - оформлення права громадянина на доступ до секретної інформації.
Доступ до державної таємниці - надання повноважною посадовою особою дозволу громадянину на ознайомлення з конкретною секретною інформацією та провадження діяльності, пов'язаної з державною таємницею, або ознайомлення з конкретною секретною інформацією та провадження діяльності, пов'язаної з державною таємницею, цією посадовою особою відповідно до її службових повноважень.
Згідно із статтею 5 Закону № 3855-ХІІ спеціально уповноваженим державним органом у сфері забезпечення охорони державної таємниці є Служба безпеки України.
Забезпечення охорони державної таємниці відповідно до вимог режиму секретності в державних органах, органах місцевого самоврядування, на підприємствах, в установах і організаціях, діяльність яких пов'язана з державною таємницею, покладається на керівників зазначених органів, підприємств, установ і організацій.
Відповідно до статті 21 Закону № 3855-ХІІ в державних органах, органах місцевого самоврядування, на підприємствах, в установах і організаціях, що провадять діяльність, пов'язану з державною таємницею, з метою розроблення та здійснення заходів щодо забезпечення режиму секретності, постійного контролю за їх додержанням створюються на правах окремих структурних підрозділів режимно-секретні органи (далі - РСО), які підпорядковуються безпосередньо керівнику державного органу, органу місцевого самоврядування, підприємства, установи, організації.
Пунктом 3 Порядку організації та забезпечення режиму секретності в державних органах, органах місцевого самоврядування, на підприємствах, в установах і організаціях, затверджений постановою Кабінету Міністрів України від 18.12.2013 № 939 (далі Порядок №939) передбачено, що керівник підприємства, установи, організації зобов'язаний бути обізнаним з вимогами законодавства у сфері державної таємниці, із станом справ у структурних підрозділах, своєчасно вживати заходів для забезпечення режиму секретності, здійснювати постійний контроль за охороною державної таємниці на підприємстві, в установі, організації.
Згідно з приписами статті 22 Закону № 3855-ХІІ передбачено, що залежно від ступеня секретності інформації встановлюються такі форми допуску до державної таємниці: форма 1 - для роботи з секретною інформацією, що має ступені секретності "особливої важливості", "цілком таємно" та "таємно"; форма 2 - для роботи з секретною інформацією, що має ступені секретності "цілком таємно" та "таємно"; форма 3 - для роботи з секретною інформацією, що має ступінь секретності "таємно".
Надання допуску передбачає:
визначення необхідності роботи громадянина із секретною інформацією;
перевірку громадянина у зв'язку з допуском до державної таємниці;
взяття громадянином на себе письмового зобов'язання щодо збереження державної таємниці, яка буде йому довірена;
одержання у письмовій формі згоди громадянина на передбачені законом обмеження прав у зв'язку з його допуском до державної таємниці;
ознайомлення громадянина з мірою відповідальності за порушення законодавства про державну таємницю.
Статтею 23 Закону № 3855-ХІІ передбачено підстави відмови у наданні допуску до державної таємниці.
Зокрема, частиною другою цієї статті передбачено, що у наданні допуску до державної таємниці може бути відмовлено також у разі:
1) повідомлення громадянином під час оформлення допуску недостовірних відомостей про себе;
2) постійного проживання громадянина за кордоном або оформлення ним документів на виїзд для постійного проживання за кордоном;
3) невиконання громадянином обов'язків щодо збереження державної таємниці, яка йому довірена або довірялася раніше.
Відповідно до статті 28 Закону № 3855-ХІІ громадянин, якому надано допуск до державної таємниці, зобов'язаний:
не допускати розголошення будь-яким способом державної таємниці, яка йому довірена або стала відомою у зв'язку з виконанням службових обов'язків;
не брати участі в діяльності політичних партій та громадських організацій, діяльність яких заборонена в порядку, встановленому законом;
не сприяти іноземним державам, іноземним організаціям чи їх представникам, а також окремим іноземцям та особам без громадянства у провадженні діяльності, що завдає шкоди інтересам національної безпеки України;
виконувати вимоги режиму секретності;
повідомляти посадових осіб, які надали йому доступ до державної таємниці, та відповідні режимно-секретні органи про виникнення обставин, передбачених статтею 23 цього Закону, або інших обставин, що перешкоджають збереженню довіреної йому державної таємниці, а також повідомляти у письмовій формі про свій виїзд з України;
додержуватися інших вимог законодавства про державну таємницю.
Таким чином, відповідно до вимог Закону № 3855-ХІІ, скасування раніше наданого допуску до державної таємниці може здійснюватися за невиконання громадянином обов'язків щодо збереження державної таємниці, яка йому довірена або довірялася раніше, а серед цих обов'язків є виконання вимог режиму секретності.
В свою чергу, невиконання вимог режиму секретності, є невиконання громадянином обов'язків щодо збереження державної таємниці, та може бути підставою для скасування раніше наданого допуску до державної таємниці.
За приписами частини 2 статті 26 Закону № 3855-ХІІ скасування раніше наданого допуску до державної таємниці здійснюється органами Служби безпеки України у разі виникнення або виявлення обставин, передбачених статтею 23 цього Закону, або після припинення громадянином діяльності, у зв'язку з якою йому було надано допуск, втрати ним громадянства або визнання його недієздатним на підставі інформації, здобутої органами Служби безпеки України або отриманої від державних органів, органів місцевого самоврядування, підприємств, установ, організацій.
Частиною 1 статті 2 Закону України «Про Службу безпеки України» визначено, що на Службу безпеки України покладається у межах визначеної законодавством компетенції забезпечення охорони державної таємниці.
Положеннями частини п'ятої статті 5 цього Закону передбачено, що спеціально уповноваженим державним органом у сфері забезпечення охорони державної таємниці є Служба безпеки України.
Відповідно до статті 37 Закону № 3855-ХІІ Служба безпеки України має право контролювати стан охорони державної таємниці в усіх державних органах, органах місцевого самоврядування, на підприємствах, в установах і організаціях, а також у зв'язку з виконанням цих повноважень одержувати безоплатно від них інформацію з питань забезпечення охорони державної таємниці. Висновки Служби безпеки України, викладені в актах офіційних перевірок за результатами контролю стану охорони державної таємниці, є обов'язковими для виконання посадовими особами підприємств, установ та організацій незалежно від їх форм власності.
Аналогічні повноваження СБУ передбачені п.п. 748, 749 Порядку №939 із змінами і доповненнями.
За фактами порушень законодавства у сфері охорони державної таємниці доцільність проведення службового розслідування визначається керівником підприємства, установи, організації. Службове розслідування призначається також за пропозицією органів СБУ та інших суб'єктів, які здійснюють контроль за забезпеченням охорони державної таємниці (п.777 Порядку №939).
З огляду на викладене, СБУ наділена повноваженнями щодо надання, переоформлення, зупинення дії або скасування спеціального дозволу на провадження діяльності, пов'язаної з державною таємницею; надання та скасування допуску та доступу до державної таємниці громадянам, а також повноваженнями щодо здійснення контролю в частині дотримання такими громадянами вимог законодавства в сфері охорони державної таємниці.
Між тим, державні органи, органи місцевого самоврядування, підприємства, установи, організації (далі - установи) мають право провадити діяльність, пов'язану з державною таємницею, після надання їм Службою безпеки України спеціального дозволу на провадження діяльності, пов'язаної з державною таємницею (ч. 1 ст. 20 Закону № 3855-ХІІ; п. 6 Порядку №939).
Спеціальний дозвіл надається установам за результатами спеціальної експертизи щодо наявності умов для провадження діяльності, пов'язаної з державною таємницею, та за умов, визначених п. 6 Порядку №939.
Для отримання спеціального дозволу установа подає органу СБУ заявку (п.8 Порядку №939).
Питання про надання установам спеціального дозволу та встановлення категорії режиму секретності розглядається органом СБУ протягом місяця з дня отримання відповідної заявки (п. 12 Порядку №939).
Для проведення спеціальної експертизи орган СБУ утворює спеціальну експертну комісію. У разі потреби до її складу можуть бути включені фахівці інших установ за погодженням з їх керівниками (п. 13 Порядку №939).
Результати спеціальної експертизи оформляються актом спеціальної експертизи за формою згідно з додатком 2 до Порядку, який подається на розгляд керівнику органу СБУ для прийняття рішення (п. 14 Порядку №939).
Строк дії спеціального дозволу установлюється органом СБУ залежно від обсягу секретних робіт, що проводяться відповідними установами, ступеня секретності та обсягу пов'язаних з цими роботами відомостей, що становлять державну таємницю, категорії режиму секретності, але не може перевищувати п'яти років (п.18 Порядку №939).
Дозвіл на провадження діяльності, пов'язаної з державною таємницею, надається установам за результатами спеціальної експертизи (ч.3 ст.20 Закону № 3855-ХІІ).
Як вбачається з матеріалів справи, діяльність 5277 ВП пов'язана з державною таємницею, яка здійснювалася на підставі спеціального дозволу від 21.10.2015 № ДОДТЛ 2-2015-157.
У зв'язку зі спливом п'ятирічного терміну дії вказаного спеціального дозволу, 5277 ВП направило заявку на проведення спеціальної експертизи (перевірки) та продовження дії дозволу.
На підставі заявки на переоформлення спеціального дозволу на провадження діяльності, пов'язаної з державною таємницею, спеціальна експертна комісія СБУ провела спеціальну експертизу наявності умов, необхідних для провадження такої діяльності, у 5277 ВП, за результатами якої складено акт від 02.10.2020 №26/1/3-7095дск.
В контексті викладеного, суд зазначає, що документальні матеріали щодо проведення СБУ спеціальної експертизи, а також в подальшому службового розслідування, мають гриф обмеження доступу «Для службового користування».
Статтею 21 Закону України «Про інформацію» передбачено, що інформацією з обмеженим доступом є конфіденційна, таємна та службова інформація.
Крім цього, статтею 7 Закону України «Про Службу безпеки України» визначено, що не підлягає розголошенню інформація з обмеженим доступом, крім випадків, передбачених законами України.
Судом досліджено подані відповідачем документи з грифом обмеження доступу «Для службового користування» та встановлено, що за результатами спеціальної експертизи СБУ зроблено висновок про те, що умови для провадження діяльності, пов'язаної з державною таємницею, у 5277 ВП відповідно до вимог ст.20 Закону № 3855-ХІІ, не створено та у зв'язку з відсутністю умов для отримання спеціального дозволу відмовлено 5277 ВП у переоформленні спеціального дозволу на провадження діяльності, пов'язаної з державною таємницею.
Після цього, комісією 634 Головного військового представництва Міністерства оборони України, що є вищестоящою організацією по відношенню до керованого ОСОБА_1 5277 ВП, проведено службове розслідування, під час якого виявлено передбачені статтею 23 Закону № 3855-ХІІ обставини в частині невиконання начальником 5277 ВП ОСОБА_1 обов'язків щодо забезпечення охорони державної таємниці (ОДТ) та режиму секретності, невжиття заходів та відсутності з його боку контролю за збереженням державної таємниці, яка йому довірена та довірялася раніше.
Також, під час службового розслідування встановлено, що начальник 5277 ВП ОСОБА_1 , маючи допуск до державної таємниці за формою 2, не здійснював контроль, не забезпечував та не вживав заходів щодо ОДТ в режимно-секретній діяльності, чим порушив вимоги пунктів 3, 116, 343 Порядку №939.
Крім того, згідно акту службового розслідування від 13.11.2020 №66дск, складеного 634 Головним військовим представництвом Міністерства оборони України, встановлено порушення начальником 5277 ВП ОСОБА_1 вимог статті 15 Закону № 3855-ХІІ; пунктів 157, 207, 209, 240, 307, 318, 336 Порядку №939; пункту 7 Порядку здійснення заходів з ОДТ під час проведення секретних НДДКР (постанова КМУ від 17.07.2003 №1082); п.3.6 ДБН-В2.2-14-2004.
Отже, виявлено порушення у діях позивача, які дали підстави відповідачу вважати, що позивач, як начальник 5277 ВП, протягом тривалого часу не вживав заходів щодо забезпечення контролю за станом охорони державної таємниці у підпорядкованій йому установі, допустив порушення вимог статей 5, 37 Закону України «Про державну таємницю», чим створив загрози витоку секретної інформації.
За наслідками опрацьованих вище матеріалів щодо порушень вимог режиму секретності, заступником Голови СБУ затверджено висновок від 26.02.2021 №26/1/3-1445дск про скасування ОСОБА_1 допуску до державної таємниці та видано розпорядження ЦУ СБУ від 26.02.2021 №44д про скасування позивачу допуску до державної таємниці.
Суд зазначає, що окрім загальних обов'язків громадянина щодо збереження державної таємниці, перелік яких визначено у статті 28 Закону № 3855-ХІІ, чинне законодавство України передбачає ряд додаткових обов'язків у цій сфері для певних категорій посадових осіб, зокрема, для керівників державних органів, органів місцевого самоврядування, підприємств, установ і організацій.
За приписами статті 1 Закону № 3855-ХІІ охорона державної таємниці - комплекс організаційно-правових, інженерно-технічних, криптографічних та оперативно-розшукових заходів, спрямованих на запобігання розголошенню секретної інформації та втратам її матеріальних носіїв.
Організаційно-правовими заходами, спрямованими на запобігання розголошенню секретної інформації та втратам її матеріальних носіїв, також є реалізація положень чинного законодавства, що регулює правовідносини у сфері охорони державної таємниці, у вигляді обов'язкових до виконання норм законодавства.
Відповідно до положень Порядку №939 та частини 1 статті 37 Закону № 3855-ХІІ керівники державних органів, органів місцевого самоврядування, підприємств, установ і організацій зобов'язані здійснювати постійний контроль за забезпеченням охорони державної таємниці.
У пункті 3 Порядку №939 встановлено, що забезпечення охорони державної таємниці на підприємстві, установі, організації покладається на їх керівників. Керівник підприємства, установи, організації зобов'язаний бути обізнаним із вимогами законодавства у сфері охорони державної таємниці, зі станом справ у структурних підрозділах підприємства, установи, організації, своєчасно вживати заходів для забезпечення режиму секретності, здійснювати постійний контроль за охороною державної таємниці на підприємстві, в установі, організації.
Пунктом 749 Порядку №939 встановлено, що відповідно до законодавства, контроль за забезпеченням охорони державної таємниці здійснюють керівники підприємства, установи, організації - на підприємствах, установах, організаціях, які вони очолюють, та підприємствах, установах, організаціях, діяльність яких координується та спрямовується або до сфери управління яких належить підприємство, установа, організація.
Судом встановлено, що безпосереднє керівництво та контроль за забезпеченням охорони державної таємниці в 5277 ВП, відповідно до вимог ст.ст. 5 та 37 Закону № 3855-ХІІ, покладено на начальника 5277 ВП ОСОБА_1
PCO 5277 ВП підпорядковується ОСОБА_1 як керівнику установи, який зобов'язаний був організовувати та контролювати його діяльність (п.35 Порядку № 939).
Таким чином, до переліку обов'язків позивача щодо збереження державної таємниці належать обов'язки щодо забезпечення охорони державної таємниці в 5277 ВП, вжиття заходів для забезпечення режиму секретності, здійснення постійного контролю за охороною державної таємниці. Водночас, невиконання керівником цих обов'язків, які є похідними від загальних обов'язків громадянина щодо збереження державної таємниці, є підставою для скасування допуску до державної таємниці відповідно до статті 23 Закону № 3855-ХІІ.
Зі встановлених обставин у справі та наявних у ній доказів, судом встановлено, що виявлені порушення в ході спеціальної експертизи наявності умов, необхідних для провадження діяльності, пов'язаної з державною таємницею, у 5277 ВП, а також встановлені службовим розслідуванням 634 Головного військового представництва Міністерства оборони України обставини підпадають під дію пункту 3 частини другої статті 23 Закону № 3855-ХІІ та відповідно до частини другої статті 26 Закону № 3855-ХІІ є підставою для скасування допуску до державної таємниці.
Позивачем в свою чергу не доведено та не підтверджено жодними належними доказами зворотнього.
Твердження позивача про те, що будь-яких порушень чи дій (бездіяльності), які давали б підстави для звинувачення у невиконанні обов'язків щодо збереження державної таємниці, яка була ввірена йому або довірялася раніше він не вчиняв є необґрунтованими та спростовуються вищевикладеними обставинами та наявними, в їх підтвердження, доказами у справі.
Стосовно доводів позивача про те, що він не може нести відповідальність за порушення вимог законодавства іншими особами, зокрема, щодо переміщення МНСІ PCO на зберігання до іншої установи з порушенням встановленого законом порядку, оскільки він перебував в цей час на лікарняному, суд їх також відхиляє як необґрунтовані та безпідставні з огляду на таке.
Як зазначалось уже, позивач обіймає посаду начальника 5277 ВП з 02.09.2016, а доступ до державної таємниці ним отримано з 19.09.2019.
В силу статті 22 Закону № 3855-ХІІ ОСОБА_1 , як особа, якій надано допуск до державної таємниці, взяла на себе письмове зобов'язання щодо збереження державної таємниці, яка буде йому довірена та відповідно до вимог статті 28 Закону № 3855-ХІІ повинен виконувати, крім іншого, вимоги режиму секретності і додержуватися інших вимог законодавства про державну таємницю.
Крім того, до інших вимог, які визначені статтею 28 Закону № 3855-ХІІ, належить виконання обов'язків керівника із забезпечення режиму секретності, забезпечення охорони державної таємниці та контролю за її охороною, що визначено ст.ст. 5, 37 Закону № 3855-ХІІ та п.п. 3, 749 Порядку № 939.
Отже, враховуючи норми чинного законодавства, які регулюють спірні правовідносини, суд зазначає про наявність у спірних правовідносинах імперативного обов'язку позивача як керівника установи постійно здійснювати контроль за станом дотриманням охорони державної таємниці та режиму секретності.
До того ж, порушення щодо переміщення МНСІ PCO на зберігання до іншої установи це не єдине виявлене порушення під час проведення службового розслідування.
Суд враховує, що виявлені відповідачем порушення в сукупності є такими, які безпосередньо свідчать про неналежний рівень контролю щодо цього з боку позивача як керівника 5277 ВП, тому на підставі статей 23, 26 Закону № 3855-ХІІ відповідач правомірно скасував йому допуск до державної таємниці.
Водночас, аргументи позивача про недостатню умотивованість оскарженого розпорядження ґрунтуються на помилковому тлумаченні ним законодавчих норм і не доводять протиправність спірного рішення.
Також, з матеріалів справи вбачається дотримання відповідачем положень пунктів 80, 81, 82 Порядку № 939, на виконання яких на листами Заступника Голови СБУ від 26.02.2021 за №26/1/3-1447дск та від 03.03.2021 №26/1/3-1578дск повідомлено 5277 ВП, а також 634 Головне військове представництво Міністерство оборони України, про скасування ОСОБА_1 допуску до державної таємниці.
Згідно з частиною першою статті 9 Кодексу адміністративного судочинства України розгляд і вирішення справ в адміністративних судах здійснюються на засадах змагальності сторін та свободи в наданні ними суду своїх доказів і у доведенні перед судом їх переконливості.
Згідно зі статтею 77 Кодексу адміністративного судочинства України кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення, крім випадків, встановлених статтею 78 цього Кодексу.
В адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб'єкта владних повноважень обов'язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача.
Відповідно до частини першої статті 90 КАС України суд оцінює докази, які є у справі, за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на їх безпосередньому, всебічному, повному та об'єктивному дослідженні.
В даному випадку, з урахуванням вищенаведеного, відповідач як суб'єкт владних повноважень довів правомірність прийняття спірного рішення.
Враховуючи вищевикладене, системно проаналізувавши норми законодавства, оцінивши докази, які є у справі, за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на їх безпосередньому, всебічному, повному та об'єктивному дослідженні, суд дійшов висновку, що позов є необґрунтованим та задоволенню не підлягає.
Керуючись ст.ст. 2, 9, 72-77, 90, 139, 241-246 КАС України, суд
1. У задоволенні адміністративного позову ОСОБА_1 ( АДРЕСА_1 ; РНОКПП НОМЕР_1 ) до Служби безпеки України (01601, м. Київ, вул. Володимирська, 33; код ЄДРПОУ 00034074) про визнання протиправним та скасування рішення, - відмовити.
2. Рішення набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті апеляційного провадження чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови судом апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду. Апеляційна скарга на рішення суду подається до Шостого апеляційного адміністративного суду протягом тридцяти днів з дня його проголошення. У разі оголошення судом лише вступної та резолютивної частини рішення, або розгляду справи в порядку письмового провадження, апеляційна скарга подається протягом тридцяти днів з дня складення повного тексту рішення.
Суддя Марич Є.В.